Про гуманітарні та нормальні науки та віповідне мислення
12/24/2007 | Mercury
нещодавно відкрив для себе цікавого сучасного вченого та філософа Ханса Ульриха Гумбрехта (Gumbreht). Він викладає в Стенфорді - кращому за оцінкою World Ranking університеті світу. Його дві книжки видали російською в престижному видавництві НЛО. Українською жодної його статті ще не бачив. Ось деяки уривки з його роздумів про гуманітарні науки та гуманітарне мислення (це також центральна тема М. Бахтіна).
"традиция определять гуманитарные науки как особую группу “наук” (“sciences”), принадлежащих к области “esprit géométrique”?
Прежде чем пытаться ответить на этот вопрос, я хотел бы выделить три разных способа понимания того, что такое гуманитарные науки, и три разных практических подхода к ним: в англоязычном, франкоязычном и немецкоязычном мире.
В англо-американской традиции — и это необходимо здесь подчеркнуть — гуманитарные науки не обязаны быть “научными”. Наука (“science”) в английском понимании этого слова исключает гуманитарные науки, а если буквально перевести на английский такое слово, как, скажем, “Literaturwissenschaft”, то получится явный оксюморон — “literary science”.
И напротив, мне представляется, что благодаря не такому “точному”, как во франкоязычном и немецкоязычном мире, стилю работы англо-американские гуманитарные науки находятся в долгосрочном процессе обретения нового смысла их полного названия — “Humanities and Arts”, буквально “гуманитарные науки и искусства”, — восходящего к “свободным искусствам” (“Artes”) средневековых университетов. Этот новый смысл, похоже, приобретает коннотацию близости к современной концепции “arts” как области человеческого поведения, основанной скорее на вдохновении и воображении, нежели на системе и методе.
Во Франции, однако, название “les sciences humaines” восходит к институциональной перестройке университетов в начале XIX века под влиянием идей той группы ученых, которых называли “энциклопедистами”.
Интересно было бы понять: насколько верно первое впечатление, что “sciences humaines” в этой национальной версии ближе к общественным наукам и сильнее отделены от наук естественных, нежели в Германии; подтверждается ли это мнение подробным изучением соответствующих свидетельств?
Наконец, что поразительно, немецкие “Geisteswissenschaften” [гуманитарные науки] — результат относительно недавнего движения за отделение от естественных наук, начавшегося в Берлинском университете в 1890-е годы. Как показывает история русского формализма в литературоведении и лингвистике, этот образ “Geisteswissenschaften” уже вскоре, в годы перед Октябрьской революцией, стал источником вдохновения для нового поколения российских гуманитариев и затем приобрел прочный и совершенно бесспорный, как ни в каком другом национальном контексте, статус благодаря марксистской концепции “научности” — концепции, которая в Советском Союзе была нормативной и общеобязательной".
"традиция определять гуманитарные науки как особую группу “наук” (“sciences”), принадлежащих к области “esprit géométrique”?
Прежде чем пытаться ответить на этот вопрос, я хотел бы выделить три разных способа понимания того, что такое гуманитарные науки, и три разных практических подхода к ним: в англоязычном, франкоязычном и немецкоязычном мире.
В англо-американской традиции — и это необходимо здесь подчеркнуть — гуманитарные науки не обязаны быть “научными”. Наука (“science”) в английском понимании этого слова исключает гуманитарные науки, а если буквально перевести на английский такое слово, как, скажем, “Literaturwissenschaft”, то получится явный оксюморон — “literary science”.
И напротив, мне представляется, что благодаря не такому “точному”, как во франкоязычном и немецкоязычном мире, стилю работы англо-американские гуманитарные науки находятся в долгосрочном процессе обретения нового смысла их полного названия — “Humanities and Arts”, буквально “гуманитарные науки и искусства”, — восходящего к “свободным искусствам” (“Artes”) средневековых университетов. Этот новый смысл, похоже, приобретает коннотацию близости к современной концепции “arts” как области человеческого поведения, основанной скорее на вдохновении и воображении, нежели на системе и методе.
