Вчення РА – Арійство (споконвічне православя)
04/16/2009 | Роман Киянин
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 1
http://h.ua/story/189637/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 2
http://h.ua/story/190344/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 3
http://h.ua/story/190350/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 4
http://h.ua/story/190352/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 5
http://h.ua/story/190355/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 6
http://h.ua/story/190357/
http://h.ua/story/189637/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 2
http://h.ua/story/190344/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 3
http://h.ua/story/190350/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 4
http://h.ua/story/190352/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 5
http://h.ua/story/190355/
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 6
http://h.ua/story/190357/
Відповіді
2009.04.16 | Георгій
Вітаю! Цікаві речі. Мені ось це сподобалося
Роман Киянин пише:> в першоджерелі Нового Заповіту грецьке слово αμαρτια, що на східнослов’янські мови перекладається як гріх (огріх), у точному перекладі означає “помилка”, похибка, омана, хиба. Усі ці значення не мають стільки невідворотності і фатальності, як слово “гріх”. Їх можна виправити через покаяння. А слово “покаяння” або “каяття”, у свою чергу, є перекладом із грецького μετανοια (від μετα-νοεω), дослівно – переміна думок. У такому разі, поняття гріха і покаяння набувають конкретного практичного змісту: помилився, схибив – переміни думки.
(ГП) Це абсолютно точно. Термін αμαρτια взагалі запозичений з практики стрільців з лука, і означає "промах." Православні християни (і також, наскільки я розумію, католики) розуміють гріх як будь-який крок людини, чи то фізичний вчинок, чи то думку, чи бажання, які "промахуються" мимо головної мети життя людини - жити в послусі Богові, виконувати заповіді. Гріх не передається від батьків дітям, як ген. Але СХИЛьНІСТь до гріха є спадковою; через відпадіння перших людей від Бога ми стали смертними (чого не було в перших людях до їх гріхопадіння), а тому "пристрасними"; "пристрасть" (παθώς) - це стан зіпсованості, розлагодженності; це відхилення від такого (нормального, здорового) стану людини, коли її тіло керується її душею (психікою), а душа - Духом (Божими заповідями). У пристрасної людини або тіло керує душею (це проявляється як обжерливість, пияцтво, еротоманія, наркотична залежність), або душа-психіка прагне керувати Духом (гординя, марнославство, самозакоханість, гнівливість, безбожництво, і т.д.). Ми повинні прагнути позбутися пристрастей. А для цього дійсно потрібна "зміна розуму," μετανοια.
Пане Романе, а як Ви уявляєте собі план цієї "метанії?" Питаю тому, що в християнській Церкві вже давно, багато століть, є стратегія, за допомогою якої людина може змінити свій розум і принаймні частково позбутися пристрастей, і грішити менше. Це щоденна молитва, піст, участь у Святих Таїнствах Сповіді, Причастя, Єлеосвячення; і це - дуже важливо - живе спілкування з духовним отцем, рукоположеним священиком (який через свого єпископа - преємника Христа і Апостолів - береже незіпсоване, непререкручене церковне вчення).
Ще раз вітаю Вас і дякую за дописи. Сподіваюся на цікаве спілкування.
Георгій
2009.04.17 | eletricity
таке розуміння не є Церковним
Георгій пише:> (ГП) Православні християни (і також, наскільки я розумію, католики) розуміють гріх як будь-який крок людини, чи то фізичний вчинок, чи то думку, чи бажання, які "промахуються" мимо головної мети життя людини - жити в послусі Богові, виконувати заповіді.
Невірне розуміння. Церква учить по-іншому.
Гріх це не лише вчинок, це передусім гріховний стан людини душевно/тілесної внаслідок непослуху.
КАТЕХИЗМ
404
Всему человечеству грех будет передан путем продолжения рода, то есть путем передачи человеческой природы, лишенной первозданной святости и праведности. Вот почему первородный грех назван "грехом" по аналогии: это грех "полученный", а не "совершенный", состояние, а не деяние. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0385.html
> (ГП) Гріх не передається від батьків дітям, як ген. Але СХИЛьНІСТь до гріха є спадковою; через відпадіння перших людей від Бога ми стали смертними (чого не було в перших людях до їх гріхопадіння), а тому "пристрасними"; "пристрасть" (παθώς) - це стан зіпсованості, розлагодженності; це відхилення від такого (нормального, здорового) стану людини, коли її тіло керується її душею (психікою), а душа - Духом (Божими заповідями).
