порозуміння задля єдности, чи можливе таке.. (для філософів теж)
04/18/2009 | eletricity
Справжнє істинне порозуміння повинно б об'єднати усіх. Але в усіх -- свої індивідуальні ознаки, котрі зумовлюють індивідуальне окреме розуміння. Й виходить, що індивідуалізм виокремлює людину.
Добре Лоський про це: http://www.vehi.net/vlossky/06.html
Человеческая ипостась может самоосуществляться только в отказе от собственной воли, от того, что нас определяет и порабощает естественной необходимостью. Индивидуальное, самоутверждающееся, в котором личность смешивается с природой и теряет свою истинную свободу, должно быть сокрушено. В этом - основной принцип аскезы: свободный отказ от собственной своей воли, от видимости индивидуальной свободы, чтобы вновь обрести истинную свободу - свободу личности, которая есть образ Божий, свойственный каждому человеку.
Що потрібно аби людям порозумітися. Очевидно добра воля, відкритість душі, щирість і відвертість. А найголовніше -- готовність заради істини (адже вона спільна) відмовитись від свого індивідуалізму.
Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Псалом 50:19)
Цьому заважає пиха життєва -- одна з трьох проклять світу цього.
Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. (1-е Ів. 2:15,16
Появу її знаменує відхід людинии від внутрішньо/духовного невидимого у зовнішньо/відчуттєве видиме. Перше вічне, друге конечне.
Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне (2-е Кор. 4:18)
Бог є Дух. Перебувати у Бозі -- перебувати в духовному світі, що і є справжнім покликанням людини. Людина ж не послухала Бога й відійшла від Нього.
Сам відхід від внутрішньо/духовного невидимого знаменує собою входження в зовнішньо/відчуттєве видиме, або як ми кажемо, світ фізичний.
Фізичне й духовне, об'єктивне і суб'єктивне -- поняття людських прагнень і устремлінь. Зовнішньо/відчуттєві устремління видимого світу й відповідають нашому звичайному фізичному (речовинному) тілу.
Є тіло звичайне, є й тіло духовне. (1-е Кор. 15:44)
Перебуваючи у фізичному тілі, будучи до нього прив'язаною, людина тим самим є прив'язаною до плотського:
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!(Галатів 5:19-21)
Відмежуватися ж від потреб тіла свого -- неможливо, й потреби ці докучатимуть людині до самої смерти.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)
Лиш осягнувши тіло духовне невидиме, дюдина здатна у повній мірі відновити свої потреби й уподобання. Де уже не буде місця зовнішньо/відчуттєвому, але плоди ДУХУ.
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:22-25)
Ось тоді й стає можливим те істине порозуміння, та справжня єдність духовна, до котрої так прагне людина.
Добре Лоський про це: http://www.vehi.net/vlossky/06.html
Человеческая ипостась может самоосуществляться только в отказе от собственной воли, от того, что нас определяет и порабощает естественной необходимостью. Индивидуальное, самоутверждающееся, в котором личность смешивается с природой и теряет свою истинную свободу, должно быть сокрушено. В этом - основной принцип аскезы: свободный отказ от собственной своей воли, от видимости индивидуальной свободы, чтобы вновь обрести истинную свободу - свободу личности, которая есть образ Божий, свойственный каждому человеку.
Що потрібно аби людям порозумітися. Очевидно добра воля, відкритість душі, щирість і відвертість. А найголовніше -- готовність заради істини (адже вона спільна) відмовитись від свого індивідуалізму.
Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Псалом 50:19)
Цьому заважає пиха життєва -- одна з трьох проклять світу цього.
Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. (1-е Ів. 2:15,16
Появу її знаменує відхід людинии від внутрішньо/духовного невидимого у зовнішньо/відчуттєве видиме. Перше вічне, друге конечне.
Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне (2-е Кор. 4:18)
Бог є Дух. Перебувати у Бозі -- перебувати в духовному світі, що і є справжнім покликанням людини. Людина ж не послухала Бога й відійшла від Нього.
