Кілька запитань Патріархові РПЦ Кірілові
06/23/2010 | Iрина Калинець
Просимо сприйняти їх як запитання християнок до християнина. Ятриться в пам’яті кількарічної давності повідомлення ЗМІ, що схвилювало і нас, і багатьох, – про видіння Вашого попередника Патріарха Алєксія, яке було істинним, не галюцинацією, не вигадкою. Адже прийшов до бл. п. Алєксія великий святий Феодосій Печерський, щоб застерегти і закликати до покаяння, бо миттєвим є людське життя і не слід його розмінювати на ненависть і зло. Знаємо, що російські владоможці ламали Патріарха Алєксія, змусивши його відмовитися від побаченого і почутого, та все ж до кінця своїх днів він не підняв уже кривдного слова проти України і її народу.
Не відаємо майже нічого про смерть і танатологічний досвід, хіба із Книг Святого Письма – за Книгою Премудрості Соломона, під час катаклізму поражені страхом грішники «напівмертві об’являли причину, через яку вони помирали, бо стривожило їх передсмертне сновидіння, показавши попередньо це (цю причину), щоб не загинули вони, не відаючи, за що терплять зло» (Прем. 18: 17‑19).
Може і Вас осінить слово великого святого? Молимося за це, бо, коли спостерігаємо за Вашими діяннями, опановує нас нестерпний смуток і біль за Вас. Навіщо Вам, якщо Ви щоденно складаєте молитву Творцеві, світська політика? Хто штовхнув Вас у руки Д. Табачника, про всю ницість котрого так сміливо сказав Б. Колесніков? Чи ж не впадає Вам у вічі, що численні висловлювання Табачника вражаюче нагадують людиноненависництво ілюмінанів (ложа сатанистів, поклонників Люцифера, яка на початку ХХ століття назвала себе «комуністичною»)? Чому ж Ви схвалили (подейкують, що Ви ще й наполягали), щоб в Україні цей людиноненависник отримав високу посаду? Чому Сталіна, одного з найбільших злочинців світу, і Табачник, і Ваші деякі митрополити (наприклад, митрополит РПЦ Августин) роблять «праведним переможцем»? Хіба не Сталіна і Гітлера покликав Князь Тьми, щоб воювали вони, нечестивці з нечестивцями, за поділ світу – «і багато праведних загинуло...» (Прем. 18:20)? Чию волю виконує Ваш Табачник і іже, марячи новим розтерзанням України? Чи ж не волю захланних владолюбців?
Коли славите їх, своїх рідних владолюбців, у Москві сидячих, помоліться, щоб не кланялися Молоху. Так, як безбоязно молилися впродовж п’яти років глави усіх конфесій України у Соборі Святої Софії у Києві. Після Вашого втручання Собор св. Софії затихне в мовчанні. Однак спільна молитва не заникне – невидима, буде почута. Та чи молитиметесь Ви, щоб не грішили Ваші владоможці? Чи стане у Вас тої снаги, що її має не лише українське духовенство, а мав ще Константинопольський Патріарх Ігнатій (ІХ ст.), який не побоявся сваволі імператора?
Нині по Україні – може Ви не знаєте? – поповзла, вигулькнувши з темряви КГБ, нечисть стукацтва – десятки ректорів підписали зобов’язання доносити на своїх студентів. Очевидно, нема в тім Вашої особистої участі. І, може, Ви також пішли б у концтабори, на Сибір разом зі своїми питомцями, щоб бути поруч і духовно підтримати їх, як це робили закатовані в концтаборах СРСР українські священики. Але за що тоді топчете історичну пам’ять українського народу, який століттями виборював свою незалежність, свою Церкву, шанував своїх гетьманів і борців за волю? Чи Ви суддя історії? Задумайтесь: возвеличуючи тиранів, топчете Ви й пам’ять свого народу, і замордовану більшовицькими сатанистами царську родину, і славне ім’я Патріарха Тихона та сотень інших священиків РПЦ.
