КМДА планує незаконно обмежити свободу зібрань у Києві

Заява Інституту Республіка щодо антиконституційної ініціативи КМДА щодо обмеження свободи мирних зібрань у столиці України

Сьогодні, 20 вересня 2011 року Офіційний веб-портал Київської міської влади оприлюднив текст проекту “Положення про порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, кіно- та телезйомок у місті Києві” (http://kmv.gov.ua/rpolicyprj.asp?Id=560).

Це Положення встановлює порядок реалізації у міс ті Києві мирних зібрань. Зокрема, вимагає від організаторів зібрань повідомляти про свій захід місцеву владу за 10, а в окремих випадках – за 30 днів, зобов’язує окрім повідомлення надавати “регламент проведення масового заходу” та “документ, який підтверджує врахування громадської жителів міста щодо їх ставлення до проведення масового заходу”. Також, згідно проекту Положення, організатори мають право проводити свій захід, і навіть поширювати інформацію про цей захід, лише після письмового “погодження” з “уповноваженим органом”.

1. Проект Положення протирічить Конституції України та основоположним договорам з прав людини.

Інститут Республіка заявляє, що проект Положення протирічить положенням Конституції України та міжнародних договорів у сфері прав людини, ратифікованим Україною, зокрема, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пактові про громадян ські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод. Також проект Положення протирічить рішенням Європейського суду з прав людини, які згідно українського законодавства є джерелом права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).

Більше того, Головне управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Київської міської державної адміністрації вчиняє антиконституційні дії, пропонуючи Київраді ухвалити проект Положення.

Так, згідно частини 1 статті 92 Конституції України “Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина”. Таким чином, орган місцевого самоврядуванн я, яким є Київська міська рада не має права ухвалювати жодних рішень чи положень, які регламентують реалізацію громадянами такого основоположного права, як право на мирні зібрання, гарантоване ст. 39 Конституції України. Ухваливши подібне Положення, Київрада перевищить свої повноваження і порушить не лише Конституцію України, а й норми Кримінального кодексу.

Хочемо нагадати, що за нашим позовом ще 2007-го року Бабушкінський районний суд Дніпропетровська визнав незаконним (справа N2а-146/2007г.) подібне до пропонованого київського Положення Рішення Дніпропетровського міськвиконкому N2207 від 21.08.2003, яким затверджувалося “Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську”. Сьогодні подібні до проекту київського Положення рішення місцевих влад громадські активісти оскаржують у містах Сімферополі, Ужгороді, Житомирі, Чернівцях.

2. Ухваливши Положення, Київрада перевищить власні повноваження.

Проект Положення вимагає, щоб організатори мітингу повідомляли про нього за 10 або 30 днів. У той же час Конституційний Суд України у своєму Рішенні N4-рп/2001 від 19.04.2001 вказав: “Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання”. Отже, лише законом України можуть встановлюватись конкретні терміни повідомлення про мирне зібрання, а не рішеннями чи положеннями органу місцевого самоврядування.

Окрім того, Конституційний Суд у своєму Рішенні вказав: “Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і д емонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян”. Очевидно, що пропонований проектом Положення термін у 10 днів обмежує право громадян на мирні зібрання, адже не дає їм можливості оперативно реагувати на суспільно важливі події (наприклад, українці не змогли б відреагувати на ГКЧП, яке тривало 3 дні, чи на “Харківські угоди”, ратифіковані за 2 дні після підписання, якби діяла норма про 10-денний термін сповіщення).

Взагалі ж положення про 10-денний термін є реанімацією положень сумнозвісного Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1988 року, який протирічить Конституції України.

Загалом проект Положення надає надзвичайно широкі можливості “комунальним підприємствам і організаціям КМДА”. Зокрема, можливості бути розпорядниками мирних зібрань, які проводитимуть громадяни і, навіть, можливість корупційної діяльності. Адже проект Положення вимагає від організаторів мітингів в обов’язковому порядку замовити у цих підприємств і організацій “дослідження вивчення громадської думки щодо проведення масових заходів у місті Києві” на платній основі (це взагалі є ноу-хау в світовій практиці!!!!). І лише після такого “вивчення громадської думки”, місцеві влади “погоджують” проведення мирних зібрань.

Але не лише за рахунок “дослідження вивчення громадської думки” КМДА хочуть брати плату з киян за те, що вони збираються скористатися своїм конституційним правом на мирні зібрання: “організаційно-технічне забезпечення масових заходів та погодження умов їх проведення здійснюється на договірних засадах між комунальними підприємствами і організаціями та організаторами масових заходів за дорученням або відповідним розпорядженням уповноваженого органу, згідно якого укладаються договори за формою, затвердженою в установленому порядку”. Але ж ми чомусь вважали, що влада, яка існує за рахунок податків громадян, повинна забезпечувати громадянам реалізацію їх прав за зарплату, яку влада від нас отримує.