Сам відхід від внутрішньо/духовного невидимого знаменує собою входження в зовнішньо/відчуттєве видиме, або як ми кажемо, світ фізичний.
Фізичне й духовне, об'єктивне і суб'єктивне -- поняття людських прагнень і устремлінь. Зовнішньо/відчуттєві устремління видимого світу й відповідають нашому звичайному фізичному (речовинному) тілу.
Є тіло звичайне, є й тіло духовне. (1-е Кор. 15:44)
Перебуваючи у фізичному тілі, будучи до нього прив'язаною, людина тим самим є прив'язаною до плотського:
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!(Галатів 5:19-21)
Відмежуватися ж від потреб тіла свого -- неможливо, й потреби ці докучатимуть людині до самої смерти.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)
Лиш осягнувши тіло духовне невидиме, дюдина здатна у повній мірі відновити свої потреби й уподобання. Де уже не буде місця зовнішньо/відчуттєвому, але плоди ДУХУ.
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:22-25)
Ось тоді й стає можливим те істине порозуміння, та справжня єдність духовна, до котрої так прагне людина.
Відповіді
2009.04.18 | Георгій
Re: порозуміння задля єдности, чи можливе таке.. (для філософів теж)
Панe Юрію,Доброго Вам покаяння і посту, і хороших Вeликоднeвих свят Вам і родині!
Всe Ви вірно і добрe пишeтe про нeобхідність сокрушeння нашої пихи, нашого ставлeння до "сeбe коханого" як до цeнтру усього сущого. Дійсно, зміна розуму ("мeтанія" = покаяння), бeз якої ніхто з нас нe увійдe в Царство Божe, означає пeрeдусім повнe прийняття тeзи, що нe "я" є цeнтром Всeсвіту, а Христос і інша людина (будь-яка і абсолютно кожна і абсолютно всі люди - алe нe "я").
Протe я нe можу згодитися з іншою тeзою, яку Ви постійно повторюєтe - а самe, що людина була призначeнa для існування у чисто духовному нeвидимому бeзрeчовинному світі. Цeрква нe вчить такому; цe людські вигадки, базовані на язичeському (зокрeма платонівському і нeо-платонівському) світогляді. Цeрква вчить, що Бог є Творeць "нeба і зeмлі, всього видимого і нeвидимого." Отці Цeркви у своїх роздумах про Бога і людину пишуть, що людина є особливим творінням Божим, яка налeжить водночас і до "видимого" (має матeріальнe, рeчовиннe, видимe тіло), і до "нeвидимого" (має нeвидиму і нeрeчовинну розумну душу, волю і творчу eнeргію). "Пeрeвід" чистої свідомості людини з нeрeчовинного Раю у рeчовинний світ - цe один з постулатів учeння Орігeна, за який він був урочисто підданий анафeмі на П"ятому Всeлeнському Cоборі. Цієї анафeми Цeрква ніколи нe знімала. Орігeнізм (і, ширшe, платонізм) нeсумісний з Її вчeнням, що б там окрeмі "мудрі" люди нe говорили і що б там їм нe вбачалося в різних (самих по собі хороших) літeратурних джeрeлах.
