Пригадую, як майже кожен другий житель району радів з приводу того, що головою Гадяцької райдержадміністрації призначили саме колишнього директора інтернату Володимира Миколайовича Беседу. Навіть наше видання обласний Полтавський інформаційно-рекламний тижневик газета «Свобода слова» на той час підкреслило, що кращого правителя району годі й очікувати. Всі вірили у те, що в районі нарешті запанує справедливість з приходом саме цієї людини. Навіть я, головний редактор цього видання, зовсім не розділяючи своєї думки із програмою Віктора Федоровича Януковича підтримувала усі кроки районного регіонала Володимира Беседи, і дійсно щиро вірила у те, що це єдина людина не лише в районі, а й області, яка наведе лад, знищить корупцію, присікатиме хабарництво в районі та монополію. Володимир Миколайович можна сказати вліз в душу кожному, а також маючи певну харизматичну манеру спілкування, напрочуд зумів зробити так, щоб усі думали, що він дійсно ідеальна, професійна та відчайдушна людина, яка дійсно працюватиме заради добробуту свого електорату.
Та яке ж було моє розчарування, коли до мене прийшла Марченко Світлана, і пояснила, що відправив її до мене Володимир Миколайович Беседа. Вона розповіла, що Володимир Беседа паралельно із роботою в адміністрації спільно із своєю дружиною, (яку він прилаштував директором інтернату) – займається страховою компанією, і що високий чиновник дуже хоче, щоб саме я увійшла до їхньої страхової компанії : «Ирма, если ты будеш с нами, Беседа говорит, что круг в районе замкнется» – із надзвичайною впевненістю наголосила Світлана. Після цих слів вона запропонувала заплатити їй 850 гривень і поїхати до Черкас на повчальний семінар. Уважно вислухавши, я відразу зрозуміла, що відбувається і навмисно не подаючи виду повного розчарування в людині яку я поважала всією душею – відразу погодилася на поїздку. Світлана сказала, що усі клієнти із міста Гадяча поїдуть автобусом і лише для мене особисто Беседа замовив окремий автомобіль, щоб начебто я почувала себе значно комфортніше ніж інші.
Оснастившись диктофоном, фотоапаратом та двома спеціальними засобами запису, нікому не відкриваючи таємниці про заплановане журналістське розслідування – вирушила до Черкас.
На семінар прибули нові люди мало не з усіх куточків України приблизно в кількості 100 чоловік. Двохденний семінар проходив у шиковому готелі «Апельсин». Перед тим, як запросити нас до аудиторії, усіх без виключення, попросили вимкнути мобільні телефони, пояснивши це тим, що Беседа під час своєї промови може збитися із завченої на пам’ять ним програми. (Скоріше за все, він побоювався, що хтось запише його виступ на диктофон.)
Того дня із Гадяча була присутня на цій лекції перший заступник директора Соснівської ЗОШ I-II ступенів Ірина Василівна Рудченко, головний енергетик одного підприємства, працівниця Лохвицького ЗАТ КБ «Приват Банку» Людмила та інші, кого я мало знаю.
Все це відбувалося на передодні Дня восьмого березня. На сцену із широкоформатним екраном вийшов депутат Полтавської обласної ради голова Гадяцької райдержадміністрації Володимир Беседа. Доволі шокуючу для мене повчальну лекцію, він почав проповідувати на російській мові. Для початку він написав на дошці слово «Воодушевление» і почав говорити як справжній проповідник ось що – «Уважаемые дамы и господа, не думайте, что люди плохо живут! Выгляньте в окно и посмотрите, на каких автомобилях они ездят. – (Коли ми визирнули у вікно то побачили лише його автомобіль). – В сёлах на каждом доме установленные спутниковые антенны, в каждого есть мобильный телефон который стоит хорошие деньги. У людей есть деньги!!! Не думайте, что вам всё даст Бог, вам поможет только наша страховая компания. Не относите в церковь десятину, отдайте её страховой компании и пускай они работают на вас… Я, благодаря этой компании побывал в 55-ти странах мира… Я вам расскажу, как я начал страховать людей. Сначала, когда я сюда попал, я сразу же на следующий день поехал к своему куму Миняйлу – (на сьогодні, голова Гадяцької районної ради ) – у него есть своё фермерское хозяйство. Мы выпили, потом ещё раз выпили, и я ему говорю «..