На початку серпня невеличке місто Ананьїв, що на Одещині, раптово привернуло до себе увагу всієї України. Ананьївська районна рада, нібито користуючись законодавством про місцеве самоврядування та судоустрій, прийняла рішення, наслідкам якого міг би позаздрити навіть Остап Бендер, якщо б, звісно, дожив би до XXI століття та обійняв би посаду голови районної ради. Але не дожив, та й не обійняв би, бо сучасні бендери не користуються його правилами.
Третього серпня районна рада цього файного містечка на півночі Одеської області розглянула та затвердила перелік із 16 мешканців міста, які відтепер можуть називатися… “присяжними”.
– Що за казка! – здивується український пересічний громадянин. – В нас теперь в суді як в Америці буде?!..
…і миттево вляпається в незрозуміле законодавче багно. Бо присяжні в Україні і присяжні в Америці, якщо порівнювати ці два інститути – це як російське “Сколково” в порівнянні з Лос-Анжелесом. Тобто взагалі не порівнюється.
Американський Суд присяжних (йдеться саме про приклад. Такі суди працюють також і в Англії, Канаді, Швеції, Бельгії, Данії, Норвегії, Австрії) — форма здійснення державної влади, зокрема судової, безпосередньо громадянами, шляхом їхньої участі у відправленні правосуддя. Як самостійний соціально-політичній інститут складається з окремої колегії присяжних засідателів та професійного судді чи суддів. Колегія присяжних засідателів видокремлена та наділена повноваженнями приймати власні рішення без участі професійного судді, що убезпечує народ від свавілля держави.
Тобто зрозуміло – ось тут громадяни, а ось тут – суддя. Суддя кваліфікує склад злочину, а присяжні або надають згоду на вирок, або вимагають його полегшення, або взагалі не погоджуються з вироком судді.
Що ж є в українських реаліях? 31 стаття нового Кримінально-процесуального кодексу визначає порядок застосування присяжних. Згідно документу, присяжні беруть участь у судовому процесі лише там, де йде мова про довічне ув’язнення, та виступають у складі двох професійних суддів та трьох присяжних – тобто вже ніяк не можна казати про незалежність їхного рішення – суддя-фахівець, оперуючи термінами та грамотним формулюванням, завжди переконає у своїй правоті непідготовленого присяжного-аматора, навіть якщо той і отримує попередньо якись досвід з правознавства.
Ми попросили прокоментувати ситуацію, яка склалася в Ананьєві, відомого правозахисника Андрія Діденка:
– Як на мене, це звичайна профанація і пересмикування термінів, бо в Україні всупереч Конституційним положенням не існує суду присяжних. Не існує ні в чинній редакції Кримінально-процесуального кодексу, ні в запропонованій його новій редакції, бо в новому кодексі законодавець повертається до радянської моделі судів народних засідателів, що не має нічого спільного з судом присяжних. Вибори присяжних в Ананьївській раді, де до складу присяжних були обрані близькі до районного голови люди, на мій погляд, є безглуздою витівкою, яка не має нічого спільного з поняттям верховенства права.
І дійсно. В Україні не існує закону про присяжних, в якому були б вичерпно прописані права та обов’язки присяжних. Не існує законодавчих нормативів, яким чином обирати або висувати присяжних. Та й взагалі в Україні не існує чіткого і зрозумілого поняття “присяжний”.
Між тим новий Кримінально-процесуальний кодекс вже передбачає строки початку формування та призначення місцевими радами списків присяжних, але навіть і з нього зрозуміти, що саме повинні робити призначені таким чином присяжні, доволі важко. Так само незрозуміло, з якого бюджету буде сплачуватися їхня винагорода або яким чином буде здійснюватися звільнення.
В рішенні Ананьївської ради згадується подання Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області – швидше за все, саме цим поданням було запропоновано райраді призначити присяжних. Відповідно, такі ж самі подання надійшли і в інші регіони України. Можна навіть не сумніватися, що шаблон дій буде такий самий – “призначити” у присяжні близьких до першої особи людей, затвердити їх у кишеньковій раді, а далі – користуватися можливістю впливу на вироки у випадках особливо тяжких злочинів. Зрозуміло, небезкоштовно.
ІА “Поряд з вами”