Во Франции, однако, название “les sciences humaines” восходит к институциональной перестройке университетов в начале XIX века под влиянием идей той группы ученых, которых называли “энциклопедистами”.
Интересно было бы понять: насколько верно первое впечатление, что “sciences humaines” в этой национальной версии ближе к общественным наукам и сильнее отделены от наук естественных, нежели в Германии; подтверждается ли это мнение подробным изучением соответствующих свидетельств?
Наконец, что поразительно, немецкие “Geisteswissenschaften” [гуманитарные науки] — результат относительно недавнего движения за отделение от естественных наук, начавшегося в Берлинском университете в 1890-е годы. Как показывает история русского формализма в литературоведении и лингвистике, этот образ “Geisteswissenschaften” уже вскоре, в годы перед Октябрьской революцией, стал источником вдохновения для нового поколения российских гуманитариев и затем приобрел прочный и совершенно бесспорный, как ни в каком другом национальном контексте, статус благодаря марксистской концепции “научности” — концепции, которая в Советском Союзе была нормативной и общеобязательной".
Відповіді
2007.12.24 | Mercury
Gumbreht Links
http://magazines.russ.ru/authors/g/hgumbreht/В попередньому посиланні Фрагмент із статті
Ледяные объятия "научности", или Почему гуманитарным наукам предпочтительнее быть "Humanities and Arts"
http://magazines.russ.ru/nlo/2006/81/gu1.html
2007.12.24 | Tatarchuk
Re: Про гуманітарні та нормальні науки та віповідне мислення
Ну що ж, погляд поширений і на мій особистий погляд - тут я фахово заангажований як представник гуманітарних наук - погляд НЕсучасний, неактуальний і є рефлексією того що було, а не того що є и тим більше того що буде.Поясню свою думку, насамперед - з чим власне я незгоден.
Почну з курьйозу: автор наведеного фрагменту на повному серйозі використовує данні ... гуманітарної науки, а саме лінгвістики (при чому такого розділу як загаліне мовознавство!) для того щоб обгрунтувати свої тези (французькі, німецькі англійські тощо історичні терміни).
Призовемо на допомогу Парменіда (привіт Спокусові Халепному!) і прочіх еллінів яких ніхто з гуманітарних наук не виганяв
Якщо теза спрямована про непевність, ненауковість кругу Ейлера "А", а аргументи в якості фактології беруться для того з кругу Ейлера "А", то автор або сам собі на вуха наступив, або намагається наступити нам. Накривши вашого татка покривалом та сказавши: "ти не бачиш свого тата? а він існує!".
Можемо тепер або спиратися на його фактологію - і тоді знати, що його теза неправдива відпочатку - або фактологією з непевного джерела знехтувати, і тоді автор фрагменту залишається без фактів, а тільки із софістичним судженням.
А тепер про реалії. Де-ідеологізація творить із гуманітарними дисциплінами страшну штуку. А саме - перетворює їх ... з Артс на Сайенс. Різниця приблизно та сама, як поміж Літературою та Літературознавством (форма якого “Literaturwissenschaft” автором помилково визнана як оксюморон типу “literary science”).
Та сама лінгвістика все точнішає і точнішає. Колись географія (може автор фрагементу над тим не думав) була суто гуманітарною наукою. Ба навіть більше - фізика та математика, принаймні у формах даних нам в ощущеніях Фалеса та Піфагора віповідно, були гуманітарними і при тому навіть не науками.
Також автор непослідовно використовує ту саму лінгвістику - адже окрім "артс" мав би додати ще й терміну "ноулідж" як англійського синоніму.
Можливо читачам буде цікаво, що на заході існує пару десятиліть Політікал Сайенс. Фундатори якого позиціонують та методологують себе як виходців з шинелі Політікал Артс або точніше Політікал ноулідж.
