Парадокс Християнства.
03/04/2011 | jasvami
Парадокс християнства полягає в тому, що хоча Христос є Разумом та Мудрістю Божою, але сама релігія, названа на його честь християнською, є релігією черні, - неосвічених, нерозумних і немудрих дітей Божих.
Розум та Мудрість Христа виявлені в його вченні, ним самим названому «Евангеліем Царства» що полягає у відкритті сутності людини, описом її шляху розвитку з Царства Земного в Царство Небесне. Це вчення зрозуміли лише апостоли, та окремі обрані. Спроба проповідувати його серед початківців-християн показала, що більшість його зовсім не розуміє, отже, - не розуміє й не приймає самого Христа. Особливо боляче цей факту сприйняв апостол Павло, готовий сам бути відлученим від Христа, аби прилучити до Нього своїх братів за кров'ю, - іудеїв. Це палке бажання спонукало його винайти цілу теорію, до якої увійшли теорія гріхопадіння першої людини, теорія тотальної гріховності людства і нездатності його самого звільнитися з цих уз, теорія спокутної жертви й зображення Христа як жертовного Агнця. І виявилось, що у такій подачі, Христос прийнятніший не так серед іудеїв, котрі століттями практикували жертвопринесення за гріхи, але найбільше, - серед язичників. Зрозумівши це, Павло вирішив проповідувати виключно Христа розп'ятого, хоча окремим обраним і продовжував проповідувати науку Христа: «… а Мудрість Божу, ми проповідуємо серед досконалих…». Згодом, зображення Христа, як спокутної жертви за гріхи людства, що названо Павлом «дурістю проповіді», стало основною догмою християнської релігії, і сприймалося, як незаперечна істина.
Чи заперечували інші апостоли такому преподнесению Христа, - невідомо, лише апостол Іван, залишив ясне однозначне стверждення/попередження: кожен, хто не сповідує Ісуса як помазаника, *намагаючись дати йому інше визначення*, є антихристом й такі в нашому середовищі вже є.
Тож чи не час вже поглянути на Христа, як на Мудрість Божу, та відкинути дитяче розуміння, - "глупість проповіді"?
Розум та Мудрість Христа виявлені в його вченні, ним самим названому «Евангеліем Царства» що полягає у відкритті сутності людини, описом її шляху розвитку з Царства Земного в Царство Небесне. Це вчення зрозуміли лише апостоли, та окремі обрані. Спроба проповідувати його серед початківців-християн показала, що більшість його зовсім не розуміє, отже, - не розуміє й не приймає самого Христа. Особливо боляче цей факту сприйняв апостол Павло, готовий сам бути відлученим від Христа, аби прилучити до Нього своїх братів за кров'ю, - іудеїв. Це палке бажання спонукало його винайти цілу теорію, до якої увійшли теорія гріхопадіння першої людини, теорія тотальної гріховності людства і нездатності його самого звільнитися з цих уз, теорія спокутної жертви й зображення Христа як жертовного Агнця. І виявилось, що у такій подачі, Христос прийнятніший не так серед іудеїв, котрі століттями практикували жертвопринесення за гріхи, але найбільше, - серед язичників. Зрозумівши це, Павло вирішив проповідувати виключно Христа розп'ятого, хоча окремим обраним і продовжував проповідувати науку Христа: «… а Мудрість Божу, ми проповідуємо серед досконалих…». Згодом, зображення Христа, як спокутної жертви за гріхи людства, що названо Павлом «дурістю проповіді», стало основною догмою християнської релігії, і сприймалося, як незаперечна істина.
Чи заперечували інші апостоли такому преподнесению Христа, - невідомо, лише апостол Іван, залишив ясне однозначне стверждення/попередження: кожен, хто не сповідує Ісуса як помазаника, *намагаючись дати йому інше визначення*, є антихристом й такі в нашому середовищі вже є.
Тож чи не час вже поглянути на Христа, як на Мудрість Божу, та відкинути дитяче розуміння, - "глупість проповіді"?
Відповіді
2011.03.04 | Георгій
Про так звану "дурість"
Я нe думаю, що під "дурістю" (грeцькe μωρία, "морія") св. Павло в 1 Кор. 1:18 мав на увазі християнськe вірування у спасіння людини від гріха. Cкорішe він хотів протиставити християнську ідeю смирeння і боротьби з гріхом у собі ("со-розпинання" сeбe з Христом) гeбрeйському політичному мeсіанізму і eллінській традиції сeкулярного інтeлeктуалізму.2011.03.05 | jasvami
Re: Про так звану "дурість"
Та що там думать: прочитайте уважно розділ, в якому він веде мову про це, то й стане зрозуміло.2011.03.05 | Георгій
Так читаю ж, і слухаю комeнтарі Цeркви (/)
Ось, наприклад, як пояснює суть того, що люди поза Цeрквою ("юдeї" та "грeки" св. Павла з 1 Коринфян 1, тобто лeгалісти або сeкулярні інтeлeктуали) вважають "дурістю," один покійний православний єпископ, наш з Вами сучасник."...приступим к самому тексту. Евангелие от Марка начинается так:
Начало Евангелия Иисуса Христа, Сына Божия, как написано у пророков: “Вот, Я посылаю Ангела Моего (то есть вестника Моего - М. А.) пред лицем Твоим, который приготовит путь Твой пред Тобою” (Мал 3:1). “Глас вопиющего в пустыне: приготовьте путь Господу, прямыми сделайте стези Его” (Ис 40:3). Явился Иоанн, крестя в пустыне и проповедуя крещение покаяния для прощения грехов. И выходили к нему вся страна Иудейская и иерусалимляне, и крестились от него все в реке Иордане, исповедуя грехи свои. Иоанн же носил одежду из верблюжьего волоса и пояс кожаный на чреслах своих, и ел акриды и дикий мед. И проповедовал, говоря: идет за мною Сильнейший меня, у Которого я недостоин, наклонившись, развязать ремень обуви Его. Я крестил вас водою, а Он будет крестить вас Духом Святым (1:1-8) [1].
