МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Практика виховання при монастирях -"нетерпимість та фанатизм"(/)

09/23/2009 | Релігія-БП
В закрытом монастыре детей заставляют жить по строгим канонам 1803 года, пытаясь укрепить их веру суровыми наказаниями и унижением за малейшие «проступки». Ни чиновники, ни милиция не могут им помочь

Я с Валей хожу по двору московского приюта, где она живет уже третью неделю. Вале скоро 17, но выглядит она как 13-летний подросток. Я спрашиваю, чем бы она хотела заниматься, когда окончит школу? Валя отвечает: «А я не знаю. Понимаете, я себя совершенно не знаю. Нам в монастыре говорили: «Вот вы думаете, что вы хорошие? А вы — твари и должны молиться о прощении»…

Валя Перова — бывшая послушница известного Свято-Боголюбовского монастыря, сбежавшая оттуда вместе с еще одной девочкой — Кристиной, через несколько дней после нашей встречи напишет письмо патриарху и президенту, в котором расскажет о монастырском детстве.

«Я, Перова Валентина Евгеньевна, родилась 26 сентября 1992 г. До 6 лет жила в Ростовской области в п. Голубинка. Мои родители развелись из-за того, что папа стал часто выпивать. Мама отвезла в 2001 г. меня и старшую сестру Женю в Боголюбовский женский монастырь. Я в монастыре оставаться не хотела, но мама сказала, что мы с Женей поживем две недели и потом она нас заберет, а сама с младшей сестрой Машей уехала.

Приехала через год и тоже осталась в этом монастыре. Там нас определили в разные группы. Мама в монастыре работала на сенокосе (летом), зимой на кухне. Виделись очень редко (не разрешали). Мама запрещала писать письма родным, звонить, забрала все адреса. Жила мама недолго, заболела раком и в 2003 г. умерла. Когда мама болела, нас к ней не пускали, два месяца до смерти мы ее не видели вообще.

В монастыре жить было трудно, наказывали очень строго, почти ни за что. Посмотришь не так, воспитателю не понравится, может дать очень много поклонов земных, тысячу без отдыха делать, поставить на неустойчивый стул на всю ночь молиться. Спокойно могут лишить еды на день или на три дня. Бьют ремнем с пряжкой до синяков. А если в комнату зайдешь без Иисусовой молитвы, то тысячу раз заставят открывать и закрывать дверь и при этом читать молитву. Ходим на службу каждый день, хочешь ты или не хочешь, все равно заставят идти. Стоять было очень тяжело, службы длинные, по 4 часа, а стоять надо, не шелохнувшись. Из-за этого у многих девочек больные ноги и у меня тоже. Врач запретила стоять больше 30 минут, но мы все равно стояли.

Летом мы работали на поле, а поле большое, 4 гектара (это детское поле). Работало нас немного, 20 человек девочек. Работали с 6-ти утра до 8-ми вечера. Уставали очень сильно, нас постоянно подгоняли, а ночью поднимали в 12 часов, и мы полтора часа вместе всей группой молились, а кто стоя засыпал, тех выгоняли в коридор на всю ночь молиться. Мне и еще одной девочке, Веронике Сариной, все надоело, и мы решили сбежать с монастыря.

Это было в 2007 году в 7 часов утра. Мы с этой девочкой, пока никто не видел, перелезли через ограду за храмом и убежали в г. Владимир к Ксении (эта Ксения тоже раньше была в этом монастыре, и бабушка у нее работала юристом, поэтому мы и решили убежать к ней). Побыли мы там недолго, всего до 12-ти дня, потому что бабушки в этот момент не было дома и за нами приехали из монастыря на машине, они нам заломали руки за спину и затащили в машину. Когда нас привезли в монастырь, то стали обзываться, очень сильно ругать, надсмеиваться над нами. И в этот же день посадили нас в затвор (т.е. три дня не есть и не спать, а молиться). Эти затворы в монастыре были часто. Взрослые каждый месяц были в затворе, а дети от 12 лет каждый пост.

А в 2008 году нам меняют воспитателя — Малькевич Анастасию Сергеевну (м. Рафаилу) ставят помощником благочинной (это ответственные за порядок в монастыре), а нам ставят воспитателем Ефремову Наталью Ивановну. Она заказала в швейной черные, толстые ночнушки и заставляла спать только в них, а если постираешь и она за день не высохнет, то заставляла спать в сырой. Воспитательница наша попросила у начальства монастыря древний устав (правила, по которым живут монахи) 1803 года и заставляла нас по этому уставу жить, а там строгие правила. Когда утром наш детский хор пел службу, а потом сразу два акафиста, я и одна девочка, Света Кузнецова, присели во время акафиста, когда не пели, регенту это не понравилось.

Наталья Ефремова нас не стала наказывать, она пошла и рассказала про нас начальству, и они решили нам за это отрезать волосы. В архиерейской комнате были архимандрит Петр, настоятельница монастыря монахиня Георгия, казначей монахиня Арсения и наша бывшая воспитательница м. Рафаила. Настоятельница молча достает из кармана ножницы и дает их архимандриту Петру (Кучер Петр Петрович). Он сначала подзывает Свету, обрезает ей волосы, а потом мне. Мне было очень обидно, потому что за нас некому было заступиться. Старшую сестру после этого перевели жить в главный корпус, чтобы я ей не жаловалась и не общалась с ней.

