Не знаю, чи напишу зараз толково, але.
Те, що було у січні на Грушевського порівняно з сьогоднішнім днем – дитячий садок.
Мінімум 9 убитих. Скільки поранених – навіть не знаю, але дуже багато.
Мені знову пощастило – мене всього-навсього один раз вдарили кийком, один раз влучили кулею (гумовою) і один раз каменюкою. Ну, і ще одного разу пообіцяли вбити
Знімала і з боку повстанців, і з боку “Беркуту”. Ніколи не забуду літню жінку, яка підібрала загублений кимось щит і намагалася прикритися ним.
Медики буквально з рук у “Беркуту” витягали поранених. Пораненим “беркутівцям” надавали допомогу нарівні з повстанцями.
Бої за Інститутську були страшні. “Беркут” кілька разів зачищав територію, але повстанці поверталися. Було дуже багато газу і світлошумових гранат. Були коктейлі Молотова і каміння. “Беркути” стріляли, в тому числі металевими кулями.
Бачила, як у бік “беркутів” швидко проїхала вантажівка з повстанцем за кермом – вочевидь, він збирався прорвати їхній стрій, змусивши розбігтись. На підніжці вантажівки висів “беркут” і гамселив по склу кийком.
Тітушки до початку сутичок стояли в Маріїнського парку за “беркутами” і ВВшниками, багато хто з них мав каски, деякі були вдягнені по формі. Люди кричали їм “Раби!”, “Простітушки!” і махали їм грошима. Потім, коли почалися бої, вони затягли до себе на “Антимайдан” до півсотні повстанців і декількох журналістів, дуже сильно побили.
Журналіст Громадського ТВ Анатолій Морозов буквально витяг мене з-під куль “Беркуту”. Дякую тобі, Анатолію. Десь через 5 хвилин він знімав атаку “Беркуту” і силовики (ВВшники, до речі) сильно його побили – “проламали лице”, сказав Анатолій, і розбили техніку. Загалом за сьогодні постраждало 15 журналістів.
Задля справедливості, хоча на війні справедливості не буває: не всі “беркути” поводились однаково по-звірячому. Деякі забирали поранених у медиків, ще й стрибали на них. Деякі не перешкоджали медикам надавати допомогу і забирати поранених. ВВшники, як мені здалося, сьогодні якщо й трохи менше звірствували, ніж “Беркут”, то лише тому, що лише не навчилися.
Коли все почалося, я сиділа високо на дереві у Маріїнці і бачила, що сили нерівні – силовиків і тітушок було значно більше, ніж повстанців. Через це я не думала, що повстанці наважаться атакувати. Але їх перетримали на Майдані. Занадто довго їх там тримали і торгувалися. І ті, хто це робив, мають нести відповідальність за сьогоднішні події мало не нарівні з Януковичем.
Зустріла нардепа Лесю Оробець біля Будинку офіцерів, де влаштували медпункт для допомоги пораненим і де вона воювала за те, щоб до них пропускали “швидкі”. Все втопили в крові”, – тихо сказала Леся.
Вона сьогодні – справжня героїня, не одного пораненого вивела за периметр силовиків і тітушок. Коли ми з нею вели пораненого діда, якийсь тітушка з дубцем кричав з матюками – мовляв, ну що, отримав свій Європейський союз?”. Леся мало не собою закрила пораненого.
А далі я звідти вибиралася, бо вже не мала на що знімати – і картку пам’яті забила, і акуми розрядились. Вибратися навіть мені, журналісту, було нелегко. Кружними шляхами мене вивели до метро “Кловська”. Коли я проїздила повз станцію “Палац Спорту”, зупинили рух поїздів – нібито через “терористичну загрозу”. Вочевидь, збиралися вишукувати у вагонах метро повстанців. Вшилася звідти дуже швидко (на всяк випадок) і потім довго йшла пішки.
А “беркути” тим часом взяли кілька барикад, взяли Український дім і Жовтневий палац і оточили Майдан. У ці хвилини спалено БТР, два водомети і кілька наметів. Все горить. Найважливіше – чи вистоїть Майдан цю ніч.
БАГАТО ФОТО ТУТ:
http://
або тут: http://
Відео буде трохи пізніше.
Я проклинаю этого урода, фамилия которо Янукович, да горит он в адском огне и на Земле и на Небе, чтоб не было покоя ни ему ни его потомкам аж до седьмого колена!!!! Тьху!!!