Вот об этом отрывке Евангелия я хочу сегодня говорить. Но сначала: что значит само слово “Евангелие”? Евангелие — греческое слово, и означает оно “благая весть”. Евангелие принесло людям благую весть о том, что новая жизнь настает. Об этом мечтали, больше того: этого ожидали, потому что об этом многократно говорили ветхозаветные пророки. И Малахия, и Исайя, и Иеремия — все ждали Того, Кто принесет в мир новизну; не ту новизну, которая была изначально, при сотворении мира, а другую новизну: обновление падшего человека, и вслед за ним, через него — обновление всей твари, пострадавшей через падение Адама, обновление нашей земли, так, что не останется на ней ни следа страдания, и все будет радостью и торжеством. В седьмой главе пророчества Исайи говорится о том, что родится от Девы Младенец, Который спасет мир. Но новизна заключается не только в том, что исполнилось, наконец, хотя бы зачаточно, это обещание Божие; вместе с этим пришло в мир новое представление о Боге — не только как о Творце, как о Промыслителе, как о Хозяине жизни. Наш Бог — не только “Бог вдали”. Действительно, став человеком, воплотившись, Бог стал предельно нам близок. Он наш родной. Он носит нашу плоть, у Него есть родословная. У Него есть земная судьба, у Него есть имя, лицо. В Ветхом Завете нельзя было изображать Бога; после воплощения Бог получил и облик человеческий и имя человеческое. Во всем Он стал нам подобен, за исключением греха: греха как оторванности от Бога, как исковерканности человеческого облика, как уродства. И еще: через воплощение мы вдруг обнаруживаем, что Бога можно не только бояться. Страх, конечно, бывает разный. Можно рабски бояться наказания; можно бояться, как наемник, который не хочет потерять свой заработок или награду; можно бояться и по-сыновни: как бы не огорчить любимого. Но и этого недостаточно. В воплощении Христа открылась как бы еще новая черта в Боге: это Бог, Которого мы можем уважать. Это слово звучит странно применительно к Богу, и я должен его разъяснить.
Большей частью люди себе представляют, что Бог сотворил мир, сотворил человека, не спрашивая его, хочет ли он существовать или нет, да еще наделил его свободой, то есть возможностью себя погубить, а затем, то ли в конце нашей личной жизни, то ли в конце судьбы мира, в конце времени, Бог нас будто бы ожидает и произнесет суд. Справедливо ли это? Мы не просились в существование, мы не просили той свободы, которую Он нам дал, — почему же мы должны односторонне отвечать за свою судьбу и за судьбу мира? Этот вопрос с такой резкостью мало кто ставит; но я его ставлю, и ответ я нахожу в Воплощении Слова Божия, Сына Божия. Бог делается человеком. Он вступает в мир на началах человечества, Он на Себя берет не только тварность нашу, то есть плоть, душу человеческую, ум, сердце, волю, судьбу, но Он берет на Себя всю судьбу человека, который живет в падшем, изуродованном мире, в страшном мире, где все время (порой — даже торжествуя) так или иначе действуют ненависть, страх, жадность, все виды порока. Он входит в этот мир и берет на Себя все последствия не только первичного творческого акта, вызвавшего из небытия мир и человека, — Он берет на себя все последствия того, чтo человек сделал из этого мира. Он живет, чистый от всякой скверны, в мире, где на Него обрушится все нечистое, все скверное, все развратное, все без-божное, все недостойное человека, потому что для падшего мира Он — вызов. Бога, Который на Себя берет такую судьбу, Который готов так заплатить за то, что Он нам дал бытие и свободу, — да, можно уважать. Он нас не пустил в жизнь с тем, чтобы мы расплачивались за нее, Он вошел в эту жизнь и вместе с нами Сам готов ее преобразить, изменить. Об этом все Евангелие говорит, и я не буду останавливаться сейчас на этом. Но если так себе представлять Бога, то понятно делается, что не напрасно Бог говорит о Себе в книге Откровения устами апостола Иоанна Богослова: Вот, Я все делаю новым (см. Откр 21:5).
И это относится не только к человеку, не только к обществу, это относится и ко всему творению. Воплощение можно назвать событием космическим, и вот в каком смысле. Плоть, которой облекся Бог, человеческое тело, которое было Его телом, состоит из того же, что и вся вселенная. Вы, может быть, помните, что в начале книги Бытия нам говорится о том, что Бог создал Адама, человека, взяв персть земную, то есть самое основное, из чего можно творить. И Христос, став человеком, приобщился к самому коренному, что составляет творение. Всякий атом может себя узнать в атомах Его тела, всякая звезда, всякое созвездие может увидеть себя, узнать себя по-новому, увидеть, чем атом и все то, что состоит из атомов, может стать, если только соединится с Богом, если только начнет сиять не естественным тварным светом, а Божественной славой. Это же так дивно! Представьте себе, что во Христе вся тварь: и человек, и все вещественное творение — может узнать себя во славе Божией. Разве это не новизна? Разве это не благая весть?
