Хто сприяв засудові Ю. Tимошенко?

Арешт і засуд Ю. Тимошенко своєю відверто антилюдською суттю трусонув світом. Світ не міг ні погодитися з варварським засудом, ні визнати його справешдливим. Але світ не зробив аналізу, чому це сталося, чому В. Янукович дозволив собі знехтувати людські поняття справедливости і відверто плюнути світові в очі.

Згадаймо історію.

Почнім з верховенства права.

Виступ Януковича на сесії Европейського парламенту із запереченням штучної природи Голодомору не викликав належної реакції з боку европейських прибічників “верховенства права”. Це верховенство не передбачає, щоб рішення суду та ухвалу демократичного парламенту міг заперечити і не визнаватґи хай і найвищий достойник у країні. І це верховенство не передбачає, щоб особиста і неправдива думка хай якого високого діяча могла вплинути на рішення суду або ухвалу демократичного парламенту.

А що ми бачимо на ділі?

Европейський парламент відійшов від верховенства права і, взявши до уваги особисту і абсолютно неправдиву думку Януковича, не визнав Голодомор геноцидом.

Така позиція ЕС піддала охоти Януковичу не дуже зважати на европейців, а поводитися з ними як поводяться “злодії в законі” із “фраєрами”. Перший бій з Европою

Янукович виграв. Він відчув, що йому все дозволено.

Перейдім до верховенства правди.

Без правди нема цивілізації, нема демократії. Правда є уособленням Бога.

Верховенство правди було порушено уже в питанні про Голодомор, коли керівник злочинної мафії заперечив історичні факти, підтверджені історичними документами та свідченнями сучасників та жертв Голодомору, і засуджені судом.

Позатим проти правди виступив, хто б Ви думали? Його величність ЕС.

У резолюції Европарламенту про Україну 2010 р. польська делегація втиснула пунктик, заохочуючи Януковича позбавити звання героя України Степана Бандеру, звалюючи на Бандеру вину за акції окремих повстанців під час боротьби.

Щоб розібратися у польсько-українському конфлікті часів ІІ світової війни, треба спершу розглянути питання про суть Українського Руху Опору, очолюваного Бандерою. Що це за рух? Це був рух проти окупантів за Самостійну Україну. Рух за звільнення з-під окупації – це справедливий і глибоко  е в р о п е й с ь к и й  рух.

Одною з головних причин розвалу СССР 1991 р. були рух Бандери в Україні та “лісових братів” у Прибалтиці під час ІІ світової війни. Ці рухи не скінчилися із закінченням війни, а тривали до смерти Сталіна 1953 р.

Рухи були справедливі під будь-яким оглядом.

Тому, дивно виглядає факт, що всі польські фракції Европарламенту – ліві, центр і праві – виявили себе прихильниками польської окупаці України і ненависниками борців за

свободу. Чи узгоджується така проімперська єдність польських депутатів з ідеалами ЕС?

Той факт, що окремі повстанці в окреміій ситуації допускали злочинні акції, аж ніяк не може покласти пляму на весь рух. Чи кладе Бартоломієва Ніч пляму на всю Католицьку Церкву?

Тому заходи польських депутатів Европарламенту важко назвати европейськими заходами. Польські депутати діяли під впливом емоцій, перебільшуючи кількість жертв під час цього конфлікту. Річ у тім, що після розділу Польщі з Гітлером Сталінське КҐБ почало масово вивозити польських “стжельцув” з Волині. 1940 року мене мобілізували до Червоної Армії. Наш ешелон з новобранцями їхав дуже повільно, спиняючись на кожній станції. На цих зупинках ми зустрічали ешелони з поляками, яких вивозили на Сибір. На Волині лишилася мізерна кількість поляків, поселених там Ю. Пілсудським.

Не згадували польські депутати і про те, що Польська Армія Крайова діяла відповідно на Лемківщині, фізично знищивши, чи не більше українського населення. Цей факт відплати у нормальних умовах мав би служити приводом для замирення між двома народами, чого й домагався президент Качинський. Але політика Качинського не сподобалась Москві і вона його та його еліту фізично знищила.

Кремлеві було вигідно щоб між двома об’єктами можливої окупації в майбутньому і далі існувала ворожнеча, яка послаблювала б обох потенційних московських жертв.

Терактом під Смоленськом Москва повернула історію у бажаному для неї напрямі,

розпаливши в Польщі антиукраїнську гістерію. Очевидно, що в Польщі – колишньому сателіті Москви – лишилося багато високих достойників проМосковської Народної Польщі, а також прямих агентів Москви, в тому числі помилуваних Путіним від Катині-2. Ці всі факти свідчать, що на “польському пунктику” в резолюції ЕС про Україну 2010 року не важко розгледіти “пальці Москви”.

Ця резолюція ще більше розв’язала руки Януковичу. Він не бачив контролю над собою і над своїми діями. Тому  він не вагаючись заарештував Ю. Тимошенко. Він чув себе на коні, на якому він от-от в’їде в Европу, і його мафіозні структури об’єднаються з “братніми” структурами у Европі.

Ці братні структури обіцяли Януковичу, що засуд Тимошенко не вплине на вступ Донецької Мафії до ЕС. Але Янукович і сам робив усе, щоб заспокоїти европейських лідерів. Він у живі очі брехав їм, обіцяючи, що Тимошенко буде на волі. І европейці вірили. Але коли він офіційно заявив, що не може впливати на суд, европейці зрозуміли, що їх дурено. І хоч пізно, але Европа отямилась і сказала собі та Януковичу: “Досить!”.

Але зроблених помилкових ходів під дією інфільтрантів Москви уже не завернути.

Янукович не звільнить Тимошенко. Звільнити екс-прем’єра значить для нього програти парламентські вибори.

Він ще хоче якось обманути Европу ще раз і, не звільнивши Тимошенко та інших політв’язнів, таки влізти у Европу. Він звалив небажання звільнити Тимошенко на Вереховну Раду, але це ще один трюк Януковича. Верховна Рада цілком підпорядкована йому, і відмова Верховної Ради – це насправді відмова самого Януковича. Тому Европа має твердо стояти на своєму.

Залякування мафіозних структур, що Янукович приєднається до Митного Союзу з Росією абсолютно безпідставні. Олігархи у складі Партії Регіонів ніколи на це не підуть. Але не тільки олігархи: уся Донецька Мафія з Януковичем на чолі не піде, бо Московська і Донецька Мафії не можуть об’єднатися. На ділі вони конкурують і ворогують між собою: Донецька Мафія чує себе в силі цілком самостійно, без Москви, запанувати у світі. І вона не хоче ділитися з Москвою, бо ділитися з Москвою значить усе віддати Москві.

Таку ми маємо картину на теренах Східньої Европи. Донецька мафія хоче обдурити Европу і запанувати не тільки в Україні, але й у Европі. І тут вона натрапляє на опір Москви, яка не може допустити, щоб українські олігархи стали европейськими олігархами. Для Москви це стґрашніше від Ющенка з Бандерою.

Отже, драма (комедія?) «Донецька Мафія в Европі» ще не скінчилася.

Конкуренція двох мафій може скінчитися тим , що Москва окупує Україну. Такий фінал не треба виключати з можливих сценаріїв дальших подій на Сході Европи.

Щодо ставлення українців до вступу ДМ до Европи, то українці крім того, що вони українці, також і европейці.  І як европейці, ми не можемо схвалити вступу злочинців до Европи.

 

Святослав Караванський