Давайте пройдемось по досягненням, фактам і навіть передбаченням. Це все чудово і викликає оптимізм, навіть у цинічних і скептичних людей, яким є і я. Це все результат нашої перемоги у війні.
З шаленими жертвами, але перемоги над більш сильним противником. Відбулась перемога ідеї. Не треба мені казати, що нічого не закінчено. Я сам в курсі.
1) Зкинули кодлу диктатури гопників. Але зкинули. В це ніхто не вірив навіть місяць тому. Це відбулось.
2) Нове середньовіччя не затягнуло людей в суцільний морок, як би то комусь не хотілось. Все в рамках сучасної цивілізації. Немає жодної композиції з головами на палях. Треба б було, але немає.
3) Люди навчились дивитись ворогу в обличча і не боятись. Не боятись урку з обрізом труби і стволом. Бойовий досвід був набутий. Бо війна з беркутом і спецназом- це досвід несподіваний. Але необхідний в даному разі.
4) Українці переможуть у війні з агресором, незважаючи на волання, що ніхто нічого не робить і всі всіх кинули. Бо характер важливіший ніж спецзасоби. Це теж показала практика. Бо вони готуються до цього, сами того не хочучи і для себе несподівано. Але це небезпідставно. Кожен розраховується зараз за свою пасивність. Ця вся муть відкидається свідомо нахер і виникає суцільна прагматика і активність. Так гуртуються і ініціюються люди.
5) Характери загартовуються, а ворог перетворюється в аморфну жижу, бо індивідуалісти важливіші і продуктивніши, ніж гвинтики системи. Так завжди було. Тобто панікувати не треба, треба завжди бити в одну точку. Через це завжди був результат.
Десь так.
Не треба забувати, що нас ніколи не було. Але ми з’явились. Уявить собі. В цьому і є весь феномен.
