step by step
02/06/2010 | _P.M._
У цій катихизаційній гілці хотів би поступово зосереджувати нашу увагу на визначальних ступенях християнського віровчення.
Питання котрі бдуть знаходити розвиток, можна буде розглядати детальніше.
======================================================================
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь.
But of the tree of the knowledge of good and evil, thou shalt not eat of it: for in the day that thou eatest thereof thou shalt surely die. (Буття 2:17)
Ці Божі Слова є першим зверненням до людини. Отже непослухавши, будь певним того, що помреш.
Й уже тут перед нами постає ділема; з однієї сторони слова Господа, у котрі навіть не можливо помислити засумніватись, з іншої вроді би й того, живемо .. А тут іще змій зі своїм: Умерти -- не вмрете! (Буття 3:4)
Й тут, перед тими хто вирішив таки вірити Господу на Слово, логічним образом постає питання самої смерти. Коли ми згідно Божого Слова мертвяки, але вроді би й живемо, отже сама смерть не є не Буттям, бо ж існуємо. Виходить смерть є не Життям.
Питання котрі бдуть знаходити розвиток, можна буде розглядати детальніше.
======================================================================
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь.
But of the tree of the knowledge of good and evil, thou shalt not eat of it: for in the day that thou eatest thereof thou shalt surely die. (Буття 2:17)
Ці Божі Слова є першим зверненням до людини. Отже непослухавши, будь певним того, що помреш.
Й уже тут перед нами постає ділема; з однієї сторони слова Господа, у котрі навіть не можливо помислити засумніватись, з іншої вроді би й того, живемо .. А тут іще змій зі своїм: Умерти -- не вмрете! (Буття 3:4)
Й тут, перед тими хто вирішив таки вірити Господу на Слово, логічним образом постає питання самої смерти. Коли ми згідно Божого Слова мертвяки, але вроді би й живемо, отже сама смерть не є не Буттям, бо ж існуємо. Виходить смерть є не Життям.
Відповіді
2010.02.06 | Анатоль
То перші слова до людини не Бога, а Господа.
>Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!>Ці Божі Слова є першим зверненням до людини.
Перші (і єдинні!!) слова Бога до людини такі:
"Плодіться й розмножуйтесь, заповнюйте землю й оволодівайте нею, пануйте над рибами, птахами...
Оце дав я вам на їжу усю ярину і плід кожного дерева..."
І ніяких інших заповітів Бог людині не давав (За Біблією).
То Ви вже приводите слова біса Ягве до своїх людей (Адама)
До людей сьомого дня.
2010.02.06 | _P.M._
Re: То перші слова до людини не Бога, а Господа.
Анатоль пише:> Перші (і єдинні!!) слова Бога до людини такі: "Плодіться й розмножуйтесь, заповнюйте землю й оволодівайте нею, пануйте над рибами, птахами... Оце дав я вам на їжу усю ярину і плід кожного дерева..." І ніяких інших заповітів Бог людині не давав (За Біблією).
> То Ви вже приводите слова біса Ягве до своїх людей (Адама) До людей сьомого дня.
Справді, це було уже звернення-застереження до людей сьомого дня, але звернення Того ж Бога (звідкіля вам біси завиділися, коли на Біблію посилаєтесь).
Звернення до людей, так би мовити другої форми поєднання, що сталася внаслідок виділення Єви з Адамового ребра. До людини, котра здатна була обирати, між добром і злом. Коли уже був насаджений Рай і у ньому дерева, з яких можна було споживати і з якого не можна.
Перша форма поєднання, справді у дні шостому.
КАТЕХИЗМ
383 «Бог не створив людину самотньою: від початку «чоловіком і жінкою створив їх» (Бут. 1,27); їхня спільнота творить першу форму поєднання осіб». http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html (рос.)
