«Молочний» бунт: переможців немає

Волинь є одним з «наймолочніших» регіонів України. Молоко від місцевих корівок споживають в багатьох куточках нашої держави. Втім, ціна за сировину, що її платять селянину заготівельники, лишається низькою. Два тижні тому частина селян Шацького району відмовилася здавати молоко і два дні саботувала заготівельників вимагаючи ціну вдвічі більше. Чи існує «змова молочної мафії» і яка реальна ціна селянського молока, досліджував «Перець Волинський»…

Селянський бунт був мирним. Ні, волиняни не різали панів і не палили сільрад. «Жертвами» стали три заводи, що переробляють селянське молоко. Протягом двох днів власники господарств, що до того сумлінно здавали сировину переробникам, не привозили молоко на збірні пункти. 17-18 травня на двадцяти чотирьох пунктах прийому переробникам вдалося отримати тільки третину від очікуваного молока. Причиною селянського виступу стала невисока ціна, яку заготівельники платять селянам. На сьогодні по Шацькому районі це складає близько 1.60-1.80 гривень за літр молока. На думку селян, вони працюють у збиток і вимагають підвищити ціну до 3.50 грн. за літр, тобто вдвічі більше.

Організатором і натхненником селянської акції стало ВО «Свобода». Саме голова Шацької районної організації цієї політсили Леонід Богдан агітував селян не здавати молоко заготівельникам протягом двох днів. Постраждали молокозаводи ПАТ «Ковельмолоко», ТзОВ «Шацький молокозавод» та Чортківський сирзавод.

Голова Волинського осередку ВО «Свобода» і депутат облради Анатолій Вітів зазначив у своїй заяві «Встановивши монополію на право визначати рівень закупівельних цін, користуючись прикриттям і потуранням із боку правлячого режиму, власники молокопереробних підприємств поставили селян за межу виживання.»

Мийте руки перед доїнням

«Перець…» вирішив дослідити, як в Україні формується ціна на молоко, яке отримують у селянських господарствах? І чи справді існує «молочна мафія», яка заробляє надприбутки на тяжкій щоденній праці сільських трударів.

«Нехай спочатку дають молоко європейської якості, а потім вимагають європейської ціни», – відверто заявив Олександр Чагаровський, провідний експерт в Україні з якості молока. Наш співрозмовник ніяким чином не пов’язаний з заводами переробниками, а є винахідником революційного для молочної промисловості приладу. Лабораторія розміром з кейс дозволяє дешево та оперативно отримати дані про якість молока, що його збирають в приватних господарствах. Саме якість продукції – вразливе місце селянських молочарів.

Молоко залежно від якості і буває декількох ґатунків – екстра, вищий, перший, другий та негатункове молоко. Якість молока залежить від трьох параметрів. Це кислотність, кількість соматичних клітин та бактеріальна забрудненість. Селянські господарства в стані давати молоко максимуму другого ґатунку. Екстра, вищий та перший можна отримати виключно на великотоварних підприємствах, де існує безконтактне доїння і миттєве охолодження продукту. Наприклад бактеріальне забруднення у молоці екстра класу в 30 разів менше, ніж у молоці другого ґатунку і в 3 рази менше, ніж у молоці вищого.

«Ви захочете пити молоко, у якому невідома жінка мила руки? Добре, якщо це ваша бабуся, тоді пийте на здоров’я, але якщо це незнайома громадянка? Хтось добре миє руки перед доїнням, а хтось не миє взагалі, а потім це молоко зливається до загальної цистерни і бактерії потрапляють навіть у відносно чисте молоко», – вважає Олена Мельник, головний редактор журналу «Молоко і ферма», спеціалізованого видання з проблем виробництва молока.