После этого воспитательница стала на меня злиться еще больше. Она стала про меня сочинять всякие разные сплетни. То, что я в храме ворую деньги, хожу в магазин, покупаю косметику и раздаю ее девочкам. Она насчет этого ходила к начальству, и они мне придумывали всякие наказания. Хотя все прекрасно знали, что я никаких денег не ворую, а за пределы монастыря не разрешают выходить даже взрослым. Еще она придумала то, что я целуюсь с мальчиками в монастыре (там даже не разрешают на них смотреть, за это ремнем наказывают). Этому начальство тоже поверило. Меня и еще одну девочку, Ксению Головченко, наказали очень сильно. Нас посадили в разные комнаты без удобств и практически без мебели на 12 суток без еды (на одних сухарях и воде). Эти комнаты были холодные, а общались мы через форточку, т.к. окна выходили на одну сторону. В это время мы ходили пешком за 3 км сдавать экзамены в новосельскую школу. Учителя в это время заниматься к нам не ходили. Из-за всего этого я сбежала второй раз с Кристиной Федоровой (девочка из нашей группы). Я туда возвращаться не хочу и видеть этих людей тоже не хочу, кроме родных сестер. Я хочу учиться в школе и получить образование. Хочу жить нормальной жизнью».

Первым взрослым человеком «с воли», который помог девочкам, оказался отец Максим (Максим Хижий), протоирей Свято-Троицкого храма Гусь-Хрустального. Это он позвонил в Москву Олегу Зыкову, члену Общественной палаты, главному детскому и подростковому наркологу Москвы. Позвонил, чтобы попросить о помощи. Зыков сказал: «Вези детей». Так девочки оказались в Москве. За Кристиной вскоре приехала мама. Валя — сирота, и ее временно оставили в приюте.

Все взрослые, принимавшие участие в Валиной судьбе, скажут, что, даже если удастся максимально смягчить травму и реабилитировать девочку, жизнь в монастыре оставит на ее судьбе неизгладимый след.

Максиму Хижию, протоирею Свято-Троицкого храма Гусь-Хрустального — 45 лет, у него коротко стриженная борода, одет в джинсовую куртку. Речь, категории и принципы — либерального интеллигента. Недавно защитил диссертацию. Короче, не совсем типичный представитель православного духовенства. Еще он завуч духовного училища.

Мы сидим в библиотеке училища, пьем чай, и отец Максим рассказывает о том, как встретился с Валей: «Я узнал о побеге девочек из монастыря 4 августа. Они проехали на попутках ночью до города, а это 100 километров, и пришли к своей знакомой Наташе — девушке, бежавшей оттуда 2 года назад. Наташа окончила наше духовное училище. Она и привела девочек ко мне в храм. Дети были в крайне возбужденном состоянии: очень боялись, что монахини их будут искать, схватят и вернут назад. Они постоянно говорили об этом. Монахини действительно приезжали в Гусь-Хрустальный, беседовали с таксистами на стоянках, ездили по городу, но при этом не обратились ни к нам — священникам, ни в милицию. Это очень насторожило. Пока я с друзьями искал тех, кто может помочь детям в Москве, настоятель московского прихода игумен Сергий (Рыбко) поселил их в своем приюте… Я и отец Сергий был в шоке от этой истории…»

Как раз в день моего приезда отец Максим вместе с прихожанкой своего прихода Еленой планировал ехать в Суздальскую опеку. Елена решила оформить опеку на Валю до ее совершеннолетия. Если получится, то этот год Валя будет жить у Елены, а потом сможет учиться в духовном училище. «Если, конечно, Валя захочет», — уточняет отец Максим.

Позже, когда мы будем уходить из училища, отец Максим неожиданно спросит: «А хотите посмотреть на наших детей?» Мы зайдем в трапезную, и я увижу смеющуюся компанию молодых людей, которые пьют чай, шумно что-то обсуждая. Вопрос о потенциальной возможности счастливого детства в стенах православного учреждения тут же покажется неуместным.

Мы час трясемся по дороге в Суздаль, и сюжеты из Валиного рассказа, которые пересказывает отец Максим, на фоне сияющих куполов в прозрачном небе кажутся мороком, дурным кошмаром.

То, что «счастливое детство» в Свято-Боголюбовском монастыре явно тянет на некоторые статьи Уголовного кодекса, архиепископу Владимирскому и Суздальскому Евлогию стало известно еще два года назад, когда оттуда бежала Наташа Титова, девушка, приютившая беглянок. Характерно, что за несколько месяцев до побега самой Наташи, в 2006 году, ее отец обращался в прокуратуру Владимирской области с просьбой вернуть ребенка ему. Прокуратура провела проверку и отписалась: «Согласно объяснениям Титовой Натальи …уезжать из монастыря она никуда не хочет. При таких обстоятельствах принятие мер по возврату девочки родственникам может нанести ей психологическую травму».

Под каким прессингом оказалась Наташа, давшая органам опеки эти «показания», можно себе представить. Почему столь лояльной оказалась прокуратура Владимирской области к инквизиторскому стилю окормления несовершеннолетней паствы отцом Петром (Кучерой) — духовником монастыря, уже после побега Наташи, тоже догадаться несложно. С отцом Петром тесно общается на духовной ниве губернатор области Николай Виноградов и ряд высокопоставленных чиновников из местного УФСБ.