А третя, це ми теперішні.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! (Псалом 49:20)
2010.02.06 | xantim
:)
Колись у 4-му класі в нас захворіла вчителька математики, і прислали якусь іншу замінювати. Вже не пам"ятаю, хто вона була за фахом. Так от, чи то доводили ми якусь теорему, чи то роз"язували якусь задачу, але вона так "увійшла" у викладки, що геть перестала дивитися на картинку. А на картинці щось було чи то коло, чи то сектор кола і щось там требуло площу порахувати чи щось таке.В кінці вона щось довела, що |АC|=|AO|+|OC|.
А коли відірвалася від викладок і глянула на картинку подивитися, де ж ті |AO| і |OC|, то побачила, що це - радіуси. А |АC| - діагональ.
Я був єдиний, що зареготав, решта учнів просто не слухала.
Наступного дня батьків викликали до школи.
_P.M._ пише:
>Виходить смерть є не Життям.
2010.02.06 | _P.M._
Re: :)
xantim пише:> Колись у 4-му класі в нас захворіла вчителька математики, і прислали якусь іншу замінювати. Вже не пам"ятаю, хто вона була за фахом. Так от, чи то доводили ми якусь теорему, чи то роз"язували якусь задачу, але вона так "увійшла" у викладки, що геть перестала дивитися на картинку. А на картинці щось було чи то коло, чи то сектор кола і щось там требуло площу порахувати чи щось таке.
> В кінці вона щось довела, що |АC|=|AO|+|OC|.
> А коли відірвалася від викладок і глянула на картинку подивитися, де ж ті |AO| і |OC|, то побачила, що це - радіуси. А |АC| - діагональ.
> Я був єдиний, що зареготав, решта учнів просто не слухала.
> Наступного дня батьків викликали до школи.
Вам іще добре обійшлося, могли б в кут поставити з витянутими руками уперед і на долоні том енциклопедії завісити.
Це також говорить про те, що не завжди потрібна уважність
Але не в нашому випадку.
> > (_P.M._)Виходить смерть є не Життям.
Авжеж. Смерть -- існування (буття) без Бога. Хто Є ЖИТТЯ.
2010.02.08 | _P.M._
суть обману хитрого змія
Умерти не вмрете!Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. (Буття 3:4,5)
Слід зазначити, що суть змієвого обману полягає у викривлені й підміні понять. Коли б змій запропонував кавалок лайна скажімо, звичайно, що на таке ніхто б і не спокусився.
Він же пропонує те, що гарне на вигляд й приємне на смак. Зваблюючи людину зовнішністтю відчуттів, тим самим пропонуючи їй існування в зовнішньому світі, що не є не Буттям, але не є й Життям, котре у Бозі.
Григорій Ниський про це.
Радив би приучувати себе до читання праць святителів.
ГЛАВА ДВАДЦАТАЯ
Какова жизнь в раю и что такое запрещенное древо http://www.vehi.net/nissky/nissky.html
Поэтому что это такое, в чем срастворено ведение добра и зла вместе, и что украшено удовольствиями для чувства? Конечно, на далеким от истины будет мое гадание, если в начале обозрения употреблю понятие того, что значит ведение. Думаю же, что здесь Писание под ведением понимает не познание, но нахожу, но словоупотреблению Писания, некую разность в словах: ведение и различение. Ибо апостол говорит, что отличать добро от зла со знанием дела принадлежит совершеннейшей способности и чувствам обученным (Евр. 5, 14). Поэтому дает и повеление вся искушать (1 Фее. 5, 21) и говорит, что различать свойственно духовному (1 Кор. 2, 15). Но ведение не везде по смыслу речи означает познание и уразумение, а иногда и расположение к приятному. Так, позна Господь сущия Своя (2 Тим. 2, 19). И Моисею говорит Бог: Познал Я тебя паче всех (Втор. 34, 11). Об осужденных же за порочность говорит Всеведущий: Яко николиже знах вас (Мф. 7, 23).
