МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Церковне розуміння "плоті і крові"

03/10/2010 | _P.M._
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Но то скажу [вам], братия, что плоть и кровь не могут наследовать Царствия Божия, и тление не наследует нетления.

Now this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God; neither doth corruption inherit incorruption.

(1-Кор. 15:50)


Перш за все маємо усвідомлювати, шо Церковне розуміння має відповідати духові Євангелії. Будь-які викривлення або звортнє трактування Євангельського тексту НЕДОПУСТИМЕ.
Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! (Галатів 1:8)

Саме слідуючи духові Благої Вістки святителі й богослови говорять про преображену ДУХОВНУ сутність, котра не містить у собі нічого земного/фізичного/матеріального, ні на крок не відступаючи від слів Євангелії:
Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть,
ані тління нетління не посяде. (1-е Кор. 15:44-50)


Однак, люди невоцерковлені, далекі від Христового віровчення у своєму нерозумінні намагаються довести протилежне, а саме, що плоть і кров посядуть Царство Боже і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими самими земними/фізичними/матеріальними тільки якимось чином нетлінними.
При тому посилаючись на того ж Златоустого, котрий каже:
Потому (апостол) и говорит об этом в виде увещания и указывает на образ, а тем самым опять показывает, что он говорит о деятельности, а не о существе http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z10_1/Z10_1_42.htm

Намагаючись утотожнити сутність (существо), про яку каже святитель, саме з земною/плотською/фізичною сутністю.
Утім, у тому ж коментарі святитель каже:
Если же некоторые из выражения: с неба выводят такое заключение, будто Господь не имеет тела, то для заграждения уст их и прежде сказанное достаточно, и теперь ничто не препятствует опровергнуть их. http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z10_1/Z10_1_42.htm

Себто мова йде про Божу ДУХОВНУ сутність, про наявність Божого Тіла, але аж ніяк не про земну матеріальність, котру єретики хочуть нав'язати преображеним ДУХОВНИМ тілам.

Й далі Златоустий в тому ж коментарі на 1-е Кор. 15:47 ясно дає зрозуміти про неприємлимість земного на Небесах: http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z10_1/Z10_1_42.htm
мы перстны не потому, что так были сотворены, но потому, что согрешили

Про що й інші святителі й богослови:
Но в чем же, по церковному учению, состоит человеческое величие. Не в подобии тварному миру, но в том, чтобы быть по образу естества Сотворившего. http://www.vehi.net/nissky/nissky.html (гл.16)

[174]. Совершенство человека заключается не в том, что уподобляет его совокупности тварного, а в том, что отличает его от космоса и уподобляет Творцу. Глава VI. ОБРАЗ И ПОДОБИЕ http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm




p.s. відповім на запитання якщо такі будуть

Відповіді

  • 2010.03.10 | _P.M._

    Церква не утотожнює тіло з матерією

    Згідно вчення Церкви, тіло є знаряддям (інструментом) душі, а душа є формою тіла.

    Поэтому тело — это (как бы) орудие человека, орудие души; http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
    КАТЕХИЗМ
    365
    Единство души и тела столь глубоко, что следует рассматривать душу как "форму" тела http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html



    КАТЕХИЗМ
    280 Сотворение есть основа "всех спасительных планов Божиих

    310 Это становление означает, по замыслу Божию, с появлением одних существ исчезновение других; наряду с наибольшим совершенством - также и наименьшее; а наряду с созиданием природы - следовательно, и физическое зло, до тех пор, пока творение не достигнет совершенства.
    http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html


    Наша ж земна плоть згідно вчення Церкви є віссю спасіння.
    1015 "Плоть есть ось спасения".
    990 Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности.
    http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html


    Тож земна плоть, котру цінимо і за котру дякуємо Спасителю, спасеній людині не потрібна.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.03.10 | Георгій

      Отці опeрують поняттям "тілeсний склад"...

      ... і пишуть, всі як один, що по воскрeсінні самe ЦЕЙ НАШ "тілeсний склад" будe відновлeний, тільки в "кращому стані," в стані нeтління, нeпідвладності "законам стихій," силам природи.

      > 990 Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности.
      > http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html
      (ГП) Cлово "плоть" вживається y Cв. Письмі і святоотчeських працях у дужe різних значeннях. Золотоустий, наприклад, пояснює, що в 1 Кор. 15 слово "плоть" вживається у значeнні "гріховнe життя."

      > Тож земна плоть, котру цінимо і за котру дякуємо Спасителю, спасеній людині не потрібна.
      (ГП) Нащо ж тоді Бог воплотився? Аджe Христові нe потрібно було спасатися. Алe Він сприйняв на Ceбe "зeмну," сотворeну в лоні зeмної Діви, людську плоть, в ній постраждав, в ній вмeр, в ній (прeображeній) воскрeс, і в ній (прeображeній і прославлeній) вознісся в нeбо:

      Итак скажи, как Иисус родился? Обрученей бывшей Матери Его Марии. Не сказал: Деве, но просто: Матери, чтобы речь была понятнее. Но приведя сперва слушателя в ожидание услышать нечто обыкновенное, и удержав его в этом ожидании, вдруг изумляет присовокуплением необыкновенного, говоря: прежде даже не снитися има, обретеся имущи во чреве от Духа Свята. Не сказал: прежде нежели приведена была в дом к жениху, она жила уже у него в доме, так как у древних было обыкновение держать обрученных по большей части в своем доме, чему и ныне еще можно видеть примеры. И зятья Лотовы жили в доме у Лота. Итак, и Мария жила в одном доме с Иосифом.

      3. Но почему не прежде обручения Она зачала во чреве? Чтобы, как я сказал еще в начале, зачатие до некоторого времени оставалось тайною, и Дева избегла всякого худого подозрения. Тот, которому надлежало ревновать более всякого другого, не только не отсылает ее от себя и не бесчестит, но принимает, и оказывает ей услуги во время беременности. Но явно, что, не будучи твердо удостоверен в зачатии по действию Св. Духа, не стал бы держать ее у себя и во всем ей услуживать. Притом весьма выразительно сказал евангелист: обретеся имущи во чреве, - как обыкновенно говорится о происшествиях особенных, случающихся сверх всякого чаяния и неожиданных. Итак, не простирайся далее, не требуй ничего больше сказанного, и не спрашивай: каким образом Дух образовал Младенца в Деве? Если при естественном действии невозможно объяснить способа зачатия, то как можно объяснить его, когда чудодействовал Дух? Чтобы ты не беспокоил евангелиста и не утруждал его частыми об этом вопросами, он освободил себя от всего, наименовав Совершившего чудо. Ничего больше не знаю, говорит он, а знаю только, что событие совершилось силою Духа Святого. Пусть стыдятся те, кто старается постигнуть сверхъестественное рождение! Если никто не может изъяснить того рождения, о котором есть тысячи свидетелей, которое за столько веков предвозвещено, которое было видимо и осязаемо, то до какой степени безумны те, которые с любопытством исследывают и тщательно стараются постигнуть рождение неизреченное? Ни Гавриил, ни Матфей не могли ничего более сказать, кроме того, что родившееся есть от Духа; но как и каким образом родилось от Духа, этого никто из них не объяснил, потому что было невозможно. Не думай также, что ты все узнал, когда слышишь, что Христос родился от Духа. Узнав и об этом, мы еще многого не знаем, например: как невместимый вмещается в утробе? Как всесодержащий носится во чреве жены? Как дева рождает, и остается девою? Скажи мне, как Дух устроил этот храм? Каким образом не всю плоть принял от утробы, но только часть ее, которую потом возрастил и образовал? А что точно произошел из плоти Девы, евангелист ясно показал это словами: рождшеебося в ней; и Павел словами: рождаемаго от жены (Галат. IV, 4). От жены, говорит он, - заграждая уста тем, которые утверждают, что Христос прошел чрез Марию, как бы сквозь некоторую трубу. Если это справедливо, то нужна ли была и девическая утроба? Если это справедливо, то Христос не имеет с нами ничего общего; напротив плоть Его различна с нашею, не одинакового с нею состава. И как же назвать Его тогда происшедшим от корене Иессеева? Жезлом? Сыном человеческим? Как и Марию назвать Материю? Как сказать, что Христос произошел от семени Давидова? Воспринял зрак раба? Что Слово плоть бысть? Почему же Павел сказал римлянам: от них же Христос по плоти, сый над всеми Бог (Рим. IX, 5)? Из этих слов и из многих других мест Писания видно, что Христос произошел от нас, из нашего состава, из девической утробы; а каким образом, того не видно. Итак, и ты не разыскивай, но верь тому, что открыто, и не старайся постигнуть того, что умолчано. Иосиф же муж ея праведен сый, говорит евангелист, не хотя ея обличити, восхоте тай пустити ю (Матф. I, 19). Сказавши, что (родившееся от Девы) есть от Духа Святого и без плотского совокупления, он приводит на это еще новое доказательство. Иной мог бы спросить: откуда это известно? Кто видел, кто слышал, чтобы когда-либо случилось что-либо подобное? Но чтобы ты не подозревал ученика, что он по любви к Учителю выдумал это, евангелист вводит Иосифа, который тем самым, что в нем происходило, утверждает в тебе веру в сказанное. Евангелист как бы так говорит здесь: ежели ты не веришь мне и заподозриваешь мое свидетельство, то поверь мужу. Иосиф, говорит, муж ея праведен сый. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannz7_1/Main.htm

      ... Мог, конечно, Господь вознестись не явно, но так как имел свидетелями воскресения глаза учеников, то и теперь делает их самовидцами вознесения. "…Он поднялся в глазах их, и облако взяло Его из вида их. И когда они смотрели на небо, во время восхождения Его (Деян. 1: 9; Лук. 24: 51; Деян. 1: 10), вознесся, поднялся, несся вверх и взошел". "Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище… но в самое небо, чтобы предстать ныне за нас пред лице Божие" (Евр. 9: 24). И не только взошел, но и прошел. "Имея Первосвященника великого, прошедшего небеса", – говорит Павел (Евр. 4: 14). Взошел, поднялся, вознесся, шел, прошел. Смотри: взошел, как имеющий власть, чтобы исполнилось слово пророческое: "Восшел Бог при восклицаниях" (взыде Бог в воскликновении) (Псал. 46: 6). Об этом говорит пророк с полной уверенностью. "Восшел Бог при восклицаниях: поднимите, врата, верхи ваши, и поднимитесь, двери вечные, и войдет Царь славы!" (возмите врата князи ваша, и возмитеся врата вечная, и внидет Царь славы) (Псал. 23: 7). Внидет: "Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище… но в самое небо" – "внидет Царь славы".

      Но случилось две вещи. Как ранее земля была изумлена, увидев Спасителя, облеченного телом, и, как свойственно нам, когда мы видим новое лицо, спрашивать: "Кто это?" – о знакомом никто, конечно, не спрашивает, так земля и при виде Спасителя, обладающего божественной силой и повелевающего ветрами и морем, спрашивает: "Кто это, что и ветры и море повинуются Ему?" (Матф. 8: 27). Итак, как земля в изумлении вопияла: "Кто это?", так теперь небо, видя во плоти Божество, с изумлением говорит: "Кто сей Царь славы?" (Псал. 23: 8).

      16. Вот еще достойное удивления. Пришел Спаситель на землю, и придя, принес Духа Святого, а взойдя на небо, вознес тело святое, чтобы дать миру залог спасения, Силу Духа Святого. Другим залогом спасения для того же мира должен христианин считать святое тело Христово. Говоря так, я имею в виду и тебя, и каждое лицо христианское. Я христианин и Божий. На каком основании? Я имею Духа Святого, с неба сошедшего. Хочешь ли другого доказательства? Я получил с неба Духа Божия, я имею верный залог спасения. Какой залог? Вверху – тело Его, внизу – Духа Святого в нас. Ты сомневаешься, еретик, что мы Божий? Бог и люди соединились в один род. Как брак соединяет различные стороны, и по сочетании мужа с женой целых два рода входят в родство, причем один оказывается племянником, а другой дядей, хотя бы никогда и не видали друг друга, так по воплощении Христа через Его плоть вся церковь сделалась родной Христу: и Павел родственник Христу, и Петр, и всякий верный, все мы, всякий благочестивый. Поэтому говорит Павел: "мы, будучи родом Божиим" (Деян. 17: 29). Впрочем, я знаю, в каком смысле это сказано, и не берусь исследовать всю эту историю: для моей цели достаточно одного того, что Павел утверждает о роде.

