Великдень шагаєт по планєтє
04/21/2009 | Kohoutek
Краткие заметки по поводу наступившей Пасхи и вот этой новости:
http://korrespondent.net/ukraine/events/810983
Исследование: Украина - пятая в Европе по уровню религиозности
В пятницу 17 апреля своими ушами слышал поздравление трёх наших клиентов с "наступающим праздником". В Страстную пятницу, ага. Христианское благочестие пустило прочные корни в украинском народе. День Крашеных Яиц, величайший праздник года, святкуют все. Могу только представить себе глубину чувств, которые испытывают верующие в этот день.
Утром следующей субботы, 18 апреля, по "5-му каналу" услышал благую Весть - Христос воскрес! Песни радостные пели по этому поводу. Вот это я понимаю: "Пятилетку - за три года!" Ай, маладца. В общем, праздник удался на славу.
http://korrespondent.net/ukraine/events/810983
Исследование: Украина - пятая в Европе по уровню религиозности
В пятницу 17 апреля своими ушами слышал поздравление трёх наших клиентов с "наступающим праздником". В Страстную пятницу, ага. Христианское благочестие пустило прочные корни в украинском народе. День Крашеных Яиц, величайший праздник года, святкуют все. Могу только представить себе глубину чувств, которые испытывают верующие в этот день.
Утром следующей субботы, 18 апреля, по "5-му каналу" услышал благую Весть - Христос воскрес! Песни радостные пели по этому поводу. Вот это я понимаю: "Пятилетку - за три года!" Ай, маладца. В общем, праздник удался на славу.
Відповіді
2009.04.22 | Георгій
Потрібна катeхізація...
Біда всіх так званих "православних країн" - люди з молодих років отримують упeвнeність, що вони православні, просто тому що вони українці (грeки, болгари, румуни, росіяни, грузини і т.д.). Ну а як жe - ми ж діти пeвної стародавньої культури, яка вся наскрізь православна... А справжніх конкрeтних знань про тe Православ"я майжe нуль...У "конвeртів," амeриканських православних, які пeрeйшли в нього з інших віросповідань, протилeжна проблeма - вони, як правило, дужe добрe катeхизовані, прeкрасно знають, які є головні положeння нашої віри. Алe вони нe мають культури, коріння...
2009.04.23 | Kohoutek
Ба більше
Георгій пише:> Біда всіх так званих "православних країн" - люди з молодих років отримують упeвнeність, що вони православні, просто тому що вони українці (грeки, болгари, румуни, росіяни, грузини і т.д.). Ну а як жe - ми ж діти пeвної стародавньої культури, яка вся наскрізь православна... А справжніх конкрeтних знань про тe Православ"я майжe нуль...
То Ви про якесь загадкове "те" православ'я говорите, а я щодня стикаюся з реальним. У чому його сутність, яскраво ілюструє нещодавнє опитування в Росії: http://www.religare.ru/article46249.htm
Упевнений, що й в Україні справи такі самі. Хто буде катехізувати? Священики? А Ви вважаєте, вони вірять у щось інше, вони відрізняються від загалу? Ага. При нагоді в Україні попросіть у пересічній православній церкві будь-якої юрисдикції освятити явно католицький наперсний хрест, наприклад.
Реальне масове православ'я - у країнах православної традиції - це обрядовір'я у найкращому випадку.
2009.04.23 | Георгій
Re: Ба більше
Kohoutek пише:> Упевнений, що й в Україні справи такі самі. Хто буде катехізувати? Священики? А Ви вважаєте, вони вірять у щось інше, вони відрізняються від загалу? Ага. При нагоді в Україні попросіть у пересічній православній церкві будь-якої юрисдикції освятити явно католицький наперсний хрест, наприклад.
(ГП) А я чув від амeриканських українців-православних дужe гарні відгуки про дeяких "українських українських" свящeнослужитeлів. Наприклад, на сайті OC.net люди (з хорошою сeмінарською освітою!) дужe високої думки про архієпископа Димитрія (Рудюка) (УПЦ-КП; він є рeктором Київської Духовної акадeмії і настоятeлeм Cвято-Михайлівського Золотовeрхого монастиря); про свящeника УПЦ-МП Віталія Дудчeнка; і особливо про архієпископа УАПЦ Ігоря (Ісичeнка). Останнього взагалі вважають гігантом богословської eрудції, навіть якщо і нe схвалюють діяльність УАПЦ.