Итак, древо, которым в плод приносится смешанное ведение, принадлежит к запрещенному. А плод этот, имевший защитником своим змия, смешан из противоположностей по той, может быть, причине, что предлагается не зло обыкновенное, каким представляется оно само в себе по собственной своей природе, потому что не имел бы и силы порок, не прикрашенный ничем хорошим, привлекающим обольщаемого к пожеланию. А ныне смешана несколько природа зла; внутри имеет пагубу, как скрытый некий обман, а по наружности показывает обольстительное некое представление добра. Сребролюбцам кажется прекрасною добро-цветность вещества, но корень всем злым бывает сребролюбие (1 Тим. 6, 10). Кто поползнулся бы в зловонную тину непотребства, если бы удовольствия не почитал чем-то прекрасным и желательным для себя, увлекаемый этой приманкой в страсть? Так и прочие грехи, имея в себе скрытую гибель, желательными кажутся на первый взгляд, но какому-то обольщению для неосмотрительных столько же привлекательными, как и дело доброе. Поскольку многие признают прекрасным то, что веселит чувства, и подобоименны как действительно прекрасное, так и кажущееся прекрасным; но этому самому и бывающее вожделение зла, как и добра, в Писании наименовано ведением добра и зла, и под ведением понимается какое-то сорасположение и примешение, т. е. не отрешенное зло (так как цвел красотою), но и не чистое добро (потому что скрывал в себе зло), но смесь того и другого - этот плод запрещенного древа, вкушение которого, по сказанному, ведет к смерти прикасающихся. А этим почти открыто выражает то учение, что подлинно доброе по природе своей просто и однолично, чуждо всякой двойственности и сочетания с противоположным, а злое разнообразно и прикровенно, иным чем-то признается и иным оказывается на опыте; и ведение его, т. е. познание на опыте, делается началом и причиной смерти и тления.
Поэтому-то змий указывает этот зловредный плод греха, не обнаружив явно того зла, которое заключал он в себе по природе своей (человек и не прельстился бы очевидным злом), но облистав видимость какой-то красотой и очаровав каким-то чувственным удовольствием при вкушении, достойным вероятия показался жене, как говорит Писание. Ибо сказано: И виде жена, яко добро древо в снедь, и яко угодно очима видети, и красно есть, еже разумети: и вземше от плода его, яде (Быт. 5, 6); и эта снедь для людей стала матерью смерти.
Поэтому вот что значит этот смешанный плод, по ясному истолкованию смысла Писания, по которому это древо наименовано ведением добра и зла, потому что подобно зловредности яда, вложенного в мед, поскольку услаждает чувство, кажется добром, а поскольку губит прикасающегося, делается самым крайним злом. Поэтому, когда зловредный яд подействовал на жизнь человеческую, тогда человек - это великое и дело, и имя, отображение Божественного естества, как говорит Пророк, - суете уподобился (Пс. 143, 4). Итак, образ Божий состоит в том, что усматривается в нас лучшего, а все то, что в жизни нашей скорбного и бедственного, далеко от подобия Божеству.
2010.03.16 | _P.M._
відмінність людини Воскреслої і тієї, що до гріхопадіння
Як уже було сказано http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1265466492, форми поєднання людини (їх три) вказують на близкість людини з Богом.Слова сказані Господом у шостий день:
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Буття 1:27)
.. вказують на першу форму поєднання осіб -- Божествену. Саме такий стан речей резюмується Божими словами:
І ото, вельми добре воно! (Буття 1:27)
Далі уже про добро не говориться.
Тіло, що людина отримує з пороху земного у дні сьомому, вказує на її уже де-що віддалений від Бога стан, у якому вона уже сама повинна себе вдосконалювати.
Утім, людина не давши собі ради зі "звірами" http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1256180416 , не зуміла/схотіла скористатися й власним відчуттєвим (розумовим) осмисленням, що символізує жіноча половина, чим і остатточно попрала Божий наказ:
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш! (Буття 2:17)
Й набула третьої форми поєднання осіб зовнішньо/відчуттєвої.