Наразі йдеться про створення вповні самостійної Хісторікал Сайенс, яка дійсно матиме відмінності від Хісторікал ноулідж ... суто стадіально-формаційні, тобто просто вищій рівень.
Головним же чинником такої сайентизації залишків "артс-ноулідж" є на мою думку - стрімке поширення технологій в дослідах. Самі по собі технології є науками, і точними, і тим більш "нормальними". Будь-яке достатньо методичне їх вживання - будь то проста статистика чи наприклад робота з великою базою данних - перетворює середовище під вже-напевно-що-наукове, навіть якщо ви не ставили собі такого за мету.
Наведу приклад. Спробуйте стати колекціонером картин певного напряму (привіт дописувачу Роллеру) через інтернет. Рано чи пізно ви матимете справу із базою данних та програмами, які допомагатимуть вам класифікувати "це". Параметри ви будете задавати самі на старті та змінювати, якщо вони були вже геть неточні (неформальні та ненаукові). На виході ви матимете і колекцію, і ... науковий продукт з мистецтвознавства. Причому ні в кого не повернеться язик (читайте: тезаурус не дозволить) назвати цю базу належной до мистецтвознавства-"артс", бо воно вже буде "сайенс".
На цьому беру паузу, аби почитати інших...
2007.12.24 | Tatarchuk
йдемо далі... Наступна станція - Поппер :)
Отже ми зупинилися на тому що (НМД) гуманітарні науки з часом перетворюються на точні, при тому деякі з них залишаються гуманітарними, деякі тяжіють до природничих чи абстрактних.Абсолютизуючи, можна порівняти науки (давайте навіть так - дисціпліни) із суто дарвінівськими "видами". Не всі доживають до того моменту, де на них чигає червгоа еволюційна щабель. Але ті хто доповзають - таки еволюціонують.
Вічна хвала Декартові, який наче Гулівер з флотом ліліпутів, утягнув із собою до наступної станції "Лейбніц" вже кільканадцять до того суто гуманітарних і суто "артс".
Вічна слава й енциклопердістам, які створили першопрецедент гіперлінків та водночас "спіймали джина до пляшки", заставівши певний час обертатися наукові знання в замкнутому просторі (що в принципі протиприродньо, але експерімент вдався - після відкоркування пляшки назовні висипали вже десяткі навіть не наук а наукових напрямів).
Пропускаючи ще кілька цікавих станцій, пропоную одразу скакнути до революціонера "ноулідж", такого собі Карла Поппера. Так, в нього були попередники, так, він взагалі весь час крутиться навколо ще аристотелівської проблематики "вірності судження" (до речі Логіка була колись гуманітарною? а наукою?
Отже, Поппер або сформулював, або презентував із внятною артикуляцією вже майже зовсім сучасні проблеми познання - веріфікації та фальсифікації. От від того моменту, панство, як мені здається всі доживші до Поппера дисципліни вже були приречені на їхню мутацію до рівня сайенс, наук. Хіба що - різними темпами.
Я б порівняв в цьому сенсі (як в прикладі з Дарвіном) дії Поппера із діями мифічної "комети динозаврів", яка нібито впала, вибухнула і не повбивала динозаврів, а стимулювала їх негайно обрастати шерсттю чи пір\ям, а також терміново ставати теплокровними.
2007.12.24 | Анатоль
"Комета динозаврів" не міфічна.
65млн. років тому в районі Мексіканської затоки впав крупним метеорит, що спричинив катастрофу планетарного масштабу. (іридієвий слід тої події прослідковується на всій землі).В результаті цієї катастрофи динозаври й справді вимерли (як і більшість тварин і рослин).
Пернаті, шерстисті і теплокровні тварини на той час були, просто менш поширені, ніж динозаври.
Зміна ситуації, спричинена вимиранням більшості рослин і тварин була важливим фактором для становлення нових видів (мається на увазі фактори відбору)
2007.12.24 | Tatarchuk
для мене - міфічна
Анатоль пише:> 65млн. років тому в районі Мексіканської затоки впав крупним метеорит, що спричинив катастрофу планетарного масштабу. (іридієвий слід тої події прослідковується на всій землі).
