- Чому незалежні профспілки досі малочисельні?
- Для чого люди все таки в них вступають?
- Чи мають вони реальні важелі впливу?
Ці питання обговорювали під час 14-тої відкритої дискусії Майдан Reload 21 травня.
Доповідач: Юрій Луканов, голова Незалежної Медіа Профспілки України (НМПУ) http://nmpu.org.ua/
Головна причина, що заважає розвиватися профспілкам – совецьке виховання, яке досі над нами тяжіє. «Тебе запишуть в якусь організацію, а ти повинен тільки імітувати діяльність і ніяких ініціатив висувати не можеш». Таким чином, це були псевдоорганізації, які створювались для контролю за працюючими людьми. Така психологія дуже сильно пливає на наше життя, зокрема і на профспілки. Ця позиція не дає людям відстоювати свою ініціативу, відстоювати свої інтереси та права.
Другий момент. Те, що в нас дехто називає «Там де два українці – там три гетьмани». Боротьба за владу всередині профспілки. Незалежна медіапрофспілка стартувала досить успішно, оскільки був великий ентузіазм, багато місцевих профспілок утворилося в регіонах. І здавалося, ось є ентузіазм, є запал, є, навіть, гранти західних організацій, вирішена фінансова проблема – треба тільки розвиватися. Одначе сталися події, які часто характерні для України на даному етапі розвитку. Інші демократичні країни це переросли. Відбулися конфлікти всередині організації. Конфлікти завдають великого удару по авторитету профспілки.
Раніше була навіть така ситуація, коли профспілка утримувала своїх членів, а не навпаки. Отримані гроші від одної з політичних партій були витрачені не на проекти, а на потреби членам профспілки, на лікування і т. і. Це теж ситауція ще з совецьких часів. Мені з колегами довелося з такою психологією боротися і врешті решт, ми її подолали.
Зараз незалежна медіапрофспілка України розвивається. Але київська організація є більшою, ніж регіональні організації всі разом узяті. Знову та сама ситуація – регіони дивляться на Київ і вважають, що Київ повирішує всі їхні проблеми. Уявлення про те, що це хороший інструмент і ми тут самі вирішуємо проблеми, а Київ нам може лише допомогти (політично, фінансово, міжнародними зв´язками) людям просто не приходить в голову. Вони звикли до централізації і дивляться на Київ, як на міністерство, яке дає команди та розподіляє гроші… Це, знову ж таки, є помилковим, це той же синдром совка.
Медіапрофспілка України створювалася в досить жорстких умовах, але у неї не було такого опору, як у членів шахтарських профспілок. Коли їх менти хапали, садили на рік. В медійному середовищі не було аж такого дикого протистояння. Імовірно, це тому, що журналісти мають особливі можливості: при будь-якій критичній ситуації це одразу висвітлювалося і темпи тиску зтишувалися.
Доповідач: Михайло Волинець, Голова Конфедерації вільних профспілок України
В нас профспілки не розвиваються, тому що система мало в чому змінилась. Вона була радянська, тоталітарна, де все контролювалося. Згодом перетворилася у практично кримінальну. Старі профспілки залишилися домінуючими, вони готові служити кому завгодно. Вони служили Кучмі, перебігали на бік помаранчевих, потім перебігали зразу на інший бік. Такий підбір людей, такий склад і система, зберігаючи себе, зберігає і такі профспілки.
Як краще створюються профспілки? Представники преси показували, що відбувається в Україні і готували наше суспільство. Свідомо чи несвідомо, але вони це зробили.
Виникає на певний час якийсь конфлікт, через конфлікт найлегше створювати профспілку. Але конфлікт завершується. Якщо не змогли структурувати страйковий комітет, то все пропало. Чекай нових конфліктів. Але найкраще створювати профспілки через постійну щоденну роботу. Тут має бути юридична робота, інформаційна, необхідно мати відповідну структуру, якщо це галузева профспілка.
Потрібно любити цю роботу, віддавати всю душу, можна на це покласти життя, адже перешкод для створення профспілок зараз дуже багато.
Старі профспілки назбирали майна більш ніж на 10 млрд. дол. Цього майна ще вистачає для того, щоб його здавати в оренду, продавати, путівки роздавати, мати серйозне конкурентне середовище, прислуговуючи будь-якій владі, від влади також отримувати фінансування. Для розуміння наведу приклад. Лише з одного фонду соціального страхування профспілки на утримання своєї санаторної бази отримують 1 млрд. 100 млн. грн. щорічно. А є ще два фонди, до яких також можна долучатися.