Воскресіння з мертвих у християнському віровченні означає ОСТАТОЧНЕ Спасіння у Бозі. Повернення до тієї першої форми поєднання осіб, що у Божому задумі означає добре.
Святий Августин пише про це:
Поэтому никак не следует думать, что мы по воскресении будем иметь такое тело, какое имел первый человек до грехопадения. И сказанное: Яков перстный, такови и перстнии, не следует понимать применительно к тому, что сделалось по совершении греха. Ибо не должно думать, что он, прежде нежели согрешил, имел духовное тело и что вследствие греха оно изменилось в душевное. Думать так значит мало обращать внимания на слова этого великого учителя, который говорит: Есть тело душевное и есть тело духовное; тако и писано есть: бысть первый человек Адам в душу живу (ст. 44, 45).
Глава XXIII http://christianity.shu.ru/Texts/augustine/civ_dei/civdei13.htm
2010.03.16 | Георгій
І щe з того ж джeрeла (/)
Глава XXIIО телах святых после воскресения, которые будут духовными, но так, что плоть не превратится в дух. Итак, тела праведных, которые они получат при воскресении, не будут нуждаться ни в каком дереве, и потому не наживут никакой болезни или старости, и не умрут; не будут нуждаться и ни в какой другой телесной пище, устраняющей неприятное чувство голода и жажды: потому что несомненно и всецело облекутся в ненарушительный дар бессмертия, так что если захотят, то будут употреблять пищу вследствие возможности, а не вследствие необходимости. Это делали и ангелы, когда являлись видимым и осязаемым образом людям, -- не потому, чтобы нуждались, а потому, что хотели и могли, чтобы стать ближе к людям по некоторому чувству человеколюбия при исполнении своего служения. Ибо не следует думать, будто ангелы призрачно употребляли пищу, когда люди оказывали им гостеприимство (Быт. гл. XVIII); хотя не знающим того, что это были ангелы, казалось, что они ели вследствие такой же потребности, какую имеем и мы. Поэтому ангел в книге Товита говорит: "Вы видели, что я ел, но видели на свой взгляд (Тов. XII, 19)", то есть: "Вы полагали, что я принимал пищу вследствие необходимости для подкрепления тела, подобно тому, как вы это делаете". Но если относительно ангелов и можно предполагать что-либо другое, более вероятное; то по крайней мере относительно самого Спасителя вера христианская не сомневается в том, что Он и по воскресении, будчи уже хотя в духовной, однако в истинной плоти, принимал вместе с учениками пищу и питье (Лук. гл. XXIV). Ибо у таких тел отнимается не возможность, а потребность в пище и питье. Поэтому они и духовными будут не потому, что перестанут быть телами, а потому, что будут существовать оживотворяемые духом.
Глава XXIII
Что следует понимать под телом душевным и телом духовным, или кто умирающие в Адаме и кто оживотворяемые во Христе Ибо как те тела, которые имеют душу живую, а не дух животворящий, называются телами душевными, и однако это не души, а тела: так и оные тела называются духовными, и однако мы должны быть далеки от признания их за духов. Эти тела будут иметь природу, свойственную плоти, хотя, оживотворяемые духом, и не будут подвергаться никакой коcности и телесному тлению. Человек тогда будет уже не земным, а небесным, -- не потому, что тело, созданное из земли, не будет тем же самым, а потому, что оно, по небесному дарованию, будет уже таким, что будет способно жить и на небе, вследствие не утраты своей природы, а изменения свойства.
http://christianity.shu.ru/Texts/augustine/civ_dei/civdei13.htm
2010.03.16 | _P.M._
вчення Церкви про плоть і кров у цих гілках:
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268207886http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1267248357
У них можна й обговорювати.
