5 травня 2016 р. у Києві в Офісі Омбудсмана відбулася презентація спільного дослідження Інформаційного центру “Майдан Моніторинг” та “Дослідницького бюро Соціологіст” на тему “Ландшафти дискримінації в Україні”.
Перша частина дискусії: У боротьбі з дискримінацією найважливішим є виховання толерантності до іншості
У другі частині мова йде про пошук шляхів взаємодії неурядових організацій, Офісу Омбудсмана та органів виконавчої влади у боротьбі з дискримінацію.
Аксана Філіпішина (представник Уповноваженого – начальник Управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини):
В Україні питання по боротьбі з дискримінацією покладено на уповноваженого з прав людини. Держава по суті переклала свої функції і їх майже не бачить. В цьому є проблема. Представники Єврокомісії дуже цікавляться, що саме держава робить в цьому напрямку, чи розуміє взагалі рівень своєї відповідальності? Але офіс уповноваженого, який по суті не є замінником держави у цих питання, продовжує розширювати свої функції і законопроект 3501 (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу) є цьому підтвердженням. Ми йдемо на прийняття на себе частково функцій держави, зокрема по складанню протоколів випадків дискримінації та, бо розуміємо, що фактично сьогодні в державі цього нікому робити. Ми намагаємося бути активними і співпрацювати з громадянським суспільством.
При мені, як при представниці уповноваженого з прав людини діє дві експертні ради, що збирається раз на квартал з питань протидії дискримінації. Одна рада – з порушення прав дітей, друга – з протидії дискримінації і гендерної рівності. За моєю пропозицією до цих рад входять різні організації, що зазвичай знаходяться в Києві. Бо дуже важко зібрати навіть київські організації. До ради входять Міжнародний фонд «Відродження», «Ла Страда» та інші,- більше десятка організацій. Список тих, хто входить до експертної ради відкритий і знаходиться на сайті уповноваженого. Але наші двері відкриті і навіть без офіційного входження до експертної ради ми можемо включати організації в розсилку. І не завжди ці засідання є стаціонарними, але можуть бути й екстрені, коли мова йде про той чи інший законопроект, ми збираємось і обговорюємо нашу позицію. Також це можуть бути тематичні блоки. Ми залучаємо неурядові організації для реалізації своїх проектів. Наприклад, зараз спільно з «КПД» (ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА «КОАЛІЦІЯ З ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ») у нас діє дворічна інформаційна компанія по пропаганді протидії дискримінації в Україні. Є розроблений сайт з відео, можна все подивитися.
Ми поки що не можемо провести дослідження, немає ні в кого зацікавлення, стосовно рівня дискримінації в шкільному середовищі. З Радою Європи в нас є широкий проект, в рамках якого діє інформаційна кампанія – печатна продукція, відеоряд. Цього року ми робимо форум з питань протидії дискримінації для студентства. Це буде на базі університету ім. Т.Г. Шевченка , де влітку ми будемо збирати есеї від студентів, а також запрошуємо журналістів, соціологів, правників. Бо навіть серед студентства не вистачає розуміння питання що є дискримінація і захід буде мати просвітницьку мету.
Також ми абсолютно відкриті для будь-яких спільних досліджень, заходів, кампаній, як загального характеру, так і тематичних, в залежності від того, на чому спеціалізується та чи інша правозахисна організація.
Активно ми співпрацюємо по законопроектах.
Часто звучить, що немає в нашій країні системи співпраці державних і недержавних організацій. Є певні локальні успіхи. Хоча є закон про соціальний діалог, який останні 5 років не переглядався.
Було б доцільно шукати тематичні точки дотику, в залежності від того, хто в чому реалізується – в дослідницькій роботі, інформаційній, правозахисній з точки зору представлення прав людей, які дискримінуються в судових інстанціях. В нас є мандат надання висновків на запит суду. Ми єдина організація, яка видає такі висновки, але на жаль за два роки, протягом яких ми володіємо цим мандатом лише 4 рази до нас надходили запити стосовно надання таких висновків.
І навіть в цих трьох випадках з чотирьох фактично не було саме дискримінації. Було просто порушення прав, але не було дискримінаційної складової. Людина думала, що є, а насправді немає.