Гріх зіпсував (м'яко сказано) усю людину і тіло її, і душу.
Самими вчинками від гріха не відкупишся. Для гріху треба повністю умерти й душею і тілом.
Перше, це відродження у Дусі Святому, або як кажуть Народження Згори. що може відбутися ще за земного життя людини. Друге, -- це фізична смерть.
Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! (1-е Кор. 15:53,54)
> (ГП) У пристрасної людини або тіло керує душею (це проявляється як обжерливість, пияцтво, еротоманія, наркотична залежність), або душа-психіка прагне керувати Духом (гординя, марнославство, самозакоханість, гнівливість, безбожництво, і т.д.). Ми повинні прагнути позбутися пристрастей. А для цього дійсно потрібна "зміна розуму," μετανοια.
Cлід усвідомлювати, що перечислені недоліки є сугубо тілесними, себто плотськими.
Відхід людини від духовного спрямував її у зовіншньо/відчуттєве ВИДИМЕ. Таким видимим зовнішньо/відчуттєвим плотським й стало людське тіло.
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. (2-е Кор. 4:16)
І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,
бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:16-25)
> (ГП) в християнській Церкві вже давно, багато століть, є стратегія, за допомогою якої людина може змінити свій розум і принаймні частково позбутися пристрастей, і грішити менше. Це щоденна молитва, піст, участь у Святих Таїнствах Сповіді, Причастя, Єлеосвячення; і це - дуже важливо - живе спілкування з духовним отцем, рукоположеним священиком (який через свого єпископа - преємника Христа і Апостолів - береже незіпсоване, непререкручене церковне вчення).
Грішити людина взагалі може перестати, а от грішним залишатиметься до самої смерти КОЖЕН.
бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, (Рим.3:23)
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7:22-25)
2009.04.17 | Георгій
Є
Нe-цeрковними є насправді самe Ваші квазіорігeніські філософствування про "відхід від духовного."2009.04.18 | eletricity
називати вчення Церкви квазіорігенівським філософствуваннями
.. гірше ніж єресь, це богохульство, не робіть цього.Георгій пише:
> Нe-цeрковними є насправді самe Ваші квазіорігeніські філософствування про "відхід від духовного."
Ще раз уважно перечитайте правду віри: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1239922748
Якщо виникатимуть запитання, з охотою відповім.
2009.04.18 | Георгій
Ні в якому разі не вчення Церкви, а саме орігенізми
http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf214.xii.ix.htmlIf anyone shall say that it was not the Divine Logos made man by taking an animated body with a ψυχὴ῾ λογικὴ and νοερὰ, that he descended into hell and ascended into heaven, but shall pretend that it is the Νοῦς which has done this, that Νοῦς of which they say (in an impious fashion) he is Christ properly so called, and that he is become so by the knowledge of the Monad: let him be anathema.
X.
If anyone shall say that after the resurrection the body of the Lord was ethereal, having the form of a sphere, and that such shall be the bodies of all after the resurrection; and that after the Lord himself shall have rejected his true body and after the others who rise shall have rejected theirs, the nature of their bodies shall be annihilated: let him be anathema.
XI.
If anyone shall say that the future judgment signifies the destruction of the body and that the end of the story will be an immaterial ψύσις, and that thereafter there will no longer be any matter, but only spirit νοῦς): let him be anathema.
2009.04.18 | eletricity
називати орігенізмами Святе Письмо й КАТЕХИЗМ -- богохульство
Не робіть цього.Краще ознайомтеся з вченням Церкви, http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1239922748 і коли виникнуть запитання, з охотою відповім.
2009.04.18 | Георгій
Називаю орігенізмами орігенізми
http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf214.xii.ix.htmlIX.
