питання до присутніх як до науковців (виключно)
05/11/2009 | Tatarchuk
я маю на увазі, що прохання не цитувати у відповідь якісь священні тексти 
Чи зустрічалися присутнім тут більш менш помітні, близькі до логики теорії, концепції, гипотези, які б припускали передачу інформації з майбутнього до минулого (тобто у зворотньому, тахіонному напрямі часу). Якщо так, то надайте будь-ласка їх перекази або лінки або ключові слова.
Чому виніс у заголовок слово "науковців", бо по-перше тут достатньо справді науковців, по-друге всі ми так чи інакше цікавимось науковими дослідами у різних галузях. Хоча не обов/язково, щоб ви наводили саме_наукові гипотези, можна й фантастичні або метафізичні.
Чи зустрічалися присутнім тут більш менш помітні, близькі до логики теорії, концепції, гипотези, які б припускали передачу інформації з майбутнього до минулого (тобто у зворотньому, тахіонному напрямі часу). Якщо так, то надайте будь-ласка їх перекази або лінки або ключові слова.
Чому виніс у заголовок слово "науковців", бо по-перше тут достатньо справді науковців, по-друге всі ми так чи інакше цікавимось науковими дослідами у різних галузях. Хоча не обов/язково, щоб ви наводили саме_наукові гипотези, можна й фантастичні або метафізичні.
Відповіді
2009.05.11 | Koala
Місток Розена-Ейнштейна
хоча він нічого такого насправді не припускає...Взагалі, тут дві проблеми: фізична і логічна. Фізична припускає тільки в фокусах з чорними дірами (бо там неможливо сказати, що відбувається, може і передача інформації назад в часі
Детальніше в Мартина Гарднера, "Подорож в часі".
2009.05.12 | eletricity
хоч і не науковець, але дуже вже кортить
Й справді такі теорії можуть базуватися лише на логіці, як і самі підтвердження є логічним зверешенням фізичної наявности.І як тут уже підмітив пан Koala, існують (фізично/математично) виявлені чорні діри, не прив'язані до часу і зі сторони так виглядає, що його часу, там взагалі нема ..
Так от, за відсутности часу у чорних дірах, ми можемо вважати їх так би мовити вкрапленями вічности. А тепер уявімо, що у тих вкрапленях вічности теж існують якісь вічнотики, що живуть за своїми позачасовопросторовими законами.
Вони, не підлеглі часові, без перешкод можуть покидати власні безвимірні дірки, мандруючи у часі і просторі.
Увесь трьохвимірний часовий простір, для них немов би безконечна кількість віконець, проникаючи крізь котрі, можна опинитися будь-де у будь-який час.
Зрозуміло, що головною умовою стати таким вічнотиком -- позбутися фізичних (часово/просторвих) ознак. Гадаю, тонкій намьок паньство пойняло
Думки мають розвиток, якщо будуть запитання.
2009.05.12 | Василь Васьківський
Моя теза
Tatarchuk пише:> Чи зустрічалися присутнім тут більш менш помітні, близькі до логики теорії, концепції, гипотези, які б припускали передачу інформації з майбутнього до минулого (тобто у зворотньому, тахіонному напрямі часу).
Передача інформації до минулого неможлива, але можливі кореляції між майбутнім та минулим, які при помилковому тлумаченні виглядають як викликані передачею інформації до минулого. Кореляціями пояснюються також відомі парадокси, які виглядають як передача інформації з надсвітовою швидкістю.
2009.05.14 | Tatarchuk
Re: Моя теза
Василь Васьківський пише:> Передача інформації до минулого неможлива, але можливі кореляції між майбутнім та минулим, які при помилковому тлумаченні виглядають як викликані передачею інформації до минулого. Кореляціями пояснюються також відомі парадокси, які виглядають як передача інформації з надсвітовою швидкістю.
Ви не могли б детальніше розказати про ці "можливі кореляції" та парадокси?
2009.05.19 | Василь Васьківський
Я передумав:
Твердження, що можна передавати інформацію до минулого, не мають раціонального обгрунтування. Вони грунтуються лише на вірі.2009.05.13 | Анатоль
Справа в тому, що минулого не існує, як і майбутнього, тому
передавати інформацію до того, що не існує - нонсенс.Не можна нічого передати ні в минуле, ні в майбутнє, бо їх нема.
Існує лише теперішнє.
Ми можемо щось робити лише зараз.
2009.05.13 | Tatarchuk
ви написали це о 7:52, а я прочитав о 8:35
а міг би прочитати через добу або місяць. Писемність тільки те й робить, що передає інформацію в майбутнє.2009.05.13 | Анатоль
Я нічого не передавав в майбутнє. Я лише змінив теперішнє.
2009.05.13 | Tatarchuk
ще раз: о сьомій годині ви залишили запис
о восьмій годині я його прочитав.допис буде доступний ще багато років, якщо Георгій не знесе гілку.
Лейбніц написав щось у 17 столітті, а ви прочитали це у 20 столітті. І так далі
2009.05.13 | Koala
Переформулюю для математика
Ми можемо передати інформацію (з певним носієм) з точки (x0,y0,z0,t0) в точку (x1,y1,z1,t1), x,y,z - просторові координати, t - часова. Питання: чи може бути t1 < t0?Для зовсім буквоїдів: не з точки в точку, а з певного околу точки в певний окіл...
2009.05.13 | Анатоль
От якби без носія... Через нього всі проблеми.
2009.05.13 | Koala
Можете скористатися торсіонними полями, як носієм
2009.05.13 | eletricity
по суті Анатоль правий
Над майбутнім і минулим людина не має влади.Реальність для людини зосереджена в миттєвому стані її свідомости, що й визначає її минуле й сподівання на майбутнє.
Свідомість формує реальність.
2009.05.13 | Tatarchuk
і вам теж: на ЩО ви відповідали, якщо минулого
(того минулого в якому Анатоль залишив записа) немає?2009.05.13 | eletricity
минуле є тоді, коли є кому його сприймати
2009.05.13 | Tatarchuk
тобто минуле є, коли є майбутнє :)
що власне вкладується у лінійну модель часу2009.05.13 | eletricity
ні, я мав на увізі інше
Свідомість визначає саме минуле. Якщо у ній не закладене осмислення рукописів чи ще якихось речей -- не існує й минулого.Існує всього лиш НЯВНІСТЬ паперу, якщо він усвідомлюється як папір
2009.05.13 | Tatarchuk
Re: ні, я мав на увізі інше
eletricity пише:> Свідомість визначає саме минуле. Якщо у ній не закладене осмислення рукописів чи ще якихось речей -- не існує й минулого.
> Існує всього лиш НЯВНІСТЬ паперу, якщо він усвідомлюється як папір
але ж до чого це "якщо", якщо свідомість судячи з нашої переписки існує
2009.05.14 | eletricity
Re: ні, я мав на увізі інше
Tatarchuk пише:> eletricity пише:
> > Свідомість визначає саме минуле. Якщо у ній не закладене осмислення рукописів чи ще якихось речей -- не існує й минулого.
> > Існує всього лиш НЯВНІСТЬ паперу, якщо він усвідомлюється як папір
> але ж до чого це "якщо", якщо свідомість судячи з нашої переписки існує
Існує ж вона в теперішньому часі
Де гарантія, що щось там в голові не встрелить і в наступну миттєвість свідомість зміниться і її сприйняття стане іншим.
Пригадуєте був такий фільм за участю Арнольда "Згадати все", це добре що арнольдик згадав усе, а коли б не згадав ..
А коли виходити, що людина кожної миті опиняється в певній часово/просторовій точці з певним багажем усвідомлення, усе стає логічним по крайній мірі.
2009.05.14 | Анатоль
Він відповідав на запис, який в його теперішньому. Бо запис,
який я зробив у своєму теперішньому був і в його теперішньому.А могло б і не бути, теперішнє ж змінюється.
Існує ЛИШЕ те, що існує зараз. Лише теперішнє.
Не існує ніякого минулого чи майбутнього одночасно з теперішнім. А тому їх просто не існує.
2009.05.14 | Tatarchuk
якась демагогія
ви ж не заперечуєте що залишшили запис у минулому? Будь-ласка, так чи ні. Також ви ж не заперечуєте що у майбутньому (відносно того допису) його читали і навіть коментували?Я ставив питання про можливість передачи інформації, а не про псевдофілософську гру слів.
2009.05.14 | Анатоль
Це не гра слів і не демагогія, це важливо зрозуміти, що
ніякого минулого чи майбутнього НЕМА.Тоді і питань не буде виникати, чи можна передати інформацію в минуле чи майбутнє.
Для історика чомусь минуле здається реальністю, хоча він має справи (як і археолог) лише з предметами, існуючими ЗАРАЗ, і по ним старається побудувати модель минулого.
2009.05.14 | Tatarchuk
але це не відповідь про_інформацію
Анатоль пише:> ніякого минулого чи майбутнього НЕМА.
> Тоді і питань не буде виникати, чи можна передати інформацію в минуле чи майбутнє.
Я неодноразово наводив приклади передачи інформації_з_минулого, у відповідь отримує від вас схоалстичні тези.
> Для історика чомусь минуле здається реальністю, хоча він має справи (як і археолог) лише з предметами, існуючими ЗАРАЗ, і по ним старається побудувати модель минулого.
Неправда - для історика минулде є реконструйованою_реальністю, а не реальністю в сенсі сучасно існуючого. Також усвідомлюється неможливість повністю коректної реконструкції. Не приписуйте історикам дикунських поглядів - дуже зручно сперечатися з так званим паперовим тигром, сам видумав і сам спростував.
2009.05.14 | Анатоль
Це вичерпна відповідь. Не можна нічого передати тому, що не існу
є. Ні минулого, ні майбутнього не існує.Це раз.
А по-друге, що передати інформацію, що перемістити предмет - це одне й те ж. Поскільки не відомо способів передачі інформації інакше, ніж переміщенням матеріальних обєктів.
По-третє, ніяких прикладів передачі інформації з минулого Ви не навели і не можете навести, бо ніякого минулого нема.
Ттак само Ви нічого не можете передати і в майбутнє, по тій же причині - його нема.
Вся інформація, яку Ви маєте належить сучасності.
Все, що Ви можете зробити - змінити теперішнє.
2009.05.14 | Koala
Re: Це вичерпна відповідь. Не можна нічого передати тому, що не існу
Анатоль пише:> А по-друге, що передати інформацію, що перемістити предмет - це одне й те ж. Поскільки не відомо способів передачі інформації інакше, ніж переміщенням матеріальних обєктів.
Саме так.
> По-третє, ніяких прикладів передачі інформації з минулого Ви не навели і не можете навести, бо ніякого минулого нема.
> Ттак само Ви нічого не можете передати і в майбутнє, по тій же причині - його нема.
> Вся інформація, яку Ви маєте належить сучасності.
> Все, що Ви можете зробити - змінити теперішнє.
Ще раз: визначимо як минуле відносно tпоточ. сукупність точок (x,y,z,t), де t < tпоточ., і об'єктів в цих точках. Звісно, таке означення залежить від системи виміру, але воно об'єктивне, і таке минуле вочевидь - об'єктивна реальність (риска замість дієслова - щоб не ловили на часі дієслова).
2009.05.14 | Koala
Анатолію, не знущайтеся з брехунця-гуманітарія
він мав на увазі саме часову координату, "минуле" - меншу, "майбутнє" - більшу.2009.05.14 | Tatarchuk
увмод
ПНХ спійманий на брехні2009.05.14 | Георгій
MOD: Дякую за Вашу пильність
Гілку тимчасово закриваю, відкрию завтра; за цeй час дужe прошу охолодити eмоції, так, щоби дискусія відновилася у конструктивному ключі.2009.05.14 | eletricity
"Есть только миг между прошлым и будущим,."
Именно он называется жизнь.2009.05.14 | Анатоль
Задам "простіше" питання: а чи можна повернутись в те місце, в
якому був годину тому?І чи є те місце? (чи можна визначити де воно?
2009.05.14 | Tatarchuk
я питав не про фізичне повернення, а надіслання інфомації
ясно що ваше питання обмежує рамки можливостей.Згадані вами археологічні пам/ятки здатні пролежати тісячі років і перенести інформацію про минуле, як наприклад асирийська бібліотека. Тоді як фізичне тіло не може стрибати у часі отак, як інформація - раптом винирюючи через тисячи років.
2009.05.14 | Анатоль
А Ви знаєте, як передати інформацію без фізичного носія?
2009.05.14 | Анатоль
Інформацію можна спробувати ЗБЕРЕГТИ для майбутнього, а не ПЕРЕД
АТИ в майбутнє.Зберегти можна, бо зберігається в теперішньому.
А передати не можна, бо нема куди, майбутнього нема.
2009.05.14 | Koala
Re: Задам "простіше" питання: а чи можна повернутись в те місце, в
Анатоль пише:> якому був годину тому?
Ну, логічних причин для заперечення такої можливості нема, а от фізичні - боюся, є.
> І чи є те місце? (чи можна визначити де воно?
Так, воно є - в чотиривимірному часопросторовому континуумі.
2009.05.15 | Георгій
MOD: Гілку після тимчасової пeрeрви відкрито
Прошу дискутантів продовжувати - алe виключно за правилами, бeз особистих образ. --Гeоргій2009.05.15 | Анатоль
Після такої наруги вже й не охота..
2009.05.15 | Tatarchuk
неохота вчергове ваші мантри повторювати, егеж
на пряме запитання - схоластичне "не існує", крапка, Анатоль з/ясував. Ну точно як у політичних питаннях - дзьоб, дзьоб.2009.05.16 | Анатоль
Якщо Вам хочеться, щоб існувало неіснуюче,то Вам не до науковців
2009.05.15 | +О
Re: а хіба науковці не трактують час (виключно) однонапрямлено?
2009.05.15 | Koala
Ні (с) Свистович
2009.05.17 | +О
Re: Ні (с) Свистович - поясніть
2009.05.18 | Koala
Re: Ні (с) Свистович - поясніть
Я мав на увазі Свистовичів метод давати відповідь - "так" чи "ні" без пояснень )))Трохи нижче гілкою наводиться приклад фізичного процесу, що не має визначеного напрямку часу.
2009.05.16 | Oleksa
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Оскільки Ваша заувага, шановний пане Татарчук, виключає апеляцію, наприклад, до Пророків, давайте просто трохи пофантазуємо на цю тему...Чи має значення "віддаленість у часі"? Тобто, в чому є "відмінність вірогідностей" події що має трапитися, скажімо, звтра і за рік?
Що вважати, власне інформацією?
Людина, переважно, чекає на конкретне, формулювання : --Завтра буде дощ? Чи можна вважати це "інформацією з майбутнього"? Ми скaжемо що ні, -- й продовжимо відпочинок на узбережжі океану. Тварини, відчувши наближення тайфуну/землетрусу, почнуть масово втікати й, таким чином, збережуть власне життя. Можна твердити, що вони "мали інформацію" про подію? "по уму" (нашому) -- ні. По факту -- так. В неведеному пикладі, звісно, одразу виникає спокуса пояснити це тим, що тварини мають значно вищу чутливість, аніж апаратура, що нею послуговується людина. Але чому це не можна розглядати як "інформацію з майбутнього" ( "висловлену" саме таким чином)?
Нещодавно десь трапилася інформація, що собаки можуть діагностувати дуже ранню стадію онкології. Можна подібне вважати "інформацією з майбутнього"? Скажемо -- ні. Й пояснимо чутливістю рецепторів таврини. А якщо про таке скаже людина, то, в "кращому випадку" заслужить прізвиська "відьма"...
Я гадаю що інформація з майбутнього, "вплетена", "пронизує" наше сучасне. І наші щоденні дії, в якихось "межах", на неї, таки впливають. Але мізерно. Я б, навіть, сказав, що всі наші потуги (або, принаймні, більшість з них), те що ми вважаємо "збігом обставин", насправді, є "інструментами творення майбутнього". Оскільки "Генеральна Лінія", все одно існує. І, в ті моменти коли щось може йти не зовсім "по Плану", й трапляються, наприклад, Майдани -- вчергове пропоную згадати ті Відчуття. Вони, майже у всіх тотожні. Як при "сеансі гіпнозу". А раз так, то є й Гіпнотизер...
2009.05.16 | Tatarchuk
дякую за чудовий приклад
Він дещо схематичний (прогнозування погоди, стихійних лих тощо), тобто не завжди вписується у багатоманітність реального світу. Але як сехма - підійде.Що саме я маю на увазі. Уявимо собі, що певне розташування хмар на небі або поведінка звірів НЕВІДВОРОТНО означають появу певного явища погоди. (Уявимо, бо в реалі існують виключення).
Тобто, поглянемо на це з точки зору прични та наслідків: хіба вий собаки є ПРИЧИНОЮ наступного землетрусу? Ні. Між тим, він передує у часі (в нашому розумінні) землетрусу. А чи є поведінка собаки ПЕРЕД землетрусом наслідком майбутнього землетрусу? Виглядає, що є (в нашому ідеальному випадкові, з такою оговоркою). Отже, маємо приклад коли причина знаходиться у часі, майбутньому стосовно свого наслідку.
(Хоча класичний детерменизм каже інше: спочатку стається невидима нам подія А, яка має наслідком дві події: подія В - тривога собак та подія С - землетрус; попри очевидну логічність в рамках звичної схеми, подія А залишається умовиводною, гипотетично очевидною в рамках лінійно направленого одностороннього часу)
Другий такий приклад - ідеальна взаємно_обратима хімічна реакція. З точки зору лінійного "проміня" часу, однонаправленого в один бік, продукти А+Б дають реакцію, яка видає результатом продукти В+С. Але якщо уявити собі ДВОсторонність часу, то матимемо з точки зору "тахіону" прямо інше: продукти В+С дають реакцію, наслідком якої в минулому є утворення продуктів А+Б. Таким чином, в рамках ДВОстороннього плину часу (як теорії, гипотези, схеми) не тільки наявність А+Б в одній пробирці вказує на скору появу В+С, але й навпаки - свідчить про існування в майбутньому продукту В+С. А це вже, власне, передача інформації з майбутнього (?)
2009.05.17 | Георгій
Дійсно, іонні асоціації-дисоціації протирічать "однонаправленост
Якщо в воді знаходиться кришталик солі, то всі сполуки натрію і хлору в ньому дисоціюють і знову асоціюють. Якби не ми самі - тобто зовнішній по відношенню до системи спостерігач, - то неможливо було б сказати, що іде "спочатку," а що "потім" - асоціація чи дисоціація.Tatarchuk пише:
> Другий такий приклад - ідеальна взаємно_обратима хімічна реакція. З точки зору лінійного "проміня" часу, однонаправленого в один бік, продукти А+Б дають реакцію, яка видає результатом продукти В+С. Але якщо уявити собі ДВОсторонність часу, то матимемо з точки зору "тахіону" прямо інше: продукти В+С дають реакцію, наслідком якої в минулому є утворення продуктів А+Б. Таким чином, в рамках ДВОстороннього плину часу (як теорії, гипотези, схеми) не тільки наявність А+Б в одній пробирці вказує на скору появу В+С, але й навпаки - свідчить про існування в майбутньому продукту В+С. А це вже, власне, передача інформації з майбутнього (?)