«В селянських господарствах неможливо виробити молоко вище другого класу і цьому не зарадить навіть безкоштовна роздача доїльних апаратів. Так, бактерій буде менше на декілька мільйонів у кубічному сантиметрі, але це не підвищить кардинально якість сировини. Ви знаєте, що за санітарними нормами туалет повинен бути не ближче 100 метрів від місця доїння? Звісно, що ніхто з селян не дотримується цих вимог», – пояснює Сергій Биков, в минулому заступник міністра аграрної політики.

Наведемо тільки деякі з вимог санітарних служб щодо доїння та утримання корів:

дояр повинен помити руки з милом, одягти чистий халат чи комбінезон, голову пов’язує хустинкою. Вим’я корови повинно оглянутись, миється теплою водою (43 +-20С ) і витирається чистим рушником або індивідуальною серветкою. Для обмивання вимені наступної корови воду у відрі замінюють на чисту. Рушники, серветки, якими витирають вим’я корів, а також відра для обмивання вимені для інших потреб не використовується. Для видалення залишків молока, молочний посуд обполіскують водою (температура не вище 35 градусів Цельсія). Миття посуду проводиться після кожного його використання за допомогою щітки з ручкою із застосуванням мийних чи мийно-дезінфекційних засобів, передбачених відповідними санітарними правилами. Використовувати ганчірки для миття посуду забороняється. Після миття посуд ретельно обполіскують теплою водою для видалення залишку розчину мийно-дезінфекційних засобів та зберігають у перевернутому стані. При застосуванні тільки мийних засобів, посуд один раз на добу дезінфікують за рекомендацією спеціаліста ветеринарної медицини або пропарюють. Для цього у відро вливають 1 л. води, накривають його кришкою і ставлять на вогонь, після закипання відро витримують на вогні 8-10 хв.

Тканинні фільтри після кожного використання перуть з милом чи мийним засобом, ретельно ополіскують теплою водою. Один раз на добу фільтри дезінфікують , витримують у киплячій воді протягом 10 хв. або прасують гарячою праскою.

До того ж корови в селянських господарствах контактують з іншими тваринами, такими як коти, собаки, кури, свині, качки, пацюки. Навіть поїти корів згідно з технологією треба чистою водою, в той час як селянські корови часто тамують спрагу у найближчій баюрі.

Свіжовидоєне молоко одразу треба охолодити, щоб сповільнити збільшення кількості бактерій. Високе бактеріальне забруднення погіршує смак і поживну цінність сирого молока та вироблених із нього продуктів. А також значно скорочує термін його зберігання. Дуже важливо застосовувати сучасні охолоджувальні установки, що миттєво після доїння, охолоджують молоко не вище +4°С. За таких умов зберігається фермент молока, що пригнічує ріст бактерій. Як нам вдалося з’ясувати, у селянських господарствах не дотримуються цієї технології. Після доїння корови молоко спускають в льох де воно охолоджується, але повільно і явно не до потрібної температури. До того часу, поки його заберуть до промислового холодильника може пройти до двох годин.

Ці норми – не вигадка вітчизняної санітарної служби. Подібні правила існують в кожній країні і пов’язані вони з питаннями безпеки споживачів та технологією виробництва молочних продуктів. За стандартами ЄС, показник бактеріального забруднення в сирому продукті не повинен перевищувати 100 тис./см3. Проте у Франції допускають 120 тис./см3. У Росії ж для вищого сорту молока орієнтовна кількість бактерій становить до 300 тис./см3. Якщо ж бактеріальне забруднення перевищує 400 тис./см3, то таке молоко вважають непридатним для виготовлення харчових продуктів та відправляють на виробництво казеїну. Молоко, температура якого не перевищує 10 градусів, необхідно реалізовувати не пізніше як через 2 години після доїння. Ця норма встановлена наказом Держкомветмедицини від 09.12.2010 р. №548 «Про внесення змін до Ветеринарних та санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення». Неможливо з селянського молока виробляти сири та десерти, які мають велику додану вартість. Продукцію з такого молока неможливо експортувати до сусідніх країн, позаяк закордонні санітарні служби ретельно перевіряють виробників.