Ви знаєте, що мільйони українців – дітей, селян, робітників, вчителів, науковців загинули під час штучного Голодомору, а нині вони зневажені «живими мертвими», в яких ні серця, ні душі. Чому ж Ви водите цих «живих мертвих» за руку і куди?..
Навіщо сієте пропаганду вищості своєї Церкви над іншими? Чи Ви пророк, котрий знає, кому, якій конфесії Бог приготував довічну славу? Чи ж не ті «милосердні самаряни», хто дотримувався Закону Божого – любові і жертовності – стануть одесную у Храмі Його?
Риторичні запитання, бо ж відповіді на них Ви, запевне, не дасте, і, мабуть, не один цинік на догоду Вам, обплює цей лист, видихнувши сморід сірки. І це буде відповіддю... То ж не тіште себе ілюзією своєї всемогутності, всемудрості, всеславності. Коли вечорами знімаєте всі атрибути своєї влади і грієте стомлені ноги в теплій воді, Ви така ж маленька людина, як і всі ми. Тому, memento mori, бо смерть приходить до всіх, і до вас, великих, і до нас, малих. Просимо Бога, щоб дав Вам мужність бути справжнім християнином – любити Бога і людей.
Iрина Калинець, Марія БабIй, Стефанія Шабатура та ін.
Не відаємо майже нічого про смерть і танатологічний досвід, хіба із Книг Святого Письма – за Книгою Премудрості Соломона, під час катаклізму поражені страхом грішники «напівмертві об’являли причину, через яку вони помирали, бо стривожило їх передсмертне сновидіння, показавши попередньо це (цю причину), щоб не загинули вони, не відаючи, за що терплять зло» (Прем. 18: 17‑19).
Може і Вас осінить слово великого святого? Молимося за це, бо, коли спостерігаємо за Вашими діяннями, опановує нас нестерпний смуток і біль за Вас. Навіщо Вам, якщо Ви щоденно складаєте молитву Творцеві, світська політика? Хто штовхнув Вас у руки Д. Табачника, про всю ницість котрого так сміливо сказав Б. Колесніков? Чи ж не впадає Вам у вічі, що численні висловлювання Табачника вражаюче нагадують людиноненависництво ілюмінанів (ложа сатанистів, поклонників Люцифера, яка на початку ХХ століття назвала себе «комуністичною»)? Чому ж Ви схвалили (подейкують, що Ви ще й наполягали), щоб в Україні цей людиноненависник отримав високу посаду? Чому Сталіна, одного з найбільших злочинців світу, і Табачник, і Ваші деякі митрополити (наприклад, митрополит РПЦ Августин) роблять «праведним переможцем»? Хіба не Сталіна і Гітлера покликав Князь Тьми, щоб воювали вони, нечестивці з нечестивцями, за поділ світу – «і багато праведних загинуло...» (Прем. 18:20)? Чию волю виконує Ваш Табачник і іже, марячи новим розтерзанням України? Чи ж не волю захланних владолюбців?
Коли славите їх, своїх рідних владолюбців, у Москві сидячих, помоліться, щоб не кланялися Молоху. Так, як безбоязно молилися впродовж п’яти років глави усіх конфесій України у Соборі Святої Софії у Києві. Після Вашого втручання Собор св. Софії затихне в мовчанні. Однак спільна молитва не заникне – невидима, буде почута. Та чи молитиметесь Ви, щоб не грішили Ваші владоможці? Чи стане у Вас тої снаги, що її має не лише українське духовенство, а мав ще Константинопольський Патріарх Ігнатій (ІХ ст.), який не побоявся сваволі імператора?