Сколько в приюте монастыря детей, точно не знает никто. Даже суздальская опека. «Что-то около тридцати», — ответит мне Елена Васильевна Федулова, начальник отдела опеки Суздальского района. И уточнит: «Да с ними же нельзя работать. Монастырь — это же государство в государстве…»

То, что отдел опеки фактически беспомощен, косвенно подтвердила Елена Васильевна еще одним эпизодом. В прошлом году детям-сиротам, находящимся в монастыре, попытались назначить еще одного опекуна — государственный детский дом, чтобы можно было сделать паспорта, свидетельства о рождении и назначить пенсии. Семейный кодекс позволяет двойное опекунство. Но вышеупомянутая прокуратура признала такое решение противозаконным (!). И самое интересное: опекунство на всех монастырских детей сейчас оформлено на единственного человека в монастыре, имеющего паспорт, — монахиню по фамилии Курчевская. При этом паспорт у нее советского образца. Как этот юридически недействительный документ, по которому в железнодорожной кассе билет на поезд не продадут, стал инструментом по сделке на детские души — загадка.

Тем не менее «документы» на детей все же оформлены, если возможно считать таковыми свидетельства, выданные нотариусом (!). В редакции есть образец этого документа, выданного недрогнувшей рукой нотариусом нотариального округа города Реутова Толмачевой Ольгой Васильевной, которая от имени Российской Федерации за 100 рублей удостоверила, что детское лицо на фотографии в черном платке до бровей «тождественно с представившей ее». Какие грехи отмаливала Ольга Васильевна такой ценой?

Минимальный норматив по контролю за монастырскими детьми органы опеки все же осуществляли. То, что это были формальные проверки, Елена Федулова сама же и подтвердила: «Да, мы приезжали два раза в год контролировать бытовые условия. Но что нам показывали? Чисто застеленные постели и нормальную еду. Как жили дети, когда мы уходили, контролировать невозможно. Конечно, если во время наших посещений кто-либо из детей сказал бы, что хочет уйти из монастыря, мы стали бы заниматься этой проблемой. Но разговаривали мы с ними только в присутствии настоятельницы…» И общественный инспектор по охране прав детей, и сотрудник комиссии по делам несовершеннолетних монастырь регулярно навещали. Неужели не замечали психологическую задавленность детей? Или себе дороже было замечать?

Сейчас, как сказали мне в опеке, по адресам родителей детей, находящихся в монастыре, ездит участковый милиционер и пытается убедить их забрать детей. Однако рассчитывать, что очарованные отцом Петром религиозные родители услышат доводы участкового, опрометчиво.

Олег Зыков историю с Валей рассматривает как неизбежное следствие отсутствия в стране ювенальной юстиции: «Пока есть закрытые пространства — кадетский ли это корпус, монастырь, или элитная школа и отсутствует отработанный правовой механизм, позволяющий контролировать жизнь детей в них, насилие не искоренить». От своего имени он отправил заявление в Генеральную прокуратуру. Ответа пока нет.

Епархия, в свою очередь, среагировала так — отправила в монастырь свою комиссию. Результаты были оглашены на владимирском канале ТВ-6: «Созданная владыкой Евлогием комиссия проверила, как обращаются с детьми в монастыре, — серьезных нарушений не нашли». Архимандрит Иннокентий (Яковлев), пресс-секретарь Владимиро-Суздальской епархии, заявил, что «собрали детей и спросили у них, есть ли какие-то жалобы, но ничего не услышали от них, никаких жалоб». На днях на сайте профессора Московской духовной академии протодиакона Андрея Кураева появилось заявление попечительского совета монастыря, в котором Олег Зыков назван «проповедником антихристианских идей», а история Вали — «клеветой». Что характерно, в состав попечительского совета входит начальник ОВД Суздальского района.

Я приехала в Свято-Боголюбовский 14 сентября, на исходе дня. У ворот стоял автобус с паломниками. Богатейший монастырь поражал великолепием ровно до той поры, пока я не увидела, как телегу, груженную мешками с картошкой, толкают несколько подростков. На мешках сидели два замызганных пацаненка лет семи-восьми. Телега остановилась, и дети стали таскать на себе мешки в церковный подвал.

Накануне выхода номера мне позвонил Александр Теленков и сказал, что его дочь, 22-летняя Алевтина Теленкова удерживается в Свято-Боголюбовском монастыре. Родители не видели ее с 25 февраля. У девушки серьезное заболевание — микроаденома гипофиза, и она нуждается в постоянном лечении и наблюдении в стационаре. Возможно, отчасти и поэтому в психике девушки начались явные изменения, которые родители заметили на единственном свидании с дочерью, которое проходило в присутствии десятка монахинь. Родители, так как девушка стоит на учете в психоневрологическом диспансере, обратились в суд с просьбой назначить ей принудительное лечение. Люблинский суд удовлетворил иск, но забрать девушку из монастыря пока не удалось.

Прямая речь
Священник, не пожелавший назвать своего имени:

— Нет ничего тайного, что не стало бы явным, — вот очевидный вывод из «боголюбовской истории». Наконец-то жертвам удалось добежать до Москвы, где им оказали необходимую помощь. Остальных либо отлавливали монахини, либо в лучшем случае они возвращались к родственникам, которые не в силах найти управу на тамошнего «старца» — архимандрита Петра (Кучера).

