Коротко – влада цей тест про… валила. Ганебно. Тупо і глупо (с).
Після ухвалення 3 липня Верховною Радою з кричущими порушеннями закону «Про засади державної мовної політики» по країні пройшла хвиля протесту. Мітинги та інші акції відбулися у всіх обласних центрах. Однак не скрізь все було спокійно. І зовсім не через мітингуючих.
Київ. 3 липня. Під Українським домом зібрався стихійний мітинг. Мирний. З невідомої причини туди відправили сотні озброєних правоохоронців, які знову таки з невідомої причини зранку 4 липня почали тиснути на натовп. В чому був сенс таких дій, крім елементарного залякування, неясно. Якщо і був, то його представники міліції досі не озвучили.
Результат – невелика бійка, великий розголос, в тому числі і в світовій пресі (аж до Нью-Йорк Таймс). Акція продовжилася, міліція відступила. Але влада здалася ненадовго.
З 4 по 6 липня під Український дім неодноразово приходили судові виконавці і повідомляли про заборону мітингу. Нарешті, за пару годин до його закінчення
судовий виконавець все таки принесла і вручила двом присутнім депутатам текст ухвали Київського обласного апеляційного суду. Ухвала посилалася на совкове законодавство, про яке ми стільки писали, стосувалася заборони якимсь нікому невідомим людям ТА ІНШИМ проводити зібрання тому що… Далі йшло якесь феєричне за своїм абсурдом пояснення про те, що проживаючий неподалік секретар Шевченківського райкому КПУ хотів 4 липня відзначити день незалежності США, але йому заважали мітингуючи під Українським домом. Тому суд нібито виніс заборону протестувати там ВСІМ з 4 по 9 липня. Це явне знущання і по формі, і по суті, адже вирішення судом питання про права та обов’язки осіб, котрі не брали участь у справі, є протиправним, за Кодексом адміністративного судочинства України такі особи мають право на апеляційне оскарження. Але ми вже кілька днів не можемо знайти тексту судового рішення, ясна справа, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень до 9 липня вона так і не з’явилася…
До того міліція не дала встановити на місці протесту біотуалети. Пильнували порушення правил благоустрою і запобігали встановленню «малих архітектурних форм». О 4й годині ночі. На наше глибоке переконання наявність біотуалету у місці проведення масової акції – це і є благоустрій. А у протилежному випадку може настати розруха (а судячи з реакції міліції – вже настала в деяких міліцейських головах).
Канонічна опозиція згорнула свій протест під Українським домом ввечері 6 липня. Однак кілька десятків активістів не захотіли розходитися і продовжили акцію. До ранку 7 липня вони сиділи біля входу в Український дім в тіні (що суттєво на сорокоградусній спеці). Кому вони там заважали?
Однак прийшла міліція, оточила
вхід до будівлі металевим парканом, відтіснила протестуючих зі сходів (і таким чином вигнала з тіні). Спочатку було сказано, що це на час прибирання. Однак паркан залишився, міліція залишилася його охороняти, а пояснень підстав таких своїх дій міліція за традицією так і не надала. Для гурманів – тут
20-хвилинна розмова активістів з міліцією на цю тему. Ви можете знайти хоч якесь пояснення діям міліції стосовно протестуючих, крім навмисного створення їм незручностей? Зверніть увагу, в персонажа без форми рефреном звучить «ми, міліція, маємо право». Яке саме право – невідомо. Ну а як йому начхати на права громадян, він показує явно.
Харків. О 23:30 3 липня на Майдан Свободи прийшли люди без форми і почали демонтувати два намети, які поставили там громадяни, що розпочали акцію протесту. Присутня в великих кількостях міліція не втручалася. Хто ці люди – ніхто не пояснював.
Після акту перекидання наметів міліція почала «припиняти мітинг», в результаті
побивши організатора Дмитра Пилипця. Оскільки люди не підкорялися невідомо на чому ґрунтованій вимозі міліції припинити акцію, то Дмитра і ще двох «найактивніших учасників» силою доставили в райвідділ міліції, змусили написати пояснення і протримали в міліції близько 4 годин серед ночі. В кінці Дмитрові було вручено протокол про адміністративну справу за порушення порядку організації мирних зібрань, де в якості аргументації наводилося те, що він подав заявку (!) про акцію в неробочий час (!).
По-перше, поняття “заявки” про акцію взагалі відсутнє в законодавстві, є повідомлення (“сповіщення” – див.ст.39 Конституції України), що свідчить про повідомлювальний, а не дозвільний, принцип реалізації права на мирні зібрання. По-друге, навіть в абсолютно антиконституційному місцевому порядку проведення мирних зібрань, до якого ми обов’язково доберемося, все одно відсутня згадка про якийсь «робочий час».
В міліції Дмитру казали «явиться в суд в 10 часов», однак пройшло 5 днів і йому досі не принесли ніякої судової повістки. Зазвичай слухняний харківський суд відмовився приймати міліцейський протокол і міліція ввечері 6 липня прийшла складати його знову. Для гурманів
– тут відео як це відбувалося. Воно ж може бути майстер-класом того, як треба грамотно і спокійно поводити себе в подібних випадках.