Конкурувати новим профспілкам з ними важко. Вони зараз пролізли у всі світові, глобальні профспілки, які є в світі по напрямках галузей і на національному рівні. Статути там такі: хто більше платить внесків, хто має більше членів, той входить до складу керівних органів профспілок.
В червні відбудеться своєрідний світовий парламент з області не просто соціального діалогу, а побудови усіх соціально-трудових відносин. Там розглядаються всі питання не просто труда, режиму роботи, дитячої, жіночої праці, пенсії, 90% життя людей. Там акумулюється міжнародне законодавство.
Що роблять старі профспілки? Через спільний представницький орган вони делегують свого представника і він представляє усі профспілки за кордоном, а хто чув, що він там говорить? А він говорить, що усе добре.
Один з лідерів старої національної профспілки 1,5 міс. тому в Брюселі сказав (на дуже серйозному рівні, в будівлі ЄвроСоюзу), що в Україні найвищий рівень підвищення заробітної плати в Європі, 61%. Після того, як йому заперечили, він сказав, я мав на увазі за три роки. Потім в Осло три тижні тому відбувається конференція, один раз на 4 роки, веде її Генеральний секретар міжнародної організації праці, цей предаставник сказав, що в Україні щорічно створюється 700 тис. нових робочих місць. Після заперечення він додав, що потім 400. тис. зникає. Ми знаємо, що щорічно зникає за станом природи від 700 тис. до 1 млн. робочих місць.
Вони присутні на засіданнях Кабміну, мають більше інформації, мають додатково кошти не тільки від членських внесків, від майна, мають величезні кошти на культурно-масову роботу. Крім того, на статутну діяльність профспілки теж перераховуються кошти. Тобто, умови не рівні.
Треба мати непогану матеріальну базу, спеціалістів, майно, офіси. Необхідно вписати цю систему до соціального діалогу. Якщо ви не маєте певного рівня репрезентативності, то ви не маєте права брати участь ні в яких формах соціального діалогу, заключати ніякі угоди, ви не маєте права доступу до управління фондами соціального страхування, а це лікарняні, оздоровлення і решта речей.
Юрій Луканов: Пан Волинець казав, про те, що старі профспілки потужні, мають гроші, ресурси, пролізли в різні міжнародні федерації. Я додав би оптимізму в цей момент, який справді є негативним. Попри те, що в них ресурси, як правило, у нових профспілок, які є непотужними фінансово, краще працює мозок і тому на рівні ідей, все ж таки, ми перемагаємо.
Олександр Воприцький, ГО “Громадянська позиція”: Поки профсоюзи не взнають справжні фінансові потоки, це розмова ні про що. Потрібно бастувати, іншого способу людство ще не вигадало.
Михайло Волинець: Безробіття в Україні складає 22-25%. Люди бояться втратити роботу, тому працюють за копійку і мовчать. Крім того, профспілка дескридитоване через старі профспілки, через невдалих лідерів незалежних профспілок (коли голова не знає, чим займатись). Профспілка має бути максимально незалежна, не отримувати кошти від політичних сил, які захочуть отримати політичного хабара від профспілки у відповідь, повинна бути незалежна від роботодавців і від органів влади.
Я повернувся з Брюсселю, зустрічався з депутатами Європарламенту, працівниками Єврокомісії, з керівниками міжнародної конфкдкрації профспілок. Мова йшла про те, що в Україні може бути прийнятий новий Трудовий кодекс. У 380 статті цього проекту Стоян і Сухий заклали норму з заголовком «Права роботодавця під час страйку на підприємстві», роботодавець у випадку страйку може зупинити підприємство, повністю припинити виплату зарплати і звільнити працівників. Закладають норму, з якою роботодавець може підштовхнути до страйку, закрити підприємство і всіх звільнити. Керівництво міжнародної конфедерації профспілок було настільки здивовано що в Україні закладаються такі норми.
Федерації профспілок на своїй президії підтримали цей законопроект, доручили Стояну його проштовхувати, дали Стояну кабінет на 3 поверсі Федерації профспілок і зробили вповноваженим Федерації профспілок України в ВР. Мене спитали керівники НПП, він кого представляє? Кажу, коаліцію в парламенті від партії влади. Як профспілки могли такій людині дати повноваження бути їхнім представником? Представнику влади дати повноваження представляти їх інтерес. В той же день вони написали телефраму Рибаку, спікеру парламенту, Королевській, міністру праці. Я наполягав, щоб це пішло президенту і в кабмін, але представники старих профспілок якимось чином втрутились і дали адреси цих двох осіб. В телеграмах було про те, що не можна приймати такий Трудовий кодекс без обговорення. Дуже радує, що зараз до висвітлення долучається преса.