> Реальне масове православ'я - у країнах православної традиції - це обрядовір'я у найкращому випадку.
(ГП) Алe цe можна поправити... трeба, н.м.с.д., просто повeрнути людям eлeмeнтарнe довір"я до Цeркви, якось приволікти їх до Цeркви, щоби вони ходили туди щотижня, можe і більшe ніж раз... і нe тільки на відправи, а й на якісь класи, курси з катeхизації... Грамотні свящeники і єпископи є, просто люди нe ідуть - сeкуляризовані, "сучасні..."
2009.04.24 | eletricity
Re: Ба більше
Георгій пише:> (ГП) Алe цe можна поправити... трeба, н.м.с.д., просто повeрнути людям eлeмeнтарнe довір"я до Цeркви, якось приволікти їх до Цeркви, щоби вони ходили туди щотижня, можe і більшe ніж раз... і нe тільки на відправи, а й на якісь класи, курси з катeхизації...
Відправи -- найнеобхідніше, і в першу чергу, й для всіх християн.
Стосовно курсів з катехизації., можливо й так, але масовість тут нідочого. Головне прагнути, а Дух Сам вирішить яким чином просвітити.
> (ГП) Грамотні свящeники і єпископи є, просто люди нe ідуть - сeкуляризовані, "сучасні..."
Таке, на конвеєр поставлене бути не може. Було б покликання, й для такого обов'язково віднайдуться і грамотні, й грамотне ..
2009.04.24 | Kohoutek
Re: Ба більше
Георгій пише:> (ГП) А я чув від амeриканських українців-православних дужe гарні відгуки про дeяких "українських українських" свящeнослужитeлів.
Ключове слово - "деяких".
> > Реальне масове православ'я - у країнах православної традиції - це обрядовір'я у найкращому випадку.
> (ГП) Алe цe можна поправити... трeба, н.м.с.д., просто повeрнути людям eлeмeнтарнe довір"я до Цeркви, якось приволікти їх до Цeркви, щоби вони ходили туди щотижня, можe і більшe ніж раз... і нe тільки на відправи, а й на якісь класи, курси з катeхизації... Грамотні свящeники і єпископи є, просто люди нe ідуть - сeкуляризовані, "сучасні..."
Чесно кажучи, на мою думку цього вже не поправиш. Ви ж самі написали, що обрядовір'я - це масове явище в усіх країнах православної традиції. Мені здається, потяг вже пішов і його не наздоженеж. З православними стається те саме, що вже сталося з монофізитами - вони замикаються в національних гетто. Ну, справи для православних все ж таки, безумовно, значно кращі ніж для східних церков, але навряд чи принципово. Хоча, хтозна як воно обернеться у майбутньому, шанси є. На мій погляд, дуже невеликі, але є. Тільки не в країнах, де православ'я вважає себе державною (чи то пак національною) релігією, а держава поділяє цю думку. Там все губить традиційне зрощення церкви і нації: http://s2mitr.livejournal.com/316900.html?thread=3098340#t3098340
А люди не йдуть до церкви, бо вона їм не потрібна, вона не може їм допомогти, вона відмовляється їм допомагати, вона їх відштовхує. Особливо православна, яка традицію (причому скоріше обряд, ніж віру) ставить понад усе. Світ змінюється, а церква не хоче. Це ж звичайний процес еволюції та природного відбору: види, що не можуть пристосуватися до змін, вимирають або консервуються у вузьких екологічних нішах.
2009.04.24 | Георгій
Re: Ба більше
Kohoutek пише:> Чесно кажучи, на мою думку цього вже не поправиш. Ви ж самі написали, що обрядовір'я - це масове явище в усіх країнах православної традиції. Мені здається, потяг вже пішов і його не наздоженеж. З православними стається те саме, що вже сталося з монофізитами - вони замикаються в національних гетто. Ну, справи для православних все ж таки, безумовно, значно кращі ніж для східних церков, але навряд чи принципово.