2009.05.17 | Tatarchuk
отже, теоретично обравши такий набір речовин за носій
ми також теоретично можемо передавати інформацію у минулеЧому ми ВПЕВНЕНІ, що система з трьома вимірами простору містить тільки "полуміру" часу? Мабуть тому, що наше тіло включно зо всміа рецепторами (?) цілком складається з речовин, які проходять необратимі реакції. Тобто ми "розкладаємось" на елементи, з яких ніякої зворотньої реакції "на синтез", щоб отримати знову нас, не вийде. Тому ми - ідеальні носії для одностороньо направленої інформації. Але ж скільки речей у світі зроблені з не таких елементів
На всяк випадок, щоб всі не були такими серйозними: я обкатую фантастичний сюжет для літературно-філософського проекту
2009.05.18 | Георгій
Re: отже, теоретично обравши такий набір речовин за носій
Tatarchuk пише:> ми також теоретично можемо передавати інформацію у минуле
> Чому ми ВПЕВНЕНІ, що система з трьома вимірами простору містить тільки "полуміру" часу? Мабуть тому, що наше тіло включно зо всміа рецепторами (?) цілком складається з речовин, які проходять необратимі реакції. Тобто ми "розкладаємось" на елементи, з яких ніякої зворотньої реакції "на синтез", щоб отримати знову нас, не вийде. Тому ми - ідеальні носії для одностороньо направленої інформації.
(ГП) Так, я згодeн з цим. В нашому тілі постійно ідуть всякі рeакції, і такі, як асоціація-дисоціація іонів, і такі, як утворeння чи ламання ковалeнтних зв"язків. Алe найважливіші для нашого виживаня рeакції - цe рeакції синтeзy вeликих органічних молeкул (ДНК, РНК, білків), які ідуть тільки за умови постійного припливу до нас eнeргії іззовні. Щоби синтeзувати будь-яку молeкулу ДНК чи білку, ми повинні використати стільки-то молeкул АТФ, а нові молeкули АТФ утворюються тільки тоді, коли активно працюють всякі там АТФ-синтази, а для праці цих АТФ-синтаз потрібні сонячнe світло, його рeцeпція спeціальними eлeктронами молeкули хлорофіллу в рослинах, глюкоза, синтeзована цими рослинами (або тваринами, які їдять ці рослини і яких їмо ми), і т.д. А ці рeакції, принципово "eндeргонічні," пeрeдбачають "лінію," тобто "початок" - "продовжeння," і "кінeць," тому що є такий другий принцип тeрмодинаміки, який кажe, що тільки мала частина eнeргії, яка приходить іззовні в будь-яку систeму, використовується для якоїсь корисної мeти (наприклад, синтeзувати АТФ), тоді як значно більша частина цієї eнeргії просто розсіюється у хаотичній, нe-корисній формі; і така хаотична, нe-корисна форма "долі" припиваючої до нас іззовні (наприклад від Cонця) eнeргії нeвідворотньо зростає. Cамe тому ми "тліємо," вмиpаємо, і самe тому в тому eмпіричному світі, який ми пізнаємо чeрeз наші органи почуттів і чeрeз різні силлогізми, що базуються на даних цих органів почуттів, ми і маємо цю "вeкторну," однонаправлeну картину буття: від "початку" до "продовжeння" і до "кінця," і ніколи нe в іншому порядку...
> На всяк випадок, щоб всі не були такими серйозними: я обкатую фантастичний сюжет для літературно-філософського проекту
(ГП) Щасти Вам!
2009.05.18 | eletricity
Re: отже, теоретично обравши такий набір речовин за носій
Георгій пише:> і така хаотична, нe-корисна форма "долі" припиваючої до нас іззовні (наприклад від Cонця) eнeргії нeвідворотньо зростає. Cамe тому ми "тліємо," вмиpаємо
Чи це означає, що коли позбутися такої хаотичної, нe-корисної форми "долі" припиваючої до нас іззовні енергії, людина стане "нетлінною" невмирущою
2009.05.18 | Koala
Так, але є побочний ефект
організм може здохнути (с) Андрієнко2009.05.18 | Анатоль
Справа не лише в ентропійності.
Фізичні закони симетричні відносно часу. Всякі процеси можуть йти в обох напрямках. Зростання ентропії - це лише статистика. В хаосі більше станів, ніж в порядку, тому хаос більш ймовірний.В світі гравітації, електромагнетизму і сильних взаємодій всі процеси симетричні відносно часу, можуть йти однаково в обох напрямках, тому можливе повторення тих станів (якоїсь системи, чи цілого світу
(Це не відміняє тези, що нема ніякого минулого чи майбутнього, а існує лише теперішнє, просто може повторитись те, що вже було раніше, а далі піти зовсім інакше).
Але.
Є така штука, як слабі взаємодії. В житті людини і оточуючих предметів вони ніякої ролі не грають, але десь в фундаменті світу їх роль велика. А в слабих взаємодіях симетрія часу може порушуватись.
А це означає, що десь в фундаменті світ принципово несиметричний щодо часу.
2009.05.18 | Koala
Re: Справа не лише в ентропійності.
Анатоль пише:> Фізичні закони симетричні відносно часу. Всякі процеси можуть йти в обох напрямках. Зростання ентропії - це лише статистика. В хаосі більше станів, ніж в порядку, тому хаос більш ймовірний.
Перечитайте ще раз підручник з термодинаміки. Зростання ентропії - об'єктивний процес, а в хаосі менше станів, ніж в порядку, хоча б тому, що порядок може сам перетворитися на хаос, але не навпаки.
2009.05.18 | Kohoutek
Re: Справа не лише в ентропійності.
Koala пише:> Перечитайте ще раз підручник з термодинаміки. Зростання ентропії - об'єктивний процес, а в хаосі менше станів, ніж в порядку, хоча б тому, що порядок може сам перетворитися на хаос, але не навпаки.
Хаос тоже может преобразоваться в порядок. Синэргетика. Именно благодаря этому процессу мы и существуем. Человек возник из абсолютно хаотического набора элементов - праха сгоревших звёзд. Порядок в мире возникает "сам собой". Для верующего человека он возникает по воле Господней, но в любом случае он ВОЗНИКАЕТ вопреки неубыванию энтропии.
2009.05.18 | Koala
Re: Справа не лише в ентропійності.
Kohoutek пише:> Koala пише:
> > Перечитайте ще раз підручник з термодинаміки. Зростання ентропії - об'єктивний процес, а в хаосі менше станів, ніж в порядку, хоча б тому, що порядок може сам перетворитися на хаос, але не навпаки.
> Хаос тоже может преобразоваться в порядок. Синэргетика. Именно благодаря этому процессу мы и существуем. Человек возник из абсолютно хаотического набора элементов - праха сгоревших звёзд. Порядок в мире возникает "сам собой". Для верующего человека он возникает по воле Господней, но в любом случае он ВОЗНИКАЕТ вопреки неубыванию энтропии.
Порядок не виникає "сам собою", а тільки за рахунок збільшення хаосу ще десь. Закрита система не може зменшити власну ентропійність, це закони природи, для віруючої людини - встановлені Богом.
2009.05.18 | Kohoutek
Re: Справа не лише в ентропійності.
Koala пише:> Порядок не виникає "сам собою", а тільки за рахунок збільшення хаосу ще десь. Закрита система не може зменшити власну ентропійність, це закони природи, для віруючої людини - встановлені Богом.
Я бы сказал, что это - законы Природы, какими мы их себе в данный момент представляем. В каком месте увеличился хаос, когда возникла материя? Закон о неубывании энтропии демонстрирует своё действие в доступном нам масштабе - но это вовсе не означает, что он действителен в масштабах всей Вселенной и в любой момент времени. Даже куда более убедительные законы могут быть пересмотрены: http://www.gazeta.ru/science/2009/04/22_a_2977764.shtml
Самая большая (и даже в принципе неустранимая) проблема нашего познания природы - наша субъективность. Мы не можем познать природу как таковую - мы можем познавать лишь способ своего познания природы.
2009.05.18 | Анатоль
Re: Справа не лише в ентропійності.
>Зростання ентропії - об'єктивний процес,Так, але не із-за якихось фізичних законів, а лише тому, що чим більше станів, тим частіше система буде в них знаходитись.
>а в хаосі менше станів, ніж в порядку,
Якраз навпаки.
>хоча б тому, що порядок може сам перетворитися на хаос, але не навпаки.
Тому й перетворюється порядок на хаос, що хаос можна реалізувати незрівнянно більшою кількістю станів, ніж порядок. Ймовірність знаходитись в хаосі набагато більша, ніж в порядку.
2009.05.18 | eletricity
висновок один: ентропії не існує лише в "чорних дірах" ..
.. там і заживемо вічно2009.05.18 | Koala
Висновок невірний
Ми не знаємо, чи є там ентропія2009.05.18 | eletricity
Re: Висновок невірний
Koala пише:> Ми не знаємо, чи є там ентропія
А шо ми взагалі можемо ЗНАТИ ..
Здогадуємось
2009.05.19 | Василь Васьківський
Корекції
Tatarchuk пише:> Він дещо схематичний (прогнозування погоди, стихійних лих тощо), тобто не завжди вписується у багатоманітність реального світу. Але як сехма - підійде.
> Що саме я маю на увазі. Уявимо собі, що певне розташування хмар на небі або поведінка звірів НЕВІДВОРОТНО означають появу певного явища погоди. (Уявимо, бо в реалі існують виключення).
> Тобто, поглянемо на це з точки зору прични та наслідків: хіба вий собаки є ПРИЧИНОЮ наступного землетрусу? Ні. Між тим, він передує у часі (в нашому розумінні) землетрусу. А чи є поведінка собаки ПЕРЕД землетрусом наслідком майбутнього землетрусу? Виглядає, що є (в нашому ідеальному випадкові, з такою оговоркою). Отже, маємо приклад коли причина знаходиться у часі, майбутньому стосовно свого наслідку.
Поведінка собаки є наслідком страху, а не майбутнього землетрусу, бо ніякого землетрусу в момент цієї поведінки ще немає. Отже висновок, що причина знаходиться в майбутньому часі, є помилковим.
> Другий такий приклад - ідеальна взаємно_обратима хімічна реакція. З точки зору лінійного "проміня" часу, однонаправленого в один бік, продукти А+Б дають реакцію, яка видає результатом продукти В+С. Але якщо уявити собі ДВОсторонність часу, то матимемо з точки зору "тахіону" прямо інше: продукти В+С дають реакцію, наслідком якої в минулому є утворення продуктів А+Б. Таким чином, в рамках ДВОстороннього плину часу (як теорії, гипотези, схеми) не тільки наявність А+Б в одній пробирці вказує на скору появу В+С, але й навпаки - свідчить про існування в майбутньому продукту В+С. А це вже, власне, передача інформації з майбутнього (?)
Прогнози, навіть наукові, не є інформацією з майбутнього. У Вас немає інформації, що майбутня подія вже відбулась, а тому у Вас немає й інформації з майбутнього. Якщо вмішатись в експеримент, то описане таким чином майбутнє може й не відбутись!
2009.05.16 | stryjko_bojko
Як при "сеансі гіпнозу". А раз так, то є й Гіпнотизер
Oleksa пише:>
> Я гадаю що інформація з майбутнього, "вплетена", "пронизує" наше сучасне. І наші щоденні дії, в якихось "межах", на неї, таки впливають. Але мізерно. Я б, навіть, сказав, що всі наші потуги (або, принаймні, більшість з них), те що ми вважаємо "збігом обставин", насправді, є "інструментами творення майбутнього". Оскільки "Генеральна Лінія", все одно існує. І, в ті моменти коли щось може йти не зовсім "по Плану", й трапляються, наприклад, Майдани -- вчергове пропоную згадати ті Відчуття. Вони, майже у всіх тотожні. Як при "сеансі гіпнозу". А раз так, то є й Гіпнотизер...
------------------
Легше всього списати все на Гіпнотизера, на Бога, на Вищий розум і т.п...
Тоді і думати не портрібно...
Тільки вірити і молитися.
2009.05.18 | Kohoutek
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Tatarchuk пише:> Чи зустрічалися присутнім тут більш менш помітні, близькі до логики теорії, концепції, гипотези, які б припускали передачу інформації з майбутнього до минулого (тобто у зворотньому, тахіонному напрямі часу). Якщо так, то надайте будь-ласка їх перекази або лінки або ключові слова.
Главная проблема в такой передаче - нарушение принципа причинности, взаимосвязи причины и следствия. Единственная известная мне теория, убедительно разрешающая это противоречие, - теория существования "параллельных Вселенных". В таком случае можно представить себе наше существование как перемещение по бесконечному континууму всех возможных состояний; наше "сейчас" - эфемерно, это всего лишь текущая точка координат в процессе перемещения, а все возможные варианты прошлого и будущего уже в каком-то смысле существуют вне времени. Изменение прошлого сводится к переходу на другую ветвь реальности, но исходная реальность также продолжает в каком-то смысле существовать, только уже без нашего "Я". Реальность оказывается принципиально субъективной, её создаёт наблюдатель; каждый из нас существует в собственной уникальной Вселенной.
В сущности, это уже не физическая, а метафизическая, философская проблема.
Мы не знаем, что такое время. Мы просто не знаем. Нет физики времени, есть различные метафизики. Мы даже не знаем, что такое "информация". Да и что в данном случае означает "знать"? "Знать" значит осмысливать мир в ПРИДУМАННЫХ нами категориях. Но что миру до наших проблем? Он - больше любой категории. В конце концов, время, как мы его понимаем, - не более, чем наше ощущение.
2009.05.18 | Tatarchuk
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Kohoutek пише:> Главная проблема в такой передаче - нарушение принципа причинности, взаимосвязи причины и следствия. Единственная известная мне теория, убедительно разрешающая это противоречие, - теория существования "параллельных Вселенных".
Скажіть, на вашу думку хіба наведені трохи вище Георгієм абсолютні обратимі реакції порушують причинно-наслідковий зв/язок?
> В сущности, это уже не физическая, а метафизическая, философская проблема.
Безперечно. В тому числі гносеологічна
> Мы не знаем, что такое время. Мы просто не знаем. Нет физики времени, есть различные метафизики. Мы даже не знаем, что такое "информация". Да и что в данном случае означает "знать"? "Знать" значит осмысливать мир в ПРИДУМАННЫХ нами категориях. Но что миру до наших проблем? Он - больше любой категории. В конце концов, время, как мы его понимаем, - не более, чем наше ощущение.
Я погоджуюся що в нас таке агностичне становище. Але "якщо" ми вважаємо часом - те, інформацією - те, то й теорії будувати доволі доступно.
2009.05.18 | Kohoutek
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Tatarchuk пише:> Kohoutek пише:
> > Главная проблема в такой передаче - нарушение принципа причинности, взаимосвязи причины и следствия. Единственная известная мне теория, убедительно разрешающая это противоречие, - теория существования "параллельных Вселенных".
> Скажіть, на вашу думку хіба наведені трохи вище Георгієм абсолютні обратимі реакції порушують причинно-наслідковий зв/язок?
Нет. Но мы бы не заметили никакого нарушения причинно-следственной связи и в случае, если бы вдруг вектор времени обратился вспять. Не факт, что на укровне микромира время течёт таким же образом, что и на макроуровне. Не факт, что вообще "течение времени", как мы его понимаем и видим, - не результат такого же усреднения и упрощения событий как классическая механика по отношению к релятивистской.
> Я погоджуюся що в нас таке агностичне становище. Але "якщо" ми вважаємо часом - те, інформацією - те, то й теорії будувати доволі доступно.
Только вот вопрос - о чём эти теории? Теории флогистона или абсолютного эфира были тоже весьма неплохо разработаны и в своё время давали вполне удовлетворительные ответы на запросы науки. А теперь считается, что таких явлений/объектов ВООБЩЕ нет в природе.
2009.05.18 | Tatarchuk
1 доведена функція часу
- це вимір відрахувань у т.зв. континуумі.Власне це єдина наявна і доведена функція, на мій погляд.
Тому можна походити з неї як достатньої для опису часу.
А щодо інформації, то її можна впевнено вважати набором знаків.
2009.05.18 | Kohoutek
Re: 1 доведена функція часу
Tatarchuk пише:> - це вимір відрахувань у т.зв. континуумі.
> Власне це єдина наявна і доведена функція, на мій погляд.
> Тому можна походити з неї як достатньої для опису часу.
Честно говоря, я не понимаю, что Вы имеете в виду.
> А щодо інформації, то її можна впевнено вважати набором знаків.
И что это должно означать? Вот возьмём нить ДНК. В ней содержится громадное количество информации - в ней закодирован весь будущий организм. Имеет ли смысл эта информация, если нет считывающего механизма? Вероятно, не имеет. Так где заключена информация в нити ДНК, если нет этого механизма?
И это я даже не говорю о РАЗУМЕ - нить ДНК и транкодирующие механизмы не разумны, но информацию создают и передают. Они, впрочем, относятся к живой природе - но ведь можно найти примитивные аналоги сохранения и передачи информации и в неживой. О каких "знаках" в таком случае может идти речь?
2009.05.19 | Tatarchuk
Re: 1 доведена функція часу
Kohoutek пише:> Tatarchuk пише:
> > - це вимір відрахувань у т.зв. континуумі.
> > Власне це єдина наявна і доведена функція, на мій погляд.
> > Тому можна походити з неї як достатньої для опису часу.
>
> Честно говоря, я не понимаю, что Вы имеете в виду.
Сорі я думав був що це самоочевидно. Будь-які ЗМІНИ відбуваються або у часі (критерій який внисенено у вимірювальну ось), або в якості законів (тоді це зветься залежність, наприклад залежність тиску від маси). Якщо описується процес, тобто щось що має вимірюваний вимір часу, то виписується графік, у якому одна з вісей є часом...
2009.05.19 | Kohoutek
Re: 1 доведена функція часу
Tatarchuk пише:> Kohoutek пише:
> > Tatarchuk пише:
> > > - це вимір відрахувань у т.зв. континуумі.
> > > Власне це єдина наявна і доведена функція, на мій погляд.
> > > Тому можна походити з неї як достатньої для опису часу.
> >
> > Честно говоря, я не понимаю, что Вы имеете в виду.
>
> Сорі я думав був що це самоочевидно. Будь-які ЗМІНИ відбуваються або у часі (критерій який внисенено у вимірювальну ось), або в якості законів (тоді це зветься залежність, наприклад залежність тиску від маси). Якщо описується процес, тобто щось що має вимірюваний вимір часу, то виписується графік, у якому одна з вісей є часом...
Но это Вы описываете не природу, а науку. Функцию времени в науке. А какое дело природе до нашего представления о ней?
2009.05.19 | Z
в тахіонному на кожному кроці, і воно часто задовбує
> Чи зустрічалися присутнім тут більш менш помітні, близькі до логики> теорії, концепції, гипотези, які б припускали передачу інформації з
> майбутнього до минулого (тобто у зворотньому, тахіонному напрямі часу).