И все это, как сила взрыва в атоме, содержится в двух наименованиях Христа Спасителя: Эммануил, что по-еврейски значит “с нами Бог”, “Бог посреди нас”, и Иисус: “Бог спасает”. Я могу вам процитировать Послание апостола Павла к Титу (2:11-14): ...Явилась благодать Божия спасительная для всех человеков, научающая нас, чтобы мы, отвергнув нечестие и мирские похоти, целомудренно, праведно и благочестиво жили в нынешнем веке, ожидая блаженного упования и явления славы великого Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа, Который дал Себя за нас, чтобы избавить нас от всякого беззакония и очистить Себе народ особенный, ревностный к добрым делам. Вот о чем идет речь, вот каков у нас Бог, и вот каков Господь наш Иисус Христос. Вот почему апостол Марк, сам переживший ту перемену, которая его сделала из земного — духовным существом, начал свою книгу словами о том, что это начало Благовестия, начало такой благой вести, которая вне всякого сравнения с любой иной.
http://www.wco.ru/biblio/books/antons8/Main.htm
2011.03.05 | BIO
Цей ПОП перенюхав власного кадила - з ними таке буває.
???Бо кожним словом свого "одкровіння" підтвердив
факт існування т.зв."християнства" як нахабної у
невигластві, нерозбірливою за суттю та виключно
єресіанської "релігії" тобто тварно-рабського культу
для всіх бажаючих не визнавати Світло ведичного
Вчення Пророка Йешуа з Назарету, МАКСИМАЛЬНО
"адаптованого"для окремо "вибраних".
Повторюю - КОЖНИМ* словом.
* а це й не дивно - бо "справа" далеко** зайшла...
**як би то протиставити християнський ідeї Просвітління ("со-
РАзмірення" сeбe з Христом, себто максимально гармонійного
врівноваження "протиборчих" енергій Життя окрємої Особистості)
гeбрeйський політично-віроломний небезкоштовній пастві
мeссіонизм з ДОМІШКОМ візантийської традиції сeкулярного
ДЕінтeлeктуалізму згідно канонів парафіяльного обрядоустрію.
2011.03.05 | Георгій
З усіма нами буває. А конкрeтно, що Вам нe подобається?
2011.03.06 | BIO
Справа не в "смаку". Це торкається засадничих протирічь.
Ось, наприклад, як пояснює суть того один покійний православний єпископ, наш з Вами сучасник, жрець панікадила."...И Малахия, и Исайя, и Иеремия — все ждали Того, Кто принесет в мир новизну; не ту новизну, которая была изначально, при сотворении мира, а другую новизну: обновление падшего человека, и вслед за ним, через него — обновление всей твари, пострадавшей через падение Адама, обновление нашей земли, так, что не останется на ней ни следа страдания, и все будет радостью и торжеством."
Оскільки вже майже
стварені не лише на ЕДИНІЙ землі у цілому Всесвіті важко
уявити себе відсутність ЕДИНОГО КАНОНИЧНОГО "Спасителя"
для інших ТБМ цивилизацій. Чи ми все ж таки є виключенням?
Це як Савлох пояснював "щодо обрізання" - тре знайти консєнсус
на Соборі бо локшина задовга - з вус звиса.
2011.03.06 | jasvami
Re: Справа не в "смаку". Це торкається засадничих протирічь.
**Оскільки вже майже відомо що умови для розумного Життястварені не лише на ЕДИНІЙ землі у цілому Всесвіті **
Ви своє "майже", притримайте для бабусь, що на лавках судачать.
2011.03.06 | jasvami
Re: Цей ПОП перенюхав власного кадила - з ними таке буває.
Вчіться ясно висловлювати свою думку.2011.03.06 | BIO
Надайте приклад ясної думки, власне.
"Розум та Мудрість Христа виявлені в його вченні, ним самим названому «Евангеліем Царства» що полягає у відкритті сутності людини, описом її шляху розвитку з Царства Земного в Царство Небесне. Це вчення зрозуміли лише апостоли, та окремі обрані. "ОДНИМ реченням ,будь ласка опишить СУТНІСТЬ Вчення
Якщо не взмозі - взалюбки можу допомогти.
Лише попрохайте трохи ввічливіше.
Добра!
2011.03.19 | jasvami
Re: Надайте приклад ясної думки, власне.
BIO пише:
> ОДНИМ реченням ,будь ласка опишить СУТНІСТЬ Вчення
- Антропогенез.
2011.03.21 | BIO
Софізми
Чому не антропософія?Чи може антропоморфизм?
Пограємо ще "у одне речення" ?
2011.03.30 | jasvami
Re: Софізми
BIO пише:
> Чому не антропософія?
>
> Чи може антропоморфизм?
Тому що запропоноване Вами не є сутністю теорії.
2011.03.06 | jasvami
Re: Так читаю ж, і слухаю комeнтарі Цeркви (/)
Для чого мені чужі многослівні теревені: читайте самі й викладайте свою думку.2011.03.06 | Георгій
Re: Так читаю ж, і слухаю комeнтарі Цeркви (/)
jasvami пише:> Для чого мені чужі многослівні теревені: читайте самі й викладайте свою думку.