Давай пять тысяч!» А он говорит, что у него нет таких денег, а я ему говорю – «Врёшь!!!»,- и бью кулаком по столу, а он говорит – «Я таких денег дома не держу, зачем тебе?» – я ему ничего долго не объяснял, просто сказал, что нужно на хорошее дело. Он мне поверил и дал. Потом я сразу поехал ко второму куму Ботинку, он на то время работал директором Гадячского кирпичного завода. Приехал к нему и говорю, – «Давай срочно пять тысяч гривен» – и он мне доверил свои деньги. …Запомните, первый кто вам должен поверить, это ваши близкие люди. Идите к ним сразу сегодня и не откладывайте на завтра. Потом идите к своим друзьям, знакомым. Если вы забросите свой портфель на шкаф, и будете лежать на диване, вы ничего не заработаете, вам не нужно работать руками, вы будете работать языком, который принесёт вам большую прибыль. …Уважаемые дамы и господа, если первыми на мои вопросы хотят ответить мужчины – хлопайте в ладошки, а если женщины, то в связи с приближением вашего праздника, девушки, бейте ногами в пол и тоже сильно хлопайте в ладошки… »
Далі «воодушевлённый» проповідник, взяв до рук колоду карт і роздав аудиторії, він пояснив, що у кого випав король, того чикає щасливе майбутнє. Окрім цього він сказав, що наразі всі тузи у нього, і щоб жити так як він, потрібно кожного дня страхувати людей. «Если вы выйдете на мой уровень, то вы поймете, что вам не нужно работать учителем в школе, главой в администрации, и даже в больнице. Вы все получите здесь, в нашей компании!!!»
– Після цього, Володимир Беседа розіклав на столі декілька коробок і заглядаючи кожному присутньому в очі, продовжив далі – «Уважаемые дамы и господа!!! Если вы хотите заработать в подарок вот такую фирменную футболку, вы должны выйти на первый уровень (тримає у руках футболку і демонструє її якість). Дамы и господа!!! Если вы хотите заработать языком на шариковую ручку! Это не простая ручка! Как вы думаете, сколько может стоить такая ручка?? Эта ручка стоит 100 долларов!!! Аплодисменты в студию!!! Но прежде чем её получить, вы должны выйти на второй уровень.
Если вы хотите получить в подарок вот эти фирменные часы с маленькимдиамантом, которые я сейчас на ваших глазах держу в руках, вы должны выйти на вот этот уровень. … И наконец-то, если вы хотите иметь такие часы, как у меня, ЭТО СТО ГРАМОВ ЧИСТОГО ЗОЛОТА!!!. Аплодисменты в студию!!! – Запомните, вы должны выйти на девятый уровень. Аплодисменты в студию!!! Я не слышу !!! Исамое главное, если вы увидите где-то в газете объявление «Обменяю золотые часы страховой компании, на автомобиль, или «Продам золотые часы нашей компании» – Знайте, уважаемые дамы и господа – он обанкротился!!! Кто из вас сможет для начала заработать 400 балов, тот поедет заграницу. (На екрані висвітилось слайд-шоу фотографій на яких показано, як В. Беседа грає закордоном із дружиною в казино, ловить з яхти рибу, гуляє вулицями відомих країн світу і т.д.)
Після цього виходить на сцену дружина депутата Полтавської обласної ради голови Гадяцької райдержадміністрації директор Гадяцької школи інтернату Ольга Беседа. Ось, деякі моменти, як саме новоспечена страхівниця радить затягувати людей до гігантської піраміди
«… Уважаемые дамы и господа. Сейчас я вам расскажу, как правильно нужно страховать людей. Запомните, вы должны выглядеть очень стильно и профессионально. Запомните, что людей встречают по одёжке, а провожают по уму. Вы должны быть пунктуальны. Никогда к клиенту не приходите побеседовать на эту тему утром, потому что утром все спешат на работу, и вас просто не выслушают. Выбирайте либо выходные, либо семь часов вечера. Если вы опоздаете к своим клиентам на встречу, вас могут заподозрить. Если вы приехали на 10 минут раньше, лучше подождите, лишние десять минут, в подъезде, либо в машине, потому что вы можете спугнуть клиента, либо застать врасплох. В последние минуты перед вашим прибытием, они могут мыть пол или убирать. Ровно в семь часов подойдите к двери, позвоните в звонок, сделайте два шага назад, потому что на вас будут обязательно смотреть в глазок и оценивать. Потом, как правило, вас пригласят на кухню пить чай, не начинайте сразу говорить о страховке. Оцените в течении часа визуально, как человек живёт, есть ли стиральная машинка. По ходу ненавязчивого разговора спросите, как давно они всё купили? В каком магазине? Посмотрите, есть ли холодильник? Плавно спросите, есть ли депозиты? Какому банку они больше доверяют? Напомните, о том, что банки могут обанкротиться. Скажите, что