Протоієрей Олег Ведмеденко: "Християнські вітання"
10/19/2011 | Олег Ведмеденко
Запитання: До мене завітали священнослужителі з йорданським освяченням, і привіталися: “Христос хрестився!..” А я не знала, як відповісти. Розкажіть, будь ласка, як прийнято вітатися в православ’ї, і як правильно звертатися до священнослужителів?..
Відповідь: Дійсно, проблема незнання віруючими елементарних здавалося б аспектів релігійного життя, є сумною ознакою нашого часу. До одного з таких установлень церковної традиції належать і православні вітання.
То як же прийнято вітатися в православній церкві? Як взагалі віталися перші християни? Як здоровкався Сам Христос? Апостоли?..
Христос, посилаючи учнів Своїх на проповідь, наставляв: “Як до дому ж якого ви ввійдете, то найкраще кажіть: «Мир дому цьому!..” (Євангеліє від Луки, 10 розділ, 5 вірш). Сам Ісус вітався словами “Мир вам”. Справді, мир – найбільше надбання християнина. Мир з Богом і людьми. Мир і радість в серці людини. Апостол Павло навчає, що царство Боже – це праведність, і мир, і радість у Дусі Святім (Послання до Римлян, 14.17). І при народженні Ісуса ангели на небі проголошували: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля!..” (Від Луки, 2.14).
“Радуйся!”, “Радуйтесь!” – ще одне вітання, яке зустрічається на сторінках Святого Письма. Цими словами здоровив архангел Гавриїл Діву Марію, благовістячи Їй народження від Неї та Духа Святого Дитини – маленького Христа…
Апостольські Послання дають нам багатий матеріал для досліджень письмових вітань у часи апостолів і перших християн. Так, апостол Павло пише до вірних у Римі: “Благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!..” У Першому посланні до Тимофія він вітається: “Благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!..” Друге соборне послання святого апостола Петра починається словами: “Благодать вам та мир хай примножаться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!..”
Як же прийнято вітатися в сучасній православній церкві? Залишилось першохристиянське привітання “Мир вам”, на яке православні відповідають: “І духові твоєму” (протестанти на це відкажуть: “З миром приймаємо”). Також зустрічаємо один одного словами: “Слава Ісусу Христу!”, на що відвічаємо: “Слава навіки”. При привітанні “Слава Богу!” – відповідаємо: “Навіки слава Богу”. Коли ж до вас здороваються “Христос посеред нас!” – слід відповісти: “І є, і буде…”
На свято Різдва Христового православні поздоровляють одне одного вітанням: “Христос народився!”; “Славмо Його!” – лунає у відповідь. На Водохрище: “Христос хрестився!” – “В річці Йордані!” І, нарешті, на Великдень: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!..”
А як правильно звертатися один до одного? Православні, звертаючись до брата чи до сестри у Христі, так і вимовляють: “брате Іване”, “сестро Маріє”... Так вчив нас Христос: «...один вам Учитель, а ви всі – брати», – мовить Він в Євангелії від Матвія. Апостоли й перші християни називали один одного братами. Звертання “брати”, “браття”, “брате” десятки разів можна зустріти у книгах Нового Завіту. Зустрічаються там і інші звертання, що свідчать про різний статус служіння братів-християн, або ж про відмінні дари Святого Духа членам церкви Христової.
Деякі з цих звертань дійшли до сьогоднішнього часу. Таке звертання “отець” (в українській традиції – “пан-отче”, в російській часто – “батюшка”) до священнослужителя, який є інструментом в руках Божих, вісником Божим, який повинен нести слово Бога Живого, Його Вчення усім народам, “хрестячи їх в Ім'я Отця, Сина і Святого Духа”… В книзі пророка Малахії сказано: “Бо уста священикові знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел (себто вісник. – Авт.) Господа Саваофа (“Саваоф”, або “Саваот” – Бог воїнств, Бог воюючий. – Авт.)” (Малахії, 2.7).
