Про те, як виникла ідея Школи соціальних посередників розповідає Ігор Дубровський, соціолог, доцент Харківського національного університету внутрішніх справ, основний ідеолог та натхненник Школи.
“Ця ідея прийшла до нас з Європи. На початку 90 років в Україні працювали проекти, пов’язані з соціальним партнерством, з розвитком діалогових відносин переважно у соціально-трудовій сфері. Але з часом в нашій країні стало зрозумілим, що конфліктні відносини поширюються за межі трудових відносин. Виникла потреба в підготовці фахівців різного профілю, які мали б працювати, як у сімейних відносинах, так і в міжетнічних, міжконфесійних і т. ін.
Ця ідея виростала в середовищі науковців, які працювали над партнерською та діалоговою проблематикою, але на жаль, їх думки та їх роботи не були почуті.
Ідея Школи соціальних посередників виникла приблизно 6 років тому, коли група вчених, переважно соціологи та психологи, намагалися розробити технологію врегулювання конфліктів та управління конфліктами і тоді саме ця назва стала технічним терміном для науковців. Це 5 років тому була написана і опублікована стаття «Соціальний посередник як професія щодо професіоналізації соціального діалогу». Це була наша стаття з професором Ігорем Рощенко, доктором соціології. І тоді була озвучена ідея підготовки фахівців різного рівня, які мають отримувати кваліфікацію для роботи в якійсь конфліктній сфері. На жаль, і тоді ця ідея не була почута. Конфліктний потенціал у нашому суспільстві розвивався і енергія конфлікту набувала сили.
Це ми відчули на Майдані і були спроби різних фахівців залучити до конфліктних відносин тих, хто більш-менш розуміється на конфліктній проблематиці.
Ідея Школи не нова і соціальні посередники мали би бути в нас готові ще 24 роки тому, але це не сталося. Може це одна з причин чому ми дійшли до такого стану.
Якщо казати про Школу соціальних посередників як проект Української Миротворчої школи, то тут десяток блискавок вдарило у одну точку, бо і фахівці які носили цю ідею, і фахівці які розуміють, що це і люди, які організують процеси зустрілися в одному місці і ця ідея мала реалізацію.
Спроби реалізації цієї ідеї неодноразові, але вона була підтримана саме Британською амбасадою. Британія має великі традиції посередництва, наприклад у Британії є королевська служба посередництва та примирення, де працюють фахівці такого профілю, як ми почали готувати.
Це був перший крок. Будемо сподіватися на успіх”.