2010.03.16 | Георгій
Там тe вчeння і нe ночувало
2010.03.16 | thinker
Re: step by step-
Це все СУЦІЛЬНА СЕРЕДНЬОВІЧНА СОФІСТИКА І наївна схоластика, від котрої відмовились ще в 18 столітті провідні теологи. Більше того, на цю тему є чудові енцикліки та тексти Папи Яна Павла ІІ, де він різко відмежовується від такого типу "мудрствування від лукаваого"... Як кажуть, "дорогу осилить ідущий, (а не "говорящий!)2010.03.16 | _P.M._
а по-суті ..
.. бо тоді й смислу немає коментуватиthinker пише:
> Це все СУЦІЛЬНА СЕРЕДНЬОВІЧНА СОФІСТИКА І наївна схоластика, від котрої відмовились ще в 18 столітті провідні теологи. Більше того, на цю тему є чудові енцикліки та тексти Папи Яна Павла ІІ, де він різко відмежовується від такого типу "мудрствування від лукаваого"... Як кажуть, "дорогу осилить ідущий, (а не "говорящий!)
2010.03.16 | _P.M._
А щодо того, що "по суті", то
візьміть, наприклад, теми дисертацій на звання Доктора теології, захищені за остання кілька років в Римській духовній академії, або в Краківській духовній академії імені Яна Павла ІІ... Дуже цікаво і повчально, принаймні - ПРЕДМЕТНО! Не забудьте при цьому, що за часів Папи Яна Павла ІІ при його Резиденції в Римі існував дорадчий науково-філософський Консиліум, членами якого були видатні світські (!) філософи, вчені-фізики, біологи та математики, серед них 2 визначні вчені, професори Ягелонського університету в Кракові, були представники з Італії, з Німеччини та Франції...2010.03.16 | _P.M._
можливо ви просто помилились з ніком
пане (...)_P.M._ пише:
> візьміть, наприклад, теми дисертацій на звання Доктора теології, захищені за остання кілька років в Римській духовній академії, або в Краківській духовній академії імені Яна Павла ІІ... Дуже цікаво і повчально, принаймні - ПРЕДМЕТНО! Не забудьте при цьому, що за часів Папи Яна Павла ІІ при його Резиденції в Римі існував дорадчий науково-філософський Консиліум, членами якого були видатні світські (!) філософи, вчені-фізики, біологи та математики, серед них 2 визначні вчені, професори Ягелонського університету в Кракові, були представники з Італії, з Німеччини та Франції...
От і давайте ПРЕДМЕТНО говорити про це. Наведіть праці, що ви у них бачите такого, що не відповідає поданому в цій гілці, й поговоримо.
2010.03.16 | Георгій
Та навіть нe у 18-му ст. - значно ранішe
thinker пише:> Це все СУЦІЛЬНА СЕРЕДНЬОВІЧНА СОФІСТИКА І наївна схоластика, від котрої відмовились ще в 18 столітті провідні теологи.
(ГП) Та навіть значно ранішe. Вжe наприкінці 4-го - початку 5-го століття були написані класичні праці свт. Йоана Золотоустого, а в 7-му ст. - "Точний виклад православної віри" свт. Йоана Дамаскіна. Там дужe систeматично і бeз ніякого схоластичного мудрування пояснюється, що такe людина, її душа, її тіло, її вчинки, їйй гріхопадіння, її спасіння, її стан у "житті будучого віку."
Пан _Р.М._ просто заблукав у трьох соснах, будучи отруєним абсолютно нe християнським, а язичницьким, гностичним бачeнням світу, дe цeнтральною антиномією є нe гріх і правeдність, як у християнстві, а "зeмнe" і "Божe" або "погана матeрія" і "хороший Дух."
>Більше того, на цю тему є чудові енцикліки та тексти Папи Яна Павла ІІ, де він різко відмежовується від такого типу "мудрствування від лукаваого"... Як кажуть, "дорогу осилить ідущий, (а не "говорящий!)
(ГП) Та й кожний свящeник, чи то православний, чи то католицький, цe скажe. Алe ж пан _Р.М._ слухає тільки сeбe.