А хто які книги рекомендує дітям в меті їх світоглядного
07/08/2007 | Киянка
виховання?
Ця тема з прикладної
філософії (аксіологія ж частина ф. )
Цікаво було б про це поговорити, якщо це можливо без зневажливих суперечок.
І ще цікаво, як в якій країні перекладають і видають зараз відомі казки Андерсена, братів Грімм, українські казки й легенди (якщо є) - бо в радянських виданнях та тупо перевиданих вже в незалежній Україні є такі "переклади", від яких напевно шановні автори у домовині перевертаються (це нам розповідали колись на кухні самі деякі тодішні перекладачі) - там всі бідні - добрі й кмітливі, багаті - ледачі та погані, тощо
Ця тема з прикладної
філософії (аксіологія ж частина ф. )Цікаво було б про це поговорити, якщо це можливо без зневажливих суперечок.
І ще цікаво, як в якій країні перекладають і видають зараз відомі казки Андерсена, братів Грімм, українські казки й легенди (якщо є) - бо в радянських виданнях та тупо перевиданих вже в незалежній Україні є такі "переклади", від яких напевно шановні автори у домовині перевертаються (це нам розповідали колись на кухні
самі деякі тодішні перекладачі) - там всі бідні - добрі й кмітливі, багаті - ледачі та погані, тощо
Відповіді
2007.07.08 | Вільнодум
Офтопік! Якщо вас модератор не витре, то він не Є справедливим!
2007.07.08 | Киянка
Пане Гергію, чи можна попросити учасників написати свої емейли
під ніками? І якщо Ви як модератор вважатимете, що ця тема не підходить до цього форуму, я на Вас зовсім не ображуся2007.07.08 | Вільнодум
Другий офтопік в одній гілці! Де модератор?!
2007.07.09 | Koala
Шановна Киянко! Тиснете на цікавий Вам нік
і читаєте е-мейл. Якщо людина хоче, звісно, його показати. А якщо не хоче - то не читаєте. Все легко.2007.07.13 | +O
Re: А хто які книги рекомендує дітям в меті їх світоглядного
Слава Ісусу Христу!> Киянка А хто які книги рекомендує дітям в меті їх світоглядного виховання?
+О: так розумію - про особисте?
в мене двоє дітей 6 (Онисим) і 2 (Оленочка) рочки.
Часто буваю відсутнім і вихованням дітей переважно займається їх мама і бабця. Ви, мабуть, питаєте про якийсь методологічний стиль рекомендованої для розвитку літератури, але я не можу наразі виділити якусь чітку книжну лінію.
Ростемо на укр. (світу) казках та піснях (в мене всі співають) і намагаюсь бути готовим до цікавостей дитини у різних періодах розвитку.
З Онисиком молимося, граємо на сопілці, співаємо, розмовляємо темами математики, географії, астрономії, історії, життя-смерті.., (при цьому бігаючи-стрибаючи
Думаю, з Оленкою чекає подібна дорога (вже почалася)
А взагалі - в нашій родині різноманітно цікаві люди з переважно вищими освітами (теща - хімік, тесть - зв`язківець, батько - директор школи, мама (+) - вчитель, сестри: лікарка і співачка, племінники - школярі...) але різним сприйняттям світу (по переважаючому: теща - рос.православна, тесть - український націоналіст, батько - бувший комуніст...) - самі розумієте: "а цьому?" кінця не буде
Лише будь присутнім і готовим прийняти участь у житті твоєї дитини
З повагою
Олег
2007.07.13 | Роксана
Re: А хто які книги рекомендує дітям в меті їх світоглядного
Дорога Киянка,Мабуть виховання дітей все таки починається в родині і головне від доброї і люблячої мами. Була така мама і у мене, царство їй небесне.
Я не могла заснути, щоб не почути з маминих уст казку. І не залежало від того, чи мама була змучена чи ні, вона завжди мені оповідала про Івасика Телесика, Лисичку сестричку, Кирило Кожум'яка та інші. Всі ці казки підсвідомо, творили мій дитячий світогляд, а саме- добро перемогає зло. Мама завжди говорила- будеш добра до діток, то й вони будуть добрі до тебе. І так було. В школі я була "відмінниця". Моєю найбільшою розвагою було читання книжок. І таке поводження я перенесла у своє доросле життя. Казки стали не від'ємною частиною моїх дітей.
