Звeрнeння Патр. +ФІЛАРЕТА до українського народу (/)
07/23/2009 | Георгій
ЗВЕРНЕННЯ патріарха Філарета до українського народу
з приводу візиту в Україну Московського патріарха Кирила
Дорогі брати і сестри!
Шановні співвітчизники!
З 27 липня по 5 серпня запланований візит в Україну Московського патріарха Кирила – глави Російської Православної Церкви. Що означає для нас цей візит?
У Московського патріарха в Україні є паства, яка визнає його своїм духовним пастирем. І ми шануємо право Російського патріарха молитися разом з паствою, проповіддю та спілкуванням настановляти її у християнських чеснотах. Адже конституційне право на свободу совісті й віросповідання, рівність всіх конфесій перед державним законом – важливі здобутки української демократії, які всі ми маємо поважати і відстоювати.
Але чи тільки пастирський характер, попри офіційні заяви, носитиме цей візит? На жаль – ні, не тільки пастирський. Разом з церковними справами Російський патріарх буде прагнути облаштувати і справи політичні. Бо хоча на патріаршому престолі Москви владика Кирил перебуває лише півроку, насправді саме він як керівник Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протягом останніх майже двадцяти років значною мірою провадив політику РПЦ щодо України. Саме на ньому лежить велика частина відповідальності за розділення Української Церкви у 1992 р. і за те, що воно триває й досі. Він несе відповідальність за використання сруктур Московського патріархату в Україні як знаряддя російської державної політики.
І зараз виступи й заяви патріарха Кирила щодо України переконують – він їде до нас не тільки для того, щоб служити і молитися. Він їде продовжувати ту справу, яку звершував два останніх десятиліття. Він їде пропагувати політичний проект інтеграції України в Росію, пропагувати повернення до тієї єдності під владою Кремля, якої, з благословення Божого і з волі народу, Україна позбулася у 1991 році.
В устах патріарха Кирила, як і в устах багатьох російських політиків, цей політичний проект може носити різні назви: «Свята Русь – Росія, Україна і Білорусь», «історична Русь», «східнослов’янська цивілізація», «єдність православних народів». Але під різними назвами криється одна сутність – позбавлення України її незалежності.
«Не вважайте мене іноземцем», – з посмішкою пропонує Московський патріарх Україні, ніби його і наша держави – одне ціле. Але доти, доки він не буде мати українського громадянства – він буде іноземцем. І це не образа для нього – це констатція факту. Бо Україна не є ані частиною Росії, ані «канонічною територією» Російської Церкви.
На підставі Апостольських правил та інших церковних канонів, історичних прецедентів та традицій Церкви кожен православний народ, що має політичну незалежність і власну державу, має право на свою Помісну, тобто автокефальну, адміністративно незалежну Церкву. Сама Російська Церква є і Помісною, і автокефальною, проте вперто не визнає права на такий статус за Церквою Українською, хоча християнство прийшло в землі нинішньої Росії з Києва, а не навпаки. Ми бачимо, що автокефалію мають навіть ті Церкви, які несуть своє служіння серед народів, що переважно належать до інших конфесій чи навіть релігій. Прикладом цього є древні Патріархати Сходу й порівняно молоді Церкви у Польщі, Чехії й Словаччині, Албанії.
Більшість жителів України сповідують православ’я, а сама вона стала незалежнною державою. Тому Українська Православна Церква в 1990 – 1991 рр. на своїх Соборах визнала, що вона має повне право й підстави бути автокефальною, тобто незалежною у своєму церковному устрої. Але Московський патріархат неухильно відмовляє Українській Церкві у цьому праві. Він погоджується на самоуправління, автономію чи іншу форму устрою УПЦ – але тільки і виключно під владною зверхністю Російської Церкви.
Саме тому нашу Церкву – Київський патріархат, який не підлягає церковній владі у Москві, – там оголосили «неправильною». Саме тому Московський патріархат вживає всіх можливих заходів з метою підтримувати навколо нашої Церкви штучну зовнішню ізоляцію, лякаючи всіх «розколом» і «анафемами». Саме тому керівництво Російської Церкви відмовляється від будь-яких переговорів з нашою Церквою, хоча ми завжди відкриті до чесного і конструктивного діалогу.
Слід звернути увагу на те, що і за часів СРСР, і зараз кількість православних парафій в Україні і в Росії майже тотожна. Тобто, якщо Московський патріархат визнає незалежну Українську Церкву, то він втратить майже половину своєї структури.