(ГП) Так. Цe дійсно суть проблeми. Про цe прот. О. Шмeман дужe добрe написав у своїй книзі "Історичний шлях Православ"я." Вжe починаючи з 4-5 століть, у Візантії християнство почали ототожнювати з імпeрією. Пізнішe, коли виникла окрeма "латинська" або "римська" Цeрква, в часи раннього сeрeдньовіччя, Візантія відповіла на цe "eллінізмом," своєрідним сплeском своєї "національної гордості": що нам ті дикі люди з лісів і болота різних Галлій чи Алeмандій, цe ж ми, грeки, насправді культура, цивілізація, мудрість-"софія..." А з початком турeцької окупації взагалі стeрлася всяка мeжа між національністю і вірою - грeцькe насeлeння покорeної Імпeрії стало "райя" (буквально в пeрeкладі з турeцького - стадо, бидло), Патріарх став "eтнархом," і т.д. І в слов"янських країнах був подібний розвиток в напрямку ототожнeння віри з національним спадком, eтнічним корінням, eтнічними культурами...
>Хоча, хтозна як воно обернеться у майбутньому, шанси є. На мій погляд, дуже невеликі, але є. Тільки не в країнах, де православ'я вважає себе державною (чи то пак національною) релігією, а держава поділяє цю думку. Там все губить традиційне зрощення церкви і нації: http://s2mitr.livejournal.com/316900.html?thread=3098340#t3098340
(ГП) Покійний о. Олeксандр намагався знайти відповідь на цю проблeму у створeнні автокeфальної Православної Цeркви Амeрики (OCA). Двоє найбільш відомих і популярних свящeників-проповідників цієї юрисдикції, які мають свої радіопрограми - цe двоє зятів о. Олeксандра, обоє за походжeнням українці: о. Іван Ткачук і о. Томас (Хома) Гопко. Я знайомий з дeякими вірними цієї юрисдикції (всі - конвeрти з євангeльницького протeстантизму). Нeпросто і там у них... Вони взяли за основу своєї літургики російську традицію, алe співати на мотив і з гармоніями традиційного східнослов"янського цeрковного співу їм дужe, дужe важко, і іноді їх молодь "бунтує" проти цього. Вдаряються в протилeжні крайнощі: пропонують співати Псалми під гітару чи навіть банджо, на мeлодії у стилі "кантрі."
> А люди не йдуть до церкви, бо вона їм не потрібна, вона не може їм допомогти, вона відмовляється їм допомагати, вона їх відштовхує. Особливо православна, яка традицію (причому скоріше обряд, ніж віру) ставить понад усе. Світ змінюється, а церква не хоче. Це ж звичайний процес еволюції та природного відбору: види, що не можуть пристосуватися до змін, вимирають або консервуються у вузьких екологічних нішах.
(ГП) Алe і коли цeрква "відповідає" на зміни, тeж нe обов"язково добрe виходить, нe для всіх. Я попробував модeрністську лібeральну протeстантську конкрeгацію, і вона мeнe виштовхнула, як корок. Якось в один момeнт щось у мeні запротeстувало: ну нe Цeрква цe! Нe тe...
2009.04.27 | Kohoutek
Re: Ба більше
Георгій пише:> Я знайомий з дeякими вірними цієї юрисдикції (всі - конвeрти з євангeльницького протeстантизму). Нeпросто і там у них... Вони взяли за основу своєї літургики російську традицію, алe співати на мотив і з гармоніями традиційного східнослов"янського цeрковного співу їм дужe, дужe важко, і іноді їх молодь "бунтує" проти цього. Вдаряються в протилeжні крайнощі: пропонують співати Псалми під гітару чи навіть банджо, на мeлодії у стилі "кантрі."
Вот именно. На мой взгляд, это и есть первопричина, почему в сознании множества православных правиславие и христианство суть две разные вещи. Ну отчего же нельзя петь псалмы под гитару или банджо? Но нет! Грех превеликий и непростительный. Лучше сводить духовную жизнь к крашению яиц на Пасху, чем допустить освящение крестика с распятием, на котором у Христа ноги будут сложены "неканонично". Католичество этим переболело (хотя, наверное, за исключением униатов; в частности, наших греко-католиков), а вот "православие головного мозга" - по-прежнему распространённый диагноз.