Ми проводимо роботу з суддями, прокурорами, представниками органів влади. Але спеціалістів з дискримінаційної теми в нас всього шестеро. Органів влади в Україні і органів місцевого самоврядування понад 2400! Навчити їх всіх нашими силами нереально!
Окрім питань дискримінації ми проводимо тренінги стосовно гендерних питань. Минулого року на рівні всієї України ми провели близько 15 тренінгів з загальних питань дискримінації і 8 з гендерних питань. Тобто крапля в морі. Відбулися перевибори, змінюються губернатори разом зі всією адміністрацією і треба все починати спочатку. Величезна плинність кадрів дуже заважає. Навчити всю країну неможливо. Це має постійно звучати з екранів телевізорів, це має бути інформаційна політика держави і на це потрібен час.
Віктор Гарбар (ГО ІЦ “Майдан Моніторинг”, Харків): Декілька слів про систему взаємодії органів влади і громадських організацій. Що людей дратує в спілкуванні з органами влади і місцевого самоврядування? Хаос, незрозумілість процедур і повне нерозуміння, що робити у зв’язку з цим. Як було сказано, ми маємо три типи стосунків громадського сектора з державним:
- Конфронтація
- Паралельна діяльність, яка ніяк не перетинається між собою. Це наші сьогоднішні реалії.
- Партнерські відносини. В держави свої функції, у громадського сектора свої функції. Більш того, громадський сектор більш гнучкий, тому має більше можливостей.
На мій погляд, єдину, універсальну систему формально виробити практично неможливо.
Незрозуміло, як відбираються громадські організації в ради, як вони там працюють? Згідно досвіду, роль громадських організацій в таких радах є суто декоративною. Як сказав голова однієї громадської ради про ОДА, «Та поки з Києва нам не скажуть, що робити – ми мовчимо». Кому і навіщо потрібна така рада?
Дискримінаційні практики постійно відновлюються тим же механізмом, як вони відновлювалися у радянському війську. До тих пір, поки громадські організації не перестануть вважати участь у якомусь дорадчому органі при комусь або при чомусь за велику перевагу, «доступ до тєла», вважатимуть це за велику чесноту,- ні про яку систему взаємодії розмовляти непотрібно, тому що це щось інше. Це щось наближене до корупції, ніж до адвокації громадських інтересів.
Органам же влади потрібно просто, буква в букву, виконувати положення закону про превенцію дискримінації. Але робити це не для “галочки”.
Аксана Філіпішина: Минулого тижня ми погодили з Міністерством юстиції проект урядової постанови про класифікатор звернення громадян (заяв і скарг), куди ми включили дискримінацію як категорію звернення. Крім того, необхідно розробити методологію, завдяки якій можна буде виокремити питання саме дискримінації, щоб будь-який чиновник чи будь-хто інший міг чітко зорієнтуватися, що певний випадок порушення права є проявом дискримінації. Люди цього не розуміють, їх треба навчити. Потрібна елементарна інструкція.
Віктор Гарбар: І бажано, щоб вона була коротка.
Аксана Філіпішина: Звичайно. Другим напрямком наших перемовин з Мінюстом є розробка методичної бази щодо проведення антидискримінаційної експертизи. Ми стикаємося в судовій практиці з тим, що відсутність конкретної методології, інструкції дозволяє чиновникам просто «невгледіти» прояв дискримінації в тій чи іншій ситуації і ніякої відповідальності такі дії представника влади за собою не тягнуть. На сьогодні нічим і ніяк не регламентовано, що висновок, наприклад, має складатися з таких-то розділів, що у висновок має бути відображено, як саме має бути проведена експертиза, хто саме має право на її проведення, що саме робить експерта експертом.
Віктор Гарбар: В чому сенс посередників? У роз’ясненні деяких моментів громадянам. Після семінарів, після погодження позицій з органами влади. Інакше цей посередник стає квазі-адвокатом. Він захищає по класичній правозахисній системі, представляє інтереси людей, що не можуть собі найняти кваліфікованого адвоката, в суді, в ситуаціях, за які нормальні адвокати не беруться. За доведення дискримінації в судовому порядку не дуже багато людей візьметься. Це складна, малоунормована річ, суддям взагалі незрозуміла, тому що вони перші дискримінатори в нашій системі. Другі – правоохоронні органи.