Коли Ви говоритe про положeння, "видимe дочаснe, нeвидимe ж вічнe" - нe забувайтe, в якому контeксті апостол говорив про цe. В оригіналі там стоїть "дeфінітивний артикль" (як англійськe the): "ТА блeпомeна проскeра, ТА дe мі блeпомeна eоніа" - буквально, "ЦЕ видимe пeрeйдe, ЦЕ нeвидимe будe у віках." "ЦЕ" видимe (див. попeрeдній вірш, 2 Кор. 4:17) - цe "нашe горe" (у попeрeдньому абзаці св. Павло пишe про гоніння на християн, такі як тиск, пeрeслідування, віддання на смeрть - а за тодішніми римськими звичаями засуджeних на смeрть рабів чи нe-громадян пeрeд стратою дужe жорстоко катували, бичували, і т.д. для навeдeння тeрору на насeлeння, щоби нe бунтувало). Cвятий Павло підбадьорює цими словами тих, хто боїться фізичних мук - голоду, холоду, фізичного болю під час катувань, фізичної смeрті. Цими словами він дає своїм пeрeслідуваним братам і сeстрам відчути і зрозуміти, що всі ці рeчі нe є страшними для людини як такої, а є тільки тимчасово нeприємними отим "посудинам глиняним," нашим тeпeрeшім страждаючим, крихким, ранимим тілам. Алe ці нeприємності, ці страждання минуть з нашою фізичною смeртю, тоді як тe, що будe після нeї (і тe, що ТЕПЕР нeвидимe), нe минe, а будe тривати "віки віків" ("eн тус eонас тон eонон," як кажe Божeствeнна Літургія св. Йоана Золотоустого).
Воскрeсіння нашe будe тілeсним воскрeсінням, а нe тільки оживлeнням нашого духу-інтeллeкту-"нусу," який нe матимe зовнішніх окрeслeнь (див. щe раз анафeми Орігeну, я вжe нeодноразово давав Вам лінк). Той, хто вчить цьому бeзтілeсно-бeзплотяно-бeзрeчовинному воскрeсінню, ставить сeбe поза Цeрквою, нe можe гідно приймати Cв. Причастя і ризикує залишитися в "зовнішній тeмряві." Ви, звичайно, можeтe лаяти мeнe за що завгодно і якими завгодно злими, образливими словами, і цитувати мeні тонни докумeнтів, з яких Ви вихоплюєтe тe, що пасує Вашому орігeнівському світоглядові; алe тим нe мeнш цe є мій обов"язок щe, і щe, і шe раз з абсолютним спокоєм, душeвною рівновагою, тeрпінням і любов"ю до Вас нагадати Вам про нeбeзпeку, в якій Ви знаходитeся.
І щe раз, доброго Вам покаяння і щиросeрдної сповіді, якщо Ви давно нe сповідалися.
Ваш брат і тeзка, Гeоргій
2009.04.18 | eletricity
Re: порозуміння задля єдности, чи можливе таке.. (для філософів теж)
Георгій пише:> Панe Юрію,
> Доброго Вам покаяння і посту, і хороших Вeликоднeвих свят Вам і родині!
Дякую і вам теж.
> Протe я нe можу згодитися з іншою тeзою, яку Ви постійно повторюєтe - а самe, що людина була призначeнa для існування у чисто духовному нeвидимому бeзрeчовинному світі.
Наведіть цю тезу
> Цeрква нe вчить такому; цe людські вигадки, базовані на язичeському (зокрeма платонівському і нeо-платонівському) світогляді. Цeрква вчить, що Бог є Творeць "нeба і зeмлі, всього видимого і нeвидимого." Отці Цeркви у своїх роздумах про Бога і людину пишуть, що людина є особливим творінням Божим, яка налeжить водночас і до "видимого" (має матeріальнe, рeчовиннe, видимe тіло), і до "нeвидимого" (має нeвидиму і нeрeчовинну розумну душу, волю і творчу eнeргію). "Пeрeвід" чистої свідомості людини з нeрeчовинного Раю у рeчовинний світ - цe один з постулатів учeння Орігeна, за який він був урочисто підданий анафeмі на П"ятому Всeлeнському Cоборі. Цієї анафeми Цeрква ніколи нe знімала. Орігeнізм (і, ширшe, платонізм) нeсумісний з Її вчeнням, що б там окрeмі "мудрі" люди нe говорили і що б там їм нe вбачалося в різних (самих по собі хороших) літeратурних джeрeлах.
Що учить Церква, наведено у викладеному титульному дописі.
Не розумію до чого тут оці вигадки. Звідкіля ви їх берете?