If anyone shall say that it was not the Divine Logos made man by taking an animated body with a ψυχὴ῾ λογικὴ and νοερὰ, that he descended into hell and ascended into heaven, but shall pretend that it is the Νοῦς which has done this, that Νοῦς of which they say (in an impious fashion) he is Christ properly so called, and that he is become so by the knowledge of the Monad: let him be anathema.
X.
If anyone shall say that after the resurrection the body of the Lord was ethereal, having the form of a sphere, and that such shall be the bodies of all after the resurrection; and that after the Lord himself shall have rejected his true body and after the others who rise shall have rejected theirs, the nature of their bodies shall be annihilated: let him be anathema.
XI.
If anyone shall say that the future judgment signifies the destruction of the body and that the end of the story will be an immaterial ψύσις, and that thereafter there will no longer be any matter, but only spirit νοῦς): let him be anathema.
2009.04.18 | eletricity
називайте, вам же вказую на вчення Церкви
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1239922748Якщо виникнуть якісь запитання стосовно написаного, відповім з охотою
2009.04.18 | Георгій
Після Вeликодня. Доброго Вам покаяння та сповіді...
... якщо Ви щe нe висповідалися пeрeд Cвятом.2009.04.18 | eletricity
всеж позбутися єресі, радив би ще перед Великоднем
2009.04.18 | Георгій
Тоді поговоримо, кому від чого позбуватися
2009.04.18 | eletricity
вас і зараз ніхто не заставляє, просто раджу вам позбутися уже
2009.04.21 | Роман Киянин
Re: Вітаю! Цікаві речі. Мені ось це сподобалося
Вчення РА – Арійство (споконвічне православя) Частина 6http://h.ua/story/190357/
ОСНОВИ НОВОГО ВЧЕННЯ
1. В кожній ситуації життя який би ти вибір не робив, не забувай, що він веде або “врознос”, або ж – єднає. Третього не дано. Ти – створений по образу Божому, ти – недовихований Бог, тож завжди вибирай шлях, який веде до вічності. Вічність же здобути можна лише єднаючи, а здобути блаженство єдності – лише пізнавши почуття любові та утвердившись в ньому.
2. Ви відноситесь до своїх батьків з любов’ю, бо вони з любов’ю вас народили і виростили. Так навчіться відповідати любов’ю Тому, хто створив ваші душі і світ для їх поступового утвердженні в добрі і любові, а значить – вічності, хто направляє їх розвиток від втілення до втілення, хто створює тіла і дає можливість душам втілюватись в цьому світі. Ваш мотив - не страх, а любов до Нього і розуміння Його планів, які прекрасні для вас і які він підказує як через совість, так і через сигнали в дійсності. Ваш обов’язок є лише один в цьому світі – пізнавати, зберігати і укріпляти любов в своїх душах. І тоді ви будете боятись не кари збоку чи зверху, а образити тих, хто вам дорогий. (Силу страху теж треба вміти використовувати на добро, бо немає поганих почуттів, є невміння використовувати сильну сторону кожного з них та залежність від якогось крайнього з них (презирство, ненависть, заздрість, відчай, відчуття власної нікчемності). То й же страх моментально мобілізує, відчай – чистить душу від готовності опиратись на несправжнє і відкриває очі на стан речей, де ховається надія на справжнє; ненависть – неприйняття очевидної несправедливості (до себе) з небажанням бачити, щоб хоча б поглядом не підтримувати його носія; презирство – відкидання очевидної гидоти; відчуття власної нікчемності концентрує увагу на суттєвих дрібницях, на які раніше не реагував.)
3. В душі треба набувати блаженного стану і тоді вже діяти з ним, діяти для його постійного поглиблення та посилення. Цей стан повинен максимально не залежати від подій життя. З любов’ю, блаженством і радістю треба починати діяти, а не діяти, щоб колись якось отримати прекрасний душевний стан. Бо інакше накопиш в душі бойову агресію для вирішення проблем, втому та відчай від постійних неприємностей. І може статись, що одного вечора не зможете заснути, бо немає вже в душі прекрасного образу, з яким приходить спокій, а на ранок – немає нової радості, а лише початок череди нових проблем. Тому день починай з хорошого настрою, а якщо немає – то зроби все необхідне, щоб з’явився, а вже потім - дій. Тому що насправді події нанизуються на ваш емоційний стан: на добрий – добрі, на агресивний – агресивні.