Це і є приклад наукового мифу. Тобто все вірно - іридій є, метеор впадав ... але казати що саме це спричинило (нібито) миттєву загибель дінозаврів - не є доконаним фактом.
> В результаті цієї катастрофи динозаври й справді вимерли (як і більшість тварин і рослин).
> Пернаті, шерстисті і теплокровні тварини на той час були, просто менш поширені, ніж динозаври.
> Зміна ситуації, спричинена вимиранням більшості рослин і тварин була важливим фактором для становлення нових видів (мається на увазі фактори відбору)
Я мав на увазі інше. Що теплокровні мають походження як раз від "заврів", тому й зайняли відповідну нишу. Але навряд чи це відбулося миттєво, як це передбачує "теорія катастроф".
2007.12.24 | Анатоль
А про миттєву загибель динозаврів ніхто й не каже.
Можливо цей процес тривав сотні тисяч, чи й мільйони років.Але що ця катастрофа змінила ситуацію на землі, в результаті якої пануючі до цього види вимерли - не міф.
2007.12.30 | Mercury
Здається, що ваш потяг проскочив декілька станцій
По перше, Вільгельма Дільтея. він саме і розрізнив вперше в новому часі науки природничи та гуманітарні. Саме на цю проблематику звернув увагу Гумбрехт.Але ще раніше перед тим він ще зупинився на роздумах проблематиці Вільгельма фон Гумбольдта про університети та "ризиковане мислення".
Ще одна станція - Міхаїл Бахтін з проблемами гуманітарного познання.
і нарешті - Володимир біблер, що відстоював ідею про те, що новочасн наука - лише один зі спсосбів розуміння, але в нашому світі він виглядає як єдино раціонально можливий.
Щодо до розрізненя понять science ta knowlege - здається, Гумбрехт розуміється не гірше нас з вами, бо інакше б в Стенфорді не викладав.
2007.12.30 | Tatarchuk
щодо останього аргументу..
не погоджуюсяMercury пише:
> Щодо до розрізненя понять science ta knowlege - здається, Гумбрехт розуміється не гірше нас з вами, бо інакше б в Стенфорді не викладав.
Ви звикайте до того що Стенфорд - не вінець карьери пересічного українця
2007.12.30 | Георгій
Як в амeриканських ВНЗ цe розуміють
В Амeриці дійсно просто "вивчeння" історії, літeратури, мистeцтва нe кваліфікується як "science." Той, хто цим займається, можe називатися "scholar" ("вчeний"), алe нe "scientist" ("працівник "science").Тут дужe сильно зв"язують поняття "science" з поняттям "scientific method." Цeй "scientific method" означає сeрію вимог, або правил практичної діяльності ("rules of engagement"): той, хто займається "science," повинeн робити eмпіричнe спостeрeжeння ("observation"), потім сформулювати запитання ("question"), потім висунути гіпотeзу ("hypothesis" - "гадку" про тe, яка можe бути відповідь на цe запитання); потім зробити якeсь пeрeдбачeння ("prediction" - "якщо моя гіпотeза правильна, то має статися тe і тe, або нe повинно бути того чи того"), і, нарeшті, зробити тeст ("test"), мeтою якого є пeрeвірити пeрeдбачeння і таким чином підтвeрдити або нe підтвeрдити гіпотeзу.
Якщо хтось дотримується цих "rules of engagement," він/вона є "scientist." Алe ті, хто займається (у CША) історією чи мистeцтвознавством, як правило, НЕ дотримуються цих "rules of engagement," і їх кваліфікують як "scholars," алe нe як "scientists."
З іншого боку, у CША займатися, скажімо, фізикою, чи біологією, чи навіть соціологією і НЕ дотримуватися цих rules of engagement нeможливо, тому люди, зайняті в цих сфeрах, є "scientists."
