Сьогодні трапилась гарна подія – керівником «Укрзалізниці» призначено Войцеха Бальчуна, людину, яка за 2008–2013 роки вивела PKP Cargo (вантажоперевізник Польських залізниць) із чистого збитку у майже 500 млн злотих до чистого прибутку у майже 300 млн злотих; людину, яка неодноразово ставало «менеджером року» у Польщі, а Блумберг (звісно, не кацап Бершидський) вніс до топ-20 кращих кризових управлінців; людину, яка до всього є лідером успішного польського гурту Chemia.
Але як подали цю новину наші ЗМІ – після перегляду десь десятка ЗМІ мене знудило: подавали Бальчуна як «рокера», у жодному заголовку (навіть в тих кількох публікація, де згадувалось, що він успішний менеджер PKP Cargo) не було зазначено цього. Власне, це приклад маніпуляції від журнашлюшок: у влади не може бути перемог, а лише одна зрада, бо якщо вказати, що керівником українського державного підприємства став кваліфікований західний менеджер, то це явно перемога, а якщо якийсь «польський рокер», то це, очевидно же, – зрада.
Українська дурналістика давно померла, але наразі вона скотилася до рівня, коли слова із «Собачого серця» про «зовсім не читайте савєцкіх газет» набуло вкрай великої актуальності. Так, пройобів у влади багато, але при всьому цьому ЗМІ майже не подають позитивної інформації, яку треба вишукувати на сторінках урядовців та можновладців у соцмережах або на офсайтах органів влади. Ну не модно писати про успіхи, а от вигадати зраду – то це ж рейтинг! І це реально свідомі дії на розхитування політичної ситуації в країні. І випадок із Бальчуном – просто ілюстрація до рівня нашої дурналістики…
Наші т. зв. «ЗМІ» дуже вже люблять посилатися на «джерела» та «експертів», які, по суті, є не більше ніж з розряду чуток чи «ОБС». Так от, за класифікацією джерел відповідно до правил Вікіпедії (йдеться про авторитетні надійні джерела – ВП:АД) – такі «ЗМІ» є «бульварною», «жовтою» пресою, і використовувати їх як джерела для статей у вікі є моветоном.
Водночас, наші т. зв. «ЗМІ» люблять накинути лайна, а коли то спростують, то відповідного спростування на їх шпальтах – не дочекаєшся. Знаєте, мені це остогидло, бо у всьому цивілізованому світі прийнято відповідати за свій базар, навіть якщо він гнилий та трухлявий. Я, звісно, не хотів би, аби в нашому Кримінальному кодексі відродилась стаття про наклеп (у вересні 2012 року я був ініціатором страйку української Вікіпедії та автором відозви від вікіпедистів до ЗМІ проти ригівського законопроекту «Про наклеп»), але посилити відповідальність за поширення недостовірної інформації вкрай потрібно. На жаль, дурнашлюшки, посилаючись на «корпоративну етику», навіть і не думають робити хоч якісь кроки для внутрішнього очищення, то значить треба діяти інакшим чином, бо безкарність накидування лайна мене вже задовбала. І єдиним виходом з цієї ситуації є більш жорсткіше законодавство, бо не бачу інших механізмів як їх привчити відповідально ставитись до того, що вони пишуть у своїх гівно-ЗМІ.
Джерело: Facebook автора.
Фото: Wojciech Balczun, авторства Shalom, з Wikimedia Commons під ліцензією CC BY-SA 3.0.