Аналіз подій останніх 10-ти днів свідчить, що плани Путіна по всім напрямкам зазнали в тій чи іншій мірі поразки.
Але по порядку.
1. Про активізацію (ще більшу, ніж на Різдво) я писав. Власне, точки цієї активізації я вказав, але головним напрямком (і це не секрет ні для кого), був Донецький аеропорт. Всі інші – допоміжні. Наявність в аеропорту кіборгів, що є ар’єргардом для утримування позицій в Авдіївці та Пісках, унеможливлює високу мобільність російських військ поблизу Донецька. До того ж, вони є приманкою для невпинного потоку 200-х до раші. Тому взяти аеропорт (до того, як всі будівлю там будуть знищені) для них важливо. Коли там не буде жодного вцілілого об’єкту, ДАП перетворюється на пустир, що обстрілюється з обох боків – фактично, нейтральну смугу.
Отже, починається потужний штурм. ВВХ впевнений в його успіху (аякже – близько 1 тис. осіб особового складу безпосередньо бере в ньому участь). При цьому 15.01 відсилається ультиматум Порошенку (я впевнений, що в ньому йшлося не лише про аеропорт, а було багато всього й іншого, про що нижче). Але відповіддю на це став дозвіл на достатню силову (артилерійську) відповідь. Ситуація у ДАП важка. Розробляється план по деблокуванню (для чого власне і приїхав Муженко). Наразі операція продовжується…
2. Успіх в районі ДАПу мав призвести до удару на Піски та Авдіївку, і спричинити відступ наших частин. Поряд з цим мали були нанесені удари і на інших напрямках в умовах складної ситуації. В цих обставинах “план Пуіна” мав стати “виходом із ситуації” для перемовин. Зрозуміло, що на вкрай невигідних для нас умовах.
Їх оприлюднення мало спровокувати народні антивладні виступи, які мали бути підсилені рашистською агентурою. Це мало ще більше послабити позицію України на перемовинах, і далі – в обмін на припинення наступу рашистів – часткове скасування санкцій з боку ЄС.
Але план провалився. Вереск як недорізаної “русіш швайн” від Ляврова свідчить, що “шеф, всьо пропало”… Козирі для перемовин зникли, українці доволі успішно контратакували, втрати достатньо великі, а результат навіть від’ємний.
Разом з тим, спроба почати антиісламську істерію в Європі наразі також провалилася: ЄС виступив єдиним фронтом, фактично кажуть про рашистську причетність до теракту в “Шарлі Ебдо”, суттєво посилені заходи безпеки по всій Європі. А заяви щодо можливого визнання “Д/Л-НР” терористичними організаціями в купі з можливим обмеженням конвертованості рашистської дерев’яшки тільки підтверджують, що їх псих дістав, і, якщо він не вгамується, будуть додаткові заходи. Зрозуміло, що ключову роль також відігравали й США, які протягом всіх цих днів активно вели перемовини з європейськими лідерами.
Така ось конструкція. Звісно, бої не вщухатимуть ще не менше тижня: рашисти так просто здаватися не будуть, бо надто велика для них ціна – ситуація для них радикально погіршується.
Тому без паніки. Вона зараз зайва. Нашим бійцям справді важко, але це війна, одна з ключових битв. Ми своєю істерією нашим бійцям не допоможемо, натомість будемо допомагати ворогові в підриві нашої боєздатності. І останнє: зараз почнеться істерія проти мобілізації, що інспірована ворогом. Цей аспект також треба враховувати. Нам потрібні сили, нам потрібні додаткові резерви, адже війна ще довго триватиме. Рашисти будуть несамовито атакувати нас до того часу, поки в них є хоч якісь гроші. Але наша сила у єднанні, міцності та незламності духу. Бо це наша Земля! І ми обов’язково переможемо!
Джерело: Фейсбук автора
