Правозахисники закликають ліквідувати приймальники-розподільники для дітей

завантаженняПриймальники-розподільники для дітей, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ (МВС), слід ліквідувати. Про це 20 вересня в Києві заявили учасники круглого столу “Впровадження Конвенції ООН про права дитини: реформування приймальників-розподільників”. Захід провела Коаліція громадських організацій “Права дитини в Україні” спільно з управлінням кримінальної міліції у справах дітей МВС за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” та міжнародної організації “Save the Children”.

“Приймальники-розподільники вже виконали свою функцію – приймати й розподіляти. Їх було створено 1922 року, коли були інші потреби. І це нонсенс, коли заклади, створені в минулому столітті, досі існують”, – зазначив Олексій Лазаренко, начальник управління кримінальної міліції у справах дітей.

“У приймальниках-розподільниках існує багато порушень, зокрема права на приватність, освіту тощо. Приймальники-розподільники для дітей не є виховними закладами, не є закладами пенітенціарної системи, тому моніторингова група з дотримання прав дитини в приймальниках-розподільниках вагалась, які стандарти взяти за основу. Беручи за основу Конвенцію ООН про права дитини, ми взяли стандарти, яким має відповідати пенітенціарний заклад для дітей. Проте заклади, створені не тільки для дітей у конфлікті з законом, не відповідають навіть міжнародним стандартам пенітенціарних закладів”, – зазначив Сергій Буров, голова Чернігівської громадської організації “М’Арт”, керівник моніторингової групи.

“Порушення прав, які зафіксовано у приймальниках-розподільниках, також відбуваються і в соціальних закладах. Ті ж самі необґрунтовані обмеження волі є в деяких притулках, наприклад, у Києві, де діти перебувають за зачиненими дверима з ґратами на вікнах, і в Одесі, де під час свого моніторингового візиту я виявила зачинену в карцері дитину, якій суд призначив заходи виховного характеру. Тому, закриваючи заклади, ми маємо одразу запропонувати нові послуги для дітей у конфлікті з законом, яких потрібно на певний час ізолювати від суспільства”, – зазначила Аксана Філіпішіна, представник Уповноваженого Верховної Ради з питань дискримінації та захисту прав дитини.

“Ми маємо дати дитині шанс на виправлення. Не можна пропонувати дитині за злочин лише тюрму. Сьогодні ми маємо говорити про послуги, яких потребують діти в конфлікті з законом, а також передбачити, щоб наявні ресурси залишились у дітей. Безумовно, приймальники-розподільники потрібно закрити, але на їх базі можна створити альтернативні центри для дітей”, – зазначила Тетяна Семикоп, голова громадського руху “Віра, Надія, Любов”.

За словами фахівців, у приймальниках-розподільниках наразі перебувають не лише діти, що мають конфлікт із законом, а й діти з країн СНД, які їдуть або повертаються до країни постійного проживання, діти-втікачі, до яких застосовують ті ж обмеження, що й до дітей у конфлікті з законом. Коаліція “Права дитини в Україні” наголошує, що ці діти не повинні перебувати у приймальниках-розподільниках і до них не мають ставитися як до злочинців.

“Цим круглим столом ми лише розпочали дискусію та реформи. Ми бачимо потребу в закритті приймальників-розподільників і потребу в нових послугах для різних категорій дітей, які зараз там перебувають (діти в конфлікті з законом, діти-втікачі, діти без супроводу з країн СНД). Ми будемо обговорювати це з місцевими громадами” – зазначає Марія Алєксєєнко, голова Жіночого консорціуму України.

Учасники круглого столу внесли пропозиції щодо подальших дій:
– створити робочу групу й підготувати пропозиції щодо реформування приймальників-розподільників і послуг, яких потребують діти, що зараз у них перебувають;
– провести дискусії в областях, де розташовано приймальники-розподільники.

Звіт за підсумками моніторингу
Контакти:
Жіночий консорціум України
Оксана Москаленко
066 444 05 11
oksana@wcu-network.org.ua

***

Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.