Звертання «отець» визначає вищий ступінь досконалості християнина: “Пишу вам, отці, бо ви пізнали Того, Хто від початку”, – звертається до досконалих апостол Іван Богослов. “Отці” – це той щабель, на якому відкривається найвище пізнання Сущого. І таким чином звертання до священнослужителя “отець”, є своєрідним авансом, духовним титулом, що має постійно нагадувати духовній особі про те, хто він, і яких дій, яких знань, якого досконалого життя вимагає від нього його служіння. А також і те, що суттю цього служіння є духовне відродження пастви. Приведення до Господа усе нових і нових духовних чад, визволених міцним неводом слова, віри й благодаті Божої, з бурхливих вод “житейського моря, схвильованого спокус бурею”. Як висловився апостол Павло: “Остерігаю [вас], як своїх любих дітей. Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...” (Перше до Коринфян, 4.14–15).
Коли пастир церкви, здобувши дар Духа Святого, пасе отару Божу, – ми маємо розуміти, що істинний Пастир – Господь. Коли проповідник Євангелії Правди згідно із заповітом Божим “іде і навчає усі народи” всьому, що заповідав нам Ісус, – ми пам’ятаємо, що один нам Учитель – Господь. І коли священнослужитель духовно народжує новонавернених в Божеє Царство – ми знаємо, що один у нас Отець, що на Небі...
В православній традиції прийняті й інші звертання до духовних осіб, в залежності від їхнього ієрархічного становища. Так, до єпископа звертаємось: “Ваше Преосвященство”, до архієпископа та митрополита – “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха – “Ваша Святість”. Інколи, коли за особливі заслуги церква присвоює духовній особі титул “блаженніший”, – звертаємось: “Ваше Блаженство…”
www.vedmedenko.org
Відповідь: Дійсно, проблема незнання віруючими елементарних здавалося б аспектів релігійного життя, є сумною ознакою нашого часу. До одного з таких установлень церковної традиції належать і православні вітання.
То як же прийнято вітатися в православній церкві? Як взагалі віталися перші християни? Як здоровкався Сам Христос? Апостоли?..
Христос, посилаючи учнів Своїх на проповідь, наставляв: “Як до дому ж якого ви ввійдете, то найкраще кажіть: «Мир дому цьому!..” (Євангеліє від Луки, 10 розділ, 5 вірш). Сам Ісус вітався словами “Мир вам”. Справді, мир – найбільше надбання християнина. Мир з Богом і людьми. Мир і радість в серці людини. Апостол Павло навчає, що царство Боже – це праведність, і мир, і радість у Дусі Святім (Послання до Римлян, 14.17). І при народженні Ісуса ангели на небі проголошували: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля!..” (Від Луки, 2.14).
“Радуйся!”, “Радуйтесь!” – ще одне вітання, яке зустрічається на сторінках Святого Письма. Цими словами здоровив архангел Гавриїл Діву Марію, благовістячи Їй народження від Неї та Духа Святого Дитини – маленького Христа…
Апостольські Послання дають нам багатий матеріал для досліджень письмових вітань у часи апостолів і перших християн. Так, апостол Павло пише до вірних у Римі: “Благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!..” У Першому посланні до Тимофія він вітається: “Благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!..” Друге соборне послання святого апостола Петра починається словами: “Благодать вам та мир хай примножаться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!..”
Як же прийнято вітатися в сучасній православній церкві? Залишилось першохристиянське привітання “Мир вам”, на яке православні відповідають: “І духові твоєму” (протестанти на це відкажуть: “З миром приймаємо”). Також зустрічаємо один одного словами: “Слава Ісусу Христу!”, на що відвічаємо: “Слава навіки”. При привітанні “Слава Богу!” – відповідаємо: “Навіки слава Богу”. Коли ж до вас здороваються “Христос посеред нас!” – слід відповісти: “І є, і буде…”
На свято Різдва Христового православні поздоровляють одне одного вітанням: “Христос народився!”; “Славмо Його!” – лунає у відповідь. На Водохрище: “Христос хрестився!” – “В річці Йордані!” І, нарешті, на Великдень: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!..”