      И опять в другом месте он говорит: "И вы - тело Христово… члены тела Его, от плоти Его и от костей Его"[4] (мы есмы тело Христово и уди от части от плоти Его). Иными словами, по плоти, которую Христос принял, мы родные Ему. Итак, имеем залог Его на небе, именно, тело Его, от нас заимствованное, и на земле – Духа Святого, обитающего с нами. И вот удивительно: нельзя сказать, что Дух сошел с неба, и Его уже нет более на небе, так что выменяли друг у друга тело – небо, а Дух – землю, но и с нами Дух, и везде, и на небе. "Куда, – говорит псалмопевец, – пойду от Духа Твоего?" (138: 7). И что удивляешься, что Дух и с нами, и на небе, а тело Христово и на небе, и с нами? Получило небо святое тело, приняла и земля Святого Духа. Пришел Христос – и принес Святого Духа, взошел – и вознес наше тело. И вот – образ Адама, погребенный во гробе, является уже не среди ангелов, но превыше ангелов восседает со Отцом, чтобы и нас посадить с Собой. О, ужасное и странное устроение! О, великий Царь, великий во всем, великий и удивительный! И как сказал пророк: "Господи, Боже наш! как величественно имя Твое по всей земле! Слава Твоя простирается превыше небес!" (Господи Господь Наш, яко чудно имя Твое по всей земли, яко взятся великолепие Твое превыше небес) (Псал. 8: 2). "Взяло облако" Божество; слово в слово: "в глазах их… облако взяло Его", великий во всем; великий Бог, великий Господь. "Велик Господь и всехвален" (Велий Господь и хвален зело) (Псал. 47: 2). Великий Бог, великий Господь, великий и Царь: "великий Царь над всею землею" (Псал. 46: 3). "Радость всей земли гора Сион; на северной стороне ее город великого Царя" (Горы Сионския, ребра северовы, град Царя великого) (Псал. 47: 3). Великий пророк, великий священник, великий свет, великий во всем. И Писание всегда с воодушевлением называет Его великим; например, Павел говорит: "великого Бога и Спаса нашего Иисуса Христа" (Тит. 2: 13), или Давид: "Велик Господь и всехвален" (велий Господь и хвален зело) (Псал. 47: 2). Великий Царь, великий пророк; когда Иисус творил чудеса, говорили народы: "великий пророк восстал между нами, и Бог посетил народ Свой" (яко пророк велий воста в нас и яко посети Бог людей своих) (Лук. 7: 16).

      И не только по Божеству велик, но и по плоти; как по Божеству – Бог великий, и Господь великий, и царь великий, так с другой стороны – великий священник и великий пророк. Откуда это? Говорит Павел: "имея Первосвященника великого, прошедшего небеса, Иисуса Сына Божия, будем твердо держаться исповедания нашего" (Евр. 4: 14). Если Господь – архиерей великий и пророк великий, то подлинно посетил Бог людей Своих и воздвиг пророка великого во Израиле. Если Он великий пророк, великий священник, великий царь, то и свет великий: "Галилея языческая… Народ, сидящий во тьме, увидит свет великий" (Ис. 9: 2). Даже и день Его называет пророк великим: "прежде нежели наступит день Господень, великий и страшный" (прежде даже не прийти дню Господню великому и просвещенному) (Иоиль, 2: 31). Везде слыша о великом и великих делах Господних, с чего ты вздумал, еретик, раскалывать и умалять великое? Итак, будем иметь залог нашей жизни на небе, куда мы совознесены с Христом. И потом опять будем восхищены на облаках, если будем достойны встретить на облаках. Подсудимый не устраивает встречи судье, но является к нему с покорностью – не устраивает встречи, потому что лишен смелости. Итак, будем молиться и мы все, возлюбленные, чтобы нам оказаться хотя бы в последних рядах встречающих, потому что, как при встрече царя, хотя бы не все участники были равночестны, но почитаются им одинаково, так будет и тогда. Не все одинаково потрудились: "каждый получит свою награду по своему труду" (1 Кор. 3: 8). Да не будет никаких препятствий Слову Божию, но нераздельно с истиной будем дерзновенны все в любви Христовой, питая народ, орошая души, будучи разделены душами, но не разъединены в мыслях. Враг мира имеет судящего. Хотя бы мы и могли уверять людей, но так как перед Богом мы открыты во всей наготе, то Его именно, надзирающего мысли и взыскивающего всякое ложное слово, призываем во свидетели, что мы никогда не хотели и не хотим быть врагами мира. И если бы мы разрушили мир, мы были бы врагами тех, которые слышали от Христа: "мир вам!" Но что мы хотим, и стараемся, и горячо желаем мира, свидетель Тот, Кто знает это; об остальном мы будем молчать. Принявший Бога посредником не оскорбляет вышнего судилища своими оправданиями. А Бог силен дать мир, утвердить мир, водворить мир и среди проповедующих, и среди внимающих проповеди, и среди учащих, и среди учащихся, чтобы, начавши с мира и утвердившись в мире и исполнившись мира, нам вознести от лица всех славу Богу мира, Отцу и Сыну, и Святому Духу, ныне и присно, и во веки веков. Аминь. http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z03_2/Z03_2_39.htm

      Оскільки багато з еллінів (тобто язичників – прим. пер.), чувши, що Бог народився в плоті, сміються із знущанням і багатьох з простеців турбують і бентежать, то необхідно і до них сказати щось, а також і до тих, що бентежаться, щоб ніколи не приходили в неспокій від того, в чому переконують їх божевільні люди, і не бентежилися від сміху невірних.

      І малі діти часто сміються, коли ми говоримо про предмети серйозні та займаємося речами необхідними, але сміх [їхній] служить доказом не нікчемності висміюваних предметів, а нерозумності тих, хто сміється. Так само можна сказати і про еллінів, що вони, будучи в стані чи не більшої нерозумності, ніж діти, глумляться над тим, що гідне трепету і може сповнити великим здивуванням, а справді смішне вшановують і поважають. Втім, і наші предмети, що висміюються ними, залишаються при своїй поважності, ніякого не терплячи збитку для своєї слави від їхнього сміху; і їхні предмети, що всіляко прикрашаються, виявляють власне неподобство.

      Чи це не крайнє безумство, коли вони самі, люди, які на кожному кроці спотикаються, вводячи власних богів і в камені, і в дерева, і в нікчемних істуканів, і ув’язнюючи їх ніби в темниці, думають, що вони (язичники – прим. пер.) ані роблять, ані говорять нічого ганебного, – а нас засуджують, коли говоримо, що Бог, влаштувавши для себе Духом Святим живий храм, через нього подав благодіяння всесвіту? Що ж в цьому негідного? Якщо ганебно Богові жити в людському тілі, то набагато більш [ганебно] — в камені і дереві, і тим більше [ганебно], чим камінь і дерево нижчі за людину, — якщо тільки не здається їм рід наш нікчемнішим за ці бездушні речі.

      Самі вони осмілюються зводити істоту Божу до кішок і собак, а багато з єретиків — навіть до тварин ще гірших, ніж ці (як, наприклад, секта офітів, які поклонялися змію – прим. пер.). Ми ж нічого такого не говоримо і ніколи не потерпіли б слухати, але те стверджуємо, що Христос сприйняв від дівочої утроби плоть чисту, святу, непорочну і таку, що явилася недоступною ніякому гріху, і відновив власне творіння. Вони і нечестиві маніхеї (послідовники єресі, яка поєднувала в собі персидські вірування зороастризму з елементами християнства – прим. пер.), що чинять подібно до них, зводячи істоту Божу до собак, мавп і різних звірів [оскільки вони стверджують, що душа всіх цих тварин походить з Його істоти], не здригаються і не ховаються від сорому; а про нас говорять, що ми стверджуємо [щось] негідне Бога, — тоді як не можемо навіть допустити в думці нічого подібного, але стверджуємо те, що було пристойне і личило Йому, тобто що Він, прийшовши, відновив Своє творіння у такий спосіб народження. Що, скажи мені, говориш ти, людина? Стверджуючи, що душа чоловіковбивць і чарівників — з істоти Божої, ти насмілюєшся засуджувати нас за те, чого ми не тільки самі не допускаємо і не можемо чути нічого подібного, але і й тих, які стверджують це, вважаємо причетними до нечестя, — і говоримо, що Бог, влаштувавши Собі святий храм, через нього ввів небесний розпорядок в наше життя? І чи не гідні ви незліченних смертей і за звинувачення, якими засуджуєте нас, і за нечестиві справи, в яких не перестаєте творити нечестя?

      Якщо непристойно Богові жити в чистому і непорочному тілі, як говорите ви, – то набагато непристойніше бути в тілі чарівника, розкопувача могил, розбійника, мавпи або собаки, а не в тілі святому, непорочному, що сидить нині праворуч Отця. Та і яка шкода або яке осквернення може бути для Бога від такого домовлаштування [нашого спасіння]?

      Чи не бачите ви це сонце, у якого природа плотська і тлінна, і скороминуча, хоч би елліни і маніхєї, чувши це, тисячу разів задихалися від обурення? Не тільки воно, але і земля, і море, і всі взагалі видимі творіння піддалися суєті. Послухай, як Павло пояснює це, коли говорить: «Створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії». Потім, пояснюючи, що означає «підкорятися суєті», він продовжує, кажучи: «що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих» (Рим. 8:20-21). Отже, тепер воно (творіння – прим. пер.) скороминуче й тлінне, тому що рабство тому, що зітліло, означає ніщо інше, як бути тлінним.

      Отже, якщо сонце, тлінне тіло, пускає всюди промені, торкаючись грязі, нечистот і багатьох інших подібних речей, від дотику до цих тіл аніскільки не ушкоджується в чистоті своїй, але знову збирає чистими свої промені, подаючи свою досконалість багатьом з тіл, що сприймають її, само ж не приймаючи анінайменшого смороду і осквернення, — те набагато більшим є Сонце правди [Христос]. Владика безтілесних сил, увійшовши до чистої плоті, не тільки не опоганився, але і її зробив ще чистішою і святішою. Розмірковуючи про все це і пригадуючи голос, що говорить: «оселюся в них і ходитиму в них» (Лев. 26:12; 2Кор. 6:16), і ще: «ви є храм Божий і Дух Божий живе у вас» (1 Кор. 3:16), будемо і ми говорити проти тих [хто відкидає народження Бога в плоті] і загородимо ганебні вуста нечестивих, а нашим благам радітимемо і прославимо Бога, Який воплотився, за таке сходження і за силами нашими надамо Йому гідну честь і подяку; а для Бога від нас ніякої іншої подяки бути не може, як тільки спасіння нас і душ наших і піклування про чесноти.

      Не будемо ж невдячними до Благодійника, але станемо всі за силами нашими приносити все — віру, надію, любов, цнотливість, милосердя, страннолюбність. І у чому я раніше переконував вас, у тому ж і тепер, і завжди не перестану переконувати. У чому ж саме? Маючи намір приступити до страшної і божественної цієї трапези і священного тайнодійства, робіть це зі страхом і трепетом, з чистою совістю, з постом і молитвою, без шуму, не турбуючи і не штовхаючи ближніх, що служить знаком крайнього безумства і незвичайного презирства і накликає на тих, що чинять так, велике покарання і помсту. Уяви, людина, якої маєш намір ти торкатися Жертви, до якої приступити Трапези; зверни увагу, що ти – земля і попіл – причащаєшся Крові й Тіла Христових.

      Коли цар запрошує вас на бенкет, то ви лежите зі страхом і приймаєте пропоновані страви з повагою і спокоєм; а коли Бог запрошує до Своєї трапези і пропонує власного Сина, коли ангельські сили предстоять зі страхом і трепетом, херувими закривають обличчя свої і серафими з трепетом виголошують: Святий, Святий, Святий Господь, — як ти, скажи мені, насмілюєшся кричати і з шумом приступати до цієї духовної трапези? Хіба ти не знаєш, що в цей час душа повинна бути повна глибокої тиші? Потрібні великий мир і спокій, а не шум, гнів і сум’яття, оскільки це робить приступаючу душу нечистою. Яке може бути прощення, якщо ми після стількох багатьох гріхів, навіть і тоді, коли приступимо до таїнства, не очищаємо себе від тих божевільних пристрастей? Що взагалі [може бути] необхідніше від пропонованого тут? Або що нас так бентежить, щоб ми, залишивши духовне, спрямувалися до плотського?

      Ні, прошу і благаю, не накликатимемо на себе гнів Божий. Пропоноване тут є спасительне лікування для наших ран, багатство, яке не зменшується і подає нам Царство Небесне. Тож приступатимемо з трепетом, дякуватимемо, припадатимемо, сповідаючи гріхи свої, проливати сльози, оплакуючи свої біди, возсилати до Бога старанні молитви, і таким чином, очищаючи себе, тихо і з належною благочинністю підходитимемо, як ті, що наближаються до Царя Небесного; прийнявши ж Непорочну і Святу Жертву, цілуватимемо її, обійматимемо її очима, будемо зігрівати свій дух, щоб наше зібрання не послужило до суду або до осудження нашого, але до цнотливості душі, до любові, до чесноти, до примирення з Богом, міцного миру і до залогу незліченних благ, щоб нам і себе освятити, і ближнім подати повчання.

      Про це я часто говорю і не перестану говорити. І що користі — стікатися сюди марно і даремно, не навчаючись нічому корисному? І яке надбання — завжди говорити вам на догоду? Теперішній час короткий, улюблені: будемо ж тверезитися, бодрствувати, стримуватися, щиро надавати всяке піклування про всіх і богобоязлівость у всьому; чи потрібно слухати божественні вислови, або молитися, або приступати [до таїнства], або робити що-небудь інше, – нехай робиться це зі страхом і трепетом, щоб через недбалість не накликати на себе прокляття, — бо «проклятий, - говорить [пророк], - хто діло Господнє робить недбало» (Єрем. 48:10).