У Москві ніколи не приховували того факту, що єдність адміністративної структури РПЦ на території колишнього СРСР там розглядають, як важіль політичного впливу на пострадянський простір, в тому числі – на Україну. Важіль, який використовується з однією метою – повернути втрачену Кремлем у 1991 р. владу над нашим народом. Важіль, який дозволить втілити середньовічну теорію про «Москву – Третій Рим» – духовний і, що головне, політичний центр для всіх слов’ян і всіх православних.
Тому для Москви так важливо за будь-яку ціну і будь-якими методами зберігати владу Московського патріархату над Україною. Як бачимо, це бажання продиктоване не церковними, а суто політичними мотивами.
Хочу підкреслити – ми не пропагуємо ненависті до росіян чи Російської держави, як нам це закидають опоненти. Ми лише критично ставимося до дій нинішньої російської політичної і церковної влади, що прагне позбавити Україну незалежності. Український і російський народи ми вважаємо братніми народами, які повинні жити в мирі, як добрі сусіди. Ми маємо багато спільних сторінок історії, ми є носіями схожих мов і близьких культур. Між нами не повинно бути ворожнечі й протистояння.
Але ми – різні народи. Різні, як різними є дорослі брати, що хоч і належать до однієї родини, але прагнуть мати кожен свою сім’ю і будувати своє життя згідно власного світогляду.
Всім час нарешті усвідомити: Україна – не Росія!
Можливо це не подобається російським політикам чи церковним діячам, але це – беззаперечний факт. Проте, на жаль, у ставленні до України вони часто поводять себе, як ревнива мати, яка ніяк не може відпустити з-під своєї опіки дорослого сина. Яка не дає йому одружитися, збудувати власну сім’ю. Яка ревниво руйнує його взаємовідносини з дружиною, бо вважає її своєю суперницею у боротьбі за синівський послух. Яка на кожен прояв самостійності відповідає докорами: «Я тебе виростила, а ти мене не слухаєш, хочеш полишити!» Будь-який досвідчений психолог скаже, що така ревнива мати думає, що вона керується благими намірами, але насправді отруює власне життя і калічить життя сина. Росії час позбутися комплексу «ревнивої матері».
Нас століттями вважали «молодшим братом». Але ми – не «молодший брат», ніколи ним не були і ніколи ним не станемо. З милості Божої волею народу ми маємо незалежну Державу – те, чого не мали від часів падіння княжого Києва, що через чвари й розбрат не змогли зберегти за Гетьманщини і в роки революцій. Наша державна Незалежність була проголошена 24 серпня 1991 року, а 1 грудня 1991 року вона була затверджена на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів. І хоча й зараз у нашому українському домі багато чого ще не до ладу, але бути хазяїном у своїй господі завжди краще, ніж жити у приймах або бути наймитом на чужій праці.
Братньому російському народові, його політичним і церковним провідникам час визнати це. Час визнати наше право незалежно будувати власне майбутнє – як державне, так і церковне. Добросусідське, взаємокорисне, але – незалежне.
Нам відомо, що всі ці думки і побажання українські громадські діячі письмово й усно хочуть донести до глави РПЦ. Вони хочуть висловити свій протест проти політичних планів керівництва Російської Церкви. Україна – демократична держава, тому громадськість має повне право зробити це у дозволених законом формах. Але, маючи достовірну інформацію про підготовку проросійськими силами і навіть спецслужбами силових провокацій, ми наполегливо закликаємо учасників акцій протесту зберігати витримку, пам’ятати про свою християнську відповідальність, поводитись у межах дозволеного законом, у жодному разі не застосовувати силу і не піддаватися на провокації. Вже зараз навколо візиту патріарха Кирила певні російські ЗМІ прагнуть розгорнути чергову антиукраїнську істерію. Ми не можемо вплинути на совість її організаторів, але закликаємо всіх українських патріотів не давати приводу для звинувачень. Як християни і гостинні господарі, ми повинні виявити належну стриманість навіть перед норовливими гостями.