2008.01.19 | Mercury
Но вернемся к немецкой предыстории “Geisteswissenschaften”.(/)
Но вернемся к немецкой предыстории “Geisteswissenschaften”. Несмотря на всю влиятельность, которой мы обычно наделяем Канта и других философов-идеалистов, идея “университета” в начале XIX века отнюдь не отождествлялась с “наукой”, как в наши дни. В программе, составленной Вильгельмом фон Гумбольдтом в 1810 году для нового университета в Берлине, очень мало говорится о “точности”, “методе” и даже “истине”5. Передача знаний и обучение практическим решениям — это задачи учреждений среднего образования; университет же, по мнению Гумбольдта, характеризуется производством новых, непредсказуемых вопросов и проблем. Гумбольдт еще не воспринимает науки (Sciences) и гуманитарные науки (Humanities) как разные интеллектуальные и институциональные сферы, однако он рассматривает лабораторию и семинар как пространства, где, по его выражению, представители разных поколений заражают друг друга своим энтузиазмом. А главное, Гумбольдт подчеркивает, что, хотя государство и обязано финансировать университеты, ему невыгодно использовать этот факт как причину вмешательства в их повседневную жизнь, ибо подобное вмешательство ослабляет потенциал университета как источника инноваций и перемен. Должно быть, возникновению современной генерализованной концепции “науки” способствовало появление — два-три десятилетия спустя — нового мировоззрения, которое Мишель Фуко в своих “Словах и вещах” называет “историзацией вещей”. Еще со времен Дарвина и Гегеля считалось, что подлинная реальность, лежащая “под поверхностью” явлений, состоит из невидимых “законов”, управляющих биологической эволюцией и историческими переменами. В идеале такие законы сжаты в абстрактную математическую форму алгоритмов, и этим обусловлена возможность “научного” прогнозирования. Когда столетие спустя Вильгельм Дильтей разработал идею отделения “Geisteswissenschaften” от “науки”, одной из основных проблем его теории стало как раз таки ожидание прогностической способности. Согласно Дильтею, новое институциональное измерение гуманитарных наук должно было состоять из всех тех дисциплин, основной задачей которых является акт понимания. Истолкование текстов и произведений искусства должно возвращать к изначальному моменту переживания [“Erlebnis”], легшего в их основу, а герменевтика как философская рефлексия условий интерпретации должна обеспечивать принцип интеллектуальной связности, когерентности. Однако проблема “Geisteswissenschaften” заключалась не в их недостаточной гомогенности, а, скорее, во множественных коннотациях, вызванных тем, что их продолжали воспринимать как “sciences”. Гумбольдтова идея университета оставляла в институциональном смысле достаточно места для раскрытия особого интеллектуального потенциала гуманитарных наук, но отсутствие точек опоры в реальном мире и невозможность соответствия “научным” стандартам мыслительной точности стали для “Geisteswissenschaften” двойной “родовой травмой”. Возможно, именно этим и объясняется, почему — особенно во второй половине XX века — гуманитарные науки, причем не только в Германии, то погружались в дебри интерпретации (например, эпоха “новой критики” и “имманентной интерпретации” в 1950-е или период деконструкции и нового историзма в 1980-е), то радостно стремились соответствовать критериям “точности”, ассоциируемым с “наукой” (структурализм, соссюровская лингвистика и марксизм 1960-х; cultural studies, постколониальные исследования или исследования рекламы в 1990-е).2008.01.19 | Василь Васьківський
Гегель та закони
Mercury пише:> Еще со времен Дарвина и Гегеля считалось, что подлинная реальность, лежащая “под поверхностью” явлений, состоит из невидимых “законов”, управляющих биологической эволюцией и историческими переменами.
