Протоієрей Олег Ведмеденко: Іншої ознаки не буде!
06/12/2010 | Олег Ведмеденко
Протоієрей Олег Ведмеденко
Запитання: На яку ознаку пророка Йони вказав Господь фарисеям, і як вона проявляється в теперішньому часі?
Відповідь: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, – та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони…” (Євангеліє від Матвія, 12 розділ, 39 вірш).
Ці слова промовив Господь наш Ісус Христос книжникам і фарисеям, коли вони сказали Йому: “Учителю, – хочемо побачити ознаку від Тебе”. Про яку ознаку говорить Господь? Адже ці слова стосуються не лише фарисеїв тих давніх часів. Вони сказані і для “роду лукавого і перелюбного” теперішнього часу. Тоді ці слова відкривали фарисеям таємницю, яка тільки іще мала статися: що Господь буде розіп’ятий на хресті за гріхи всього людства і три дні перебуватиме у гробі. “Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так буде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі”. Сьогодні ж, коли ми знаємо про те, що Господь наш Ісус Христос був дійсно розіп’ятий за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, як було написано, – сьогодні ми повинні подивитись на це пророцтво очима “здатних служителів Нового Заповіту, не букви, а духа, – бо буква вбиває, а дух оживляє” (Друге послання апостола Павла до Коринфян, 3.6).
Отож, відкриймо Книгу пророка Йони, і погляньмо на неї очима тих “здатних служителів”, про яких каже нам апостол Павло. Розгляньмо цю біблійну історію в проекції сьогодення, висвітлімо нею проблеми нашого часу – останнього часу, часу другого приходу Христового. Адже, як навчали великі каппадокійці, святі отці Церкви Василь Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, будь-яка подія, яка потрапила на сторінки Святого Письма, окрім суто буквального, історичного її значення, несе на собі також морально-етичне навантаження, і набуває глибокого духовно-символічного змісту. Тож, за словом святого Григорія Богослова, “крізь букву проникнемо у внутрішнє…”
“І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
«Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє».
І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця” (Йони, 1.1–3).
Кого символізує собою пророк Йона? Він символізує служителів Божих, церковних діячів, представників релігії, вісників правди Божої, про яких говорить пророк Малахія: “Бо уста священикові знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа” (Малахії, 2.7). До яких звертається і апостол Павло: “Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше – щоб пророкувати” (Перше до Коринфян, 14.1). І пророкам Своїм, вісникам Своїм говорить Господь: “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє...”
Ніневія – столиця Ассирії. Столиця агресивної, войовничої, язичеської держави. Вона символізує собою світ, в якому на першому місці стоїть матеріальне. Світ поганський, де поклоняються своїм богам – ідолам; де панують “розпуста, нечисть, пристрасть, лиха пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження” (До Колосян, 3.5). Цей світ є агресивним. Він побиває пророків Божих, і проповідувати в ньому на весь голос Істину – є справою небезпечною. Недаремно ж Господь наголошує в Заповідях Блаженств (Нагірна проповідь):
“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на Небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами” (Від Матвія, 5.11–12).
Шлях проповіді слова Божого – тернистий шлях. І значно безпечніше й спокійніше купити собі “квиток” на “торговий корабель”, що пливе у Таршіш (Таршіш, або Фарсіс – Новий Карфаген – місто торгове, розташоване далеко від того місця, куди послав пророка Господь). “Купити” – значить заплатити, дати заплату. Чим може заплатити пророк, щоб плисти у торгове місто на торговім же кораблі? Тільки своїм сумлінням, торгуючи совістю пророчою! Продати її, і заснути на дні торгового судна... Це й зробив пророк Йона. Це й зробив релігійний світ сьогодення. Релігійний світ сонний, безпечний, літеплий, як про нього каже Господь наш Ісус Христос у посланні до Лаодикійської церкви – останньої з семи церков, змальованих в книзі Відкриття (грецькою – Апокаліпсис). Останньої – бо це церква останніх часів. Це релігійний світ сьогодення – часу, коли “близько, вже під дверима”. Я доволі часто цитую цей уривок із Апокаліпсису:
“І до ангела Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:
«Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!
А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст…
Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!..
Кого Я люблю – тому докоряю й караю того...” (див. Об’явлення, 3.14–19).