Київський патріархат не братиме участі в акціях протесту. Як Церква ми будемо молитвою і богослужінням 27 і 28 липня відзначати 1021-шу річницю Хрещення Київської Руси-України і свято рівноапостольного князя Київського Володимира Хрестителя. Ми будемо просити Бога благословити Українську землю, народ і державу миром, єдністю, духовним і суспільним процвітанням. Ми будемо молитися про подолання розділення Української Церкви. Ми будемо молитися за патріарха Кирила, щоб Господь схилив його серце до пошуку справжнього порозуміння між Російською і Українською Церквами. Ми будемо молитися про мир і добросусідство між Україною і Росією. Ми закликаємо до цієї молитви всю нашу паству і всіх православних християн України.
З метою пошуку конструктивних шляхів подолання церковного розділення і утворення в Україні єдиної Помісної Правосланої Церкви, цим Зверненням ми ще раз публічно сповіщаємо про нашу готовність в часі візиту патріарха Кирила провести зустріч або на рівні Предстоятелів наших Церков, або на рівні повноважних делегацій. Під час цієї зустрічі ми хочемо передати керівництву РПЦ наші письмові пропозиції щодо шляхів подолання існуючих протиріч. В разі, якщо до початку візиту до нас не надійде підтвердження можливості такої зустрічі, ми спрямуємо свої пропозиції у формі відкритого звернення у ЗМІ.
Ми віримо, що правда і християнська любов здатні подолати всі перешкоди. Бо не у силі Бог, а в правді. Бо Він є Любов.
Закликаю на всіх вас Боже благословення!
Від імені УПЦ Київського Патріархату
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/07/22/zvern_Patriarha.html
з приводу візиту в Україну Московського патріарха Кирила
Дорогі брати і сестри!
Шановні співвітчизники!
З 27 липня по 5 серпня запланований візит в Україну Московського патріарха Кирила – глави Російської Православної Церкви. Що означає для нас цей візит?
У Московського патріарха в Україні є паства, яка визнає його своїм духовним пастирем. І ми шануємо право Російського патріарха молитися разом з паствою, проповіддю та спілкуванням настановляти її у християнських чеснотах. Адже конституційне право на свободу совісті й віросповідання, рівність всіх конфесій перед державним законом – важливі здобутки української демократії, які всі ми маємо поважати і відстоювати.
Але чи тільки пастирський характер, попри офіційні заяви, носитиме цей візит? На жаль – ні, не тільки пастирський. Разом з церковними справами Російський патріарх буде прагнути облаштувати і справи політичні. Бо хоча на патріаршому престолі Москви владика Кирил перебуває лише півроку, насправді саме він як керівник Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протягом останніх майже двадцяти років значною мірою провадив політику РПЦ щодо України. Саме на ньому лежить велика частина відповідальності за розділення Української Церкви у 1992 р. і за те, що воно триває й досі. Він несе відповідальність за використання сруктур Московського патріархату в Україні як знаряддя російської державної політики.
І зараз виступи й заяви патріарха Кирила щодо України переконують – він їде до нас не тільки для того, щоб служити і молитися. Він їде продовжувати ту справу, яку звершував два останніх десятиліття. Він їде пропагувати політичний проект інтеграції України в Росію, пропагувати повернення до тієї єдності під владою Кремля, якої, з благословення Божого і з волі народу, Україна позбулася у 1991 році.
В устах патріарха Кирила, як і в устах багатьох російських політиків, цей політичний проект може носити різні назви: «Свята Русь – Росія, Україна і Білорусь», «історична Русь», «східнослов’янська цивілізація», «єдність православних народів». Але під різними назвами криється одна сутність – позбавлення України її незалежності.
«Не вважайте мене іноземцем», – з посмішкою пропонує Московський патріарх Україні, ніби його і наша держави – одне ціле. Але доти, доки він не буде мати українського громадянства – він буде іноземцем. І це не образа для нього – це констатція факту. Бо Україна не є ані частиною Росії, ані «канонічною територією» Російської Церкви.
На підставі Апостольських правил та інших церковних канонів, історичних прецедентів та традицій Церкви кожен православний народ, що має політичну незалежність і власну державу, має право на свою Помісну, тобто автокефальну, адміністративно незалежну Церкву. Сама Російська Церква є і Помісною, і автокефальною, проте вперто не визнає права на такий статус за Церквою Українською, хоча християнство прийшло в землі нинішньої Росії з Києва, а не навпаки. Ми бачимо, що автокефалію мають навіть ті Церкви, які несуть своє служіння серед народів, що переважно належать до інших конфесій чи навіть релігій. Прикладом цього є древні Патріархати Сходу й порівняно молоді Церкви у Польщі, Чехії й Словаччині, Албанії.