До всього прийшла з допомогою і віра в Бога. Віра дає людині поняття про закони і повинування їм. І це відноситься, як світським так і релігійним поняттям. Помимо того, що вчать в школі, роля матері ніколи не мусить стати другорядною. Кожна прочитана книжка має бути продискутована ,особливо, якщо вона викликає якісь розбіжності у світогляді. Дитяче виховання також має бути заповнене продуктивними днями. Обов'язково, дитина мусить належати до якоїсь молодечої організації, яка є узгіднена вихованням родини. Сьогодні в Україні, я рахую, такою організацією молоді є ПЛАСТ. Тут і далі існує клич "БОГ і УКРАЇНА"! Є і інші організації, але я вже підкреслила, що це є вибір даної родини. Ось таке на перший погляд "не складне виховання" дасть запоруку майбутнього України та і самої людини, як такої.
2007.07.13 | Георгій
Бeз вагань рeкомeндую "Вінні-Пуха" у прeкрасному...
... українському пeрeкладі Дмитра Cолонька. Цe була моя най-улюблeніша книжка в дитинстві. Я прочитав її, коли був у 1-му класі, разів мабуть п"ять чі шість.Пізнішe, вжe дорослим, я прочитав англійський оригінал Алана Алeксандра Мілна, і був вражeний, наскільки пeрeклад Cолонька точний і за "буквою," і за "духом."
2007.07.13 | Киянка
Дякую всім, хто відгукнувся, й пропоную продовжувати
мені вже порівняно пізнувато потрапили до рук твори Наталени Королеви. Ця авторка - й сама дуже цікава людина, й книги її цікаві. Її історичні романи правдиві й непримітивні, досить корисні для виховання широти світоглядного сприйняття, патріотичні, а як вона відчула автентичний Київ ("Старокиївські легенди" - куди там деяким відомішим класикам). Зрараз її твори включені в шкільну програму, але надто побіжно, коротко-оглядово (в додатковому списку), хоча в основному є, скажімо так, менш вдалі як основні2007.07.13 | SpokusXalepniy
Про перекладачів ви точно.
Как это ни странно, но советская школа переводчиков была самого высшего полёта.Достаточно взять перевод О'Генри и убедиться, что перевод иногда лучше оригинала. Из украинских выделялся журнал "Всесвіт" своими переводами.
У меня были в детстве сказки различных народов мира, которые запомнились мне не только потому, что их мне читали родители, а ещё и потому, что потом я их читал младшей сестре. До сих пор не могу понять, почему моими любимыми были Японские и Корейские народные сказки. Возможно и в этом случае отличились переводчики.
Кстати, для совсем маленьких, знаменитый стих Маяковского "Что такое хорошо и что такое плохо" вполне может заменить начальную воспитательную проповедь любого попа православной церкви. Потому что талант есть талант. О сказках Пушкина - вообще молчу.
Приведу для примера ещё одно детское стихотворение Маяковского про зоопарк, которое, почему-то, менее популярно, но считаю, что оно хорошо развивает у детей языковое "вИдение" и юмор. Тут Маяковский совместил свои поэтические и рисовательные способности. Он выпустил детскую книжонку-развёртыш в качестве единого целого - по форме, содержанию и технике книгопечатания.
ОТКРЫВАЙ СТРАНИЦУ-ДВЕРЬ -
В КНИЖКЕ
САМЫЙ РАЗНЫЙ ЗВЕРЬ.
Льва показываю я,
посмотрите, нате -
он теперь НЕ ЦАРЬ ЗВЕРЬЯ,
просто председатель.
Этот зверь зовется лама.
Лама - дочь
и лама - мама.
Маленький пеликан
и пеликан-ВЕЛИКАН.
Как живые в нашей книжке
СЛОН,
СЛОНИХА
и слонишки.
Двух- и трехэтажный рост,
с блюдо уха оба,
впереди на морде хвост
под названьем "хобот".
Сколько им еды, питья,
сколько платья снашивать!
Даже ихнее дитя
ростом с папу с нашего.
ВСЕХ ПРОШУ ПОСТОРОНИТЬСЯ,
РАЗЕВАЙ ПОШИРЕ РОТ, -
ДЛЯ ТАКИХ МАЛА СТРАНИЦА,
ДАЛИ ЦЕЛЫЙ РАЗВОРОТ.
Крокодил. Гроза детей.
ЛУЧШЕ НЕ ГНЕВИТЕ.
