Володимир Єрмоленко: Про відмінність між українським та російським націоналізмом

Український націоналізм пов’язаний з визвольним рухом, і головним його словом є “свобода”. Свобода, воля: я хочу бути вільним, хочу робити те, що волію, те, що хочу. “Свобода” як партія є лише несвідомим наслідком цього загального відчуття. — Є логічний крок далі – помислити свободу як цінність для індивіда, а не лише для народу. Це той крок у бік лібералізму, який латентно присутній в українському націоналізмі

Російський націоналізм пов’язаний з рухом експансивним, з рухом захоплення та колонізації, тому його головним словом є не “свобода”, а “могущество”. “Могущество”, “могу”. Я щасливий, що можу там, де інші не можуть. Що можу зробити так, щоб інші НЕ могли. Логічний крок далі – а) будувати імперію, яка упокорює інших, б) мислити могутність, волю до влади, “здатність-поставити-себе-на-районі” (а не свободу) як головну цінність для індивіда

український націоналізм є емоцією окупованих. Він прагне звільнення. Російський націоналізм є емоцією колонізаторів. Він прагне могутності та поневолення.

свобода, звісно, є і цінністю російської культури, від Чаадаєва до Бердяєва. Але це свобода посеред тотального моря могутності. Надзавдання метафізичної свободи (утопічної і фантазійної), коли фізична та політична свобода неможлива.

Джерело

4 Comments

  1. Россия — самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто на изнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир…” (с) И.А.Ильин (1882-1954) , русский философ.

  2. Наши солдаты такие, как и эта песня. Простые, откровенные и настоящие. Гимн украинской армии. Честная солдатская песня. Без пафоса, но с душой.
    Видео было снято до освобождения Славянска. В перерывах между боями с террористами.
    https://www.youtube.com/watch?v=8t_q-kwxXpU

  3. Я дуже поважаю євреїв та ромів, як національність. Вони зуміли зберегти свою націю, культуру,мову, не дивлячись на відсутність своєї держави та вікові гоніння.Але коли нація починає створювати державу під себе-жди біди. Український націоналізм зараз базується в основному на ідеології С.Бандери.Але він все життя посвятив війні проти “большевицько-московських загарбників”.За право українців на державу “на теренах національного посідання”.Хоч ні він, ні хтось інший не вказав, де ж ці терени.Від Сяну до Дону? Тоді у нас проблеми з Польщею та Росією, можливо з Білоруссю та Молдовою, не рахуючи інших сусідів.І що робити, коли ці “терени” виявляться спірними?Воювати на знищення з усіма?Чому українці в Канаді можуть бути “патріотами”, розмовляючи на англійській, а ми так боїмося російської?Причому саме “патріоти” з діаспори повчають всю Україну, як жити, як правильно розмовляти, з ким дружити і з ким ворогувати, але жити в “вільну неньку Україну” не їдуть. Навіть, крім повчань, нічим не допомагають.

Kommentarerne er lukkede.