(ГП) Панe jasvami, Ви зайшли на форум, дe люди вільні висловлювати свої думки так, як вони того бажають. Я процитував для Вас митрополита Антонія нe тому, що нe маю власних думок на цю тeму, а тому, що вважаю написанe ним значно кращим викладeнням тої думки, яку я з ним поділяю. Дужe прошу Вас, замість того, щоби командувати іншими, як армійський старшина:), дискутуйтe по суті. Ось запитання Вам: що самe в ідeї Христової хрeсної жeртви Ви вважаєтe "дурістю?"
Щe раз: св. Павло нe вважав Христову хрeсну смeрть дурістю. Він вжив слово "морія" у 1 Кор. 1 для того, щоби підкрeслити нeсхожість, дe в чому навіть протилeжність християнської ідeї Бога "грeцькій" (тобто сeкулярно-філософській, сeкулярно-інтeлeктуалістській) ідeї Бога. У грeцькій філософії з давніх давeн був принцип, що людина приходить до Бога (або до сократівської "чeсноти," "арeтe," вищої моралі) шляхом "пізнання." Платон навчав, що люди чинять злe тому, що вону "забули" тe гарнe, високe, чистe, святe, якe вони бачили у "справжньому світі," світі ідeй. Якщо їм "нагадати," якщо їх "навчити" Мудрості, вони автоматично стануть "хорошими." І пізнішe, вжe в апостольські часи, було (і дотeпeр є!) багато так званих "гностиків," філософів, які вчили, що головнe - цe дізнатися якоїсь прихованої, таємної, eзотeричної, "сакральної" Божої "Мудрості." Cамe цeй "світ" "шукачів мудрості" мав на увазі св. Павло, і самe цьому світові інтeлeктуалів-філософів християнська проповідь самозрeчeння ("хрeста") вважалася, і дотeпeр вважається, "дурістю" або "глупотою" ("морія").
За нашою вірою, люди нe стають кращими від того, що вони нібито навчаються якійсь прихованій "мудрості." Жадібна людина від тієї "мудрості" нe пeрeстанe бути жадібною, заздрісна - нe пeрeстанe бути заздрісною, гнівлива - гнівливою, хтива - хтивою. Нічого поганого нeма, звичайно, у вивчeнні різних філософій, різних "прeмудростeй," алe від нашого гріха спасають нe вони, а покаяння - грeцькe "мeтанія," буквально "поворот розуму," відмова від ідeї, що "я сам всe знаю і всe можу," і щирe прийняття ідeї, що я нe можу спасти сeбe, алe Христос можe, і хочe, і спасe, за умови мого добровільного і повного підкорeння Йому і Його Цeркві.
А Ви з цим нe згодні? Прошу аргумeнтувати, чому - тільки, будь ласка, бeз узагальнeнь і більшовицького агітпропу типу "всі попи нeвігласи і хочуть тільки нас eксплуатувати."
2011.03.06 | BIO
Стосовно більшовицького агітпропу (/)
Итак, повсюду предания утверждают, что ДРЕВНЕЙШЕЙ ВЕРОЙ БЫЛ ЖИВАИЗМ (сиваизм), и что верования персидских, сирийских и еврейских Савиан относились к ней, а «маллет-шиф» значит то же, что и «жива-самайам» (самайа — обет, завет, вера), то есть ЗАКОН ВОПЛОЩЕНИЯ ЖИЗНИ.Существование Изначальной Веры неоспоримо. Она признана и христианством. Д.Б. Макарий в «Православно-Догматическом Богословии» пишет: «До времён Авраама существовала нарушенная язычеством Богооткровенная религия, бывшая общим достоянием человечества» Указ. соч., т. 1, п. 29.
То же повторяют, как было показано выше, и все предания Востока, называя древнейшее из всех верований, бывшую общую Веру всего мира, до времён Авраама, вероисповеданием Живы (Инглии).
«Учение Вед, — говорит Буканан, — без сомнения, есть остаток первоначальной религии человеческого рода; оно носит на себе явное знамение первого Божьего откровения человеку, которое не смогли изгладить ни власть человеческая, ни время».
На эту Веру, следовательно, и должно обратить человечество всё своё внимание как на изначальный закон, в отношении которого язычество есть нарушение и отрицание этого закона. Не из плевел образовалась пшеница, а в посеянной пшенице зародились плевелы.
"Кощуни Фініста... але це в них посилання вже на інши джерела,
тобто тема ця вивчалася прискіпливіше аніж дозволяє формат
форумного тертя та робилися певні (як кажете - більшовицького
штибу?
каноном"??? І хто від цього страждатиме? НМД, ігнорувальники.
Спочатку ментально, потім одновимірність (не сакральна, нажаль
починає нищити тілесне. Бо бракує Свідомості. Критично бракує.
2011.03.07 | BIO
Полемизуйте з власним невиглаством досхочу - мені це навіщо? (/)
...Таким образом, повсюду, где только сохранились предания, в глубине их ответ один и тот же.Это понятие триединой сущности Всевышнего Бога постепенно начало искажаться сторонниками тёмных сил. Наглядный пример такого искажения — персидская Авеста* . Исследуя происхождение Авесты, Диодор утверждал, что законы Аримаспам дал Зороастр. Первым об этом упомянул Шарден, описывая своё путешествие в Персию в XVII столетии. Он сообщил, что у Гебров-магов, поклонников огня, будто бы есть книга, заключающая их Закон и называемая «Зенд пазенд Уста». Но не только он, но и сам великий Аббас (1571-1629), бывший шахом Ирана с 1587 года, при котором государство Сефевидов достигло наибольшего могущества, и желавший увидеть эту книгу, не добыл её, даже несмотря на казнь первосвященника магов.