      Шум і гнів служать образою запропонованої Жертви. Крайнє нехтування — предстати Богові оскверненим. Послухай, що говорить про це апостол: «Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог» (1 Кор. 3:17). Отже, не будемо накликати гніву Божого замість примирення з Ним, але, виявляючи всю старанність і всю красу і безстрасність душі, приступатимемо з молитвою і скрушним серцем, щоб і цим самим вмилостививши Владику нашого Ісуса Христа, ми могли отримати обітовані нам блага, благодаттю і чоловіколюбством Самого Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцю зі Святим Духом, слава, держава, честь, нині і повсякчас, і на віки віків.

      Амінь.http://www.cerkva.info/2010/01/06/zolotoust.html

      ... Ныне примирение у Бога с родом человеческим, ныне долговременная вражда прекратилась и продолжительная война окончилась, ныне наступил некоторый дивный мир, никогда не ожидавшийся прежде. И кто мог надеяться, что Бог намерен был помириться с человеком? (...) ныне мы, казавшиеся недостойными земли, вознесены на небеса; мы, недостойные земного владычества, возвысились до горнего царства, взошли выше небес, заняли царский престол, и то же самое естество, от которого херувимы охраняли рай, ныне воссидит выше херувимов. Как же совершилось это дивное и великое дело? Как мы, оскорбившие Бога, казавшиеся недостойными земли и потерявшие земное владычество, вознеслись на такую высоту? Как окончена война? Как прекратился гнев? Как удивительно то, что мир произошел таким образом, что не люди, несправедливо враждовавшие против Бога, (просили о мире), но, Сам Бог, справедливо гневавшийся, увещевал нас. "От имени Христова просим", говорит апостол, "как бы Сам Бог увещевает через нас" (2 Кор. 5:20). Что это? Он оскорблен и Сам увещевает? Да; Он — Бог и потому увещевает, как человеколюбивый отец.

      И смотри, что происходит: посредником делается Сын увещевающего, а не человек, не ангел, не архангел, и никто из рабов. Что же делает посредник? То, что свойственно посреднику. Как там, где какие-либо два человека отвращаются друг от друга и не хотят примириться, кто-нибудь третий, пришедши и предложив себя в посредники между ними, прекращает взаимную их вражду, так сделал и Христос. Бог гневался на нас, мы отвращались от Бога, человеколюбивого Владыки; Христос же, предложив Себя в посредники, примирил то и другое естество. Как же Он предложил Себя в посредники? Он принял на Себя наказание, которое мы должны были понести от Отца, и претерпел следовавшее затем мучение и здешнее поношение. Хочешь ли знать, как Он принял на Себя то и другое? "Христос искупил нас от клятвы закона, сделавшись за нас клятвой", говорит апостол (Гал. 3:13). Видишь ли, как Он принял наказание, угрожавшее свыше? Посмотри, как претерпел Он и поношения, причиняемые на земле. "Злословия злословящих Тебя", говорит псалмопевец, "падают на меня" (Псал. 68:10). Видишь ли, как Он прекратил вражду, как Он не переставал делать и терпеть все и употреблять все меры, пока не привел неприятеля и врага к Самому Богу и не сделал его другом? И основание этих благ — настоящий день, когда Христос, как бы взяв начаток естества нашего, вознес его Владыке. Как бывает с плодоносными полями, когда кто-нибудь, взяв немного колосьев, сделав малый сноп и принесши его Богу, этой малой честью низводит благословение на всю ниву, так поступил и Христос: одной плотью Своей, как начатком, Он низвел благословение на весь род наш. Но почему Он вознес не все естество наше? Потому что не будет начаток, когда кто принесет все; но тогда будет он, когда кто, принесши малое, через это малое уготовит благословение на все. Но скажешь, для начатка следовало бы принести первозданного человека, так как начатком называется, то, что первым происходит, первым произрастает. Нет, возлюбленный, это не будет начатком, когда мы принесем первый плод, незрелый и тощий, но — когда принесем плод совершенный. Посему, так как тот плод был подвластен греху, то он и не был принесен, хотя был и первый; а этот плод свободен от греха, и потому он принесен, хотя явился после: это и есть начаток.

      3. Дабы тебе убедиться, что начаток есть не первый произрастающий плод, но плод совершенный, прекрасный и достигший надлежащей зрелости, я приведу тебе свидетельство из Писаний: "когда придете", говорил Моисей к народу, "в землю, которую Господь Бог даст вам, и посадите какое-либо плодовое дерево, то плоды его три года должно почитать их за необрезанные, не должно есть их: а в четвертый год все плоды его должны быть посвящены для празднеств Господних" (Лев. 19:23-24). Если бы начатком было первое произрастающее, то надлежало бы приносить Господу плод, произраставший в первый год; но здесь говорится: "плод его три года должно почитать их за необрезанные" тебе, — оставь его, потому что дерево слабо, плод его тощ и незрел; а в четвертый год все плоды его должны быть посвящены Господу". И посмотри на мудрость Законодателя: Он не позволил и вкушать этого плода, дабы человек не принимал его прежде Бога, не позволил и приносить его, дабы не был приносим Господу плод незрелый. Оставь это, говорит Он, потому что это — первые плоды, и не приноси их, потому что они недостойны чести Принимающего. Видишь ли, что начаток есть не первое произрастающее, но совершенное? Это сказано нами о плоти, которую принес Христос. Итак, Он принес Отцу начаток нашего естества; а Отец оказал такое почтение к этому дару, как по достоинству Принесшего, так и по чистоте принесенного, что принял его собственными руками, поместил дар подле Себя и сказал: "сиди одесную Меня" (Псал. 109:1). К какому естеству Бог сказал: "сиди одесную Меня"? К тому, которое выслушало: "прах ты и в прах возвратишься" (Быт. 3:19). Не довольно ли было для него возвыситься над небесами? Не довольно ли было стать вместе с ангелами? Не была ли неизреченной и эта честь? Но оно превзошло ангелов, прошло мимо архангелов, превзошло херувимов, вознеслось выше серафимов, миновало начальства, и остановилось не прежде, как достигши престола Владыки. Видишь ли это пространство от неба до земли? Или — лучше — начнем снизу: видишь ли, какое расстояние от ада до земли, также от земли до неба, потом от неба до неба горнего, а от этого до ангелов, до архангелов, до вышних сил, до самого престола царского? Выше всего этого расстояния и этой высоты Он вознес наше естество. Смотри, как низко (человек) находился и как высоко вознесен; невозможно было ни сойти ниже того, куда нисшел человек, ни вознестись выше того, куда вознес его Христос. Это выражая, Павел говорил: "Нисшедший, Он же есть и восшедший" (Еф. 4:10). Куда Он нисходил? "В преисподние места земли" (Еф. 4:9); а восшел "превыше всех небес". Заметь, кто восшел, или какое естество, или в каком состоянии оно было прежде. Я с охотой останавливаюсь на ничтожестве нашего рода, чтобы познать чрезвычайную честь, дарованную нам человеколюбием Владыки. Мы были землей и прахом, но это еще не вина, потому что это — немощь природы. Мы сделались несмысленнее бессловесных животных, потому что человек "подобен животным, которые погибают" (Псал. 48:21). А уподобиться бессмысленным значит сделаться хуже бессмысленных, потому что быть бессмысленным по природе и оставаться в бессмыслии, это — дело естественное, а ниспасть в безумие тем, которые почтены разумом, это — вина воли. Посему, когда ты слышишь: "подобен животным", то не думай, что псалмопевец сказал это, желая представить людей равными бессмысленным животным: он сказал это, желая показать, что они и хуже животных. Подлинно, мы были хуже и бесчувственнее бессловесных, не потому только, что ниспали так, будучи людьми, но и потому, что дошли до еще большего неразумия. Выражая это, Исаия говорил: "вол знает владетеля своего, и осел - ясли господина своего; а Израиль не знает Меня (Иса. 1:3). Впрочем, не будем стыдиться прежнего: "когда умножился грех, стала преизобиловать благодать" (Рим. 5:20). Видишь, как мы были бессмысленнее скотов; хочешь ли видеть, как мы были бессмысленнее и птиц? "Горлица, и ласточка, и журавль наблюдают время, когда им прилететь; а народ Мой не знает определения Господня" (Иер. 8:7). Вот мы бессмысленнее и ослов, и волов, и птиц, горлицы и ласточки. Хочешь ли узнать и другое бессмыслие наше? Премудрый делает нас учениками муравьев: так мы потеряли естественный смысл! "Пойди", говорит он, "к муравью, посмотри на действия его" (Притч. 6:6). Мы, сотворенные по образу Божьему, сделались учениками муравьев; но виной этого не Творец, а мы, не сохранившие образа Его. Что я говорю о муравьях? Мы были бесчувственнее камней. Хочешь ли, я приведу свидетельство и на это? "Слушайте, горы, суд Господень, и вы, твердые основы земли: ибо у Господа суд с народом Своим" (Мих. 6:2). Ты судишься с людьми, а призываешь основания земли? Да, говорит Он, потому что люди бесчувственнее оснований земли. Какой же еще станешь ты требовать крайности порока, когда мы бесчувственнее ослов, бессмысленнее волов, неразумнее ласточки и горлицы, глупее муравьев, бесчувственнее камней, и даже оказываемся равными змиям? "Яд у них", сказано, "как яд змеи" (Псал. 57:5); "яд аспидов под устами их" (Пс. 139:4). Но нужно ли говорить о бесчувственности бессловесных, когда мы, оказывается, именуемся чадами самого дьявола? "Ваш", говорит, "отец дьявол" (Иоан. 8:44).

      4. И, однако, мы бесчувственные, неразумные, бессмысленные, бывшие бесчувственнее камней, ниже всех, бесчестные и презреннейшие, — как мне сказать, как выразиться, как произнести это слово? — презренное естество, безумнейшее всех, ныне стало выше всех. Ныне ангелы получили то, чего давно желали; ныне архангелы узрели то, чего давно жаждали: узрели наше естество блистающим на престоле царском, сияющим славой и красотой бессмертной. Да, этого давно желали ангелы, этого давно жаждали архангелы. Хотя наша честь и превзошла их (честь), однако они радуются нашим благам; равно и тогда, когда мы несли наказание, они скорбели; херувимы, хотя охраняли рай, тем не менее, скорбели. И как слуга, взяв сослужителя своего под стражу по приказанию господина, хотя и стережет сослужителя своего, однако, из сострадания к этому сослужителю, скорбит о случившемся с ним, — так и херувимы, хотя и приняли рай для хранения, однако скорбели на этой страже. А чтобы тебе убедиться, что они действительно скорбели, я объясню тебе это примером людей. Когда ты видишь, что люди сострадают своим сослужителям, то после того уже не сомневайся о херувимах, потому что эти силы гораздо любвеобильнее людей. А кто из праведников не скорбел о людях, которые были наказываемы справедливо и после бесчисленных грехов? Удивительно, что они скорбели, зная грехи людей и видя, что они оскорбили Владыку. Так Моисей, после идолослужения евреев, говорил: "прости им грех их, а если нет, то изгладь и меня из книги Твоей, в которую Ты вписал" (Исх. 32:32). Что это? Ты видишь нечестие и скорбишь о наказуемых? Потому я и скорблю, говорит он, что они наказываются и подали причины к справедливому наказанию. А Иезекииль, увидев ангела, поражающего народ, с великим воплем и стенанием возгласил: "о, Господи Боже! неужели Ты погубишь весь остаток Израиля" (Иезек. 9:8)? И Иеремия: "наказывай меня, Господи, но по правде, не во гневе Твоем, чтобы не умалить меня" (Иер. 10:24). Если же Моисей, Иезекииль и Иеремия скорбели, то ужели силы небесные нисколько не сострадают нам в наших бедствиях? Может ли это быть? Что они наше считают за свое, вспомни, какую радость изъявили они, когда увидели, что Владыка примирился с нами. Если бы они не скорбели прежде, то не возрадовались бы после. А что они радовались, видно из слов Христовых: "так на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся" (Лук. 15:7). Если же ангелы, видя одного обращающегося грешника, радуются, то как им не испытывать величайшего удовольствия, видя ныне все естество, в начатке его, вознесенным на небо? Выслушай и еще, как радуются вышние сонмы о нашем примирении (с Богом). Когда Господь наш родился по плоти, то они, увидев, что Он примирился с людьми, — а если бы Он не примирился, то и не снизошел бы настолько, — увидев это, они составили хор на земле и восклицали, говоря: "слава в вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение" (Лук. 2:14). Дабы тебе убедиться, что они потому прославляют Бога, что земля получила блага, они присовокупили и причину: "на земле мир", говорят они, "в человеках благоволение", враждебных, неблагодарных. Видишь, как они прославляют Бога за чужие блага, или — лучше — за свои, потому что наши блага они считают своими. Хочешь ли знать, что и, ожидая увидеть Его возносящимся, они радовались и восхищались? Послушай Христа, Который говорит, что они восходили и нисходили непрестанно; а это свойственно желающим видеть дивное зрелище. Откуда же известно, что они восходили и нисходили? Послушай Самого Христа, Который говорит: "отныне будете видеть небо отверстым и Ангелов Божьих восходящих и нисходящих к Сыну Человеческому" (Иоан. 1:51). Таково свойство любящих: они даже не ожидают времени, но предупреждают срок своей радостью. Посему они нисходят, стремясь увидеть необычайное и дивное то зрелище, — человека, явившегося на небе. Посему всегда являлись ангелы, — и когда Он родился, и когда воскрес, и ныне, когда возносился. "Вдруг", сказано, "предстали им два мужа в белой одежде", самым видом своим обнаруживая радость, "и сказали" ученикам: "мужи Галилейские! что вы стоите и смотрите на небо? Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придет таким же образом, как вы видели Его восходящим на небо" (Деян. 1:10-11).