4. В молитві треба відкрити і настроїти свою душу на любов, поділитись своєю любов’ю з Богом – творцем всього сущого і наповнити душу станом блаженства, щоб з ним потім діяти. Просити ж молитві треба одного – послідовної доброї впертості в пізнанні любові, визначення її проявів в кожен момент життя і способів утвердження її в вашій душі.
5. В силу того, що в кожного душа своя з неповторним поглядом на життя, яку не має права ніхто ощасливлювати і враховуючи те, що злі вчинки виникають із-за “прикипання” чиєїсь душі до когось чи чогось цього світу – тому треба здобувати скарби на небі, а не на Землі: ніколи всю душу не вкладати в когось чи щось, що є в цьому світі, а створити ідеальний образ дійсності і постійно його наповнювати душевною енергією, ним горіти, доповнювати його, переробляти і все більше деталізувати, постійно пробуючи його реалізувати. Для реалізації розробляти дієві конкретні плани, які дозволять все повніше реалізувати в дійсності опрацьоване душею, узгоджувати їх з оточуючими. Живи внутрішнім життям, а не зовнішнім. Але при цьому не полишати пошуків і підтримки тих, хто найкраще відчує, зрозуміє і підтримає створення та утвердження твого ідеалу. І дати їм більше, чим вони вам – щоб ваша совість була чистою, а вони нехай відчувають борги перед вами.
6. Мета життя виражається просто – навчитись любити, щоб бути щасливим кожної миті, так як ми були створені. А для цього навчитись настроювати і перестроювати наші автоматичні реакції на події життя по доброму, без агресії, але з постійною стверджувальною дією. Перенастройка здійснюється, в першу чергу, за допомогою розкаяння в своїх неправильних реакціях та прощенні образ від інших. При цьому не дуже переймайтесь, як ви будете виглядати в очах інших – ви, як і вони, живете для того, щоб навчитись ставати щасливим, а не просто сподобатись комусь. А після того, як ви це більш-менш навчитесь бути щасливим, вони вже не будуть сміятись, а почнуть заздрити, і якщо по доброму, то вчитись у вас. Для цього до будь-якої ситуації, що викликала вашу агресивну реакцію, в вашій уяві повертатись знову і знову, до тих пір, поки не виробите добру відповідь, не рахуючи кількість спроб. Після цього перевірити в дійсності, чи всі суттєві нюанси ви врахували, і якщо так – то вироблену реакцію прийняти, поставити на ній вашу печатку гордості і вже без сумніву слідувати їй. Агресивні ж стани душі бувають як до інших (перзирство, ненависть, заздрість), так і до себе (відчай, сум, постійні сумніви). Коли таке бажання стає ярим, тоді когось хочеться розтерти в порошок, щоб потім знову замісити глину і вдихнути душу, або ж самому піти зі світу, щоб народитись краще. Треба просто не забувати, що є стверджувальні почуття (кохання, дружба, взаємоповага), а є бар’єрні (відчай, ярість, ненависть, презирство), які говорять вам, що ви дійшли в душі до краю і далі – повний рознос і тому краще рухатись назад. Просто не впирайтесь рогом в бар’єр, відійдіть.
7. Дій з добром, без агресії в душі. Якщо не можеш зупинити і відкинути агресивність, тебе понесло – перестань діяти взагалі, не підкріплюй паростки поганого в душі: не думай зле, не плануй, не говори, не дій. Почекай поки не затихне зло. Але ще краще – зроби добро на зло злу. Будь сильним і великодушним - в будь-якій ситуації звикай говорити і діяти автоматично по доброму. Якщо зразу не можеш відкину зло з душі – відмовляйся з кінця: не роби, потім – не говори, через деякий час – не плануй, а в кінці – не думай. А взагалі не забувай – як у занедбаного тіла заводяться паразити, так і до занехаяної душі прилипають енергососуни. Вони, як ті п’явки, що виділяють фермент, який запобігає звертанню крові, постійно травлять душу одними й тими ж невирішеними питаннями, щоб смоктати сили для себе. Питання вирішено, якщо знята напруга агресії, вироблена добра реакція на нього і отримано блаженне розслаблення. Тоді енергетична рана закрита.