Більшість жителів України сповідують православ’я, а сама вона стала незалежнною державою. Тому Українська Православна Церква в 1990 – 1991 рр. на своїх Соборах визнала, що вона має повне право й підстави бути автокефальною, тобто незалежною у своєму церковному устрої. Але Московський патріархат неухильно відмовляє Українській Церкві у цьому праві. Він погоджується на самоуправління, автономію чи іншу форму устрою УПЦ – але тільки і виключно під владною зверхністю Російської Церкви.
Саме тому нашу Церкву – Київський патріархат, який не підлягає церковній владі у Москві, – там оголосили «неправильною». Саме тому Московський патріархат вживає всіх можливих заходів з метою підтримувати навколо нашої Церкви штучну зовнішню ізоляцію, лякаючи всіх «розколом» і «анафемами». Саме тому керівництво Російської Церкви відмовляється від будь-яких переговорів з нашою Церквою, хоча ми завжди відкриті до чесного і конструктивного діалогу.
Слід звернути увагу на те, що і за часів СРСР, і зараз кількість православних парафій в Україні і в Росії майже тотожна. Тобто, якщо Московський патріархат визнає незалежну Українську Церкву, то він втратить майже половину своєї структури.
У Москві ніколи не приховували того факту, що єдність адміністративної структури РПЦ на території колишнього СРСР там розглядають, як важіль політичного впливу на пострадянський простір, в тому числі – на Україну. Важіль, який використовується з однією метою – повернути втрачену Кремлем у 1991 р. владу над нашим народом. Важіль, який дозволить втілити середньовічну теорію про «Москву – Третій Рим» – духовний і, що головне, політичний центр для всіх слов’ян і всіх православних.
Тому для Москви так важливо за будь-яку ціну і будь-якими методами зберігати владу Московського патріархату над Україною. Як бачимо, це бажання продиктоване не церковними, а суто політичними мотивами.
Хочу підкреслити – ми не пропагуємо ненависті до росіян чи Російської держави, як нам це закидають опоненти. Ми лише критично ставимося до дій нинішньої російської політичної і церковної влади, що прагне позбавити Україну незалежності. Український і російський народи ми вважаємо братніми народами, які повинні жити в мирі, як добрі сусіди. Ми маємо багато спільних сторінок історії, ми є носіями схожих мов і близьких культур. Між нами не повинно бути ворожнечі й протистояння.
Але ми – різні народи. Різні, як різними є дорослі брати, що хоч і належать до однієї родини, але прагнуть мати кожен свою сім’ю і будувати своє життя згідно власного світогляду.
Всім час нарешті усвідомити: Україна – не Росія!
Можливо це не подобається російським політикам чи церковним діячам, але це – беззаперечний факт. Проте, на жаль, у ставленні до України вони часто поводять себе, як ревнива мати, яка ніяк не може відпустити з-під своєї опіки дорослого сина. Яка не дає йому одружитися, збудувати власну сім’ю. Яка ревниво руйнує його взаємовідносини з дружиною, бо вважає її своєю суперницею у боротьбі за синівський послух. Яка на кожен прояв самостійності відповідає докорами: «Я тебе виростила, а ти мене не слухаєш, хочеш полишити!» Будь-який досвідчений психолог скаже, що така ревнива мати думає, що вона керується благими намірами, але насправді отруює власне життя і калічить життя сина. Росії час позбутися комплексу «ревнивої матері».
Нас століттями вважали «молодшим братом». Але ми – не «молодший брат», ніколи ним не були і ніколи ним не станемо. З милості Божої волею народу ми маємо незалежну Державу – те, чого не мали від часів падіння княжого Києва, що через чвари й розбрат не змогли зберегти за Гетьманщини і в роки революцій. Наша державна Незалежність була проголошена 24 серпня 1991 року, а 1 грудня 1991 року вона була затверджена на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів. І хоча й зараз у нашому українському домі багато чого ще не до ладу, але бути хазяїном у своїй господі завжди краще, ніж жити у приймах або бути наймитом на чужій праці.
Братньому російському народові, його політичним і церковним провідникам час визнати це. Час визнати наше право незалежно будувати власне майбутнє – як державне, так і церковне. Добросусідське, взаємокорисне, але – незалежне.
