Мене особисто дуже здивував розміщений на сайті матеріал з цього питання.
https://maidan.org.ua/2012/01/rajonnyj-chynovnyk-dilyt-ditej-na-chornyh-i-donetskyh/
Супроводжуючи дітей із сімей загиблих шахтарів з Донецької області 08 січня 2012 року, можу з повною відповідальністю запевнити, що ніякого поділу не було і не могло бути.
Згідно з визначеним планом організації групових заходів для гостей з Донецької області, який був розданий сім’ям, які приймали дітей, 08 січня як і 06 січня 2012року організовувались екскурсії сугубо для дітей з Донецької області.
Мене дуже здивувало, коли я побачила 3 дітей з двох сімей села Цінева, які сиділи в автобусі. Дозволу на участь дітей в екскурсії в с.Осмилода ніхто з батьків у супроводжуючих не питав. Вчитель Цінівської ЗОШ І-ІІІ ст., один із організаторів прийому та розміщення дітей, попросила, щоб дітей з автобуса не висаджували. Ми погодились на це сугубо з поваги до вчителя та з тим , щоб не травмувати дітей, бо розуміли те, що діти налаштувались на спільну поїздку з друзями.
Перебуваючи в Осмолоді, Перегінську з 11 до 19 години дітей харчували тричі. Між іншим не «чорних» і «донецьких», а всіх наших — українських.
У відпочинковому комплексі «Вільні вітри», як і в інших місцях відпочинку , всі діти гуртом здійснили екскурсію, гуляли територією, знайомились із ландшафтами та природою краю, історичними місцями.
І разом по комплексу гуляли, фотографувалися, спілкувалися та раділи. Жодних претензій, жодна дитина не висловила.
Виникла заминка з харчуванням /до речі за рахунок благодійників з «Вільних вітрів»/. І ніяка «тітка» не платила за харчування. Оскільки обід був замовлений на 25 чоловік але накритий на 20 осіб в першу чергу / виходячи з наявних вільних місць в залі, закономірно, що організатори спочатку посадили обідати гостей /донецьку делегацію дітей без старших/. На прохання супроводжуючих окремі донецькі діти поїли оперативно і продовжили пити чай стоячи, а на їх місце посадили дітей нашого району. І ніхто не платив за їхнє харчування, оскільки свої порції «чорним» дітям віддали керівники Донецької делегації та супроводжуючі нашого району. Самі вони перекусили бутербродами цієї ж цінівської вчительки.
Так що , «шановний» авторе вищевказаної статі, ніякого поділу на «чорних» та «донецьких» дітей зі сторони організаторів заходу не відбувалося і не могло бути , адже турбота про них була однаковою.
І на закінчення, автор матеріалу залишився анонімним, а міг би всі питання, що виникали в ході поїздки вияснити у вчительки Цінівської ЗОШ І-ІІІ ст., яка по суті здійснювала супровід дітей з с.Цінева. А от начальник служби у справах дітей Абрам Б.Ф. ніс персональну відповідальність за організацію перебування , життя та здоров’я делегації гостей з Донеччини.
Начальник відділу у справах сім’ї,
молоді та спорту М.Паламар
Виникає цікаве запитання до автора замітки, який чимось обіжений на організаторів свята для донецьких дітей. А взагалі чому ці діти опинились на екскурсії. Цікаво хто їх просив туди. І чому на єкскурсію поїхали тільки діти з двох сімей. Можливо мали бажання для поїздки діти з інших сімей. Але напевно батьки зрозуміли, що заходи проводяться сугубо для дітей, які приїхали в гості. А що було б, якщо би діти з усіх сімей поїхали на відпочинок. Напевно організатори розраховували сугубо на гостей. І якщо стиавити питання про гостинність до дітей з Донецька то чи мали організатори можливість займатися іншими дітьми. І накінець, невже батькам автора не цікаво було різдвяні свята провести в колі своїх дітей, не “навішуючи” їх працівеникам райдержадміністрації.