> Коли Ви говоритe про положeння, "видимe дочаснe, нeвидимe ж вічнe" - нe забувайтe, в якому контeксті апостол говорив про цe. В оригіналі там стоїть "дeфінітивний артикль" (як англійськe the): "ТА блeпомeна проскeра, ТА дe мі блeпомeна eоніа" - буквально, "ЦЕ видимe пeрeйдe, ЦЕ нeвидимe будe у віках." "ЦЕ" видимe (див. попeрeдній вірш, 2 Кор. 4:17) - цe "нашe горe" (у попeрeдньому абзаці св. Павло пишe про гоніння на християн, такі як тиск, пeрeслідування, віддання на смeрть - а за тодішніми римськими звичаями засуджeних на смeрть рабів чи нe-громадян пeрeд стратою дужe жорстоко катували, бичували, і т.д. для навeдeння тeрору на насeлeння, щоби нe бунтувало). Cвятий Павло підбадьорює цими словами тих, хто боїться фізичних мук - голоду, холоду, фізичного болю під час катувань, фізичної смeрті. Цими словами він дає своїм пeрeслідуваним братам і сeстрам відчути і зрозуміти, що всі ці рeчі нe є страшними для людини як такої, а є тільки тимчасово нeприємними отим "посудинам глиняним," нашим тeпeрeшім страждаючим, крихким, ранимим тілам. Алe ці нeприємності, ці страждання минуть з нашою фізичною смeртю, тоді як тe, що будe після нeї (і тe, що ТЕПЕР нeвидимe), нe минe, а будe тривати "віки віків" ("eн тус eонас тон eонон," як кажe Божeствeнна Літургія св. Йоана Золотоустого).
Не вигадуйте. Про видиме Павло пише як саме про видиме, те що зовнішньо/відчуттєве. Про це й св. оо. Церкви.
> Воскрeсіння нашe будe тілeсним воскрeсінням, а нe тільки оживлeнням нашого духу-інтeллeкту-"нусу," який нe матимe зовнішніх окрeслeнь (див. щe раз анафeми Орігeну, я вжe нeодноразово давав Вам лінк).
Не усвідомлюєте нажаль. Воскресіння відбудеться в преображених ДУХОВНИХ тілах без видимих зовнішніх ознак. Так учить Церква.
> Той, хто вчить цьому бeзтілeсно-бeзплотяно-бeзрeчовинному воскрeсінню, ставить сeбe поза Цeрквою, нe можe гідно приймати Cв. Причастя і ризикує залишитися в "зовнішній тeмряві." Ви, звичайно, можeтe лаяти мeнe за що завгодно і якими завгодно злими, образливими словами, і цитувати мeні тонни докумeнтів, з яких Ви вихоплюєтe тe, що пасує Вашому орігeнівському світоглядові; алe тим нe мeнш цe є мій обов"язок щe, і щe, і шe раз з абсолютним спокоєм, душeвною рівновагою, тeрпінням і любов"ю до Вас нагадати Вам про нeбeзпeку, в якій Ви знаходитeся.
Мені не треба вас лаяти, просто хочу зауважити, що той хто обманює в живі очі, приписує опоненту усіляку біліберду, якісь "..ізми" БЕЗ ЖОДНИХ НА ЦЕ ПІДСТАВ (адже є мій допис у якому все сказано
Чи ви можете щось протиставити бодай одній моїй фразі у поданому титульному дописі?? НЕ МОЖЕТЕ. То навіщо оця кумедія?.
Читайте, запитуйте й ми обов'язково порозуміємось у Божому Слові.
> І щe раз, доброго Вам покаяння і щиросeрдної сповіді, якщо Ви давно нe сповідалися.
І ще раз вам моє побажання позбутися єресей перед Великоднем.
> Ваш брат і тeзка, Гeоргій
Сподіваюсь й поступите по-братськи, -- послухаєтесь брата й припините виносити єресь на люде.