"Я - Хліб життя" (/)
05/01/2009 | Георгій
«Я – ХЛІБ ЖИТТЯ»
На Великдень роздають артос. Що це таке?
Запитання
Що означає той антидор, який священики освячують на Пасху і роздають тієї неділі? Чи можна його їсти і що взагалі з ним робити?
Відповідає кандидат богословських наук Василь Лозовицький
Антидор (грецькою – «замість дару») – це чотири крайні частини просфори (невеликого круглого хлібця), середина якої під час Служби Божої невидимим, містичним чином стає Тілом Христовим. Укінці Літургії антидор роздається вірним.
Виникнення цього звичаю відносять до тієї епохи, коли зникла першопочаткова практика причастя всіх присутніх під час Літургії. Перше свідчення такого роду знаходимо у правилах Камнетського собору в Галлії (VII ст.). У Східній Християнській Церкві згадки про антидор з’являються не раніше ХІ ст. («Пояснення на Літургію» Германа Константинопольського). Антидор повинен бути спожитий у церкві.
Інколи слово «антидор» плутають із іншим – «артосом». Артос (грецькою – «квасний хліб») освячують у перший день свята Господнього Воскресіння. На ньому прийнято зображати знамення перемоги Христа над смертю – Хрест, образ Воскресіння Христового, текст пасхального піснеспіву «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав...»
Історично використання артоса виникло як наслідування апостолів. Вони, оскільки звикли споживати трапезу разом із Господом, і після Його Вознесіння на Небо відкладали частину хліба для Нього і так уявляли Його присутність. Кожен раз, готуючи звичайну трапезу, найпочесніше місце за столом залишали для невидимо присутнього Ісуса і клали на це місце хліб.
З артосом поєднується і древнє церковне передання про те, що апостоли залишали за столом частину хліба – долю Пречистої Матері Господньої – для нагадування про постійне спілкування з Нею і після трапези благоговійно ділили цю частку між собою. У монастирях цей звичай має назву Чин про Панагію, тобто спомин про Всесвяту Матір Господа.
Зі слів молитви на освячення артоса дізнаємось про його нинішнє призначення та необхідність уживати цю особливу їжу: «Споглянь на хліб цей, і благослови, і освяти його... А нас, що приносимо його, й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори, і всяку хворість, і недуги від нас Твоєю силою віджени, здоров’я всім подаючи».
Під час освячення і далі протягом Світлого тижня (першого після Пасхи) артос стоїть на спеціальному столику (аналої) перед іконостасом, обноситься під час хресних ходів навколо церкви, а в суботу Світлого тижня розділяється і роздається віруючим як особлива святиня. Причому читається спеціальна молитва на роздрібнення артоса. У ній, зокрема, є такі слова: «Господи Ісусе Христе, Боже наш, Хлібе ангельський, Хлібе життя вічного, що з Неба зійшов і наситив нас у пресвітлі ці дні духовною поживою Твоїх Божественних благодіянь заради спасенного Воскресіння Твого!.. Як благословив Ти п’ять хлібів у пустелі, так і тепер благослови хліб цей, щоб усі, хто споживатиме його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я...»
Отож, артос можна й треба з побожністю зберігати, споживати протягом року за різних життєвих потреб і обставин, згадуючи про невидиму присутність Христа, і твердо вірити, що Він через цей святий хліб зціляє недуги душі й тіла.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 4 (53)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=1126
На Великдень роздають артос. Що це таке?
Запитання
Що означає той антидор, який священики освячують на Пасху і роздають тієї неділі? Чи можна його їсти і що взагалі з ним робити?
Відповідає кандидат богословських наук Василь Лозовицький
Антидор (грецькою – «замість дару») – це чотири крайні частини просфори (невеликого круглого хлібця), середина якої під час Служби Божої невидимим, містичним чином стає Тілом Христовим. Укінці Літургії антидор роздається вірним.
Виникнення цього звичаю відносять до тієї епохи, коли зникла першопочаткова практика причастя всіх присутніх під час Літургії. Перше свідчення такого роду знаходимо у правилах Камнетського собору в Галлії (VII ст.). У Східній Християнській Церкві згадки про антидор з’являються не раніше ХІ ст. («Пояснення на Літургію» Германа Константинопольського). Антидор повинен бути спожитий у церкві.
Інколи слово «антидор» плутають із іншим – «артосом». Артос (грецькою – «квасний хліб») освячують у перший день свята Господнього Воскресіння. На ньому прийнято зображати знамення перемоги Христа над смертю – Хрест, образ Воскресіння Христового, текст пасхального піснеспіву «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав...»
Історично використання артоса виникло як наслідування апостолів. Вони, оскільки звикли споживати трапезу разом із Господом, і після Його Вознесіння на Небо відкладали частину хліба для Нього і так уявляли Його присутність. Кожен раз, готуючи звичайну трапезу, найпочесніше місце за столом залишали для невидимо присутнього Ісуса і клали на це місце хліб.
З артосом поєднується і древнє церковне передання про те, що апостоли залишали за столом частину хліба – долю Пречистої Матері Господньої – для нагадування про постійне спілкування з Нею і після трапези благоговійно ділили цю частку між собою. У монастирях цей звичай має назву Чин про Панагію, тобто спомин про Всесвяту Матір Господа.
Зі слів молитви на освячення артоса дізнаємось про його нинішнє призначення та необхідність уживати цю особливу їжу: «Споглянь на хліб цей, і благослови, і освяти його... А нас, що приносимо його, й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори, і всяку хворість, і недуги від нас Твоєю силою віджени, здоров’я всім подаючи».
Під час освячення і далі протягом Світлого тижня (першого після Пасхи) артос стоїть на спеціальному столику (аналої) перед іконостасом, обноситься під час хресних ходів навколо церкви, а в суботу Світлого тижня розділяється і роздається віруючим як особлива святиня. Причому читається спеціальна молитва на роздрібнення артоса. У ній, зокрема, є такі слова: «Господи Ісусе Христе, Боже наш, Хлібе ангельський, Хлібе життя вічного, що з Неба зійшов і наситив нас у пресвітлі ці дні духовною поживою Твоїх Божественних благодіянь заради спасенного Воскресіння Твого!.. Як благословив Ти п’ять хлібів у пустелі, так і тепер благослови хліб цей, щоб усі, хто споживатиме його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я...»
Отож, артос можна й треба з побожністю зберігати, споживати протягом року за різних життєвих потреб і обставин, згадуючи про невидиму присутність Христа, і твердо вірити, що Він через цей святий хліб зціляє недуги душі й тіла.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 4 (53)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=1126