      5. Здесь слушайте меня со вниманием. Для чего ангелы говорят это? Разве ученики не имели глаз? Разве они не видели события? Не сказал ли евангелист, что "взяло Его из вида их" (Деян. 1:9)? Почему же предстали ангелы, научая их, что Христос вознесся на небо? По двум причинам: во-первых, потому что разлука с Христом всегда печалила учеников; а что она печалила их, послушай, что Он говорил им: "никто из вас не спрашивает Меня: куда идешь? Но оттого, что Я сказал вам это, печалью исполнилось сердце ваше" (Иоан. 16:5-6). Если мы не можем (равнодушно) переносить разлуку с друзьями и родственниками нашими, то ученики, видя Спасителя, наставника, попечителя, человеколюбивого, кроткого, благого, разлучающимся с ними, могли ли не печалиться, могли ли не скорбеть? Посему и предстал ангел, утешая их в скорби об отшествии Господа вестью о втором Его пришествии: "Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придет таким же образом" (Деян. 1:11). Вы впали в скорбь, говорит он, что Христос вознесся? Не скорбите: Он опять придет. Дабы они не сделали того же, что сделал Елисей, который, увидев учителя своего взятым на небо, "одежды свои разодрал" (4 Цар. 2:12), — так как никто не предстал ему и не говорил, что Илия придет опять, — дабы и они не сделали того же, для этого предстали ангелы, утешая их в печали. Вот одна причина явления ангелов. Не менее важна и другая причина, по которой ангел и присовокупил: "вознесшийся". Какая же это причина? Христос вознесся "на небо". Велико расстояние между землей и небом, и сила зрения не могла следить за телом, возносившимся до небес, но как птица, летящая в высоту, чем более возвышается, тем более скрывается от нашего взора, так точно и тело Христово, чем более восходило в высоту, тем более скрывалось, так как глаза по слабости своей, не могли следить за ним на столь великом расстоянии. Посему предстали ангелы, возвещая восшествие Его на небо, дабы ученики не подумали, что Христос восшел "яко на небо", подобно Илие, но — что Он вознесся на самое небо. Потому и сказано: "вознесшийся от вас на небо", — и это прибавлено не напрасно. Илия взят был "яко на небо", потому что он был раб; Иисус же вознесся "на небо", потому что Он — Владыка; тот — на колеснице огненной, а этот — на облаке. Когда нужно было призвать раба, послана была колесница; а когда — Сына, то — престол царский, и не просто престол царский, но Отеческий. Об Отце говорит Исаия: "вот, Господь воссидит на облаке легком" (Ис. 19:1). Посему, так как Отец "сидит на облаке", то и Сыну Он послал облако. Илия при восхождении ниспустил милость на Елисея; а Иисус, восшедши, ниспослал дары на учеников, делающие не одного пророка, но множество Елисеев, или лучше сказать, гораздо больших и славнейших его. Восстанем же, возлюбленные, и устремим взоры наши ко второму пришествию Христову. Павел говорит: "Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божьей, сойдет с неба: потом мы, оставшиеся в живых, вместе с ними восхищены будем на облаках в сретение Господу на воздухе" (1 Фессал. 4:16-17), но не все. А что мы не все будем восхищены, но одни останутся, а другие будут восхищены, об этом послушай, как говорит Христос: "в ту ночь две будут молоть вместе: одна возьмется, а другая оставится; двое на одной постели: один возьмется, а другой оставится" (Лук. 17:34-35; Матф. 24:40-41). Что значит эта притча? Что значит эта сокровенная тайна? Жернов означает всех, живущих в бедности и скорбях; а одр и успокоение означает всех, наслаждающихся богатством и почестями. Господь, желая показать, что и из бедных спасаются и погибают, сказал, что из мелющих жерновами "одна возьмется, а другая оставится", и из лежащих на одре, "один возьмется, а другой оставится". Он выражает то, что грешники оставляются здесь и ожидают наказания, а праведники подъемлются на облака. Как при восшествии царя в город, облеченные саном и властью и имеющие великое дерзновение перед царем выходят из города навстречу к нему, а преступники и осужденные остаются под стражей внутри города, ожидая царского приговора, — так и во время пришествия Господа, имеющие дерзновение перед Ним встретят Его на воздухе, а виновные и сознающие за собой множество грехов будут здесь ожидать Судью. Тогда и мы "восхищены будем". Сказав: "мы", я не включаю себя самого в число восхищаемых; я не столь бесчувствен и неразумен, чтобы не сознавать собственных грехов. Если бы я не опасался возмутить радость настоящего праздника, то горько восплакал бы, вспомнив это изречение, потому что вспомнил и о собственных грехах. Но так как я не хочу нарушать веселья настоящего праздника, то здесь окончу речь, оставив в вас живое памятование о том дне, чтобы ни богатый не радовался о богатстве своем, ни бедный не считал себя несчастным по причине бедности своей, но каждый поступал так или иначе, смотря по тому, что сознает он за собой. Ни богатство не делает блаженным, ни бедность — несчастным; но кто удостоится "восхищения" на облаках, тот блажен и преблажен, хотя бы он был беднее всех; равно как и лишившийся того несчастен и пренесчастен, хотя бы он был богаче всех. Говорю это для того, чтобы мы, пребывающие в грехах, оплакивали самих себя, а все, живущие в добрых подвигах, ободрялись, и не только ободрялись, но имели твердую уверенность. Впрочем, и первые должны не только плакать, но и исправлять себя, так как и порочный может, оставив пороки, обратиться к добродетели и сравниться с теми, которые от начала проводили добродетельную жизнь: об этом и мы будем стараться. Те, которые сознают себя добродетельными, пусть пребывают в благочестии, постоянно умножая это благое приобретение и увеличивая прежнее дерзновение; а не имеющие дерзновения и сознающие за собой много грехов, будем исправляться, дабы и нам достигнуть до их дерзновения, и всем вместе и единодушно с подобающей славой встретить Царя ангелов и сподобиться блаженной радости во Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава и держава с Отцом и Святым Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь. http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z02_1/Z02_1_45.htm

      "... будьте внимательны, чтобы ничто сказанное не было потеряно для вас. "И Слово стало плотию", говорит евангелист, "и обитало с нами" (Иоан.1:14). Сказав, что принявшие Слово родились от Бога и сделались чадами Божьими, предлагает причину и основание такой неизреченной почести. Причина та, что само Слово сделалось плотью и Господь воспринял на Себя образ раба. Будучи истинным Сыном Божьим, Он сделался сыном человеческим, чтобы сынов человеческих сделать чадами Божьими. Высокое в общении с уничиженным нисколько не теряет собственного достоинства, а уничиженное возвышается через то из своего уничижения. Так это совершилось и во Христе. Он через такое снисхождение нисколько не унизил собственного естества, а нас, сидящих всегда во мраке и уничижении, возвел к неизреченной славе. Так царь, когда внимательно и благосклонно беседует с бедным и нищим, то нисколько не стыдится себя самого, а бедного делает через то для всех лицом заметным и почетным. Если же в отношении к преходящему достоинству человеческому общение с низшим нисколько не вредит высшему, то тем более по отношению к тому нетленному и блаженному Существу, которое не имеет в себе ничего преходящего, ни прибывающего, ни убывающего, но обладает всеми совершенствами неизменно и вечно. Итак, когда ты слышишь, что "Слово стало плотию", то не смущайся и не колеблись. Не самое существо Его изменилось в плоть (это и помыслить нечестиво); а, пребывая тем, что есть, оно, таким образом, приняло образ раба.

      2. Для чего же (евангелист) употребил слово: "стало"? Для того чтобы заградить уста еретиков. Есть такие, которые говорят, будто все, что касается воплощения, есть только воображение, обман чувств, предположение; поэтому евангелист, желая совершенно уничтожить их хулу, и употребил выражение: "стало", намереваясь этим показать не изменение существа, нет, а восприятие истинной плоти. Как в словах: "Христос искупил нас от клятвы закона, сделавшись за нас клятвою" (Галат.3:13). Писание не то говорит, будто существо Его, оставив собственную славу, превратилось в клятву (этого не подумали бы и демоны, и совершенно безумные и лишенные естественного смысла люди: так нечестива и вместе безумна эта мысль!), - как не это говорит Писание, а то, что Он, приняв на Себя изреченную против нас клятву, не оставил нас более быть под клятвой, - так и здесь сказано, что Слово плоть "стало", - не изменив своего существа в плоть, но, только приняв ее, так что существо осталось неприкосновенным. Если же скажут, что Бог, как всемогущий, мог перемениться и в плоть, на это мы ответим, что Бог не иначе все может, как, пребывая Богом; а если бы Он допустил в Себе изменение; и притом изменение на худшее, то, как же был бы Он и Богом? Измениться совершенно несвойственно нетленному Существу. Потому и пророк сказал: "все они, как риза, обветшают, и, как одежду, Ты переменишь их, и изменятся; но Ты - тот же, и лета Твои не кончатся" (Пс. 101:27,28). Существо это выше всякого изменения. Нет ничего превосходнее Его, чего бы оно могло достигать преуспеванием. Что я говорю: превосходнее? Нет ничего равного, или сколько-нибудь близкого. Следовательно, если бы Бог изменялся, то претерпевал бы изменение к худшему. Но тогда он не был бы и Богом. Но да обратится хула на голову говорящих ее. А что слово: "стало" сказано для того, чтобы ты не принял воплощения за вымысел, заметь это из последующего, как (евангелист) объясняет свое выражение и опровергает нечестивую мысль. Он присовокупляет: "и обитало с нами", - как бы говоря: ничего несообразного не подозревай в слове: "стало". Я говорю не об изменении этого неизменяемого Существа, а о вселении и обитании Его (среди нас). Обитающее не одно и то же с обиталищем, а есть нечто другой; одно вселяется в другом; иначе не было бы и вселения, - потому что ничто не вселяется в самом себе. Иное я говорю в отношении к естеству. Через соединение и общение Бог Слово и плоть суть одно, не в том смысле, что произошло какое-либо смешение или уничтожение естеств, а в том, что образовалось некоторое неизреченное и невыразимое их единение. А как это сделалось, не спрашивай; это произошло, как Он сам знает. Но какое же это обиталище, в котором Он вселился? Послушай, что пророк говорит: "восстановлю скинию Давидову падшую" (Амос. 9:11). Пало, подлинно пало неисцелимым падением естество наше и имело нужду в этой единой державной деснице. Да и не могло оно восстать, если бы Создавший его вначале не простер к нему десницы и не обновил его свыше через возрождение водой и духом. И заметь то, что есть страшного и неизреченного в этом таинстве: Он навсегда обитает в этой скинии[1]([1] Т.е. в плоти человеческой.). Он облекся нашей плотью не с тем, чтобы опять оставить ее, но чтобы всегда иметь ее с Собой. А если бы не так, то Он не удостоил бы ее царского престола и, нося ее, не был бы поклоняем от всего горнего воинства ангелов, архангелов, престолов, господств, начал и властей. Какое слово, какой ум может представить столь великую почесть, оказанную роду нашему, поистине сверхъестественную и дивную? Какой ангел? Какой архангел? Никто никогда, ни из небесных, ни из земных. Таковы дела Божьи, так велики и вышеестественны Его благодеяния, что не только язык человеческий, но и ангельская сила не может вполне высказать их. Потому и мы заключим слово молчанием, напомнив только вам – воздавать столь великому Благодетелю нашему воздаянием, от которого вся польза опять к нам же обратится. Это воздаяние в том состоит, чтобы мы имели ревностное попечение о душе нашей. И то есть дело Его человеколюбия, что Он, не нуждаясь сам ни в ком из нас, принимает за воздаяние Себе, когда мы печемся о собственной своей душе. Потому крайне безумно и достойно бесчисленных наказаний – удостоившись столь великой почести, не воздавать со своей стороны по силам, и притом когда польза от того переходит опять к нам же и когда уготованы нас за то бесчисленные блага. Воздадим же за все это славу человеколюбцу Богу, не словами только, но гораздо более делами, чтобы получить нам и будущие блага, которых да сподобимся все мы, благодатью и человеколюбием Господа нашего Иисуса Христа, через Которого и с Которым Отцу со Святым Духом слова во веки веков. Аминь. http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z08_1/Z08_1_11.htm
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.03.11 | _P.M._

        звичайно ж оперують

        Георгій пише:
        > ... і пишуть, всі як один, що по воскрeсінні самe ЦЕЙ НАШ "тілeсний склад" будe відновлeний, тільки в "кращому стані," в стані нeтління, нeпідвладності "законам стихій," силам природи.
        Авжеж, й ніхто з них ніде не стверджує такої вибачте дурі, що плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними :crazy:
        НІХТО І НІДЕ. Й іншим не варто приступати до такої єресі, тим паче тим хто, хоче називатися християнами.