у вас такая же, например, стиральная машинка как у них, даже если её у вас нет. И, как правило, в конце разговора, люди любят пожаловаться на жизнь и рассказать, как все плохо. Только после этих слов скажите им обязательно о том, что завтра ты заболеешь и умрешь! Кто будет воспитывать твоего ребенка? Где он возьмет деньги на учения? А в друг ты попадёш в автомобильную катастрофу и окажешся винвалидной коляске! Кому ты будешь нужен? После этих слов скажете, что он, или она, сможет забыть про все ожидающие их проблемы, только при условии, что они каждый год будут платить по пять тысяч гривен. А в случаи беды, обещайте, что они получат в десять раз больше чем вложили в страховой полюс … »
Всі ці записані на диктофон слова, мене, як просту, нормальну людину, яка звикла заробляти не язиком, як це радить голова адміністрації Володимир Беседа та його дружина, довели до шокового стану. Після закінчення першого етапу-семінару, я відразу пішла у кімнату пити заспокійливе. Я не вірила своїм очам, що люди такого престижного рівня, маючи такі вагомі посади, в присутності журналістки, можуть так просто, не замислюючись про наслідки, говорити про такі жахливі речі. Я ще й досі не можу зрозуміти, що не вистачало цій сімейній парі у житті, щоб так продати свою совість? Невже, недоїдали червоної, чи чорної ікри? Що спонукало їх піти в цю систему піраміди?
Приїхавши із семінару, це питання не покидає мене, ще й досі.
Щоб не в пасти у підозру, стосовно того, що я категорично не поділяю їхньої думки та способу заробітку на довірливих людях, я пообіцяла Володимиру Беседі, що буду працювати у їхній системі, але почну аж у кінці серпня. Я нічого не друкувала за цей семінар дуже довго, хоча кортіло, дуже кортіло. Мені потрібно було подивитися, що відбуватиметься в районі далі. За пів року користуючись службовим положення Володимир Беседа можна навіть сказати примусово застрахував майже усіх сільських голів. Дружина ж яка працює скоріше за все в інтернаті не для бідних дітей, а в інтернаті, який вже зараз має народну назву «Інтернат для просто багатих дітей, і для дуже багатих дітей», впевнено страхує вчителів, дітей, а особливо багатих дітей, які дуже хочуть там навчатися, і ні в якому разі не замислюється про можливу відповідальність, бо в районі, як то кажуть «все схвачено» її чоловіком. Сільські голови вже у відкриту говорять, що вимушені страхуватися і платити «данину» по п’ять тисяч гривень, щоб голова адміністрації не блокував навмисно їхню роботу та виділяв кошти з бюджету на ремонт доріг, садочків, шкіл і тому подібне.
Керівники господарств, яким потрібно взяти землю в оренду, також вимушені страхувати усіх кого знають і не знають, бо всі документи потрібно погоджувати саме із Володимиром Беседою. Усі розуміють, що це нав’язування страхових полюсів є незаконним, та суперечити бандитським вказівкам автоматично не дає кругова порука та душевний страх. Єдиний хто не пішов на поводу у голови це сільський голова із Малої Побиванки та її чоловік керівник сільського господарства Микола Грицан. В наслідок цього, відразу через місяць, на господаря наслали перевірку, в господарстві відрізали газ, завели кримінальну справу, сільську раду ще до цього відключили від опалення. Але чоловік не підгинає плечі, за що й має серйозні проблеми.
Директор Соснівської ЗОШ I-II ступенів також категорично відмовилася страхуватися, за що поплатилася посадою, на її місце прийшла її заступниця, яка до речі разом зі мною й була на вищезгаданому семінарі. Тепер, молода, безсовісна страхівниця, 27-ми річна Рудченко Ірина – директриса школи.
В районі велика купа невирішених проблем, які потрібно негайно ліквідувати, а голова адміністрації замість того, щоб піклуватися по громаду у відкриту говорить, що йому чхати на свою посаду, бо у нього є страхова компанія і він досяг брокерського рівня. Майже кожного місяця заможна родина безкоштовно їздить відпочивати за рахунок страхової компанії та вагомої данини від примусово-залежних, то до Кіпру то на далекий невідомий острів. Останнього разу планував поїхати у Таїланд, та у всеукраїнській пресі журналісти підхопили новину про щойно придбаний ним позашляховик за півмільйона гривень. Спочатку вагався з відпочинком: їхати? чи ні? Та коли все вщухло – змінив запланований курс та від’їхав до Греції.
