Запитали в українських можновладців у Варшаві
Закривавлену ляльку і фото з жертвами Майдану сьогодні, 18 лютого, із 18.00 до 19.30 за місцевим часом споглядали українські амбасадори в Варшаві. Біля 300 людей вийшли пікетувати Посольство Украни в Польщі на заклик комітету варшавських українців. Як повідомив один із організаторів Олександр Снідалов, серед пікетувальників були і польські депутати, зокрема, Посол Сейму Малгожата Гошевська і білоруські політики, серед яких Анатоль Міхнавець. Представник Посольства цього разу вийшов до людей, йому передали Заяву, яку дипломат пообіцяв “передати далі…”
У листі, зокрема, містилися вимоги до української влади: 1) припинити застосовувати силу, 2) поновити переговорний процес.
Слід відзначити, що цього разу варшавські активісти зібралися напрочуд швидко. Всіх учасників акції – як українців, так і поляків, білорусів та громадян інших національностей – вразили криваві події в Києві.
Як говорить Олександр Снідалов, «це напевно вперше, коли так швидко зібрались українці, поляки, білоруси в такій кількості, разом з політиками щоб підтримати учасників протесту». У багатьох протестувальників на очах – сльози.
Фото – Віталій Тукало
Текст – Сергій Штурхецький
***
Звучить “Реквієм” Моцарта.
Тужливо голосить хор.
Янукович оголосив траур за загиблими 18 лютого 2014 року.
Людоїдові відригнулося м’ясо жертв.
Це викликало в нього щирий жаль.
Може переївся?
А чи недоїв?
З будинку профспілок винесли обгоріле тіло.
Не можна визначити навіть стать загиблої людини. Загиблої у пожежі, створеної беркутом.
Ці нелюди дуже вишукані у вбивствах та знущаннях з людей..
Цього вони навчалися у німецьких нацистів та російських комуністів.
А може і у більш сучасних вбивць.
Важливо не лише вбити чи побити.
Важливо принизити.
Ти ніщо, річ, з якою я роблю, що хочу.
Виведу на мороз.
Облию водою.
Одіб’ю нирки.
Виколю очі.
Або виб’ю зуби.
В комуністичних таборах перед входом до барака натягували шнур.
Кожний засуджений мав нахилитися, проходячи під шнуром.
Ніби кланяючись своїм мучителям.
Ці дрібні звироднілі раби системи відчували себе “велетнями”.
Такими самими “велетнями” відчувають себе беркутівці.
У своїй звіриній ницості.
І створеній людоїдською владою злочинній безкарності.
Бо людоїди не здають своїх.
Кривава рука криваву руку миє.
Але народ не хоче в стійло.
Він дихнув повітрям свободи.
І уже ніякими сурогатами повітря його не привабиш.
Народ ненавидить мучителів.
Муки викликають лють і ненависть.
Будять силу.
Об’єднують.
“Уже народ одна суцільна рана.
Уже від крові хижіє земля.
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Ошукані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд.
І їх прокльони злі й несамовиті
Впадуть на туші плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд.”
Так казав Василь Симоненко. Поет.
А вустами поета глаголить Бог.