Только он сидит в воде
и пока не виден.
Вот верблюд, а на верблюде
возят кладь
и ездят люди.
Он живет среди пустынь,
ест невкусные кусты,
он в работе круглый год -
он,
верблюд,
рабочий скот.
Кенгуру.
Смешная очень.
Руки вдвое короче.
Но за это
у ней
ноги вдвое длинней.
Жнраф-длинношейка -
ему
никак
для шеи не выбрать воротника.
Жирафке лучше:
жирафу-мать
есть
жирафенку
за что обнимать.
Обезьян.
Смешнее нет.
Что сидеть как статуя?!
Человеческий портрет,
даром что хвостатая.
Зверю холодно зимой.
Зверик из Америки.
Видел всех.
Пора домой.
ДО СВИДАНЬЯ, ЗВЕРИКИ!
2007.07.13 | Георгій
Так, Маяковський про звірів - цe і моє було улюблeнe...
А щe такого ж типу є чудові українські пeрeклади віршів паризького поeта Робeра Дeсноса (до рeчі, члeна Руху Опору, розстріляного німцями в 1940-і роки), "Пeлікан Джонатан," "Я чeрeпаха нeбагата, я чeрeпаха нe горбата," "Дe пропав мурахоїд?" і ін. Моя донька дужe їх любила. На жаль, нe пам"ятаю прізвища пeрeкладача.2007.07.13 | Киянка
Ще про переклади й казочки
SpokusXalepniy пише:> Достаточно взять перевод О'Генри и убедиться, что перевод иногда лучше оригинала. Из украинских выделялся журнал "Всесвіт" своими переводами.
На жаль, не можу вповні - поки що
> У меня были в детстве сказки различных народов мира, которые запомнились мне не только потому, что их мне читали родители, а ещё и потому, что потом я их читал младшей сестре. До сих пор не могу понять, почему моими любимыми были Японские и Корейские народные сказки. Возможно и в этом случае отличились переводчики.
Мені подобалися київські казки (про зміїв, героїв) та західноєвропейські. Але в деяких останніх я ще в раньому дитинстві, бува, вловлювала якусь, чужородну "нєпонятку". А була вона в тому, що, наприклад, у "Кресалі", мало того, що принцеса якась ... гм... не зовсім принцесна
Я звернулася за поясненням до своїх батьків, вони спершу ржали, потім плювалися, потім дзвонили знайомим перекладачам, а потім вони разом спільними зусиллями "на кухні" пояснювали мені особливості совкового перекладу
> Кстати, для совсем маленьких, знаменитый стих Маяковского "Что такое хорошо и что такое плохо" вполне может заменить начальную воспитательную проповедь любого попа православной церкви. Потому что талант есть талант.
> Приведу для примера ещё одно детское стихотворение Маяковского про зоопарк, которое, почему-то, менее популярно, но считаю, что оно хорошо развивает у детей языковое "вИдение" и юмор. Тут Маяковский совместил свои поэтические и рисовательные способности. Он выпустил детскую книжонку-развёртыш в качестве единого целого - по форме, содержанию и технике книгопечатания.
І в мене така була.
А ще мене з дитинства цікавили особливості російських казок - знаєте, які? Чому там часто найліпше влаштовувався молодший кмітливий брат-дурень
А як Вам творчий "переклад" Бременських музик? А гімн совкових бременських музик? Це взагалі - супер-ілюстрація, ось як ми його співали на шкільному КВНі:
"Нічего на свете лучше нету,
чем бродить ордой по белу свету,
тем, кто в стае - не страшни тревоги,
ми уроем все подряд дороги..."
Тоді наша команда старшокласників, називалася, правда, "Первобитние люди", а не так, як деякі її члени називали точніше, приколюючись між собою...
Тепер я із задоволенням обговорюю зі своєю малою такі моменти, й мені подобається, як вона сама все вірно сече
2007.07.14 | Роксана
Re: Ще про переклади й казочки
Спеціально для вас, дорога Киянко, маю запитання-Чи ваша початкова ідея гілки була про виховання дитини, чи про те ,які дитячі книжки читати?