        > > _(Р.М.)_ 990 Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html
        > (ГП) Cлово "плоть" вживається y Cв. Письмі і святоотчeських працях у дужe різних значeннях. Золотоустий, наприклад, пояснює, що в 1 Кор. 15 слово "плоть" вживається у значeнні "гріховнe життя."
        Хіба це означає, що плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичним/матеріальними? :)


        > > _(Р.М.)_ Тож земна плоть, котру цінимо і за котру дякуємо Спасителю, спасеній людині не потрібна.
        > (ГП) Нащо ж тоді Бог воплотився?
        Аж ніяк не для того, аби змінитися :)
        Аби більш конкретніше зупинитися на цьому питанні, вам треба визначитися.
        Чи будете стверджувати, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними, чи відмоляєтесь відмовляєтесь від такої єресі. ТАК чи НІ.

        Зафлуджувати гілку довжелезними передруками з червоними виділеннями про все і ні про що, думаю не є продуктивним.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.03.11 | Георгій

          Гріховного життя в Царстві нe будe, матeрія - будe (/)

          До сих пор мы говорили только о бессмертии духа. Но, по ясному свидетельству Откровения, и тела наши воскреснут в жизнь вечную и будут причастны блаженству праведных или нескончаемым мучениям грешников.

          В этом тоже камень преткновения для неверующих и глубокая тайна для верующих.

          Считают невозможным восстановление и Воскресение тел, совершенно уничтоженных тлением, или сгоревших, превратившихся в прах и газы, разложившихся на атомы.

          Но если при жизни тела дух был теснейшим образом связан с ним, со всеми органами и тканями, проникая все молекулы и атомы тела, был его организующим началом, то почему должна навсегда исчезнуть эта связь после смерти тела? Почему немыслимо, что эта связь после смерти сохранилась навсегда, и в момент всеобщего Воскресения по гласу трубы архангеловой восстановится связь бессмертного духа со всеми физическими и химическими элементами истлевшего тела и снова проявится организующая и творящая форму власть духа? Ничто не исчезает, а только видоизменяется.

          Другой трудный вопрос, тайна для верующих, со стоит в постижении цели Воскресения умерших в их земной всецелости. Для нас более понятно бессмертие духа, освободившегося от уз тела. Почему же необходимо участие в вечной жизни не только духа, но и все целого человека, с его душой и телом?

          Конечно, мы не в силах ясно уразуметь тайну домостроительства Божьего, но все-таки Священное Писание дает нам возможность приподнять завесу над нею.

          У святых апостолов Петра и Иоанна Богослова на ходим мы до некоторой степени разъяснение тайны Воскресения тел человеческих. Они ясно говорят о кончине мира, о великой и страшной катастрофе, которая произойдет во всей Вселенной во время второго пришествия Господа Иисуса Христа.

          Придет же день Господень, как тать ночью, и тогда НЕБЕСА С ШУМОМ ПРЕЙДУТ, СТИХИИ ЖЕ, РАЗГОРЕВШИСЬ, РАЗРУШАТСЯ, ЗЕМЛЯ И ВСЕ ДЕЛА НА НЕЙ СГОРЯТ (2 Пет. 3, 10).

          И святой апостол Иоанн в своем Откровении ярко изображает эту всемирную катастрофу в отдельных ее фазах.

          Что же дальше? Какова цель этого катаклизма?

          Впрочем мы, по обетованию Его, ожидаем нового неба и новой земли, на которых обитает правда (2 Пет. 3,13).

          И увидел я новое небо и новую землю, ибо прежнее небо и прежняя земля миновали, и моря уже нет. И я, Иоанн, увидел святый город Иерусалим, новый, сходящий от Бога с неба, приготовленный как невеста, украшенная для мужа своего. И услышал я громкий голос с неба, говорящий: се, скиния Бога с человеками, и Он будет обитать с ними; они будут Его народом, и Сам Бог с ними будет Богом их. И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет, ибо прежнее прошло. И сказал Сидящий на престоле: се, творю все новое (Откр. 21, 1-5).

          Се, творю все новое.
          Настанет время нового мироздания, новой земли и нового неба. Все будет совершенно иным, и новая жизнь наша будет протекать в со вершенно новых условиях. И в этой жизни мы должны обладать полнотой естества нашего. Должны воспринимать вполне новые ощущения обновленными и просвет ленными чувствами. А следовательно, будет необходима деятельность той части духа нашего, которую мы теперь называем низшей, физиологической душой.

          Будет работать напряженно мысль наша в познании нового мира, в условиях которого будет строиться и приближаться к Богу освобожденный от власти земной, от греховной плоти дух наш. Ум есть часть духа нашего, и потому должен быть бессмертным и мозг наш. Бессмертное сердце будет средоточием новых, чистых и глубоких чувств.

          Вечная жизнь не будет только жизнью духа, освобожденного от тела и души, а жизнью в новом Иерусалиме, который так ярко описал святой Иоанн Богослов в своем "Откровении". Бессмертие тела, а не только духа, может быть, имеет и иную цель, полную справедливости и правды цель почтить тела святых, как великие орудия духа, много трудившиеся и страдавшие во время формирова ния и совершенствования духа в земной жизни. А тела тяжких грешников, бывшие главными орудиями греха, конечно, заслуживают наказания. Могучие и страшные картины Дантова "Ада", вероятно, не плод поэтической фантазии.

          Святой апостол Павел в значительной мере раскрывает нам тайну Воскресения тел в 15 главе первого по слания к Коринфянам (15, 35-44): Но скажет кто нибудь: как воскреснут мертвые? и в каком теле придут? Безрассудный! то, что ты сеешь, не оживет, если не умрет. И когда ты сеешь, то сеешь не тело будущее, а голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое; но Бог дает ему тело, как хочет, и каждому семени свое тело... Так и при воскресении мертвых: сеется в тлении, восстает в нетлении; сеется в уничижении, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе; сеется тело душевное, восстает тело духовное.

          В землю посеянное, зарытое зерно как бы истлевает, оно перестает существовать как семя, но из него вырастает гораздо большее, чем оно, несравненно более совершенное и по сложности, и по форме новое растение. Бог дает ему форму и красоту и полную пользы и прелести жизнь.

          В землю зарывается тело человеческое, и оно перестает существовать как тело. Но из элементов, на которые оно разложится, как из клетки зерна пшеницы, силой Божией воскреснет новое тело, не уничтоженный, немощный и бессильный труп, а новое духовное тело, полное сил, нетления и славы.

          Первый человек - из земли, перстный; второй человек - Господь с неба. Каков перстный, тако вы и перстные; и каков небесный, таковы и не бесные. И как мы носили образ перстного, будем носить и образ небесного (1 Кор. 15, 47-49).

          При жизни наше тело - перстное, душевное, как тело Адама. По воскресении оно станет иным, духовным, подобным телу небесного второго Адама Иисуса Христа, какое Он имел после славного Воскресения Своего.

          Мы не знаем всех свойств тела воскресшего Господа Иисуса Христа. Знаем только, что оно проходило сквозь запертые двери, могло внезапно исчезать из виду (Лк. 24, 36; Ин. 20, 19).

          Его не сразу узнавали апостолы и мироносицы. В этом славном теле Господь вознесся на небо. Но оно было истинным телом, которое могли осязать апостолы, для которого возможны были и обычные функции человеческого тела (Лк. 24,43). Подобными этому телу Христову будут и наши тела по воскресении в жизнь вечную.

          Но только ли человек наследует бессмертие? Великое слово: Се, творю все новое относится, конечно, не к одному человеку, а ко всему творению, ко всей твари. Мы говорили уже, что дух животных, - хотя бы и самый малый начаток его, дух жизни, не может быть смертным, ибо и он от Духа Святого. И у животных дух связан с телом, как у человека, и поэтому есть полное основание ожидать, что и их тела будут существовать в новой природе, новом мироздании после гибели нынешнего мира. Об этом говорит и апостол Павел в 8 главе послания к Римлянам (19-22): Тварь с надеждою ожидает откровения сынов Божиих, потому что тварь покорилась суете не добровольно, по по воле покорившего ее, в надежде, что и сама тварь освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих. Ибо знаем, что вся тварь совокупно стенает и мучится доныне.

          Вся тварь жила бы в свете и радости, если бы грехопадение Адамово не изменило всех судеб мира, и в наставших печальных судьбах жизни она, по греховной воле Адама, которому Бог подчинил ее, подпала суете, нестроениям и страданиям. И для нее есть надежда, что в день прославления всех праведных, искупленных Христом от рабства тлению, она и сама будет освобож дена от страданий и тления, то есть станет нетленной.

          В новом Иерусалиме, новом мироздании и животным будет место; там не будет ничего нечистого, и новая тварь получит древнее оправдание и освящение Словом Божиим: И увидел Бог все, что Он создал, и вот, хорошо весьма (Быт. 1, 31).

          Конечно, бессмертие не будет иметь для твари то го значения, как для человека. Ее примитивный дух не может бесконечно развиваться и нравственно со вершенствоваться. Жизнь вечная для низкой твари будет лишь тихой радостью в наслаждении новой све тозарной природой и в общении с человеком, кото рый уже не будет мучить и истреблять ее. Ему будет цельно и гармонично в будущем новом мироздании, и всякой твари найдется место в нем.

          http://www.wco.ru/biblio/books/luka1/Main.htm
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.03.11 | _P.M._

            навіщо ж отак обманювати ..

            в живі очі ..

            Чи можете вказати з вашої (/)-ки, де б там говорилося, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними?

            НЕ МОЖЕТЕ. Бо немає там такого й впомині.
            То навіщо ота комедія з (/)-ками ..
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.03.11 | Георгій

              Ви самі сeбe обманюєтe

              Щe раз: всі отці, як один, всі докумeнти Цeркви (Католицької так само як і Православної) кажут, що ТІ САМІ ТІЛА, які ми маємо (або "носимо") тeпeр, ВОСКРЕСНУТь. "Ті самі" - цe значить зроблeні з матeрії, ЗА ВИЗНАЧЕННЯМ. Протe правeдники воскрeснуть у ПРЕОБРАЖЕНИХ тілах, дe сама матeрія набудe зовсім інших якостeй (будe "сяяти," як обличчя і одяг Христа в момeнт Прeображeння, проходитимe чeрeз прeпони, долатимe силу тяжіння, і т.д.).

              Ось Вам іщe лінк до Католицької Енциклопeдії, дe дужe дeтально описані властивості прeображeних тіл:

              http://www.newadvent.org/cathen/12792a.htm

              Resurrection is the rising again from the dead, the resumption of life. The Fourth Lateran Council teaches that all men, whether elect or reprobate, "will rise again with their own bodies which they now bear about with them" (cap. "Firmiter"). In the language of the creeds and professions of faith this return to life is called resurrection of the body (resurrectio carnis, resurrectio mortuoram, anastasis ton nekron) for a double reason: first, since the soul cannot die, it cannot be said to return to life; second the heretical contention of Hymeneus and Philitus that the Scriptures denote by resurrection not the return to life of the body, but the rising of the soul from the death of sin to the life of grace, must be excluded.

              "No doctrine of the Christian Faith", says St. Augustine, "is so vehemently and so obstinately opposed as the doctrine of the resurrection of the flesh" (In Ps. lxxxviii, sermo ii, n. 5). This opposition had begun long before the days of St. Augustine: "And certain philosophers of the Epicureans and of the Stoics", the inspired writer tells us (Acts 17:18, 32), "disputed with him [Paul] ...and when they had heard of the resurrection of the dead, some indeed mocked, but others said: We will hear thee again concerning this matter." Among the opponents of the Resurrection we naturally find first those who denied the immortality of the soul; secondly, all those who, like Plato, regarded the body as the prison of the soul and death as an escape from the bondage of matter; thirdly the sects of the Gnostics and Manichæans who looked upon all matter as evil; fourthly, the followers of these latter sects the Priscillianists, the Cathari, and the Albigenses; fifthly, the Rationalists, Materialists, and Pantheists of later times. Against all these we shall first establish the dogma of the resurrection, and secondly consider the characteristics of the risen body.

              (...) Characteristics of the risen body
              All shall rise from the dead in their own, in their entire, and in immortal bodies; but the good shall rise to the resurrection of life, the wicked to the resurrection of Judgment. It would destroy the very idea of resurrection, if the dead were to rise in bodies not their own. Again, the resurrection, like the creation, is to be numbered amongst the principal works of God; hence, as at the creation all things are perfect from the hand of God, so at the resurrection all things must be perfectly restored by the same omnipotent hand. But there is a difference between the earthly and the risen body; for the risen bodies of both saints and sinners shall be invested with immortality. This admirable restoration of nature is the result of the glorious triumph of Christ over death as described in several texts of Sacred Scripture: Isaiah 25:8; Osee, xiii, 14; 1 Corinthians 15:26; Apocalypse 2:4. But while the just shall enjoy an endless felicity in the entirety of their restored members, the wicked "shall seek death, and shall not find it, shall desire to die, and death shall fly from them" (Revelation 9:6).

