06/08/2007 | Георгій

Отче Олеже, вітаю Вас!

Благословіть!

Ви в іншій гілці написали, що маєте враження, що я маю якусь дуалістичну точку зору щодо контрацепції.

Спробую пояснити.

Моє розуміння шлюбу таке, що це є святе, самим Богом освячене Таїнство з"єднання чоловіка і жінки в одну плоть. Різні подружжя єднаються по-різному; інтимні деталі стосунків між чоловіком і жінкою не є предметом спеціальної дискусії, тому що тут дійсно нема ніякого одного "залізного" правила для всіх шлюбів. Проте в багатьох шлюбах одним дуже важливим елементом цього єднання є тілесне злиття в оргазмі, секс. У шлюбному сексі нема нічого поганого, огидного, бридкого; людські фантазії про те, що секс є річ "скотська" і т.д. є саме цим - фантазіями (причому, на жаль, хворобливими фантазіями, які свідчать, на мою думку, про те, що людина роздвоєна, бореться з якимись своїми пристрастями і "проектує" на секс свої негативні почуття від цієї боротьби). Секс і оргазм це не самозадоволення, а в першу чергу святий ДАРУНОК, який однин член подружньої пари дарує другому. На відміну від звірів, які мають секс для продовження роду, люди мають унікальну, тільки людям властиву здатність відчувати, оцінювати, наскільки вони дійсно дарують цей святий дар своїй парі. Шлюб у тому вигляді, в якому він освячений Богом, є моногамним, тобто один чоловік має шлюб з однією жінкою. Унікальність дару тілесного злиття, оргазму, під цим кутом зору, саме в тому, що це не отримання статевої насолоди взагалі (цього можна досягнути, в принципі, навіть якоюсь там мастурбацією чи "масажем" чи ще кат-зна як), а подарунок "тільки мене тільки тобі," щось таке, що от тільки оці двоє мають от тільки одне з одним.

Дітородження, продовження людського роду не є чимось абсолютно необхідним у шлюбі і не є в принципі метою шлюбу. Коли діти народжуються у шлюбі, це прекрасно, але в жодній мірі не менш прекрасним є шлюбний союз двох бездітних людей (чоловіка і жінки). Любов чоловіка до жінки і жінки до чоловіка, прагнення цих двох людей стати однією плоттю не обумовлене, в принципі, їх бажанням мати спільних дітей.

Чи народження нової дитини є завжди волею, бажанням Бога, я не знаю. Тому мені завжди трохи моторошно читати сентенції про необхідність "постійної відкритості" подружньої пари для зачаття. Мені здається, що це теж є "проекція," нав"язування Богові НАШИХ людських уяв, успадкованих з патріархального старосвітського суспільства, де діти завжди були благословенням і де бездітні шлюби розглядалися як нещасні чи неповноцінні. Люди, які формувалися в суспільстві з такою патріархально-старосвітською мораллю, "вчитали" у Св. Письмо ідею, що коли пара має секс і при цьому свідомо не хоче народити дитину, ця пара грішить. Вони також сконструювали ідею, що вжиток бар"єрів для контрацепції є гріховним і "неприроднім" - он, звірі ж не знають бар"єрної контртацепції, значить і людям вона не властива а тому гріховна.

Мені важко стати на цю точку зору, знову ж таки, тому, що я вірю в людину як унікальне Боже творіння, як щось таке, що не належить цілковито до тваринного світу. Те, що секс сам собою є "гидотою" і повинен бути "ВИПРАВДАНИМ" його нібито "справжньою" метою - продовжити рід, - є, на мою думку, жахливим, кричущо огидним маніхейським перекрученням християнства. Люди не звірі - люди є люди. Вони знають подружню любов і подружнє щастя дарування себе своїй парі, яке і є метою і суттю шлюбу, що не вимагає ніяких "виправдань."

Церква, до якої я належу, - Православна Церква, - в питанні дітонародження у шлюбі і контрацепції не має якоїсь однієї на всі випадки життя позиції, яку ієреї цієї Церкви нав"язували всім подружнім парам. Церква тільки проти абортів, завжди і безкомпромісно. У випадку вжитку чи не-вжитку подружжями не-абортивних методів контрацепції православний підхід в цілому не догматичний, а "пастирський," тобто подружжя заохочують приватно, без розголошення на всі усюди, консультуватися з цього приводу зі своїм парафіяльним священиком.