Кожна прочитана книжка залишає якесь враження, а з тим і науку. Бувають книжки тільки для розваги, але я думаю ,що ваше питання було спрямоване на виховні теми книжок. Чи ви колись читали історичні оповідання Кащенка. Ці книжки якраз для віку вашої доні. Я колись зачитувалася ними. Будувався характер дитини і витворювалася гордість до свого українського народу. Побільше читати свої українські видання, а не захоплюватись занадто чужими. Мене завжди злить, коли поїду на Петрівку і крім чужих книжок, української не знайдеш. Це таке собі, "всьоравно". Ось над чим треба працювати. Видавати якнайбільше української літератури. Письменників не бракує, але бракує грошей на видання. Я поважаю Пана Слабошпицького, який занявся конкурсом української мови, завдяки початкової фундації Яцика з Канади.
Це вже іде восьмий рік існування такого конкурсу. Ось тут виробляється українська духовність і любов до своєї мови. Ми якось розпорошуємо думки і переочуємо найголовніше- вщеплювати любов до свого.
2007.07.14 | Киянка
Дякую!
Роксана пише:> Чи ваша початкова ідея гілки була про виховання дитини, чи про те ,які дитячі книжки читати?
І про перше, а заради першого - і про друге: може, порадимо щось одне одному
> Чи ви колись читали історичні оповідання Кащенка. Ці книжки якраз для віку вашої доні.
Трохи - їх знайшла мало. Ще зараз зверну увагу, дякую Вам! А моя читає не за віком
> Побільше читати свої українські видання, а не захоплюватись занадто чужими.
Так. Я стараюся давати кращі українські, та корисні для нас іноземні, бажано в укр.перекладі. Якщо в тих чи інших все ж трапляються моменти, шкідливі чи неоднозначні для світоглядного становлення (от як я писала про совкові переклади, наприклад) - звертаю увагу, обговорюємо. Нові (для мене) книжки просто так, без ознайомлення - не купую. Проглядаю навіть сучасні енциклопедичні, бо й там бувають шкідливі ляпи. Спонукаю її саму розбиратися - наче, виходить
> Мене завжди злить, коли поїду на Петрівку і крім чужих книжок, української не знайдеш. Це таке собі, "всьоравно". Ось над чим треба працювати. Видавати якнайбільше української літератури. Письменників не бракує, але бракує грошей на видання. Я поважаю Пана Слабошпицького, який занявся конкурсом української мови, завдяки початкової фундації Яцика з Канади.
Моя мала, здається, і в ньому брала участь. Вона тільки більше не до конкурсів тяжіє, а до практичних речей, як от написання власних статей
В неї одна тут проблемка - таких поки поруч мало
2007.07.14 | Роксана
Re: Дякую!
Дорога Киянка,Про правильне виховання вашої дитини , я і не сумнівалася.
Ви пишете-
-В неї одна тут проблемка - таких поки поруч мало Але ж - в міру можливості - стараємося -
Дай Боже побільше таких мам.
2007.07.14 | Киянка
А можете ще розповісти про Ваш досвід?
Дорога Роксано, дякую Вам на доброму слові.Але в мене є ще багато питань і до себе
Також цікаво - в якій аксіології (основні акценти) виховують своїх дітей патріотично налаштовані українці різної (в рамках від нац.-демів, до правіших, крім зовсім крайніх) політичної орієнтації.
Чому про це запитую - зустрічала різних людей, які, кожен по-своєму, є патріотом, а от діти часом, скажімо так, уже випадають з такого визначення (хоч в іншому можуть бути наче непоганими людьми), і не тому, що батьки ними не займаються - щось в підходах є різне
2007.07.14 | Роксана
Re: А можете ще розповісти про Ваш досвід?
Дорога Киянка,Ви поставили мені ось це запитання і я спробую відповісти своєю практикою.
-Також цікаво - в якій аксіології (основні акценти) виховують своїх дітей патріотично налаштовані українці різної (в рамках від нац.-демів, до правіших, крім зовсім крайніх) політичної орієнтації.-
Перш за все ми з чоловіком не належали до жодної політичної партії. Дітей виховували і виховали патріотами України. Беріть під увагу, що це доконали поза границею української держави. Думаю, що політична приналежність не завжди йде в ногу молодих і старих. Навпаки, дуже часто стає на перешкоді бо тоді виробляється поняття в дитини - "це правильний українець, а це ні". Ми мали подвійну працю, бо треба було роз'яснити дитині, що бути українцем і говорити матірною мовою, не йде проти законів країни в якій живемо. Тут мені закидали, "а що якби твого сина брали до американського війська, а Америка ішла війною проти України?" Тяжко відповісти, бо залежно від того хто був би у проводі української держави. Це ми базували на минулих досвідах. Не раз траплялося ,що українці були на двох протилежних сторонах. Завжди ішлося про самостійність і добробут України. Думаю, наші сими зробили б правильний вибір.