3. Проект Положення всупереч Конституції запроваджує не повідомчий, а дозвільний порядок мирних зібрань.

Ст. 39 Конституції України встановлює повідомчий порядок мирних зібрань. Тобто, ніхто не повинен надавати громадянам “дозволів”, “санкцій” чи “погоджень” на проведення мітингів і демонстрацій. Проте проект Положення нехтує Конституцією і встановлює фактично дозвільний порядок. Такий, як існує зараз у Російській Федерації чи Білорусі, де незручні для влади зібрання брутально розганяються на підставі подібних до проекту Положення нормативно-правових актів.

Зрозуміло, що вже сам факт необхідності проведення “дослідження громадської думки” на предмет того, підтримує ваше зібрання більшість киян, чи ні, на комерційній основі, зробить неможливим більшість мирних зібрань. Але, окрім цього, ви матимете право провести зібрання і, навіть, поширити інформацію про нього, ЛИШЕ у випадку “погодження” вашого зібрання Головним управлінням внутрішньої політики КМДА. Зрозуміло, що будь-яке зібрання, яке не сподобається владі, не буде “погоджене”.

4. Проект положення незаконно обмежує мирні зібрання у просторі і в часі.

Також проект фактично забороняє встановлювати намети, які вже стали традиційною для України формою проведення протестних зібрань. Але те, що намети, встановлені з метою проведення мирного зібрання не є “малими архітектурними формами”, прямо зазначено у рішеннях низки судів, зокрема у рішенні Шевченківського районного суду N2-5899/05р. від 19.04.2005.

Окрім того, вимога Положення не проводити зібрання ближче 100 метрів від будівель органів влади фактично зробить неможливими будь-які акції протесту у центрі Києва і владоможці просто не зможуть подивитися у вічі своєму народові і бодай вислухати його проблеми.

Одним словом, якби запропоноване КМДА Положення діяло раніше, в Україні були б неможливі ні студентська революція на граніті, ні “Україна без Кучми”, ні події 2004-го року.

***

Окремо треба звернути увагу на те, що автори проекту Положення планують поширити його дію не лише на мітинги, а й на теле- і кінозйомку. Це фактично означатиме, що проведення журналістської та творчої діяльності у європейському місті Києві буде поставлено під контроль місцевої влади.

Також є симптоматичними положення проекту про необхідність організаторами зазначати свої особисті дані та про “облік” організаторів м ирних зібрань, який має вести Головне управління внутрішньої політики КМДА. Це протирічить законодавству України про захист персональних даних та може перетворити Головне управління з внутрішньої політики КМДА у таку собі спецслужбу, яка контролює діяльність громадянських активістів.

У зв’язку з вищезазначеним, Інститут Республіка:

1. Звертається до КМДА з пропозицією

відкликати проект “Положення про порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького,спортивного, видовищного та іншого характеру, кіно – та телезйомок у місті Києві” як таке, яке протирічить Конституції України;

скасувати рішення Київської міської ради від 24.06.1999 N317/418 “Про визначення порядку та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру” зі змінами і доповненнями та від 29.06.2000 N225/946 “Про особливості організації і проведення культурно – масових заходів та загальнодержавних свят в центральній частині м. Києва” як такі, які протирічать Конституції України;

не розглядати жодних проектів рішень органів місцевого самоврядування, які регламентують реалізацію громадянами права на мирні зібрання та інших громадянських прав, бо це протирічить Конституції України.

2. Заявляє, що у випадку ухвалення згаданого Положення, одразу ж подасть позов до суду про визнання такого положення незаконним.

3. Заявляє, що у випадку ухвалення згаданого Положення, подасть до прокуратури заяву про перевищення відповідними посадовими особами КМДА та Київради, своїх службових повноважень.

Також хочемо нагадати, що минулого року спроба уряду схвалити у Верховній Раді законопроект, який обмежував свободу зібрань в Україні (відомий як проект 2450), щодо якого Венеціанська комісія винесла негативний висновок, наштовхнулася на спротив громадянського суспільства. В результаті проект 2450 зараз фактично поховано.

Сподіваємось, що така ж доля буде і у згаданого Положення.’

Просимо представників громадських організацій та громадян України приєднатися до цієї заяви.

20 вересня 2011.

Член правління Інституту Республіка

Володимир Чемерис.

Джерело