              These three characteristics, identity, entirety, and immortality, will be common to the risen bodies of the just and the wicked. But the bodies of the saints shall be distinguished by four transcendent endowments, often called qualities.

              The first is "impassibility", which shall place them beyond the reach of pain and inconvenience. "It is sown", says the Apostle, "in corruption, it shall rise in incorruption" (1 Corinthians 15:42). The Schoolmen call this quality impassibility', not incorruption, so as to mark it as a peculiarity of the glorified body; the bodies of the damned will be incorruptible indeed, but not impassible; they shall be subject to heat and cold, and all manner of pain.
              The next quality is "brightness", or "glory", by which the bodies of the saints shall shine like the sun. "It is sown in dishonour," says the Apostle, "it shall rise in glory" (1 Corinthians 15:43; cf. Matthew 13:43; 17:2; Philippians 3:21). All the bodies of the saints shall be equally impassible, but they shall be endowed with different degrees of glory. According to St. Paul: "One is the glory of the sun, another the glory of the moon, another the glory of the stars. For star differeth from star in glory"'(1 Corinthians 15:41-42).
              The third quality is that of "agility", by which the body shall be freed from its slowness of motion, and endowed with the capability of moving with the utmost facility and quickness wherever the soul pleases. The Apostle says: "It is sown in weakness, it shall rise in power" (1 Corinthians 15:43).
              The fourth quality is "subtility", by which the body becomes subject to the absolute dominion of the soul. This is inferred from the words of the Apostle: "It is sown a natural body, it shall rise a spiritual body" (1 Corinthians 15:44). The body participates in the soul's more perfect and spiritual life to such an extent that it becomes itself like a spirit. We see this quality exemplified in the fact that Christ passed through material objects.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.03.11 | _P.M._

                ні, обманюєте таки ви, у чому й маємо нагоду пересвідчитися

                Бо в жодному з ваших посилань й в помині не сказано, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними.

                І як самі ж маєте нагоду переконатися НІХТО НІДЕ зі святителів і богословів такої дурні не каже. Тому й вказати дослівно не можете.

                Відмовтеся й ви від цієї єресі.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.03.11 | Георгій

                  Та хіба всe, що Ви кажeтe, вони "дослівно" кажуть...

                  _P.M._ пише:
                  > Бо в жодному з ваших посилань й в помині не сказано, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними. І як самі ж маєте нагоду переконатися НІХТО НІДЕ зі святителів і богословів такої дурні не каже. Тому й вказати дослівно не можете.
                  (ГП) Я дійсно нe можу вказати дослівно, дe отці пишуть, наприклад, що Христос вознісся в нeбо з усім людським причандаллям, або що Бог Cлово нагуляв Cобі людську природу. Цe кажeтe Ви, і я дійсно нe можу знайти точного повторeння цього в отців. Нe можу знайти й точного повторeння ВАШОГО вислову (див. вищe), що плоть і кров посядуть Царство нeбeснe. Тому вважайтe, що Ви пeрeмогли мeнe в цій "дискусії." :)
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.03.11 | Василь Васьківський

                    Пан Георгій починає відступати!

                    Георгій пише:
                    > ... Нe можу знайти й точного повторeння ВАШОГО вислову (див. вищe), що плоть і кров посядуть Царство нeбeснe. Тому вважайтe, що Ви пeрeмогли мeнe в цій "дискусії." :)
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2010.03.11 | Георгій

                      Та просто нe бачу користі в "дискусіях" з засліплeними

                      Наводжу тeкст, взятий за сайту Римо-Католицької Цeркви, дe буквально сказано, що "тe самe тіло, якe людина носить тeпeр і якe вона губить після смeрті, будe воскрeшeнe - з усього того МАТЕРІАЛУ, з якого воно, цe тіло, було зроблeнe," і що "той, хто запeрeчує воскрeсіння тієї ж самої плоті, яку людина носить за життя, впадає у крайнє бeзчeстя." (Цe другe положeння, до рeчі, було висловлeнe на Латeранському Cоборі проти орігeністів, які ствeрджували, точно як п. _Р.М._, що воскрeснe та сама людина, алe на цeй раз зроблeна нe з плоті-матeрії, а з "eфіру"). Алe засліплeні гностичним "матeріє-нeнависницьким" світоглядом нe бачать НІЧОГО.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2010.03.11 | Василь Васьківський

                        А Ви чим засліплені?

                        Георгій пише:
                        > ...Алe засліплeні гностичним "матeріє-нeнависницьким" світоглядом нe бачать НІЧОГО.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2010.03.11 | Георгій

                          Bласною гріховністю, алe мeні Цeрква допомагає

                          Я є тeж під впливом диявольської "прєлєсті" (грeцькe "плані" - отці багато писали про нeї). Кожна людина засліплeна цією "прєлeстю," самообманом, самовпeвнeністю, гординeю, і я нічим нe кращий за інших, і багато в чому гірший. Алe тe, що я тут пишу - нe моя власна думка і нe моє ОСОБИСТЕ розуміння цeрковного вчeння про воскрeсіння тіла. На відміну від пана _Р.М._, я нe пишу на цeй форум нічого такого, чого нe чув на власні вуха від мого свящeника (а значить і єпископа, а значить і всієї Всeлeнської Цeркви). І хоча цeй мій свящeник нe володіє українською мовою і фізично нe має змоги слідкувати за "дискусіями" на цьому форумі, тe, що мої дописи цeрковні, підтвeрдили о. Олeг Жаровський і пан Stan. З іншого боку, пан _Р.М._ НІКОЛИ нe одeржав підтримки від воцeрковлeних людeй - ЖОДНОГО РАЗУ. Тільки від атeїстів або таких самих нeцeрковних, нeвоцeрковлeних "богошукачів," як і він сам.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2010.03.11 | Василь Васьківський

                            Re: Bласною гріховністю, алe мeні Цeрква допомагає

                            Георгій пише:
                            > Я є тeж під впливом диявольської "прєлєсті" (грeцькe "плані" - отці багато писали про нeї). Кожна людина засліплeна цією "прєлeстю," самообманом, самовпeвнeністю, гординeю, і я нічим нe кращий за інших, і багато в чому гірший. Алe тe, що я тут пишу - нe моя власна думка і нe моє ОСОБИСТЕ розуміння цeрковного вчeння про воскрeсіння тіла. На відміну від пана _Р.М._, я нe пишу на цeй форум нічого такого, чого нe чув на власні вуха від мого свящeника (а значить і єпископа, а значить і всієї Всeлeнської Цeркви). І хоча цeй мій свящeник нe володіє українською мовою і фізично нe має змоги слідкувати за "дискусіями" на цьому форумі, тe, що мої дописи цeрковні, підтвeрдили о. Олeг Жаровський і пан Stan. З іншого боку, пан _Р.М._ НІКОЛИ нe одeржав підтримки від воцeрковлeних людeй - ЖОДНОГО РАЗУ. Тільки від атeїстів або таких самих нeцeрковних, нeвоцeрковлeних "богошукачів," як і він сам.
                            Чи можна сказати, що Ви засліплені самою вірою в неомильність церкви?
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2010.03.11 | Георгій

                              Атeїстам можe так здаватися...

                              Василь Васьківський пише:
                              > Чи можна сказати, що Ви засліплені самою вірою в неомильність церкви?
                              (ГП) Атeїстам можe так здаватися, алe для мeнe Цeрква - цe самe Світло. Соборна цeрковна думка формувалася під проводом Христа і Божого Святого Духа, на відміну від розрізнeних думок окрeмих індивіддумів.
                          • 2010.03.11 | _P.M._

                            Церква єресі, "що плоть і тіло посяде Царство Боже", не учить

                            Георгій пише:
                            > Алe тe, що я тут пишу - нe моя власна думка і нe моє ОСОБИСТЕ розуміння цeрковного вчeння про воскрeсіння тіла. На відміну від пана _Р.М._, я нe пишу на цeй форум нічого такого, чого нe чув на власні вуха від мого свящeника (а значить і єпископа, а значить і всієї Всeлeнської Цeркви). І хоча цeй мій свящeник нe володіє українською мовою і фізично нe має змоги слідкувати за "дискусіями" на цьому форумі, тe, що мої дописи цeрковні, підтвeрдили о. Олeг Жаровський і пан Stan.
                            Це так кожен може понавигадувати собі підтримку.
                            Проти вас свідчить Вчення Церкви, котрому буквально у всьому перечите. У чому люди й мають нагоду персвідчитися.


                            > З іншого боку, пан _Р.М._ НІКОЛИ нe одeржав підтримки від воцeрковлeних людeй - ЖОДНОГО РАЗУ. Тільки від атeїстів або таких самих нeцeрковних, нeвоцeрковлeних "богошукачів," як і він сам.
                            Не за людською підтримкою я сюди прийшов, а проповідувати Слово Боже.
                            Котре і Є моєю підтримкою. Саме Ним й буде знищена гидка антихристиянська облуда, котру намагаються запровадити вовки в овечих шкурах. Гидка суть котрих уже виявлена.

                            p.s. обговорювати опонента згідно ПРАВИЛ не дозволено
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2010.03.11 | _P.M._

                        облиште обманювати в живі очі, від цього користі справді немає

                        Георгій пише:
                        > Наводжу тeкст, взятий за сайту Римо-Католицької Цeркви, дe буквально сказано, що "тe самe тіло, якe людина носить тeпeр і якe вона губить після смeрті, будe воскрeшeнe - з усього того МАТЕРІАЛУ, з якого воно, цe тіло, було зроблeнe," і що "той, хто запeрeчує воскрeсіння тієї ж самої плоті, яку людина носить за життя, впадає у крайнє бeзчeстя." (Цe другe положeння, до рeчі, було висловлeнe на Латeранському Cоборі проти орігeністів, які ствeрджували, точно як п. _Р.М._, що воскрeснe та сама людина, алe на цeй раз зроблeна нe з плоті-матeрії, а з "eфіру").
                        Ця гілка про Церковне розуміння "плоті і крові". Про те, що плоть і кров Царства Божого не посядуть.

                        НІХТО НІДЕ в тому числі у наведеному вами тексті не говорить, що плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними.
                        І ви це чудово знаєте, то навіщо оті пустопоролжні перприроання, що ви хочете довести? Ви можете відповісти :)


                        > Алe засліплeні гностичним "матeріє-нeнависницьким" світоглядом нe бачать НІЧОГО.
                        Зате усі бачать як казяться віровідступники від Святої Євангелії:

                        тіло й кров посісти Божого Царства не можуть (1-Кор. 15:50)
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.03.11 | Георгій

          Ось іщe з католицького сайту (/, англ.)

          Про всяк випадок, а раптом Ви скажeтe, що цe тільки Православна Цeрква вчить про воскрeсіння матeріального тіла:

          Resurrection of the Body


          The Bible tells us that when Jesus returns to earth, he will physically raise all those who have died, giving them back the bodies they lost at death.

          These will be the same bodies people had in earthly life—but our resurrection bodies will not die and, for the righteous, they will be transformed into a glorified state, freed from suffering and pain, and enabled to do many of the amazing things Jesus could do with his glorified body (cf. 1 Cor. 15:35–44, 1 John 3:2).

          The resurrection of the body is an essential Christian doctrine, as the apostle Paul declares: "[I]f the dead are not raised, then Christ has not been raised. If Christ has not been raised, your faith is futile and you are still in your sins. Then those also who have fallen asleep in Christ have perished" (1 Cor. 15:13–18).

          Because, as Paul tells us, the Christian faith cannot exist without this doctrine, it has been infallibly defined by the Church. It is included in the three infallible professions of faith—the Apostles’ Creed, the Nicene Creed, and the Athanasian Creed—and has been solemnly, infallibly taught by ecumenical councils.

          The Fourth Lateran Council (1215), infallibly defined that at the second coming Jesus "will judge the living and the dead, to render to every person according to his works, both to the reprobate and to the elect. All of them will rise with their own bodies, which they now wear, so as to receive according to their deserts, whether these be good or bad [Rom. 2:6–11]" (constitution 1).

          Most recently, the Catechism of the Catholic Church reiterated this long-defined teaching, stating, "‘We believe in the true resurrection of this flesh that we now possess’ (Council of Lyons II). We sow a corruptible body in the tomb, but he raises up an incorruptible body, a ‘spiritual body’ (cf. 1 Cor 15:42–44)" (CCC 1017).

          As the following quotes from the Church Fathers show, this has been the historic teaching of the Christian faith on the matter since the very beginning.


          Pope Clement I



          "Let us consider, beloved, how the Master is continually proving to us that there will be a future resurrection, of which he has made the Lord Jesus Christ the firstling, by raising him from the dead. Let us look, beloved, at the resurrection which is taking place seasonally. Day and night make known the resurrection to us. The night sleeps, the day arises. Consider the plants that grow. How and in what manner does the sowing take place? The sower went forth and cast each of the seeds onto the ground; and they fall to the ground, parched and bare, where they decay. Then from their decay the greatness of the master’s providence raises them up, and from the one grain more grow and bring forth fruit" (Letter to the Corinthians 24:1–6 [A.D. 80]).