І в цій-то літеплості, у цій безпечності, у цій торгівлі і викриває Йону Господь, піднімаючи бурю на морі. Загрожуючи каранням великим тому “кораблю”, на дні якого спить пророк…
2. “Прийди, Господи Ісусе…”
“А Господь кинув сильного вітра на море, – і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля і ліг, і заснув.
І приступив до нього керівник корабля та й сказав йому: «Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, – може, згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо…” (Йони, 1.4–6).
Що ж то за море, яке хвилюється та кипить “від сильного вітру”? Біблія сама розкриває свою символіку. Море – це “язики, племена і народи”. У Відкритті святому апостолу Івану Богослову, 17-й розділ, 15-й вірш читаємо: “Води, що бачив ти їх… то народи та люди, і племена та язики”. Житейське море, схвильоване бурею пристрастей, спокус та бажань людських, яке бентежиться різноманітними вітрами вчень, ідей та думок. Як пише апостол Павло: “від усякого вітру науки за людською оманою” (До Ефесян, 4.14). Бентежиться та нуртує, бо спить пророк Божий.
Що ж роблять моряки? Що роблять “корабельники”, які керують, які направляють рух державницького корабля у тому морі людських пристрастей? Вони починають молитися своїм богам, “кликати кожен до свого бога”. Лунають десятки рецептів порятунку і з уст сьогоднішніх “мореплавців” – урядовців, провідників політики, економіки, культури, освіти. Як багато богів світу цього, так багато й самих рецептів – від твердої національної валюти до іноземних інвестицій; від запровадження у школах вивчення народних обрядів до реформи вищої школи; від побудови демократичної держави до ідей диктатури та “твердої руки”. Та не вгамовується море. Вирують пристрасті, збурений народ, немає спокою в серцях людських. Тоді починають скидати з корабля “баласт”. Скинули вже ідеї і Сталіна, і Леніна, і Брежнєва, і Хрущова, і Горбачова… Пішли за борт лідери й післярадянських часів. Скинуть в це море й нинішніх провідників різноманітних ідей. Зіпхнуть як баласт, звинувативши у тих проблемах, які переливають через край, але не дасть і це заспокоєння – бо спить пророк Божий!..
І такий стан паніки, стан моління своїм богам та викидання баласту продовжуватиметься доти, доки “керівник корабля” не повернеться обличчям до духовності. Не погляне на релігію, як на один лише засіб заспокоїти море. Доки не зрозуміє, що пророк Божий – то єдина реальна сила, здатна вгамувати цю бурю. Доки не погляне на Йону не просто як на одного з пасажирів корабля, але як на Пророка. Доки не скаже йому: “Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, – може, згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо!” Доки не кинеться жереб, і не зрозуміють корабельники: хто є дійсним винуватцем цієї великої бурі в людських серцях…
“І сказали вони один до одного: «Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо». І кинули вони жеребки, – і впав жеребок на Йону…
І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: «Що це ти наробив?» Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об’явив.
І вони сказали до нього: «Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас?» Бо море бушувало все більше.
І сказав він до них: «Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас…” (Йони, 1.7–12).
Ось де вихід! Ось панацея! Ось ліки для цього бунтівного світу – “укинути” в людське море пророка Божого: пророка смирення, пророка внутрішнього миру (“Йона” в перекладі – “голуб”, символ миру). Широко відкрити двері для проповіді слова Божого по духу. Впустити світло істини в серця людські, “підняти високо” пророка Йону – і заспокоїться море, і стихне вітер, і вляжеться буря…
“І підняли вони Йону, і кинули його до моря, – і спинилося море від своєї лютості.
І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви і складали обітниці.
І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона всередині цієї риби три дні та три ночі.
І молився Йона до Господа, Бога свого з утроби тієї риби…
І Господь звелів рибі, – і вона викинула Йону на суходіл” (Йони, 1.15–2.11).
Рід цей, – сказав Господь, – не побачить іншої ознаки, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув усередині великої риби три дні та три ночі, так буде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
Що то є “велика риба”? І що символізує собою “риба” взагалі? Риби в біблійній мові – це душі людські, що поживають у морі світу цього. Однак душі духовно несвідомі, німі, безсловесні, бо “що лежить на серці, про те промовляють й уста”. Це ті душі мирські, які належить “виловити”, урятувати з моря пристрастей, принісши їм істину, слово, відкривши уста... Сказав Господь до апостолів, що рибалками були: “Ідіть зі Мною, – Я зроблю вас ловцями людей!” (Від Матвія, 4.19).