А ціна ціною

Щодо вартості виробленого молока то тут теж є певні нюанси. На думку ініціаторів «молочного» бунту, рентабельним для селянина є закупівельна ціна на молоко не менше ніж 2.50 грн. за літр, а для того щоби селянин отримував прибуток – справедливою є ціна 3.50. Але за таку ціну в Україні без проблем можна закупити молока екстра класу.

За даними Асоціації виробників молока, середньо виважені ціни за кілограм (це трошки більше за один літр) продукції ґатунку екстра за березень поточного року були такі:

Сумська обл. -2.70 грн. за кг.

Херсонська обл. –3.28 грн. за кг

Черкаська обл. –3.20 грн. за кг

Чернігівська обл. –3.10 грн. за кг

АР Крим – 3.20 грн. за кг

А найбільш дешеве молоко першого ґатунку, це наступний після селянського, вартує в середньому на 30 копійок менше, ніж молоко ґатунку екстра. Середня ціна за кілограм селянського молока в Україні складає 1.95 грн. за кг. Тобто при усьому бажанні допомогти селянам, виробники сиру не будуть платити за неякісне і непридатне для переробки у ліквідну продукцію молоко більше, ніж за молоко ґатунку екстра. Щодо середньозваженої закупівельної ціни на молоко в порівнянні з найближчими сусідами, то тут Україна демонструє високу вартість продукції.

Середньомісячні ціни на молоко в деяких країнах світу

(обраховані для базисних в Україні показників — 3,4% жиру, 3,0% білка), грн/т на березень 2012 року.

Україна 3283

Росія 3960

Білорусь 1880

Польща 2584

Естонія 2795

Латвія 2588

Німеччина 2721

Нідерланди 2332

Фінляндія 2964

Нова Зеландія 2370

Як ми бачимо, дорожче молоко тільки в Росії. Недарма на цю країну перепадає основна частка українського молочного експорту. Як зазначив Сергій Биков, на закордоні ринки українському виробнику потрапити досить важко, оскільки вартість продукції немаленька, а якість не витримує критики. На сьогодні, окрім РФ молочна продукція українських виробників експортується тільки в країни Північної Африки, але обсяги дуже невеликі.

Вимога селян платити за молоко 2 ґатунку фантастичну ціну, якщо вона буде реалізована, призведе до того, що виробник фактично власним коштом дотуватиме неефективні селянські господарства. Середні надої на одну селянську корову складають 7-10 літрів на добу. На великотоварних вітчизняних фермах цей показник може сягати 25-30 літрів. В той час, як виробники у Німеччині або Ізраїлі доять з корови близько 50 літрів молока на день. А от успіхи виробників молока в країнах Перської затоки здатні вразити не тільки вітчизняних селян. В умовах аравійських пустель виробникам з Саудовської Аравії вдається отримати з корови 50, а подекуди й 80 літрів молока на день.

Секрет високої продуктивності та порівняно невисокої ціни на закордонне молоко дуже простий: правильно організоване та ефективне виробництво. Передові господарства вирощують корів голштинської породи, які є еталоном продуктивності. Волинські селяни натомість ведуть свою годувальницю до бика, який часто доводиться їй одночасно батьком і дідом. Тож йде деградація поголів’я. Раціон корови на фермі складається з десятка інгредієнтів, які включають вітаміни, мінерали, білок тощо, а селянська корова жує січку з жомом і кормовими буряками. Нестача білка може призвести до того, що корова недодасть 3 літри молока. Аби цього не сталося на великих підприємствах годують корів соєвим шротом.