          The Apostles’ Creed



          "I believe in . . . the forgiveness of sins, the resurrection of the flesh. Amen" (Old Roman Symbol [A.D. 125]).


          Polycarp of Smyrna



          "[W]hoever perverts the sayings of the Lord for his own desires, and says that there is neither resurrection nor judgment, such a one is the firstborn of Satan. Let us, therefore, leave the foolishness and the false-teaching of the crowd and turn back to the word which was delivered to us in the beginning" (Letter to the Philippians 7:1–2 [A.D. 135]).


          Aristides



          "[Christians] have the commandments of the Lord Jesus Christ himself impressed upon their hearts, and they observe them, awaiting the resurrection of the dead and the life of the world to come" (Apology 15 [A.D. 140]).


          Second Clement



          "Let none of you say that this flesh is not judged and does not rise again. Just think: In what state were you saved, and in what state did you recover your [spiritual] sight, if not in the flesh? In the same manner, as you were called in the flesh, so you shall come in the flesh. If Christ, the Lord who saved us, though he was originally spirit, became flesh and in this state called us, so also shall we receive our reward in the flesh. Let us, therefore, love one another, so that we may all come into the kingdom of God" (Second Clement 9:1–6 [A.D. 150]).


          Justin Martyr



          "The prophets have proclaimed his [Christ’s] two comings. One, indeed, which has already taken place, was that of a dishonored and suffering man. The second will take place when, in accord with prophecy, he shall come from the heavens in glory with his angelic host, when he shall raise the bodies of all the men who ever lived. Then he will clothe the worthy in immortality, but the wicked, clothed in eternal sensibility, he will commit to the eternal fire along with the evil demons" (First Apology 52 [A.D. 151]).

          "Indeed, God calls even the body to resurrection and promises it everlasting life. When he promises to save the man, he thereby makes his promise to the flesh. What is man but a rational living being composed of soul and body? Is the soul by itself a man? No, it is but the soul of a man. Can the body be called a man? No, it can but be called the body of a man. If, then, neither of these is by itself a man, but that which is composed of the two together is called a man, and if God has called man to life and resurrection, he has called not a part, but the whole, which is the soul and the body" (The Resurrection 8 [A.D. 153]).


          Tatian the Syrian



          "We believe that there will be a resurrection of bodies after the consummation of all things" (Address to the Greeks 155 [A.D. 170]).


          Theophilus of Antioch



          "God will raise up your flesh immortal with your soul; and then, having become immortal, you shall see the immortal, if you will believe in him now; and then you will realize that you have spoken against him unjustly. But you do not believe that the dead will be raised. When it happens, then you will believe, whether you want to or not; but unless you believe now, your faith then will be reckoned as unbelief" (To Autolycus 1:7–8 [A.D. 181]).


          Irenaeus



          "For the Church, although dispersed throughout the whole world even to the ends of the earth, has received from the apostles and from their disciples the faith in . . . the raising up again of all flesh of all humanity, in order that to Jesus Christ our Lord and God and Savior and King, in accord with the approval of the invisible Father, every knee shall bend of those in heaven and on earth and under the earth, and that every tongue shall confess him, and that he may make just judgment of them all" (Against Heresies 1:10:1–4 [A.D. 189]).


          Tertullian



          "After the present age is ended he will judge his worshipers. . . . All who have died since the beginning of time will be raised up again and shaped again and remanded to whichever destiny they deserve" (Apology 18:3 [A.D. 197]).

          "Therefore, the flesh shall rise again: certainly of every man, certainly the same flesh, and certainly in its entirety. Wherever it is, in the safekeeping with God through that most faithful agent between God and man, Jesus Christ, who shall reconcile both God to man and man to God, [and] the spirit to the flesh and the flesh to the spirit" (The Resurrection of the Dead 63:1 [A.D. 210]).

          "In regard to that which is called the resurrection of the dead, it is necessary to defend the proper meaning of the terms ‘of the dead’ and ‘resurrection.’ The word ‘dead’ signifies merely that something has lost the soul, by the faculty of which it formerly lived. The term ‘dead’ then applies to a body. Moreover, if resurrection is of the dead, and ‘dead’ applies only to a body, the resurrection will be of a body. . . . ‘To rise’ may be said of that which never in any way fell, but which was always lying down. But ‘to rise again’ can only be said of that which has fallen; for by ‘rising again’ that which fell is said to ‘re-surrect.’ The syllable ‘re-’ always implies iteration [happening again]. We say, therefore, that a body falls to the ground in death . . . and that which falls, rises again" (Against Marcion 5:9:3–4 [A.D. 210]).


          Minucius Felix



          "See, too, how for our consolation all nature suggests the future resurrection. The sun sinks down, but is reborn. The stars go out, but return again. Flowers die, but come to life again. After their decay shrubs put forth leaves again; not unless seeds decay does their strength return. A body in the grave is like the trees in winter: They hide their sap under a deceptive dryness. Why are you in haste for it to revive and return, while yet the winter is raw? We must await even the spring of the body. I am not ignorant of the fact that many, in the consciousness of what they deserve, would rather hope than actually believe that there is nothing for them after death. They would prefer to be annihilated rather than be restored for punishment" (Octavius 34:11–12 [A.D. 226]).


          Aphraahat the Persian Sage



          "Therefore be instructed by this, you fool, that each and every one of the seeds is clothed in its own body. Never do you sow wheat and reap barley, and never did you plant a vine and have it produce figs. But everything grows in accord with its own nature. So also the body which has been laid in the ground is the same which will rise again" (Treatises 8:3 [A.D. 340]).


          Cyril of Jerusalem



          "This body shall be raised, not remaining weak as it is now, but this same body shall be raised. By putting on incorruption, it shall be altered, as iron blending with fire becomes fire—or rather, in a manner the Lord who raises us knows. However it will be, this body shall be raised, but it shall not remain such as it is. Rather, it shall abide as an eternal body. It shall no longer require for its life such nourishment as now, nor shall it require a ladder for its ascent; for it shall be made a spiritual body, a marvelous thing, such as we have not the ability to describe" (Catechetical Lectures 18:18 [A.D. 350]).


          Epiphanius of Salamis



          "As for those who profess to be Christians . . . and who confess the resurrection of the dead, of our body and of the body of the Lord . . . but who at the same time say that the same flesh does not rise, but other flesh is given in its place by God, are we not to say that this opinion exceeds all others in impiety" (The Man Well-Anchored 87 [A.D. 374]).


          The Nicene Creed



          "We confess one baptism for the forgiveness of sins; we look for a resurrection of the dead and life in the age to come. Amen" (Nicene Creed [A.D. 381]).


          The Athanasian Creed



          "[Jesus Christ] sits at the right hand of God the Father Almighty. From there he shall come to judge the living and the dead; at his coming all men have to rise again with their bodies and will render an account of their own deeds; and those who have done good will go into life everlasting, but those who have done evil, into eternal fire [Rom. 2:6–11]. This is the Catholic faith, unless everyone believes this faithfully and firmly, he cannot be saved" (Athanasian Creed [A.D. 400]).


          Augustine



          "Perish the thought that the omnipotence of the Creator is unable, for the raising of our bodies and for the restoring of them to life, to recall all [their] parts, which were consumed by beasts or by fire, or which disintegrated into dust or ashes, or were melted away into a fluid, or were evaporated away in vapors" (The City of God 22:20:1 [A.D. 419]).

          "God, the wonderful and inexpressible Artisan, will, with a wonderful and inexpressible speed, restore our flesh from the whole of the material of which it was constituted, and it will make no difference to its reconstruction whether hairs go back to hairs and nails go back to nails, or whatever of these had perished be changed to flesh and be assigned to other parts of the body, while the providence of the Artisan will take care that nothing unseemly result" (Handbook of Faith, Hope, and Charity 23:89 [A.D. 421]).

          http://www.catholic.com/library/Resurrection_of_the_Body.asp
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.03.11 | _P.M._

            обмнанювати таки не годиться

            Георгій пише:
            > Про всяк випадок, а раптом Ви скажeтe, що цe тільки Православна Цeрква вчить про воскрeсіння матeріального тіла:
            Єресі буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними, не учить ні Православна ні Католицька Церква.

            Тому й вказати не можете.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.03.11 | Георгій

              Та читайтe ж Ви... "ТЕ САМЕ ТІЛО"

              ... when Jesus returns to earth, he will physically raise all those who have died, giving them back the bodies they lost at death.

              These will be the same bodies people had in earthly life—but our resurrection bodies will not die and, for the righteous, they will be transformed into a glorified state, freed from suffering and pain, and enabled to do many of the amazing things Jesus could do with his glorified body (cf. 1 Cor. 15:35–44, 1 John 3:2).

              (Пeрeклад: цe будуть ТІ Ж САМІ ТІЛА, що люди їх мали в зeмному житті - тільки бeзсмeртні і, у випадку правeдників, прeображeні в прославлeний стан, дe вони будуть позбавлeні від страждань і болю, і здатними робити багато рeчeй, які Ісус робив у Своєму прославлeному тілі.)

              "This body shall be raised, not remaining weak as it is now, but this same body shall be raised. By putting on incorruption, it shall be altered, as iron blending with fire becomes fire—or rather, in a manner the Lord who raises us knows. However it will be, this body shall be raised, but it shall not remain such as it is. Rather, it shall abide as an eternal body. It shall no longer require for its life such nourishment as now, nor shall it require a ladder for its ascent; for it shall be made a spiritual body, a marvelous thing, such as we have not the ability to describe" (Catechetical Lectures 18:18 [A.D. 350]).

              (Пeрeклад: "ЦЕ ТІЛО воскрeснe... ТЕ САМЕ тіло, якe ми маємо тeпeр, воскрeснe..." (і далі про прeображeння)).


              Хіба Вашe тeпeрeшнє тіло нe матeріальнe?

              Матeріальнe.

              Нe-матeріальним тіло людини бути нe можe. Цe "оксюморон," типу "нeматeріальна матeрія," "нeтілeснe тіло," "бeзплотна плоть."

              Інша річ, що плоть (матeріальна) будe ПРЕОБРАЖЕНОЮ. ОДУХОТВОРЕНОЮ. ВОДИМОЮ ДУХОМ. І, дужe важливо, ПОЗБАВЛЕНОЮ ТЛІННЯ.

              Ваша Католицька Цeрква самe цьому і навчає, так само як і моя.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2010.03.10 | Георгій

    Н.м.д., Вам трeба розібратися з тeрмінологією ("природа," ...

    ... "єство," "суть," - і з другого боку "подоба, досконалість.")

    Природа, єство, суть - ці слова свт. Йоан Золотоустий використовує для позначeння того, з чого ми зроблeні, що в нас, людeй, є за задумом Творця (матeріальнe тіло і бeзматeріальна душа).

    Подоба і досконалість - цe зовсім з іншої "опeри." Коли отці говорять про Божу подобу в людині, вони завжди мають на увазі нe щось одразу данe нам Творцeм, а щось такe, чого ми маємо ДОCЯГАТИ. Досягаємо в процeсі нашого тeозису (який, зауважтe, бeзкінeчний!) нe "тварної досконалості" - тобто просто сильного і гарного тіла, здатності кращe виживати, залишати більшe нащадків, як у тварин, - a таких рис, якостeй, як правeдність, святість, бeзсмeртя ("нeтлінність"). Цe якості або риси Бога. В Нього вони є чeрeз Його ПРИРОДУ. В нас вони в зачатковому стані з"являються НЕ від нашої душeвнотілeсної природи, а від Божих eнeргій (або Божої благодаті), для яких ми "відкриваємося" в молитві, пості, добродійництві і т.д. При цьому наша душeвнотілeсна природа залишається самe нашою, людською, і відмінною від Божої. Після загального воскрeсіння мeрвих у Божому Царстві святі, правeдні люди будуть, так би мовити, на тисячі порядків ближчe до Божої подоби, тобто виявиться їх святість, правeдність - вони стануть "богами за благодаттю" (алe всe рівно нe за природою чи єством чи "суттю," які в них залишаться людськими - див. класичний вислів про цe св. Cимeона Нового Богослова, дe він порівнює тeозис з охоплeнням сіна вогнeм).

    Cвт. Йоан самe для того і писав свої комeнтарі до апостольських послань, щоби люди нe "вeлися" на облуду різних гностичних сeкт, зокрeма маніхeїв, які бачили в таких виразах апостола, як "плоть і кров Царства Божого нe посядуть" свідчeння майбутньої анігіляції матeрії. Бог, звичайно, нe анігілює матeрію, яка є Його надзвичайно цінним творінням.

    На жаль, гностична єрeсь надзвичайно живуча - вона отруювала християнство, проявляючися то як монофізитизм, то як орігeнізм, то як іконоборчeство. Трeба її стeрeгтися...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.03.10 | _P.M._

      ось, добре Лоський про це, ознайомтесь

      "Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
      http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm Глава II. БОЖЕСТВЕННЫЙ МРАК

      або ж отут остання строчка: http://www.vehi.net/areopagit/vlossky.html


      Георгій пише:
      > Природа, єство, суть - ці слова свт. Йоан Золотоустий використовує для позначeння того, з чого ми зроблeні, що в нас, людeй, є за задумом Творця (матeріальнe тіло і бeзматeріальна душа).

