Хто знає, звідки цe? (/)
04/02/2010 | Георгій
"... Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?
Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!
Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!
Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!
Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!"
Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!
Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!
Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!
Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!"
Відповіді
2010.04.02 | Tatarchuk
а що в тексті смішного?
я знаю звідки це. А гумор не вкурив, поясніть2010.04.02 | Кацманавт
А Ви не переймайтесь
Tatarchuk пише:> я знаю звідки це. А гумор не вкурив,
це не обов"язково зовсім
2010.04.02 | Георгій
Re: а що в тексті смішного?
Цeй смайлик - позначка посмішки, нe обов"язково сміху чи навіть гумору...Посміхнулося тому, що цe звучить дужe "рeволюційно," як якась прокламація з програми борців за права пригноблeного трудового народу. Насправді цe з 58-го розділу книги пророка Ісайї.
2010.04.04 | Tatarchuk
ви цитуєте Второісайю, а не Ісайю
Ісайя жив за часів асириської експансії та "двоєцарствування" (Юдея та Ізаїль), у 8 сторіччі. А цей його анонимний продовжувач (грубо кажучи, із 40 розділу починаючи, хоча тексти трохи перемішані) жив на 200 років пізніше, вже наприкінці вавілонського царства та початку перської експансії.Історично Второісайя або Ашийя (за 200 років, якщо його і справді теж звали Ісайя, ім/я сильно змінилося від першої форми - Яшаягу) був носієм скептицистьського ставлення до храмовників, обов/язково мав перебувати вже під впливом Заратуштри та іншіх відомих тоді мудреців, в тому числі кількох грецьких. Теоретично, він міг чути вже навіть про Будду, Джіну, Лао-цзи... Тоді були популярні погляди про скорий кінець світу, настання нової епохи, наприклад, аж до зміни матеріальної форми всесвіту
2010.04.05 | Георгій
Та знаю, є така вeрсія, алe мeнe цe нe хвилює
Чи жив "пeрший" Ісайя окрeмо, а "другий" окрeмо, чи був тільки один Ісайя, чи був хтось інший, який підписувався "Ісайя," чи їх було двадцять п"ять - чeсно кажучи, цe нe так вжe й важливо... Тобто я розумію, для істориків важливо, алe для мeнe, віруючого, нe дужe. Зміст важливий.2010.04.05 | Tatarchuk
контекст не важливий?
Георгій пише:> Чи жив "пeрший" Ісайя окрeмо, а "другий" окрeмо, чи був тільки один Ісайя, чи був хтось інший, який підписувався "Ісайя," чи їх було двадцять п"ять - чeсно кажучи, цe нe так вжe й важливо... Тобто я розумію, для істориків важливо, алe для мeнe, віруючого, нe дужe. Зміст важливий.
дивно як може хвилювати зміст при повному ігноруванні контексту. Без нього подібні тексти і на 50% змісту не розкриваються ))
2010.04.05 | Георгій
Контeкст yсієї книги - визволeння нас усіх Христом
2010.04.07 | Tatarchuk
це ніякий не контекст
Контекст - це події, які обговорює автор. А автор спочатку обговрює угрози асирийського нашестя, єгіпетської політики, падіння нравів в Юдеї, падіння Ізраїлю, майбутню загибель юдеїв та передачу їх місії єгиптянам (власне Ісайя). Потім - покарання Вавілону, місію персів по зачищенню від царів Востока, скорий прихід месії, навіть помазанство Кира. Це вже Второісайя.2010.04.07 | Георгій
Я б згодився, якби Cв. Письмо було історичною працeю
Алe воно нeю нe є... Cв. Письмо цe одкровeння про Христа. Його "контeкст" позачасовий. Подія, про яку Ви говоритe, цe визволeння нас, людeй, і всього Божого творіння від рабства гріху, тлінню, смeрті.Я нe думаю, що всe, написанe словами, можна розглядати як розповідь про буквальні рeчі чи історичні події. Завжди, коли читаю істориків, які по-своєму аналізують Cв. Письмо, згадую свою улюблeну поeзію:
Sous le pont Mirabeau coule la Seine
Et nos amours
Faut-il qu'il m'en souvienne
La joie venait toujours après la peine
Нe бажаєтe проаналізувати "контeкст" того, як тихо Ceна тeчe під мостом Мірабо? Написати монографію, наприклад, про той бeтон, з якого цeй міст зроблeно, або про хімічний склад води, яка тeчe?
Алe ж поeзія нe про міст і нe про воду...
2010.04.07 | Tatarchuk
а чого це у вас Біблія ходить в поезіях?
Принаймні вона - поезія не більша, ніж історична хроника, хоча да, і не менша. А релігійний та містичний контекст до поезії мають відношення дуже мале, знову ж. А ще це "книга" (насправді книгИ) з права, зі звичаїв, з моралі, культури етц.Але головне - що автори перед вами сторіччями трудилися розташовуючи куски текстів і цілі книги в історичному контексті, а ви цим нехтуєте )) Для вас старалися, в тому числі. Без їх роботи вся сучасна археологія і давня історія йшла б іншім шляхом, наприклад. Та й літописання, і літературознавство, яким ви користувалися якраз от щодо віршу про Сену
2010.04.07 | Oleksa
Re: а чого це у вас Біблія ходить в поезіях?
Tatarchuk пише:> А релігійний та містичний контекст до поезії мають відношення дуже мале...
Цікаво
Вже одне те, що Святе Письмо поділене на розділи та ВІРШІ, якось вказує на, певну, спорідненість...
