"Je pense, donc, je sius" (або, латиною, "cogito, ergo sum"). Декарт був двомовним (як і Кальвін), і писав то своєю рідною французькою, то своєю також рідною латиною. (А взагалі є легенда, що це королева Христина Ваза "вставила" цей вираз у декартові щоденники )
А покійний Володимир Висоцький на це відповів своїм, "Я дышу - и значит, я люблю; я люблю, и значит, я живу."
"... Mais, aussitôt après, je pris garde que, pendant que je voulais ainsi penser que tout était faux, il fallait nécessairement que moi, qui le pensais, fusse quelque chose. Et remarquant que cette vérité : je pense, donc je suis était si ferme et si assurée que toutes les plus extravagantes suppositions des sceptiques n'étaient pas capables de l'ébranler, je jugeai que je pouvais la recevoir, sans scrupule, pour le premier principe de la philosophie que je cherchais."
Слово „значить“ – помилка, бо умовивід тут відсутній!
Правильно буде:
Я думаю, бо я існую! Але я існую, сумніваючись! Сумнів є модусом буття людини. Сумніваюсь, тобто існую! Сумнів є формою існування, а не вказівкою на щось інше. В сумнівах існування розкривається, а не виводиться з них. Існування є безпідставною екзистенцією, і в сумнівах розкривається саме ця безпідставність існування. Тобто, в існуванні людини ніяка інша сутність не приховується. Відтак, намагання таку приховану сутність відкрити є лише спробою погасити свої внутрішні сумніви.
Розв’язанням проблеми внутрішніх сумнівів є лише абсолютне споглядання, яке ще називається філософією. Коли світ розпинається протиріччями, настає година філософії. Фундаментальніше читайте тут: http://socyst.livejournal.com/2006/09/20 !
Французьке слово "donc" означає саме "значить," лат. "ergo"
... англ. "hence." Не "я думаю, БО я існую," а саме "оскільки я думаю, значить, я існую." "Je pense, donc, je suis." (Старі французи вимовляли donc з носовим "н" без "к" на кінці; зараз тенденція казати "донк.")
Цe гарно, поeтично, алe по суті всe цe "мимо тeми"
Щe раз, Ваш покірний слуга таки читав "Роздуми про мeтод" (я навіть колись написав одну фантастичну історію про Дeкарта, англ. мовою, у вeликій мірі під впливом цієї книги), і я можу засвідчити, що суть дeкартівської максими "je pense, donc, je suis" ЗОВCІМ нe в тому, що, типу, чим більшe я сумніваюся, тим більшe я живу, а чим мeншe я сумніваюся, тим я схожіший на мeртвого. Ця максима є в принципі відповіддю на питання, ДЕ отой "я," в існуванні якого, згідно з моїм життєвим досвідом, я нe можу бути впeвнeним. (Мeтр Рeнe мав звичку завжди спати до полудня, і коли так пізно і з напругою вставав з ліжка, йому в голову приходила думка: от тe, що нібито було зі мною уві сні - насправді нe було; а дe доказ, що тe, що відбувається зі мною зараз, є? і дe доказ, що Я ВЗАГАЛІ Є?) Cпроба виставити Дeкарта якимось прогрeсистом-вол"тeрянцeм зовсім нe грунтується на його філософії.
Відповіді
2007.04.27 | Георгій
Точніше, "я думаю - а значить, я існую"
"Je pense, donc, je sius" (або, латиною, "cogito, ergo sum"). Декарт був двомовним (як і Кальвін), і писав то своєю рідною французькою, то своєю також рідною латиною.А покійний Володимир Висоцький на це відповів своїм, "Я дышу - и значит, я люблю; я люблю, и значит, я живу."
2007.04.27 | Социст
Принципом Декарта було сумніватись! Думання не є принципом!
2007.04.27 | Георгій
Точніше, ЗАПИТАННЯМ Декарта було, "чи є щось, в чому я можу НЕ..
... сумніватися."2007.04.27 | Социст
Сумніватись у всьому, нічого не сприймати на віру...
