В місті Нововолинську на Волині. Оце ті квіточки, що вдалося відзняти на фотокамеру в кінці дня, 26 червня 2013 року, а ягідки, очевидно – на базарах, кухнях, дачах, а можливо й у магазинах. На пательнях і у каструлях, коротше кажучи.
«Халявною» смажениною та юшкою із отруєної риби, як вбачається, досхочу ласували гурмани Нововолинська та приміських сіл після екологічного колапсу, що як грім посеред ясного неба звалився на багатостраждальну, нещодавно капітально відремонтовану комунальну водойму.
На ремонт дна і берегів якої, місцева влада вгепала за одними даними 300 000 грн., а за іншими – 600 000. Проте, точної цифри не знає ніхто.
За даними сайту nvip.com.ua масовий мор риби розпочався 25 червня, вранці. Причина – невідома. Офіційних версій рибомору, поки-що не оприлюднено.
Очевидці стверджують, що раки, жаби, риба та інші водяні мешканці громадської водойми, яким стало аж так непереливки, що вони один поперед одного, зі страшною силою поперли на суходіл натовпами і дивізями, ніби вояки в атаку. Добре одне – вони хоч не кричали «ура!, а то той ґвалт було б чутно й у сусідньому Володимирі.
Між іншим, озеро знаходилось без води зо два чи й більше років. Там паслися кози і корови. І хтось щось, запросто міг на його сухому дні закопати, скажімо якийсь отруйний непотріб, типу протермінованих пестицидів чи гербіцидів, залежалого дусту чи влаштувати скотомогильника. Цього добра у селянських господарствах, ще зі колишніх радянсько-колгоспних часів – гать гати.
Дно озера ніхто не охороняв. Отож, вода через деякий час, могла розмити захоронення, а далі що – відомо. Хоча, деякі із місцевих рибалок кажуть, що перед тим, якісь люди, щось таки сипали у воду із човнів. Проте, назвати когось, відмовляються. Проведеними аналізами, було встановлено критично низьку кількість розчиненого у воді кисню. Тобто, його там майже не було. Водойма велика, не один гектар водного плеса. Глибина, місцями доходить до 5 метрів, отож отруїти таку величезну масу води, непросто. Проте, це сталося.
Як вбачається, таку кількість несподівано підігнаної фартової, гм, продукції збути у «свіжому» її вигляді за короткмй термін, неможливо. Напрошується логічний висновок, щоби вона не засмерділась, потрібно, що? Правильно, засолити.
Отож, через два тижні, нововолинська озерна «таранька найвищої якості» може з’явитись, як закуска для любителів пива не тільки у Нововолинську, а й у інших містах області та Західної України. Смачного!
27.06. 2013 року
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь