Є два види творчості. Властиво, творчість одна, але біля неї вмостився шоу-бізнес, який імітує творчість, хоча там, у кращому випадку, присутнє тільки добре ремесло.
Між іншим, слід згадати про ще одну несправедливість, яка побутує через необізнаність. У нас під попсу часто “стрижуть” усе популярне. Хоча, насправді, популярне і розкручене – зовсім різні поняття. Як можна називати популярними нинішніх співаків чи співачок, якщо про них не згадують вже через тиждень після того, як їх пісні і кліпи знімають з ротації?..
Справжня творчість – то не просто створення якогось продукту. То створення продукту за рахунок емоцій. У побуті такий стан прийнято називати драйвом. Тоді між автором і споживачем відбувається обмін енергетикою за посередництвом створеного продукту.
На появу таких речей йде хмара нервів. Творчих людей часто не розуміють, їм заздрять і стараються тихцем чи відкрито робити підлості. Заздрісники іноді обростають такою невгамовною ненавистю, що для них навіть крадіжка ідей вважається справедливою карою за те, що ті посміли бути талановитими. (Між іншим, Україна зараз душиться саме в лабетах обіймів саме таких ссавців, які позаймали чиновницькі посади.)
Тим часом для творчих людей творчість стає їх релігією. Заради неї вони викладаються на всі сто… Слава має два обличчя. Блискучий фасад і колючий бекґраунд.
Квітка все життя була максималісткою… Її другий чоловік щоразу наголошує, що він не дає матеріали з сімейного архіву не тому, що шкодує, а тому, що не хоче розмінюватися. Вона була мегапроектом і проекти про неї мають бути світового рівня. Свій перший альбом вона народжувала на максимумі. Зі слів Еда то було щось схоже на потуги під час пологів. Приходила до дому, лягала спати, підводилася і йшла на студію. Мовчки. Не стомленою. А заведеною тільки на альбом. Її ніхто не чіпав. Вона не просто писала альбом, а жила у світі мелодій і тембрів проекту і більше ні про що не думала…
Цим добрим, за великим рахунком, фанатизмом вона з’їдала себе з середини, бо зношувалася. А ззовні її жерли заздрісники у бізнесі, дрібні співаки і співачки з діаспори, які після виходу альбомів від жаби, оголосили їй мало не бойкот, розлучення з першим чоловіком Джеком Корнером. Між іншим, як то не дивно, але обидва альбоми вони видали утрьох – Квітка і обидва її чоловіки. Бо то були мегапроекти, над якими працювало по 40 найкращих інструменталістів з Ню-Йорку та інших міст, що прилітали спеціально на запис. Серед них – Майкл Френкс, Боб Джеймс, Майкл Болтон, Роберт Флек, Лінді Ронстад, навіть Квінсі Джонсон, який приклався до створення феномену Майкла Джексона.
Про негідний випадок з “Оскаром” вартує розповісти окремо. Ви можете собі уявити, щоби хтось придбав у родичів Шевченка права на “Кобзар” і видав його під своїм прізвищем? Такого не може бути з ні Ґеміґвеєм, ні з Толстим. Такого взагалі не може бути…
Режисер Joseph Brooks запросив Квітку Цісик на епізодичну роль у кіні “You Light Up My Life”, запропонувавши виконати всі пісні до фільму. Головна пісня з однойменною назвою ніби була написана під неї. Квітка виконала її бездоганно. Але права на пісню перекупив Пет Бун. Через тиждень її нота в нотку переспівує його донька Дебі Бун. Але в неї так все “бездоганно” “вдалося”, що у диску «Оригінальні пісні з кінофільму» пісню виконує Цісик. Проте, на першому місці національного хіт-параду з піснею у виконанні Цісик опиняється Дебі Бун.
Дек Брукс отримав «Оскара» за «найкращу пісню для кіно 1977 року». На сцені її виконувала, а точніше переспівувала Дебора Бун з хором хлопчиків. Квітка проігнорувала запрошення. Сказала, що воювати без смислу. Бо люди, які йдуть на одну підлість, підуть ще на тисячі. Донька Буна так і не заспівала нічого кращого. А пісню у виконанні Цісик, переспівали тисячі виконавців, навіть Патті Сміт і Хосе Каррерас. Весь цей час Квітка трималася достойно – жодного скандалу у пресі чи судової тяганини. Але не важко уявити, що відбувалося у неї на душі і чого коштувало їй зберігати зовнішній спокій.
Така вона недобра, тітонька-слава.
Бережімо себе.
Бережімо рідних.
Бережімо рідні таланти.
Аби потім не було гірко усвідомлювати, що ми зробили щось не так…
http://www.youtube.com/watch?v=BKCscM4OHiQ
У мене таке відчуття, хай мене Бог простить, що саме заздрість наших місцевих елітьорів завадила приїзду Квітки в Україну. Був би радий помилитися…. Все ж таки, усі пісні у виконанні Квітки то є перлини світового рівня. А яке там аранжування! Твори вищого ґатнуку. І радіо їх не люблять “крутити”, бо враз виявлять гнилість усієї масковскай культури…
Царство небесне тобі, Квітко! Ми тебе пам”ятаємо і любимо.