Хроніки відстоювання державної мови. 22.07. Херсон

До ініціаторів акції потроху додаються добровільні помічники: хтось роздруковує публікації з цього сайту та розповсюджує на роботі чи в будинку, хтось за власні кошти купує призи для дітей, хтось залучає волонтерів та виконавців. Ми раді будь-якій допомозі, адже це все – суто громадська ініціатива. Наскільки ми всі разом будемо здатні до самоорганізації – настільки ми спроможні будувати і відстоювати свою державу.

Відсьогодні в наметі з’явилося багато всього нового.

До нас приєдналися одразу троє волонтерів:

– Олена, яка в наметі чергувала  й купу призів купила

– Віктор Кисіль,  який брав участь у голодуванні в Києві і щойно повернувся до Херсона. За допомоги пана Віктора на понеділок у наметі плануються співи та музики.

– Богдан, який вчора та сьогодні ще був учасником конкурсів, але завзято взявся разом із нами залучати дітей з батьками до виконання творів та/або участі у забавках. Напередодні Богдан витратив купу часу, або познаходити та вивчити нові вірші:

 

Намет перемістився – тепер ми не дивимося постійно із жалем на паркан, яким обнесено кінотеатр “Україна” і який швидкими темпами  обписують графітчики, а можемо навіть використовувати той паркан для розміщення наочної інформації.

У нас розширилася програма – тепер ми не просто читаємо та співаємо, а ще й граємо у рухливі ігри.

Втім, читаємо та співаємо також.

Владику Карасю 5 рочків, він дуже любить свою бабусю. Власне про неї і вірш розказав:

Діана, 10 років. Розказала вірш ” Село”. Срібна призерка України з танців!

А ця родина – розділена кордоном. Мама, тато і син Павлик мешкають у Санкт-Петербурзі, бабуся – у Херсоні. Зустрічаються влітку, під час відпустки та канікул, і бабуся встигає із онуком українських книжок почитати. Батьки це підтримують і вважають, що знання української для Павліка зайвим точно не буде:

Зустріли ми за день й противників нашої акції. Одна родина з 3-х осіб вперто і доволі агресивно наполягала, що вони хочуть розмовляти російською. Наче хтось їм заважає.  А один чолов’яга стверджував, що 5-й канал – головні дурні, а ТВі – другі за ним.

Але це – насправді чудово, бо можемо щоденно пересвідчуватися, що плюралізм в нашій країні все ще існує, що розмаїття думок толерується, надмірних конфліктів не провокує і навіть запеклі опоненти можуть розмовляти один з одним із посмішкою:

Ще один чоловік напідпитку брудно лаявся. Те, що він сказав, якщо перекласти звичайною мовою, зводилося до такого: йому однаково, якою мовою говорити, він може й російською, й українською, але найперше, що він хоче – це отримувати зарплатню за роботу, яка вже зроблена. І навряд чи цю людину можуть переконати мантри про надзвичайне “покращення”.  Страждають дорослі – страждають й діти поруч:

Дуже хочеться сподіватися, що такі гіркі ситуації траплятимуться все рідше. Адже ввечері центр Херсона виглядає зовсім по-європейські: купа людей на байках, роліках, скейтах. Катаються, змагаються, стрибають. Загалом – здОрово і корисно розважаються.

А ще нашу ініціативу підхоплюють в інших містах. Принаймні мешканці Северодонецька виявили рішучість й у себе почати робити щось таке просто невідкладно.

 

ФотоОлександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової

About Людмила Ямщикова 733 Articles
Координатор Майдан Моніторингу на півдні України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області). Сфери компетенції: проектне мислення, громадянське суспільство, суспільний діалог, інформаційні технології.