"Білі ночі" Лукіно Вісконті
06/24/2007 | Георгій
Дуже, дуже, дуже рекомендую всiм цей чудовий фільм знаменитого італійського кірорежисера (1957; у головних ролях Марія ("Грітлі") Шелл, Марчелло Мастоянні і Жан Маре).
Мене завжди дивує здатність справжніх митців, майстрів кінематографу "трансплантувати" певний літературний твір на зовсім інший грунт і при цьому не просто залишити, а й по-новому висвітлити і підкреслити загальнолюдську важливість цього літературного твору. Наприклад, "Ідіот" Достоєвського після такоі "трансплантації" Акірою Куросавою на японський грунт отримує як нібито якесь додаткове внутрішнє світло. Так само після "трансплантації" цього роману Достоєвського, виконаної Вісконті. "Білі ночі" в цьому фільмі перенесені з Петербургу середини 19-го сторіччя в якесь зовсім химерне місто якоїсь зовсім химерної країни і якогось зовсім химерного часу. Вісконті знімав цей фільм у Ліворно, але декорації більше нагадують Венецію; проте у фільмі (ближче до фінальної сцени) падає густий лапатий сніг, а герої сидять у барах, де чується англійська мова і граються чарльстони й фокстроти...
Як завжди, мене вразив акторський геній Мастроянні. Герой молодого Достоєвського, чию роль Мастроянні виконує, досить сентиментальний (як і весь цей роман взагалі), але в грі цього чудового актора зовсім нема ані тіні сентиментальності - є людськість, м"якість, смирення, любов, стоїцизм.
Мене завжди дивує здатність справжніх митців, майстрів кінематографу "трансплантувати" певний літературний твір на зовсім інший грунт і при цьому не просто залишити, а й по-новому висвітлити і підкреслити загальнолюдську важливість цього літературного твору. Наприклад, "Ідіот" Достоєвського після такоі "трансплантації" Акірою Куросавою на японський грунт отримує як нібито якесь додаткове внутрішнє світло. Так само після "трансплантації" цього роману Достоєвського, виконаної Вісконті. "Білі ночі" в цьому фільмі перенесені з Петербургу середини 19-го сторіччя в якесь зовсім химерне місто якоїсь зовсім химерної країни і якогось зовсім химерного часу. Вісконті знімав цей фільм у Ліворно, але декорації більше нагадують Венецію; проте у фільмі (ближче до фінальної сцени) падає густий лапатий сніг, а герої сидять у барах, де чується англійська мова і граються чарльстони й фокстроти...
Як завжди, мене вразив акторський геній Мастроянні. Герой молодого Достоєвського, чию роль Мастроянні виконує, досить сентиментальний (як і весь цей роман взагалі), але в грі цього чудового актора зовсім нема ані тіні сентиментальності - є людськість, м"якість, смирення, любов, стоїцизм.
Відповіді
2007.06.25 | Георгій
Думаю...
От пишу я про ці "Білі ночі" на український форум. Звідси, з Гамерики. А в Україні, реально, скільки людей зараз зможе цей геніальний фільм побачити? І ще страшніше - скільки ЗАХОЧЕ побачити?Чи хтось із дописувачів цього форуму, крім пана Спокуса Халепного, і ще може пана Андрія (Когоутека), бачив хоч один фільм Лукіно Вісконті, чи мого іншого італійського улюбленця, Фелліні?
Хтось бачив "La Dolce Vita?" Як було прізвище головного героя?
Ой, "духовний" наш форум... аж труситься.
(Перепрошую за песимізм. Я знаю, я вже старий, зараз інша епоха, і т.д.
2007.06.25 | Вільнодум
Re: Думаю...
Я радий, що до Вас накінець "дійшло", що всі ці дописи, про всі ці фільми, які Ви робите, - це крик голодного в пустині!Я бачив майже всі фільми, за які Ви пишете. Я маю підписку до NETFLIX, але мої смаки трошки інші. Я міг би з Вами багато за що сперечатися, у відношенні Вашого захоплення цими фільмами, які такі ж "мертві", як і Біблія, але не хочу марнувати на це час, Бо, як Ви вірно сказали, майже НІХТО, із читачів цього встраного форуму, цих фільмів не бачив і побачити не має змоги, що ДОБРЕ!. Тому, будь ласка, не будьте фраєром, і більше не пишіть сам для себе!
-- Вільнодум
2007.06.25 | Георгій
Цей форум не більш "вcтраний," ніж інші...
Я згоден, що не гарно писати на дискусійний форум тільки для себе, як нібито у свій особистий щоденник чи персональний блог. Але ж хочеться розворушити публіку, підняти розмову на якісь дійсно важливі для всіх людей теми. Мені, наприклад, дійсно дуже подобається, і близька, думка прот. о. О. Шмемана, яку він багато разів в різних формах повторює у своїх щоденниках, що мало не єдине справжнє богослов"я - це богослов"я суто естетичного переживання людини. Людина по-справжньому говорить про Бога і "з Богом" не тоді, коли вона розтинає якісь тексти і мусолить ті чи інші рядки і слова з "божественних" книжок, а коли вона раптом відчуває всією своєю істотою, "ой, але ж оце добре, але ж оце прекрасно..." Мені саме таке відчуття дають фільми Тарковського, Бергмана, Фелліні, Вісконті... і, до речі, не так вже й "глухо" з цим іде справа на цьому форумі, бували моменти, коли про це тут говорили пп. Spokus Xalepnyj, Андрій (Kohoutek), tmp, і інші. На жаль, дійсно, як Ви кажете, у БІЛьШОСТІ випадків люди не бажають про таке говорити, але іноді я бачу бажання.