Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВКК) Ігор Самсін заявив що українські судді при прийнятті рішень повинні менше посилатися на рішення Європейського суду з прав людини. Про це повідомляє сайт http://news.liga.net. Директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини вважає, що це можна трактувати як тиск на суддів.
Самсін зазначив: «Що можна побачити в наших рішеннях? У нас можна побачити по чотири, по п’ять посилань на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Потрібно це робити, але потрібно робити тільки в тих випадках, коли це питання не врегульоване в національному законодавстві. А коли в нашій Конституції і в нашому законодавстві прекрасно врегульовано питання, не потрібно посилатися на рішення ЄСПЛ “, – зазначив Самсін»
Михайло Тарахкало, директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини з цього приводу зазначає: «Позиція голови ВКК суддів є незрозумілою, та викликає здивування та занепокоєння. Оскільки, як можна штучно обмежувати кількість джерел права, на які посилаються судді? Якщо випадково пан Самсін забув, що в Україні діє Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до ст. 17 якого «суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію та практику Європейського суду як джерело права», то хотілося б йому про це нагадати.
Більш того, відповідно до статті 9 Конституції України, на яку посилається пан Самсін «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». А Європейська конвенція з прав людини і основних свобод – це і є такий міжнародний договір.
Крім того існують ситуації, коли в національному законодавстві питання врегульоване, але відповідно до рішень ЄСПЛ воно регулюється абсолютно іншим чином.
Наприклад ще донедавна абсолютно законним з точки зору українського законодавства був розгляд касаційної скарги підсудного без адвоката. Проте Європейський суд вважав інакше. Про що вказав в ряді своїх рішень.
Звідси виникає закономірне питання, чи не є позиція голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів непрямим тиском на суддів, які розглядають справи?»