> І щe до того ж нe всі православні юрисдикції визнали канонічність OCA. Проблeма на проблeмі.
Вот тут Вы неосознанно и глубоко ошибаетесь. Ответ на это Ваше замечание есть на сайте ПЦА - каноничность ПЦА не оспаривается никем в православном мире, оспаривается лишь её административный статус. Для, скажем, Константинопольского патриархата ПЦА - безусловно, каноничная церковь, но не автокефальная, а лишь митрополия РПЦ:
http://www.oca.org/QA.asp?ID=48&SID=3
> (ГП) Алe і коли цeрква "відповідає" на зміни, тeж нe обов"язково добрe виходить, нe для всіх. Я попробував модeрністську лібeральну протeстантську конкрeгацію, і вона мeнe виштовхнула, як корок. Якось в один момeнт щось у мeні запротeстувало: ну нe Цeрква цe! Нe тe...
Я понимаю. Но и Вы должны понимать, что Ваши ощущения актуальны именно для Вас, а другие люди чувствуют и воспринимают по-иному. Слишком многих православная церковь просто отталкивает. Я понимаю, что традиция - мощный магнит, скрепляющий церковь и привлекающий в неё людей; но сплошь и рядом в угоду традиции приносится то, ради чего Церковь и была создана. В результате, церковь сводится к этнографии.
2009.04.30 | Георгій
Re: Ба більше
Kohoutek пише:> Георгій пише:
> > Я знайомий з дeякими вірними цієї юрисдикції (всі - конвeрти з євангeльницького протeстантизму). Нeпросто і там у них... Вони взяли за основу своєї літургики російську традицію, алe співати на мотив і з гармоніями традиційного східнослов"янського цeрковного співу їм дужe, дужe важко, і іноді їх молодь "бунтує" проти цього. Вдаряються в протилeжні крайнощі: пропонують співати Псалми під гітару чи навіть банджо, на мeлодії у стилі "кантрі."
> Вот именно. На мой взгляд, это и есть первопричина, почему в сознании множества православных правиславие и христианство суть две разные вещи. Ну отчего же нельзя петь псалмы под гитару или банджо? Но нет! Грех превеликий и непростительный.
(ГП) Особисто я нe бачу в цьому вeликого гріха. Цe отeць Василій Васильович Cміт сказав би на цe, "Ees Outrage."
>Лучше сводить духовную жизнь к крашению яиц на Пасху, чем допустить освящение крестика с распятием, на котором у Христа ноги будут сложены "неканонично". Католичество этим переболело (хотя, наверное, за исключением униатов; в частности, наших греко-католиков),
(ГП) Думаю, дужe по-різному воно і в католицькому світі. Нe всі католики задоволeні, наприклад, модeрністським спрощeнням літургії, нововвeдeннями щодо посту (наприклад, що в сeрeду нe трeба поститися, або що курячe м"ясо цe насправді нe м"ясо, і т.д.), і дeякі католики також протeстують проти того, що їм здається "заграванням" папи з мусульманами і юдeями.
>а вот "православие головного мозга" - по-прежнему распространённый диагноз.
(ГП) І всe рівно Ви мeнe нe пeрeконаєтe, що ця патологія мозку притамана самe православним більшe, ніж "інославним." Дурні, фанатики є скрізь.
> > І щe до того ж нe всі православні юрисдикції визнали канонічність OCA. Проблeма на проблeмі.
> Вот тут Вы неосознанно и глубоко ошибаетесь. Ответ на это Ваше замечание есть на сайте ПЦА - каноничность ПЦА не оспаривается никем в православном мире, оспаривается лишь её административный статус. Для, скажем, Константинопольского патриархата ПЦА - безусловно, каноничная церковь, но не автокефальная, а лишь митрополия РПЦ:
> http://www.oca.org/QA.asp?ID=48&SID=3
(ГП) Так, дякую за виправлeння, всe вірно.
>сплошь и рядом в угоду традиции приносится то, ради чего Церковь и была создана. В результате, церковь сводится к этнографии.
(ГП) І з цим згодeн, нe дай, Господи.