Нині по Україні – може Ви не знаєте? – поповзла, вигулькнувши з темряви КГБ, нечисть стукацтва – десятки ректорів підписали зобов’язання доносити на своїх студентів. Очевидно, нема в тім Вашої особистої участі. І, може, Ви також пішли б у концтабори, на Сибір разом зі своїми питомцями, щоб бути поруч і духовно підтримати їх, як це робили закатовані в концтаборах СРСР українські священики. Але за що тоді топчете історичну пам’ять українського народу, який століттями виборював свою незалежність, свою Церкву, шанував своїх гетьманів і борців за волю? Чи Ви суддя історії? Задумайтесь: возвеличуючи тиранів, топчете Ви й пам’ять свого народу, і замордовану більшовицькими сатанистами царську родину, і славне ім’я Патріарха Тихона та сотень інших священиків РПЦ.
Ви знаєте, що мільйони українців – дітей, селян, робітників, вчителів, науковців загинули під час штучного Голодомору, а нині вони зневажені «живими мертвими», в яких ні серця, ні душі. Чому ж Ви водите цих «живих мертвих» за руку і куди?..
Навіщо сієте пропаганду вищості своєї Церкви над іншими? Чи Ви пророк, котрий знає, кому, якій конфесії Бог приготував довічну славу? Чи ж не ті «милосердні самаряни», хто дотримувався Закону Божого – любові і жертовності – стануть одесную у Храмі Його?
Риторичні запитання, бо ж відповіді на них Ви, запевне, не дасте, і, мабуть, не один цинік на догоду Вам, обплює цей лист, видихнувши сморід сірки. І це буде відповіддю... То ж не тіште себе ілюзією своєї всемогутності, всемудрості, всеславності. Коли вечорами знімаєте всі атрибути своєї влади і грієте стомлені ноги в теплій воді, Ви така ж маленька людина, як і всі ми. Тому, memento mori, бо смерть приходить до всіх, і до вас, великих, і до нас, малих. Просимо Бога, щоб дав Вам мужність бути справжнім християнином – любити Бога і людей.
Iрина Калинець, Марія БабIй, Стефанія Шабатура та ін.
Відповіді
2010.06.24 | levada
Re: Кілька запитань Патріархові РПЦ Кірілові
Влучно! Єдине, як би трішки простіше, щоб до самих темних, що ладні в печері МПЦ голову розтовкти достукатись - було б краще.2010.06.27 | та ін.
Re: Кілька запитань Патріархові РПЦ Кірілові
levada пише:Єдине, як би трішки простіше, щоб до самих темних, що ладні в печері МПЦ голову розтовкти достукатись.
levadо, простіше (примітивніше?) не можна. Запитання адресовані людині високоосвченій, добре знайомій і зі Святим Письмом, і з працями діячів Християнської Церкви. А суть, виражена в словах "навіщо сієте пропаганду вищості своєї Церкви над іншими? Чи Ви пророк, котрий знає, кому, якій конфесії Бог приготував довічну славу?", гадаю, зрозуміла і "найтемнішим".
2010.06.27 | та ін.
Re: Кілька запитань Патріархові РПЦ Кірілові
Треба лист відіслати поштою до Патріарха до Москви. Якщо себе поважає - то відповість.2010.08.28 | toluant
явлення Феодосія Печарського патріарху Алексію (л)
В начале недели российские средства массовой информации передали сообщение: 28 октября у Патриарха Всея Руси Алексия II случился сердечный приступ, врачи также подозревали микроинсульт. Ему стало плохо во время архипастырской поездки в Астраханскую епархию. Врачи успели оказать ему квалифицированную помощь, и во вторник больного перевезли Москву - в ЦКБ. Представители СМИ моментально связали болезнь патриарха с переживаниями последних трагических событий в Москве. Однако мало кто знает, что в действительности послужило причиной удара.Информация о том, что на самом деле произошло в Астрахани с патриархом пришла к нам из конфиденциального источника в окружении Алексия. Возможно эти сведения прольют свет на истинные причины внезапного недомогания Алексия. Ну кто в самом деле, из знающих хладнокровность патриарха поверит в официальную версию. Вспомним, когда расстреливали Белый Дом в 1993 году Ридигер это перенёс вполне спокойно, да и другие не менее драматические события он переживал совершенно безмятежно.