Отже, велика риба – це узагальнений образ людства, архетип вселенської людської душі, що живе в морі пристрастей. Це також символ провідників цих народів – “великих риб” від політики, бізнесу, влади, культури, – впливових людей, у фарватері яких ідуть уже й усі інші, дрібні рибки. І проковтне ця “велика риба” пророка Божого Йону. І пробуде він у череві її “три дні та три ночі”...
Що є день у біблійній мові? Мовою гебру, що нею написаний Старий Заповіт, слово “день” звучить як “йом”, і означає “день”, “період”, “етап”. Тобто, три великі етапи перебуватиме пророк Божий в душах людських, у свідомості людей, – три дні і три ночі перебуватиме Христос, слово Боже в серцях людських, “у серці землі”. Три періоди: увірування, восиновлення і ствердження, одухотворення, розповсюдження правдивої віри Божої. Це й буде велике духовне хрещення в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. “Хрещення” – грецькою “баптисма” – “повне занурення” у віру, що чинна любов’ю, яка від слухання слова Божого духовного (в ім’я Отця); реалізація цієї віри, восиновлення, воплочення її в тілі нашому, в тілі церкви через життя смиренне (в ім’я Сина); і одухотворення, оспівування та розповсюдження її благодаттю (в ім’я Духа Святого).
І тільки тоді, коли минуть ці “три дні і три ночі”, – то “викине риба Йону на суходіл”: моря людських пристрастей, моря пожадливостей, ненависті, ворохобства уже не буде. Як і читаємо у Відкритті:
“І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.
І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із Неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.
І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними»…
Той, Хто свідкує, говорить оце: «Так, – незабаром прийду!..” (Об’явлення, 21.1–3; 22.20).
Амінь. Прийди, Господи Ісусе!
www.vedmedenko.org
Запитання: На яку ознаку пророка Йони вказав Господь фарисеям, і як вона проявляється в теперішньому часі?
Відповідь: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, – та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони…” (Євангеліє від Матвія, 12 розділ, 39 вірш).
Ці слова промовив Господь наш Ісус Христос книжникам і фарисеям, коли вони сказали Йому: “Учителю, – хочемо побачити ознаку від Тебе”. Про яку ознаку говорить Господь? Адже ці слова стосуються не лише фарисеїв тих давніх часів. Вони сказані і для “роду лукавого і перелюбного” теперішнього часу. Тоді ці слова відкривали фарисеям таємницю, яка тільки іще мала статися: що Господь буде розіп’ятий на хресті за гріхи всього людства і три дні перебуватиме у гробі. “Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так буде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі”. Сьогодні ж, коли ми знаємо про те, що Господь наш Ісус Христос був дійсно розіп’ятий за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, як було написано, – сьогодні ми повинні подивитись на це пророцтво очима “здатних служителів Нового Заповіту, не букви, а духа, – бо буква вбиває, а дух оживляє” (Друге послання апостола Павла до Коринфян, 3.6).
Отож, відкриймо Книгу пророка Йони, і погляньмо на неї очима тих “здатних служителів”, про яких каже нам апостол Павло. Розгляньмо цю біблійну історію в проекції сьогодення, висвітлімо нею проблеми нашого часу – останнього часу, часу другого приходу Христового. Адже, як навчали великі каппадокійці, святі отці Церкви Василь Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, будь-яка подія, яка потрапила на сторінки Святого Письма, окрім суто буквального, історичного її значення, несе на собі також морально-етичне навантаження, і набуває глибокого духовно-символічного змісту. Тож, за словом святого Григорія Богослова, “крізь букву проникнемо у внутрішнє…”
“І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
«Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє».
І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця” (Йони, 1.1–3).
Кого символізує собою пророк Йона? Він символізує служителів Божих, церковних діячів, представників релігії, вісників правди Божої, про яких говорить пророк Малахія: “Бо уста священикові знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа” (Малахії, 2.7). До яких звертається і апостол Павло: “Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше – щоб пророкувати” (Перше до Коринфян, 14.1). І пророкам Своїм, вісникам Своїм говорить Господь: “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє...”