Отже, головним чинником українського патріотичного виховання наших дітей було -привити любов до України,( а це цікаві розповіді про Українське життя, відвідини музеїв, концертів, приналежність до танцювальних гуртків, хорів ) пізнання її правдивої історії, традицій, культури і все це переводити у практику а не лиш в теорію.
Сюди входило перш за все родина, українська школа, ПЛАСТ, (яка до речі, є безпартійною організацією) і церква. Коли я говорю "практика" це означає дотримання всіх українських звичаїв, і часте відвідування України, де діти бачили на очі ту країну про яку вчаться, щорічні пластові таборування де вони зі своєми ровесниками несли клич "Бог і Україна", проводили різні мандрівки, пізнавали природу і прирівнювали її до української, щонедільне відвідування церкви де від священиків чули проповіді із закликом любити свою пра-батьківщину. Ми творили таку собі "маленьку Україну" в якій жили і розвивалися наші діти.
Щодо книжок, перечитавши майже все доступне, приходилося брати американські книжки перекладати їх на українську мову, часом змінюючи
,прикладово, до української ситуації. Не легка це праця, але нашій родині багато завидують. Ми маємо родинну любов і єднання.
Оце так коротенько про "мою практику виховання".
2007.07.14 | Киянка
Дуже дякую! І ще -
І за цікаву розповідь, і за Вашу практику!Мабуть, не можу я далі задавати особисті питання, бо їх може бути багато, і складних в тому числі, але тут зверну увагу, що, хоч Ви написали, що з чоловіком непартійні, у Вас були і є певні політичні переконання.
Так само і тут - я питала не стільки щодо тих, хто є членами тої чи іншої партії, скільки про тих, хто симпатизує тим чи іншим політичним силам, й ширше - світоглядному та ідеологічному в їх програмах та діях (бо вони - виборці, які формують державу, де і я й моя дитина живемо, вони і їх діти живуть поруч і складають оточення, їх виховні успіхи та промахи опосередковано й нас стосуються).
Я писала про патріотичних батьків, які не спромогливя тут виховати своїх дітей такими ж, - так от серед таких, яких я знаю, більшість є ліберально налаштовані.
Може хтось поділитися аналогічними своїми спостереженнями?
2007.07.14 | Георгій
Як ми виховували Мар"янку
Пані Киянко, дозвольтe і мої дві копійки. Ми з Лeсeю тeж живeмо поза мeжами України. Наша Мар"янка народилася тоді, коли ми щe жили в Києві, і навколо панував Cовєцький Cоюз. Алe Лeсині батьки, Микола Іванович Вeрeмко (вічная йому пам"ять), і Марія Арсeнівна Гагаловська, були волиняни і дужe, дужe про-українськи налаштовані люди. І Лeся в них виросла така. Тому Мар"янчині пeрші книжки, навіть і в тому абсолютно російськомовному Києві 1984-1990 р., були українські. Цe були і народні казки (малeнька Мар"юська найбільшe любила, як вона казала, "пйо їсицку-сeстрйицку"); і твори для дітeй таких діячів "розстріляного відроджeння" 1920-х років, як Майк Йогансeн і Григорій Кoсинка; і також дужe багато пeрeкладів західноєвропeйських авторів на українську мову. Моїм абсолютно російськомовним і дужe "совєцьким" батькам такe виховання нашої дитини дужe нe подобалося (як жe так, бeз вeлікава і магучeва русскава язика???), і цe, на жаль, було часто приводом для сварок. Алe ми вистояли, і наша дитина нe пeрeтворилася на таку собі звичайну для тих часів русскаязичнаю дєвачку "Машу," а залишилася малeнькою українкою Мар"янкою. (Пригадую, як наші сусіди - "лімітчики," самі нeдавно з сeла, алe вжe "суржикоязичниє," зі здивуванням питали нас: "Ну как жe eта так - вот ви вашу дєвачку адeваєтe па-гарадскому (тобто на ній були джинсики, кросовки і т.д.), а гаварітє с нєй па-сєльскі (тобто українською мовою)?")Коли ми пeрeїхали до CША (1990 p.), Мар"янці було 6 рочків. Вона одразу почала ходити до дужe звичайної амeриканської публічної (дeржавної) школи, бeз ніяких особливих двомовних програм, і вжe чeрeз 3-4 тижні зацвірінькала вільнoю, гарною англійською мовою, зовсім бeз ніякого акцeнту. Вдома ми продовжували говорити українською. Читала Мар"янка приблизно з 8 років - нe відривaючися, "запоєм," - головним чином сучасних амeриканських авторів: Cтівeна Кінга (улюблeнeць - Мар"янчина найпeрша в житті книжка була його "Tommyknockers"); Робeрта Джордана і ін. Пізнішe додалися Фолкнeр (вона його знає напам"ять), Юдора Вeлті (наша "місцeва," півдeнна авторка, мало відома поза Півднeм CША, алe про яку знавці кажуть, що Фолкнeр у порівнянні з нeю блякнe), Карсон Маккалeрс і ін.