Нам відомо, що всі ці думки і побажання українські громадські діячі письмово й усно хочуть донести до глави РПЦ. Вони хочуть висловити свій протест проти політичних планів керівництва Російської Церкви. Україна – демократична держава, тому громадськість має повне право зробити це у дозволених законом формах. Але, маючи достовірну інформацію про підготовку проросійськими силами і навіть спецслужбами силових провокацій, ми наполегливо закликаємо учасників акцій протесту зберігати витримку, пам’ятати про свою християнську відповідальність, поводитись у межах дозволеного законом, у жодному разі не застосовувати силу і не піддаватися на провокації. Вже зараз навколо візиту патріарха Кирила певні російські ЗМІ прагнуть розгорнути чергову антиукраїнську істерію. Ми не можемо вплинути на совість її організаторів, але закликаємо всіх українських патріотів не давати приводу для звинувачень. Як християни і гостинні господарі, ми повинні виявити належну стриманість навіть перед норовливими гостями.
Київський патріархат не братиме участі в акціях протесту. Як Церква ми будемо молитвою і богослужінням 27 і 28 липня відзначати 1021-шу річницю Хрещення Київської Руси-України і свято рівноапостольного князя Київського Володимира Хрестителя. Ми будемо просити Бога благословити Українську землю, народ і державу миром, єдністю, духовним і суспільним процвітанням. Ми будемо молитися про подолання розділення Української Церкви. Ми будемо молитися за патріарха Кирила, щоб Господь схилив його серце до пошуку справжнього порозуміння між Російською і Українською Церквами. Ми будемо молитися про мир і добросусідство між Україною і Росією. Ми закликаємо до цієї молитви всю нашу паству і всіх православних християн України.
З метою пошуку конструктивних шляхів подолання церковного розділення і утворення в Україні єдиної Помісної Правосланої Церкви, цим Зверненням ми ще раз публічно сповіщаємо про нашу готовність в часі візиту патріарха Кирила провести зустріч або на рівні Предстоятелів наших Церков, або на рівні повноважних делегацій. Під час цієї зустрічі ми хочемо передати керівництву РПЦ наші письмові пропозиції щодо шляхів подолання існуючих протиріч. В разі, якщо до початку візиту до нас не надійде підтвердження можливості такої зустрічі, ми спрямуємо свої пропозиції у формі відкритого звернення у ЗМІ.
Ми віримо, що правда і християнська любов здатні подолати всі перешкоди. Бо не у силі Бог, а в правді. Бо Він є Любов.
Закликаю на всіх вас Боже благословення!
Від імені УПЦ Київського Патріархату
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/07/22/zvern_Patriarha.html
Відповіді
2009.07.25 | Мирянин
Не позорьте Украину!
24/07/09 12:50Не позорьте Украину!
Накануне визита Патриарха Московского и всея Руси Кирилла в нашу страну Полномочный представитель УПЦ в Верховной Раде Архиепископ Львовский и Галицкий Августин обратился к народным депутатам Украины
Если возможно, если это зависит от вас, живите в мире со всеми людьми!
Послание
Св. апостола Павла
к римлянинам,
разд. 18, стих 12
Уважаемые господа
народные депутаты
Верховной Рады Украины!
Обратиться к вам меня вынуждают обстоятельства, связанные с предстоящим визитом в Украину Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла.
Знаю, что далеко не всем народным депутатам и политикам по душе визит в Украину Предстоятеля Русской Православной Церкви. Мне хорошо известно, что среди украинских парламентариев есть люди, принадлежащие к религиозным конфессиям и организациям, недружелюбно настроенным по отношению к Московскому Патриархату. Есть и такие политики, которые, будучи в целом людьми нерелигиозными, все же склонны экстраполировать сложные политические отношения, сложившиеся сегодня между Украиной и Россией, на церковную жизнь, и по этой причине также отрицательно относятся к приезду Патриарха в Украину.
Для меня неприемлема такая позиция, но я готов с пониманием отнестись к ней при одном услови: это должно оставаться именно политической позицией, а не трансформироваться в провокации, политическое хамство либо иные оскорбительные формы поведения.
Я хочу напомнить вам, уважаемые народные депутаты, что вы являетесь не только политиками с конкретными, присущими каждому из нас взглядами и убеждениями. В Верховной Раде вы представляете народ Украины. Вы, политическая элита страны, во всём мире отождествляетесь с украинским народом, его сознанием и культурой. Смотря на вас, на ваши действия, прислушиваясь к вашим словам, мировое сообщество делает выводы в отношении всего народа Украины.
