Коли переможці у Другій світовій війні почали ділити Європу та підписувати договори про поділ зон впливу, керівництво ОУН зрозуміло, що нові обставини диктують нові умови боротьби. На першу лінію боротьби виходять слова та ідеї, а збереження національного “я” в душі українців стає чи не найважливішим завданням тих, хто обрав шлях боротьби до загину.
Однією з тих людей була “Доля” — Богданна Світлик, повстанська письменниця. Обираючи собі таке псевдо, вона, вочевидь, не мала ілюзій щодо власної долі: її збірка оповідань, видана підпільно у 1945 році називалася “На смерть, не на життя”. Однак писала про реалії визволення те, чого деякі діячі, які сьогодні красуються під синьо-жовтими прапорами, не визнають досьогодні, хоч би навіть в оповіданні “Вчителька”, опублікованому видавничим відділом ОУН Дрогобицької округи у 1948 році.
Все ж, найбільшу славу письменниці приніс “Михайлик” – оповідання про пригоди юного розвідника УПА. Вперше виданий тим же видавничим відділом ОУН Дрогобицької округи у 1947 році, був перевиданий вдруге у 1949 році, вже після загибелі авторки. З рейдуючими групами УПА потрапив на Захід, і там був перевиданий не менше семи разів. Востаннє з канадських макетів був передрукований в Україні у 1992 році.
І ось нова поява “Михайлика” в українському книжковому просторі. Нове видання зовнішньо нагадує підпільну книжечку 1949 року — практично та ж обкладинка, збережений навіть колір, використаний підпільними друкарями. А всередині — документальні ілюстрації боротьби: фото юних повстанців зі зброєю, криївки та повстанські госпіталі, повстанці в лісі та серед людей — уся суть історії боротьби УПА, стиснута в одне оповідання Богданни Світлик. Вочевидь, “Доля”, загинувши у 1948-му, ще не завершила своєї боротьби.
Передмову редактора до нового видання можете прочитати тут:
Треба якось створювати озвучену інтернет-бібліотеку таких творів. Як зараз вийшов “Залишенець” Василя Шкляра.