Наприклад коли йдете в магазин, але побачили, що забули гроші вдома. Ви вертаєтесь за грошима додому, а не йдете далі в магазин, оскільки знаєте майбутнє - без грошей в магазині вам ніхто нічого не дасть. Отже інформація була перенесена тахіонно з майбутнього в теперешній час з метою зміни майбутнього.
2009.05.27 | Nr
:))
Машина Времени. Фантазии и Реальность.Существует ли будущее?
Безусловно - да. Будущее существует. В нем существуют лю-
ди. Для них многое, что мы считаем фантастикой, таковой не являет-
ся.
Существует ли машина времени? В нашем реальном понимании -
нет. Hо существует ли она в будущем?
Вполне возможно. Что в этом случае мешает осуществлению
путешествия во времени? Ответ может показаться фантастическим. Да,
он именно таков, потому что мешает этому - HАШЕ HЕВЕРИЕ.
Мы не построим машину времени, если не поверим в ее ре-
альность. Мы не сможем летать быстрее света, пока мы не верим в
то, что подобное возможно.
В реальности же возможно ВСЕ. Существуют планеты, звезды.
Существуют иные миры и иные разумы. И вместе с этим существует и
возможность путешествия во времени.
Какова основа? Какова физика? Hа эти вопросы у нас нет от-
вета, но эти ответы существуют в реальности. И их существование
означает существование машины времени. Вместе же с машиной времени
существует и возможность передачи ИHФОРМАЦИИ из будущего в прош-
лое. Эта информация может быть передана, СКОПИРОВАHА и отправлена
назад в будущее, в ТО САМОЕ МЕСТО, ОТКУДА ОHА ПЕРЕДАЕТСЯ В ПРОШ-
ЛОЕ.
В подобной ситуации возникает фантастический цикл обмена
информацией, в котором реального источника данных HЕ СУЩЕСТВУЕТ.
Она просто ВОЗHИКАЕТ в КОЛЬЦЕ причинно-следственной связи.
Каковы возможные принципы построения машины времени?
С точки зрения современной физики, казалось бы, таких
принципов нет. И в то же время они существуют! Это безусловная
концепция, без которой машина времени не может быть построена.
Итак, взяв учебник физики, мы читаем его для того что бы
найти АГЕHТА передачи информации из будущего в прошлое. Именно
так. Это первый шаг к осуществлению в реальности машины времени.
Hадо передать что либо из будущего в прошлое, какой либо объект, а
вместе с ним и информацию, так как объект не несущий информации
невозможно классифицировать. Если он не несет информации, нельзя
сказать, движется он в будущее или в прошлое.
Так что бе это за агент?
Это материальный объект - носитель информации, который
способен двигаться из будущего в прошлое. В физике такие объекты
существуют. Это античастицы. Можно долго спорить о том, движутся
они в прошлое или в будущее, можно долго доказывать, что в прошлое
двигаться ничто не может, но это не будет верным подходом в данной
ситуации.
Одна из концепций машины времени - ВЕРА. Это означает, что
мы должны ПОВЕРИТЬ, что античастицы движутся в прошлое. И, на ос-
нове этой веры, строить дальнейшие рассуждения.
Итак, у нас есть ВЕРА. У нас есть объект, способный дви-
гаться в прошлое. Что мешает ему передавать информацию? Ответ:
HИЧТО. Античастицы способны передавать информацию так же как и
частицы. Hо, в этом случае, возникает другой вопрос. Что мешает
осуществлению этой самой передачи?
Первое - это все мы, весь наш мир, который встретив анти-
частицу стремится ее поглотить. Вещество окружает нас со всех сто-
рон. Земля, атмосфера, стены домов и т.д. и т.п. И это означает,
что вылетевшая откуда либо античастица будет непременно поглощена
практически мгновенно, и это означает, что информация подобным об-
разом передана не будет.
Что нужно для того что бы информация передавалась?
Первое - необходимо иметь возможность МОДУЛИРОВАТЬ ПОГЛО-
ЩЕHИЕ АHТИЧАСТИЦ. Это возможно сделать только в условиях, когда
вокруг источника античастиц нет вещества. Таковы условия только в
КОСМОСЕ. И все же, в космосе есть вещество. Оно находится вокруг в
виде разреженного газа, в виде миллиардов и миллиардов звезд, ко-
торые имеются во всех направлениях. Каков бы ни был источник анти-
частиц, он окажется направленным на поглотитель, находящийся рядом
или вдали.
И все же, мы ХОТИМ получить модуляцию. Мы ВЕРИМ, что это
возможно. Вопрос - КАК?
Очевидно, в реальности окружающей нас на Земле это практи-
чески невозможно. Hельзя откачать атмосферу или сделать в ней ды-
ру, что бы античастицам не с чем было аннигилировать. Это означа-
ет, что наше устройство должно находиться в космосе, вдали от Зем-
ли, там где античастицы поглотить некому. Далее, для того что бы
получить модуляцию, необходимо создать луч из античастиц, напра-
вить его в межзвездное пространство и установить на его пути моду-
лятор - устройство, которое будет ПЕРИОДИЧЕСКИ создавать условия
для АHHИГИЛЯЦИИ. Сам источник должен содержать объект, в котором
созданы условия для РОЖДЕHИЯ античастиц.
Процесс передачи информации в этом случае будет выглядеть
таким образом. Устройство, создающее условия для аннигиляции, МО-
ДУЛИРУЕТ эти условия передаваемым СИГHАЛОМ. Устройство же, создаю-
щее условия для рождения, РЕГИСТРИРУЕТ интенсивность рождения ан-
тичастиц.
В случае, если мы правы, если передача информации таким
образом ВОЗМОЖHА, мы получим передачу информации в прошлое, а
вместе с этой передачей и доступ к БЕСКОHЕЧHОМУ ПОЛЮ ИHФОРМАЦИИ
ВСЕЛЕHHОЙ.
Каким образом?
Первый вариант - создание ПЕТЛИ ПРИЧИHHО-СЛЕДСТВЕHHОЙ СВЯ-
ЗИ. А именно, замыкание в кольцо двух подобных приемопередатчиков.
Замыкание в петлю с ПОЛОЖИТЕЛЬHОЙ обратной связью по информации.
Это означает, что надо ВЕРИТЬ. HАДО ДОБИВАТЬСЯ РЕЗУЛЬТАТА, А HЕ
АHТИРЕЗУЛЬТАТА. Hе нужно провоцировать возникновение невозможного
парадокса. Он не выйдет. ПРИРОДА HЕ ДОПУСТИТ. Природа допустит
только то что возможно. И только то, во что мы ВЕРИМ.
Второй вариант - построение ОТКРЫТОЙ модели приемо-пере-
датчика. Это означает, что мы должны создать прибор, который при-
нимает сигнал извне. Из космоса. Прибор, основанный на регистрации
интенсивности рождения античастиц, улетающих в бесконечную даль
космоса.
Они уйдут в будущее и принесут нам ИHФОРМАЦИЮ оттуда.
Именно так и не иначе. Разумеется, где-то там этот источник инфор-
мации должен находиться. Вероятность этого существует.
Можно долго рассуждать о том, возможно подобное или нет.
Можно долго рассчитывать, сколько ЭТО будет стоить сейчас. Hо надо
иметь в виду одно обстоятельство. ПОЛОЖИТЕЛЬHЫЙ РЕЗУЛЬТАТ - БЕСЦЕ-
HЕH. Он не измерим никакими миллионами и миллиардами рублей или
долларов. Это открытый путь к будущему, который для нас сейчас
закрыт только по одной причине.
МЫ HЕ ГОТОВЫ ПРИHИМАТЬ ИHФОРМАЦИЮ.
Она не придет сама собой. Для ее получения надо приложить
усилия. Hадо построить новые приборы, работающие на новых принци-
пах. И только тогда мы сможем передавать данные в прошлое, а вмес-
те с этим и получать информацию из будущего.
P.S. Потомки скажут, кто пpав. A я это ЗHАЮ.
20 сентября 2000 г. (c) Ivan Mak.
2009.05.27 | Tatarchuk
часовий парадокс
у серіалі "Лост" (АВС) чувак потрапляє в минуле з компасом. Віддає його дядькові, який зберігає компас 50 років. І потім той віддає компаса тому, хто відправляється у минуле.Таким чином, компас незвідки взявся (!), раз, і друге - він старіє протягом 50 років.
2009.05.27 | Nr
Re: часовий парадокс
Не знаю, пане Tatarchuk, що Вас наштовхнуло на думку зайнятись такими глибокими філософічними дослідженнямиЦікаво, на скільки метрів , на який час, або глибину, вона могла це робити, чи бачити… Хоча, думаю, і для цих людей передбачити, або побачити чи сприйняти в інформацію в часі мабуть було не завжди гарантовано стовідсотково. Але ж, дійсно, такий феномен був, і як один з найяскравіших прикладів. Знаєте, особисто я найбільше довіряю приладам, ну, наприклад, показуючим коефіцієнт напруженості електромагнітного поля, і, хоча того поля самого не видно, але, коли візьмешся пальцем за антену, яка його випромінює та коли шкіра на руці починає горіти та пахнути смаленою куркою, о… то тоді і бачу і відчуваю – передача інформації пішла!
Архімеду потрібен був важіль, а нам потрібен прилад. От тоді заживемо… Хочу сподіватися, що колись кількість приладів, дослідів, та знань, набутих при їх допомозі, переростуть в якість нових пізнань, які нададуть людству нові великі можливості, і тоді відбудеться черговий прорив в багатьох напрямках, звісно, якщо людству хватить розуму не самоліквідуватися.
А поки, ось Вам ще трохи інформації з минулого для Ваших майбутніх досліджень на цю тему. А тема завжди буде цікава.
Пророческое предвидение будущего
Пророческое предвидение будущего.
Человечество на протяжении всей истории своего развития постоянно
сталкивалось с удивительными случаями предвидения будущего, которые никаким
перебором ситуаций не объяснишь. Их стали называть пророчествами. Поражая
впечатление древнего человека, такие случаи закреплялись в памяти, входили
в легенды и предания. Они служили источником религиозного вдохновения,
наводили на мысль об возможности общения с божественными силами.
Исторические факты предвидения будущего собирались и обобщались в
древних цивилизациях, но в силу их глубокой национальной привязанности они
не становились обще человеческим достоянием, а функционировали внутри
национальных религиозных систем.
Пророчествами интересовались многие ученые.
Интерес к судьбе, к пророчеству принимал различные формы. Это
представления о духе, параклете, и дискуссия о свободе воли и детерминизме.
Швейцарский психоаналитик Карл Юнг исследовал явление, названное им
синхронизмом, то есть когда одновременно, подчас в разных местах,
происходят похожие или даже одинаковые события. Например, когда смерть
одного человека вызывает тревожный сон у его близкого родственника.
Подобные совпадения, вследствие их многочисленности, требовали какого-то
рационального объяснения помимо ссылки на случайность или телепатию. По
мысли Юнга, явление синхронизма служит дополнением к причинности: и физика,
и психология не могут быть абсолютно объективными, поскольку и тут, и там
наблюдатель неизбежно влияет на наблюдаемый объект.
Юнг очень внимательно рассмотрел переживания Сведенборгом видения пожара
точно в то же время, когда пожар действительно бушевал в Стокгольме. По
мнению Юнга, определенные изменения в состоянии психики Сведенборга дали
ему доступ к “абсолютному знанию” — в область, где преодолеваются границы
времени и пространства.
Конечно, в концепции Юнга, коллективного бессознательного было много
надуманного, но она позволила собирать факты. Как известно, в науке новые
факты не признаются из-за отсутствия объясняющей их теории, а теории не
возникает из-за отсутствия фактов.
Пытаясь «обытизировать» идеи «коллективного бессознательного» и
архетипа, Юнг обращается к истории, связанной с лечением пациента, больного
шизофренией, который обладал «даром особого видения». Его, по словам Юнга,
одолевали эти «видения», он рассказывал о них врачу и хотел, чтобы врач
тоже попытался увидеть то, что он видит сам, и что так его беспокоит. Юнг
терпеливо слушал больного, но при этом считал просьбу шизофреника глупой:
«Я думал: Этот человек сумасшедший, а я нормальный. Его видения не
беспокоят меня (45, с.45).
В глубоком убеждении собственной правоты он пребывал до тех пор, пока не
познакомился с книгой немецкого исследователя А. Дитериха «Eine
Mithrastiturgle», в которой была опубликована часть «magic papyrus»
(«магического папируса»). «Я, — пишет Юнг, — изучал их с большим интересом
и на стр. 7 я нашел «видения» моего лунатика, слово в слово. Это привело
меня в состояние шока. Я сказал: «Как на земле возможно, что этот парень
вошел в состояние этого «видения». Это был не только образ, а серия
образов» (45, с.45).
Существовавшая в Советском Союзе идеология преграждала путь для
метафизических исследований. Но и после перестройки, на мой взгляд, в
философской литературе по данной проблематике не отмечается серьезных
концептуальных новаций. (4; 23; 28)
Способность живого предчувствовать, пытались объяснять по-разному.
Наиболее популярным объяснением является теория «опережающего отражения»
выдающегося советского физиолога П. Анохина. Представления об опережающем
отражении сформулированы Анохиным еще в 1962 году(1). Многие поколения
живых систем, сталкиваясь с определенной последовательностью повторяющихся
внешних событий (смена времен года, дня и ночи и т. д.), не только отражали
последовательность этих событий, но и фиксировали ее в своих цепях
химических реакций. Со временем соответствующие цепи химических реакций
приобрели способность развертываться и завершаться намного скорее, чем
последовательность внешних событий. Внешняя среда еще только собирается
перейти в новое состояние, а человек уже смоделировал это состояние,
определяющие реакции произошли. Но содержание этих определяющих реакций
задано именно внешними событиями, является их отражением (в прошлом), а
применительно к сиюминутной ситуации и проявляется как опережающее
отражение.
Но пророческого предвидения будущего данная теория конечно не объяснила.
Имеет место противоречие между необходимостью признать существование этого
явления и отсутствием его рационального объяснения.
Что нас удивляет в пророчествах? Ощущение невозможности для
человеческого разума проделать интеллектуальную работу (осмысление
вариантов, обобщение, выбор и т. д.) необходимую для прогнозирования
будущего высказанного в пророчестве. В открытых системах возможность
точного научного прогнозирования должна оборачиваться огромными
энергетическими затратами. Это предполагает существование чего-то
запредельного человеческому разуму.
Пророчество. Философский анализ.
Философское осмысление явления пророческого предвидения будущего
предполагает его рассмотрение в онтологическом, гносеологическом,
аксиологическом и праксиологическом планах.
При рассмотрении явления пророческого предвидения в гносеологическом
плане мы сталкиваемся с проблемой — явление мало изучено. Поэтому Сначала
мы сконструируем рабочую гипотезу. Что представляет собой пророческое
предвидение будущего? Мы должны рассмотреть все возможные точки зрения и
попытаться, если получится, остановиться на одной из них.
Итак, первый (с исторической точки зрения) взгляд заключается в
признании за этим явлением атрибутов чуда. Многие философы и религиозные
деятели считали, что пророческое предвидение инициируется Божественной
волей. На наш взгляд такая точка зрения не является продуктивной в
познавательном плане.
Чудо говорило бы о несовершенстве этого мира его незавершенности,
необходимости со стороны творца постоянно достраивать его, вмешиваясь в ход
событий. Это не увязывается с представлениями о гармонии мира.
Являются ли наши представления о гармонии мира имеющими значение в
философском рассуждении. По видимому да. Их место в научном исследовании
еще предстоит выяснить. Отметим, что представления о гармонии имеют вид
некоторых отправных аксиом научного исследования.
Ценность той или иной системы аксиом, по-видимому, определяется
продуктивностью научных гипотез построенных на их основе. Большинство
современных научных теорий как раз и строились на аксиомах постулирующих
гармоничность мира. Поэтому мы отстраняемся от гипотезы Божественного
вмешательства.
Другая точка зрения заключается в том, что инициаторами пророческого
предвидения являются потусторонние силы, духи, инопланетяне.
Тут возникают следующие проблемы, требующие осмысления. Смысл жизни
человека. Его место и роль в этом мире. Вопрос о смысле жизни, на наш
взгляд, решается с точки зрения внутреннего достоинства. Достойно ли
человеку быть марионеткой в мире или он занимает в нем главное место? По-
видимому, вопрос достоинства тоже следует отнести к аксиомам научного
исследования. (Данное рассуждение относится к аксиологическому плану
рассмотрения явления. Оригинальность заключается в том, что обычно сначала
создается научная теория, а потом она философски осмысливается. Мы же, на
основании философского осмысления, выдвигаем гипотезу, объясняющую
явление.)
Отметим, что явление пророческой способности духов или инопланетян,
пусть и данное нам в опосредованном виде через пророков, также поставило бы
вопрос о природной сущности этого явления. Поэтому мы выбрасываем духов и
инопланетян из нашего рассуждения как лишнее звено. Теоретически объект,
наделенный пророческим предвидением, может быть совершенно абстрактным.
(Такое абстрагирование тоже является полезным научным приемом.)
Итак, мы рассмотрели две гипотезы и поставили в центре нашего внимания
человека с его пророческой способностью. Тем самым мы постулировали полную
принадлежность этой способности сфере психического человека.
Мы рассматриваем человека, в некоторый момент обладающего истинными
знаниями о будущем событии. Возникает вопрос, как они появились?
Тут есть много предположений:
1. Событие не является многовариантным, и знания о нем не являются
феноменом.
2. Существует гипотеза «опережающего отражения», говорящая об
опережающей работе живых систем. Но дело в том, что такая работа
требует энергетических затрат, порой очень значительных.
3. Статистическая случайность частых предсказаний.
Рассмотренные нами предположения могут объяснить существование многих
явлений предвидения, но есть исторические факты, которые не поддаются
объяснению с данных позиций:
Многие предсказатели, это и Нострадамус (17; 18; 19), и Вещий Авель (7;
12; 28; 30; 32), и Эдгар Кейси (38), и Ванга (37), и Лева Федоров (16; 34),
и другие неоднократно на протяжении своей жизни верно предсказывали
будущее.
Даже если бы история дала нам всего лишь один случай пророческого
предвидения будущего он нуждался бы в осмыслении, но мы имеем дело с
большой последовательностью таких случаев. Мы видим, что природа здесь
охватывается некоторой закономерностью.
Выдвижение гипотезы. В истории бывали случаи, когда человек высказывал
пророческие знания о будущем. Откуда они могли у него появиться? Мы знаем
лишь одно место в пространстве-времени, где человек обладает этими
знаниями. Это место во времени после совершения события. Тем самым
возникает логическая необходимость говорить о существовании передачи знаний
от человека находящегося на временной оси в точке после совершения события
человеку находящемся в прошлом до совершения события.
Рассуждения о сути связи между людьми, разделенными во времени может
постичь судьба дискуссии о взаимодействии в физике. В конце концов, все
может свестись к взаимодействию каких-нибудь частиц или на худой конец
волн.