Сегодня, к сожалению, из-за определенных политических деятелей Украина в глазах мирового сообщества имеет не очень хорошую репутацию. Мир видит бесконечные конфликты между разными политическими силами, происходящие уже не на уровне политической борьбы, они воспринимаются как мелочные попытки по возможности больше «насолить» друг другу.
Мне очень не хотелось бы, чтобы на репутацию Украины отрицательно повлияли слова и вещи, которые, в связи с пребыванием Патриарха Кирилла в Украине, дали бы повод думать о нас как о людях, неспособных соблюдать элементарную порядочность и оказывать достойное, должное гостеприимство. Ведь тогда пятно будет не на политиках-экстремистах, а на всем украинском народе. И это будет в два раза оскорбительнее и несправедливее: ведь кто, как не Украина, веками славится именно своим братолюбием и гостеприимством!
Уважаемые господа народные депутаты! Я не призываю всех вас без исключения вдруг полюбить Патриарха Кирилла! Я только прошу вас и ваши политические силы отнестись к визиту Патриарха Московского и всея Руси исходя не из собственных политических симпатий и антипатий или своего субъективного понимания церковной ситуации в Украине, а стремясь к одному - не позорить Украину и ее народ. Давайте просто будем порядочными людьми!
Прошу вас, уважаемые господа народные депутаты Украины, призвать всех, кто вас поддерживает, кто разделяет ваши политические взгляды, кто принадлежит к вашим партиям и блокам, не допускать провокаций, удержаться от проявлений экстремизма и нетерпимости. Давайте продемонстрируем, что Украина является цивилизованным государством, где живет гостеприимный народ.
С уважением и пожеланием Божьего благословения в вашем высоком и ответственном служении на пользу украинскому народу и Родине
Автор:Августин, архиепископ Львовский и Галицкий, Полномочный представитель УПЦ в Верховной Раде Украины
2009.07.25 | Микола Рудь
Ким же треба бути, щоб своє спасіння довірити
Кому?!Ось що робить з людей християнство!
І прийдуть зустрічати, щоб узріти "шлях до спасіння душі",
плутаючи калік та убогих з Отцем Небесним.
Кого цей люд нещасний здатен буде обрати?
Вони ж не здатні відрізнити кесаревого служку
від найсвятішого та одне від іншого!
Це ж треба дійти до такої майстерності у підлості,
щоб як у дешевому балагані перетворювати голуба на кролика,
а людей на нерозумних істот!
Слава Тобі, Отче Небесний!
За те, що між Тобою і мною - нікого нема!
2009.07.26 | Георгій
Калінарний тєхнікум...
... цe Вашe знайомство з християнством. Нічого особистого. Шкодую.2009.07.27 | Микола Рудь
Re: Калінарний тєхнікум...
Ви ж просили не турбувати вас питаннями,бо, нібито, зайнятий дуже? А тут самі нав'язуєтесь.
Видно щось хочете, але тікаєте...
Тікаєте від простих питань.
Що буде, як звернуться одурені вами люди із серйозними життєво важливими проблемами?
Про "діву" розповідатимете?
Ви закінічили курс калінарного технікуму?
Воно й видно - вискакуєте з-за рогу, коли щось
вигукнути хочеться, а потім туди само ховаєтесь.
То схоже на синдром Торета.
Так є у вас час для спілкування - чи нема?!
Що знаєте про крестьянство, що так зверхньо ставитесь до опонента?
Питання на перевірку вашої освіти у вашому технікумі:
Чому тільки селяни-кріпаки у московському улусі
звались КРЕСТЬЯНАМИ, а всі інші верстви - по іншому?
Якщо вдруге проігноруєте моє питання і не дасте правильну відповідь,
надалі забороняю вам звертатись до мене у будь-якій формі,
як хама, що видає себе за освічену людину.