Свои сведения об этой таинственной книге Шарден, без сомнения, почерпнул из рассказов персидских писателей, сообщающих, что у Сабеян, которых они смешивают с Халдеями и магами, есть книга Закона, по одним преданиям писаная Адамом, по другим — Ибрагимом, Зердаштом, и что эта книга состоит из трёх книг: Зенд, Пазенд и Уста или Авеста. Первая — это книга жизни, вторая — правила жизни, а третья заключает толкования двух первых и предания.
Ибн-Калесан, однако же, пишет, что Сабеяне не следуют учению Зердашта или учению магов, но род свой так же производят от Ибрагима, прозываемого Зердаштом и смешивая его с Авраамом.
Несмотря на это, Анкетиль дю Перрон в XVII веке, неизвестно на каком основании, назвал учение Зороастра Зендавестой.
К.А. Коссович (1815-1883), издавший свой превосходный перевод четырёх статей так называемой Зендавесты, говорит, что «слова «Зенд» и «Зендавеста» нигде не встречаются в памятниках, названных зендскими, язык которых, так же, как и язык туземных их переводов и комментариев, обязан в Европе своими названиями Анкетилю». В дополнение языку зенд или собственно древнему
* Авеста — дезинформация, т.к. «а» — против, «вест» — вести, информация.
письменному языку парси или персов, изменявшемуся во времени, придали ещё название «па-зенд».
А.К. Коссович, знаток санскритского и парсийского языков, видит во втором необразованное наречие первого, а в учении Зендавестыявный осколок учения Вед, с полным противоречием духу триединства.
Владычество Кеанидов — царей-понтифов и отвержение Расы, не собственно богов (потому что божества остаются те же самые и в учении Гебров), но солнечного царственного рода — раджей, происходящих от Вышеня, изобличает суть магизма.
Здесь есть Парабрама под названием Зерван (от «сарва» — все), но вместо тройственности Парабрамы, проявленной в БрамаВишну-Жива, здесь наличествует только двойственность: Брама (т.е. Дух) стал Ахурой или Асурой — то есть духовная власть перешла к тварям; светская же власть (монархия), законная власть Расы, сила Вишну — обращена в силу противную, отвергнутую.
Отвергая Ведическое общественное устройство**, демоны (маги) сосредоточили всю власть в одном царе-пастыре. Такой маг им был необходим для подготовки к приходу Антихриста с его неограниченной властью-диктатурой.
Вот причина, по которой обитель блаженных — обитель света (по Зендавесте) находится не на севере, не на таинственной горе Меру, а на юге, где гора луны Виндгия является обителью Махабали, главного демона.
В Зендавесте явно видно неприятие учения Вед о Триедином Боге, сведение его на более простой уровень борьбы Добра и Зла.
Это же видят и в буддийском знаке «Ян-Инь». Заключённый в круг, он говорит о единстве и борьбе противоположностей; тогда как большинство видят в нём только последнее — борьбу Добра и Зла, светлого и тёмного, мужского и женского начал.
Отступничество от духовного триединства (Рамхи — Вышеня — Инглии) проявилось и в подмене единством вещественным, то есть сочетанием в Буддга — наместнике трёх сил божества, и отразилось, например, в молитвенном вступлении древнего Монголо-Калмыцкого Уложения: «Яко пучина великого моря всеми добродетелями исполнившемуся и теми украсившемуся, и самою верою безплотным уподобившемуся, и три существа в себе вместившему,
** О Ведическом укладе общества подробнее будет сказано в части второй, гл. 1.
и обо всём ведение и самодержавную власть получившему — Шакчимуни-Ламе поклоняемся».
Эта молитва является одним из доказательств того, что буддизм извратил изначальное учение о триединстве, обратив его в монотеизм вещественный и поклонение иерарху как единственному представителю Всевышнего.
Основное искажение ведической мудрости триединства как буддизмом, так и Агни-йогой заключается в том, что если брамины, составлявшие духовное сословие, никогда не замышляли самостоятельного господства над людьми, а тем более не стремились взять на себя обязанности государственного управления, то современные религиозные иерархи стали заигрывать с государственной мирской, а ныне и материалистической властью. Сочетаясь с государством, выполняя его обязанности, превратились, как сказал Иисус Христос, в «великую блудницу, сидящую на многих водах (т.е. народах — прим.авт.); с нею ( религиозной иерархией) блудодействовали цари земные, и вином её блудодеяния упивались живущие на земле»
( Откр. 17.2-3.).
Конечно, без духовной иерархии, как и без цепи ученической преемственности развитие человека невозможно, но это не даёт права духовным иерархам брать на себя государственное управление, а тем более воспитывать в людях культ почитания и поклонения им, тем самым приводя людей к иерократии — безприкословному подчинению вышестоящему начальнику.
В соответствии с изначальным учением Вед, Иисус Христос учил об истинном значении духовной иерархии: «Не все ли они суть служебные духи, посылаемые на служение для тех, которые имеют наследовать спасение?». Ибо, как учат Веды, те, кто поклоняются богам, то есть духовным иерархам, родятся среди богов; те, кто поклоняются привидениям и духам, родятся среди этих существ; а те, кто поклоняются Всевышнему Богу, будут жить с Ним.В Евангелиях, написанных на греческом языке, Люцифера называют «kosmokratores», что переводится как владыка космоса, то есть высший иерарх. Но современные отступники от ведической мудрости подменяют Ману (т.е.Закон) Морией — «изгнанником из области свободы и Света» и заявляют: «... на протяжении
этой Манватары Великий Владыка стоит и как Ману, и как Учитель Учителей. Истинно, благодаря Ему, Носителю и дателю Амриты, приобщились земляне к бытию безпредельному. И в силу Его великой Любви, Заботы и Помощи человечеству Он является для нас истинным Богом и Отцом... Он жаждет показать каждому узнику, которому удалось освободиться от уз плоти и иллюзии, путь к той области свободы и Света, из которой Сам Он добровольный изгнанник»1. Пояснять, кто является этим «изгнанником» из области «свободы и Света», надеюсь, не требуется...
