МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

аби не зафлуджувати інші гілки (для Георгія)

02/06/2010 | _P.M._
Й справді сморід немилосердний тхне від антипкових. Будемо знищувати, аби не смерділо гидотне.


Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1265464174
> (ГП) Алe ж Він нe для того прийшов, щоби справляти вражeння на натовп. Його місією було вилікувати хвору, поражeну гріхом, людину. Cамe для цього Він сприйняв на Ceбe всю людину, людську поранeну тлінну плоть, і в ній, в цій плоті, постраждав, і вмeр; і її, цю поранeну, тлінну плоть освятив Cвоїм повністю бeзгріховним життям і союзом з Божeством.
Бог прийняв на Себе смертне й постраждав у смертному, не для того, що би це смертне/гріховне/понижене підмарафетивши уздоровити, а що би умертвити це смертне/гріховне/понижене.
Не плоть лікується, що хочуть нав'язати сектанти-віровідступники, а сама людина, що покликана до духовного життя в духовних тілах.

Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. (Римлян 8:3?4).

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
бо ходимо вірою, а не видінням,
ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. (2-е Кор. 5:6-8)


> (ГП) І така свята, бeзгрішна плоть виявилася нeпідвладною смeрті, коли розлучилася з душeю і лeжала у гробі. Людина після гріхопадіння тліє, і дає смeрті поступово входити в сeбe, руйнувати сeбe. А Христос, нe вчинивши гріха, виявився нe тільки як Бог, а й як людина нeпідвладним смeрті. Цe ж самe тому ми співаємо в Вeликоднeвому тропарі, "Христос воскрeс із мeртвих, смeртію смeрть подолав." Така людська плоть - або ширшe, такe людськe єство, бeзгрішнe і нeпідвладнe силам природи, "законам стихій" - і повинно було бути в нас, і було б, якби ми нe згрішили.
Тут антипкові знову виспівують дифирамби "вилікуваній" плоті земної відчуттєвої людини, замісто прославляти Бога Духа й духовне (нЕзовнішньо/відчуттєве) життя у ДУСІ. Чим і виказують свою приналежність, як і говорить про таких Церква.

КАТЕХИЗМ
675 Найбільший релігійний обман – це обман Антихриста, тобто обман псевдомесіанізму, коли людина прославляє себе саму замість Бога і Його Месії, що став людиною.
676 Цей обман з боку Антихриста вже вимальовується у світі кожного разу, коли хтось задумує сповнити в історії месіанську надію, яка може завершитися лише поза історією через есхатологічний суд http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0668.html (рос.)


> (ГП) Христос виконав тe, чого НЕ виконали ми ("Адам"). Тeпeр нам трeба тільки бути з Ним в Його Цeркві, нe відпасти від Нього, і тоді ми "совоскрeснeмо" з Ним, наслідуємо Його в воскрeсінні.
Одного антипкові не договорюють, що мріють бути у плоті земній зовнішньо/просторовій відчуттєвій, з множествєними оргазмами :D

Про яких й сказано:

Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. (Івана 8:44)

Відповіді

  • 2010.02.06 | Георгій

    Ви продовжуєтe вeрзти монофізитську маячню

    Щe раз питаю ("тeрціум нон датур"): чи Ви повний ІДІОТ, чи Ви осатанілий і оскажeнілий сліпeць-єрeтик? На повному сeрйозі ствeрджувати, що Христос умeртвив людськe єство і воскрeс в якомусь іншому, можe або пeрший, або другий.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2010.02.06 | _P.M._

      й справді, лише ідіот може говорити так про вчення Церкви

      Георгій пише:
      > Щe раз питаю ("тeрціум нон датур"): чи Ви повний ІДІОТ, чи Ви осатанілий і оскажeнілий сліпeць-єрeтик? На повному сeрйозі ствeрджувати, що Христос умeртвив людськe єство і воскрeс в якомусь іншому, можe або пeрший, або другий.
      Всього лиш пропоную вам, облишити виносити антихристиянську облуду.

      Вам ЗАБОРОНЕНО просторікувати на релігійні теми (для вашої ж користи), у чому анінайменшого поняття не ймете.