Дмитро дуже дивується, чому ніякий суд досі не заборонив безстрокову акцію протесту на Майдані Свободі в Харкові, але це факт, поки не заборонив. Поки що міліція параноїдально слідкує за невстановленням наметів протестуючими, в той самий час, як збирачі підписів за закон про язьіки на тому ж Майдані
сидять під наметом і їх ніхто не чіпає.
Випадок з побиттям Дмитра і абсурдними діями міліції отримав величезний розголос (про роль Майдану в цьому ми скромно….), Харківська прокуратура «через повідомлення в ЗМІ» почала перевірку інформації про його побиття (чого з нею не траплялося вже дуже давно) і міліція вимушена була виправдовуватися на камеру. Однак замість пояснити, чим і кому заважали два намети і 15 людей серед ночі на пішохідній частині величезної порожньої площі, міліція почала казати «нам дано право!» (бити людей, застосовувати дубинки, сльозогінний газ, тощо –
пряма мова). Запам’ятайте – ЇМ ДАНО ПРАВО!
Цей же високопосадовий міліціонер (начальник обласної міліції) каже, то те, що про акції громадяни мають повідомляти органи внутрішніх справ. Звідки це взялося в його голові неясно, має право не знати законодавство? (за згаданою ст.39 Конституції сповіщення про проведення акції має надсилатися до органів виконавчої влади ЧИ органів місцевого самоврядування, за стійкою вітчизняною традицією повідомлення надсилаються до місцевих рад чи їхніх виконавчих комітетів).
Дніпропетровськ. 4 липня кілька організацій подають повідомлення про проведення мітингу під ОДА. Одній з них (Українській Партії) суд забороняє проведення. Іншим – ні. Логіка? Сенс? В суді кажуть – а яка різниця, іншим же не заборонили, йдіть – мітингуйте. Серед аргументів суду – ті самі совецькі постанови.
Однак 5 липня перед самою будівлею ОДА мітинг провести не вдається. Будівлю обнесли металевим парканом, пригнали кран, цистерну без води, робочих, які просиділи все те дійство в тіні під деревами. Постановка зветься – благоустрій території. Правда ніяких робот з благоустрою майже не велося, але…. дивіться відео
Технологія не нова, в Харкові такий же театр абсурду з опозиційним мітингом на центральній площі вже відбувся влітку 2011.
Мітинги все одно пройшли. Але… «Осадочек остался», а головне – посланий сигнал іншим громадянам. Все одно перешкодимо (“маємо право!” (c)) і ви нам нічого не зробите! І кількість мітингів, а головне учасників кожного, невпинно падає….
Одеса. 6 липня. На третій день протестів ОДА теж обнеслася парканом. Від групи з 5-10 одеситів, яку примудрилися в ЗМІ назвати “приїжджими”. Про всяк випадок. Міліція поки не втручалася.
Запоріжжя. 5 липня. Судова заборона мітингу, судові виконавці, громадяни, які не хотіли розходитися і навіть прикували себе до огорожі. Затримання «буйних» за невиконання рішення суду, суд, попередження. А сенс???? Який в цьому сенс, крім залякування учасників? Особливо потенційних учасників мітингів.
Сімферополь. 7 липня. Знову судова заборона мітингу. Судові виконавці вручають постанову про відкриття виконавчого провадження про заборону мітингу. Самого рішення окружного адміністративного суду АРК – ніхто не показує. На якій підставі взагалі забороняли мітинг – взагалі невідомо. Мітинг пройшов спокійно попри заборону – ніхто не вмер, національна безпека не постраждала, з правопорядком нічого не сталося.
Черкаси. 6 липня. На Соборній площі Беркут “по-звірячому”, як писали ЗМІ, розігнав мітинг (заборонений судом на невідомій підставі). Після цього люди подали нове повідомлення про мітинг, повернулися на площу і спробували поставити намети. Влада ЗА ГОДИНУ отримала нове судове рішення про заборону мітингу і міліція прийшла його виконувати. Це зветься правосуддям?
Далі дивіться відео про те, як три десятки міліціонерів виганяють з площі трьох чоловіків (багато матюків, але що тут зробиш, документалка). Серед іншого розчулюють репліки міліціонерів з проханням «прибрати камеру» і «я запрещаю себя снимать». Пишуть навіть про кров, яка текла в жертв міліцейської сваволі.
Знову питання – навіщо? Томущо вони «мають право» (с)? Зверніть увагу на черкаському відео на явно задоволені обличчя міліціонерів.
Результат дій міліції і суду – нове наметове містечко, перекриття доріг, протест продовжується.
На десерт: згідно з п.2 ст.11 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (обидва правові акти є імперативно чинними для України) будь-які обмеження права на мирні зібрання можуть мати місце лише тоді, коли вони “є необхідними в демократичному суспільстві“.
За легендою, викладеною у ст.1 Конституції України, остання є демократичною і правовою державою. Які обмеження – така і демократія. Про право – помовчимо.
Наталка Зубар
Олександр Северин, кандидат юридичних наук
«Майдан-Моніторинг»