Часть церковного народа отнеслась к этой истории как к попытке злых сил «наехать» на Церковь, отказывалась верить в саму возможность подобного отношения к детям в православном монастыре. В первую очередь неофиты, плохо знакомые с внутрицерковной ситуацией, не доверяли СМИ. Боголюбовская история, так же как пензенский затвор и «диомидовщина», — часть айсберга, имя которому «нетерпимость и фанатизм». Православная интеллигенция (и не только она) понимает, что мы имеем дело с типичной «тоталитарной сектой» (по классификации А.Л. Дворкина), которая действовала под видом монастыря.

Кстати, сама эта история получила огласку благодаря духовенству, которое вынесло сор из избы — переправило детей в московский приют. Стоит ли после этого спрашивать, почему Валя написала письмо патриарху?

Разумеется, высшей церковной власти нужно время, чтобы разобраться в деталях. Года два назад протодиакон Андрей Кураев уже высказывался по поводу боголюбовских порядков, новостью они не являются.

Организаторы «монастыря особого назначения» любят поговорить, что все, кто рассказывает об их «подвигах», соблазняют народ, отталкивают людей от Церкви. Но соблазном являются сами последователи о. П. Кучера, чья деятельность ставит под вопрос важные начинания Церкви. Ситуация в обители, превращенной в секту, вызревала 10 лет. Фанатизм (ересь царебожия, отказ от документов нового образца, ИНН, прививок и т.д.) не получал должного отпора. Как известно, одна ложная мысль низводит на дно ада. Абсолютная безнаказанность последователей о. Петра развращала абсолютно. Теперь нужны «доктора» из прокуратуры.

Очень важно, чтобы в Церкви заработал механизм самоочищения от носителей нетерпимости и мракобесия. В этом случае репутация православия не пострадает.

Комментарий

Иосиф Цимбал, кандидат медицинских наук, психолог Центра для детей, подвергшихся жестокому обращению и насилию «Озон»:

— Психологическая экспертиза, которую мы проводили Вале в нашем центре, подтвердила, что ее уход из монастыря — это взвешенное и ответственное решение. Она не приемлет условия жизни там и свое неприятие активно выражает. Условия воспитания и жизни в монастыре, по моему мнению, возможно, допустимы для взрослых женщин, которые осознанно отошли от мира, но не для детей. Эмоциональное насилие, которое долгое время переносила Валя, привело к тому, что у девочки очень низкая самооценка. Она не доверяет взрослым, не знает людей, не представляет, какими могут быть отношения между близкими людьми и в семье. У нее не сформировался интерес к противоположному полу, хотя ей 17. Вале невероятно сложно будет входить в большой мир.

P.S. Из разговора с Валей:

— Как ты думаешь, твой побег что-нибудь изменил?

— Да. Я на свободе, и девочкам теперь воспитателя поменяют.

— А в Бога ты веришь?

— Ну, человеку же нужна поддержка. Я иногда молюсь. Не каждый день и своими словами.

P.P.S. Редакция обратилась в пресс-службу и Управление делами Патриархии с просьбой прокомментировать ситуацию. На время подписания номера ответ получен не был. Мы готовы опубликовать его сразу после получения.

http://www.novayagazeta.ru/data/2009/105/27.html

Відповіді

  • 2009.09.30 | Пупкин

    Re: Практика виховання при монастирях -"нетерпимість та фанатизм

    Спасибо автору за активную позицию. Стучитесь в Сердца, и Вам откроется...
  • 2009.10.01 | Релігія-БП

    Там утримують і українських громадян

    http://ej.ru/?a=note&id=9498
  • 2009.10.26 | Кацманавт

    Без складу злочину (л)

    http://www.svobodanews.ru/articleprintview/1859416.html
  • 2009.10.26 | _P.M._

    В монастир ідуть за покликанням

    Якось важко мені уявити, що би туди хтось когось на мотузці волік.

    Релігія-БП пише:
    > В закрытом монастыре детей заставляют жить по строгим канонам 1803 года, пытаясь укрепить их веру суровыми наказаниями и унижением за малейшие «проступки». Ни чиновники, ни милиция не могут им помочь
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.28 | Кацманавт

      Ну певно, але за чиїм покликанням туди йдуть діти,

      а якщо припустити, що за власним (хоча і до цього є питання, бо ж дієздатність обмежена), чому за покликанням звідти піти вони цього зробити не можуть ?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.28 | _P.M._

        Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене (Мат.19:14)

        Кацманавт пише:
        > а якщо припустити, що за власним (хоча і до цього є питання, бо ж дієздатність обмежена), чому за покликанням звідти піти вони цього зробити не можуть?
        Чому не зможуть, зможуть коли остаточно визначаться.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.29 | Кацманавт

          А Хто визначатиме момент, коли оте "остаточне" настане ?

          В той час, як діти, за власним переконанням, терплять насилля та знущання ?

          _P.M._ пише:

          > Чому не зможуть, зможуть коли остаточно визначаться.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.29 | _P.M._

            Re: А Хто визначатиме момент, коли оте "остаточне" настане ?

            Кацманавт пише:
            > В той час, як діти, за власним переконанням, терплять насилля та знущання ?
            Знущання та насильство взагалі недопустиме, зрештою це стаття. Не думаю, що би статут монастиря хоч і 1803 року перечив карному кодексу.
            Добре було б почитати цей статут.

            Діти ж можуть визначитися, ставши дорослими, хоча б номінально скажімо у 18 літ.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.29 | Кацманавт

              Re: А Хто визначатиме момент, коли оте "остаточне" настане ?