А як правильно звертатися один до одного? Православні, звертаючись до брата чи до сестри у Христі, так і вимовляють: “брате Іване”, “сестро Маріє”... Так вчив нас Христос: «...один вам Учитель, а ви всі – брати», – мовить Він в Євангелії від Матвія. Апостоли й перші християни називали один одного братами. Звертання “брати”, “браття”, “брате” десятки разів можна зустріти у книгах Нового Завіту. Зустрічаються там і інші звертання, що свідчать про різний статус служіння братів-християн, або ж про відмінні дари Святого Духа членам церкви Христової.
Деякі з цих звертань дійшли до сьогоднішнього часу. Таке звертання “отець” (в українській традиції – “пан-отче”, в російській часто – “батюшка”) до священнослужителя, який є інструментом в руках Божих, вісником Божим, який повинен нести слово Бога Живого, Його Вчення усім народам, “хрестячи їх в Ім'я Отця, Сина і Святого Духа”… В книзі пророка Малахії сказано: “Бо уста священикові знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел (себто вісник. – Авт.) Господа Саваофа (“Саваоф”, або “Саваот” – Бог воїнств, Бог воюючий. – Авт.)” (Малахії, 2.7).
Звертання «отець» визначає вищий ступінь досконалості християнина: “Пишу вам, отці, бо ви пізнали Того, Хто від початку”, – звертається до досконалих апостол Іван Богослов. “Отці” – це той щабель, на якому відкривається найвище пізнання Сущого. І таким чином звертання до священнослужителя “отець”, є своєрідним авансом, духовним титулом, що має постійно нагадувати духовній особі про те, хто він, і яких дій, яких знань, якого досконалого життя вимагає від нього його служіння. А також і те, що суттю цього служіння є духовне відродження пастви. Приведення до Господа усе нових і нових духовних чад, визволених міцним неводом слова, віри й благодаті Божої, з бурхливих вод “житейського моря, схвильованого спокус бурею”. Як висловився апостол Павло: “Остерігаю [вас], як своїх любих дітей. Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...” (Перше до Коринфян, 4.14–15).
Коли пастир церкви, здобувши дар Духа Святого, пасе отару Божу, – ми маємо розуміти, що істинний Пастир – Господь. Коли проповідник Євангелії Правди згідно із заповітом Божим “іде і навчає усі народи” всьому, що заповідав нам Ісус, – ми пам’ятаємо, що один нам Учитель – Господь. І коли священнослужитель духовно народжує новонавернених в Божеє Царство – ми знаємо, що один у нас Отець, що на Небі...
В православній традиції прийняті й інші звертання до духовних осіб, в залежності від їхнього ієрархічного становища. Так, до єпископа звертаємось: “Ваше Преосвященство”, до архієпископа та митрополита – “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха – “Ваша Святість”. Інколи, коли за особливі заслуги церква присвоює духовній особі титул “блаженніший”, – звертаємось: “Ваше Блаженство…”
www.vedmedenko.org
Відповіді
2011.10.20 | Kohoutek
Re: Протоієрей Олег Ведмеденко: "Християнські вітання"
Олег Ведмеденко пише:> В православній традиції прийняті й інші звертання до духовних осіб, в залежності від їхнього ієрархічного становища. Так, до єпископа звертаємось: “Ваше Преосвященство”, до архієпископа та митрополита – “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха – “Ваша Святість”.
Це, дивлячися який патріарх. Не всі патріархи йменують себе "святішими". Константинопольський вимагає офіційного звернення "Ваша Всесвятість", а Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський - "Ваше Блаженство" (як і решта предстоятелів авктокефальних церков, що не мають патріаршого титула). Папа Римський - "Ваша Святість", Глава УГКЦ - "Ваше Блаженство".