Тут я бачу маневр для обопільно корисної співпраці, тому що в нас всі чиновники совецької епохи пішли на пенсію, і ті, що залишились міцно тримаються за своє місце. І вони репродукують цю дідівщину. Адже, там де він один тільки й розуміє (закон, положення, інструкцію, правила), а всі решта невігласи,- з ними можна робити все, що завгодно.
Людям незрозуміла концепція людських прав, як цінності. У них цінності гроші і влада. Їм потрібно цю концепцію донести. Ті, хто зможуть її донести більшості людей, пришвидшать процес.
Аксана Філіпішина: Існує судова практика. Люди в Україні бояться чомусь йти до суду. Європейська практика судового захисту дуже широка. Люди в Європі не бояться йти до суду. Є дві сторони, третя сторона – суд, розсуджує і приймає рішення. Завжди у спорі буде той, чию заяву не задовольнили. Це нормальна цивілізована процедура. В нас бояться, що з цього потім зроблять шоу «Хтось ПРОГРАВ суд»і далі піде резонанс. Аби не програти десять разів подумають, чи йти до суду. Це на всіх рівнях.
Віктор Гарбар: Більшість людей дискримінацію сприймає за майновою ознакою. Тобто, якщо в людини немає грошей, то немає і можливості довести свою правоту в суді. Немає знань, як це зробити. Тому в певних речах вирішують питання побутовим способом: машину підпалити абощо.
Влада має підтримувати інтерес до прав людини і ними займатися. Влада має здійснювати свою декларацію: про честь, гідність та захист життя як найвищі пріоритети, визначені Конституцією.
Тетяна Андрійчук (заст. зав. відділом сприяння розвитку громадянського суспільства та комунікацій з громадськістю Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю): В органах влади зараз наявна плинність кадрів і суб’єктивізм, тому мають бути вироблені певні процедури, які б не залежали від плинності кадрів і були б популяризовані серед населення. До прикладу, якщо люди відчувають дискримінацію в поліклініках, то в кожній поліклініці має висіти оголошення про те, як можна захистити своє право на отримання медичної послуги.
Щодо неурядового сектору, то в нас є велика проблема в тому, що на сьогодні немає потужних представницьких громадських організацій. В нас більш експертні громадські організації і про них є інформація. Але вузькоспеціалізованих організацій, які представляють інтереси певних громадян, практично немає. Навіть ті, які є, ніяк не представлені, інформації про них немає навіть в Інтернеті.
Зараз мають посилюватися представницькі організації, які захищають інтереси певних громадян та інформація про них має бути відомою і для органів влади, і для тих громадян, яким вони можуть бути корисними.
На жаль, судове розв’язання проблем в Україна майже недоступне для простих громадян. Люди не мають можливості скористатися послугами компетентних адвокатів. Але люди мають знати, куди їм звертатися за захистом і допомогою. І в таких реаліях організації-посередники можуть бути дуже корисними.
Аксана Філіпішина: Офіс Омбудсмена відкритий до співпраці. Запрошуйте нас на свої заходи. Обмін інформацією, на наш погляд, є дуже важливим.
Наталя Ляшенко, Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»
Ознайомитися з коротким звітом про дослідження можна тут.
Ця публікація була створена за підтримки Європейського Союзу. За зміст цієї публікації повну відповідальність несе Громадська організація «Інформаційний центр «Майдан Моніторинг». Зміст цієї публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.
Європейський Союз об’єднує 27 країн-членів, які вирішили поступово об’єднати свої знання, ресурси та долі. Протягом 50 років свого розширення вони разом побудували простір стабільності, демократії та сталого розвитку, водночас утверджуючи культурне розмаїття, толерантність та індивідуальні свободи.
Європейський Союз прагне розділити свої досягнення та цінності з країнами та людьми за межами своїх кордонів
Попередні статті на тему:
Простіше впоратися з дискримінацією коли є правила, яких всі дотримуються
Суспільство вже готове побачити на вулицях людей з інвалідністю і це великий прогрес
Суспільства, в яких спокійно ставляться до інакших, є сильнішими
Інші ЗМІ про подію:
Новости Донбасса
В Офісі Омбудсмана презентували результати дослідження «Українські ландшафти дискримінації»