Гегеля, як завжди, помилково розуміють, бо не вивчають! Щоб розуміти вірно тексти Гегеля, треба усвідомлювати, що ніякою реальністю він не займається: його предметом є виключно мислення, дух, ідея, спекулятивна система понять, а не реальність. Тому, ті істотичні зміни та закони, які він описує, стосуються виключно історії форм мислення, духу, понять, ідей тощо. Приписувати Гегелю те, що він займається історією чи ще якоюсь там реальністю, є настільки ж безглуздо, як приписувати йому, що він займається веб-дизайном.
Себто, все, що пишуть про Гегеля подібні автори, які не розуміють його концепції філософії як системи мислення, яка має своїм предметом світ мислення, а не реальний фізичний світ, як і цей наведений текст, слід сприймати як помилкове тлумачення думок самого Гегеля...
2008.01.19 | Mercury
А Дарвіна теж не так розуміють?
А Ґумбольдта? А Дільтея?Ви чомусь схопились за Ґегеля (справа не в ньому), а сенс цього уривка, написаного Хансом Ульрихом Ґумбрехтом чомусь проскочили.
Перечитайте, б.л., уважніше, про що йдеться, тоді, може, і поговоримо
2008.01.19 | Василь Васьківський
Я писав лише про Гегеля!
Mercury пише:> А Дарвіна теж не так розуміють? А Ґумбольдта? А Дільтея?
> Ви чомусь схопились за Ґегеля (справа не в ньому), а сенс цього уривка, написаного Хансом Ульрихом Ґумбрехтом чомусь проскочили.
> Перечитайте, б.л., уважніше, про що йдеться, тоді, може, і поговоримо
Якщо справа не в Гегелі, тоді навіщо його згадувати? А, якщо вже згадали Гегеля, тоді, будь ласка, процитуйте, де він писав про закони! Я так розумію...
Я взагалі не бачу сенсу згадувати Гегеля поряд з Дарвіном, приписуючи їм однакові думки. А Дільтей жив вже в зовсім іншу історичну епоху...
2008.01.20 | Георгій
А як буквально пeрeкласти Geisteswissenschaften?
2008.01.20 | Василь Васьківський
духовні науки
2008.01.20 | Георгій
Дякую. Cпробував сам подивитися, алe вийшов конфуз
Набрав Geisteswissenschaften і ввів у Гугль - прийшла відповідь з Вікіпeдії (http://en.wikipedia.org/wiki/Geisteswissenschaft). Подивився аналогічну сторінку в російській Вікі - дає "Гуманітарні науки."2008.01.20 | Василь Васьківський
Назва Дільтея не є вдалою: краще духовність.
Бо духовність не є наукою, а сукупністю вчень про дух та духовне життя, в основі яких є самопізнання духу шляхом духовного споглядання, самоспоглядання, умоспоглядання тощо. Читання книжок, молитви, літургії, медитація і навіть психоаналіз є саме такими споглядальницькими практиками, якими вичерпується сфера духовности. Очевидно, що той, хто займається духовністю, сам є компонентою цієї духовности, яку він „науково“ досліджує. Відомо, що наука не займається самодослідженням, а дослідженням предмета, який є незалежним від свого дослідника. Неможливість незалежного дослідження духовности обумовлює неможливість перетворення духовности в науку.2008.01.21 | Mercury
Не "духовні науки", а "науки про дух".
Назва є цілком зрозумілою, якщо знати контекст ії виникнення. Вікі цілком вірно вказує на "гуманітарні науки". В тому і справа, що діскутується "науковість гуманітарних наук" (в статті Ґумбрехта). Він проблематизує статус сучасної ґуманітарії, саме про неї йдеться.2008.01.21 | Mercury
Re: Назва Дільтея не є вдалою: краще духовність.
Василь Васьківський пише:. Неможливість незалежного дослідження духовности обумовлює неможливість перетворення духовности в науку.
В сучасній фізиці також неможливе незалежне від позиції споглядання та приладів дослідження. В тому ж і справа, що класичні науки стають в цьому сенсі також "Ґуманітраними" (Дивю праці Ґайзенберґа).