Мозг человека может представлять собой что-то вроде матрицы, с которой
Мировой дух штампует информационные коды.
Продолжая развивать нашу гипотезу, мы должны перейти к понятиям
составляющих суть психических явлений. Одним из таких понятий мы считаем
информацию.
В качестве понятия, из которого непосредственно вытекают и ментальное, и
физическое и благодаря которому их актуальная необходимая связь друг с
другом становится прозрачной. В книге «Проблемы идеального. Субъективная
реальность» Д.И. Дубровский выясняет проблему связи субъективной реальности
с мозговыми и телесными процессами и предлагает для ее решения
информационный подход.
Вот его положения:
1. Информация есть результат отражения (данного объекта определенной
материальной системой).
2. Информация не существует вне своего материального носителя (всегда
выступает лишь в качестве его свойства — структурного, динамического и
т.д.).
3. Данный носитель информации есть ее код (информация не существует вне
определенной кодовой формы).
4. Информация инвариантна по отношению к субстратно-энергетическим и
пространственно-временным свойствам своего носителя (т.е. одна и та же
для данного класса систем информация может быть воплощена и передана
разными по указанным выше свойствам носителями; это означает, что одна
и та же информация может существовать в разных кодах).
5. Информация обладает не только формальными (синтаксическими), но также
содержательными (семантическими) и ценностными (прагматическими)
характеристиками.
6. Информация может служить фактором управления, т.е. инициировать
определенные изменения в данной системе на основе сложившейся кодовой
организации (здесь мы опираемся на понятие информационной
причинности).
Мы тоже принимаем эти положения с небольшим дополнением третьего пункта.
На наш взгляд разные носители могут иметь один и тот же код.
Далее Д.И. Дубровский утверждает: «Всякое явление сознания есть
информация о чем-то. Под явлением сознания имеется в виду любое актуально
переживаемое сознательное состояние, любой произвольно взятый интервал
сознательного состояния, несущий многообразные психические модальности
(чувственную, логическую, эмоциональную, волевую и т.д.). Каждый такой
интервал «содержателен», есть отражение каких-то явлений внешнего и
внутреннего мира» (10, с.138).
Понятие информации — категориальное звено для связи ментального и
физического. Говоря о пророческом знании о будущем, мы будем говорить о
передаче информации от человека из будущего человеку в прошлом.
Мы используем экстраполяцию фундаментальных физических принципов в
область исследования пророчеств. Суть метода экстраполяции, с нашей точки
зрения, в распространении знания об одной предметной области в другую,
более широкую (не обязательно качественно подобную первоначальной).
Объективной основой такого распространения служит материальное единство
мира. Так экстраполируя на пророческие явления положения теории информации,
мы утверждаем идентичность источника и приемника информации.
Мы утверждаем, что человек принимает и излучает информацию. Излученная
информация отходит в прошлое, а принимается информация из будущего. Это
первое положение нашей гипотезы.
Существующая в эзотерической прессе гипотеза о существовании информации
в пространстве (в виде тахионных полей) и о возможности получения ее
оттуда, не согласуется с представлениями о сути информационных процессов
происходящих в мозгу человека в частности с тезисом о том, что информация
существует только в кодовом виде. Мозг человека может раскодировать только
свои собственные коды или близкие своим коды других людей, по своему
истолковав их.
Теперь можно перейти к рассмотрению чисто функциональных вопросов
передачи и приема сигнала.
Тут опыт говорит нам, что передаваемый сигнал должен быть достаточно
мощным и желательно не иметь посторонних шумов. Приемник должен быть
настроен на принимаемую частоту (хотя подобная настройка может и не иметь
значения), и не должен создавать свои собственные шумы.
Но связь только передает информацию, а не создает ее. Значит, после
события человек должен пережить всплеск активности (интеллектуальной или
эмоциональной). А до события ему желательно находиться в спокойном
состоянии.
Социокультурный анализ пророчеств.
Почему в обыденной жизни мы не умеем предвидеть будущее? Почему
предвидение будущего было более свойственно людям прошлого?
Древние предания сохранили свидетельства, что в жизни человечества
произошла какая-то духовная катастрофа. Разные народы переживали потерю
способности предвидеть будущее по разному. Но отчетливо эта трагедия была
зафиксирована в Библии и в мифе о Прометее.
В первой книге Моисеевой, в “Бытие” говорится, что “обольщенные змеем,
муж и жена едят запретный плод”, после чего Бог умножил скорби женщины,
проклял землю за Адама и изгнал человека из рая. Правда, Господь Бог сделал
Адаму и жене его одежды кожаные, и одел их.
Что же произошло? Из текста мы узнаем, что запретный плод дает знание.
Какого рода это знание? Люди увидели, что они наги, сделав логическое
заключение, что это стыдно (по всей видимости, у них зародилось мышление).
Знание помешало вступить в общение с Богом. (А такое общение было, о нем
позднее скажет Иоанн: ”И слово было от Бога, и слово было к Богу”.). Так
может быть всему виной развитие мышления, притом именно логического?
В трагедии Эсхилла “Прометей прикованный”, на вопрос предводительницы
хора в чем он виноват, Прометей признается, что он у смертных отнял дар
предвидения, наделив их “слепыми надеждами”. И это повлекло со стороны Бога
аналогичное библейскому наказание. Человека чуть не уничтожили, а Прометея
прокляли. В данной версии мифа не главный Бог, а Прометей сделал людям
одежды.
Впредь для общения с Богом требовалось обладать определенного рода
благодатью, о наличии которой говорится в сказании о Ное. Бог обращается к
Ною, рассказывая ему о будущем. Первоначальной функцией Бога было
предсказание будущего. Основоположником нравственных законов Бог становится
позднее. По началу даваемые им законы еще противоречивы, иначе и быть не
могло. Неизменным остается предсказание будущего.
Человек, предчувствуя будущее, не мог не искать объяснения своим
пророческим снам. Неизбежно он приходил к пониманию, что эти сведения идут
от потусторонних сил, от Бога. Здесь источник религиозного мировосприятия
древнего человека. В то время человек и помыслить не мог, что инициатором
предвидения будущего является он сам. Слишком он был слаб. Сейчас мы можем
сделать такое предположение.
Абстрактное (логическое) мышление и, в частности, обращение с числами и
символами свойственно только человеку, т.е. приобретено на поздней стадии
эволюционного развития. Это не сопровождалось какими-либо существенными
изменениями в устройстве нервных клеток и организации нейронной сети.
Абстрактное мышление вторично, надстроечно, по отношению к фундаментальным
механизмам работы мозга. Накапливаемый сейчас фактический материал из
области сравнительной физиологии говорит о не предполагавшемся раньше
разнообразии материальных субстратов регуляционных кодов и самих форм и
принципов кодирования, в котором осознаваемые и вербализованные психические
коды человеческого мозга занимают место лишь одной из частных, хотя и
наиболее высокоразвитых форм.
Для древних предвидение будущего было явлением обычным. Они даже
догадывались о возможных проблемах, связанных с предвидением будущего,
вроде прогностического эффекта Эдипа, когда предсказание события само
моделирует будущую ситуацию. Трагедия Эдипа показала людям несправедливость
богов.
Индийская религиозная традиция тоже искала пути преодоления разлада с
будущим. Это преодоление намечается в учении о карме. И хотя причины
кармического влияния религиозная философия видит в прошлых прегрешениях, мы
можем увидеть, что предлагаемые религиозными практиками советы помогают
человеку лучше предчувствовать будущее, так как по их представлениям
притекание кармы происходит в силу “омрачения” психики: гнева, хитрости и
алчности, страсти, страха и отвращения. Всего того, что приводит к
появлению “слепых надежд”.
Сформулируем второе положение:
2) Человек находится в разладе с вневременным информационным потоком,
потому что мешает логическое мышление создающее “слепые надежды”.
Основы нравственности с информационной точки зрения.
Нравственность есть то, что способствует развитию человека
(человечества), расцвету личности.
а) Честность, о которой сказано в Евангелии: ”Пусть будет ваше да — да,
нет — нет. Честность перед самим собой. Без нее не может быть речи ни о
какой передаче информации.
б) Ответственность. Предполагается большая работа с информацией перед
принятием решения.
Примером безответственности мы можем рассмотреть на поведении детей. При
мышлении дети часто выбирают первый попавшийся вариант перебора комбинаций
и торопятся его озвучить. Это может стать стилем мышления и со временем
приведет к банкротству интеллекта безответственного человека. Хотя сам
фактор ответственности не зависит от органической составляющей мозга и по
видимому может быть отнесен к нравственным установкам.
в) Заинтересованность. Любовь. Благожелательность. Открытость,
готовность не только брать, но и отдавать. Это тоже можно считать правилами
работы с информацией. Интеллектуальная деятельность не должна блокироваться
посторонними факторами. И благожелательность может быть кодом доступа к
разуму человека.
г) Вера. Готовность включить в свою интеллектуальную жизнь новые
категории и образы. Готовность предоставить свои физические возможности для
выполнения информационных программ (при феномене исцеления).
Сделав предположение о существовании переноса информации, мы можем
сделать предположения о психологии пророков. С одной стороны это святые –
отсутствие страстей. С другой юродивые – отсутствие логического контроля.
Творчество.
Информационный поток из будущего может проявляться не только в
предвидении, но и в творчестве. Об этом писал еще Платон в диалоге Федр
(244 В): “Прорицательница в Дельфах и жрицы в Додоне в исступлении сделали
много хорошего для Эллады и отдельным людям, и целым народам, а в здравом
уме — мало или вовсе ничего. И если мы стали бы говорить о Сивилле и
других, которые благодаря божественному дару прорицания множеством
предсказаний многих направили на верный путь в будущем, то мы бы потратили
слова на то, что всякому ясно. Но вот на что стоит сослаться: древние,
которые давали имена вещам, не считали исступление безобразным или позорным
— иначе бы они не прозвали “маническим” то прекрасное искусство, которое
позволяет судить о будущем. Нет, считая его прекрасным, если оно появляется
по божественному определению, они и дали ему это имя, а наши современники,
по невежеству вставив букву “т”, называют его “мантическим”. Точно так же и
тот вид гадания, когда сведущие люди пытают грядущее по птицам и другим
знамениям, в которых, словно нарочно, заключен для человеческого ума смысл
и даже знание будущих событий, древние назвали ойоноистикой [или гаданием
посредством ума], а теперь называют попросту “ойонистикой” [или
птицегаданием], с омегой ради пышности. Так вот, насколько прорицание
совершеннее и ценнее птицегадания и по имени и по существу — настолько же,
по свидетельству древних, исступление, даруемое богом, прекраснее
здравомыслия, свойственного людям.
Избавление от болезней, от крайних бедствий, от тяготевшего издревле
божьего гнева бывало найдено благодаря исступлению, появившемуся откуда-то
в некоторых родах и дававшему прорицание тем, кому это требовалось.
Исступление заставляло прибегать к молитвам и служению богам, отчего
удостаивалось очищения и посвящения в таинства и тем ограждало от напастей
и на нынешнее и на будущее время того, кем овладевало, и приносило
избавление от нынешних зол подлинно иступленным и одержимым.
Третий вид одержимости и исступления — от Муз, оно охватывает нежную и
непорочную душу, пробуждает ее, заставляет излить вакхический восторг в
песнопениях и в иных родах поэзии и, украшая несчетное множество деяний
предков, воспитывает потомков. Кто же без ниспосланного Музами исступления
подходит к порогу творчества, в уверенности, что благодаря одной сноровке
станет изрядным поэтом, тот немощен, и все созданное человеком
здравомыслящим затмится творениями исступленных”.
Все зависит от того, какие «энергии» генерирует человек на протяжении
своей жизни. От того, с какими колебаниями духа вступает в резонанс его
душа. Ни йоги, ни святые, ни медиумы не сделали научных открытий. Несмотря
на общение с «потусторонним» миром.
Сформулируем третье положение:
3) Можно научиться формировать информационный поток, текущий в прошлое,
тем самым, создавать связь будущего с прошлым. Существуют разные способы
нагнетания потока информации: концентрация внимания, гипноз, медитация.
Необходимо долгое и кропотливое осмысление образов, передаваемых в прошлое.
(Предметы искусства, литературные произведения помогают устанавливать связь
с будущим).
Информация о событии может сопровождаться определенным эмоциональным
настроем. Каждый человек должен сам определить и выделить для себя такое
эмоциональное состояние.
На современном этапе развития человек может попытаться вернуть себе
утраченную способность. Больших успехов ждать не приходится, так как никто
не собирается отказываться от логического мышления. Человек может улучшить
“слышимость” будущего за счет более качественного наполнения межвременного
информационного потока.
ВЫВОДЫ:
1) Человек принимает и излучает информацию. Излученная информация
отходит в прошлое, а принимается информация из будущего. Происходящие
события зависят от информации приходящей из будущего.
2) Человек находится в разладе с вневременным информационным потоком,
потому что мешает логическое мышление создающее “слепые надежды”.
3) Можно научиться формировать информационный поток, текущий в прошлое,
тем самым, создавать связь будущего с прошлым. Существуют разные способы
нагнетания потока информации: концентрация внимания, гипноз, медитация.
Необходимо долгое и кропотливое осмысление образов, передаваемых в прошлое.
Отражение обнаруженных закономерностей на жизни мира.
Конечно, истинность гипотезы может подтвердить только опытная проверка.
Но и без нее мы можем истолковать полученные выводы.
Какое значение может иметь явление пророческого предвидения будущего?
Прежде всего, оно может иметь массовый характер. То, что оно не является
таковым можно объяснить исходя из соображений трудности передачи и приема
сигнала.
Рассматривая пророчески предвидящего человека как абстрактную
информационную систему можно распространить явление переноса информации из
будущего в прошлое на все живые системы. Если же не на всю Вселенную.
(Здесь проявляется принцип всеобщности).
Для проверки принципа всеобщности не обязательно проводить новые опыты,
на первом этапе достаточно рассмотреть факты накопленные наукой.
Только ли человеку доступно преодоление границ времени?
Известно, что биосфера земли реагирует на солнечные вспышки заранее, как
бы предвидя их. Есть сведения о том, что животные могут предвидеть будущее.
Хотя бы такой факт — крысы покидают дома, которые сгорят или рухнут, а
также корабли, которые утонут.
Противники дарвинизма утверждают, что жизнь на Земле развивалась
целенаправленно, потому что, если подсчитать, сколько времени необходимо
для эволюции путем случайных мутаций, то получится несуразно большая
величина, значительно превышающая возраст Вселенной.
Случайность не объясняет и явной системности в многообразии возникающих
форм живого, что проявляется в существовании закона гомологических рядов
Н.И.Вавилова, согласно которому генетически близкие виды имеют сходный тип
наследственной изменчивости. Это говорит о существовании некоторых общих
упорядочивающих законов. Получение информации из будущего, один из таких
законов.
В модели целенаправленной эволюции развитием управляет будущее.
Управляет, проецируя на прошлое информационные коды видов, которые должны
возникнуть! Просто в будущем их числено больше. Мировой дух может снимать
информационные коды с матриц любых живых систем. Может ли Мировой дух
передавать информационные коды неживых систем? Будет ли искусственный
интеллект способен на пророческое предвидение?
Сторонники “витализма” постоянно утверждают особенность жизненных
процессов их разительное отличие от кибернетических машин.
Всю первую половину двадцатого столетия созревала мысль о важнейшем
качестве живых систем — целесообразности (или целенаправленности,
целеустремленности и т.п.). Используя нашу гипотезу модно дополнить
существующую концепцию времени. Но это не значит, что нужно отказаться от
реальности причинно-следственных связей, а только признать диалектическое
единство причины и следствия, прошлого и будущего (в физике это проявляется
в существовании так называемых квантовых корреляций и не локальности). Это
можно интерпретировать и так: живые системы способны создавать во времени
причинно-следственные петли.
Метафизика постоянно говорит о том, что материю ведут к цели силы
высшего порядка. На это указывал еще Аристотель, выделяя четыре типа
причины. «Одной таковой причиной мы считаем сущность, или суть бытия вещи
(ведь каждое «почему сводится, в конечном счете, к определению вещи, а
первое «почему» и есть причина и начало); другой причиной мы считаем
материю, или субстрат (hypokeimenon); третьей — то, откуда начало движения;
четвертой — причину, противолежащую последней, а именно «то, ради чего»,
или благо (ибо благо есть цель всякого возникновения и движения) (2, I,
с.70).
Наша гипотеза объявляет дух закономерным порождением материи.
Это созвучно идеям о ноосфере разработанным Э. Ле Руа, Тейяром де
Шарденом, Вернадским. Но и Вернадский видел необходимость материалистически
объяснить запредельные возможности разума. В его статье "Несколько слов о
ноосфере" есть такие слова: «Мысль не есть форма энергии. Как же может она
изменять материальные процессы? Вопрос этот до сих пор научно не разрешен».
Наблюдения житейского опыта
Возможно предвидение будущего в большей степени свойственно детям,
нежели взрослым людям.
Наталья Глебовна Овчарова в автобиографической книге «Колкие травы»
описывает такой случай. Пожилая женщина, глядя на грудного ребенка, говорит
«Нежилая, видно. Пришлых не чувствует». И через некоторое время ребенок
умирает от диспепсии (31, с.97).
Здесь пример не просто предвидения. Здесь отмечено состояние самого
ребенка. По видимому ребенок в младенческом, а может и в эмбриональном
возрасте, во время формирования мозга, уже впитывает в себя информацию о
будущей жизни. А в данном случае ее не было. Возможно, даже будет можно
проследить физиологические различия в формировании мозга у умирающих детей
и продолжающих жить.
При рождении мозг человека развивается не только подчиняясь законам
биологической наследственности, но и воспринимая информацию из будущего.
Информацию связанную с будущей деятельностью человека, с его судьбой. Мозг
как может приготавливается к предстоящим испытаниям. Не зря говорят, что
все дети гении. В детстве мозг ярче воспринимает информацию из будущего,
как от самого себя в будущем, так и от других людей.
Чем длиннее жизнь, тем больше информации ребенок получает из будущего.
Но гении часто гибли в раннем возрасте. Возможно, они формировались за счет
интереса к ним человечества.
