05/02/2009 | hakim

Наткнувся на стару публікацію 1933 р. про те, що Православна церква у Польщі зверталася до Вселенського патріарха про скасування анафеми гетьману Мазепі, відповіді не було отримано і відтак синод вирішив, зважаючи на численні звертання української пастви дозволити провадити бодай богослужіння за упокій душі великого Івана.
Чим завершилась ця історія?
Нижче текст першоджерела:

Відворот православної митрополії в справі анатеми на Мазепу
Дозвіл правити богослужения за душу Мазепи. - Місійний православний зїзд - Молитви за жертви б.льшовицького терору. - Наука релігії на Поліссі. Ювилей митр. Дениса чи жалоба Православної Церкви? (Постанови останньої сесії Синоду Православної Церкви).
„Діло” 5.03.1933

Остання сесія Синоду Православної Церкви,
що закінчилася 22. лютого ц. р. прийняла як першу постанову — відклик своєї заборони відправляти богослужения за душу гетьмана Мазепи. Дипльоматично про факт тої заборони промовчано, так само дипльоматично „не пересуджено проблеми скасування анатеми" (це вже стилістична концесія для чорної сотні!). Тому, що це всетаки документ до історії тієї куріоз ної анатеми, подаємо текст постанови буквально (себто в перекладі з московської мови, в я кій ідуть усі наради й протоколи Синоду), зберігаючи теж по змозі її кручений канцелярський стиль:
Дозвіл на відправу жалібних богослужень за душу бл. п. гетьмана Івана Мазепи: Св. Синод на засіданні дня 17. II. 1933, вислухавши реферату о. митрополита, що він звернувся до всесвітнього патріярха, голови всіх автокефальних церков, щоби зняти клятву з гетьмана Івана Мазепи, але відповіди досі не отримав та що в міжчасі щиро віддані православній Церкві українці глибоко боліють над замогильною долею так заслуженої для тої Церкви людини, якою був без сумніву бл. п. гетьман Мазепа, що навіть слабі духом беруть участь у жалібних богослужениях за нього по католицько-уніятських церквах, — та виходючи з заложення, що вища влада Православної Церкви в Польщі не може залишати без батьківської уваги болю вірних тій Церкві українців, Св. Синод постановив:
признати річю можливою, щоби, не пересуджуючи питання про відкликання анатеми з гетьмана Мазепи, яку наложило на нього великоросійське та малоросійське (!) духовенство в Москві й на Україні, але милосердючись над щирим і глибоким болем вірних за душу гетьмана Івана Мазепи, noзбавлену церковних молитв і заступництва Церкви перед Вівтарем Всевишнього за її спокій, — дозволяє і благословить, щоби молитися по церквах за спокій душі бл. п. гетьмана Івана Мазепи".
Друга постанова Синоду каже про потребу скликати в цьому році „всепольський місійний православний з'їзд", ,,а то з уваги на збільшену в останніх часах діяльність Унії, атеїзму і сектанства" (Унія, атеїзм і сектанство це для православних владик тотожні небезпеки!) Програму з'їзду та його точний зміст мають виготовити на підставі внесків окремих єпархіяльних влад.
День 1 листопада Синод призначив на що річні молитви за мучеників за віру, що мученицькою смертю померли в Совітському Союзі Синод доручив митрополитові Денисові звернутися з окремим покликом до голов усіх автокефальних Церков, щоби вони прилучилися до тих молитв.
Щодо гостро актуальної справи діточих молитв на Поліссі (говорив про це у соймі пос. Сергій Хруцький, а ревеляційні документи оголосив у "Ділі" пос. д-р Степан Баран), Синод прийняв таку постанову:
„Св. Синод, розглянувши непорозуміння, які трапилися в останньому часі на терені поліської єпархії в справі мови навчання релігії у школах, потвердив засадничий погляд та наказав усім епархіяльним властям перестерігати надалі незмінну засаду, що наука релігії в усіх школах має переводитись в рідній мові учнів згідно з бажанням їх батьків".
Врешті остання точка постанов Синоду пригадує, що в квітні ц. р. минає 20 літ від часу, як митр. Денис став єпископом, і 10 літ, як став митрополитом. З цього поводу Синод назначив на 23. квітня святочні богосдуження по православних церквах. Крім того рішено видати пропамятну книгу „Православна Церква у Польщі впродовж 10-ти літ під управою ЙЕ. о. митрополита Дениса". СпеціяльнІй редакційній комісії тої книжки проводить архіеп. Олексій, а до комісії входять: секретар консисторської канцелярії Рощицький, синдик митрополії Ніколаев, протоєрей о. Протасевіч і п. Кікіц (самі москалі?!)
До цього останнього пункту здається нам, що редакційна колегія буде мати дуже важке завдання перед собою. Бо щоби бути щирим перед собою і Православною Церквою, то треба скласти таку правдиву історію 10-тилїття тієї Церкви під правлінням митроп. Дениса, яка стала би не святочною пропамятною книгою, а книгою жалоби, — жалоби православних вірних і Православної Церкви... Славословія серед таких умовин є щонайменше річю несмачною.