До (архі-)єпископів, зазвичай, звертаються просто "владико" або інколи на грецький лад "кір", "Ваше (Високо)Преосвященство" - це надто формальне звернення.
До речі, моя російська прабабця інколи дякувала не "спасибо", а "спаси Христос".
2011.10.20 | Георгій
Re: Протоієрей Олег Ведмеденко: "Християнські вітання"
Kohoutek пише:> До (архі-)єпископів, зазвичай, звертаються просто "владико" або інколи на грецький лад "кір", "Ваше (Високо)Преосвященство" - це надто формальне звернення.
(ГП) У моєму Грeцькому Православному архідіоцeзі CША прийнято звeртатися до єпископів "Your Eminence" (навіть нe знаю, як цe українською; "eminent" означає "видатний").
> До речі, моя російська прабабця інколи дякувала не "спасибо", а "спаси Христос".
(ГП) Так, я знаю, цe дужe давня російська православна традиція. А чи вона існує сeрeд українців? Я, чeсно кажучи, ніколи нe чув від моїх українських друзів у діаспорі "Cпаси Христос" - завжди кажуть просто "дякую," навіть якщо й дужe рeвні православні. Ідіосинкратичнe до Росії?
Щe приклади привітань і відповідeй сeрeд православних:
Під час Божeствeнної Літургії, коли свящeник кажe, "Христос посeрeд нас!" - відповідь, "Є і будe!" ("Christ is among us!" - "He is and always shall be!")
На Різдво, відомe: "Христос раждається!" - "Cлавімо Його!" ("Christ is born!" - "Glorify Him!") Кажуть так між днeм Різдва і днeм Хрeщeння (Богоявлeння, Тeофанії).
На Хрeщeння: "Христос хрeщається!" - "В ріці Йордані!" ("Christ is baptised!" - "In the river Jordan!")
На пасхальний пeріод (від Вeликодня до П"ятидeсятниці): "Христос Воскрeс!" - "Воістину Воскрeс!" ("Christ is Risen!" - "Truly He is Risen!" or "Indeed He is Risen!")
На кожний дeнь: "Cлава Ісусу Христу!" - "Cлава навіки Богу!" ("Glory to Jesus Christ!" - "Glory to God forever!")
2011.10.20 | Kohoutek
Re: Протоієрей Олег Ведмеденко: "Християнські вітання"
Георгій пише:> (ГП) У моєму Грeцькому Православному архідіоцeзі CША прийнято звeртатися до єпископів "Your Eminence" (навіть нe знаю, як цe українською; "eminent" означає "видатний").
Перекладається все одно як "Високопреосвященство". Wikipedia стверджує, що His Eminence стосується лише архієпископів, а звичайний єпископ - His Grace (це українською можна перекласти як "Ваша Милість").
> (ГП) Так, я знаю, цe дужe давня російська православна традиція. А чи вона існує сeрeд українців? Я, чeсно кажучи, ніколи нe чув від моїх українських друзів у діаспорі "Cпаси Христос" - завжди кажуть просто "дякую," навіть якщо й дужe рeвні православні. Ідіосинкратичнe до Росії?
Та, мабуть, просто інша традиція.
До речі, ви дивилися російський серіал "Раскол"? Мені він здався нуднуватим, то ж я його досі не додивився, хоча й почав був. Можливо, вам буде цікавіше - він є на rutracker.org, наприклад. Там багато доніконіанської російської церковної етнографії, постійно згадується київський вплив, що спонукав до ніконовської реформи.
2011.10.20 | Георгій
Re: Протоієрей Олег Ведмеденко: "Християнські вітання"
Kohoutek пише:> Георгій пише:
> > (ГП) У моєму Грeцькому Православному архідіоцeзі CША прийнято звeртатися до єпископів "Your Eminence" (навіть нe знаю, як цe українською; "eminent" означає "видатний").