2007.04.27 | Георгій
Ось дослівно з його "Роздумів про метод"
"... Mais, aussitôt après, je pris garde que, pendant que je voulais ainsi penser que tout était faux, il fallait nécessairement que moi, qui le pensais, fusse quelque chose. Et remarquant que cette vérité : je pense, donc je suis était si ferme et si assurée que toutes les plus extravagantes suppositions des sceptiques n'étaient pas capables de l'ébranler, je jugeai que je pouvais la recevoir, sans scrupule, pour le premier principe de la philosophie que je cherchais."http://philia.online.fr/txt/desc_003.php
2007.04.27 | Социст
Мені не зрозуміло, а він не зміг бути послідовним!
2007.05.01 | Георгій
Ось чудові пародії на це ("Я..., значить, я є")
http://www.cartoonstock.com/directory/i/i_think_therefore_i_am.asp2007.05.01 | Социст
Слово „значить“ – помилка, бо умовивід тут відсутній!
Правильно буде:Я думаю, бо я існую! Але я існую, сумніваючись! Сумнів є модусом буття людини. Сумніваюсь, тобто існую! Сумнів є формою існування, а не вказівкою на щось інше. В сумнівах існування розкривається, а не виводиться з них. Існування є безпідставною екзистенцією, і в сумнівах розкривається саме ця безпідставність існування. Тобто, в існуванні людини ніяка інша сутність не приховується. Відтак, намагання таку приховану сутність відкрити є лише спробою погасити свої внутрішні сумніви.
Розв’язанням проблеми внутрішніх сумнівів є лише абсолютне споглядання, яке ще називається філософією. Коли світ розпинається протиріччями, настає година філософії. Фундаментальніше читайте тут: http://socyst.livejournal.com/2006/09/20 !
2007.05.01 | Георгій
Французьке слово "donc" означає саме "значить," лат. "ergo"
... англ. "hence." Не "я думаю, БО я існую," а саме "оскільки я думаю, значить, я існую." "Je pense, donc, je suis." (Старі французи вимовляли donc з носовим "н" без "к" на кінці; зараз тенденція казати "донк.")2007.05.01 | Социст
Помилкові слова є наслідком помилкових думок!
2007.07.07 | Социст
Питаюсь, отже сумніваюсь!
Пан Р.М. пише(http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_rel&key=1183776722&action=view&trs=-1):
>Так у тому той справа -- немає місця сумнівам, де віра є
2007.07.07 | SpokusXalepniy
По Кривину - замкнутый круг. (исправлено)
Всё неживое хочет жить,мир согревать своим дыханием,
страдать, безумствовать, грешить...
Жизнь возникает из желания.
У неживых желаний нет:
лежишь ты камнем без движения.
И это - всё? На сотни лет?
Жизнь возникает из сомнения.
Хоть сомневаться не дано
тому, кто прочно занял место, -
что место! Пропади оно!
Жизнь возникает из протеста.
Но как себя преодолеть,
где взять и силу, и дерзание?
Тут нужно только захотеть:
Жизнь возникает из желания.
2007.07.07 | Георгій
Цe гарно, поeтично, алe по суті всe цe "мимо тeми"
Щe раз, Ваш покірний слуга таки читав "Роздуми про мeтод" (я навіть колись написав одну фантастичну історію про Дeкарта, англ. мовою, у вeликій мірі під впливом цієї книги), і я можу засвідчити, що суть дeкартівської максими "je pense, donc, je suis" ЗОВCІМ нe в тому, що, типу, чим більшe я сумніваюся, тим більшe я живу, а чим мeншe я сумніваюся, тим я схожіший на мeртвого. Ця максима є в принципі відповіддю на питання, ДЕ отой "я," в існуванні якого, згідно з моїм життєвим досвідом, я нe можу бути впeвнeним. (Мeтр Рeнe мав звичку завжди спати до полудня, і коли так пізно і з напругою вставав з ліжка, йому в голову приходила думка: от тe, що нібито було зі мною уві сні - насправді нe було; а дe доказ, що тe, що відбувається зі мною зараз, є? і дe доказ, що Я ВЗАГАЛІ Є?) Cпроба виставити Дeкарта якимось прогрeсистом-вол"тeрянцeм зовсім нe грунтується на його філософії.2007.07.11 | Социст
Трансцендентальний Еротикон!