У 13 статті закладаються базові стимули, щоб на підприємстві не було профспілок. Дослівно там закладена така норма: на підприємстві, де немає профспілки і немає колективного договору, через який можна було б врегулювати соціально-правові відносини, роботодавець вправі регулювати внутрішні відносини шляхом видання внутрішніх нормативних актів: наказів, розпоряджень, тощо. Роботодавець зможе безперешкодно звільнити половину колективу. Якщо є профспілка – вона цього не дасть, треба дотримуватись законодавства, якщо немає профспілки і немає кулдоговору – то керівник просто видає наказ.
Про цей проект Трудового кодексу можна говорити багато. З одного боку повністю випав розділ гарантії профспілок, з іншого боку повністю повторюється закон про соціальний діалог.
Питання, Олександр Воприцький: Хто пише ці закони?
Відповідь, Михайло Волинець: Законодавча гілка влади контролюється самими олігархами, як і інші. Вони пишуть закони під себе, для того, щоб потім не нести відповідальність, щоб привласнити гроші, зробити нас рабами. Під кожний випадок свій закон. Зібрались кошти в бюджеті, з´являється якийсь закон, розділили, вкрали.
Якщо треба обібрати кожну людину – комунальні платежі, штрафи ДАІ і решта. Для опіру потрібно розбудовувати громадянське суспільство.
З другого боку, діяльність профспілок регулюється не тільки Конституцією, а і ще 21 законом. Жодна інша громадська організація не має таких повноважень і прав.
Коли в державі ламаються всі устої, то правильно сказав попередній виступаючий, треба страйкувати, застосовувати інші форми активної діяльності, впливу.
Ми, як профспілки, вважаємо, що ми повинні діяти на лезі дотримання законодавства і порушення законодавства. Але не боятися, бо якщо тільки будеш йти в рамках діяльності цих законів, то ми повторимо долю старих профспілок: під кожний твій випадок, крок дадуть постанову закону і почнуть тиснути. Були випадки, коли голова профспілки на шахті вів себе непідконтрольно директору чи роботодавцю, приходив працівник міліції, вилучав документи. Жодного разу не було збуджено кримінальної справи про порушення.
Є інші механізми: звернення до світових організацій, до міжнародної організації праці. Викладаєш проблему і там включається бюрократичний механізм, роблять звернення до влади. Коли там набралась критична маса звернень, нам говорять, слухайте, та у вас рабство, у вас стільки порушень. Інший механізм – звернення до Європейського суду.
Доповідач: Олександр Шармар, голова Харківської міської Профспілки Підприємців.
Зараз профсоюзи, зокрема і наш профсоюз, збавляють оберти. Підприємці не потрібні державі, вони як кістка у горлі. Якщо говорити про Податковий майдан, то коли в Києві зібралося 100 тис. підприємців, у Харкові – 80 тис. Вели їх за собою профсоюзи: таксистів, підприємців та декілька громадськх організацій. До сьогодні податковий кодекс не увійшов у повній мірі в дію. Підприємців не перевіряють, це призводить до того, що підприємці обходять закон, не платять профсоюзу. Зараз в Харкові до 70-80% підприємців працюють неофіційно. Вони здали свої документи, а навіщо платити, якщо немає перевірок? Відповідно, а навіщо профсоюз, ми з нього вийдемо. Перевірок-то немає, профсоюз нас не захищає.
Якщо люди не будуть підтримувати і профсоюз не буде поповнюватися, не буде громадянської свідомості – не буде профсоюза. Ми сильні кількістю людей, єдністю, це один з основних лозунгів нашої профсоюзної організації.
Якщо якесь ЧП – приходять вирішувати, якщо все гаразд, а навіщо нам профсоюз? Люди не думають про завтрашній день.
Держава сприяє угасанню профсоюзної діяльності. У профсоюзу забрали права займатися соціальним захистом. Це одна причина. Друга причина – зниження темпів підприємницької діяльності, підприємців не перевіряють, почалося величезнє зростання нелегальної торгівлі, в нелегальних торгових майданчиків є свої «дахи».
Михайло Волинець: Якби у нас був забастовочний фонд, ми могли б заплатити людям зарплату хоча б за 2-3 міс. під час забастовки. Тоді підприємці і крупні роботодавці розуміли б, що не можна допускати забастовок, це зіпсує йому імідж: в нього бастують люди, конфлікти, весь колектив пішов проти нього. Але для того, щоб мати цю постійну силу треба працювати з людьми, пояснювати, що внески треба платити, мати профсоюзні офіси, наймати спеціалістів. Це щоденна кропітка робота.