              _P.M._ пише:
              > Кацманавт пише:
              > > В той час, як діти, за власним переконанням, терплять насилля та знущання ?
              > Знущання та насильство взагалі недопустиме, зрештою це стаття. Не думаю, що би статут монастиря хоч і 1803 року перечив карному кодексу.

              Невже ? Чому ні ?
              Ви вважаєте що статут монастиря 1803 року може мати щось спільне з декларацією прав дитини ?

              > Добре було б почитати цей статут.

              Я не виключаю, що його положення можуть обмежувати права таким чином, що за умови відсутності бажання добровільно їм підкорятись (також до досягнення 18 річного віку), таке обмеження може містити склад кримінального злочину за сучасним законнодавством.


              > Діти ж можуть визначитися, ставши дорослими, хоча б номінально скажімо у 18 літ.

              А до досягнення цього віку вони не люди ?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.10.29 | _P.M._

                Re: А Хто визначатиме момент, коли оте "остаточне" настане ?

                Кацманавт пише:
                > _P.M._ пише:
                > > Знущання та насильство взагалі недопустиме, зрештою це стаття. Не думаю, що би статут монастиря хоч і 1803 року перечив карному кодексу.
                > Невже ? Чому ні ?
                > Ви вважаєте що статут монастиря 1803 року може мати щось спільне з декларацією прав дитини ?
                В даному випадку суттєве, хто які права обирає для себе.

                > Я не виключаю, що його положення можуть обмежувати права таким чином, що за умови відсутності бажання добровільно їм підкорятись (також до досягнення 18 річного віку), таке обмеження може містити склад кримінального злочину за сучасним законнодавством.
                Все ж, добре було б почитати

                > > Діти ж можуть визначитися, ставши дорослими, хоча б номінально скажімо у 18 літ.
                > А до досягнення цього віку вони не люди ?
                Не достатньо свідомі.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.10.29 | Кацманавт

                  Re: А Хто визначатиме момент, коли оте "остаточне" настане ?

                  _P.M._ пише:

                  > > А до досягнення цього віку вони не люди ?
                  > Не достатньо свідомі.

                  Тобто допустимо знущатись над ними їм же "во благо" ?
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2009.10.29 | _P.M._

                    Знущатися ні. Привчати до послуху так

                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2009.10.30 | Кацманавт

                      Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                      А хто має право вирішувати за несвідомих дітей, що "послух", це саме те, що потрібно їм для подальшого життя в сучасному світі ?
                      Чи може Ви для них якийсь інший світ маєте, не той часом, який шукає Голуб ?
                      Може б краще у 18 років спитати їх, чи прагнуть вони втікти з цього недосконалого світу і прийняти певний послух усвідомлено, ніж калічити несформовану особистість ?
                      Так, саме калічити, бо благими намірами, як відомо...
                      І це може відбуватись не лише в монастирях.

                      Не Ви звичайно, а ті, хто втикає в наше TБ, мабуть промітили неадекватність тієї ж Клочкової, котра сформувалась поза соціумом в плавально-басейному "послуху". Їй пощастило, золото вона хоч результатів своїх плавальних врешті досягла і дівіденди отримала (сподіваюсь, це її тішить), але ж тепер живе буратіною в цьому світі.
                      Чи був то її вибір ? Чи її хтось попередив ? Чи мала вона приймати це рішення не усвідомлюючи наслідків ?
                      Але принаймні вона мабуть хоча й не усвідомлюючи наслідків той послух прийняла добровільно.

                      Але казати, що несформованість особистості може бути виправданням знущань над нею, на мою думку, просто блюзнірство.
                      Мені жаль, але це так.
                      Чомусь наші педофіли згадались ... вони діиток мабуть також "привчали"
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2009.10.30 | _P.M._

                        Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                        Кацманавт пише:
                        > А хто має право вирішувати за несвідомих дітей, що "послух", це саме те, що потрібно їм для подальшого життя в сучасному світі ? Чи може Ви для них якийсь інший світ маєте, не той часом, який шукає Голуб ? Може б краще у 18 років спитати їх, чи прагнуть вони втікти з цього недосконалого світу і прийняти певний послух усвідомлено, ніж калічити несформовану особистість ? Так, саме калічити, бо благими намірами, як відомо... І це може відбуватись не лише в монастирях.
                        Авжеж, батьки змалку відривають дітей від тепличних умов і віддають їх у, як це раніше це називались, "суворівські училища". Звичайно що батьки радяться з дитиною, враховують її характер, внутрішній світ. Діти ж в свою чергу вірять батькам і ця віра допомає їм долати труднощі.


                        > Не Ви звичайно, а ті, хто втикає в наше TБ, мабуть промітили неадекватність тієї ж Клочкової, котра сформувалась поза соціумом в плавально-басейному "послуху". Їй пощастило, золото вона хоч результатів своїх плавальних врешті досягла і дівіденди отримала (сподіваюсь, це її тішить), але ж тепер живе буратіною в цьому світі.
                        А чхати на світ, шо люди скажуть. Доброго ніколи не скажуть. Головне це стан душі спокійний, збалансований, любячий.


                        > Чи був то її вибір ? Чи її хтось попередив ? Чи мала вона приймати це рішення не усвідомлюючи наслідків ? Але принаймні вона мабуть хоча й не усвідомлюючи наслідків той послух прийняла добровільно.
                        Ви гадаєте вона шкодує і вважає себе нещасною?


