За тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко
03/27/2010 | Майдан-ІНФОРМ
27 березня, субота
Вербна Субота, Лазарева Субота – дата великоднього календаря і католиків, і православних (цього року обидва пасхальних графіка повністю сходяться).
Біля церкви збирають велику кількість вербового гілля і після відправи Богослужіння священик окроплює це гілля свяченою водою. Вважається, що це свято дітей, бо під час церковного обходу на вечірні діти носять вербу: кому трапиться найбільша гілка верби – той щасливий.
Господарі, повертаючись з церкви з освяченим гіллям верби, зразу йшли на город або в поле, аби посадити відразу ж кілька гілок, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту заносили до хати і ставили на покуті під святими образами.
Свячена верба завжди була у великій пошані, тому навіть найменше гілля, що залишалось після освячення, палили на вогні, щоб «боронь Боже, під ноги не потрапило».
Освячена верба має цілющу та очисну силу: вона відвертає бурю, грім, а кинута в полум’я, – гасить пожежу, відваром з неї лікуються та вмиваються. Коли вперше навесні виганяли худобу на пасовисько, то брали освячені гілочки верби, щоб до тварин не чіплялася різна нечисть.
У народній медицині її разом із цілющими травами використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці.
Освячені гілочки верби гуцули залишали за образами, садили на городі. Якщо ж проросте, то, коли є неодружений хлопець чи дівчина, вони обов’язково одружаться.
Вербовими гілочками розпалювали у печі, коли пекли паски. А хлопці й дівчата билися вербою, примовляючи: "Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко".
Діонісийські Комедії, Комос – другий день свята Великих Діонісій в античному світі.
Цей день цілком присвячувався комедійному жанру та п’яним веселощам. Ранок починався із вистави-змагання п’яти комедій різних авторів – кожен з коміків готувався до них весь рік, шліфуючи сюжет та репетируючи з акторами.
Комедії мали другорядне значення на Діонісіях, однак, вважалося великою честю вибороти комедійній приз.
Все що говорилося цього дня, не мало бути покараним: наприклад, у своїх пародіях комік Аристофан знущався над політиками та іншими знаменитостями, виставляв у глузливому вигляді співгромадян. В інші дні його б за таке покарали, але Діонісії все «списували» на п’яні розмови.
Під час вистави рядами та навколо театру ходили хлопчики, що розносили воду та вино – напитися (розбавивши вино водою) міг будь-хто бажаючий.
Цей день завершувався п'яним розгулом по вулицях. Мешканці сільських округів непогано наживалися на продажу алкоголю цього вечора.
"Кримська Світлиця"
Вербна Субота, Лазарева Субота – дата великоднього календаря і католиків, і православних (цього року обидва пасхальних графіка повністю сходяться).
Біля церкви збирають велику кількість вербового гілля і після відправи Богослужіння священик окроплює це гілля свяченою водою. Вважається, що це свято дітей, бо під час церковного обходу на вечірні діти носять вербу: кому трапиться найбільша гілка верби – той щасливий.
Господарі, повертаючись з церкви з освяченим гіллям верби, зразу йшли на город або в поле, аби посадити відразу ж кілька гілок, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту заносили до хати і ставили на покуті під святими образами.
Свячена верба завжди була у великій пошані, тому навіть найменше гілля, що залишалось після освячення, палили на вогні, щоб «боронь Боже, під ноги не потрапило».
Освячена верба має цілющу та очисну силу: вона відвертає бурю, грім, а кинута в полум’я, – гасить пожежу, відваром з неї лікуються та вмиваються. Коли вперше навесні виганяли худобу на пасовисько, то брали освячені гілочки верби, щоб до тварин не чіплялася різна нечисть.
У народній медицині її разом із цілющими травами використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці.
Освячені гілочки верби гуцули залишали за образами, садили на городі. Якщо ж проросте, то, коли є неодружений хлопець чи дівчина, вони обов’язково одружаться.
Вербовими гілочками розпалювали у печі, коли пекли паски. А хлопці й дівчата билися вербою, примовляючи: "Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко".
Діонісийські Комедії, Комос – другий день свята Великих Діонісій в античному світі.
Цей день цілком присвячувався комедійному жанру та п’яним веселощам. Ранок починався із вистави-змагання п’яти комедій різних авторів – кожен з коміків готувався до них весь рік, шліфуючи сюжет та репетируючи з акторами.
Комедії мали другорядне значення на Діонісіях, однак, вважалося великою честю вибороти комедійній приз.
Все що говорилося цього дня, не мало бути покараним: наприклад, у своїх пародіях комік Аристофан знущався над політиками та іншими знаменитостями, виставляв у глузливому вигляді співгромадян. В інші дні його б за таке покарали, але Діонісії все «списували» на п’яні розмови.
Під час вистави рядами та навколо театру ходили хлопчики, що розносили воду та вино – напитися (розбавивши вино водою) міг будь-хто бажаючий.
Цей день завершувався п'яним розгулом по вулицях. Мешканці сільських округів непогано наживалися на продажу алкоголю цього вечора.
"Кримська Світлиця"
Відповіді
2010.03.28 | Георгій
Re: За тиждень – Великдень: гарні ікони Лазарeвої Cуботи і Вeрбн