Правила політичного дискурсу:
1. Патріот. З патріотом та однодумцем говори позитивно.
Це означає, що зрада має бути конкретно окреслена: хто зрадив, коли зрадив, в чому конкретно? Аналогічно і для перемоги: хто переможець, що зробив правильно, коли і т.д.
Вселенських масонських заговорів не існує. Існують вселенські масонські плани і стратегії, на результат втілення яких, звісно, впливає мільйон зовнішніх факторів. Навіть на рівні українському якомусь лідеру жидівсько-жидобандерівської масонської ложі Коломойському чи Порошенку (приклад умовний), по-перше, всеодно де який конкретний корупціонер з БТІ нагнув тебе особисто, по-друге, вони при всьому бажанні не можуть на це впливати. Їх цікавлять втілення їхніх стратегічних планів. І також, очевидно, вони як намагаються формувати громадську думку, так і самі змушен з нею рахуватися.
А от на громадську думку та на конкретного чиновника в БТІ ти особисто маєш відповідальність впливати, як громадянин.
По суті, всі масонські ложі – це великі групі інтересів. Ніхто не заважає тобі створити власну групу, хай і меншу на початку, і відстоювати власні інтереси, в тому числі в торгах і переговорах з великими гравцями.
Тому коли тобі захочеться поговорити в дискурсі депресивному з самим собою чи з патріотом- однодумцем – заткни пельку і кидай гроші на армію, заткни пельку і піди в військоммат, заткни пельку і іди створюй ОСББ, заткни пельку і пиши запит про надання публічної інформації до місцевого органу влади, заткни пельку і заплануй координаційну нараду про спільні дії з колегами, заткни пельку і займись самоосвітою. Зроби щось для того, щоб завтра у тебе було менше приводів для депресії!
2. З сумніваючимися та “аполітичними” говори позитивно, натхненно, але недовго.
За весь час якої-неякої, але свободи слова, за час різнобарвних Майданів, а особливо за час останньої Революції Гідності, за час україно-російської війни ВСІ, хто мав хоч мінімальні почуття плеча, національні сентенції, громадянську думку, хто хоч раз стикався в житті з конфліктом власних та суспільних інтересів і намагався цей конфлікт розв’язати, уже давно стали патріотами, про яких сказано вище.
Якщо перед тобою сумніваючийся – то це яскравий приклад “ідіота” в давньо-грецькому розумінні людини, що не бере участі в громадському житті.
Цей стан трансформується до стану “патріота” та громадсько-активної людини тільки двома способами, майже однаково повільними.
а. Шлях довгих позитивних і надихаючих прикладів. Класичний ідіот має особисто зрозуміти, що громадське життя – це не робота на когось, а робота на себе через спільний успіх. Ця людина має особисто відчути всі переваги активного способу громадського життя та побороти численні внутрішні страхи, деякі з яких є природніми, а більшість є спадком радянського виховання
б. “Якщо ти не займаєшся політикою, вона займається тобою”. Шлях очікування часу коли політика та суспільство саме не займеться ідіотом. При чому не отак просто в звичному повсякденному житті, коли ідіот до цього звик і навіть не помічає, сприймає як щоденну данність, або “ну такий уже у нашого сраного народа менталітет, нічого не поробиш”, а безпосередньо і конкретно ним. Наприклад, відіжмуть бізнес по бєспрєдєлу, інфікують на операційному столі через недбалість, прийде повістка, менти нірки відіб’ють. Тоді більшість ідіотів або стають клінічними і покірно продовжують тягнути свою лямку, або переходять в категорію з п.1 чи п.3.
3. Ватник. З ватником говори тільки за мірою його корисності для Справи і ще коротше, ніж з п.2.
Ніяких дискусій, переконувань, агітації і т.д. Це все не працює і ніколи не спрацює. Тільки страх, залякування та нейтралізація.
В страху також важливо залишати їм простір для фантазій. “Ти шо бендера? – Так, у мене куча связєй в Правому Секторі, бачив би ти, що вони з полоненими на фронті роблять, ууу…” “Правда воєнкоми ловлять на вулиці і в АТО тут же відправляють? – Так, правда, відправляють без зброї, а ззаду каратєлі з Азову заградотрядом стоять з ДШК!” “Порошенка/Тімашенка/Яценюк/Ярош/Бєня/США/ЦРУ тобой пользуюцца! – Так, а ще у мене завдання перевербувати якомога більше стукачів!” “А правда у меня отбєрут бізнес на братовбивчу війну? – ПРАВДА!” Ну і в такому ж дусі…
Не вздумай переагітовувати їх в разі виявленого бажання переїхати жити/назаробітки в Москву/Бєлгород/Крим! Кажи: так, їдь, там краще для тебе!
Також навіть не сподівайся колись їх всіх перестріляти, пересаджати. Для першої дії не вистачить дусту, для другої в’язниць і вертухаїв.
Наш девіз для даної категорії ЧВР: Чемодан-Вокзал-Росія. Хай їдуть і виконують священну місію з роз’їдання російського суспільства зсередини.
П.С. Для дівчат. Пам’ятайте завжди слова Шевченка: “Не кохай москаля, не кохай, чорноброва..”
Oleksandr Shevchenko, ІЦ “Майдан Моніторинг”