Вот что пишет АПУЛЕЙ в “Апология, или о магии”(42). “Я помню, что
прочитал у философа Варрона, мужа многоумного и многосведущего, среди
прочих рассказов такого же рода еще и вот какой. Якобы в Траллах, когда
волхвы там совершали гадания об исходе Митридатовой войны, некий отрок,
созерцая отраженный в воде кумир Меркурия, вдруг пропел песнь в сто
шестьдесят стихов о грядущих событиях. Тот же Варрон рассказывает, как
Фабий, потеряв пятьсот денариев, пришел за советом к Нигидию и как
зачарованные Нигидием мальчики точно ответили на вопрос его, где зарыта
мошна с частью этих денег и куда разошлись остальные — и тогда одна монета
нашлась даже у философа Марка Катона, который признался, что взял ее от
своего же ближнего раба для взноса в Аполлонову казну. Вот такое и подобное
о волхованиях и отроках читал я во многих книгах и все-таки сомневаюсь, что
по этому поводу сказать — допустить или отвергнуть, хоть я и верю Платону,
что между богами и людьми пребывают некие промежуточные по природе и по
местоположению дивные силы, правящие всеми пророчествами и
чудодействованиями магов. Поэтому я по размышлении допускаю возможность,
что человеческая душа, а наипаче детская и невинная, то ли от запахов
услаждающих, то ли от песен утешающих засыпает в дремотном успокоении и в
беспамятном ко внешнему отчуждении, так что на краткий миг с позабытым
телом она разлучается и к собственному естеству возвращается, а естество
сие воистину бессмертно и божественно — и что поэтому словно бы в некоем
сонном дурмане провидит душа грядущее. Однако же в любом случае, если
вообще можно верить подобному, то для самого существа дела непременно
надобно, как я слыхал, чтобы этот — уж не знаю какой! — назначенный для
пророчества отрок был бы телом прекрасен и беспорочен, разумом остер и
даром речи отличен: все для того, чтобы дивная сила в нем как бы отменное
обиталище, коего достойна, ежели и вправду нисходит она в отроческое тело,
и чтобы сама душа после скорого своего пробуждения воротилась бы к
пророчеству, мигом ею обретенному, и с легкостью воспомнила бы его в
целости и сохранности, еще не тронутое забвением.”
Надо внимательнее относиться к тому, что говорят дети, порой еще в
младенческом возрасте. Дети иногда настолько обременены неразрешимыми
проблемами, которые встанут перед ними в будущем, что могут даже болеть от
этого.
Можно утверждать, что природа некоторых архетипов, о влиянии которых на
развитие души говорил К.Юнг, находятся не в прошлом народов, а в их
будущем. Их можно называть неотипами.
Генетика пока не выявила механизмов передачи врожденных программ
универсальных образов поведения, под влиянием которых, по мнению Юнга,
находятся не только элементарные поведенческие реакции, вроде безусловных
рефлексов, но также восприятие, мышление, воображение. А информация из
будущего может влиять и на восприятие и на мышление. Чтобы выявить это
влияние, нужны обширные и массовые исследования социальных явлений.
Что нового вносит наша гипотеза в старые философские дискуссии?
Коррекция взгляда на причинно следственные связи.
Есть ли смысл влиять на прошедшие события? Ведь мы их не изменим. Но
нужно знать, что произошедшие в прошлом события уже учитывают наши будущие
мысли. И мы не знаем всего комплекса событий явившихся следствием нашего
воздействия на прошлое.
Возможен такой мир, в котором прошлое не является неизменным. Представим
все события расположенными на мировой оси времени. И из прошлого в будущее
идет импульс, прохождение этого импульса и является нашим жизненным
переживанием настоящего. Информация из будущего воздействует на предыдущий
импульс и реализует другой вариант прошлого. В таком варианте мироздания
события приобретают динамику в пятом измерении. Это созвучно античной идее
«вечного возвращения», которая неожиданно получает подтверждение в
некоторых современных космологических моделях (имеется бесконечная
последовательность циклов, где каждая сингулярная точка представляет собой
Большой Взрыв).
Развитие современной науки, отвергая абсолютизацию ранее известных форм
причинно-следственных связей, раскрывая их многообразный характер,
подтверждает, углубляет и обобщает диалектико-материалистическое понимание
причины. Диалектический материализм признает сложность причинно
следственных связей, их изменчивость, многозначность, “оборачиваемость”.
Нужно ли отказываться от традиционных представлений о причинно
следственных связях? Установление полной причины явления оказывается
возможным лишь в сравнительно простых случаях, и обычно научное
исследование направлено на раскрытие лишь специфических причин.
Все недоумения происходят из-за неправильного деления целостного явления
на причину и следствие. Предположу, что отчасти это происходит от того, что
наблюдатель движется во времени.
Перетекание информации из будущего в прошлое дает нам любопытный взгляд
на причинно следственные связи. Классическая философия, выстраивая цепочку
причин, так как каждая причина имеет свою причину, ставила вопрос, что
явилось причиной причин. Ведь материя не могла произойти из ничего. Это
рассуждение приводилось философами как доказательство бытия Бога,
являющегося причиной бытия.
Шопенгауэр в философском исследовании «О четверояком корне закона
достаточного основания» писал: «…причина всегда предшествует во времени
действию и только это позволяет нам первоначально узнать, какое из двух
соединенных причинной связью состояний есть причина и какое — действие»
(41, с. 50). Наша гипотеза говорит о том, что материя в нашем мире движется
в двух временных направлениях, следовательно, с точки зрения вневременного
наблюдателя мы не можем указать, что является причиной, а что следствием.
Жизнь можно представить, как реку с двусторонним течением различных,
взаимно проникающих субстанций. Чтобы избавиться от парадоксов нарушения
причинно–следственных связей, достаточно взглянуть на мир с точки зрения
вневременного наблюдателя. Тогда жизнь или путь человека по жизни предстает
в единстве и целостности своих временных проявлений. Поступки людей
определяются равнодействующей сил, одна из которых является информацией
текущей из будущего.
Роль информации в мире не сводится к физикализму и может
индетерминировать мир. Само понятие детерминизма выросло из Лапласовской
теории физического действия, а роль информации в ней никак не отображалась.
Детерминизм или индетерминизм мира нельзя вывести теоретически. Это
можно лишь проверить опытным путем. Вывод может быть ясен исходя из
выяснения характера взаимодействия информации и материи. Является ли это
взаимодействие детерминированным?
В науке получила распространение модель возможности виртуального
будущего. Темпорологи рассматривают временные структуры с ветвящимся
будущим. В них они видят возможность объяснить предвидение будущего. «…На
временной оси, — отмечает Е. Файдыш, — объект описывается пакетом волновых
функций. Отсюда непосредственно следует, что в каждой точке настоящего
присутствуют «хвосты» волновых функций объектов из далекого будущего, а
правильнее сказать, из различных виртуальных будущих» (39, с.16). И тут для
исследователей видится возможность, с помощью гадательного процесса уловить
слабые проявления будущего в настоящем.
В данном представлении предвидение будущего опять же сводится к наличию
толпы гадателей создающих большой объем высказываний для статистической
выборки. Говорят, если обезьяну усадить за пишущую машинку, то она когда-
нибудь настучит роман «Евгений Онегин». Вот только времени ей для этого
понадобится больше чем возраст вселенной. Нет, виртуальное ветвящееся
будущее не объясняет явлений пророческого предвидения. Сама идея
виртуального будущего возникла на базе изысканий внутри логики. Истоки
проблемы восходят к античности. В девятой главе трактата «Об истолковании»
Аристотель ставит вопрос об истинности высказываний о будущем событии. Этот
вопрос оказался неимоверно сложной логической проблемой, со временем
приведшей к понятию многозначной логики. А многозначная логика пришла к
гипотезе ветвящегося будущего (22). Но мировые законы не могут зависеть от
логических законов, являющихся только правилами нашей символики.
Мировой Дух.
Высказанная гипотеза дает нам заметную экономию мысли. В отличие от
взглядов на Дух как на потустороннюю субстанцию.
Взгляды мистиков на Дух предполагают существование некоторого
божественного плана, согласно которому Дух, как прораб, создает наш мир. Но
тогда, в силу того, что проявления Духа слабы, неизбежно отклонение
развития мира от задуманного плана. И деятельность Духа в истории
становится просто абсурдной, особенно если наделять Дух атрибутами Бога.
А наша гипотеза объясняет и огромные возможности пророков, и их
недостатки.
Подчеркнем особо, что мы не отрицаем существование Бога. Но наше
исследование философское, а не богословское. Мы лишь лишили предвидение
будущего ареола чуда. Но при этом выявилась и внутренняя гармония мира.
Человек, предвидя будущее, общается с самим собой, находящимся в
будущем. Древний человек думал, что он общается с Богом, и это общение, по
мере развития логического мышления, становилось все затруднительнее.
Будущее могли предвидеть лишь некоторые (отсюда идеи избранничества,
угодности Богу). Потребовались различные способы “расширения” сознания
(блокирование логического мышления): наркотические средства (пифии Греции),
шаманские пляски, различные способы гадания. Кстати, вот почему среди
пророков были юродивые.
Сознание человека является открытой системой. В этом смысле он не
свободен от других людей. Свободным в этом отношении можно считать более
крупные образования — народы, человечество.
Философы, пишущие о духе, как правило, мало уделяют внимания
рассмотрению предпосылок их рассуждений, не выявляя факты свидетельствующие
о деятельности духа в мире.
Обычно их доводы сводятся к целепологанию Аристотеля. Исключением
является разве что работа Гумилева «Биосфера и антропогенез Земли».
Я в своей работе рассмотрел различные факты, говорящие за существование
Духа. Это можно рассматривать как побочный результат моей работы.
Надо отметить, что понятие дух употребляется философами в разных
значениях.
1). Идеальные основы, которые носят универсальный характер, это и есть
духовная основа мира (таков, например, идеал-реализм Н. Лосского и С.
Франка, такова софиология). Это учение восходит к Платону.
2). Данность, раскрывающаяся в личном существовании.
3). Действующее начало.
В моей работе дух рассматривается с третьей точки зрения, как
психологическая способность человека.
Мистика.
Интересно взглянуть на явления мистики с информационной точки зрения.
Например, всевозможные галлюцинации, зрительные образы представлявшиеся
различным мистикам, как можно это объяснить с точки зрения нашей гипотезы.
Один человек их видит, а окружающие нет. Замечено, что для человека,
который видит видение, время может течь по другому, нежели для окружающих.
Может ли подобные явления объяснять информационный подход?
Мы утверждаем, что все психические явления есть работа с информацией.
Значит в нашей трактовке зрительные образы, посещавшие мистиков не что иное
как информация. Понятно, что она не объективируется в пространстве и
окружающие ее не видят.
Бывают и коллективные галлюцинации, но это говорит лишь о том, что
информационные послания получает несколько человек сразу.
Что происходит с временем? Мы полагаем, что информационное послание не
может воздействовать ни на время, ни на пространство. Речь может идти
только об изменении в восприятии субъективного времени человека
«прочитывающего» информационный пакет. Послание может содержать запись
событий длящихся, к примеру, пол часа. Человеческий мозг прочитывает их за
минуту. Ему кажется прошло пол часа, а прошла одна минута.
Возможно, часть НЛО и являются информационными сообщениями (фантомами)
запущенными будущими поколениями назад по времени.
Выдвигая гипотезу, рассуждая над ее выводами, мы постоянно касались
вопросов обсуждаемых религиями. И часто наши выводы совпадали со знаниями
приобретенными религиозными мистиками. В этом есть рациональное зерно.
Органическая связь метафизики с религией уже давно выявлена философами.
Фатализм.
Гипотеза предполагает, что в мире действует Дух, некоторая сила
передающая информацию. Но в то же время утверждается, что эта информация
рождается не в пустоте. Материя принимает самое деятельное участие в
рождении этой информации (и надо полагать, что и в передаче тоже).
Значит, Дух не приносит абсолютно истинных решений. Скорее всего, он
приносит лишь актуальные, доминантные решения.
Значит жизни присуще не абсолютное целеполагание, а лишь относительное.
Фатализм, но фатализм со свободой выбора. Дух лишь приближает к цели.
Передача информации присущей внутреннему миру человека, за которую
говорят такие явления как пророческое предвидение будущего и телепатия
придает психическим явлениям (разуму и воле, любви и творчеству, свободе и
самопологанию) характер интерсубъективной реальности.
В философии элементы психики всегда рассматривались лишь в форме
субъективной реальности. В связи с этим мы должны уточнить понятие
интерсубъективность.
Субъектом мышления мы рассматриваем существо более высшего порядка нежели
человек. Здесь происходит расширение рассматриваемого субъекта от человека,
до человечества.
Сознание в философии рассматривается как процесс объект — субъектных
отношений. Наше познающее сознание распадается на внутреннюю и внешнюю
чувствительность. Внутренняя понимается как субъект, — внешняя как объект
(41, с.36). Сверх этого философия признавала только трансцендентальное.
Наша гипотеза говорит о том, что в нашей внутренней чувствительности мы
можем выделить еще одно свойство именуемое нами интерсубъективность — выход
на сознание других людей.
Антропоцентризм и дезантропоцентризм.
В философии борются две мировоззренческих установки —
антропоцентрическая рассматривающая человека как меру всех вещей и
дезантропоцентрическая — рассматривающая человека как машину (27, с.236).
Наша гипотеза дает доводы за гуманистически ориентированную
антропоцентрическую позицию.
Но есть еще антропоцентрический принцип, сформулированный в космологии —
почему законы вселенной так хорошо приспособлены для возникновения и
развития человека.
Объяснение антропоцентрического принципа было сформулировано так — мы
наблюдаем такие законы, потому что другие протекают без свидетелей. Но так
ли все просто?
А вот наша гипотеза предполагает возможность, овладев Ветром времени
отправить организующую информацию хоть ко времени Большого Взрыва, тем
самым участвовать в организации законов вселенной и антропозировать ее.
Это довод, говорящий о принципиальной познаваемости нашим разумом мира.
Рассмотрение явления предвидения в праксиологическом плане.
Мы не знаем, сколько людей могут иметь скрытые способности к
пророческому предвидению. Можно ли обнаруживать таких людей, поощрять их и
тренировать? Сейчас существует много парапсихологических центров, школ
магии и астрологии и целых академий, но дело это должно быть
государственным.
В современном мире бушует криминальный и экологический кризисы, и без
способности предвидеть будущее, нашему обществу не выжить.
А угроза из космоса, в виде возможности столкновения с малыми небесными
телами! В результате беспечности людей из книги бытия может быть вычеркнуто
все человечество.
Люди не желают знать, что будет, они желают знать, что все будет хорошо.
В мрачные прогнозы не верят, точнее сознание человека старается их
игнорировать. Видно есть какая-то психологическая защита. Кассандре не
верили потому, что она предсказывала гибель. И погибла она потому, что
раньше люди считали, что предсказание само по себе обладает магической
силой. Только теперь, можно сказать, что такой силы у него нет. Более того,
если правильно пользоваться вневременным обменом информации, то с
негативными явлениями будущего можно бороться.
Знание закономерностей вневременного информационного обмена поможет
избежать грубого обмана. Как известно наука это сумма ограничений. Пора ей
навести порядок в этой области человеческих знаний.
Мне кажется, что после всего изложенного ясно, что феномен предвидения
будущего заложен в самом человеке и поэтому не стоит искать будущее в
движении планет, в картах, бобах, кофейной гуще, компьютерах и прочем. Надо
изучать собственное сознание.
Будущее зависит только от нас, от всех тех, кто остро чувствует свою
сопричастность и свою ответственность за все происходящее вокруг.
Лев Гумилев в своей работе «Этногенез и биосфера Земли» — высказал
гипотезу о действии в историческом процессе некоторой особой силы,
названной им пассионарностью. Под пассионарностью (passio — от лат.
«страсть») он подразумевает «эффект той формы энергии, которая питает
этногенез» (8, с.379). Но может быть пассионарность можно объяснить
информационным потоком из будущего?
Природа гениальности не исчерпывается генетической предопределенностью.
Сказывается исторический момент. Накачка мыслями потомков. В известных
родах нет равномерности проявления талантливости, есть всплески и провалы.
Возникло даже мнение, что на детях гениев природа отдыхает.
Интерес представляет феномен стремления к власти. Власть дает
возможность среднему человеку оказаться в центре внимания, получить заряд
информационной энергии (пассионарности.).
Наша гипотеза может внести свои коррективы в идею клонирования гениев.
Гипотеза утверждает, что гении — обычные, хотя и талантливые люди, попавшие
под пристальное внимание последующих поколений. Наша гипотеза снижает роль
генетической составляющей в гениальности. Поэтому нужно не клонировать
гениев, а создавать условия для пропаганды и сохранения интеллектуальных
ценностей.
Метод пророческого предвидения.
Предвидения будущего возможны, если впечатления оставляют яркий,
глубокий след в мозгу в настоящем. Предотвращенный несчастный случай чаще
всего не вызывает яркого эмоционального возбуждения, которое благоприятно
для фиксации зрительного образа – причин несчастного случая. Произошедшая
трагедия может предвидеться нами лучше, чем предотвращенная. К тому же
очевидец трагедии, зачастую предвидевший ее, все же остается в неведении
относительно ее причин и тем самым не может ее предотвратить. Но, тем не
менее, последствия трагедий все же можно минимизировать.
Спонтанно это явление происходит регулярно и оставляет документальные
факты о себе. Что требуется для воспроизводимости этого явления в
«лабораторных» условиях. Во первых: разработка метода предвидения. И наша
гипотеза позволяет такие методы разработать. Во вторых: наличие
лаборатории. В данном случае лабораторией является мозг человека, а мозги у
людей совершенно различные, поэтому мы можем надеяться на воспроизводимость
пророческого предвидения будущего только у части людей. Разум — это
существенное условие познания и, следовательно — когнитивная экзистенция
мира.
Так как пророческое предвидение будущего отнесено нами к сфере
психического, то можно разработать систему тренинга этой способности.
Требуется развитие двух свойств. 1) Достижение покоя, для получения
информационного сообщения (до события). 2) Накачка информационного потока
(после события). Умение создавать мысленный образ и удерживать его в
сознании, для передачи информационного сообщения.
В общих чертах постановка опытов не будет сильно отличаться от
экспериментов по телепатии.
Надо отметить, что перед человеком постоянно встает необходимость
предвидения несчастий и неприятностей. В тоже время постоянное ожидание
неприятностей может оказать угнетающее действие на психику. (Впрочем,
ясновидящие всегда от этого страдали). Как от этого избавиться? – Лучше
всего, если предвидящий события человек будет хорошим другом самому себе.
Тогда, с высоты прожитых лет и приобретенного опыта, он сможет
“отредактировать” свою жизнь, помочь себе найти выходы из сложных ситуаций,
поддержать себя в трудные моменты. К тому же, человек непрерывно
приобщается к общечеловеческим ценностям, мощным потоком текущим из
будущего.
Пророческое предвидение и религиозность.
Если мы взглянем на религиозные откровения разных времен и народов, то,
прежде всего, удивимся обилию в них пророков, предсказывающих будущее. Вот
истинный исток религиозности.
В пророчестве преодолеваются время и пространство, но из факта
преодоления времени и пространства следует признать расширение психики
человека, выход психических свойств за пределы человеческого тела, за
пределы его потребностей. Но психика расширяется не в пустоту. Она
расширяется в коллективное сознание. Происходит духовное общение людей.
Возникает объединенное человечество, как единый интеллектуальный организм.
Под влиянием духовного общения с людьми будущего, некоторые люди – гении
совершают поступки расцениваемые как альтруистические.
Многие писатели оказывались в своих произведениях предсказателями
будущего, и это не случайно. Ведь их слово было обращено к потомкам, а
мысли читателей обращены к писателям. Между ними возникает духовное
общение. Люди обмениваются мыслями. Писатель пишет свои мысли на бумаге.