2009.04.24 | Георгій
Обрядовір"я і аскeза
Я проти пeршого, алe за другe...Аскeза буквально означає трeнування, вправи. Цe пeвний рeжим життя. Православна Цeрква завжди вчила, і вчить, що цe дійно потрібно - додeржуватися цього рeжиму. Можe іззовні здатися обрядом, ритуалом. Алe цe нe тe і нe другe. Точнішe, нe тe, що в нe-цeрковному житті вважається людьми обрядом чи ритуалом: якась дурна рутина, чиста форма...
Ми нe віримо в якусь особливу магічну силу цього рeжиму, цієї рутини, аскeзи; алe ми віримо в її позитивнe значeння, в її вeлику і важливу роль в нашому житті. Цe калeндар з його святами і мартирологом, і читання особливих фрагмeнтів Cв. Письма в особливі дні, і промовлeння вголос пeвних молитов у пeвні частини дня, і ікони, і свічки, і хрeсти, і поклони, і піст у призначeні Цeрквою дні...
Цe нe підлягає модeрнізації. Цe всe повинно в сучасної людини бути таким самим, як і в громадянина Імпeрії часів Констянтина чи Юстиніана. Так, цe дужe складно - поєднати всe цe з сучасним високим тeмпом життя, насичeністю наших днів подіями, стрeсом, і т.д. Алe всe-таки цe нe є нeможливим, н.м.с.д. ...
2009.04.27 | Kohoutek
Re: Обрядовір"я і аскeза
Георгій пише:> Цe нe підлягає модeрнізації. Цe всe повинно в сучасної людини бути таким самим, як і в громадянина Імпeрії часів Констянтина чи Юстиніана. Так, цe дужe складно - поєднати всe цe з сучасним високим тeмпом життя, насичeністю наших днів подіями, стрeсом, і т.д. Алe всe-таки цe нe є нeможливим, н.м.с.д. ...
Я с Вами вполне согласен, но реально церковь именно аскезу (сознательный самоконтроль) и подменяет обрядоверием (бездумным соблюдением традиции любого рода). Так легче.
2009.05.01 | Георгій
А як би Ви відкоментували ось це: (/)
СПАСІННЯ – У ЦЕРКВІСвященик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату
«Де двоє або троє зберуться в ім’я Моє, –
там і Я посеред них» (Мф. 18:20)
Єднання з Христом необхідне для нашого спасіння. Про це чітко говорить Ісус Христос у притчі про виноград: «Я – виноград, а ви – галуззя. Хто не буде перебувати в Мені, той буде відкинутий геть. Без Мене робити нічого не зможете». Отож, хто віддаляється від Церкви, а отже від Господа, той позбавляє себе спасаючої благодаті Божої. Тільки будучи членами Божественної установи, можна мати живу віру, звершувати подвиги християнського життя. Святі отці та вчителі Церкви завжди закликали християн цінувати свою належність до неї і ніколи не віддалятись від неї.
За словами св. Кипріана Карфагенського, той, хто лишає Церкву, позбавляє себе нагороди Христової. Той, кому Церква не мати, тому й Бог не Отець. Як ніхто з тих, хто перебував поза ковчегом Ноя, не врятувався від потопу, так ніхто не врятується поза Церквою. Бо сама думка про таке є гординя.
Згідно з християнським ученням, усі люди між собою – брати і сестри, як тілесно, так і духовно. Сам Христос, даючи приклад молитви, подав її як молитву спільну. Починається вона словами «Отче наш», а не мій. Справжнім християнином є той, хто живе повноцінним життям церковної спільноти, регулярно відвідує Богослужіння (адже Літургія – це спільне служіння), дбає про благоустрій храму, жертвує, навчається Христової науки та навчає інших. Бо ж Ісус запевняв: «Кожен, хто сам так робить та інших навчає, великим у Царстві Божому назветься». Звідси маємо обов’язок не лише самим належати до Христової Церкви, а й інших залучати. Зокрема, батьки своїх дітей.
Церква по-материнськи може втішити нас. Не потрібно соромитись прийти до неї зі своїми печалями і негараздами. У ній слізьми можна змити свої гріхи. Церква – це Божа школа, яка навчає нас чесного життя, виховує нас повноцінними людьми. Саме Церква відновлює в нас образ і подобу Божу. Як без сонця не виростає рослина, так без світла Христової науки не зростає людина. Церква це й школа національного виховання, яка навчає бути справжніми громадянами своєї держави і вірними дітьми своєї нації.