В унівeрситeті Тулeйн Мар"янка почала читати українських і також російських авотрів. Вона взяла курс російської мови і літeратури і написала курсову роботу, присвячeну аналізу творчості Олeксандра Блока (зокрeма його циклу "Пухирі зeмлі"). З українців читала (і продовжує читати зараз) Драгоманова, Лeсю Українку, Ольгу Кобилянську, Шeвчeнка, Куліша (дужe любить його), і більш сучасних модeрністських українських авторів (Ceмeнкa). Звичайно, напам"ять знає всe, що писали і пишуть Забужко й Андрухович.
2007.07.14 | Киянка
Дякую!
Так цікаво читати живі теплі розповіді про батьків та дітей. Приємно спілкуватися з людьми, які люблять своїх близьких (їм часом навіть щось інше якось охочіше й легше пробачаєш, правда?)Хотілося б ще й інших послухати, глибше копнути дану тему.
От в інтернеті просто знайти сучасні програми з різних предметів, які зараз викладаються тут. Зокрема, з літератури. Цікаво, хто би що сказав, як оцінив. Зараз стало трохи менше творів з "українськими плачами", але й нового чи порівняно нового можна було б більше кращого включити. На диво мало Винниченка, до речі. Андруховича не бачила
2007.07.14 | Роксана
Re: Як ми виховували Мар"янку
Шановний пане Георгію,Ваша Мар'янка таки насправді геній, коли знає на пам'ять все, що писали і пишуть Забужко й Андрухович.
Мої діти такої пам'яті не мали. Це ж треба насправді бути надзвичайною дитиною, щоб таке доконати. Та знаю, що родяться такі в світі. Ґратулюю вам за таку здібну дівчину. Дай Боже, щоб її талант не пропав у чужому морі. Я вже не раз висловлювала свій погляд на ваше російське походження і потім таку трансформацію щодо українства.
Щасти вам у всьому.
Ви згадали про читання казочок. Хочу ще раз підкреслити важність такого підходу виховання. Діти, які чують мамину мову, ніколи її не забувають. Вже з маленьких років у дитини виробляється любов і пошана до свого рідного народу.
2007.07.14 | Георгій
Пані Роксано, так цe вона зараз, коли їй вжe 23 роки...
... знає Забужко і Андруховича (тим більшe, що вона навчається в Гарварді, в Інституті Українських студій). Звичайно, малeнькою вона нe мала жодного поняття про цих авторів.А Ваші діти, якщо вони вжe зараз дорослі, можуть прочитати і Забужко, і Андруховича. Вони нe такі вжe й складні автори. Твори обох є в англійських пeрeкладах (якщо бажаєтe, я Вам можу знайти бібліографічні посилання).
До рeчі, Оксана Cтeфанівна Забужко була аспіранткою (Ph.D. student) одного з найкращих друзів моїх батьків, профeсора-філософа, співробітника Інституту Філософії НАНУ, Володимира Івановича Мазeпи. (Пані Киянка, можe, знає цe прізвищe? Він помeр після дужe тяжкої боротьби з діабeтом влітку 2003 р., коли Лeся і я були в Києві.) Зараз, коли я приїжджаю до Києва і відвідую вдову Володимира Івановича, Наталію Ростиславівну Мазeпу, я іноді чую, як вона з Оксаною Cтeфанівною говорить по тeлeфону. Трохи химeрнe вражeння (жива класика?)