2008.01.21 | Василь Васьківський
Хто Вам це сказав?
Mercury пише:> Василь Васьківський пише:
> . Неможливість незалежного дослідження духовности обумовлює неможливість перетворення духовности в науку.
> В сучасній фізиці також неможливе незалежне від позиції споглядання та приладів дослідження. В тому ж і справа, що класичні науки стають в цьому сенсі також "Ґуманітраними" (Дивю праці Ґайзенберґа).
Гайзенберг не є сучасним фізиком!
2008.01.21 | Mercury
Але є великим фізиком ХХ століття. Чи не так?
Василь Васьківський пише:> Гайзенберг не є сучасним фізиком!
-- І він, Гайзенберг, показав, як створювалася фізика ХХ століття в свої майже романах : "Часть и целое", "Шаги за горизонт", "Физика и философия". (надруковано російською). В першому із названих творів особливо відчувається "Ґуманітарність" обговорення. Тай в своїх спогадах Гайзенберг визнає, що фізикою став займатися після критичного аналізу всіх дурних підручників, дурних в порівнянні із тим, зщо він прочитав у Платона ("сучасного фізика"
2008.01.21 | Василь Васьківський
Це Ви про що: на дворі ХХІ століття!? Чи не так?
2008.01.21 | Mercury
Хронологічно, звісно так.. А по суті питання?
2008.01.21 | Василь Васьківський
По суті: фізика Гайзенберга не є сучасною фізикою!
2008.01.21 | Mercury
Це лозунг? Чи аргументи теж будуть?
2008.01.21 | Василь Васьківський
Аргумент: сучасною є та фізика, яка є тепер, а не та, яка була
ще 50 років тому.2008.01.21 | Mercury
Добре. А чи можимо поговорити про ідеї викладені Ґейзенбергом?
З Вашого профілю я побачів, що Ви фізик-теоретик, зацікавлений філософією. Тому мені було б дуже цікаво знати Вашу думку про перечислені вище твори Ґейзенберга взагалі, та й в контексті обговорення проблеми, що поставив Ханс Ульріх Ґумбрехт. Про себе скажу, що ці книжки особливо "Часть и целое" (рос.) я читав із захопленням, як найцікавіший роман.Роман, де народжуються ідеї, що творять світогляд на ціле століття, якщо не більше. А Ви як вважаєте??2008.01.22 | Василь Васьківський
Re: Добре. А чи можимо поговорити про ідеї викладені Ґейзенбергом?
Mercury пише:> З Вашого профілю я побачів, що Ви фізик-теоретик, зацікавлений філософією. Тому мені було б дуже цікаво знати Вашу думку про перечислені вище твори Ґейзенберга взагалі, та й в контексті обговорення проблеми, що поставив Ханс Ульріх Ґумбрехт. Про себе скажу, що ці книжки особливо "Часть и целое" (рос.) я читав із захопленням, як найцікавіший роман.Роман, де народжуються ідеї, що творять світогляд на ціле століття, якщо не більше. А Ви як вважаєте??
Добре, поговорити, звичайно, можемо, але в мене немає під рукою праць Гайзенберга. Тому, краще буде, якщо Ви сформулюєте ті ідеї, які бажаєте обговорювати. Перш за все, можу сказати, що тлумачення квантових явищ Гайзенбергом є перехідний етап становлення квантової фізики, і, зокрема, теза про те, що неможливими є фізичні дослідження, незалежні від спостерігача, є неточною. Навпаки, всі фізичні закони є інваріантними і не залежать від системи відліку, в якій вони описуються. В теорії відносности для описання фізичних законів вводяться інваріанти, які є однаковими у всіх системах відліку. Що ж стосується квантової механіки, то кожна фізична величина може бути описана в різних представленнях, але середнє значення цієї величини для певної фізичної системи є однаковим у всіх представленнях. Тому ніякої проблеми тут немає, бо дослідно для підтвердження теорій вимірюються середні значення фізичних величин...