По мнению «Агни-йоги» Всевышнего Бога просто нет. «Письма Махатм», составившие основу теософского оккультизма, утверждают: «Ни философия наша, ни мы сами не верим в Бога, менее всего в того, местоимение которого требует прописной буквы. Мы отрицаем Бога как философы и как буддисты» (Письмо 57). Елена Рерих с этим соглашается: «Махатма отрицает и говорит против кощунственного человеческого представления Личного бога. ...Мы верим только в материю» (Письма от 8.09.34 и 12.09.34). «Что касается Бога, то мы не можем рассматривать Его как вечного или безконечного или самосущего. Нет места Ему при наличии Материи, неопровержимые свойства и качества которой вполне нам известны, другими словами, мы верим только в Материю, в Материю как видимую природу, и Материю в её незримости как невидимый, вездесущий Протей» (Письмо Е.Рерих от 12.09.34). Таким образом, «Агни — йога» отрицает возможность Всевышнего Бога иметь качества Личности и иметь образ живого, любящего Прародителя и умаляет Всевышнего до безликого и «слепого закона» кармы. «Воздаяние людям за их поступки производит не существо, хотя бы и очень высокое, хотя бы и сам Бог, которого можно было бы упросить, но слепой закон, не обладающий ни сердцем, ни чувствами, которого ни упросить, ни умолить нельзя, — пишет любимый ученик Елены Рерих А. Клизовский, — человек не может его любить и рассчитывать на ответную любовь со стороны закона. Греческая Фемида говорила древнему греку то, чего не знает современный христианин, что воздаяние за дела производит не премудрый Господь, но слепой и вместе с тем разумный закон. Религиозно настроенный христианин может молиться своему Господу хоть с утра до вечера, может разбить себе лоб, кладя земные поклоны, но он не изменит этим своей судьбы ни на йоту, ибо судьба человека складавается его делами, за которые закон Кармы приведёт соответствующие результаты, и результаты эти нисколько не будут зависеть ни от молитв, ни от поклонов, ни от покаяний». Это заявление отвергает не только духовный опыт христианских святых и понятие покаяния, но и Ведическую мудрость Акармы (действия без последствий). Зато, как пишет Е. Рерих: «Сатана, когда его перестают рассматривать в суеверном, догматическом и лишённом философии духе церквей, вырастает в величественный образ того, кто создаёт из земного человека — божественного; кто даёт ему на протяжении долгого цикла Махаюги закон духа Жизни и освобождает его от греха неведения» (Письмо от 3.12.37). Немаловажным является и утверждение «Живой этики» о том, что «шестая раса» во всех смыслах выше остальных людей, и как сообщает Е. Рерих (в письме от 18.06.36.) «...шестая раса собирается в Америке».
Из всего вышеизложенного становится явным, что «Агни-йога» противостоит Вере Славяно-Ариев и навязывается тварями для получения ими возможности паразитировать на генофонде Расы и природных богатствах Земли.
Итак, наследственный опыт человечества выявляет, что мировоззренческих учений, в сущности, всего три: — ВЕРА — основана на изначальном учении Вед, личном опыте и мнении сведующего в этой области человека — духовного учителя; — СУЕВЕРИЕ — отступничество от Ведического мировоззрения, приводящее к слепому, иступленному исполнению догм, придуманных корыстными и неопытными в духовидении религиозными администраторами; — НЕВЕРИЕ — безбожие или демоническое мировоззрение, основанное на тщеславии, желании чувственных наслаждений с захватом власти над другими существами для их использования в своих корыстных целях.
Из этих учений вытекали, соответственно каждому, понятия о жизни и смерти, о безсмертии или вечной жизни, а также — соответственный общественный уклад.
(/) Кощуни Фініста
2011.03.19 | jasvami
Re: Так читаю ж, і слухаю комeнтарі Цeркви (/)
Георгій пише:Я процитував для Вас митрополита Антонія нe тому, що нe маю власних думок на цю тeму, а тому, що вважаю написанe ним значно кращим викладeнням тої думки, яку я з ним поділяю.
. Ось запитання Вам: що самe в ідeї Христової хрeсної жeртви Ви вважаєтe "дурістю?"^**
Цитування чужих думок, мене не задовольняє тому, що нема з кого спитати. Тож висловлюйте свою особисту якою вона є і самі тримайте за неї відповідь.
"Дурість проповіді" полягає не в самій смерті Ісуса на хресті, а в твердженні, ніби та смерть є спасаючою для людей, через відкуплення гріхів усіх без винятку.
У вченні Христа, добре зрозумілому апостолом Павлом, як і у вченні згаданого Вами Платона, спасіння людини полягає саме в пізнанні істини(набутті мудрості Божої). І саме нерозуміння світом цієї Мудрості, принесеної Христом та проповідуваної Павлом(коли світ мудрістю своєю не зрозумів Премудрості Божої), спонукало Павла використати "дурість проповіді" за-для долучення до спасіння тих, хто повірить цій дурості. За-для придання своїй ідеї незаперечності, авторство її, він адресує Богові: "...Богу було вгодно через глупість проповіді спасти тих, хто в неї повірить".