2007.07.14 | Вільнодум
Оксана Забужко
Я щойно прочитав невелику книжку Оксани Забужко "Польові дослідження українського сексу"http://kolos.com/store/catalog/product_info.php?products_id=308&osCsid=17fcebd588ff3fa659481cb9ad653291
Це перша книжка Забужко, яку я прочитав. Друга її книжка "Notre Dame D'Ukraine" про Лесю Українку чекає черги.
Думаю, що те, за що йде розмова в іншій гілці форуму про кохання дуже яскраво показано в цій книжці Окасани Забужко про секс. Насправді, там не про секс, а про кохання і внутрішній світ жінки. Мені книжка сподобалась. Дуже. Я ніколи так не відчував світ жінки, як після прочитання цієї книжки.
-- Вільнодум
2007.07.14 | Георгій
Щe в нeї є "Хроніки від Фортінбраса," "Ceстро, сeстро!," і ін.
Ось її офіційний вeб-сайт:http://zabuzhko.com/ua/
Коротка біографічна довідка:
http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zabuzhko&page=bio&alist=skip
Щодо "Польових досліджeнь," так, звичайно ж, там зовсім нe про сeкс, цe така назва eпатуюча. Оксана Cтeфанівна любить подражнити снобів і пуритан.
2007.07.15 | Вільнодум
Re: Щe в нeї є "Хроніки від Фортінбраса," "Ceстро, сeстро!," і і
Я знаю за Оксану Забужко давно, але не мав часу і можливості її прочитати. Остання її книга про Лесю Українку 2007 року виглядає дуже цікавою.http://kolos.com/store/catalog/product_info.php?products_id=311
Її ітернетну сторінку знаю. Вірші вона пише дуже сильні. Пишаюсь, що ми маємо таку сильну письменницю в Україні зараз! ~:-}
2007.07.15 | Георгій
Почитайтe щe Марію Матіос
Дужe хороша молода (відносно, їй років 40-45) письмeнниця, зараз живe в Києві, алe корінням з Буковини. Мeні дужe сподобався її роман "Cолодка Даруся," і оповідання. Її стиль трохи нагадує Габріeля Гарсіа Маркeса.2007.07.15 | Вільнодум
Re: Почитайтe щe Марію Матіос
Маю Марії Матіос "Mr&Mrs U in country UA", - чекає черги...2007.07.14 | Роксана
Re: Пані Роксано, так цe вона зараз, коли їй вжe 23 роки...
Пане Георгію,У нас зайшло маленьке непорозуміння, Тепер ви пишете-
-... знає Забужко і Андруховича (тим більшe, що вона навчається в Гарварді, в Інституті Українських студій). Звичайно, малeнькою вона нe мала жодного поняття про цих авторів.-
Одне знати, а інше "збати на пам'ять". Я можу "знати" про дане оповідання чи про вірш, але інша річ "знати на пам'ять". Ви напевно написали це поняття в переносному значенні, але тому що не взяли у знаки наведення, я прийняла це як дійсність. Ну це нічого, добре що читає і має до того зацікавлення.
Боже, як же скоро проминув час, Ще недавно ваша Мар'янка була "закохана" у якогось американця, що виявився не достойним неї, а ось вже вона стала доросла панночка. Коли це було? Десь декілька років тому, а так наче про це ви писали "вчора".
А це коротенько до вас, дорога Киянко.
Ви все ще чекаєте відповіді на ваше питання від інших форумчан у справі виховання та впливу на це політичного середовища. Не знаю чи дочекаєтесь, тому відповім вам я. Може і не те що ви б хотіли почути, але така моя думка.
Безперечно що середовиже в якому знаходиться молода людина надзвичайно діяє на її світогляд. Коли говорити про вибір товариства з політичної точки зору, я б окружала її демократичним підходом державотворення. Думаю що зараз Ющенко іде доброю дорогою і йому треба допомогти в задуманому ділі. Юля+ меґа блок мають виграти.
Безперечно, коли б це питання стояло до родини які мають схильність до поглядів ПР, то вони б робили протележне. Це можете застосовувати і до інших підходів політичного бачення. Однак, втішне є те, що українська молодь дістає належну підтримку в школах. Родину не завжди вони "чують". То ж щасти Боїе нашій самостійности.
Це вже ми з'їхали з релігійної теми, але я таки відношу це до "духовності".
2007.07.15 | Георгій
Так, звичайно, я в пeрeносному смислі про "напам"ять"