Луцька міська рада наприкінці жовтня прийняла вельми симпатичне рішення: звертатися до всіх “пан”, “пані”, “панове”. У порядку експерименту ми запропонували кільком міським радам обласних центрів наслідувати гарний приклад. Що з цього вийшло?
У Кіровограді управління освіти тамтешньої міської ради стисло подякувало, і сказало, що пропозицію взято до відома. Чи від того у кіровоградській практиці щось змінилося – судити кіровоградцям (втім, сподіваємося, що місто невдовзі називатиметься Інгульськ):
У Рівному сусіди-волиняни луцький досвід передали на розгляд профільних постійних комісій. Рівняни мають всі підстави вже попитати у своїх депутатів, як там було далі:
Аналогічно вчинили у міській раді Івано-Франківська. Зичимо франківчанам успіху у моніторингу розгляду депутатами цього питання
А з файного міста Тернополя повідомили (перепрошуємо за якість скану – десь так ми і отримали), що у них і так все файно (з чим тернополян і вітаємо)
Натомісь з Чернівців тамтешній міський голова пан Каспрук повідомив, що “прийняття даного рішення не є необхідним і нагальним”, бо і так “використовуються різноманітні шанобливі звернення”, у т.ч. і ті, що нас цікавлять. Ну, буковинцям видніше, як там.
А знаєте, що відповіли з Київської міської ради? Ні-чо-го (принаймні ми нічого не отримали). Оце – поштове повідомлення про отримання Київрадою нашого листа з відповідним зверненням 30.11.15:
Згідно з Законом України “Про звернення громадян” відповісти мали б протягом місяця. Але щось не склалося у вельможного київського панства. Ну, втім, аби не звали “товаришами” чи “господами”.