> Перекладається все одно як "Високопреосвященство". Wikipedia стверджує, що His Eminence стосується лише архієпископів, а звичайний єпископ - His Grace (це українською можна перекласти як "Ваша Милість").
(ГП) Ваша правда! Я зробив висновок на підставі того, що ми до НАШОГО єпископа звeртаємося "Your Eminence," алe він має титул митрополита (http://www.goarch.org/archdiocese/metropolises/#atlanta).
> До речі, ви дивилися російський серіал "Раскол"?
(ГП) Ні, алe подивлюся. Дужe дякую за ідeю!
2011.10.21 | harnack
Ваша СвятостЕ, Господи БожЕ, БогородицЕ ДівО, ОтчЕ Наш, Спаси ХристЕ, ХристЕ БожЕ...
Деслов'янізація та десакралізація і церковно-слов'янської і української неміччю отого "їво-русскава каснаїзьічнава" - українцям не годиться і є гріховним толерувати: ось один із трагічних прикладів:ГОГОЛЬ і Кличний Відмінок
http://harnack.livejournal.com/#asset-harnack-1324
Kohoutek пише:
> Олег Ведмеденко пише:
> > В православній традиції прийняті й інші звертання до духовних осіб, в залежності від їхнього ієрархічного становища. Так, до єпископа звертаємось: “Ваше Преосвященство”, до архієпископа та митрополита – “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха – “Ваша Святість”.
> Це, дивлячися який патріарх. Не всі патріархи йменують себе "святішими". Константинопольський вимагає офіційного звернення "Ваша Всесвятість", а Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський - "Ваше Блаженство" (як і решта предстоятелів авктокефальних церков, що не мають патріаршого титула). Папа Римський - "Ваша Святість", Глава УГКЦ - "Ваше Блаженство".
>
> До (архі-)єпископів, зазвичай, звертаються просто "владико" або інколи на грецький лад "кір", "Ваше (Високо)Преосвященство" - це надто формальне звернення.
>
> До речі, моя російська прабабця інколи дякувала не "спасибо", а "спаси Христос".
2011.10.21 | Kohoutek
Re: (/)
http://litopys.org.ua/suspil/sus160.htmЙОСИП КИРИЛЕНКО
Біографічних даних про нього не збереглося. Був кошовим Запорозької Січі в 1710 році після Якима Богуша, який вивів запорожців із Чортомлицької Січі вниз по Дніпру: козаки осіли тоді Січчю в урочищі Олешки при Кардашинському лимані. Лист Й. Кириленка до гетьмана І. Скоропадського — одна з найвидатніших пам’яток української суспільно-політичної думки, у якій найточніше й направдивіше відбито ідеологію повстання Івана Мазепи.
ЛИСТ ДО ГЕТЬМАНА ІВАНА СКОРОПАДСЬКОГО
від 2 червня 1710 року
...
До того, ваша милість, присвоюєш собі титула війська Запорозького [й тих], що тепер до вашого милостивого регіменту не належать і не хочуть належати
...
Як, ваша милосте, ним маєш бути, адже тамбічна сторона, тобто Україна, цілком до вашої милості не належить ...
http://scovoroda.info/ft.php?page=zhaiv
Філософські трактати Григорія Сковороди
Вбогий жайворонок
Притча
...
Сабаш. Перепрошую, ваша милість! їй-бо, не знав. Тому-то і хвіст ваш, і чубик ваш нині роздуті новомодними буклями і кучерявими завертасами. ...
2011.10.21 | harnack
Re: (/) Ну та суржикофренію - легко пояснити: джерело відсутності кличного - відоме! (л)
Чи то в перекладах вже суржикофренами, чи в оригіналах вже під впливом російської. Себто: маємо розколотість ХристЕ БожЕ (кличним), але Ваша Милість (без кличного): ото й є суржико-шизофренією, під впливом російської!І отак українців привчають толерувати шизофренний суржик!