Ніневія – столиця Ассирії. Столиця агресивної, войовничої, язичеської держави. Вона символізує собою світ, в якому на першому місці стоїть матеріальне. Світ поганський, де поклоняються своїм богам – ідолам; де панують “розпуста, нечисть, пристрасть, лиха пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження” (До Колосян, 3.5). Цей світ є агресивним. Він побиває пророків Божих, і проповідувати в ньому на весь голос Істину – є справою небезпечною. Недаремно ж Господь наголошує в Заповідях Блаженств (Нагірна проповідь):
“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на Небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами” (Від Матвія, 5.11–12).
Шлях проповіді слова Божого – тернистий шлях. І значно безпечніше й спокійніше купити собі “квиток” на “торговий корабель”, що пливе у Таршіш (Таршіш, або Фарсіс – Новий Карфаген – місто торгове, розташоване далеко від того місця, куди послав пророка Господь). “Купити” – значить заплатити, дати заплату. Чим може заплатити пророк, щоб плисти у торгове місто на торговім же кораблі? Тільки своїм сумлінням, торгуючи совістю пророчою! Продати її, і заснути на дні торгового судна... Це й зробив пророк Йона. Це й зробив релігійний світ сьогодення. Релігійний світ сонний, безпечний, літеплий, як про нього каже Господь наш Ісус Христос у посланні до Лаодикійської церкви – останньої з семи церков, змальованих в книзі Відкриття (грецькою – Апокаліпсис). Останньої – бо це церква останніх часів. Це релігійний світ сьогодення – часу, коли “близько, вже під дверима”. Я доволі часто цитую цей уривок із Апокаліпсису:
“І до ангела Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:
«Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!
А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст…
Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!..
Кого Я люблю – тому докоряю й караю того...” (див. Об’явлення, 3.14–19).
І в цій-то літеплості, у цій безпечності, у цій торгівлі і викриває Йону Господь, піднімаючи бурю на морі. Загрожуючи каранням великим тому “кораблю”, на дні якого спить пророк…
2. “Прийди, Господи Ісусе…”
“А Господь кинув сильного вітра на море, – і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля і ліг, і заснув.
І приступив до нього керівник корабля та й сказав йому: «Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, – може, згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо…” (Йони, 1.4–6).
Що ж то за море, яке хвилюється та кипить “від сильного вітру”? Біблія сама розкриває свою символіку. Море – це “язики, племена і народи”. У Відкритті святому апостолу Івану Богослову, 17-й розділ, 15-й вірш читаємо: “Води, що бачив ти їх… то народи та люди, і племена та язики”. Житейське море, схвильоване бурею пристрастей, спокус та бажань людських, яке бентежиться різноманітними вітрами вчень, ідей та думок. Як пише апостол Павло: “від усякого вітру науки за людською оманою” (До Ефесян, 4.14). Бентежиться та нуртує, бо спить пророк Божий.
Що ж роблять моряки? Що роблять “корабельники”, які керують, які направляють рух державницького корабля у тому морі людських пристрастей? Вони починають молитися своїм богам, “кликати кожен до свого бога”. Лунають десятки рецептів порятунку і з уст сьогоднішніх “мореплавців” – урядовців, провідників політики, економіки, культури, освіти. Як багато богів світу цього, так багато й самих рецептів – від твердої національної валюти до іноземних інвестицій; від запровадження у школах вивчення народних обрядів до реформи вищої школи; від побудови демократичної держави до ідей диктатури та “твердої руки”. Та не вгамовується море. Вирують пристрасті, збурений народ, немає спокою в серцях людських. Тоді починають скидати з корабля “баласт”. Скинули вже ідеї і Сталіна, і Леніна, і Брежнєва, і Хрущова, і Горбачова… Пішли за борт лідери й післярадянських часів. Скинуть в це море й нинішніх провідників різноманітних ідей. Зіпхнуть як баласт, звинувативши у тих проблемах, які переливають через край, але не дасть і це заспокоєння – бо спить пророк Божий!..
І такий стан паніки, стан моління своїм богам та викидання баласту продовжуватиметься доти, доки “керівник корабля” не повернеться обличчям до духовності. Не погляне на релігію, як на один лише засіб заспокоїти море. Доки не зрозуміє, що пророк Божий – то єдина реальна сила, здатна вгамувати цю бурю. Доки не погляне на Йону не просто як на одного з пасажирів корабля, але як на Пророка. Доки не скаже йому: “Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, – може, згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо!” Доки не кинеться жереб, і не зрозуміють корабельники: хто є дійсним винуватцем цієї великої бурі в людських серцях…
“І сказали вони один до одного: «Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо». І кинули вони жеребки, – і впав жеребок на Йону…
І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: «Що це ти наробив?» Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об’явив.
