На 29 січня в Горлівці дві партійні організації подали заявки на проведення акцій, присвячених роковинам бою під Крутами – одні хотіли вшанувати пам’ять, інші – виступити проти цього.
Міський голова звернувся в суд про заборону обох мітингів і суддя Донецького окружного адміністративного суду Соколова О.А. задовільнила позов, обидва мітинги заборонили. Більше – тут http://novosti.dn.ua/details/172903/
Ця, дуже поширена в Україні практика, суперечить духу і букві Конституції, за ст.3 права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльности держави, тому у кожному випадку держава (органи посадові особи) мають виходити з мети сприяння реалізації прав і свобод, а не навпаки. Також вона суперечить міжнародним стандартам. У Керівних принципах щодо свободи мирних зібрань, що напрацьовані в рамках ОБСЄ, вказано: “У разі надходження повідомлень про проведення двох чи більше зібрань в одному й тому самому місці слід докласти максимум зусиль для забезпечення їх проведення. Особливу увагу необхідно приділяти обов’язку держави запобігати зриву основного зібрання у разі організації інших зібрань на знак незгоди с основним зібранням“.
Цей принцип послідовно проводиться у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у справі “Станков і об’єднана організація македонців Ілінден проти Болгарії” Суд зазначив, що “якщо будь-яка ймовірність напруги і гарячого обміну думками між протилежними групами в ході демонстрації буде підставою для її заборони, суспільство буде позбавлене можливості почути інші погляди з будь-якого питання, яке посягає на думку більшості”. (цитоване по цій статті)
Як ми вже писали раніше, така практика заборон часто використовується свідомо – кишенькова владна ГО чи партійна організація подає заявку на мітинг, якій навіть проводити не збиралася, тільки для того, щоби дати владі підстави звернутися в суд.
Горлівські свободівці оскаржили рішення суду, яке забороняло вшановувати пам’ять загиблих Героїв Крут
http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027624/
Рішення суду базувалося виключно на припущеннях. Вірогідність інцидентів, імовірність яких допускала горлівська міліція, не може служити обґрунтуванням заборони на проведення мітингів, і самий тільки факт наявности ризику не може служити достатньою підставою для заборони публічного заходу.
При цьому реальність небезпеки судом не була доведена. Фактично, з тексту постанови випливає, що суд ухвалив рішення з метою забезпечення громадського порядку, що не є завданням суду. Завданням суду є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (ст. 2 КАСУ). Судом не встановлено і не доведено, що відповідачі мали намір зашкодити будь-чиїм правам у сфері публічно-правових відносин або в іншій правовій сфері.
Тож, своїм рішенням суд першої інстанції не тільки не захистив, а, навпаки – безпідставно обмежив гарантоване Конституцією та Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини право апелянта на проведення мирного зібрання, базуючись на незрозумілих припущеннях, не пояснивши, чому доводи апелянта про його мирні наміри відхиляють, у чому полягають інтереси національної безпеки і чому суд дійшов висновку, що, реалізуючи своє право, апелянт обмежить у правах інших осіб, яких саме осіб і у чому саме це обмеження полягає.