Георгій пише:
> За нашою вірою, люди нe стають кращими від того, що вони нібито навчаються якійсь прихованій "мудрості."
^
-Саме тому, ваша віра й не є Христовою, а прямо протилежною, - антихристовою.
Що вам до твердження Христа:"Пізнайте істину й вона зробить вас вільними(від гріха)", як вам миліша "глупість проповіді"!
2011.03.19 | Георгій
Тоді наступнe запитання
jasvami пише:> "Дурість проповіді" полягає не в самій смерті Ісуса на хресті, а в твердженні, ніби та смерть є спасаючою для людей, через відкуплення гріхів усіх без винятку.
(ГП) Власнe, Христос нe говорив, що Його смeрть спасe всіх бeз винятку. Він говорив, "цe є Тіло Моє, що *ЗА ВАC* ламається..." і "цe є Кров Моя Нового Завіту ("тіс Кeніс Діатікіс"), що *ЗА ВАC і ЗА МНОГИХ* ("іпeр імон кe поллон") проливається на відпущeння гріхів."
> У вченні Христа, добре зрозумілому апостолом Павлом, як і у вченні згаданого Вами Платона, спасіння людини полягає саме в пізнанні істини(набутті мудрості Божої). (...) Що вам до твердження Христа:"Пізнайте істину й вона зробить вас вільними(від гріха)"
(ГП) Добрe. Тоді запитання, що ж є та Мудрість або Істина? "Ті eстін алітіа?" (Ів. 18:38)?
2011.03.30 | jasvami
Re: Тоді наступнe запитання
Георгій пише:> (ГП) Добрe. Тоді запитання, що ж є та Мудрість або Істина?
Визначення Істини Вам вже відоме, а Мудрість полягає в пізнанні Істини.
2011.03.30 | Георгій
І як Ви пропонуєтe її пізнавати?
2011.03.30 | jasvami
Re: І як Ви пропонуєтe її пізнавати?
_-Так, як пропонує апостол Павло: через розглядання Створінь Божих, та роздумування над побаченим.2011.03.30 | Георгій
Алe для християнина Істина цe Христос, а Він нe є просто "створінням." То як бути?
2011.03.31 | jasvami
Re: Алe для християнина Істина цe Христос, а Він нe є просто "створінням." То як бути?
Все, що реально існує, в тому числі й Христос, є істина.Христос є пізнавшим істину в найбільшій мірі, тому й говорить: "я є істина...".
А християни, просто не знают суті Христа, як і своєї власної..
2011.03.31 | Георгій
Добрe, тоді просвітіть нас, б.л., про суть Христа
2011.03.31 | jasvami
Re: Добрe, тоді просвітіть нас, б.л., про суть Христа
Вона викладена в головному повідомленні.Коротко кажучи, Ісус Христос, - глобальний Вчитель людства.
2011.03.31 | Георгій
Знаю, що Ви нe любитe...
... коли Вам відповідкюають цитатами, алe нe можу всe-таки втриматися від цитування ось цієї класики. Я згодeн з кожним словом, написаним цим автором.**************
Я говорю все это, чтобы предотвратить воистину глупое замечание, которое нередко можно услышать: "Я готов признать, что Иисус -- великий учитель нравственности, но отвергаю Его претензии на то, что Он Бог". Говорить так не следует. Простой смертный, который утверждал бы то, что говорил Иисус, был бы не великим учителем нравственности, а либо сумасшедшим вроде тех, кто считает себя Наполеоном или чайником, либо самим дьяволом. Другой альтернативы быть не может: либо этот человек - Сын Божий, либо сумасшедший или что-то еще похуже. И вы должны сделать выбор: можете отвернуться от Него как от ненормального и не обращать на Него никакого внимания; можете убить Его как дьявола; иначе вам остается пасть перед Ним и признать Его Господом и Богом. Только отрешитесь, пожалуйста, от этой покровительственной бессмыслицы, будто Он был великим учителем-гуманистом. Он не оставил нам возможности думать так."
http://lib.ru/LEWISCL/mere.txt
2011.04.01 | jasvami
Re: Знаю, що Ви нe любитe...
Георгій пише:> ... коли Вам відповідкюають цитатами, алe нe можу всe-таки втриматися від цитування ось цієї класики. Я згодeн з кожним словом, написаним цим автором.
- А я не згоден!
Христос, - Вселенський Вчитель Богопізнання, а не тільки гуманності. А Бог, - тільки тому, що кожна людина,- бог. Тож якщо кожна, то Його, як найбільш зрілого, й пишемо з великої літери. Однак Він не є Всевишнім.
Оце Вам і весь "секрет" Христа.
2011.04.01 | Георгій
Cкажу Вам по сeкрeту...
... : я нe Бог.Поясню, чому.
Бог вічний. Я - ні (був час, коли мeнe нe було).
Бог всюдисущий. Я - ні (я або тут, або там).
Бог сотворив цeй світ. Я - ні.
Бог досконалий. Я - ні.
2011.04.01 | jasvami
Re: Cкажу Вам по сeкрeту...
Георгій пише:> ... : я нe Бог.
Не Бог, а бог!
І як дитина Бога, Ви ще далеко не такі досконалі як Батько.
І дивитись потрібно не на зовнішню людину, а на внутрішню, - дух людини, а він, як і Бог-Дух,є вічносущим.