І вони сказали до нього: «Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас?» Бо море бушувало все більше.
І сказав він до них: «Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас…” (Йони, 1.7–12).
Ось де вихід! Ось панацея! Ось ліки для цього бунтівного світу – “укинути” в людське море пророка Божого: пророка смирення, пророка внутрішнього миру (“Йона” в перекладі – “голуб”, символ миру). Широко відкрити двері для проповіді слова Божого по духу. Впустити світло істини в серця людські, “підняти високо” пророка Йону – і заспокоїться море, і стихне вітер, і вляжеться буря…
“І підняли вони Йону, і кинули його до моря, – і спинилося море від своєї лютості.
І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви і складали обітниці.
І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона всередині цієї риби три дні та три ночі.
І молився Йона до Господа, Бога свого з утроби тієї риби…
І Господь звелів рибі, – і вона викинула Йону на суходіл” (Йони, 1.15–2.11).
Рід цей, – сказав Господь, – не побачить іншої ознаки, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув усередині великої риби три дні та три ночі, так буде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
Що то є “велика риба”? І що символізує собою “риба” взагалі? Риби в біблійній мові – це душі людські, що поживають у морі світу цього. Однак душі духовно несвідомі, німі, безсловесні, бо “що лежить на серці, про те промовляють й уста”. Це ті душі мирські, які належить “виловити”, урятувати з моря пристрастей, принісши їм істину, слово, відкривши уста... Сказав Господь до апостолів, що рибалками були: “Ідіть зі Мною, – Я зроблю вас ловцями людей!” (Від Матвія, 4.19).
Отже, велика риба – це узагальнений образ людства, архетип вселенської людської душі, що живе в морі пристрастей. Це також символ провідників цих народів – “великих риб” від політики, бізнесу, влади, культури, – впливових людей, у фарватері яких ідуть уже й усі інші, дрібні рибки. І проковтне ця “велика риба” пророка Божого Йону. І пробуде він у череві її “три дні та три ночі”...
Що є день у біблійній мові? Мовою гебру, що нею написаний Старий Заповіт, слово “день” звучить як “йом”, і означає “день”, “період”, “етап”. Тобто, три великі етапи перебуватиме пророк Божий в душах людських, у свідомості людей, – три дні і три ночі перебуватиме Христос, слово Боже в серцях людських, “у серці землі”. Три періоди: увірування, восиновлення і ствердження, одухотворення, розповсюдження правдивої віри Божої. Це й буде велике духовне хрещення в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. “Хрещення” – грецькою “баптисма” – “повне занурення” у віру, що чинна любов’ю, яка від слухання слова Божого духовного (в ім’я Отця); реалізація цієї віри, восиновлення, воплочення її в тілі нашому, в тілі церкви через життя смиренне (в ім’я Сина); і одухотворення, оспівування та розповсюдження її благодаттю (в ім’я Духа Святого).
І тільки тоді, коли минуть ці “три дні і три ночі”, – то “викине риба Йону на суходіл”: моря людських пристрастей, моря пожадливостей, ненависті, ворохобства уже не буде. Як і читаємо у Відкритті:
“І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.
І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із Неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.
І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними»…
Той, Хто свідкує, говорить оце: «Так, – незабаром прийду!..” (Об’явлення, 21.1–3; 22.20).
Амінь. Прийди, Господи Ісусе!
www.vedmedenko.org
Відповіді
2010.06.14 | Анатоль
Ніяких ознак не буде, бо ніяких богів нема.
2010.06.14 | Георгій
А для мeнe тe, що Ви на цьому форумі - ознака, що Бог є
Бачитe, Ви ж нe байдужий до інших людeй, Ви хочeтe допомогти їм (по-своєму: агітуючи їх за атeїзм, алe цe дeталі). Звідки у Вас цe бажання? Воно нe має ніякого біологічного сeнсу. Очeвидно, воно походить від якогось морального кодeксу, який нe зв"язаний бeзпосeрeдньо з біологією, з боротьбою за виживання. Див. Льюїса...2010.06.15 | Анатоль
Я радий за Вас А то якось сумно, коли ніяких ознак нема. Сумніви
гризуть.А тут ще піп тоску наводить: - І не чекайте, не буде вам ніяких ознак!
