#Мобілізація дні 452-454.
Не треба мені чуже, та за моє постою…
За вікенд хвороба була переможена (нагадую, що медичні препарати НЕ вживаю), тож у понеділок вийшов на шикування. По завершенні задав командиру питання: “Що з формою?”, на що отримав (на жаль) звичну відповідь: “Форми нема!”…
Зауваживши, що від дати написання рапорт‘у щодо форми пройшло вже 10 (десять) днів, зателефонував у ГенШтаб. Там продиктували моб.номер якогось генерала Сухопутних військ. Він пообіцяв зв’язатися із командиром нашої 24тої Залізної бригади…
Вже за кілька хвилин мені зателефонували з частини! Я розповів свій “бойовий шлях” щодо матзабезпечення, також уточнив, що лише у нашій батарея ще досі не видали 2й комплект літньої форми не лише мені, а й 4м солдатам 6ї хвилі (пізніше уточнив, що це лише у 2му взводі, в 1му теж 3є не отримали, і 2є з 5ї хвилі так без форми і демобілізувалися – загалом 10 солдат!)…
У вівторок мав приїхати генерал-майор, тож за день було аж 6 шикувань, на одному з яких відбувся стройовий огляд. Хлопцям робили зауваження щодо брудної форми (відмазки “Я вже рік у цій формі, видайте 2й комплект” не проходили: “Випери ту що маєш!”), а на мою неуставну форму лише глянули і пройшли мимо.
Також цього дня пройшов медогляд – 6та хвиля і контрактники проходили, чомусь і мені сказали… Тож з “медичною карткою” (2 аркуші А4, зігнуті пополам і скріплені) обійшов 4х лікарів, які записали здоровий (затвердивши печатками) і здав медикам… Загалом давно на усіх солдат мали бути заведені такі картки, та краще пізніше, ніж ніколи!.
На вечірнє шикування таки прибув перевіряючий. Тож командир по завершенні зауважив: “Дурних питань йому не задавати!” Я запитав: “А генерал може знати, де форма?” відповів: “Думаю, що так”. Та після шикування командир підійшов до мене:
– Вже знайшли форму!..
– Мені чи усім?
– Поки тобі… Але вона у Яворів…
середа пройшла спокійніше…
Після вечірнього шикування знову запитав:
– То де моя форма?
– У Яворові. Треба щоб хтось поїхав за нею.
– А це так складно? Чи може вертоліт потрібен?…
Хлопці з 6ї хвилі вже свою форму готові мені віддати, аби лиш я на дембель пішов.
Та не треба мені чужого – а за своїм я постою!
P.S. У вівторок останній аватар пішов на дембель. Залишився я один.
P.P.S. Трохи вдосконалили своє “помешкання”. Дякуємо батальйону Донбас за дошки, які вони залишили на місці нашої спільної дислокації!
#Мобілізація дні 455-458, чт-нд.
У четвер нас порадували: знову якийсь генерал мав приїхати. Тож чи до його приїзду, чи так співпало, але серед тижня був концерт – артисти з Київ приїхали.
У пятниця нарешті відправили за формою… Урала! Та попри доставку (чомусь лише мені) форми, в частині його навантажили роботою, і він… не встиг вчасно виїхати. Мало того – хлопці заплатили свої гроші за ночівлю в гуртожитку, і повернулися наст.ранку на таксі.
Щоправда, в субота зампотєху таки вдалося забрати з частини Урала, але… без форми (!) – “не до того нам було”.
У неділя (24 липня) – рівно рік і три місяці від початку #мобілізація…
P.S. Тож я далі чекаю свою форму.
#Мобілізація 459 день 460 #Демобілізація
В #понеділок зранку на шикуванні замполіт батальйону знову поцікавився, коли я підстрижуся:
– Після дембеля…
– Який нах@ дембель?!
– 5ї хвилі, звісно…
Після шикування вже “стандартний” діалог з командиром (який щойно прибув з вікендового звільнення):
– #Форма коли буде?
– Вона є у #Яворів, але ж її треба привезти…
Так і не дочекавшись форми до кінця дня, уночі підготував промову.
У #вівторок на ранковому шикуванні комбат повідомив, що у нас чергова перевірка. На слова “Запитання є в когось?” я зробив крок уперед:
– Дозвольте звернутись?