Доповідач: Михайло Чаплига, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
Ключові речі, яких немає і які мають бути:
– Страйкові фонди,
– Скасовувати норму про те, що страйк треба оголошувати за декілька днів,
– Розпустити наші стандартні державні профспілки ФПУ, розпродати її майно,
– Створювати спочатку самостійні профспілки. Якщо буде саморегуляція, то профспілки створяться,
– Галузеві профспілки, які працюють не так на своїх власних членів, як на суто галузевий інтерес, дискредитують саму профспілкову ідею.
Михайло Волинець: В Прибалтиці, для того, щоб надати поштовх до змін, держава забрала на деякий час в профспілок майно у своє управління на 2 роки. До тих пір, поки не з´явилися в рівних умовах нові профспілки. Потім держава це майно розділила на 4 частини. Одну частину повернула старим профспілкам, дві частини дала двом новим об´єднанням профспілок, черверту забрала собі для того, щоб оздоровлювати вагітних, чорнобильців, афганців, хворих людей.
Олександр Воприцький: В Швеції робочі, члени профсоюзів вже є співвласниками підприємств.
Михайло Волинець: В Швеції в кінці 20 років відбувались дуже жорсткі страйки, майже 100 років тому. Ми страйки зараз не проводимо, а вони тоді проводили. Вони називалися дикі страйки. Ці страйки так шкодили роботодавцям, а вони були розумні люди, що вони вирішили усунути проблему. Вони прийняли закони, де дали можливість працювати профспілкам, мати силу впливу. Зараз профспілки гарантують високий рівень зарплати, соціального захисту. Коли приїздиш на підприємство, то не зрозуміло, хто з них директор, хто з них профспілковець, а хто голова ради трудового колективу. Всі вони турбуються про підприємство. За правилами вони не можуть викинути людину з роботи, працівники мають високий соціальний пакет, високу зарплату. Там суспільство не просто на високому рівні розвитку, а на високому рівні відносин, культури, поваги.
У нас зараз надзвичайно дикі правила. Сподіватись на допомогу ззовні (світових профспілок) не потрібно. Треба гуртуватися, знайомитись, шукати нових, активних лідерів. Серед старших, які мають великий досвід. Серед молодих і їх виховувати.
Головне, щоб був характер, сміливість, гостре відчуття справедливості, велике почуття совісті, бійцівські якості, амбіції. Найкращий вік 28-30 років. І вчити таких людей.
Голова профспілки шахтарів: Дуже важлива співпраця з ЗМІ, з журналістами. Розголос дуже допомагає позитивному вирішенню питань. Треба доносити до людей свою думку і не боятися.
Олег Лоза: Перший акцент – найважливіший, треба зробити на інформації. Зараз людям дуже сильно не вистачає інформації. Потрібно доносити до людей більше інформацію.
Олександр Шармар: Треба виховувати громадян, роз´яснювати закони, спонувати до активності. І це теж задача профсоюзів. Бо коли ми розповсюджуємо профспілкову газету, підприємців цікавить, чи є там кросворди.
Михайло Волинець: Роботодавці вже об´єдналися. Фірташ підмяв під себе всі роботодавські організації, навіть федерацію роботодавців. Профспілок в Україні кілька сотень. Як відрегулювати взаємовідносини між особами найманої праці і роботодавцями? Зараз роботодавці сильніші, вони підтримуються владою, капіталом, своїм нахабством. А люди найманої праці не об´єднані. Але механізми світові і українські показують, що людей найманої праці організовано представляють профспілки. Система вписала сюди старі профспілки. Ми маємо об´єднуватись та перебирати на себе механізми, які вони зараз тримають, виходити на міжнародний рівень і ЗНАТИ про те, що відбувається. Система себе консервує, обрубує всі зв´язки.
Ми маємо згуртуватися, пробитися і стати сильнішими. Коли ми станемо однаковими по вазі, тоді роботодавець зрозуміє, що не треба боротися з профспілками, бо це організована сила, невідомо, хто ще переможе і які будуть втрати.
Підготувала Наталя Ляшенко,
Велика подяка Леоніду Тонковиду в організації дискусії
ПС. Результатом цієї дискусії стала вже налагоджена практична співпраця під всіма профспілками, що брали участь в дискусії, що ми вважаємо головним результатом нашої роботи.
Повний запис ефіру
Дискусії Майдан Reload відбуваються за люб’язної підтримки Міжнародного Фонду Відродження.