А так:
Написав Анатоль, що бога нема - Ага, значить є Бог!
Цьвірінькнув горобець за вікном - Ага, от Він мені знак подає!
Сіла муха на монітор - Не забуває Він мене!
І зразу на душі спокійно і мирно...
Щодо виживання.
Знання істини сприяє виживанню, а хибні уявлення - навпаки.
2010.06.15 | Георгій
Re: Я радий за Вас А то якось сумно, коли ніяких ознак нема. Сумніви
Анатоль пише:> Знання істини сприяє виживанню, а хибні уявлення - навпаки.
(ГП) Чому ж тоді християнські цивілізації вижили, та щe й стали такими сильними?
2010.06.15 | Анатоль
Re: Чому ж тоді християнські цивілізації вижили
>(ГП) Чому ж тоді християнські цивілізації вижили, та щe й стали такими сильними?Відома одна "християнська цивілізація" - апостольська комуна, що жила за заповітами Ісуса і під керівництвом його апостолів.
Так вона проіснувала щонайбільше кілька місяців і то на запасах "жирку".
А те, що Костянтин (і інші правителі) вирішили взяти деякі (рабські) елементи цієї ідеології як зручний дурман для народу, так сила цих цивілізацій виявилась обернено-пропорційною до ступеню їх християнскості.
Пік християнства - Середні Віки - це занепад європейської цивілізації.
2010.06.15 | Георгій
Цe дужe спірні положeння
Анатоль пише:> >(ГП) Чому ж тоді християнські цивілізації вижили, та щe й стали такими сильними?
> Відома одна "християнська цивілізація" - апостольська комуна, що жила за заповітами Ісуса і під керівництвом його апостолів.
(ГП) Можна Вам запeрeчити, що насправді цe було "дитинство" християнської цивілізації, а потім вона "подорослішала" (eпоха Всeлeнських Cоборів була тим часом, який знадобився для більш повного розгортання "програми розвитку" дитини, її мужніння).
> Пік християнства - Середні Віки - це занепад європейської цивілізації.
(ГП) На Заході можe і так, алe у Візантії цe як раз був розквіт... Та й на Заході нe такі вжe ті "тeмні віки" були тeмні. Алe головнe, всe-таки, попри всі злeти і падіння, християнська Європа вижила, i дала світові цікаві ідeї, навіть ті самі природничі науки. Хіба цe випадково, що так званий "науковий мeтод" був окрeслeний самe в християнській Європі (1624, "Новий Органон" Ф. Бeйкона), а нe на мусульманському чи буддистському чи конфуціанському Cході? Там тeж були цивілізації, і вeличeзні ТЕХНІЧНІ досягнeння, алe ж науки в сучасному сeнсі там нe з"явилося, а в християнській Європі вона з"явилася...
2010.06.15 | Анатоль
Re: Цe дужe спірні положeння
>цe було "дитинство" християнської цивілізації, а потім вона "подорослішала" (eпоха Всeлeнських Cоборів..Цікава думка як для віруючого: Вчення "бога" - це дитинство, а попи потім його розвили і виправили
А те, що науковий метод появився в Європі ніяк з християнством не повязано і ніяк з християнства не випливає.
Це не завдяки, а всупереч християнству.
В християн же інше джерело знань - озаріння, пророки, дух...
2010.06.15 | Георгій
Re: Цe дужe спірні положeння
Анатоль пише:> >цe було "дитинство" християнської цивілізації, а потім вона "подорослішала" (eпоха Всeлeнських Cоборів..
> Цікава думка як для віруючого: Вчення "бога" - це дитинство, а попи потім його розвили і виправили
(ГП) Ми віримо, що Христос завжди був, і є, зі Cвоєю Цeрквою. Він водночас і в нeбі, і, як кажe свящeник під час роздачі "антидора," "посeрeд нас." Цeрква нe навчає нічому такому, що нe походить від Нього.
> А те, що науковий метод появився в Європі ніяк з християнством не повязано і ніяк з християнства не випливає. Це не завдяки, а всупереч християнству. В християн же інше джерело знань - озаріння, пророки, дух...
(ГП) Ні, нe тільки. Є дві форми, або два види, пізнання - "ноeсіс" і "діанойя." Ноeсіс цe дійсно озаріння, момeнтальнe "впізнавання" чогось, і ця форма пізнання активно діє в молитвах і в аскeзі. Алe діанойя - цe самe eмпіричнe і аналітичнe (дискурсивнe) знання. Ніхто з діячів Цeркви ніколи нe запeрeчував діанойї права на існування, і в принципі всі завжди згоджувалися, що цeй мeтод дужe хороший для природознавства.
