Велика загадка. В Україні масово відбуваються фантомні мирні зібрання?

В рамках проекту «Майдан-Моніторинг» особливу увагу ми приділяємо реалізації права на мирні зібрання, як одного з засадничих для існування демократії і, водночас, найбільш загрожених в Україні. Зокрема, ми поцікавилися тим, скільки ж всього відбувається мирних зібрань.

Ось оригінальна таблиця з відповіді Департаменту Громадських Зв’язків МВС на один з інформаційних запитів. «… надаємо інформацію щодо статистичних даних органів внутрішніх справ стосовно кількості масових заходів, які відбулися в Україні у 2010 та 2011 роках.».  (Примітка – ми їх питали про «мирні зібрання», у контексті ст.39 Конституції)

Нам надали також інформацію про кількість правоохоронців, які залучалися до охорони громадського порядку (під час масових заходів): в 2010 році – понад мільйон, в 2011 – понад 934 тисячі (дивіться скан в кінці статті). Це при тому, що згідно чинного закону чисельність співробітників всього МВС становить 324.400 осіб. Стосовно такої анекдотичної невідповідності кількості міліціонерів опитані друзі висловили кілька гіпотез, найбільш ймовірною з яких все ж є те, що 934 тисячі – це, власне не осіб як таких, а, згадуючи совково-канцелярну термінологію, “людино-заходів”, тобто кількість виходів особового складу на масові заходи. Тобто це просто неоковирне формулювання міліції (чи то вперше…).

Якщо вірити наданим цифрам, то в Україні в середньому відбувалося минулого року 473 масових заходи на день, кожний з яких охороняли (“забезпечували громадський порядок”) 5 правоохоронців. Кількість мирних зібрань в країні зменшилася, що співпадає з нашими оцінками (кількість повідомлень про акції на Майдані зменшилася в 2011 році у порівнянні з 2010 роком на 25%).

Але прискіпливий погляд на надані статистичні дані не дуже заохочує до віри. Дивіться самі. Дані МВС за 2011 рік з кількістю населення (з Вікіпедії).

Як бачите, активність мирних зібрань суттєво різниться по країні. І в Криму нібито проходить в 5 разів більше мирних зібрань, чим в Києві. А в Севастополі, який теж в Криму, чомусь нараховано мирних зібрань в сто разів менше, ніж на півострові. В лідерах за кількістю мирних зібрань опинилася Хмельниччина, – спробуйте знайти взагалі хоч якісь згадки про мирні зібрання там. Очевидний для нас лідер мирних зібрань Київ опинився внизу списку, як по кількості заходів на день, так і по кількості заходів на душу населення.

І якщо в проведення в Києві 12 мирних зібрань на день можна повірити, то статистика Криму, Вінниці та Хмельницького просто неймовірна. Можна легко погуглити про мирні зібрання в цих областях і побачити скільки їх відбулося реально. Якщо ці акції відбувалися в таких кількостях, то чому про це ніхто не знає, крім статистики МВС? Якісь фантомні мирні зібрання.

Що ж рахують за мирні зібрання в МВС?  Визначення є в Статуті патрульно-постової служби міліції України (наказ МВС №404 від 28.07.94).

331. Усі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації.

 332. Збори – це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем.

 333. Мітинг – масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу – масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).

 334. Демонстрація – масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо.)

 335. Вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики.

 336. Пікетування – форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об’єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.

Також визначення мирних зібрань дається в затверджених органами місцевого самоврядування місцевих же порядках проведення оних, про які ми неодноразово писали. Як правило, вони не сильно відрізняються від вищевказаного. Хоча інколи зустрічаються також рідкісності типу «агітпости» та «авто-велопробіги» (Куп’янська міська рада на Харківщині).

Ми вже проаналізували всі порядки проведення мітингів на Харківщині, там де вони є, і в принципі слідкуємо дуже ретельно за акціями в області і місті. Не відбувається на Харківщині 27 мирних зібрань на день, навіть якщо ними вважати и хресні ходи навколо храмів (куди викликають міліцію на охорону і справді). В більшості райцентрів не відбувається взагалі ніяких акцій місяцями, а в обласному центрі звісно акції бувають, але не щоденно. Місцеві “порядки” проведення мітингів в Харкові і Києві не дуже різняться, і не дозволяють записати в мирні зібрання суттєво відмінні види діяльності.

Чому ж ми бачимо таку статистику? Загадка…

Версія 1. У відповідь на наше питання про «мирні зібрання» МВС прислало статистику «масових заходів», що може в їхньому розумінні виявитися не одним і тим самим. До масових заходів можуть відносити урочисте покладання квітів до пам’ятника, збори в театрі напередодні свята, ярмарок, виставку квітів, тощо.

Ця версія не пояснює географічні розбіжності в статистиці.

До того ж “масові заходи” таки визначені всього в одному законі Про об’єднання громадян як «збори, мітинги, демонстрації тощо». Тобто дуже схоже на «мирні зібрання» з Конституції та Статуту ППС. Масові заходи в місцевих порядках також здебільшого визначаються як щось скоріше схоже на мітинг, ніж на ярмарок на площі або хресний хід навколо церкви.

Версія 2. В кожній області рахують по свойому. Використовують різні визначення масових зборів. Теоретично це можливо, коли в містах є порядки проведення мирних зібрань, однак наші дослідження показують, що вони присутні, орієнтовно, в 30% міст. В решті, по ідеї, органи внутрішніх справ мають при цьому користуватися Статутом ППС. Або якоюсь невідомою нам інструкцією обліку мирних зборів чи то масових заходів (пошук у відкритих документах нічого не дав, далі – побачимо).

Якщо це так, то треба зазначити, що Міністерство внутрішніх справ не має компетенції давати тлумачення термінам, наявним у Конституції (див.ст.39), про необхідність врахування чого у новій редакції Статуту ППС ми вже ведемо листування з МВС. Так саме доведеться розбиратися і з самодіяльністю місцевих влад при затвердженні місцевих “порядків”, але це вже тема іншої  статті.

Версія 3. Всі заходи відбуваються, просто ЗМІ про це нічого не пишуть.  З поточним Інтернет-покриттям України таке неймовірно.

Версія 4. Цифри беруться «зі стелі» і взагалі нічого не значать. Вона найлегше пояснює таблиці, але залишає відкритим питання «а навіщо»?

 А які ваші версії, шановні читачі?

ПС. Звісно ми поставимо питання про цю загадкову статистику МВС та обласним управлінням і повідомимо вас про відповідь. І будемо і далі намагатися дізнатися, а скільки ж реально мирних зібрань відбувається в країні…

ППС :)  . Між іншим, на друге запитання – про кількість учасників мирних зібрань за оцінками міліції, відповіді просто не було, хоча широковідомо, що такі дані часто-густо з’являються у ЗМІ з посиланнями на відповідних “співробітників” органів внутрішніх справ. Все вищенаписане зміцнює як нашу думку про необхідність подальших відповідних досліджень задля з’ясування багатьох аспектів ситуації з правом на мирні зібрання в Україні, так і відповідну рішучість. Далі – буде.

Наталка Зубар, виконавчий директор ГІМЦ «Всесвіт»

Олександр Северин, кандидат юридичних наук