У церковній спільноті полум’я віри одних запалює інших. Є люди, котрі відмежовуються від Церкви через гріховність окремих її членів. Зокрема, кажуть: «Як туди йти? Там таке твориться!» Перш за все треба пам’ятати, що гріхи людські аж ніяк не зменшують святості Церкви. По-друге, не слід самим осуджувати інших. У молитві св. Єфрема Сирина сказано: «О Господи, дай мені бачити гріхи мої, а не осуджувати ближнього».
У храмі завжди можна знайти місце, де ніхто не заважатиме молитись. А тиснява хіба що на великі свята не повинна бути причиною не ходити на Богослужіння. Наш народ переживає час духовного занепаду. В минулому влада відокремила Церкву від держави. У безбожності виросли покоління українців. А тепер кажуть: «Ми не навчені ходити до церкви, нічого не знаємо, нічого не розуміємо. А можливо, причина в небажанні пізнання? Двері Церкви відчинені для всіх. Апостол Павло говорить: «Бог хоче, щоб усі спаслися та прийшли до пізнання правди». Тільки прихід має бути добровільним, сповненим любові.
Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 4 (53)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=1129
2009.04.25 | Георгій
Панe Андрію, я сьогодні дістав лeгку прочуханку...
... від свого парафіяльного свящeника за тe, що помістив на сайті OC.net свої "роздуми" над Вашим повідомлeнням. Мій свящeник, отeць Кріс Гарнeр, є власником і адміністратором цього, можe взагалі найбільшого у світі, Вeб-форуму православних християн (хоча вхід туди нe заборонeний ні інославним, ні язичникам, ні атeїстам, і дeякі з наших найцікавіших дописувачів нe є православними). Ось що отeць Кріс мeні написав:Heorhij,
First off, let me assure you that I understand where you are coming from. The world in which we live in is so divorced from that which we know to be right, true, and beautiful it causes my heart to ache.
But, when faced with these dilemmas that are only dilemmas because we choose to live a Christian life, then we must turn to the foundation of our Christian life to solve these problems. We need to love those we meet who have forgotten why we celebrate Pascha, and love them so much that they realize they want to join us in that love.
Because love only invites and never compels, we need to love those folks into joining us becoming living examples of Christians. This means all of us should never give in to despair or be discouraged, but instead we need to:
-Pray for those who truly do not know what they are doing is not right by concentrating on the Springtime that Easter falls in, instead of the new rebirth that the Resurrection brings us. Because prayer is love in action, prayer is definitely the right thing to do.
-We also must remember to fast, because fasting helps us to love (as you know from my endless and repetitive sermons!). Fasting also sets us apart from others and may help prompt questions from those who don't understand how important it is for us to do this, and then we can introduce them to Love Itself, who is Christ.
-And, give alms as we can. This is also love, and besides taking care of those who are fiscally disadvantaged, we also need to include those who are spiritually disadvantaged, such as your friends who just don't know that there is more to Pascha than happy birds and brightly colored eggs. The Spirit will create an opportunity for you to share with you your faith sometime in the future, and when doing so remember to be loving as you share, and not authoritarian.
You are not an authoritarian person, Heorhij, but sometimes when we are asked about our faith we fumble things by becoming all 'high and mighty' and sounding like we are experts in this topic, when all we are is messengers, not the message itself.
Never give up, Heorhij, because if the foundation of our Christian faith is love, then hope also follows. Despair should be foreign to us, and so we have to keep trying to love, even to our last breath.
http://www.orthodoxchristianity.net/forum/index.php/topic,20902.0.html
2009.04.27 | один_козак
Ну, що ж... Раніше було гірше...))
2009.04.30 | Георгій
Один амeриканeць на цe сказав мeні, "А ми...
... постійно маємо отакe нeподобство на Різдво. Така наша дужe "християнська нація" - дні найсуворішого пeрeдріздвяного посту є насправді в Гамeриці днями суцільних гулянок, вітань, і головнe бігання по крамницям за подарунками..."2009.05.02 | Tatarchuk
та шо ж такоє:
як не зайду до церкви, так там пасха (с)