                        > Але казати, що несформованість особистості може бути виправданням знущань над нею, на мою думку, просто блюзнірство. Мені жаль, але це так.
                        Про яку несформованість особистості можна говорити, коли людина досягла таких успіхів в житті? Зрештою навіть коли б комусь щось не подобалось. Кого це має хвилювати, окрім тих кому не подобається.

                        Ще раніше, тільки приїхавши за кордон, дуже кидалося в очі, як мало звертається уваги на індивідуальні ознаки людини. На відміну від нас совків.


                        > Чомусь наші педофіли згадались ... вони діиток мабуть також "привчали"
                        І згадується вам ..
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2009.10.30 | Кацманавт

                          Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                          _P.M._ пише:
                          > Кацманавт пише:
                          > > А хто має право вирішувати за несвідомих дітей, що "послух", це саме те, що потрібно їм для подальшого життя в сучасному світі ? Чи може Ви для них якийсь інший світ маєте, не той часом, який шукає Голуб ? Може б краще у 18 років спитати їх, чи прагнуть вони втікти з цього недосконалого світу і прийняти певний послух усвідомлено, ніж калічити несформовану особистість ? Так, саме калічити, бо благими намірами, як відомо... І це може відбуватись не лише в монастирях.
                          > Авжеж, батьки змалку відривають дітей від тепличних умов і віддають їх у, як це раніше це називались, "суворівські училища". Звичайно що батьки радяться з дитиною, враховують її характер, внутрішній світ. Діти ж в свою чергу вірять батькам і ця віра допомає їм долати труднощі.
                          Але якщо на практиці це виявиться не так, то й з військового училища є шлях назад. Принаймні погане навчання є золотим ключиком від воріт на вихід і насправді доступне всім бажаючим.

                          > > Не Ви звичайно, а ті, хто втикає в наше TБ, мабуть промітили неадекватність тієї ж Клочкової, котра сформувалась поза соціумом в плавально-басейному "послуху". Їй пощастило, золото вона хоч результатів своїх плавальних врешті досягла і дівіденди отримала (сподіваюсь, це її тішить), але ж тепер живе буратіною в цьому світі.
                          > А чхати на світ, шо люди скажуть. Доброго ніколи не скажуть. Головне це стан душі спокійний, збалансований, любячий.
                          Добре, якщо Вам чхати, але ж Ви не зобов"яжете чхати всіх ? Ну, хоча б тих, кому більше 18 ?
                          Якщо мова про Клочкову, вона зізнається, що свого часу не мала нагоди навчилась спілкуватись, і вона бачить, що тепер їй це зважає. І переживає. Оточуючі розуміють, і в даному випадку (чемпіонка все ж) толерують. Але чи стануть чемпіонами або просто особами на яких зважатимуть всі ті, над кими, ще несформованими експериментували поза їх волею ?

                          > > Чи був то її вибір ? Чи її хтось попередив ? Чи мала вона приймати це рішення не усвідомлюючи наслідків ? Але принаймні вона мабуть хоча й не усвідомлюючи наслідків той послух прийняла добровільно.
                          > Ви гадаєте вона шкодує і вважає себе нещасною?

                          Вона є білою вороною в суспільстві, сама про це каже, вона не вміє спілкуватись, поводитись хоча тягається по публічним заходам, що робити поза ними вона також не знає. Вона вміє добре плавати, їй пощастило, що це вміння забезпечило їй певне місце в суспільстві, але вона в ньому як викинута на берег риба в медалях.

                          > > Але казати, що несформованість особистості може бути виправданням знущань над нею, на мою думку, просто блюзнірство. Мені жаль, але це так.
                          > Про яку несформованість особистості можна говорити, коли людина досягла таких успіхів в житті? Зрештою навіть коли б комусь щось не подобалось. Кого це має хвилювати, окрім тих кому не подобається.

                          Про які "успіхи в житті" йдеться ? Тобто знущання над дітьми є інструментом приведення їх до успіхів ?

                          > Ще раніше, тільки приїхавши за кордон, дуже кидалося в очі, як мало звертається уваги на індивідуальні ознаки людини. На відміну від нас совків.

                          Ви про що ? Які ознаки ? А на що звертається тоді увага ?

                          > > Чомусь наші педофіли згадались ... вони діиток мабуть також "привчали"
                          > І згадується вам ..
                          Саме так, привчали до послуху за власним розумінням користуючись безпорадністю та готуючи до "успіхів". В чому різниця ?
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2009.10.30 | _P.M._

                            Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                            Кацманавт пише:
                            > Але якщо на практиці це виявиться не так, то й з військового училища є шлях назад. Принаймні погане навчання є золотим ключиком від воріт на вихід і насправді доступне всім бажаючим.
                            Але ж і в даному випадку був підібраний ключик, тскать "на волю". І звідкіля ви знаєте, може описаний випадок якраз і є винятком серед дітей. Інші ж розуміють що є монастир і спокійніше до цього відносяться. А де-які можливо й чекають того моменту "закінчення контракту", коли зможуть покинути стіни монастиря.


                            > > (_P.M._) А чхати на світ, шо люди скажуть. Доброго ніколи не скажуть. Головне це стан душі спокійний, збалансований, любячий.
                            > Добре, якщо Вам чхати, але ж Ви не зобов"яжете чхати всіх ? Ну, хоча б тих, кому більше 18 ?
                            Ті, кому залежить копирсатися в чужій білизні, нехай собі це роблять. Знову ж чхати на таких, не зважати на їхню опінію й жити як того вважаєш за потрібне, зважаючи на закон.