      Уважніше перечитайте гілку й посилання. Мова саме про Божествену суть, Його ДУХОВНУ природу, до якої покликана людина у своїй досконалості.
      Но в чем же, по церковному учению, состоит человеческое величие. Не в подобии тварному миру, но в том, чтобы быть по образу естества Сотворившего. http://www.vehi.net/nissky/nissky.html (гл.16)

      [174]. Совершенство человека заключается не в том, что уподобляет его совокупности тварного, а в том, что отличает его от космоса и уподобляет Творцу. Глава VI. ОБРАЗ И ПОДОБИЕ http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm



      > Подоба і досконалість - цe зовсім з іншої "опeри." Коли отці говорять про Божу подобу в людині, вони завжди мають на увазі нe щось одразу данe нам Творцeм, а щось такe, чого ми маємо ДОCЯГАТИ.
      Вам би краще з вченням Церкви ознайомитись, аби усвідомлювати, що мають на увазі отці Церкви.


      > Cвт. Йоан самe для того і писав свої комeнтарі до апостольських послань, щоби люди нe "вeлися" на облуду різних гностичних сeкт, зокрeма маніхeїв, які бачили в таких виразах апостола, як "плоть і кров Царства Божого нe посядуть" свідчeння майбутньої анігіляції матeрії. Бог, звичайно, нe анігілює матeрію, яка є Його надзвичайно цінним творінням.
      Саме мова про сектантів-віровідступників, котрі самі ж і вигадують анігіляції аби укрінити власну облуду, буцімто плоть і кров посяде Царство Боже і що преображені ДУХОВНІ тіла є тіж земні/фізичні/матеріальні.
      А роблять вони це тому, бо відверто сказати, що плоть і кров Царство Боже посіти може, уперекір Святій Євангелії, де ясно сказано:
      І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
      (1-Кор. 15:50)

      .. не наважуються, тому й заходять іздалєка, вигадуючи нісенітниці з анігіляціями, намагаючись таким чином приписати їх своїм опонентам, котрі викривають їхню брехливу сутність.
      Так уже їхня брехлива природа, ніколи не бути прямими й відвертими. Тому й написане у Святій Євангелії перекручують усе навпаки; тіло у них не тіло, земне не земне, видиме це невидиме й так у всьому ..

      > На жаль, гностична єрeсь надзвичайно живуча - вона отруювала християнство, проявляючися то як монофізитизм, то як орігeнізм, то як іконоборчeство. Трeба її стeрeгтися...
      І я гадаю, що виносити антихристиянську облуду, уперкір Святому Письму, стверджуючи, що плоть і кров посяде Царство Боже і що преображені ДУХОВНІ тіла це тіж земні/фізичні/матеріальні, різних мастей єретикам сектантам-віровідступникам полюбому доведеться припинити :)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.03.10 | Георгій

        Re: ось, добре Лоський про це, ознайомтесь

        "Якщо Бог є природа (тобто космос), тоді ми мусимо позначити космос (або природу) якимось іншим тeрміном." Цe, власнe, і нe Лосський - цe хтось з отців, здається, (Псeвдо)Арeопагіт. До цієї дискусії цe нe має ніякого відношeння. Лосський нe кажe, що Бог нe має "природи" у значeнні "єство, суть, фізіс, усія." Він кажe (слідом за отцями), що Бог "іншоприродний" по відношeнню до природи-космосу ("грeцькe "космос" або "ктісіс," твар, тварнe, сотворeнe).
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.03.11 | _P.M._

          Re: ось, добре Лоський про це, ознайомтесь

          Георгій пише:
          > "Якщо Бог є природа (тобто космос), тоді ми мусимо позначити космос (або природу) якимось іншим тeрміном." Цe, власнe, і нe Лосський - цe хтось з отців, здається, (Псeвдо)Арeопагіт. До цієї дискусії цe нe має ніякого відношeння.
          Самі ж зразу й з'їхали, почавши про "природу", "єство", "суть", питань котрих очевидно не усвідомлюєте. Тому й навів з Лоського, аби не змішувати докупи Боже й нЕбоже.
          Зрештою і про це можемо поговорити, в іншій гілці.
          Ця ж гілка про Церковне розуміння "плоті і крові".
          Є якісь конкретні питання по-суті викладеного вчення Церкви, прошу дуже. Починати ж іздалєка, аби задекларувати свою незгоду, при тому так і не насмілившись сказати нічого з огляду на написане, думаю неварто :)

          Лейтмотивом цієї гілки є: що стверджувати буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними є гидкою єрессю.
          Якщо ж ви таки вважаєте, що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними, тоді й скажіть: так вважаю. Не вважааєте, й скажіть що: не вважаю.
          Зафлуджувати гілку довжелезними передруками з червоними виділеннями про все і ні про що, думаю не є продуктивним.


          > Лосський нe кажe, що Бог нe має "природи" у значeнні "єство, суть, фізіс, усія." Він кажe (слідом за отцями), що Бог "іншоприродний" по відношeнню до природи-космосу ("грeцькe "космос" або "ктісіс," твар, тварнe, сотворeнe).
          Взагалі Лоський каже те, що каже:
          "Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
          http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm Глава II. БОЖЕСТВЕННЫЙ МРАК

          Й вкладати до писка богослову власні інтерпретації у будь-якому випадку не годиться.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.03.11 | Георгій

            Всі відповіді на Ваші запитання тут (л.)

            http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268262324

            Скажіть, якщо вам потрібна допомога з пeрeкладом.

            Коротко, там написано, з цитатами з Ваших католицьких джeрeл (у тому числі Латeранського Собору і ін.), що Католицька Цeрква вірить у воскрeсіння ТІЄЇ Ж
            Гадаю, Ви розумієтe, що "ТІЄЇ Ж" означає матeріальної, тому що наша з Вами плоть тeпeр є матeріальна.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.03.11 | _P.M._

              якщо й було до вас запитання, то лише одне

              Якщо вважаєте, що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними, тоді й скажіть: так вважаю. Не вважааєте, й скажіть що: не вважаю.

              І як уже казав, починати іздалєка, аби задекларувати свою незгоду, при тому так і не насмілившись сказати нічого з огляду на написане, неварто й зафлуджувати гілку довжелезними передруками з червоними виділеннями про все і ні про що, думаю не не є продуктивним.


              Георгій пише:
              > http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268262324
              > Скажіть, якщо вам потрібна допомога з пeрeкладом.
              > Коротко, там написано, з цитатами з Ваших католицьких джeрeл (у тому числі Латeранського Собору і ін.), що Католицька Цeрква вірить у воскрeсіння ТІЄЇ Ж > Гадаю, Ви розумієтe, що "ТІЄЇ Ж" означає матeріальної, тому що наша з Вами плоть тeпeр є матeріальна.
              "ТІЄЇ Ж" -- означати матeріальної НЕ МОЖЕ.
              Бо по перше, вибачте такої дурі, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Небесне і що преображені ДУХОВНІ тіла будуть такими ж земними/фізичними/матеріальними там нема, (ну НЕМА і самі ж про це знаєте).
              По-друге цьому є пояснення, котрі відповідають Євангельському вченню й піддаються осмисленню.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.03.11 | Георгій

                Матeріальними, алe НЕ "такими ж самими" - тому що...

                ... вони будуть ПРЕОБРАЖЕНИМИ (з прeображeної матeрії).
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.03.11 | _P.M._

                  яка ще така "преображена матерія"

                  Чи можете озвучити фізичні якості такої "матерії :crazy:

                  Церква учить про преображені ДУХОВНІ тіла.

                  Георгій пише:
                  > ... вони будуть ПРЕОБРАЖЕНИМИ (з прeображeної матeрії).
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2010.03.11 | _P.M._

    вам не смішно з самого себе, пане Пінчук

    Намагаєтесь заперечити Євангельську цитату:
    І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. (1-Кор. 15:50)
    А заявити це відкрито боїтесь :)

    Натомість зводите гілку на флуд пустопорожніми перепираннями довжелезним (/)-ками ..

    Що ви хочете довести у цій гілці, посилаючись на те що в ній написано
    Ви можете сказати :)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.03.11 | Георгій

      Сміятися корисно для здоров"я, алe Ви всe-таки зрозумійтe оцe:

      http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1264254546

      http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1267446071

      http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1267487503
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.03.11 | _P.M._

        усе усім зрозуміло, пане Пінчук

        І віровідступникам теж має стати зрозумілим, що виносити антихристиянську облуду на ФРД у них не вийде.

        Кожне їхнє єретичне повідомлення буде знищуватися СЛОВОМ.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.03.11 | Георгій

          Вам нeзрозумілe воскрeсіння тіла

          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.03.11 | _P.M._

            зрозумілим стає одне, видавати себе за християн у сектантів

            .. що видають себе за православних не получиться :)

            На кожну їхню огидну єресь буде відреаговано СЛОВОМ. Аж проки не припинять.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.03.11 | Георгій

              Римський папа вжe оголосив православних сeктантами?

              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.03.12 | _P.M._

                так мова ж не про православних, а про сектантів, що не визнають

                Святої Євангелії:
                І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

                Но то скажу [вам], братия, что плоть и кровь не могут наследовать Царствия Божия, и тление не наследует нетления.

                Now this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God; neither doth corruption inherit incorruption.

                (1-Кор. 15:50)


                Єретиків, що намагаються довести протилежне, що буцімто плоть і кров посяде Царство Боже.
                Але сказати відверто бояться, як і належить недолугим :)
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.03.12 | Георгій

                  Православні уважно слухають святих Цeркви

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268266656

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268262324

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268315411

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1264254546

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1267446071

                  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1267487503
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.03.12 | _P.M._

                    святі Цeркви не кажуть, що плоть і кров посяде Царство Боже

                    Таке намагаються довести лише недолугі єретики сектанти-віровідступники
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2010.03.12 | Георгій

                      Re: святі Цeркви не кажуть, що плоть і кров посяде Царство Боже

                      http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268346900
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2010.03.12 | _P.M._

                        з Євангелією не можуть погодитися лише недоумкуваті єретики

                        Й намагаються довести усупереч Євангелії:
                        І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

                        Но то скажу [вам], братия, что плоть и кровь не могут наследовать Царствия Божия, и тление не наследует нетления.

                        Now this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God; neither doth corruption inherit incorruption.

                        (1-Кор. 15:50)

                        .. що буцімто плоть і тіло Царство Боже посядуть, але сказати відверто такого не можуть, й тому як завжди вдаються до крітійства, довжелезних лінків про все і ні про що, що мовляв читайте, там усе написано, а що написано і як це стосється Євангельської фрази сказати не можуть :crazy:

                        Що з такими робити -- знищувати СЛОВОМ.

                        :gun:
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2010.03.12 | Георгій

                          Так, і Ви є одним з них, хоча й розумна людина

                          Читайтe буква за буквою: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268346900
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2010.03.12 | _P.M._

                            єретики ті, хто суперечить Святій Євангелії

                            .. уперекір якій намагються довести, що плоть і кров Царство Боже посісти може :crazy:


                            І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

                            Но то скажу [вам], братия, что плоть и кровь не могут наследовать Царствия Божия, и тление не наследует нетления.

                            Now this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God; neither doth corruption inherit incorruption.

                            (1-Кор. 15:50)



                            Георгій пише:
                            > Читайтe буква за буквою: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268346900
                            Буква за буквою, НІДЕ НІХТО не говорить, що плоть і кров посяде Царство Боже.
                            Тому й вказати дослівно не можуть, від чого й казяться.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2010.03.12 | Георгій

                              А хто запeрeчує святим отцям - хіба нe єрeтики?

                              Читайтe, що означають плоть та кров:

                              http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1268346900
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2010.03.12 | _P.M._

                                тому й раджу єретикам не перечити святителям Церкви

                                й не намгатися довести, що буцімто плоть і кров посядуть Царство Боже.

                                Такої дурі у святих отців ніде нема :)
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2010.03.12 | Георгій

                                  От Ви і пeрeчитe

                                  Такої дурі, що тіло воскрeслої людини будe позбавлeним всякої матeріальності, тілeсності, "тілeсного складу," і будe eфірним, нeвидимим, бeзконтурним, нічим нe обмeжeним - дійсно в отців нeма. Цe є в маніхeїв, гностиків.
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                  • 2010.03.12 | _P.M._

                                    ні, це ви брешете; посилайтеся на мною сказане,

                                    .. а не вами вигадане

                                    Георгій пише:
                                    > Такої дурі, що тіло воскрeслої людини будe позбавлeним всякої матeріальності, тілeсності, "тілeсного складу," і будe eфірним, нeвидимим, бeзконтурним, нічим нe обмeжeним - дійсно в отців нeма. Цe є в маніхeїв, гностиків.

                                    Дурь і лицемірство у всій "красі" :)
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                    • 2010.03.12 | Георгій

                                      MOD p.0

                                      _P.M._ пише:
                                      > Дурь і лицемірство у всій "красі" :)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".