2009.07.27 | Георгій
Вибачтe, я нe хотів Вас особисто образити
Час для розмов з Вами я знайду, алe нe за умови, що Ви починатимeтe спілкування з повторeння карикатурних штампів про Цeркву. Уявіть собі, наприклад, що хтось Вам кажe: "я дужe хочу сeрйозно поговорити з Вами про Ваших батьків, які, як усім відомо, є шахраї, вбивці і скотоложці. Маю такe і такe конкрeтнe запитання..." Будeтe на такe відповідати? Я - ні.2009.07.28 | Микола Рудь
Re: Вибачтe, я нe хотів Вас особисто образити
Георгій пише:> Час для розмов з Вами я знайду, алe нe за умови, що Ви починатимeтe спілкування з повторeння карикатурних штампів про Цeркву. Уявіть собі, наприклад, що хтось Вам кажe: "я дужe хочу сeрйозно поговорити з Вами про Ваших батьків, які, як усім відомо, є шахраї, вбивці і скотоложці. Маю такe і такe конкрeтнe запитання..." Будeтe на такe відповідати? Я - ні.
Тоді Вам до Кирила.
Яка ще більша карикатура на крестьянство вам потрібна?!
Ваше припущення про те, що він з "калінарного технікуму"
і торгіє цигарками та горілкою - вірогідно, має підстави.
Я також відмовляюсь з вами спілкуватись.
Нецікаво!
Нема про що говорити через прекос інформаційної основи.
Хоча...
Тему про шахраїв, убивць і скотоложство
можете започаткувати і продовжувати, якщо є потреба покаятись..
Я про це не згадував.
Щось пригадую у Лео Таксиля було про це.
Думаю, багатьом буде цікаво.
2009.07.28 | Георгій
Re: Вибачтe, я нe хотів Вас особисто образити
Микола Рудь пише:> Тоді Вам до Кирила. Яка ще більша карикатура на крестьянство вам потрібна?! Ваше припущення про те, що він з "калінарного технікуму" і торгіє цигарками та горілкою - вірогідно, має підстави.
(ГП) У мeнe нeма такого припущeння. Патріарх Кирил, очeвидно, політик високого рангу, і служить силам, які Україні дужe ворожі. Алe він ну аж ніяк нe з "калінарного тeхнікуму." Під "калінарним тeхнікумом" я розумію нeобізнаність людeй з історією Цeркви, і їх ворожість до Цeркви як такої (нe до Її окрeмих діячів, а до Нeї) на підставі нeобізнаності.
> Я також відмовляюсь з вами спілкуватись. Нецікаво! Нема про що говорити через прекос інформаційної основи.
(ГП) А я думаю, цe у Вас пeрeкіс цієї систeми. От Ви там нижчe пишeтe про Таксіля. Звичайно, коли в людини ТАКІ "джeрeла," вона, ця людина, є "пeрeкошeною..."
> Хоча... Тему про шахраїв, убивць і скотоложство можете започаткувати і продовжувати, якщо є потреба покаятись... Я про це не згадував. Щось пригадую у Лео Таксиля було про це. Думаю, багатьом буде цікаво.
(ГП) Повіртe мeні, є значно, значно кращі джeрeла, ніж наскрізь вольтeріанськи-агітпропний Таксіль. Подивіться хоча б книгу А.В. Карташова "Всeлeнські Cобори" (я давав на нeї посилання в гілці про історію боротьби Цeркви з єрeсями). Карташов дужe грамотний, eрудований історик. Він нe "оббілює" рeальну історію, дужe дeтально пишe про різні людські гріхи, злочини, підступ, обман, лицeмірство, жорстокість у боротьбі за владу. Алe він, на відміну від засліплeного нeнавистю до "попів" Таксіля або комуністів-богоборців типу Ярославського, бачить ЗА всіма цими жахливими рeчами кристалізацію цeрковної думки, розширeння і поглиблeння богословського мислeння... І сeрeд діячів Цeркви він бачить нe тільки шахраїв та скотоложців, а й дійсно святих людeй, мучeників за віру, таких, наприклад, як св. Йоан Золотоустий, св. Максим Ісповідник, св. Йоан Дамаскін і інших. Йоан Золотоустий, будучи вжe константинопільським патріархом, їв рисову кашку і спав на соломі. Максим Ісповідник - аристократ за походжeнням і вихованням - тeрпів знущання і тортури. Йому відрізали язика, а Дамаскінові відрубали праву руку. А щe можна згадати тисячі й тисячі замучeних, закатованих за віру в наш час, і хоча б на сeкундочку відволіктися від думки, що між Цeрквою і шахраями-вбивцями-скотоложцями стоїть знак рівності...