                            > Якщо мова про Клочкову, вона зізнається, що свого часу не мала нагоди навчилась спілкуватись, і вона бачить, що тепер їй це зважає. І переживає. Оточуючі розуміють, і в даному випадку (чемпіонка все ж) толерують. Але чи стануть чемпіонами або просто особами на яких зважатимуть всі ті, над кими, ще несформованими експериментували поза їх волею ?
                            А звідкіля ви знаєте, що це не самопіар, в оцьому визиванні співчуття в оточуючих. Привернення до себе уваги уже таким способом :)


                            > Вона є білою вороною в суспільстві, сама про це каже, вона не вміє спілкуватись, поводитись хоча тягається по публічним заходам, що робити поза ними вона також не знає. Вона вміє добре плавати, їй пощастило, що це вміння забезпечило їй певне місце в суспільстві, але вона в ньому як викинута на берег риба в медалях.
                            Біла не біла, такою вороною можна захоплюватися ;)


                            > Про які "успіхи в житті" йдеться ? Тобто знущання над дітьми є інструментом приведення їх до успіхів ?
                            Сказано ж, не знущання (що є недопустиме у будь-якому випадку), а приучення людини до послуху неодмінно стане інструментом приведення до найбільшого успіху -- перемоги над собою.


                            > > (_P.M._) Ще раніше, тільки приїхавши за кордон, дуже кидалося в очі, як мало звертається уваги на індивідуальні ознаки людини. На відміну від нас совків.
                            > Ви про що ? Які ознаки ? А на що звертається тоді увага ?
                            В цивілізованому світі, не совковому, увагу звертають на те, на що просять звернути увагу.


                            > > > Чомусь наші педофіли згадались ... вони діиток мабуть також "привчали"
                            > > (_P.M._) І згадується вам ..
                            > Саме так, привчали до послуху за власним розумінням користуючись безпорадністю та готуючи до "успіхів". В чому різниця ?
                            В "успіхах".
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2009.10.30 | Кацманавт

                              Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                              _P.M._ пише:
                              > Кацманавт пише:
                              > > Але якщо на практиці це виявиться не так, то й з військового училища є шлях назад. Принаймні погане навчання є золотим ключиком від воріт на вихід і насправді доступне всім бажаючим.
                              > Але ж і в даному випадку був підібраний ключик, тскать "на волю". І звідкіля ви знаєте, може описаний випадок якраз і є винятком серед дітей. Інші ж розуміють що є монастир і спокійніше до цього відносяться. А де-які можливо й чекають того моменту "закінчення контракту", коли зможуть покинути стіни монастиря.

                              Хто і за яким правом має встановлювати обов"язковий для когось термін насилля (у випадку коли це суперчить усвідомленому бажанню) під час формування особистості, її соціалізації ?
                              Монастир є, але світ монастирем не обмежується, і якщо монастир не є добровільно й усвідомлено обраним світом особи, несформованої особи, яка потрапила туди з чужої волі, про який "контракт" може йтись ? Чи може то обов"язок (як скажімо військова чи альтернативна служба для громадян) ? Тоді що то за обов"язок, яка його природа ?

                              > > > (_P.M._) А чхати на світ, шо люди скажуть. Доброго ніколи не скажуть. Головне це стан душі спокійний, збалансований, любячий.
                              > > Добре, якщо Вам чхати, але ж Ви не зобов"яжете чхати всіх ? Ну, хоча б тих, кому більше 18 ?
                              > Ті, кому залежить копирсатися в чужій білизні, нехай собі це роблять. Знову ж чхати на таких, не зважати на їхню опінію й жити як того вважаєш за потрібне, зважаючи на закон.

                              Так в тому то й справа, що людину, ще не сформовану, яка не може визначити, що їй потрібно, гвалтують таким чином, що сформувавшись вона в існуючому світі нічого вибирати вже не здатна !
                              І на Вашу думку таке "привчання" має право на існування ! Проблема саме в цьому !
                              Мова не йде про ті випадки коли доросла людина, через обствини, що склались, або за покликом, або через ірраціональні страхи, але усвідомлено таке рішення приймає.
                              Хоча я знаю випадки, коли духовні отці окремим особам дорослим після прийняття ними рішення однаково не радили. Якісь сили штовхали, а духовний отець казав - не роби, не твоє.

                              > > Якщо мова про Клочкову, вона зізнається, що свого часу не мала нагоди навчилась спілкуватись, і вона бачить, що тепер їй це зважає. І переживає. Оточуючі розуміють, і в даному випадку (чемпіонка все ж) толерують. Але чи стануть чемпіонами або просто особами на яких зважатимуть всі ті, над кими, ще несформованими експериментували поза їх волею ?
                              > А звідкіля ви знаєте, що це не самопіар, в оцьому визиванні співчуття в оточуючих. Привернення до себе уваги уже таким способом :)

                              Її поведінка говорить за неї, доросла жінка, але при гарних намірах повна і щира неадекватнісь. Їй натякнули на "самобутність", вона й виклала.