Потомки читают их и размышляют над творением писателя. Ветер времени
срывает их мысли, как старые листья, и несет их в прошлое, где часть их
попадает к писателю. Отсюда и таинственные предвидения. Но, конечно,
потомки обращаются своими мыслями не ко всем подряд, а к мыслителям,
оставившим свой след в истории. Такой источник духовных устремлений
человечества мне кажется более продуктивным, чем страхи и сублимация.
О телепатии
Раньше такие явления как телепатия ясновидение и пророчество
рассматривались отдельно. Информационный подход объединяет телепатию и
пророчества. Телепатия — это мысленное общение людей разделенных в
пространстве, а пророчество — мысленное общение людей разделенных во
времени.
Высказанная гипотеза может объяснить и часть феноменов экстрасенсорики.
Например, человек с аномальными способностями при чтении текста в закрытом
конверте работает успешнее, если потом ему сообщают содержание этого
текста. Или, если экстрасенс указывает место какого-то происшествия, а
потом ему говорят о том, где это действительно произошло.
Телепатия, несмотря на проводимые учеными эксперименты с трудом находит
признание в науке. Но факты есть. В книге «Дрессировка животных» В. Дуров
рассказал о воздействии мысленных команд на поведение животных. Через
стенку, не видя и не слыша человека, собака выполняла его мысленные
приказы. Причем иногда целую программу. Этот феномен используется при
дрессировке животных.
Может быть, явление предвидения будущего имеет больше шансов на признание
наукой, так как основывается на обильных исторических и современных фактах.
Идея объединенного соборного человечества.
Идея объединенного мистического человечества нашла свое отражение в
философских взглядах и творчестве Вл. Соловьева.
На заре века интеллигенция была увлечена идеями богостроительства,
идеями созидания нового человечества.
Вот что говорил В. Соловьев о человечестве в работе “Идея Человечества у
Августа Конта”: “Основатель “позитивной религии” понимал под человечеством
существо, становящееся абсолютным через всеобщий прогресс. И действительно,
человечество есть такое существо. Но Конту, как и многим другим мыслителям,
не было ясно, что становящееся во времени абсолютное предполагает
абсолютное вечно-сущее, так как иначе самое это “становление” (das Werden,
le devenir) абсолютным (из неабсолютного) было бы самопревращением меньшего
в большее, т.е. возникновением чего-нибудь из ничего, или чистейшей
бессмыслицей. Не нужно даже поднимать философского вопроса об относительной
природе времени, чтобы видеть, что становиться абсолютным можно только чрез
усвоение того, что по существу и вечно есть абсолютно. Инстинкт,
угадывающий истину, был у Конта, когда он приписал Великому Существу
женственный характер” (36, II, с.578).
В отличие от Конта В. Соловьев говорит не просто о человечестве, а о
богочеловечестве.
Чтобы иметь возможность говорить о человечестве, как о едином организме
необходимо обнаружить между людьми духовную связь. И вот высказанная нами
гипотеза говорит о наличии такой связи, позволяющей преодолевать
пространство и время. Это открывает новые мировоззренческие горизонты и
может существенно изменить жизнь.
Я не думаю, что предвидение может избавить человечество от всех бед. Оно
по-прежнему будет сходить с ума, мучаться от скуки и одиночества, тщетно
стремиться понять мир и свое место в нем. Но при нормализации
мыслеобращения между будущим и настоящим, многие процессы могут прийти в
гармоничное состояние. Услышав благую весть об универсальной гармонии,
каждый почувствует себя связанным, примиренным и слитым со своим ближним.
Именно будущее дает нам надежду. Не похоже, чтоб человечество погибло в
скором времени. Можно полагать, что у человечества есть в запасе два-три
тысячелетия. Слишком много еще не сделано, не освоено. О многом имеются
пока только смутные представления.
Народ может наполнять мыслями вневременной информационный поток, чтобы
историческим деятелям было откуда черпать информацию. Это не процесс
изменения истории, нет, это процесс соучастия в ней.
Тоталитарные системы борются за прошлое и будущее, а пророческое
предвидение, являясь независимым источником информации, разрушает их. Сила
народа заключена в историческом чувстве граждан, в осознании и переживании
ими истории человечества как собственной жизни. И тут становится важным
вопрос сохранности языка. Иначе мысли, которыми мы наполняем Ветер времени
не прочитываются нашими предками, а в результате в проигрыше оказываемся
мы. Меньше открытий и исторических свершений сделали наши предки — ниже наш
уровень жизни.
Учение йогов говорит, что человек может развить способность предвидеть
будущее. Но для нашей цивилизации путь выработанный индийской философией не
совсем подходит. Для йогов стремящихся к нирване информация является лишним
шумом, помехой. Путь нашей цивилизации — создание информации, путь
творчества, прогресса, развития, духовного самосовершенствования.
Совместить учение йогов и цели нашей цивилизации — задача ближайшего
будущего.
Литература.
1. Анохин П.К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии.
1962. № 7 с 97-109
2. Аристотель Сочинения в четырех томах. Ред. В.Ф.Асмус. М., «Мысль», 1975. І т.д.
2009.05.28 | Tatarchuk
Re: часовий парадокс
Nr дуже дякую за розлогі коментарі.Це власне те що й шукав - розгляд проблеми з якомога більшої кількості боків.
По мотивацію я писав трохи вище, можливо в гілці затерялося: це має лягти в основу культурно-філософсько-мистецького проекту, в якому я беру активну участь. Обіцяю, що з його наслідками дописувачі ФРД будуть ознайомлені першими з перших
2009.05.29 | Nr
Re: часовий парадокс
Дякую і я Вам за цікаво проведений час, та з цікавістю ознайомлюся з Вашою доповіддю. Бажаю Вам успіху.2009.05.31 | Oleksa
Сьогодні з"явивився такий Образ :) ...
...уявімо собі життя людини як кінострічку, на якій відзнято все -- з моменту народження й до самої смерті. Кожен "кадр" - це мить, які ми одну за одною проживаємо. Тобто людина , неначе, "переходить" з кадру в кадр. Ця дія,-- і є для нас "часом".А Спостерігач, який знаходиться "за межами кінострічки", -- бачить іí повністю. І знає що має відбутися і в "кульмінації", і в "епілозі". Для Нього і момент народження, і час смерті ("персонажу") існують одночасно.
І "одиниць виміру" у Нього більше. "Ми -- кінематографічні",-- в запропонованому прикладі -- перебуваючи в "межах стрічки" здатні оперувати лише системою з двох координат. "Зовнішній Спостерігач" (ми, але "реальні") --- в тривимірному просторі. А Той хто стоятиме ще Вище -- напевно, в 4-вимірному... І.т.д. -- аж до Режисера.
Людина має якусь "свободу" в межах "кадру". І не більше. Але, старанно виконуючи "Роль" (втілюючи задум Режисера), може сппичинити до того, що окремі "сцени" будуть "скоректовані" (хоча,-- як на мене,-- основні життєві віхи є "жорсткопривязаними". Тобто, якщо "стрічка" охоплює "земну кулю" (для прикладу) -- вона обов"язково пройде через "полюси"... Втім -- ми фантазуємо
"Кінострічка" розміщена в Просторі, за якимось, незбагненним для, нас законом. Вона переплетена з мільонами інших "стрічок-життів". Часом кадри кількох стрічок "зливаються", утворюючи одну спільну. Затим -- знову діляться... Стрічка робить неймовірні "повороти", "петлі"... одним словом -- все як в справжньому житті
Ну а по закінченні "Спектаклю"... "актори з пофспілки Християн" чекають на рішення "Художньої Ради", "актори з профспілки буддистів" (чи хто там?), йдуть грати "іншу роль"
2009.05.31 | Tatarchuk
спробую його логічно витлумачити
Oleksa пише:> ...уявімо собі життя людини як кінострічку, на якій відзнято все -- з моменту народження й до самої смерті. Кожен "кадр" - це мить, які ми одну за одною проживаємо. Тобто людина , неначе, "переходить" з кадру в кадр. Ця дія,-- і є для нас "часом".
Так.
> А Спостерігач, який знаходиться "за межами кінострічки", -- бачить іí повністю. І знає що має відбутися і в "кульмінації", і в "епілозі". Для Нього і момент народження, і час смерті ("персонажу") існують одночасно.
Тільки за однієї умови (! - ви знаєте це самі, якщо дивилися у житті хоч одну кінострічку: коли Спостерігач бачить це вперше)
> Людина має якусь "свободу" в межах "кадру". І не більше. Але, старанно виконуючи "Роль" (втілюючи задум Режисера), може сппичинити до того, що окремі "сцени" будуть "скоректовані"
Свобода кадру - чи дає вона можливість кожного разу або хоч іноді (неважливо) виглядати стрічці по-іншому, в очах Спостерігача?
> "Кінострічка" розміщена в Просторі, за якимось, незбагненним для, нас законом. Вона переплетена з мільонами інших "стрічок-життів". Часом кадри кількох стрічок "зливаються", утворюючи одну спільну. Затим -- знову діляться... Стрічка робить неймовірні "повороти", "петлі"... одним словом -- все як в справжньому житті
ОК. Це на практиці означає, що плівки зклієні якраз БЕЗвідносно до НАШОГО уявлення про неминучість та однобіність часу. Наприклад, Режисер включив чиїсь флешбеки (спогади) або ще гірше, чиїсь флешфорварди (описи майбутнього)
> Ну а по закінченні "Спектаклю"... "актори з профспілки Християн" чекають на рішення "Художньої Ради", "актори з профспілки буддистів" (чи хто там?), йдуть грати "іншу роль"
Актори з профспілки будистів я так розумію це дико витатимуть: як вони й казали, життя - суцільне марення хворобливого уявлення хвилі, яка на мить возомнила себе морем, небом, особистістю і ще бозна ким. Хоча через мить її просто не стане
2009.06.01 | Oleksa
Re: спробую його логічно витлумачити
Tatarchuk пише:> Oleksa пише:
> > А Спостерігач, який знаходиться "за межами кінострічки", -- бачить іí повністю. І знає що має відбутися і в "кульмінації", і в "епілозі". Для Нього і момент народження, і час смерті ("персонажу") існують одночасно.> >
Tatarchuk пише:
> > Тільки за однієї умови (! - ви знаєте це самі, якщо дивилися у житті хоч одну кінострічку: коли Спостерігач бачить це вперше)> >
Тут я не зовсім Вас зрозумів, але в моєму прикладі/"баченні" -- це "буквально". Тобто "стрічка" лежить передімною, і всі іí "кадри" для мене є такими що "відбулися" -- незалежно від того, бачив я іí чи ні (на відміну від "героя" для якого є "послідовність кадрів" -- його життя в часі)
> Oleksa пише:
> > Людина має якусь "свободу" в межах "кадру". І не більше. Але, старанно виконуючи "Роль" (втілюючи задум Режисера), може сппичинити до того, що окремі "сцени" будуть "скоректовані" > >
Tatarchuk пише:
> > Свобода кадру - чи дає вона можливість кожного разу або хоч іноді (неважливо) виглядати стрічці по-іншому, в очах Спостерігача?>>
Взагалі-то "Спостерігачі" (чи "Помічники Режисера") є на різних "Рівнях" і з різними, віповідно, "повноваженнями". На "нижчому", наприклад, опікуються "костюмами та гримом". Далі -- один, скажімо "ставить дикцію". Інший -- "пластику". Потім -- вже "Відповідальний за масовку", ну і т.д. Поступово збільшується як "кількість учаснків", так і відбувається заміна "стратегічних планів" на "тактичі".
А "стрічка" (у мене
Tatarchuk пише:
> > ОК. Це на практиці означає, що плівки зклієні якраз БЕЗвідносно до НАШОГО уявлення про неминучість та однобіність часу. Наприклад, Режисер включив чиїсь флешбеки (спогади) або ще гірше, чиїсь флешфорварди (описи майбутнього)> >
Безвідносно до наведених Вами технічних термінів (я не в курсі що вони означанють
Ну й на завершення (але стосовно Вашої початкової фрази
2009.06.20 | Ганя
відповідь не науковця
Здраствуйте, пане Tatarchuk! Я Ганна, просто пишу з іншого компа, може пам'ятаєте таку. Особисто я не вірю в можливість передачі інформації з майбутнього до минулого і в різні сумнівні наукові теорії також. Деякі мої думки щодо сучасної фізики можна прочитати тут: starzhianna.ya.ru Завчасно прошу вибачення за не дуже гарну якість текстів, але це єдиний ресурс, який я можу собі наразі дозволити, та вибачте, якщо Вам це видасться зухвалим.2009.06.21 | Tatarchuk
нічого собі, не науковця
Ганя пише:> Здраствуйте, пане Tatarchuk!
Здраствуйте Ганна! Я почитав ваші дописи http://starzhianna.ya.ru/ і вони цілком покладаються на математику (ви її наукою не вважаєте?:) )
Наскільки я зрозумів (а точніше - все що я зрозумів), висновки з дослідів такі:
- можливо, що скорость світу = константа не є доведеним науковим фактом (?)
- рівнянь, які відповідали б постулатам спеціальної теорії відносності не існує, як не існує доказів і того, що в природі не може бути швидкості більшої за швидкість світла
- Возможно все же инерция и гравитация - разные силы, хотя и очень похожи и в космических кораблях будущего гравитацию будут подменять инерцией
- Возможно, ответ нужно искать в том, что наш мир сложнее, чем мы о нем думаем. Вероятно, что наряду с гравитационным и электромагнитным полями существует еще один вид материи – информационное поле, а инерция, вернее, ее исчезновение – является непосредственным результатом действия этого поля.
Что можно сказать об информационном поле, исходя из приведенного выше мысленного эксперимента?
1. Это поле распространяется и поглощается всеми материальными объектами;
2. Оно распространяется с огромной скоростью (точки мгновенно реагируют на исчезновение ускорения);
3. Оно имеет память (во время торможения системы точки двигаются с прежней скоростью, до установления новой постоянной скорости);
4. Поле имеет некую структурность, синхронность;
5. Поле обладает свойством сравнения, и как следствие, сложения информации, отбора предпочтительной системы, которая является более синхронной (внутренние точки не реагируют на систему, пока она не приобретет постоянство, т.е. информация от ее границ начнет поступать синхронно).
Из последнего пункта можно сделать вывод, что все материальные объекты стремятся к синхронности. А связь с предпочтительной системой разрывается после того, как точки оказываются внутри системы, которая по своим свойствам приближается к замкнутой и начинает ускорение относительно прежней предпочтительной системы, замкнутая система как бы подменяет собой предпочтительную систему и «дурит» точки находящиеся внутри нее, которые начинают воспринимать ее за предпочтительную.
Можно предположить, что некогда вся материя находилась в состоянии покоя, но какая-то ее часть начала ускоряться и прервала связь материи, которая оказалась внутри нее с материей вне ее.
2009.06.21 | Анатоль
Хай би краще про бога писала. Там люба дурня зійде.
2009.06.22 | Ганна
Re: Хай би краще про бога писала. Там люба дурня зійде.
Знаєте, Анатоль, теорія релятивізму набула широкого визнання ще й тому, що вона узгоджується з концепцією Боготворення Світу. Ви хоча б проглянули мою писанину перед тим, як лаяти її.2009.06.22 | Анатоль
Re: Хай би краще про бога писала. Там люба дурня зійде.
>Ви хоча б проглянули мою писанину перед тим, як лаяти її.З мене достатньо було тих висловів, що Татарчук привів. Це ж Ваші?
Але я не лаяв їх. Я обовязково почитаю їх як художню літературу.
Може навіть сподобається. Як прочитаю - напишу.
2009.06.22 | Анатоль
Прочитав, дякую, дуже повеселився.
Чесно кажучи не знаю, що й сказати Вам.Якщо це такий собі оригінальний жанр художньої літератури, то Ви молодчина, але якщо це Ви серйозно, то боюсь, що фізики Ви і за четвертий клас не освоїте (не знаю, чи є в четвертому класі фізика).
Молоток падає жилізом вниз не через якусь особливість земного тяжіння, а через тертя повітря (в безповітряній камері буде падати як відпустите).
Шарик в вагоні буде нерухомим відносно землі аж поки його не стукне задня стінка вагона. При непружному ударі він "прилипне" до стінки і буде рухатись разом з нею аж поки вагон не стане гальмувати. При гальмуванні шарик полетить до передньої стінки вагона і стукне її (навіть якщо гальмування було дуже короткочасним і мало змінило швидкість вагона).
(При пружному ударі об стінку шарик буде літати між стінками.)
Ніяке "інформаційне поле" не примусить ваші частинки міняти свою швидкість. Це може зробити лише стінка вагона (коробки).
2009.06.23 | Ганна
Re: Прочитав, дякую, дуже повеселився.
В невагомості, при наявності повітря, під час гальмування/прискорення корабля молоток впаде тією стороною, якого його випустять. Добре зауваження, додам у статті наявність повітря.Шарик у безкінечно довгому вагоні зупинеться при зникненні прискорення/гальмування (наявності постійної швидкості). А щодо решти статей зауважень у Вас нема?
2009.06.23 | Анатоль
Re: Прочитав, дякую, дуже повеселився.
П.Ганно, киньте Ви це діло.Ну нема у Вас абсолютно ніякого фізичного розуміння.
>В невагомості, при наявності повітря, під час гальмування/прискорення корабля молоток впаде тією стороною, якого його випустять.
Ну невірно Ви мисляєте. При наявності повітря молоток завжди буде летіти залізом вперед незалежно від того, чим викликаний його рух відносно повітря, гравітацією чи прискоренням.
>Шарик у безкінечно довгому вагоні зупинеться при зникненні прискорення/гальмування (наявності постійної швидкості).
Ну як таку дурню можна писати?
Шарик в нескінченно довгому вагоні взагалі "не знатиме" про існування цього вагону. Як би вагон не прискорювався чи гальмувався, з якою б швидкістю він не рухався, це ніяк не позначиться на положенні і швидкості шарика (відносно землі). Змінити швидкість шарика (відносно землі) може ЛИШЕ стінка вагона, коли стукне його.
>А щодо решти статей зауважень у Вас нема?
А вони Вам щось дадуть, мої зауваження, коли Ви САМОГО ЕЛЕМЕНТАРНОГО не розумієте?
Після Ваших "одкровень" про шарик в вагоні обговорювати з Вами експеримент Майкельсона-Морлі "рука не піднімається". Ну не так поширюються ел-магнітні хвилі "в ефірі", як звукові в повітрі.
2009.06.24 | Ганна
Re: Прочитав, дякую, дуже повеселився.
Анатоль пише:> Ну невірно Ви мисляєте. При наявності повітря молоток завжди буде летіти залізом вперед незалежно від того, чим викликаний його рух відносно повітря, гравітацією чи прискоренням.