«Мені довелося проходити практику на фермі у Швеції. Там корів доять під класичну музику. В Україні це сприймається як буржуйські бздури. Але якби я спробував накричати на корову, в ту же хвилину мене б вигнали з виробництва. Налякана корова не може розслабитися і віддати молоко під час доїння. Така тварина утримує в собі до трьох літрів молока що призводить до маститу, хвороби вимені. А у нас як в селі: прийде баба до корови і наб’є її ломакою!», – розказує Андрій Брензович, заступник директора у одному з господарств Київської області. На його думку неможливо в селянських умовах надоїти з корови стільки, скільки отримують з тварини на сучасних фермах.

Всі експерти, яких ми долучили до обговорення цієї теми одностайні у тому, що селянське молоко не може вартувати 3.50 грн. Така ціна абсолютно неринкова і призведе до банкрутства молокопереробні підприємства. До того ж Шацький район межує з Білоруссю, яка виробляє багато дешевого та відносно якісного молока. Можна прогнозувати, що власники принаймні двох постраждалих молокопереробних підприємств, що розташовані поблизу українсько-білоруського кордону, вже розглядають можливість експорту сировини з білоруських колгоспів.

Щодо закупівлі молока Чортківським сирзаводом, то треба зауважити, що це підприємство несе досить серйозні логістичні витрати, спричинені віддаленістю підприємства від волинських сіл. Підвищення ціни на сировину автоматично підвищує вартість кінцевого продукту. До того ж молоковози цього підприємства не так давно стали збирати волинське молоко і, на думку експертів, Чортківський сирзавод працює з мінімальною прибутковістю на цьому напрямку. Очевидно, що з трьох підприємств саме цей виробник має найменшу мотивацію підвищувати закупівельні ціни і за умови збільшення витрат та ризиків може взагалі відмовитися від волинської сировини.

Хто винен і що робити?

Ця ситуація є наслідком процесів, що відбувалися на селі і не контролювалися державою. Український селянин був загнаний у глухий кут виробництва, а переробка (навіть первинна) відбувається без його участі. Одним з варіантів виходу з патової ситуації є створення на базі селянських господарств заготівельних кооперативів. Так, наприклад, компанія «Мілкіленд» купує для селян обладнання для доїння та зберігання молока, що дозволяє покращити якість сировини та заощадити на логістиці. Держава також могла би прийняти участь в організації пунктів запліднення і в фінансуванні тренінгів для селян, на яких би трударів вчили сучасним технологіям у догляді за великою рогатою худобою. Частково це роблять потужні переробники молока.

Загалом виробники зацікавлені у тому, аби в Україні збільшувалось виробництво молока екстра ґатунку. Наразі відчувається дефіцит такої сировини. Причина тому – недостатня кількість великотоварних ферм. Виробники побоюються вкладати гроші в устаткування та інфраструктуру допоки Верховна Рада не дозволить вільної купівлі-продажу землі. Після зняття мораторію можна очікувати потік інвестицій у виробництво молока і це призведе до появи потужних молочних ферм. При такому розвитку ситуації селянин знову виявиться в стороні від процесу та може взагалі опинитися без покупця на свою продукцію.

Політика дотацій – це політика проїдання. Потрібно шукати більш ефективні шляхи. «Перець…» вважає: якщо між переробниками і селянами не буде порозуміння, то це призведе до того, що обидві сторони просто відмовляться працювати собі в збиток. Першими жертвами, в прямому значенні цього слова, стане та ж худоба, яку просто виріжуть. А на відновлення молочного поголів’я з нуля можуть знадобитися роки, а то й десятиліття. Наслідки будуть плачевні не просто для поголів’я ВРХ, а й для самого села. Щоб не заганяти виробників у глухий кут і, водночас, не дати селянам остаточно розоритися, держава мала б ініціювати масштабну кампанію, в тому числі інформаційну, яка допоможе селянам ознайомитися з вимогами ринку та навчитися працювати більш якісно.

Так, селян шкода. Але з одним почуттям жалю українська продукція ніколи не вийде на європейський ринок. Адже ринок, як відомо, на сентименти не зважає…

Сергій ШАПОВАЛ