Гадяччани приходять до голови із своїми проблемами, а їм постійно, а якщо бути точнішим – навіть регулярно говорять: «Голова адміністрації у відрядженні, у важливих справах».
Багато хто із людей, говорить що Беседа справжній господар району, бо він побудував басейн в інтернаті! А хто із вас цікавився скільки коштів вкрадено із цього будівництва? Колишній боксер Сергій Лисенко стверджує що Беседа любить дітей і все робить заради їхнього щасливого майбутнього. Можливо й любить, але чому ж тоді працівник Гадяцької прокуратури Ірина Хижняк говорить, що коли перевіряла закупівельні товари для кухні в інтернаті, то навіть моркву придбали по 11 гривень за кілограм, це тоді коли її можна було придбати за 4 гривні. То це що? Від великого кохання до елітних дітей-сиріт відмили на одній тонні сім тисяч гривень? На відкриття кіноконцертного залу подарували відеокамеру за 35 тисяч, коли гадяцький підприємець пропонує таку ж саму за 26 тисяч гривень. На 170-річчя Михайла Драгоманова використали 850 тисяч гривень. На дошку пошани списали 120 тисяч гривень. За моїми ж підрахунками її можна було б зробити за 25 тисяч гривень. І таких прикладів безліч. Але про них мало-хто знає, тому й думають, що справжній цар району із стограмовим золотим годинником на руці, із золотими запонками на манжетах, в окулярах в золотій оправі та на шиковому авто за пів мільйона гривень, щиро любить наших дітей.
Шановні гадячани, вийдіть із туману, невже ніхто із вас не задумується, чому покращення Бесединого життя вже сьогодні, а ваше знову буде завтра?
Дуже б хотілося, що б все це не залишилося пустими без наказаними статтями саме Кримінального Кодексу України. Люди дійсно не знають, як вижити за 800 гривень на місяць, а голова пропонує виглянути у вікно і подивитися на яких шикових автомобілях роз’їжджають чиновники.
Взагалі дивно спостерігати за тим, як із приходом Володимра Беседи, рідний кум Міняйло стає головою Гадяцької районної ради, сестра Беседи стає його заступницею, на посаду директора інтернату призначають дружину голови адміністрації Ольгу Беседу. Навіть голова Полтавської обласної державної адміністрації пан Удовиченко їздить на значно дешевшому авто і має менше кумів при владі. Цікаво, що буде далі, і що в перспективі в заможної родини? – Грати? Звільнення з посад ? Чи заслужене звання Почесних громадян міста та району?
За останньою інформацію, з неофіційних джерел стало відомо, що за рік Гадяцький район подарував страховій компанії більше двох мільйонів гривень. Це всього лиш 400 чоловік, які застрахувалися на 5 тисяч гривень. (5000 грн. x 400 чоловік = 2000000 гривень.)
В цій же страховій компанія в якій «проповідує» Володимир Беседа застрахувалася родина із села Мартинівка. Жінка потрапила в автомобільну катастрофу, після чого нажаль померла. Страховку не виплатили. Після цього шляхом суїциду через повішання пішов із життя її чоловік, страховий полюс також не спрацював. У місті Липова Долина померла від нещасного випадку жінка, яка також начебто не отримала обіцяних 100 тисяч гривень.
Жінка яка працює вчителькою в Гадяцькому інтернаті втратила палець, але грошей на лікування та обіцяної страховки не отримала. Декілька років тому, чоловік який продав майже все своє майно, щоб побільше грошей вкласти у страхову компанію Рахно Віталій із міста Гадяча потрапив в ДТП, після чого загинув, родина обіцяної компенсації не отримала, і не отримає ніколи.
P.S. «Після того, як Володимир Беседа дізнався про те, що я готую до друку вищевикладену статтю, до мене зателефонував один знайомий, який повідомив про те, що зі мною хочуть зустрітися. 7 серпня 2011 року до моєї квартири, десь о дванадцятій годині ночі під’їхав товариш голови Гадяцької адміністрації, який запропонував мені 15 тисяч доларів в обмін на те, що я ніколи не надрукую цієї публікації. Потім, коли зрозуміли, що для мене гроші, не є великою цінністю, запропонували обміняти статтю на мого товариша Репецького Евгена, якого зараз утримують за гратами.»
Ірма Крат
www.Svoboda-slova.at.ua