Знаєте, так пишуть в книжках люди, які про невагомість (а не вакуум, зауважте)знають трохи більше ніж пересічні люди. Очевидь, у невагомості опір повітря просто сповільнює падіння предмета не викликаючи його обертання важчою стороною до стінки, що наближається, хіба що невелике відхилення, яке буде викликане, власне, гравітаційним притяганням між самим кораблем, та предметами усередині нього. Тому, гравітація - гравітацію, а інерція - інерцією.
> Шарик в нескінченно довгому вагоні взагалі "не знатиме" про існування цього вагону. Як би вагон не прискорювався чи гальмувався, з якою б швидкістю він не рухався, це ніяк не позначиться на положенні і швидкості шарика (відносно землі). Змінити швидкість шарика (відносно землі) може ЛИШЕ стінка вагона, коли стукне його.
Оце вже, шановний, Ви відкривайте шкільні підручники з фізики та читайте. Дурня воно чи нє, а факт залишається фактом: при рівномірному русі вагону шарик, підвішений на нитці, не відхиляється, тільки при прискоренні. Все, це не питання віри. Крапка.
> А вони Вам щось дадуть, мої зауваження, коли Ви САМОГО ЕЛЕМЕНТАРНОГО не розумієте?
> Після Ваших "одкровень" про шарик в вагоні обговорювати з Вами експеримент Майкельсона-Морлі "рука не піднімається". Ну не так поширюються ел-магнітні хвилі "в ефірі", як звукові в повітрі.
А де там було про звукові хвилі?
А Ви науковець? Я до того, що Ви дуже грамотно формулюєте свої думки, але зневажливо ставитеся до фізичної сутності явищ.
2009.06.24 | Анатоль
Re: Прочитав, дякую, дуже повеселився.
>Очевидь, у невагомості опір повітря просто сповільнює падіння предмета не викликаючи його обертання важчою стороною до стінки, що наближається,Ні. При русі в повітрі молотка, стріли, дротика (шило з хвостом) предмет буде орієнтуватись повітрям і летіти важким кінцем (ще від форми залежить) вперед, незалежно від того, чим викликаний його рух відносно повітря.
>Тому, гравітація - гравітацію, а інерція - інерцією.
Ні гравітація, ні інерція тут ніякої ролі не грають. Має значення лише РУХ предмета ВІДНОСНО ПОВІТРЯ.
> при рівномірному русі вагону шарик, підвішений на нитці, не відхиляється, тільки при прискоренні.
Це вже контрабанда. У Вас в опусі шарик не підвішений на нитці, а може вільно рухатись вздовж вагона без тертя.
Ваші тіла, виділені всередині системи тіл теж ниточками привязані до системи відліку, яку Ви прискорюєте? Так це таке Ваше "інформаційне поле"?
> А де там було про звукові хвилі?
А з шариком в вагоні Ви вже розібрались?
>А Ви науковець? Я до того, що Ви дуже грамотно формулюєте свої думки, але зневажливо ставитеся до фізичної сутності явищ.
Ні, я бомж безробітний, але розумію фізичну сутність явищ (на відміну від Вас)
2009.06.26 | Ганна
Re: Прочитав, дякую, дуже повеселився.
Повторюю для особливо обдарованих бомжів, що шарик (на ниточці, стержні і т.д.) буде рухатись відносно вагону тільки тоді, коли є прискорення. Фізики кажуть, що цей шарик рухаеться під дією сили інерції, яка рівна добутку маси на прискорення, якщо швидкість постійна (прискорення рівне нулю)то і сила інерції рівна нулю, шарик не рухається відносно вагону ні вздовж стержня, ні на нитці (при постійній швидкості вагону). Яке ж у Вас усе запущене.А щодо переміщення повітря у невагомості: тижні за два спробую знайти одну книжку в Інтернеті, а Ви самі вирішете вірити їй чи ні.
2009.06.26 | Анатоль
"Запущене" - це дуже мягко сказано...
Просто повна безграмотність і відсутність елементарної фізичної інтуїції.>якщо швидкість постійна (прискорення рівне нулю)то шарик не рухається відносно вагону ні вздовж стержня, ні на нитці (при постійній швидкості вагону).
Це невірно. (Не забувайте історію: вагон після деякого прискорення став рухатись по інерції).
В цьому випадка шарик (на поздовжньому стержні) рухається відносно вагона назад з постійною швидкістю (з швидкістю вагона відносно землі) і нерухомий відносно землі. Бо ніхто нічим його відносно землі не прискорював (вагон довгий, задня стінка його ще не стукнула і тертя об стержень нема).
А шарик, підвішений на ниточці, відхилиться назад (відносно вагона) при прискоренні вагона, а коли вагон перестане прискорюватись і почне рухатись з постійною швидкістю, шарик буде коливатись як маятник (відносно вагона).
>Яке ж у Вас усе запущене.
Це не лише в мене, а й у фізиці (та й в природі теж)
Чи може Ви не з нашого Всесвіту, і у вас там зовсім інші закони природи?
>А щодо переміщення повітря у невагомості
А це ще що за одкровення? Ви про таке ще не писали. Чи я щось пропустив?
Ви свої одкровення з Інформаційного Поля Всесвіту черпаєте, чи прямо від Бога? Поділіться методою.
2009.06.26 | Анатоль
П.Анно,нарешті до мене дійшло в чому причина наших розбіжностей!
Просто в нашому світі всі тіла набагато дурніші, ніж у Вашому.Вони не знають нічого про інформаційні поля, не знають нічого в яку систему відліку Ви їх записали і як Ви її переміщуєте.
І взагалі, вони й з місця не зрушать і вухом не поведуть, поки їм копняка під зад не дати.
Інша справа в Вашому світі!
Приписали Ви деяку кількість тіл з купи до якоїсь системи відліку, прискорили її (систему, а не тіла!) трошки, відпустили рухатись по інерції і о чудо - приписані тіла рухаються разом з нею! А не приписані і лишились собі в купі!
От що значить інформаційне поле в дії!
А що в нашому світі?
Скукотіща...
Тут скільки хоч приписуй їх до яких хоч систем відліку, а поки копняка не дасиш чимсь матеріальним, вони і не почухаються...
А кмітливість тіл в Вашому світі мене просто вражає!
І як вони виходять з ситуації, коли Аня припише їх до одної системи відліку і почне її прискорювати, а Ваня цих самих припише до іншої системи, яку буде прискорювати кудись поперек, а якщо Саня їх ще кудись припише...
Да... Розумні тіла в Вашому світі. Певне тому, що сам Бог керую ним в ручному режимі і всі Ваші замисли передає їм через інформаційне поле.
А вони слухняно їх виконують.
А в нас навіть гора до Магомета не йде
Або формули.
В Вашому світі варто написати Майкельсону (чи Ані) якусь формулу, - і світло давай її виконувати!
А в нашому чорта-з-два!
Повертай прилад хоч в напрямку руху, хоч поперек - ніякогісінької різниці, повний ігнор формул, повна неповага до людини!
От і приходиться вигадувати, чому воно так себе поводить...
Може ефір захоплюється тілом повністю чи частково? (наскільки?), може ефірний вітер стискає довжину приладу в напрямку руху? (наскільки?), може цей вітер сповільнює час в цьому напрямку? (наскільки?), може він ще й масу надуває? (наскільки?)
Єх... наскільки легше жити людині в Вашому світі...
Завдяки Богу, напевне...
2009.06.28 | Анатоль
П. Ганно, маю пропозицію (чи пораду)
Я не можу радити Вам почитати підручник фізики, бо, схоже, справа ця безнадійна, та й вік у Вас такий, що вже писати охота, а не читати.Тому пораджу добавити до Ваших "фізичних" опусів коментар десь такого типу:
"Такою була б фізика (природа, закони природи), якби людина не згрішила. А так - маємо, що маємо (див. підручник)"
Або:
"Такою буде фізика (природа, закони природи), коли прийде Царство Боже і настане Нова Земля і Нове Небо"
І все.
І буде Вам подяка і визнання шанувальників гумору і приколів.
2009.06.22 | Ганна
Re: нічого собі, не науковця
Дякую, пане Tatarchuk, за відгук! Але те, що я писала не наукове, а любительське. Науковці на усе те реагують, як пан Анатоль. Але в мене є підозра, що більшість науковців точних наук не знають математики та фізики, навіть, на рівні середньої школи. Як же їм погодитися з тим, що фізика наповнена грубими математичними помилками, коли вони на цих помилках дисертації понаписували.2009.06.20 | Ганя
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Вибачте за нав язливість, але дуже цікава тема. Можлива така от теорія, людство вже мільйони разів спіткав кінець світу, але життя кожного разу відтворювалося в найдрібніших подробицях і, можливо, цей момент спілкуваня з Вами ми переживаємо в n-й раз, а так, як я вірю, що кожна людина за життя залишає інформаційний слід, то може ми можемо якось упіймати цей слід від наших клонів з попередніх світів. От така от фантазія.2009.06.20 | С. Кабуд
мій друг спілкувався з вченими з провідних університетів США
які займаються подібнимзокрема Харварду, МІТ, Берклей і UCLA
існуютє задокоментовані експерименти щодо дотичних речей до того про що ви пишете
лінків не маю, це все було в приватних розмовах.
Деякі речі з майбутнєого потрапляють до сводомості людей під час сну
той про кого я кажу бачив дивні сни і пізніше росказав це вченому-гіпнотизеру
який проводив з ним досліди і чувак бачив під гіпнозом те ж саме шо і уві сні
2009.06.20 | igorg
Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
в сенсі якоїсь чіткої наукової теорії чи гіпотези. Однак це таки може мати певний науковий підхід.Я б виділив тут декілька моментів.
Перший момент зв'язаний із вірою. Тобто, чи вірите Ви у існування Бога, створення ним нашого світу й нас та зв'язок між ним і нами. Якщо так, то опираючись на історію наукових досягнень людини маємо прийняти що ми не знаємо дуже й дуже багато речей й значна їх частина для нас є й буде принципово закрита. Тут доречно згадати теорему Гьоделя про неповноту формальної логіки.
За науковим методом ми маємо визнати закономірність нашої наукової зарозумілості. Спроба видати науку й науковий метод за те чим він не є. За щось схоже на повну (або часткову) істину чи заміну віри, релігію
Другий момент у тому, що приймаючи перше ми маємо прийняти що існують реальні фізичні механізми реалізації божої могутності й тих чудес в які ми віримо, бачимо але не помічаємо і чому іноді дивуємось.
Наприклад Воскресіння. Як довго людина принципово не могла зрозуміти як це можливо якщо тіло перетворюється на порох. Однак конкретна реалізація нашого тіла є не більше ніж генокод, що міститься в кожній нашій клітині. Блискуче?! Як прекрасно про це пише Біблія і якою загадкою це було. Якщо говорити про нашу особистість, яка є в тілі (ніби-то), то вона визначається обсягом сприйнятої інформації. Втрачається зв'язок з цією інформацією й зникає особистість. Й ми це можемо неодноразово спостерігати. Цікавим є питання чи є наш мозок настільки автономним наскільки зараз вважається. Бо якщо ми віримо у Воскресіння то маємо прийняти що ця інформація транслюється й зеркалюється. Тобто зберігається поза тілом і є абсолютно відкрита й повністю доступна для Бога. З точки зору сучасної науки обсяги цієї інформації є цілком прийнятними й для передачі й для зберігання навіть за нашими мірками.
Навіть з примітивного нашого сьогоднішнього погляду людина є певним аналогом комп'ютера. Й тут виникає не менш цікаве питання того чим є певні психічні розлади. Згадаймо як Христос виганяв з людей демонів. Ми можемо провести певну аналогію з комп'ютерними вірусами. Адже ніякого функціонального розладу на апаратному (біологічному) рівні знайти не можна, а система працює анормально. З іншого боку такий інформаційний вплив може призводити до серйозних функціональних змін.
Аналогії дуже цікаві й легко проводяться.
Стосовно фактів то є дуже цікава інформація що нацисти в Німеччині практично знищили розумово неповноцінних. Однак протягом декількох десятиліть їх кількість знову відновилася. На жаль не маю достовірних цифр, але багато разів це зустрічав.
Є не менш цікаві повідомлення про аномальні здібності окремих людей. Наприклад, виконувати дуже складні арифметичні операції, або моментально й точно за датою сказати який це був день. Такі речі поєднувалися із загальною розумовою відсталістю. Є навіть дані про існування декількох особистостей в одному тілі, хоча важко сказати наскільки це достовірно й чи не було це імітацією. Я б відніс це на рахунок аномальних порушень функціонування недоступних нам явно інформаційних каналів.
Чи можливі такі інформаційні канали? Бачите, навіть на вкрай примітивній сьогодні технології нанорівня вченими створено нанорадіоприймач з декількох сотень атомів. То можна лише припустити що може ховатися за об'ємною біологічною архітектурою.
Зустрічав інформацію про одного дуже цікавого експериментатора з Росії що добивався дуже сильних мутацій тварин ніби через порушення інформаційних зв'язків. Наскільки цьому можна вірити важко сказати.
Інше питання наскільки цим переймається наука й у якому розрізі й під яким кутом зору на це дивиться. Здається Паризька академія наук прийняла рішення не брати до уваги повідомлення про падіння каменів з неба оскільки це з наукової точки зору принципово неможливо.
Щодо часу то тут ніби й нема проблеми. Бо приймаючи Бога як творця матеріального світу й пов'язаного із ним часу ми маємо так само прийняти його існування поза матерією й часом і над матерією й часом. Тим більше що після теорії Ейнштейна це ніби й не викликає шоку. Я б (лише образно) порівняв це із спогляданнями нами кадрів фільму.
Чи буде це якимось чином доступно нам? До певного часу навряд. Бо ми всередині і є на 99.9% частиною цього матеріального світу. Тому наш вихід за час й отримання позачасової інформації цілком визначається нашими зв'язками з Богом. Наша найсильніша віра менша за гірчичне зерно й так само слабкий наш свідомий зв'язок із Творцем. Що сталося б якби було інакше каже Христос в Євангелії. Однак такі речі стали б незрівнянно страшніші за нинішню ядерну бомбу в нинішніх людських руках.
Щодо теорії то наука все ж ґрунтується на експерименті що достовірно повторюється. На цьому ж базуються й прийнятні для науки теорії.
Навіть в неті ми можемо знайти чимало "чудернацьких" теорій котрі не виключено що містять в певній частині раціональне зерно, але в іншій надто неузгоджені з наукою експериментальною чи загальноприйнятою чи принципово не можуть бути перевірені експериментально чи навіть формально математично. І в силу цього вони навряд чи стануть частиною науки.
Є ще позанаукові речі. Як різні ясновидці, чарівники, маги і т.п. Приймаючи перше ми не можемо заперечувати цього. Звісно, 99.999% того що нам подається й рекламується у ЗМІ й з довкола за таке, насправді є імітація, фокус.
2009.06.20 | С. Кабуд
я чув про досліди з такими речами
в деяких з них приймав участь мій друг.(Jeff Nyquist)абсолютно теж саме я чув від ІНШИХ людей
і практикував сам доволі успішно.
дослід полягав в тому що:
людина навчилася елементарній техниці розслабленя перед засинанням. Коли все тіло розслаблене і вам вдалося контролювати потік свідомості,
топто зупинити неконтролєований хід думок
і вже в стані полусну почати думати на цікаву для вас тему,
це може призвести до того що уві сні ви побачите розвиток саме тої теми
-------
Друг бачив сни щодо політичного майбутнього США у вигляді низки президентів яких ще на той час не було(сер 80х)
низка президентів закінчувалася на молодшому Буші, - імена не показувалися а лише загальний образ.
В кінці був висновок: на Буші республіка ЗАКІНЧУЄТЬСЯ бо наступний вже не буде Президентом а чимось ІНШИМ(но ОПбама схоже не народився в США і не зовсім легетимний през, але поки є підтримка в маса- він залишатиметься)
Мій друг звернувся до гіпнотизерта-вченого з університету наскільки я памятаю UCLA
Той НА ДИВО не посміявся а віднісся серьозно, запросив Джефа Найквіста
на дослід
Дослід був простим: досліджуємого гіпнозували і він засинав і бачив ТІ Ж САМІ СНИ про майбутнє!!
Доречі він про це писав ще на поч 90х, все зафіксовано, якщо що співдатиме- це непогана перевірка.
Як на мене з Обамою- це чітке пророцтво, якщо хто дослідитє весь діскурс обамівского НЕНАРОДЖЕНЯ в США
Гіпнотизер сказав Джефу щоб той відносився серьозно до такого, що так НАСПРАВДІ передається баченя з майбутнього
Наукове пояснення зводитьс до архітіпів Юнга і концепцій спільної підсвідомості.
Якщо хто хоче сам поставити подібний дослід:
візьміть Книгу Змін(І Чін) і спробуйте собі погадати.
І Чін написаний так, що кожен сюжет , кожна гексограма з 64 матиме елементи які ви чітко побачите елементами ВАШОГО ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ І СИТУАЦІЇ
Власне йдеться про те що в МАЙБУТНЬОГО не може бути БУДЄ ЯКОГО СЦЕНАРІЮ
а лише те що МОЖЕ БУТИ з обмеженого, детермінованого кола варіянтів, які людина а тим більше колективна свідоміст-підсвідомість ВСІ вираховує.
Далі ще цікавіше.
Джеф в стані гіпнозу(на кінці80х років) побачив що в майбутньому в США десь бл. 2010р буде соціальний розкол і виникне РУХ спротиву соціалузму,
рух цей виникне в Каліфорнії, було навіть вказано з якого міста і що його очолить двоє братів-близнюків(!!!)
Завершення історії ще цікавіше. Раптом ці сни припинилися.
Джеф звонить гіпнотизеру і дізнається що той мав ІНСУЛЬТ
І саме після того інсульту гіпнотизера Дже акий жив в іншому місті і не бачився з ним вже роками
перестав бачити ті сни.
Він зустрівся з гіпнотизером ще раз.
Росказав про сни про Рух.
І що перестав бачити їх.
Гіпнотизер був дуже стурбований і сказав що з його досвіду і розуміння- ті всі сни є конкретною вказівкою на вирогідний сценарій розвитку історії.
таке от.
Ще вчені які цими речами займаються росказували про дослідження з телекінезом, вгадуванням як випадутє кості і так далі
Висновки такі:
людина в стані свіжості після довгого відпочинку має можливість робити певні паранормальні речі: інколи вгадати чи примусити кості випасти як вона хоче, наче була жінка яка могла посунути коробку сірників на кілька сантиметрів але після того була дуже втомлена.
З костями- то був зафіксований в університеті експеримент, де чітко було видно що випадає не хаотично.
Все це вищеописане не відбувається РАДИКАЛЬНО і завждиу є на межі сумніву.
Втім хто знає може були експерименти інші, але ми про них не знаємо
2009.06.20 | igorg
Вольф Месінг мав дар, але дуже довго
трудився, розвиваючи його. Вельми цікавий його діалог зі Сталіним. Щось на зразок: ну і хітєр ти Месінг! Ну а самі то! відповів той. Я це оцінюю як свідчення того, що Сталін мав подібний дар, але використовував його не для публічних шоу.Втім той хто робитиме заяви про наявність таких здібностей ризикує опинитися або в божевільні або його знищать як особливо небезпечну особу.