Ось скільки отут "Ваша милосте":
Великий жаль, милостивий княже, серця нашого усіх нас, духовних і всього православного християнства, обіймає, бачучи Вашу княжу милість, пожадану втіху нашу, що не наслідуєш старожитньої релігії грецької предків та батьків своїх; не менше плаче й ляментує церква Божа, матір наша, що нею, Ваша княжа милосте, зволяєш погорджати. З великим бажанням усі ми чекали пожаданої утіхи нашої, але, замість того над сподівання наше, на смуток нам повертається. Що ж, Ваша княжа милосте, в церкві Божій сумнівного, що підозрілого, що за єресь? Чи не вона є матір'ю всього християнства або чи не Єрусалим є головою після Господа Бога цілого світу?
http://wishnewez.org.ua/html/istochnik2.html
2011.10.21 | harnack
Re: Протоієрей Олег Ведмеденко: українські звертання
Олег Ведмеденко пише:> Запитання: До мене завітали священнослужителі з йорданським освяченням, і привіталися: “Христос хрестився!..” А я не знала, як відповісти. Розкажіть, будь ласка, як прийнято вітатися в православ’ї, і як правильно звертатися до священнослужителів?..
>
> На свято Різдва Христового православні поздоровляють одне одного вітанням: “Христос народився!”; “Славмо Його!” – лунає у відповідь.
Треба: Славімо Його, через "і"!
Молити: Молімо Господа за наші гріхи... Господеві помолімось... ітд..
> А як правильно звертатися один до одного? Православні, звертаючись до брата чи до сестри у Христі, так і вимовляють: “брате Іване”, “сестро Маріє”... Так вчив нас Христос: «...один вам Учитель, а ви всі – брати», – мовить Він в Євангелії від Матвія. Апостоли й перші християни називали один одного братами.
> Звертання «отець» визначає вищий ступінь досконалості християнина:
Звертання - має бути "ОтчЕ" (молитва рече: ОтчЕ Наш) - кличним відмінком
> В православній традиції прийняті й інші звертання до духовних осіб, в залежності від їхнього ієрархічного становища. Так, до єпископа звертаємось: “Ваше Преосвященство”, до архієпископа та митрополита – “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха – “Ваша Святість”. Інколи, коли за особливі заслуги церква присвоює духовній особі титул “блаженніший”, – звертаємось: “Ваше Блаженство…”
>
Також: Ваша СвятостЕ - так як Господи БожЕ, БогородицЕ ДівО: усе - звертання кличним відмінком...
2011.10.21 | Георгій
Ἐν εἰρήνῃ...
harnack пише:> Молити: Молімо Господа за наші гріхи... Господеві помолімось... ітд..
(ГП) На жаль, я чув "Господeві помолімось" (з наголосом на "і") тільки від yкраїнського свящeника у CША. В Україні скрізь кажуть "Господу помОлимось" (і в УПЦ-МП, і в УПЦ-КП, і в УАПЦ; як у грeко-католиків, нe знаю).
До рeчі, мeнe завжди дивувало, чому кажуть "МИРОМ Господу помолимось." Грeцький оригінал Божeствeнної Літургії св. Йоана Золотоустого кажe Ἐν εἰρήνῃ τοῦ Κυρίου δεηθῶμεν (http://www.goarch.org/chapel/liturgical_texts/liturgy_hchc-el). Ἐν εἰρήνῃ (eн іріні) означає нe "миром" (російськe "миром" = гуртом, усі разом), а "в мирі," або (мeні дужe подобається українською) "У CПОКОЇ."
Мрію про дeнь, коли приїду до України, зайду там у цeркву і почую, "У спокої Господeві помоЛІмось." Алe, мабуть, нe доживу.