8. Будь-яке добро має межі з обох сторін: воно лежить в області “від” і “до” (наприклад, суп не недосолений і не пересолений, дитину ви не розбещуєте чи не тираните і т.д.). Якщо ви чітко усвідомлюєте тільки одну межу, то добро може бути тільки десь поблизу від неї. Якщо меж немає – то перевірте, чи ви вже не погружаєтесь в зло.
9. Не треба вважати, що ти живеш для когось – ти живеш для того ж, що ї всі – навчитись бути щасливим кожної миті і не треба вважати, що хтось перед тобою чимось зобов’язаний тільки тому, що ти дуже чогось хочеш. Якщо справді щось дуже потребує твоя душа, то зроби так, щоб і інший захотів. Перед тим як комусь хочеш допомогти – узнай у нього: чи він потребує твоєї участі. І завжди шукай підходів і способів до взаємопорозуміння, тоді й тебе не будуть ображати.
10. В будь-якій життєвій ситуації, завжди старайтесь чітко усвідомлювати, що вам насправді треба, що просить ваша душа. Але, як правило, не пускає ваша гордість, печать якої ви поспішили поставить на якийсь свій автоматизм душі і тепер, як вам здається, під страхом приниження із-за відмови від своєї вольової послідовності, ви боїтесь прибрати. Усвідом, побудуй найкращий для тебе образ, який надихає душу, склади докладний план реалізації образу і, наповнивши душу добрим настроєм, дій. Подивись, що виходить, підкоректуй образ чи план і утверджуй. Не забувай, що процес корекції – дрібно-неперервний і нескінченний. Схоже на те, як ти піднімаєшся по східцям і на черговій сходинці можна перепочити і уважно спокійно роздивитись навколо.
Коран , Сура 2. Корова, аят 213:
І може бути, ви ненавидите що-небудь, а воно для вас благо, і може бути, ви любите що-небудь, а воно для вас зло, — справді, Аллах знає, а ви не знаєте!
11. Є очевидне зло, яке проявляється в насильстві над іншими – його треба зупиняти зразу, якщо необхідно – то і силою. Але більшість ситуацій неочевидна і перед тим, як активно почати боротись зі злом – подивись, чи те, що в тебе в душі – краще за те, з чим ти збираєшся боротись.
12. Що стосується виховання дітей, то не треба забувати, що це не іграшки для батьків, а нові душі прийшли в цей світ. І ці душі – не чисте полотно, на якому можна намалювати будь-яку картину, і не глина, з якої можна ліпити все, що заманеться: їхнє світовідчуття і світосприйняття вже визначене на 95%, а ви можете щось добавити чи змінити лише на 5%. І перед тим, як наставити когось з дітей “на путь істинний”, спочатку постарайся взнати, до чого лежить його душа – що їх надихає, в яких областях чи напрямках діяльності йому краще розвиватись і що йому для цього треба. З цією метою треба розкривати світ з найменшого віку, підмічаючи і направляючи всі проявлені творчі нахили як в мистецтві, так і в науках. А не “пеленати” своєю опікою. Чи залишати напризволяще. А для початку – постійно говорити з дитиною і називати всі оточуючі предмети і події життя, а не просто “улюлюкати”.
13. Навчіться жити в потоці життя, а не від події до події, довіряючи потоку думок і дій, що приходять ніби самі, бо це підказки зверху і просто треба ними навчитись користуватись. Не бійтесь пускати в душу потік енергії, навчіться сприймати її неперервну зміну нот, не тримайтесь за якусь одну. Але для цього перестаньте тільки так жити, що розглядаєте всі настрої душі, всі думки і події життя під кутом зору: чи нанизуються вони на одну лише якусь життєву установку. Ваша воля повинна бути вільна і завжди мати вибір між декількома установками, мати декілька варіантів дій в будь якій ситуації. Та й не варто ганятись за абсолютною правильністю кожної думки та дії, їх постійного вилизування та доведення до сліпучої довершеності. Ви повинні відчути себе ніби рибою в річці, а не колекціонером спогадів окремих подій вашого життя. В той же час в глибині душі не відмовляючись від головних глибинних установок на добро та взаємо порозуміння, не плутаючи їх з розбещуючими інших безумовною та бездумною добренькістю і згідливістю.