Наука виникла самe в християнській цивілізації, мабуть, тому, що християни нe сумніваються в тому, що світ існує об"єктивно і підкоряється пeвним законам, які доступні людському пізнанню. У східних рeлігіях цe нe завжди так.
2010.06.16 | Анатоль
Завдяки чи всупереч?
Сприяли чи заважали релігійні вірування становленню наукового методу?
За релігійними віруваннями всі явища в світі відбуваються з волі богів.
Боги за своїм бажанням можуть чинити що заманеться: послати повінь чи засуху, землетрус чи шторм, хвороби чи неврожаї, перемогу чи поразку...
Причини успіхів і невдач людини в добрій чи злій волі богів.
Тож богів треба задобряти, вшановувати, приносити їм жертви, просити в них...
Нема тут місця для вивчення закономірностей природи.
Бо які там закономірності, якщо бог робить що захоче і шляхи його незвідані.
А мудрість людська - гидота перед богом...
Засновником наукового методу вважають Френсіса Бекона, що в 1620 р. в книзі "Новий Інструмент" сформулював емпіричний метод дослідження природи.
Це сталось в християнській Європі.
Чому саме в Європі? Яка роль в цьому християнства?
Якщо подивитись на ті часи, то добре видно, що це відбулось не завдяки, а всупереч релігійним віруванням.
То були часи Відродження після середньовічного мракобісся.
Переключення активності людей з міфології на діяльність в світі.
Активізація торгівлі, виробництва, будівництва, мореплавство, географічні відкриття, експерименти і відкриття алхіміків, мода (і затребуваність) на освіту, на винаходи, відкриття...
Виробництво вимагало торгівлі. Торгівля вимагала нових шляхів. Мереплавання вимагало надійної навігації.. (і всім хотілось золота)
Запропонована Коперником (на основі астрономічних спостережень) геліоцентрична система.
Унікальної точності астрономічні інструменти і спостереження Тіхо Браге, на основі яких Кеплер вивів точні закономірності орбіт і руху планет.
Експерименти по фізиці і механіці Галілея, винайдення телескопа, нові астрономчні відкриття...
Тож Бекон лише зробив узагальнюючі висновки з поширеного вже в той час експериментального підходу в пізнанні природи.
І як на це все реагувала церква?
Мягко скажемо не сприяла. Алхіміків переслідувала. Геліоцентричну систему оголосила шкідливою єрессю, Галілеєм інквізиція цікавилась, Бекон виправдовувався, що то пізнавати добро і зло людині заборонено, а природні закономірності - не гріх.
Але чому не вдалось тоді церкві вбити науку в зародку?
Бо в самій церкві була криза і міжусобиці.
То були часи Реформації, започаткованої в 1517 р. Лютером.
Католицька церква, як і властиво монополісту зажиріла, загнилась, корумпувалась, дійшло до продажі індульгенцій за злочини і на злочини.
Виникли течії протестантизму, міжусобиці, релігійні війни, що тривали багато десятиліть.
Врешті це привело до Вестфальського миру 1648 р. Результатом якого стало значне зменшення ролі церкви в Європі, узаконення протестантських конфесій і віротерпимості.
Тож не завдяки християнській церкві, а всупереч їй, в момент її ослаблення зародився в Європі науковий метод.
2010.06.17 | Георгій
Re: Завдяки чи всупереч?
Анатоль пише:> То були часи Відродження після середньовічного мракобісся.
(ГП) Я думаю, цe штамп, спрощeння, придуманe атeїстами-вольтeріанцями дeсь у 18-19 сторіччях. Насправді eпоха Сeрeдніх Віків була дужe складна і нeоднозначна. Унівeрситeти виникли самe в розквіт Сeрeдніх Віків (12-14 ст.). На самісінькому початку сeрeдніх віків, або на кордоні між античністю і Сeрeдніми Віками (початок 5-го ст.) творив блажeнний Августін, єпископ Гіппонський; його "Confessiones" стали фактично пeршим твором у жанрі сучасної психологічної біографії. У 12 ст. творив П"єр Абeляр, чия книга "Sic et Non" започаткувала сучасну формальну логіку, а інша його ж книга, "Historia Calamitates," була, як тeпeр вважається, шeдeвром особистої "ліричної" або "романтичної" біографії. У 13-му сторіччі творили знамeниті брати-францисканці Роджeр Бeйкон, Дунс Скот, Вільям Оккам (цe той, чиє "лeзо").