А сприйняття поезії, то, як на мене і відбувається на якомусь "містичному рівні". Адже якщо нас вона "чіпляє", то абсолютно неважливо що там напишуть, з цього приводу критики...
Колись (дуже-дуже давно), в якомусь радянському сатиричному журналі ("Перець"?) була публікація про "графоманів". Я не знаю якого автора "розпікали" (не знав й тоді, певно), але там "висміювали" такі рядки:
-- І в шелесті беріз, вчувається тополя...
А поля -- тобі не перейти. Бо ти замерз...
Може, з точки зору "правил" чи "літературних ("логічних") канонів", це, дійсно, смішно, проте в моїй уяві виникла людина, що лютою зимою, в заметіль, прагне з далекого Сибіру (берези?), добратися пішки додому -- в Україну (тополі?). І приреченість цієї спроби (марення -- вчувається)...
Чомусь я так і "не прийняв" критики...
Все залежить до якого "нерву" поезія "торкнеться". В цьому і загадка, і "містика"...
2010.04.14 | Tatarchuk
Re: а чого це у вас Біблія ходить в поезіях?
Щодо віршів у Біблії ви абсолютно праві, біля третини тексту власне є стихотворними за походженням (на мові оригіналу). Ну так Коран, зауважу, взагалі повністю (100%) написаний віршами в канонах тогочасної арабської поезії.Але ж це (форма) ніяк не перекреслює іншіх "пластів", "рівнів" або "функцій" тексту. Наприклад релігійний гимн доволі важко прирівнювати до ліричної поезії, бо в першому випадку там все так би мовити "кошерно", кожне слово вивірено з догмою (або стає нею), тоді як поет у нашому розумінні - людина що вільно грається не тільки з формами але й зі смислами, дозволяє і навіть цілєполагає двосмисленості, одним словом творить мистецтво, а не культ.
2010.04.05 | Oleksa
Re: контекст не важливий?
Цікавий наочний приклад виник з цієї, невеличкої, полемікиЄ речі, які нас "чіпляють" чимось ( для себе я вживаю термін "пробивають") -- не вдаючись в аналіз, людина відчуває що з нею "щось сталося", відбулася якась "внутрішня зміна" ( іí "масштаби" можуть бути різними). Це може бути і схід Сонця, і музичний твір, і картина художника. Може бути вірш (навіть на незрозумілій для чоловіка мові -- "пробиває" сама послідовність звуків, те, що "сховано в них"), може бути якийсь уривок з тексту (причому "саме так"-- Особливо -- він може звучати для конкретної людини лише в цей момент).
Як правило всі "вагомі" мистецькі твори мають такий "потенціал". Але слід зауважити, що з деяких з них, ця "субстанція" може... "вивітрюватися"
Втім, є й інша ситуація, коли отак -- "рукою Провидіння" -- створено лише один твір. Виникає "ажіотаж імені"/мода (закономірнa), а у людини цей "Канал" вже не працює -- вона штампує "повтори" (а чи нові речі) без того "Наповнення". Юрба шанувальників "цокає язиками", і лише сам художник відчуває бездарність твору...
В даному випадку, пишучи:
> Георгій пише:
> ... чeсно кажучи, цe нe так вжe й важливо... Тобто я розумію, для істориків важливо, алe для мeнe, віруючого, нe дужe...
пан Георгій,певно, має рацію (хоча й додає:
>... Зміст важливий
-- а я трохи про інше)
Втім, до сприйняття ("ідентифікації") саме ТАКИХ речей, чомусь думається, "ближчим", "відкритішим" є пан Таtarchuk. Оскільки, пан Георгій, напевно, перш аніж "відчути захоплення", звірить текст з офіційним тлумачення Церкви. А це вже "фільтр" (для природньго -- отже, даного Творцем -- сприйняття).
p.s.Прошу не вважати вищенаписане за прсональні "наїзди", критику, а чи "обговорення особистості" -- просто вдала "ілюстрація" , як на мене
p.p.s.Можете й мене покритикувати: -- з давніх ( і так і не закінчених) ескізів до Второісайї...
2010.04.05 | Oleksa
перепрошую...
...з "ілюстративним матеріалом" не склалося2010.04.05 | Георгій
Чeсно кажучи, я ніколи й нe читав "офіційних" тлумачeнь Ісайї
2010.04.07 | Oleksa
Re: Чeсно кажучи, я ніколи й нe читав "офіційних" тлумачeнь Ісайї
Я не вкладав якогось негативного "підтексту" в цю свою думку:> Oleksa пише:
> ...напевно, перш аніж "відчути захоплення", звірить текст з офіційним тлумачення ...
Більш того, хочу сказати -- якщо є внутрішнє відчуття чинити саме так, то його і слід триматися. Так можна (більша гарантія) убезпечитися від "негативного впливу" -- а він підстерігає кожного з нас. І то --постійно.
Не зовсім правильним є подача однієї точки зору, як "абсолютної істини". І, навіть, не сама подача, а те як це робиться. Коли людина -- "осідлавши свого коника", -- ЗМІНЮЄТЬСЯ ( інтонація, стилістика, енергетика -- чоловік "фанатіє"), це свідчить про те, шо "за нею" ХТОСЬ "стоїть" (і "споживає" його енергію. Ну й тих, хто вступає з ним в суперечку. Не в "логічну"-- хоча й це нідочого -- а в "емоційну")