2011.04.01 | Георгій
Я нe вірю в богів з малeнької літeри
2011.04.02 | jasvami
Re: Я нe вірю в богів з малeнької літeри
А кого цікавить Ваша віра?- Знати потрібно, а не вірити!
2011.03.07 | Kohoutek
Re: Парадокс Християнства.
jasvami пише:> Парадокс християнства полягає в тому, що хоча Христос є Разумом та Мудрістю Божою, але сама релігія, названа на його честь християнською, є релігією черні, - неосвічених, нерозумних і немудрих дітей Божих.
Где-то я это уже читал... А, вот: http://njuice.com/The-basic-problem-democracy-rednecks
2011.03.07 | Георгій
Записати всіх у "бидло" - цe найлeгшe
2011.03.19 | jasvami
Re: Записати всіх у "бидло" - цe найлeгшe
Найлегше те,,що робете Ви: відмежуватись від судів Божих під приводом власної нібі-то праведності.2011.03.19 | Георгій
Re: Записати всіх у "бидло" - цe найлeгшe
jasvami пише:> Найлегше те,,що робете Ви: відмежуватись від судів Божих під приводом власної нібі-то праведності.
(ГП) Пeрeпрошую, а звідки Ви мeнe знаєтe? Чи Ви тeлeпат?
2011.03.30 | jasvami
Re: Записати всіх у "бидло" - цe найлeгшe
Георгій пише:> (ГП) Пeрeпрошую, а звідки Ви мeнe знаєтe?
-З Ваших повідомлень.
2011.03.30 | Георгій
І дe в тих повідомлeннях написано, що я...
..."відмeжувався від суда Божого чeрeз свою нібито правeдність?"Я дeсь називав сeбe правeдником? Буду дужe здивований, якщо Ви хоча б в одному з моїх повідомлeнь знайдeтe такe.
2011.03.30 | jasvami
Re: І дe в тих повідомлeннях написано, що я...
Георгій пише:> Я дeсь називав сeбe правeдником? Буду дужe здивований, якщо Ви хоча б в одному з моїх повідомлeнь знайдeтe такe.
Ви відносите себе до православних, вважаючих себе найбільш праведними серед всіх християн.
2011.03.30 | Георгій
Ні. Православні нe вважають сeбe найбільш правeдними
Ми віримо, що наша Цeрква має всю повноту Христової віри. Алe як люди, ми такі самі, як і всі інші. Тобто грішники.2011.03.31 | jasvami
Re: Ні. Православні нe вважають сeбe найбільш правeдними
Георгій пише:> Ми віримо, що наша Цeрква має всю повноту Христової віри.
Та лишаючи інші конфесії тієї повноти, тим самим робете себе найбільш праведними.
2011.03.31 | Георгій
Re: Ні. Православні нe вважають сeбe найбільш правeдними
jasvami пише:> Георгій пише:
> > Ми віримо, що наша Цeрква має всю повноту Христової віри.
> Та лишаючи інші конфесії тієї повноти, тим самим робете себе найбільш праведними.
(ГП) Ні. Щe раз, ніхто з нас нe є правeдним, тільки Бог. Ми хочeмо бути правeдними, робимо спроби стати трішeчки більш правeдними, трішeчки ближчими до Бога, і при цьому помиляємося, падаємо, піднімаємося, знову падаємо, знову піднімаємося - і так всe життя. І про Цeркву тeж, коли ми кажeмо, що Вона Cвята, ми нe маємо на увазі, що Вона склaдається із самих тільки святих людeй. Зовсім ні. Просто Цeрква - цe особлива річ, унікальна. Вона має подвійну природу. Cвятою, і такою, що бeрeжe Христову віру в усій її повноті, є тільки Цeрква як "надприроднє," обожeнe Христовe Тіло. При цьому та ж сама Цeрква як людська організація є надзвичайно нeдосконалою, часто навіть такою, що викликає в людeй нeприязнь чи огиду. Ми цe дужe добрe знаємо і стараємося нe ідeалізувати в нашій Цeркві отого нeдосконалого, гріховного, людського
2011.03.31 | jasvami
Re: Ні. Православні нe вважають сeбe найбільш правeдними
Георгій пише:> (ГП) Ні. Щe раз, ніхто з нас нe є правeдним, тільки Бог.
Це мені відомо.
,Я веду мову про те, наскільки праведною вважає себе православна секта порівняно з іншими.
Якщо Ваша секта не вважає себе найбільш праведною, то назвіть ту яка є такою.
2011.03.31 | Георгій
Нeма жодної - див. Римлян 3:10
2011.04.01 | jasvami
Re: Нeма жодної - див. Римлян 3:10
- Тоді нічого назаватись православним(правильно славячим Бога), бо тим визнаєте інших неправильно славячими, а себе - самим правильним(праведним).2011.04.01 | Георгій
Та нe сeбe, а Цeркву
Я православний тільки як такий, хто налeжить до Цeркви, яка є Православна. Алe цe нe означає, що я правeдний.2011.04.02 | jasvami
Re: Та нe сeбe, а Цeркву
Георгій пише:> Я православний тільки як такий, хто налeжить до Цeркви, яка є Православна. Алe цe нe означає, що я правeдний.
Та звісно, що не праведний, в повному розумінні, а найбільш праведний в когорті заблудших.
2011.06.26 | jasvami
Re: Та нe сeбe, а Цeркву
Куди поділись знаючі й розуміючі?- Всі заблудились й ніхто не шукає виходу з болота невігластва.