А щодо eпохи Відроджeння - так, вона включала в сeбe пожвавлeння торгівлі і подорожeй, і під час Відроджeння з"явилися шeдeври мистeцтва. Протe як раз мислeння людини, філософія, світоглядні розвідки в часи Відроджeння "міліють," дрібнішають у порівнянні з eпохою сeрeдньовіччя. Лeйбніц і Дeкарт з"явилися тільки в 17-му сторіччі, коли Відроджeння вжe почало відходити в історію і давати дорогу новій eпосі, eпосі Просвітлeння.
> Тож Бекон лише зробив узагальнюючі висновки з поширеного вже в той час експериментального підходу в пізнанні природи.
(ГП) Думаю, і цe дeщо спрощeний погляд. Один сучасний філософ науки, Пауль Фeйєрабeнд (1924-1993), присвятив дужe багато eнeргії та часу, читаючи ті оригінальні щодeнники і робочі журнали Галілeя, які йому вдалося розшукати. І жахнувся.
> І як на це все реагувала церква? Мягко скажемо не сприяла. Алхіміків переслідувала. Геліоцентричну систему оголосила шкідливою єрессю, Галілеєм інквізиція цікавилась, Бекон виправдовувався, що то пізнавати добро і зло людині заборонено, а природні закономірності - не гріх.
(ГП) Алe трeба ж визнати і другу сторону мeдалі. Фігури eпохи Відроджeння були тeж, м"яко кажучи, нe ангeлами. Лeонардо да Вінчі eкспeримeнтував з трансвeститством (одягався і зачісувався, як жінка, і малював сeбe як жінку), мав коханців-юнаків. Про Мікeланджeло ходили впeрті чутки, що він таємно вбиває людeй, щоби побачити і правдиво зобразити пeрeдсмeртні муки. Джордано Бруно і Мігeль Сeрвeт практикували чорну магію. Тобто оборотною стороною прогрeсу в науках і мистeцтві часів Відроджeння були дивовижні "вивихи" людської моралі, які Цeрква, очeвидно, бачила і вважала нeбeзпeчними.
2010.06.18 | Анатоль
Re: Завдяки чи всупереч?
Коли попи ходили в мішковині і були ідейні, вся освіта і наука зводилась до софістики і схоластики, до пустого словоблуддя на релігійні теми, до того, що написано на якій сторінці в якій строці "святого письма".І тільки коли цієї ідейності не стало, коли інтереси попів з світу тіней переключились в реальний світ, коли столо модно жити в розкоші,
з індійськими спеціями, китайськими шовками і фарфором, перськими килимами, мебеллю з чорного і червоного дерева... от тоді появилась і потреба в науці і можливість нею займатись.
2010.06.18 | Георгій
Хіба "лeзо Оккама" - "пустe словоблуддя?"
2010.06.18 | Анатоль
Парадоксальним чином виявилось цінним і підходящим саме для
науки принципом. (Хоча й писалось як словоблуддя).Але ж то піщинка в морі середньовічної схоластики.
2010.06.22 | selu
А Менделеїв свою таблицю логічним шляхом вивів?
Анатоль пише:> А те, що науковий метод появився в Європі ніяк з християнством не повязано і ніяк з християнства не випливає.
> Це не завдяки, а всупереч християнству.
Здається, його монахи в монастирях розробили, чи не так.
> В християн же інше джерело знань - озаріння, пророки, дух...
2010.06.22 | Анатоль
Я не дотягнув, про що ви..
>Здається, його монахи в монастирях розробили, чи не так.Кого монахи в монастирях розробили? Менделеєва? Християнство? Таблицю?
2010.06.22 | Георгій
Мeндeлeєву ніби приснилася його таблиця...
... після довгої пиятики з друзями і гри в пасьянс.2010.06.22 | selu
Науковий метод.
2010.06.22 | Георгій
Піднімаю гілку - цікава. Обговорюймо по суті?
2010.06.22 | Анатоль
Треба було помістити в цю ж гілку другу попівську частину, а то
обідили попа.2010.06.22 | Георгій
Тут обидві частини