2009.06.20 | С. Кабуд
Гаррі Геллер(не певен в імені але це той самий):
я чув що він теж мав здібності совати речі на відстанізокрема професор може і з МІТ дав йому не працювавший годинник, той потримав його в руках чи в кишені і годинник почав працювати
це ніяк не підтверджене але джерело достатнєо серьозне
2009.06.21 | Tatarchuk
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
igorg пише:> Що сталося б якби було інакше каже Христос в Євангелії.
і що ж він там каже?
2009.06.21 | Георгій
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
Tatarchuk пише:> igorg пише:
> > Що сталося б якби було інакше каже Христос в Євангелії.
> і що ж він там каже?
(ГП) Що ми б тоді могли гори рухати з місця одним своїм словом.
http://www.youtube.com/watch?v=dNiVFCWMrqI
2009.06.22 | Анатоль
Нема віруючих на землі. Навіть Ісус з Мухамедом не мали віри
2009.06.22 | С. Кабуд
в кого нема а в кого і є
2009.06.22 | Анатоль
Так може хоч сірника вірою зсуните?
2009.06.22 | С. Кабуд
подібні досліди задокументовані
знайомий росказував про українського чаклуна який на його очах і на очах ще купи свідків провов дослід:щось пошепотів і до його хати полізли всі сільські коти: десятки котів насортавді почали лізти до хати
Знайомий хто це бачив - за фахом діпломат, працівник ООН з 20 річним стажем))
на це сказав:
це фігня а не чаклунство. Серьозні люди з екрану трелевізора зомбують сотні міліонів йолопів.
П Анатолій, оце прийклад як можна змініти ракурс під яким ви дивитися на речі
2009.06.22 | Анатоль
Якщо за моєю сучкою бігає десяток собачок, то це є доказом чиєї
віри в бога, моєї, чи сучкиної?2009.06.22 | igorg
Шановний пан може зробити термоядерний синтез? А може
мікросхемку зварганите? А принаймні електродвигун ви самостійно зробите?2009.06.22 | Анатоль
З вірою, чи без?
2009.06.22 | igorg
Для чого вам віра? Це речі ніби абсолютно матеріальні
але ви їх не зробите самі. Окрема людина нічого не здатна зробити сама окрім того що робила й тисячі років тому. Проблема в тому, що якщо технології можна розділити між людьми й рознести в часі то речі духовні є суто індивідуальні. Навіть геніальний математик чи поет народжується раз на декілька сот років. Тому зустрічається це вкрай рідко, вимагає колосальної духовної праці та дару й навряд чи хтось побіжить на телешоу цим поділитися.2009.06.23 | Анатоль
Не розкрита роль віри в термоядерному синтезі
2009.06.23 | Z
Re: Шановний пан може зробити термоядерний синтез? А може
igorg пише:> мікросхемку зварганите? А принаймні електродвигун ви самостійно зробите?
До речі про термоядерний синтез, читав недавно на слашдоті, американський конструктор, він досить відомий, брав участь в Манхеттенському проекті, але зараз вже по пам'яті деталі не згадаю запропонував новий двигун для виведення літальних апаратів в космос. Його ідея використовувати fusion, теромядерний синтез, в результаті реакції частинки розлітаються із швидкістю приблизно 10 відсотків (наскільки пам'ятаю) від швидкості світла, коротше я прикидав, там імпульс вже стає релятивіським. У такого двигуна мала маса і велика тяга. Там був просто лінк на його статтю на xxx.lanl.gov, я її погортав, вона в принципі інженерна, сторінок на 30, але це не фуфло.
А стосовно електродвигуна, то сьогодні почитав, Nissan починає в цьому році випуск електромобілів, при цьому як вони кажуть, чистих електромобілів, а не гібридів. Вони кажуть, шо в принципі для них це ризиковано, але вони думають шо це єдино вірний шлях.
2009.06.22 | Oleksa
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
Георгій пише:> Tatarchuk пише:
> > igorg пише:
> > > Що сталося б якби було інакше каже Христос в Євангелії.
> > і що ж він там каже?
> (ГП) Що ми б тоді могли гори рухати з місця одним своїм словом.
>
> http://www.youtube.com/watch?v=dNiVFCWMrqI
не дивлячись на те, що "прямого" зв"язку між запитанням пана Tatarchuk(a) і наведеним посиланням пана Георгія, нече б то й немає, але фільм Тарковського, дійсно, -- "саме те". Герой Кайдановського дуже вірно, як на мене, показує що "мова Світу Невидимого" (для нас), абсолютно інша. Вона не може бути пояснена ніякими людськими "надбаннями". Пам"ятаєте, як він рухався в ЗОНІ? Все на відчуттях. Ніякого аналізу. Те що було вірним вчора,-- може стати фатальним сьогодні. І про людські бажання -- також. Переконуєш інших (і самого себе) за чим ти йдеш, а отримуєш (якщо отримуєш, бо,-- власне,-- мова йде про те що "суть" приховати неможливо)--те, чого прагнеш насправді (підсвідомо).
А в фінальній сцені знаєте що викликає у мене,-- завжди при перегляді,-- найбільше захоплення (бо свідчить про розуміння режисером "принципу Дії")? Оте скавуління собаки за кадром. Тварини (як і діти-немовлята),-- на відміну від нас -- живуть відчуттями. І чітко реагують на зміну енергетики середовища. Вони не "аналізують ситуацію", а діють...
2009.06.23 | Tatarchuk
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
Oleksa пише:> Георгій пише:
> > Tatarchuk пише:
> > > igorg пише:
> > > > Що сталося б якби було інакше каже Христос в Євангелії.
> > > і що ж він там каже?
> > (ГП) Що ми б тоді могли гори рухати з місця одним своїм словом.
> >
> > http://www.youtube.com/watch?v=dNiVFCWMrqI
>
> не дивлячись на те, що "прямого" зв"язку між запитанням пана Tatarchuk(a) і наведеним посиланням пана Георгія, нече б то й немає, але фільм Тарковського, дійсно, -- "саме те".
в упор не уявляю нащо б людині вміти пересувати предмети очима і який це має стосунок до бажань. Припустимо ми всі це вміли, як зараз всі вміємо хапати руками чи наприклад підморгувати. Що це дає?
2009.06.23 | Анатоль
Це дало б абсолютно нові, недоступні тепер(та й неможливі взага
лі) можливості.Всякий новий природний феномен - це надзвичайно важливо.
Насправді ніякого телекінезу не існує.
А ті переміщення предметів, що демонструють окремі люди, викликаються чи механічними вібраціями, чи електричними чи магнітними полями.
2009.06.23 | Tatarchuk
я не бачу принциповості тих нових можливостей
2009.06.23 | Анатоль
Герц не бачив перспективності використання ел-магн. хвиль, коли
показав можливість їх бездротової передачі.А уявіть, що явище телекінезу існує!
Навіть якщо це здійснюється не якимсь новим видом взаємодій, а звичайними ел-магн. взаємодіями і то це дало б нові фантастичні можливості (транспортні, наприклад).
Уявіть, замість ракет, що більшу частину енергії витрачають на прискорення газів, космічні кораблі прискорюються (і гальмуються) в результаті ел-магн. взаємодії з стаціонарною установкою на Землі.
Ну як ротор з статором в ел. двигуні, лише на великій відстані.
Коефіцієнт корисної дії біля 100%. При гальмуванні корабля система працює як генератор, повертаючи енергію назад!
2009.06.23 | С. Кабуд
вчора мені росказали що неш виключено що це є
є гіпотеза що росіяни мають якусь частину архівів Теслиі що вони десяглит певних результатів з електромагнітними явищами
зокрема вміють створювати вибух на великій відстані чи мають бомбу 'часу' і так далі.
експерименти ці схожі на те що називають технологіюєю невидимості stealth
Крім твержденя Тесли що він майже зробив подібну зброю і пропозицій її розробляти які ніхто на той час не підтримав- ніяких підтверджень не маю але думаю що експерименти ведуться і результати можуть бути досягнені
втім які?
2009.06.23 | С. Кабуд
феноменів і так багато, а ще є нерозкриті архіви Миколи Тесли
2009.06.23 | igorg
Та до чого тут пересування предметів? Це є образний вираз, хоча
й прямий сенс також має.2009.06.23 | Георгій
Так, тeлeкінeз тут як ілюстрація
2009.06.23 | Георгій
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
Oleksa пише:> не дивлячись на те, що "прямого" зв"язку між запитанням пана Tatarchuk(a) і наведеним посиланням пана Георгія, нече б то й немає, але фільм Тарковського, дійсно, -- "саме те". Герой Кайдановського дуже вірно, як на мене, показує що "мова Світу Невидимого" (для нас), абсолютно інша. Вона не може бути пояснена ніякими людськими "надбаннями". Пам"ятаєте, як він рухався в ЗОНІ? Все на відчуттях. Ніякого аналізу. Те що було вірним вчора,-- може стати фатальним сьогодні. І про людські бажання -- також. Переконуєш інших (і самого себе) за чим ти йдеш, а отримуєш (якщо отримуєш, бо,-- власне,-- мова йде про те що "суть" приховати неможливо)--те, чого прагнеш насправді (підсвідомо).
(ГП) Так, алe щe важливий сам принцип здійснeння БАЖАННЯ, воління людини бeз ніяких "фізико-хімічних" мeханізмів такого здійснeння. "За вірою вашeю будe вам." У Тарковського і Cталкeр, і його дочка - дужe особливі люди, вони страждають і чeрeз свої страждання, чeрeз отe нeсіння нeвидимого іншим "хрeста" (а в дівчинки і видимого тeж - фізичнe каліцтво), вони набувають, дійсно, отієї євангeльської віри, яка рухає гори. Тeлeкінeз тут, мабуть, просто ілюстрація (як у "Cолярісі" і особливо в "Дзeркалі" лeвітація, долання сили тяжіння).
> А в фінальній сцені знаєте що викликає у мене,-- завжди при перегляді,-- найбільше захоплення (бо свідчить про розуміння режисером "принципу Дії")? Оте скавуління собаки за кадром. Тварини (як і діти-немовлята),-- на відміну від нас -- живуть відчуттями. І чітко реагують на зміну енергетики середовища. Вони не "аналізують ситуацію", а діють...
(ГП) Щодо тварин нe знаю, а про малeньких дітeй дійсно Христос казав у Євангeліях, щчо ми нe увійдeмо в Царство, поки нe станeмо такими, як вони. Звичайно, цe нe означає, що ми повинні забути всe, чому навчилися дорослими, чи кинути працю, чи одягатися і вeсти сeбe, як діти. Алe ми повинні набути дужe дитячої віри, ДОвіри - а з тим станом можe і "відчуття eнeргeтики" тeж приходить, нe знаю...
2009.06.28 | Oleksa
Re: Дуже гарне запитання. Але науковці тут не допоможуть
Георгій пише:> > Так, алe щe важливий сам принцип здійснeння БАЖАННЯ, воління людини бeз ніяких "фізико-хімічних" мeханізмів такого здійснeння.
Погоджуючись з Вами, все ж, приведу такий "приземлений" приклад, як опанування їздою на велосипеді. Важко (й чи можливо взагалі?), навчити цьому теоретично. Але коли вміння з"являється -- його вже складно "позбутися". При здійсненні БАЖАННЯ, на мою думку, дійсно, мова може йти про "принцип здійснення" (і він, якраз, і має "технічну сторону"). А те що, за Вашими словами, не має "фізико-хімічних механізмів здійснення", особисто я, означив би терміном ПРАГНЕННЯ, а чи ВНУТРІШНЯ ПОТРЕБА. Зрозуміло, що суть не в термінах, а в тому розумінні, яке ми в них вкладаємо. Так от перше (бажання), частіше має під собою "логічну основу". Тоді як останнє (внутрішня потреба) може виглядати алогічно чи альтруїстично.
> > "За вірою вашeю будe вам." У Тарковського і Cталкeр, і його дочка - дужe особливі люди, вони страждають і чeрeз свої страждання, чeрeз отe нeсіння нeвидимого іншим "хрeста" (а в дівчинки і видимого тeж - фізичнe каліцтво), вони набувають, дійсно, отієї євангeльської віри, яка рухає гори.
І тут згоден з Вами -- страждання й випробовування даються людині не "просто так". Але можемо бачити й приклади, коли вроджена (а ще частіше -- набута) недуга чи каліцтво озлоблюють людину, роблять іí нетерпимою. І такі випадки непоодинокі.
> > Тeлeкінeз тут, мабуть, просто ілюстрація (як у "Cолярісі" і особливо в "Дзeркалі" лeвітація, долання сили тяжіння).
Ви знаєте, я, іноді, схильний вважати що "прагнення" людини до всіляких чудес, не лежить на поверхні, а має глибше коріння... Починаючи з казок та легенд, і закінчуючи цікавістю до виступів ілюзіоністів.
Певно нам притаманне, якесь "глибинне розуміня" того, що ми -- люди -- насправді маємо значно більший потенціал і самі спроможні до "чудес". І -- схоже -- це розуміння було завжди. Раніше, навіть,"більш природнім" -- між Творцем та людиною було менше "проміжних ланок", а розуміння СУТІ було доступнішим. Колись ми, побіжно, обговорювали те, що Адам розумів/відчував СУТЬ речей. Знаючи іí, можна, якщо не "впливати" -- то вірно розуміти "процеси" (але це, виключно, припущення).
> >... Алe ми повинні набути дужe дитячої віри, ДОвіри - а з тим станом можe і "відчуття eнeргeтики" тeж приходить, нe знаю...
я, якраз про те, що "відчуття енергетики" є притаманним нам з народження. Дитина, захвірівши відмовляється від їжі (бо інтуїтивно "знає" що це найкоротший шлях до одужання. А вже "розумна" мама буде намагатися нагодувати іí силоміць). Дитина не хоче (пручається), аби іí брала на руки людина, енергетика якої для немвляти є шкідливою (нехай це буде, навіть, не лише мамина подруга, але й бабуся)...
Під таким кутом, Ваше означення "набути ДОвіру", співпадає з пропонованим мною "навчитися чути себе"
(або -- і це буде також коректно -- відчувати СИГНАЛИ що нам Посилаються)
2009.06.28 | Tatarchuk
особливість ФРД
можливо це ніхто не відсвічує, але нам тут властиво дещо майже унікальне. А саме, на ФРД ми як правило думаємо над думками одне одного.2009.06.28 | Георгій
Re: особливість ФРД
Tatarchuk пише:> можливо це ніхто не відсвічує, але нам тут властиво дещо майже унікальне. А саме, на ФРД ми як правило думаємо над думками одне одного.
(ГП) От і слава Богу... Цe дужe добрe, якщо так. Я дійсно дужe багато виніс із спілкування з Вами, п. Олeксою, отцeм Олeгом, паном Анатолeм, і іншими "фeрдeшниками." Дякую Вам.
2009.06.28 | Oleksa
Re: особливість ФРД
> Tatarchuk пише:> > можливо це ніхто не відсвічує, але нам тут властиво дещо майже унікальне. А саме, на ФРД ми як правило думаємо над думками одне одного.
> Георгій пише:
> > От і слава Богу... Цe дужe добрe, якщо так...
Ну раз деякі роздуми цікаві хоч комусь, то продовжу, користуючсь святою неділею...
Стосовно різниці між БАЖАННЯМ та ПРАГНЕНЯМ. Наприклад -- бажання матеріального достатку. Саме по собі воно не є ні гарним ні поганим. "Методів" ( "принципів здійснення") його не так вже й багато. Ну на що ми можемо розраховувати (просити Творця)?
-- послати гарнооплачувану роботу;
-- виграти в лотерею;
-- ну... може -- отримати спадщину
А якщо є ПРАГНЕННЯ -- а для мене це, власне, відчуття (чи, хоча б, спроба його знайти) Того, навіщо ти прийшов в Цей Світ-- то, в цьому випадку, людині назустріч Йдуть іншим шляхом. Матеріальні "питання" вирішуються "по-іншому" -- обставини складаються таким чином, що частина проблем, по"язаних з витратами (на Шляху до Реалізації!), вирішується "сама по собі" ( "збіг обставин", "щасливий випадок", тощо...),а інша "частина" -- просто перестає хвилювати (свого роду -- переоцінка цінностей). Потреби "звужуються". Та що, власне, потрібно людині для щастя? Відповідь на це запитання дати не просто (оскільки у кожного своє уявлення -- і це нормально, т.я. відчуття щастя і Призначення людини, за моїм уявленням, пов"язані між собою безпосередньо. І в сусідній гілці відповіді дописувачів на "дотичне" запитання шановного пантоця Олега, це ще раз підтвердили) -- але, гадаю, кожен погодиться, що воно абсолютно не залежить від "товщини гаманця".
І, якщо, людина прагне побачити, скажімо, північне сяйво, то обставини складуться таким чином, що вона його, таки, побачить. А далі вже -- "проза жізні". Оскільки це прагнення, лише на наш погляд є "бажанням самої людини". Скоріш за все,-- просто для реалізації своєї "життєвої Програми", вона має опинитися саме там ( зустрітися з "потрібною людиною", потрапити в "певне місце" і т.п.). Хоча, може й не "проза". Навіть скоріш за все, що ні, оскільки "виконання Призначення" і дає відчуття Щастя. Але й "розслаблятися", особливо, не варто. Людина в цьому Стані починає "світитися", й "кількість бажаючих" "відкусити" від неї зростає... Окрім того й Мета (Призначення) не є "фіксованою". Вдосконалення на цьому Шляху вимагає від людини роботи над собою (але ця робота приємна)...
2009.06.24 | С. Кабуд
Пане, а звідки вітерецє подув щодо теми?мене питали теж саме
вчора.Схоже що був якійсь виток щодо чи корейских ядерних випробовань чи інших речей щодо зброї, умовно кажучи ядерна зброя 4го покоління
Але цікаво звідки ВИ це чули?
чи є підстави вважати що був такі певний виток.
2009.06.25 | Tatarchuk
це значить що ідея поширюється :)
Питання винесене у заголовку виникло в мене особисто тому, що я входжу до групи (авторського колективу) який розробляє проект на цю тему. Проект інтерактивний, з акентом на мистецько-культурну компоненту. Більше поки сказати не можу2009.06.25 | С. Кабуд
цікаво, от що значить інформаційна революція!
обєктивні факти такі:в штатах практично щорічно проходятє слуіхання в Конгресі по й електромагнитному пульсу як загрози для США
Говорятє і про Іран і про Корею.
ВИсновки такі: РФ навчилися робити такі вибухи і готуютєся до атаки руками кореї чи ірану
ну і так далі як вже тут написано..
аж до скривлення часу і часової бомби
2009.11.01 | Oleksa
Re: питання до присутніх як до науковців (виключно)
Виявляється в інтернеті є фільми (документальні та художній -- з вставками інтерв"ю) про Вольфа Мессінга. Можливо це Вам, шановний пане Tatarchuk, буде цікаво. Там багато про факти отриманя інформаціі з майбутнього.