06/30/2010 | Олег Ведмеденко

Протоієрей Олег Ведмеденко

Запитання: Сьогодні ми маємо тисячі різноманітних конфесій. Чому так? І чи можливе з’єднання усіх релігій в одну?

Відповідь: Слово “релігія” походить від латинського “ре” – відновлюю і “ліга” – зв’язок. Отже, релігія – це відновлення зв’язку з Богом. Чому виникла необхідність відновлення цього зв’язку? Вочевидь тому, що зв’язок цей був свого часу втрачений...

Читаючи Книгу книг, Біблію, ми бачимо, що перші люди віри, точніше перша цивілізація людей віри, яка зображена у ній під образами Адама і Єви, мала постійний зв’язок із Богом. Про це свідчить сама назва місця перебування їхнього – Едем. “Едем”, або ж “Еден” у перекладі означає приємний, ніжний, делікатний. Безумовно, Едем є поняттям духовним, – це райський стан досконалих людей віри. Як гармонія духу, він був присутнім у серцях першої Церкви праведників. Це гармонія між Богом і людьми, між людьми і природою, між природою і Богом. На жаль, в результаті гріхопадіння ця вселенська гармонія була втрачена.

Історія гріхопадіння Людини потребує окремого висвітлення, нас же цікавить у даному випадку не сам факт, а його наслідки.

Одним з наслідків падіння перших людей віри стала втрата постійного духовного зв’язку з Богом. Символічно це роз’єднання змальовується у Біблії так:

“І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю...”

“Чоловік” біблійною мовою – це віра, розуміння; “жінка” – життя, чуття, церква. “Рай” – перекладається як сад, звісно ж сад духовний. Алегорично “дерева” – це різні ідеології, бачення, розуміння. Кожне дерево має основний стовбур – певний догмат, визначення істини; усілякі розгалуження, листя як ознаку життя, приносить певні духовні плоди. Так фатальне дерево пізнання добра й зла дає плоди пізнання добра через зло. Дерево життя – воля Божа, закон Божий – плоди милосердя й богопізнання, плоди благодаті, плоди життя вічного: пізнання Бога (добра) через добро. Сховатися серед дерев раю означає прикритися різноманітними догматами, заплутатися в різних баченнях, які без животворчих плодів Древа Життя перетворюються просто на людські мудрування та філософії.

“…І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: «Де ти?» (згадаймо апокаліптичне: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду...” (Об’явлення, 3 розділ, 20 вірш)).

А той відповів: «Почув я Твій голос у раю – і злякався, бо нагий я, – і сховався» (і знову Апокаліпсис: “А лякливим, і невірним, і мерзким.., – їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це – друга смерть!” (Об’явлення, 21.8) Друга смерть – це смерть духовна. От вам і зміїне: “Умерти – не вмрете!” (Буття, 3.4) Недаремно ім’я цього “змія”, що мешкає в полі наших сердець, – диявол (“диявол” – обманщик, ошуканець). Нагота біблійною мовою – це провина, сором. “Сховатися” – відвернутись від лиця Господнього, від волі Божої)” (Буття, 3.8–10).

Як бачимо, зв’язок було втрачено. Єдиний потік води живої, що напоював Рай, за межами його розділився на чотири потоки – розійшовся на всі чотири сторони...

Багато дослідників біблійної історії ламали й ламають собі голови над питанням: де ж ті річки, що зображені у книзі Буття? І хіба може бути, щоб єдина ріка розділялася на чотири? Завжди буває навпаки: менші річки зливаються в єдину водну артерію. Знову ж таки, якщо навіть уявити собі неможливе, що Тигр і Євфрат текли у зворотному напрямку, то як бути з іще двома потоками? Нісенітниця? Аж ніяк! Просто треба читати Біблію не як посібник з географії, а як книгу пророцьку, духовну. А духовні речі розуміються тільки духовно (див. Перше послання апостола Павла до Коринфян, 2.14–15).

З точки зору духовної символіки водні потоки – це духовні вчення, що напоюють “землю” сердець людських. І ці чотири – якраз і є оті різноманітні релігії, які мають початок від єдиного Древа Життя (Древа Богопізнання), але розділюються, роз’єднуються за межами Раю, за межами Едему, за межами Любові...

“І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
Імення одному – Пішон, – оточує він усю землю Хавіла, де є золото...”

“Річка з Едему” – це єдине, цілісне вчення Господнє, духовне вчення смирення й любові.

Пішон же, або Фісон, що за межами раю, – суть річка розділена, неповна. Цей потік “оточує землю Хавіла”, що у перекладі означає коло, символ вічності, і на початку там – “золото”, істинна цінність. Але земля Хавіла закінчується пустелею Шур, що навпроти Єгипту.

“Шур”, або “Сур” – стіна, тупик бездуховності: безводна, бездуховна пустеля (див. Буття, 25.18; Перша книга Самуїлова, 15.7).

Єгипет же біблійною мовою – країна рабства гріха.

Тож ця річка, перше відгалуження, перше відхилення від великої ріки Істини (Пішон), являє собою символ занепаду духовності, як результат людської гордині.

“...Ім’я ж другої річки – Гіхон, – вона оточує ввесь край Ефіопії...”

“Гіхон” у перекладі – бурхливий потік. Насправді це джерело поблизу Єрусалиму, яке сходить у долину Кедрон (“Кедрон” – каламутний). Тут проглядаємо духовний потік, що виходить з Єрусалиму – міста правди, але скочується до Кедрону, до помутніння мудрості. І цей-то потік, виявляється, оточує Ефіопію – в Біблії країну Куш, що означає чорний, – розум темний, непросвічений.

“…А ім’я річки третьої – Тигр, – вона протікає на сході Ашшуру…”

“Тигр” – означає стрімкий, хижий. Ашшур, Ассирія у біблійній мові – символ войовничого язичества, життя суто плотського, матеріального. Тут – занепад віри.

“…А річка четверта – вона Єфрат” (Буття, 2.10–14).

“Єфрат” – солодкий. Тигр і Євфрат – символи сили й солодкості гріха, це ріки Вавилонські. Тяжкий їхній полон – згадаймо Псалом 136-й (137-й): “Над річками Вавилонськими, – там ми сиділи та й плакали...”). Це – втрата благодаті.

Ось вам і відповідь на запитання: чому так? Чому роз’єдналася церква Христова майже на 2000 сторонніх одне одній конфесій? Чому розпорошення? Чому розколи? Відповідь одна – тому, що вкусили плід заборонений, і пізнаємо добро через зло! Тому що відкинули вчення Боже – просте, як і Бог простий, вчення смирення й любові, та сховалися в хащах мудрувань своїх. Тому що нагі перед Богом. Тому що позбулися райського стану благодаті. Тому що не вкушаємо плодів братської любові, плодів милосердя та боговідання з вічного Древа Життя…

Що ж робити? Та просто піднятися з каламуті бездуховності до чистого едемського Першоджерела. Просто відкрити свої серця перед Тим, Хто стукає. Просто возлюбити!.. Возлюбити, а для цього смиритися, а отже прийняти обставини свого життя (смирення перед Богом) та ближнього свого (перед ближнім) такими, які вони є – без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи:

“І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Божого й Агнця.

Посеред його вулиці (його – тут Нового Єрусалиму, оновленої, живої Церкви праведників), і по цей бік і по той бік ріки – дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев – на вздоровлення народів.

І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому,

і побачать лице Його, а Ймення Його – на їхніх чолах.

А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки” (Об’явлення, 22.1–5).

www.vedmedenko.org