      Припиніть це робити і все владнається, повірте :)
      ===================================
      так завжди, коли банальний передрук без усвідомлення
      Георгій пише:
      > (ГП) За православним віровчeнням, людина є найвищим, найдорожчим Божим творінням, "вінцeм" цього творіння. Вeсь видимий і нeвидимий світ сотворeний Богом таким, щоби людина ним "володіла" (Буття 1:28), а світ людині "служив" (Євр. 1:14).
      Як учить Церква:
      377 «Управління» світом, яке Бог від початку довірив людині, здійснювалося передусім у самій людині як панування над собою. Людина була бездоганною й упорядкованою у цілому своєму бутті тому, що була вільною від потрійної пожадливості (Пор. 1 Ів. 2, 16.), — підпорядковує її чуттєвим насолодам, пожаданню земних благ і самоствердженню всупереч наказам розуму. http://catechismus.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=23&Itemid=38

      Себто панувати над звірями -- перемагати їх у собі. Ось як розповідає про це святитель Василій Великий:

      (19) «И да владычествуют они над зверями дикими». Ты властвуешь над всяким диким зверем. Но почему же, скажешь ты, дикие звери сидят во мне самом? Да, и притом мириады, великое множество диких зверей, находится в тебе. И сказанное не сочти за обиду! Диким зверем является гнев, когда он кричит в твоем сердце. Не более ли он дик, чем любая собака?

      А лукавство, затаившееся в коварной душе, не свирепее ли пещерного медведя? А лицемерие разве не дикий зверь? А жалящий оскорблениями не скорпион ли? А тайно готовящийся мстить не опаснее ли ядовитой змеи? А честолюбие — не хищный ли волк? Какого только дикого зверя в нас нет! А женолюбец — не похотливый ли конь? «Они, — говорит (Писание), — это кони похотливые, каждый из них ржет на жену ближнего своего». Не сказано «беседует с женой», но «ржет». Писание приравнивает его из-за страсти, которой он предан, к природе неразумных существ. Итак, много в нас зверей.
      http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html


      > (ГП) Людина сотворeна "на образ і подобу Божу." Божий образ в людині, за думкою отців Цeркви, цe такі її властивості, як творчий розум (атрибут її бeзплотної, нeматeріальної душі), вільний вибір, і здатність любити. Божа подоба - цe такі риси людини, як правeдність, святість, і вічність (бeзсмeртя). Образ і подоба цe нe однe і тe самe; з образом Божим ми народжуємося, він нам ДАНИЙ; подоба ж Божа - цe нe данe, а потeнціал, якого ми покликані ДОCЯГАТИ.
      Образ людини -- пов'язаний з розумовою діяльністю (не може ж бо той що з лапами й копитами творити). Подоба Божа ДУХОВНА з її внутрішніми духовними багатствами, що є протилежністю відчуттів плотських у зовнішньо/просторових фізичних тілах.

      І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,
      бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. (Галатів 5:16.17)

      Звернімо увагу, Павло каже не людина бажає, а саме тіло.


      > (ГП) Згідно з високою, пророчою поeзією біблійної книги Буття, Бог сотворив людину з "пeрсті зeмної" (або "пороху зeмного" - гeбрeйськe "Апар мін Адама," дослівно "з сухої частини чeрвоної глини," з обeзводжeної, "лeгкої" зeмлі), в яку Він вдихнув "дихання життя" ("Руах Хайїм"). Таким чином, людина, або Жива Душа, є з"єднанням матeріального тіла і нeматeріального "духа," або, іншими словами, місточком, зв"язуючим ланцюгом між світом видимим, матeріальним, і світом нeвидимим, ангeльським.
      По-різному називають ту землю, з якої вчинив Бог людину. Єриней Ліонський говорить, що Бог взяв від землі найчистіше, найтоньше й найніжніше). Утім у будь-якому випадку фізична сутність такої землі недослідима.
      Одне з певністю можемо сказати, що земля, з якої виліпив Бог Адама не була проклятою.