В этот же раз, по словам нашего источника, истинной причиной приступа стало некое видение, посетившее и потрясшее патриарха.
В том, что увидел Алексий перед тем, как с ним случился удар,он признался нескольким лицам окружавшим его, вскоре после видения, за несколько часов перед тем, как состояние его здоровья стало резко ухудшаться. При этом более всего патриарха поразил сам сверхъестественный факт, ибо, как утверждает источник, Алексий, несмотря на свой высокий церковный сан, воспринимает религию скорее как традицию и ритуал, нежели на самом деле хоть во что-то верит. Однако в видении, неожиданно посетившем патриарха, явился некий благообразный старец в монашеском одеянии, назвавший себя игуменом Феодосием Печерским (как известно, этот настоятель Киево-Печерского монастыря, живший в XI веке и стоявший у истоков православия на Руси, еще при жизни почитался верующими как чудотворец, а после смерти был признан святым). Святой Феодосий стоял прямо перед патриархом, в его светлых пронзительных глазах не было гнева, но был заметен жестокий укор. Алексий передал дословно то, что он услышал от старца-игумена. "Отпали от Бога - ты и многие братья твои, и к диаволу припали, - произнес святой. - И правители Руси не правители уж суть, а кривители. И церковь потворствует им. И не стоять вам по правую руку от Христа. И ждет вас мука огненная, скрежет зубовный, страдания бесконечные, аще не опомнитесь, окаянные. Милость Господа нашего безгранична, но слишком долог для вас путь к спасению через искупление бесчисленных грехов ваших, а час ответа близок". После этих слов видение изчезло оставив совершенно оцепеневшим Ридигера, который никогда ничего подобного не испытывал, более того всегда со скептицизмом относился к сообщениям о всякого рода чудесах.
Вскоре после этого патриарху сделалось плохо. Те, кто оказывал ему первую помощь утверждают, что больной едва слышно шептал: "Не может быть, не может быть!"...
Официальный диагноз, который поставили врачи в больнице звучал: "гипертонический криз с элементами динамического нарушения мозгового кровообращения". Перед самым критическим обострением состояния здоровья, Алексий рассказал о своем видении, пребывая в состоянии крайней подавленности. По версии источника, позже, немного придя в себя патриарх заявил, что де у него были галлюцинации. Однако то, что что он перед этим рассказал о явлении Феодосия нескольким людям свидетельствовало, что растерявшийся Алексий пытался найти опору в ком-то в минуту глубокого душевного оцепенения, в которое его ввергли слова Феодосия. По мнению источника "Алексий никогда не расскажет о видении никому более. Тем не менее, слова о том, что это был Феодосий Печёрский, полузабытый святой русской православной церкви и другие детали, а также потрясение, которое испытал патриарх, говорят о том что такой факт был".
Обратим внимание на то, что святой говорил и "потворстве" Церкви грехам "правителей Руси", которых он именует "кривителями". Иными словами, речь идет о тесной связи государственной и духовной власти в Россиянии. Отметим также, что и сама судьба Ридигера каким-то мистическим образом связана с нынешней политической системой. Он был возведен в сан патриарха в конце перестройки, когда уже формировались очертания современной абсурдной Россиянии, когда Борис Ельцин уже во всю заявлял свои претензии на верховную власть. Патриарх жил вместе с режимом, возвышался вместе с его утверждением, а в самые критические для него моменты выступал как опора режима. Именно так было, например, в начале осени 1993-го, когда и россиянская власть, казалось бы, держалась на волоске. Так не связана ли и нынешняя болезнь патриарха с очередным тяжелым для политической системы периодом? Как представляется, связь церкви и государства действительно носит мистический характер, но от Бога ли она исходит в нынешней России?
Взято із http://ari.ru/news/1410/
2010.08.29 | Георгій
Л. Глібов. "І щуку кинули у річку!"
Шановні, КОГО ви питаєтe? Ви дорослі люди, чи як..?