2009.07.28 | Микола Рудь
Читайте, доброму научайтесь, а не переповідайте побрехеньки
Георгій пише:> (ГП) ...Під "калінарним тeхнікумом" я розумію нeобізнаність людeй з історією Цeркви, і їх ворожість до Цeркви як такої (нe до Її окрeмих діячів, а до Нeї) на підставі нeобізнаності.
Історія християнської церкви - це завше співробітництво
з ВЛАДОЮ, - якою б вона не була.
> (ГП) От Ви там нижчe пишeтe про Таксіля. Звичайно, коли в людини ТАКІ "джeрeла," вона, ця людина, є "пeрeкошeною...">
Лео Таксіля знаю - серйозний науковець, публіцист, письменник, полеміст. Його книжки вийшли мільйонними накладами.
А ви хто такий?
Скільки книжок ви написали?
Який їх загальний наклад?
> (ГП) Повіртe мeні, є значно, значно кращі джeрeла, ніж наскрізь вольтeріанськи-агітпропний Таксіль. Подивіться хоча б книгу А.В. Карташова "Всeлeнські Cобори".
Ви вже мабуть дорослий хлопчик і маєте знати, що ніяких
"соборів" не було, ніяких подвигів за віру не може бути
- віриш - вір собі.
Інша справа, - боротьба за правду і принципи гуманізму, котрі заважають феодалам грабувати людей.
Ось тут якраз всі аврамічні віри - вірно служили владі і несли свою ідеологію упокорення, вогнем, залізом, не миром, (як відомо), а мечем - тощо.
Всі релігійні війни - насправді - продовження політики іншими методами.
Що стосується святих - читайте про Олександра Невського
- хочі і чистий історичний фальсифікат, але все ж
- дуже показова постать з т.з. пропаганди.
Святий, тому що вірно служив Орді і створював
Ордодоксальну церкву.
2009.07.28 | Георгій
Re: Читайте, доброму научайтесь, а не переповідайте побрехеньки
Микола Рудь пише:> Історія християнської церкви - це завше співробітництво з ВЛАДОЮ, - якою б вона не була.
(ГП) А як можe бути інакшe? Цeрква нe живe у вакуумі. Вона існує у світі, і дійсно нe можe нe взаємодіяти зі світом, з суспільством, владою. Протe взаємодія нe є обов"язково прислужництвом. Той самий св. Йоан Золотоустий, наприклад, у своїх проповідях називав імпeратрицю Євдоксію "Єлисавeллю" (такий старозавітній пeрсонаж, дужe зла жінка, потвора), і висміював її досить ядучо. Потім так званий "розбійницький" Cобор в Ефeсі, скликаний під кeрівництвом хитрого пройдохи-кар"єриста, камeргeра імпeратриці Фeодори, був всe-таки скасований і анафeматствований мужніми людьми з єпископату, які нe боялися іти проти світської влади... А патріарх Тихон, який у 1918 році писав відкриті листи більшовицькому урядові?
> Лео Таксіля знаю - серйозний науковець, публіцист, письменник, полеміст. Його книжки вийшли мільйонними накладами.
(ГП) Ні, Ви, очeвидно, нe знаєтe. Він нe був сeрйозним науковцeм-істориком. Його штучно розрeкламували в CРCР. Ceрeд сeрйозних істориків він вважається фальсифікатором, який був нeодноразово спійманий на спробах проштовхнути побрeхeньку, видаючи її за факт. Почитайтe хоча б ось тут, http://www.masonicinfo.com/taxil.htm
> А ви хто такий? Скільки книжок ви написали? Який їх загальний наклад?
(ГП) А Ви? Мова ж нe про нас.
> Ви вже мабуть дорослий хлопчик і маєте знати, що ніяких "соборів" не було
(ГП) Ну, приїхали. Cобори були; збeрeглося дужe багато докумeнтів, записів, стeнограм, є повні тeксти багатьох соборних "оросів" (підсумкових доповідeй), і є колосальна літeратура ПРО Cобори, причому автори цих літeратурних джeрeл нe обов"язково християни. Вам такe прізвищe як, наприклад, Адольф фон Гарнак, нічого нe говорить?
Замість розкидатися бeзглуздими лозунгами типу "соборів нe було," прочитайтe ось цю книгу:
http://www.agioskanon.ru/hist-kartashev/001.htm
2009.07.30 | Мусій
Розкольників проклято, їх торкатися -- гріх.