                              > > Вона є білою вороною в суспільстві, сама про це каже, вона не вміє спілкуватись, поводитись хоча тягається по публічним заходам, що робити поза ними вона також не знає. Вона вміє добре плавати, їй пощастило, що це вміння забезпечило їй певне місце в суспільстві, але вона в ньому як викинута на берег риба в медалях.
                              > Біла не біла, такою вороною можна захоплюватися ;)

                              Чим саме ? Повною наразі загубленістю і бещпорадністю людини ?

                              > > Про які "успіхи в житті" йдеться ? Тобто знущання над дітьми є інструментом приведення їх до успіхів ?
                              > Сказано ж, не знущання (що є недопустиме у будь-якому випадку), а приучення людини до послуху неодмінно стане інструментом приведення до найбільшого успіху -- перемоги над собою.

                              Більше нема з ким боротись ? Чи то лише розминка, далі буде ?

                              > > > (_P.M._) Ще раніше, тільки приїхавши за кордон, дуже кидалося в очі, як мало звертається уваги на індивідуальні ознаки людини. На відміну від нас совків.
                              > > Ви про що ? Які ознаки ? А на що звертається тоді увага ?
                              > В цивілізованому світі, не совковому, увагу звертають на те, на що просять звернути увагу.

                              Хто просить ? Навіщо просити ? Що ?

                              > > > > Чомусь наші педофіли згадались ... вони діиток мабуть також "привчали"
                              > > > (_P.M._) І згадується вам ..
                              > > Саме так, привчали до послуху за власним розумінням користуючись безпорадністю та готуючи до "успіхів". В чому різниця ?
                              > В "успіхах".

                              Можливо, але таким чином Ви визнаєте право гвалтівників а (будь-яких) визначати мабутні успіхи жертв ?
                              Окрім того, Ви можете взяти на себе відповідальність за "успіхи" осіб з поламанаю в монастирях психікою ?
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2009.10.30 | _P.M._

                                Re: Знущатися ні. Привчати до послуху так

                                Кацманавт пише:
                                > Хто і за яким правом має встановлювати обов"язковий для когось термін насилля (у випадку коли це суперчить усвідомленому бажанню) під час формування особистості, її соціалізації ?
                                Та скільки ж уже говорилося! Мова про насильство, ТЕ ЩО ЗАБОРОНЕНЕ ЗАКОНОМ, взагалі йти не може.
                                Про формування особистості відповідає сама особистість, й ті кому доручено нести таку відповідальність -- батьки, опікуни.


                                > Монастир є, але світ монастирем не обмежується, і якщо монастир не є добровільно й усвідомлено обраним світом особи, несформованої особи, яка потрапила туди з чужої волі, про який "контракт" може йтись ? Чи може то обов"язок (як скажімо військова чи альтернативна служба для громадян) ? Тоді що то за обов"язок, яка його природа ?
                                Якщо з чожої волі, згоден. Якщо ж пішов туди з власної волі, але не усвідомлюючи усих наслідків, треба перебути й перетерпіти цей строк.


                                > Так в тому то й справа, що людину, ще не сформовану, яка не може визначити, що їй потрібно, гвалтують таким чином, що сформувавшись вона в існуючому світі нічого вибирати вже не здатна !
                                Це по-вашому гвалтують. Для когось це виховання у смиренні. А гвалт, це порушення закону.


                                > І на Вашу думку таке "привчання" має право на існування ! Проблема саме в цьому !
                                Там де немає порушення закону -- немає злочину.


                                > > (Р.М.) А звідкіля ви знаєте, що це не самопіар, в оцьому визиванні співчуття в оточуючих. Привернення до себе уваги уже таким способом :)
                                > Її поведінка говорить за неї, доросла жінка, але при гарних намірах повна і щира неадекватнісь. Їй натякнули на "самобутність", вона й виклала.
                                Це всього лиш суб'єктивна оцінка. Звідкіля ви можете знати з якими намірами вона усе це виклала?
                                Хоч можливо проблеми у неї, як і у кожної людини є. Але нам би оті проблеми :)


                                > > (Р.М.) Біла не біла, такою вороною можна захоплюватися ;)
                                > Чим саме ? Повною наразі загубленістю і бещпорадністю людини ?
                                Кожен бачить те, що хоче побачити :)


                                > > (Р.М.) Сказано ж, не знущання (що є недопустиме у будь-якому випадку), а приучення людини до послуху неодмінно стане інструментом приведення до найбільшого успіху -- перемоги над собою.
                                > Більше нема з ким боротись ? Чи то лише розминка, далі буде ?
                                Шукати треба насамперед в собі, тоді й далі може не знадобитись.


                                > > (Р.М.) В цивілізованому світі, не совковому, увагу звертають на те, на що просять звернути увагу.
                                > Хто просить ? Навіщо просити ? Що ?
                                Мова про те, що нічого копирсатися в людині там де того не треба.
                                Участь же виказувати там де воно потрібне. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1256250820


                                > > > Саме так, привчали до послуху за власним розумінням користуючись безпорадністю та готуючи до "успіхів". В чому різниця ?
                                > > (Р.М.) В "успіхах".
                                > Можливо, але таким чином Ви визнаєте право гвалтівників а (будь-яких) визначати мабутні успіхи жертв ?
                                Тож для того й взяті успіхи в кавички. В Клочкової успіхи справжні, у розбещених дітей успіхи в кавичках.


                                > Окрім того, Ви можете взяти на себе відповідальність за "успіхи" осіб з поламанаю в монастирях психікою ?
                                Знову ж зважаючи на кавички.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".