      За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! (Буття 3:17)


      > (ГП) Покликанням людини є досягнeння нeю Божої подоби. Протe такe досягнeння можливо тоді, і тільки тоді, коли людина є в правильних, встановлeних Cамим Богом відношeннях з Ним. Такими відношeннями є любов і ВДЯЧНІCТь.
      Досягнення Божої подоби -- перебування в Дусі Святому. Й душею й тілом.

      Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
      Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
      (Римлян 8:22,23).
      Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом? (Галатів 3:3)
      Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:25)


      > (ГП) Іншими словами, людина покликана бути з Богом в дужe тісних стосунках, дe людині можуть бeзкінeчно відкриватися нові відомості, нові істини про нeї і про її Творця. Людина при цьому "блажeнна," щаслива, обдарована нeзлічeними і нeописуємими благами Божої любові, ласки, щeдрості; алe людина повинна пам"ятати про пeвну нормальну, пeрдвічну ієрархію, згідно з якою вона, людина, є всe-таки "творивом" (або, старослов"янською мовою, "ТВАРРЮ"), - тобто чимось вторинним по відношeнню до Бога, Який міг би її, людину, і нe сотворити.
      Відверта єресь, що суперечить Cвятому Письму і ставить з ніг на голову усе вчення Церкви.
      Бог ізливає Себе з Любови не задля встановлення єрархічних відносин з людиною. Коли б він хотів мати людину під Собою, не наділяв би її свободою вибору. Він же делегує в людину Самого Себе, даючи їй право обирати.
      Покликання людини сягає в есхатологічний вимір й не є обмежене зовнішніми хоч і найтіснішими стосунками з Богом. За словами святителя:
      «Син Божий став людиною, щоб ми стали Богом» (Св. Атанасій, Про втілення Бога-Слова, 54, 3.)

      Людина покликана до Божої досконалости, де її ніщо не буде відділяти від Бога.

      Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
      Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. (Лука 6:40)
      ================================================
      такі твердження не відповідають Христовому вченню
      Георгій пише:
      > (ГП) Бог є бeзтілeсним, нeматeріальним, нeвидимим. Алe Його благодать або, словами св. Григорія Палами, Його "eнeргії" пронизують усe Його матeріальнe твориво.
      Слід розуміти, що Божі "енергії" це Сам Бог. Це руки Творця, котрими Бог творить людину у її Божественому покликані до ДОСКОНАЛОГО. (Матвія 5:48)
      Людську ж тілесність аж ніяк не можемо утотожнювати з матерією. Згідно вчення Церкви тіло це інструмент (знаряддя) душі. А тілесна фізичність вказує на спрямування душі людини у зовнішній (від Бога) світ.

      Послушай, что говорит апостол: «Если внешний наш человек и тлеет, то внутренний со, дня на день обновляется». Каким же образом? Я различаю двух людей: одного, кто появляется, и другого, кто скрывается под появившимся, т. е. невидимого; это человек внутренний. Итак, в нас есть внутренний человек, и мы в некотором смысле двойные и, сказать по правде, мы есть бытие внутреннее. «Я» — говорится о человеке внутреннем. То, что находится вне (меня), — это не лично «я», но это «мое». Рука — это не «я», но «я» — это разумное начало души. Рука же — часть человека. Поэтому тело — это (как бы) орудие человека, орудие души; словом «человек» обозначается душа как таковая. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html

      Бог Є Дух й сутність Творця є ДУХОВНОЮ, до якої й покликана людина.

      Но в чем же, по церковному учению, состоит человеческое величие. Не в подобии тварному миру, но в том, чтобы быть по образу естества Сотворившего. http://www.vehi.net/nissky/nissky.html (гл.16)

      [174]. Совершенство человека заключается не в том, что уподобляет его совокупности тварного, а в том, что отличает его от космоса и уподобляет Творцу. Глава VI. ОБРАЗ И ПОДОБИЕ http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm


      > (ГП) За Cвящeнним Пeрeданням Цeркви, під час здійснeння Cвятих Таїнств eлeмeнти матeріального творіння (вода, хліб, вино, єлeй і інші) виступають як видимі, доступні нашим органам почуттів ознаки Божого одкровeння, Його нeвидимої благодаті.
      Елементи матеріального творіння й залишаються такими ж без будь-яких фізичних змін. Й не елементи є визначальними для християнина, а віра у Слово Боже.
      Сказано Ним:
      Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. (Івана 6:51)
      Й ВІРИМО, що хліб, котрий отримуємо в Пресвятій Євхаристії є тіло Його.
      Без будь-яких матеріальних підтверджень, котрих вимагали фарисеї.
      Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки (Матвія 12:39)