– Давай…
– Уже #рік проминув, як у #батальйон я #подарував комп’ютер, монітор і UPS, #батарея отримала в #подарунок лазерний принтер; я #передавтурнікети і рації; купив і ремонтував за #свої гроші #джип‘а, яким користувалися від батареї і до командування сектору #АТО, возив аватарів, поранених і полковників… Я відмовився від #УБД, не хочу подяк чи медалей… Хочу лише 2й комплект форми! Сьогодні – 460й день моєї мобілізації. Коли ж я можу отримати належне мені, щоб піти нах@ з цього батальйону і цієї бригади?!
Після словесних перепалок із замполітом і комбатом, останній сказав:
– Добре, що ти такий благодійник. Але форми – #нема! Хочеш – дзвони міністру, кому хочеш…
Що й було зроблено мною після шикування – зателефонував у#МінОборони та написав смс генералу із Сухопутних військ…
Невдовзі чергова партія дембелів з рюкзаками пройшла повз намет, тож я мабуть і сьогодні пролетів.
Після обіду зайшов командир: “Одягайся і ходи до комбата”. Сівши з ним в комбатового джипа, ми 3є (мовчки) поїхали у виїзний Штаб 24ї бригада. Там відбулась перша розмова:
– Що там з вашим Якимівим?
– Ось він сам…
– Хочу отримати належний мені 2й комплект форми!
– То дістаньте йому форму!
– Так нема його розміру…
– Інший розмір візьмеш?
– Ні. Можу взяти грошову компенсацію!
– Хм… Дістаньте йому форму!
Поки командири когось видзвонювали, вийшов комбриг і закликав їх до себе “на килим”…
Сказати, що мої командири “отримали на горіхи” – це не сказати нічого про цей “виховний процес”, почувши який, присутні в таборі штабісти поховалися хто куди (щоб і їм бува не “перепало”)… Були викликані і зампотилу, і замполіт бригади… Останній підкликав солдата, який насолоджувався дійством (мене тобто). Почали виясняти порядокзвернень щодо проблемних питань: треба було пройти всі щаблі командування бригади (!), а вже потім звертатися вище (?!), на що я розповів усю історія своїх звернень (старшина – командир – заст.комбата з мат.забез – склад бригади – рапорт командиру – зверн. до комбата і МО) та поцікавився, чи часом мій рапорт за кілька тижнів не потрапив до нього.
– А ти чому не пострижений?
– Пострижуся вдома після дембеля. Довіряю лише своїй перукарці.
– А ти не знаєш, що згідно Статуту…
– А Ви не знаєте, що мобілізовані НЕ зобов’язані виконувати увесь Статут?
– Та невже? Де наш юрист? Знайдіть юриста!
Перепалку почув комбриг і попросив підійти:
– Але ж коли вас мобілізовують і направляють у навчальні частини…
– Саме так: у навчальних частинах нас навчали БОЙОВОЇ ПРОФЕСІЇ, а НЕ Статутів чи Стройової підготовки!
– Хм… То ти за рік часу так і не вивчив Статутів?
– Ні.
Поспілкувавшись, комбриг запевнив, що я (“А ще 6 хлопців з нашої батареї?”) і всі в батареї сьогодні (!) отримаємо форми. Зате особистий номер (жетон/смертник) мені не видадуть, і це не залежить від них (бо саме командування отримувало свої за кілька років очікування), а від фірми-виробника… Попрощавшись з комбригом, пішли до машини. Нас наздогнав командувач стройової і запропонував узяти мої готові (!) документи на дембель. Погодившись, я ознайомився з Витяг з наказу про демобілізацію та фінансовим розрахунок (кошти пообіцяли перекинути в четвер на картку). Вияснивши щодо відпустки (доби виїзду і повернення в зону АТО рахують як відпустка), я розписався і забрав свої (підписані і пропечатані!) документи і повернувся до намету. Зібравши речі та попрощавшись з бійцями, ми поїхали в #Яворів…
В частині ми знайшли старшину батальйону і пішли з ним на Склад. Там нам видали УСІ потрібні комплекти форми – як мені, так й іншим бійцям – з моєї батареї та з інших рот!
Переодягнувшись у нову форму, я поїхав нарешті ДОДОМУ – у Бережани, ТамДеДобре.
P.S. Трохи відпочивши, отримаю акредитацію в #СБУ та й буду перевіряти подальшу діяльність 24ки (я ж просив НЕ записувати мене в резерв бригади).