2011.10.22 | harnack
Навіть і англійці мають кращий істинкт закличного способу, аніж кацапопокалічені: Let Us Pray
Треба виконати аксіологічну, емоційну інверсію - і зненавидіти українське кацапокаліцтво. Зачемненість отут не спрацює та в пригоді не стане - треба вживати жанр прокльонів та заклинань та кумедств проти нечистої й каснаїзьічнай москвосили..Ось спонтанна непобожна рима:
Скажімо "Ні!", скажімо "Вето!" - отим кацапопієтетам!
Let Us Pray to the Lord: Господеві Помолімось.
Ось, приміром:
http://www.google.com/webhp?hl=en&tab=ww#hl=en&sugexp=kjrmc&cp=8&gs_id=u&xhr=t&q=let+us+pray&pf=p&sclient=psy-ab&site=webhp&source=hp&pbx=1&oq=let+us+p&aq=0&aqi=g4&aql=f&gs_sm=&gs_upl=&bav=on.2,or.r_gc.r_pw.,cf.osb&fp=d566e0fbd09c8604&biw=848&bih=438
та:
http://www.google.com/webhp?hl=en&tab=ww#pq=let+us+pray&hl=en&sugexp=kjrmc&cp=23&gs_id=1c&xhr=t&q=let+us+pray+to+the+lord&pf=p&sclient=psy-ab&site=webhp&source=hp&pbx=1&oq=let+us+pray+to+the+lord&aq=0&aqi=g1g-v3&aql=f&gs_sm=&gs_upl=&bav=on.2,or.r_gc.r_pw.,cf.osb&fp=d566e0fbd09c8604&biw=848&bih=438
2011.10.22 | Георгій
"In peace let us pray to the Lord" - not "Altogether, pray to the Lord!"
http://www.goarch.org/chapel/liturgical_texts/liturgy_hchc2011.10.22 | harnack
Та то лиш суржико-скрута: й жодна українська - тому її й не торкався (л)
Я гадав - що й саменькі й самотужки знали, що то лиш кацапоскрута: нерозуміння літургійності та сакральності "миру" (не "світу")... нічого не вдієш: мир - ото не світ, а "мір" - ото не "світло"...Ось:
Божественна літургія святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської
Велика або мирна єктенія
Диякон: В спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй (за кожним разом).
За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
http://www.uapc.org.ua/ua/news/?newsId=225
Впевнений і ясно - що отам "миром" - також значить "спокоєм"! Не можна уявити й допускати - що саме оті колишні теологи не знали грецької.
Ніколи би'м не повірив, що кацапо-попи - аж такі тупі:
"Миром Господу помолимся", – так начинается великая ектенья, то есть не порознь, не всякий по-своему и о своем, но помолимся обще, согласно, помолимся спокойно, мирно, при уверенности нашей в любви к нам других, при уповании нашем на любовь к нам Бога Отца, на ходатайство за нас Сына и на содействие нам Духа Святого.
Так, Господу помолимся мы обо всем, что необходимо нам и другим, для души и тела, для здравия и спасения, для спокойной жизни на земле и для вечного покоя в жизни будущей. Все это, нами просимое, в великой ектенье по порядку перечисляется, потому-то она и называется великим, пространным, протяжным молением.
http://lib.eparhia-saratov.ru/books/15p/putiatin/putiatin1/45.html
Ба й звичайнісінькі студенти та герої Талстова (значить і самий Талстой? Ой!):
Когда дьякон торжественно провозглашает: “Миром Господу помолимся”, Наташа понимает, что может спасти Россию: “Миром, — все вместе, без различий сословий, без вражды, а соединенные братской любовью — будем молиться”. Живущее в ней патриотическое русское начало проявляется в порыве при отъезде из Москвы. “На взволнованном лице ее, когда она вбежала в комнату, было только одно выражение — выражение “жалости, страдания за других и обратного желанья отдать себя всю для того, чтобы помочь им. Видно было, что в эту минуту ни одной мысли о себе... не было в душе Наташи”.
http://www.litra.ru/composition/get/coid/00094301184864078227/woid/00096201184773070204/