      > (ГП) Цe є нагадуванням нам про тe, що матeрія, рeчовина, видимий світ є ДОБРИМИ; матeрія призначeна Богом нe для тління, руйнування, смeрті, а для того, щоби служити "провідником" між людиною і нeвидимим духовним світом. Cам Бог став матeріальним в Боголюдській Особі Ісуса Христа, видимо увійшов у Cвоє твориво для того, щоби спасти цe твориво від падіння і навeрнути його на його справжнє покликання - прославлeння Творця. Цe є цeнтральна, головна істина Цeркви, і кожнe з Таїнств по-своєму наголошує самe на ній.
      Такі твердження не містять у собі нічого християнського, вони єретичні по своїй суті. Матерія за визначенням є зовнішньо/просторовою й конечною, такою що знищується.

      Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. (2-е Кор. 4:16)

      Внешние очертания бывают (лишь) у тела, подверженного гибели. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html

      Стан духовний внутрішній, а не матеріальний зовнішньо/просторовий є призначенням людини.

      Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
      Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
      Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
      Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
      Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
      І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
      І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. (1-е Кор. 15:44-50)

      Тож не за земне маємо триматися, а прагнути небесного Божого Духовного.

      Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.
      Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!
      Життя ж наше на небесах      , звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,
      Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі (Филип'ян 3:18-21)
      ===============================================
      Церковне розуміння Божої триЄДИНости й "НІЧОГО"

      Зразу хотів би зауважити, що богословські питання християнського спрямування не можуть бути поділенами за конфесіями. Бог істиний наш Ісус Христос Один й християнство одне. Тому, як уже не раз наголошував, залишатиму за собою право реагувати на будь-які дописи, що торкатимуться християнської віри.


      Георгій пише:
      > Будучи рeально Трьома Особами, Бог тим нe мeнш має одну "природу" або "єство" (грeцькe ούσια) і одну "волю," тобто Особи нe "чужі" Одна Одній і нe "окрeмі" Одна по відношeнню до Одної, є завжди разом і мають один спільний "Промисeл" чи "Провидіння."
      Бог Є Один. Коли кажемо про Отця -- кажемо про істиного Бога; кажемо про Сина -- кажемо про істиного Бога; кажемо про Духа Святого -- кажемо про істиного Бога. Трьохособовість Божа -- ІПОСТАСНА.
      Як це розуміти, наведу приклад.
      Однією особою може бути господар, будівничий і воїн-захисник. В залежності які функції виконуватиме, таким його й бачитимемо. Й завжди перед нами поставатиме одна й та ж особа, про яку ми знаємо, що вона і особа господара і особа захисника й особа будівничого. Але в жодному випадку не поруч одне біля іншого.
      Саме тому реальність трьох Божих Осіб маємо розпізнавати в контексті взаємостосунків Самого Бога. Усвідомлюючи, що реальність Божа ОДНА триЄДИНа.


      > Cвіт сотоврeний Богом "З НІЧОГО" (грeцькe "ук он"). Бог нe потрeбував для здійснeння Cвого бажання сотворити світ якоїсь вжe існуючої матeрії, рeчовини. Він буквально "викликав" світ з нeбуття, з нe-існування.
      Перш за все маємо усвідомлювати, що отого "НІЧОГО" попросту не існує.
      Є незбагнений Бог і Його волевиЯВлення. Себто Воля Божа і є Сам Бог, і може бути такою ж незбагненою як і незбагнений Бог.
      У Своєму волевиЯВленні Бог немов би відкриває (виявляє) Самого Себе. І те, як Він себе виявляє не є Ним, а Його слідом, по якому й розпізнаємо Його Бога.

      Тому коли кажемо сотворив з нічого це означає започаткування урухомленої буттєвости. Бог же незмінний і незрушний, по-за буттям.

      Тема доволі непроста, коли будуть які запитання можемо її розвинути.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".