Відгук на матеріал про “чорних” і донецьких дітей.
я ,вчитель цінівської Зош обурена статею розміщеною на цьому сайті, адже стала заручницею добрих справ попросивши керівника взяти 3 дітей дітей на екскурсію. Подій, які описує автор у своїй статті не було. Це відвертий наклеп на нівчому не винних людей.
замість слів подяки ми отримали масу негативних висловлювань з боку батьків2дітей. Дорослі, досвідчені люди стали заручниками дитячого обману.
виникає запитання до батьків . Чи варто робити добрі справи?
Батьки люблять своїх дітей тривожною і поблажливою любов’ю, яка псує їх. Є інша любов – уважна та спокійна, яка робить їх чесними…
Вже шостий рік я є колегою Богдана Федоровича Абрама, і ще в жодному випадку не засумнівалася у його шанобливому, по-батьківськи уважному, щирому ставленні до людей, а до дітей – особливо! Тому все це, що було описано у славнозвісній статті – не підлягає будь-якому здоровому глузду. Начальник служби у справах дітей, як і кожна посадова особа, є уособленням усієї державної адміністрації, і, повірте, достойно представляє її. А автор статті, мабуть, не зовсім адекватно розуміє, якою є місія – нести відповідальність за життя і здоров’я 20-ти дітей, які приїхали з іншого краю, мають інші уявлення, дещо інший менталітет… і, взагалі, наші гості!
Тож, наостанок звертаюсь до : Ніщо так не радує, як прекрасне самопочуття, позитивні емоції,доброзичливість і любов до ближнього.
Я хочу, щоб Ви і ваші близькі завжди були здорові — цінуйте те, що у вас є, бережіть себе і своїх діточок і вмійте радіти кожному новому дню, дарованому нам Богом.
холостий постріл
Огоооо, як цікаво. Випадково натрапив на цю статтю, почитав відгуки. Здивувало таке, чому раптом так багато відгуків і закидів від керуючих осіб???? Це що, такий випадок, що треба аж їм оправдуватися, пишучи на майдані? Скоріш за все дійсно мав місце цей випадок, десь чиновники на простих речах спіткнулися, і почалося цькування. Ну дійсно, судячи з статті, спочатку пустили 20 дітей донецьких, потім решту місцевих (до речі, скільки їх було насправді, 3 чи 5, бо в відгуках хтось пише про 3, а стаття-відгук натякає про 5, підозрюю, що можливо це було двоє дітей когось з супроводжуючих дорослих). Але посудіть самі, хто так розділяє дітей? В житті не повірю, що Вільних Вітрах було тільки 20 вільних місць. Був там цього літа, там більше блія 100 місць. Це дійсно прокол, ще й великий. Взагалі, я б це все розбив на такі моменти:
1. Чи передбачалося, що поїдуть діти місцевих?
2. Якщо передбачалося, або дозволялося, то чи батьки місцевих були повідомлені, що діти будуть харчуватися окремо?
3. Чому вчителька дозволила “чужим” дітям сідати в автобус? Можливо, все таки якісь домовленості були.
4. Якщо все таки М. Паламар дала згоду на поїздку, то вона тоді взяла на себе відповідальність за дітей. Хоча правильніше було б узгодити ті питання ще перед всіма поїздками і екскурсіями, де і куди чиї діти їдуть.
В наступному році, можливо, віддамо нашу дитину разом з іншими київськими дітями теж в сім’ю на Галичині або Франківщині, але перед тим, як видно, треба усі ці моменти уточняти в організаторів. Мені, наприклад, як батькові, хотілося б, щоб моя дитина не тільки була зациклена на екскурсіях і поїздках, але також знайомилася з ровесниками, спілкувалася не тільки в приймаючій сім’ї, але й поза, проводила з ними час. Якщо ж буде отаке, як описано, а я маю підозру, що прецендент таки був, бо я б так само зреагував, то я ще добре подумаю.