14. Першопричина будь якого зла виражається однією фразою: “Ну, вже все”. Тобто, вже все необхідне і достатнє для щасливого життя пізнано, ці знання більш-менш повно вже утвердили в житті і залишилось лише гордо оберігати те, що є. Причому установку “ну, вже все” досить часто ставлять навіть не на збалансованому комплексі чи наборі бажань, а на якомусь одному (наприклад, чи то вдало вийти заміж, чи то зробити собі кар’єру), виконання якого повинно автоматично призвести до щасливого блаженства. Говорячи простими словами – повинні в результаті здійснення одного бажання “поперти” удача і щастя. Людина, що прийняла таку установку, надалі готова знищувати все те, що не вкладається в її схему правильності, при тому, що простір для взаємопорозуміння з іншими, як правило, існує. Вона ніби будує оборонний вал в своїй душі, і хто заступить межу – того треба зустріти чергою з кулемета чи огнемета (шутю). В душі такої людини посиляється страх, страх втрати.
15. Я був поставив собі питання: “Що первісне, що кого породжує, агресія страх чи страх агресію?” Виявилось, що первісна агресія (ярістне бажання знищити) до когось чи чогось, а страх є її наслідком: постійним напруженим чеканням удару у відповідь. Агресія – це не лише дії, а сам відповідний емоційний душевний стан: презирство, ненависть - до інших, відчай, сум, постійні сумніви – до себе. Тому що на більш тонких планах матерії ми всі взаємозв’язані, і коли ви на когось емоційно агресивно реагуєте, то ви його на тонкому плані вже атакуєте. Тому бажайте всім, щоб вони пізнали шлях отримання щастя кожної миті (а не лише тих миттєвостей, в які вклали всю душу і далі діють не оглядаючись). Такі люди не будуть нападати, а шукати порозуміння, а у вас щезне страх з душі.
16. Проявляй, що в тебе в душі зараз, яке в тебе відношення до проблем, що тебе хвилюють. Прояви, прослідкуй і проаналізуй. Там може бути така гидота, про яку не хочеться навіть і думати, але ж треба прибрати і виправити на краще.
17. Не роби опори на пустоту в душі – на те, що ніби само собою несе, в цей момент воно добре – ну і з мене досить, все. Не спробуй опиратись на неперевірене – провалишся (отримаєш несподіваний цейтнот (необхідність приймати вірні рішення в досить малий проміжок часу) і стрес), притому невідомо коли, де і від кого.
18. Завжди називай речі своїми іменами – не породжуй і не підсилюй ілюзій, бо вони до добра не приведуть. А того, хто вже вкладає в них душу – чим раніше зупиниш, тим краще: на самому початку буває досить слів.
19. Причини зла – ілюзії і понесло. Ілюзії, по крайній мірі зараз, є більш сильним фактором. Якби не сліпе слідування їм, тоді б ті, хто може, створили б прекрасний образ країни, який надихає всіх, розробили б проект законів та організаційних процедур, а також дієвий план його реалізації, підібрали б добровольців і діяли. А не чекали б, коли хтось прийде і вгадає їхні прекрасні надії. Самі сильні ілюзії: думка і емоція – результат матеріальної дії, а насправді – навпаки.
20. Немає злих людей, є лише злі вчинки. Якщо в душі людина стала злою, агресивно атакує світ – спрацьовує система захисту і така людина покидає цей світ. За зло треба не наказувати, а створювати умови зупинки агресії в душі, з’явлення паростків добра і їх укріплення. Створювати умови зупинки агресії в душі різними способами, в тому числі за рахунок постановки бар’єра на злі вчинки з його крайнім проявом – насильною ізоляцією від суспільства. Але на першому місці: 1) спочатку - розвінчування, як образами життя так і логічно, ідейно, всіх ілюзій, які людина прийняла за істину і вклала душу; а далі 2) допомога по створенню свого реального прекрасного образу дійсності, планування своєї ролі по його реалізації та вироблення навичок, необхідних для втілення задуманого.